Роль книги та читання в житті молодого покоління

Роль книжки та читання художньої літератури для формування гармонійної особистості. Види читання в цифрову епоху. Паперові та електронні книжки. Вчитель зарубіжної літератури Сиволоб Л. В.

Свідоме життя людини починається з її знайомства з книгою. Перші книги дітям купують і читають батьки. Розглядаючи сторінки з персонажами казок, дитина вивчає алфавіт і потроху починає читати самостійно. А потім вона потрапляє у дивний світ, де оживають її найсміливіші й незвичайні фантазії. Так було сто й двісті років тому, так відбувається і в наші дні. Попри розвиток технічного й наукового прогресу, книга була й залишиться джерелом знань про життя, себе, своє оточення, минуле, сьогодення та навіть майбутнє. Тому роль книги в житті людини величезна.

За даними ЮНЕСКО, книгу можна визначити як друковану роботу, яка має містити щонайменше 49 сторінок. За даними RAE, Королівської іспанської академії, книгою буде: "Науковий, літературний або будь -який інший твір, достатнього обсягу для формування тому, який може з'явитися у друкованому вигляді або на іншому носії".

Час від часу люди задаються питанням, чому так важливо читати.  Здається, є багато інших речей, які можна зробити у вільний час.  Читання важливо з різних причин.  Розглянемо деякі з цих фундаментальних причин.

1.  Читання має фундаментальне значення для функціонування в сучасному суспільстві. Багато дорослих людей у деяких країнах світу не вміють читати достатньо добре, щоб розуміти інструкції на флаконах з ліками. Ця думка лякає. Без навичок читання неможливо заповнити документи без сторонньої допомоги, важко читати дорожні або попереджувальні знаки. Навіть використання географічної карти стає проблемою. Повсякденна діяльність, яку багато людей вважають звичною, стає причиною розчарування, гніву та страху.3.  Читання важливе, тому що воно розвиває розум. Мозок – це м'яз і для його розвитку потрібна практика. Розуміння написаного – це один із шляхів розвитку розумових здібностей. Навчання маленьких дітей читанню допомагає їм розвивати мовні навички. Це також допомагає їм навчитися слухати. Всі хочуть говорити, але мало хто вміє слухати.  2. Читання – вкрай важливий навик для пошуку хорошої роботи. Для багатьох добре оплачуваних вакансій читання просто необхідне як частина службової діяльності. Є звіти та службові записки, які потрібно прочитати та відповісти на них. 

4.  Читання розвиває уяву. Телебачення та комп'ютерні ігри мають певне позитивне значення, але вони більше схожі на розваги. Розвага – це не мисленнєва  діяльність. З читанням людина може «подорожувати» в будь-яку точку світу або навіть за його межі! 5. Хороші навички читання покращують орфографію та каліграфію. У міру того, як учні вчаться вимовляти букви та слова, орфографію стає простіше вивчити. Також читання допомагає розширити словниковий запас. Читання нових слів допомагає запам'ятовувати їх для подальшого використання.  Спостереження за тим, як слова використовуються в різних контекстах, може допомогти краще зрозуміти використання слова та його значення, а не просто сухі факти зі словника.

Як з'явилася книга? Велику роль в цьому зіграв матеріал для письма. Кожна цивілізація, відкривши свій спосіб запису інформації, стала використовувати для збереження знань різні речі: стебла рослин, листя, глиняні таблички, кору дерева, метал. Таблички - найдавніший матеріал для письма. Вони були двох видів: воскові та глиняні. Останні для міцності зазвичай обпалювалися, і внести зміни в текст після цього вже було неможливо. Воскові таблички дозволяли прати напис і наносити нову. Ними користувалися у Стародавній Месопотамії та Римі. Сувої, зроблені з стебел папірусу, спочатку використовували древні єгиптяни. Потім цей вид паперу стали застосовувати для письма фінікійці і пізніше познайомили з ним греків. Довгий час сувої використовували як досить зручний матеріал для записів. Через крихкість папірус не можна було згинати, але його можна було згортати в довгі смуги, які було зручно зберігати на полицях. Крім того, чорнило з папірусу легко змивалися, і його можна було використовувати повторно.

Шлях розвитку книги був довгим і складним. Який тільки матеріал не використовували люди для виготовлення книжок: глину, листя та кору дерева, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк. Перші паперові книги з'явилися в Європі в ХІІІ ст. Їх довгий час писали від руки. Одна книга виготовлялася 5-7 років і коштувала дуже дорого. У ХV ст. був винайдений спосіб друкувати книги. Перша друкована в Україні була видана Іваном Федоровим у 1574 році у Львові. Називалась вона “Апостол”.

Довіряючи всі свої знання і досвід книгам, люди навчилися зберігати їх. Скарбницями книг називають бібліотеки. У перекладі з давньогрецької мови слово “бібліотека” означає приміщення, де зберігаються книги (“бібліо” – книга, “тека” – сховище). Бібліотеки з'явилися з незапам’ятних часів. Давні єгиптяни називали їх “аптеками для душі”, тому, що книги робили людську душу благородною, а розум сильним. В Україні перша бібліотека з'явилася за часів Київської держави. Її створив князь Ярослав Мудрий у 1037 р.

Тільки у 1880-х папір отримав широке розповсюдження. На початку 1800-х стали популярні парові друкарські машини. Вони могли друкувати до 1100 аркушів на годину, однак робітники могли встановити за той же час не більше 2000 знаків. У кінці XIX століття були впроваджені монотипні та лінотипні преси. На них можна було встановлювати до 6000 знаків і навіть цілі рядки відразу. До середини XX століття виробництво книг в Європі перетнуло позначку 200 тис. найменувань на рік. У 2010 році, за оцінками Google, було близько 130 мільйонів унікальних книг у світі.

Зараз текст книги можна відтворити і зберігати у вигляді мікрофільму та в електронному вигляді на відповідному носії інформації. У XXI ст. у зв'язку із здешевленням, зменшенням і поширенням звуковідтворювальної техніки широкого вжитку набула аудіокнига.

Книги — це справжня скарбничка мудрості. Недаремно здавна люди збирали книги, створювали бібліотеки, щоб зберегти ту інформацію, яка міститься у книгах. У Львові на одному з приміщень місцевої книгозбірні зроблено напис латинською мовою: «Тут мертві живуть і німі промовляють». Бо й справді, у книгах залишаються жити думки, прагнення, мрії не лише наших сучасників, а й представників минулих поколінь.