Роль родини у вихованні дитини

РКЗО « Межівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1»

Вчитель початкових класів

 Заєва  Надія Віталіївна

Межова 2016

Бути сьогодні батьком важче, ніж коли-небудь. Якщо раніше вплив батьків на дитину був майже винятковим, то сьогодні телебачення і комп'ютер нерідко цілком їх замінюють і приносять результати, які не завжди легко передбачити або виправити. До того ж у батьків усе менше і менше залишається часу, а "бути батьками" ніде не навчають.

 Що робити? Звернутися до книг! Вони допоможуть Вам краще зрозуміти себе і свою дитину, знайти вихід із складних ситуацій і уникнути негативних наслідків, побудувати довірчі стосунки і зробити життя сім'ї цікавіше! Саме такі завдання на меті цього посібника ,що містить матеріали про роль сім»ї у вихованні дитини та формуванні її особистісних якостей.

Зміст.

1.Вступ.

2. Сім'я  -  первинне і найбільш активне джерело формування особи.

3.Співпраця вчителя початкових класів з батьками.

4.Скарбничка порад для батьків.

Роль сім»ї у вихованні дитини та формуванні її особистісних якостей.

1.Вступ.

Виховання дитини - це не мила забава,

         а завдання, що вимагає  капіталовкладень –

 тяжких переживань, зусиль,

безсонних ночей і багато, багато думок.

Я. Корчак

  Сім'я і школа - це берег і море. На березі дитина робить свої перші кроки, отримує перші уроки життя, а потім перед нею відкривається непізнане море знань, і шлях в цьому морі прокладає школа. Це не означає, що дитина повинна зовсім відірватися від берега - бо ж навіть моряки дальнього плавання завжди повертаються  на берег. 

   Сім'я дає дитині первинну підготовку до життя, яку школа все-таки не може дати, тому що необхідний безпосередній дотик до світу близьких, які оточують дитину, світом дуже рідним, дуже потрібним, світом, до якого дитина з перших років звикає і з яким рахується. А вже потім народжується невідоме почуття самостійності, яке школа повинна підтримувати.

Відомо, що сім'я — природне і найбільш стійке формування людського суспільства, яке акумулює в собі всі найважливіші його ознаки. Сім'я завжди була найкращим колективним вихователем, носієм найвищих національних ідеалів. 

   Виховати дитину здоровою, працелюбною, справжнім громадянином - справа нелегка. Батько і мати несуть відповідальність перед суспільством за виховання дітей, за формування майбутнього громадянина. Процес виховання дітей в сім’ї знаходиться в тісному зв’язку з процесом виховання та навчання підростаючого покоління в школі. Керівна роль, при чому, належить школі, яка повинна функціонувати виховні функції і сім'ї в суспільстві.

2. Сім'я  -  первинне і найбільш активне джерело формування особи.

                       "Новонароджені скрізь плачуть однаково.

 Коли ж вони зростають, у них виявляються

      неоднакові звички. Це - результат виховання".

Сюнь-Цзы.

Сім'я для дитини - це первинне і найбільш активне джерело формування особи. Вона зберігає прийняті в ній погляди, традиції, установки, зразки поведінки.

Сімейне виховання - це процес свідомого формування батьками духовних і фізичних якостей дітей відповідно до вимог суспільства.

Сім'я грає велику роль у вихованні дитини. Правильне виховання повинне формувати відповідальну, самостійну, зацікавлену особу з цінностями-цілями, що склалися, життєвими планами, здоровими способами отримання задоволення, власним досвідом перемог і повагою до себе. Батьки повинні підтримувати довірливі стосунки з дитиною, але в той же час постійно контролювати його поведінку, уникаючи при цьому надмірної опіки.

З одного боку, сім'я - це велике щастя, сприятливий чинник для духовного зростання людини, але це також може бути одним з чинників пригнічення дорослішаючої особи. Багато батьків сприймають дитину тільки як суб'єкта, зобов'язаного реалізувати мрії, які вони самі не змогли виконати у своєму житті. Мимоволі дитина стає частиною (продовженням) своїх батьків. Які батьки, нібито з кращих мотивів, хочуть, щоб спадкоємці виконували їх власні нереалізовані плани, проекти. Якщо мати або батько - особа авторитарна, то у них виникає почуття, що діти - це частина їх власного " Я", і тим самим, вони обмежують дитину в його незалежності.

Види сімей

 - Сприятливі

 - Менш сприятливі

 - Несприятливі

 - Нейтральні сім'ї

Основні умови успішного сімейного виховання

1) Батьки повинні добре знати своїх дітей,

2) Не можна концентруватися тільки на недоліках дитини або його успіхах.

3) Важлива умова - авторитет батьків. Макаренко визначає авторитет, як таке нормальне взаємовідношення батьків і дітей, коли діти, поважаючи своїх батьків і вірячи їм, підкоряються їх волі, їх вимогам і вказівкам.

4) Важлива умова виховання - режим дня. При розподілі часу необхідно враховувати закони фізіології вищої нервової діяльності.

5) Контроль батьків за якістю виконання доручень має бути тактовним, а ненав'язливим. Особливе місце у вихованні дитини займає читання (наприклад, казки формують естетичні і моральні почуття). Необхідно закріплювати інтерес до книги.

6) Важлива умова успіху самого виховання - облік батьками особливостей, віку і статі дітей.

7) Важлива умова - спостереження за взаємовідносинами своїх дітей з товаришами.

8) Єдність вимог з боку усіх дорослих в сім'ї, школі - умова ефективного виховання.

  В сім'ї дитина вперше засвоює норми моралі, навики спільної праці, формуються життєві плани дітей, естетичні ідеали, виховується любов до України. 

  Батьківщина починається з сім'ї і найважливіші риси та якості громадянина зароджуються в сімейному вихованні, діти - продовження не тільки нашого роду, а й нашого соціального ладу, наших завоювань і благородних намірів. І від того, які духовні цінності візьме від нас молодь, залежатиме майбутнє нашого народу і суспільства. 

  Яку б дорогу не вибирали наші діти, вони, безумовно, займуть належне місце в житті, якщо у них буде виховане почуття громадянської відповідальності, високі моральні якості і справжнє працелюбство. 

  Батьки - найкращі вихователі, а тому, насамперед, вони відповідають перед власною совістю, народом, державою за виховання своїх дітей. Саме в сім'ї складаються і поступово змінюються ті або інші життєві установки особистості, котрі й визначають сутність її духовності, її моральне обличчя. 

  Оскільки мета виховання підростаючого покоління — формування всебічно розвиненої особистості, сім'я, як і школа, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання.

 Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на дітей, особливо в сфері духовно-морального виховання. Діти, які виростають без материнського тепла і ласки, похмурі, як правило, замкнені, злостиві, вперті.

  Не меншим є й вплив батька, особливо коли йдеться про виховання хлопчиків. Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей.

  Справжнім авторитетом користуються батьки, які сумлінно ставляться до праці, до сімейних обов'язків, активні в громадському житті. Такі батьки уважні до дітей, люблять їх, цікавляться їхніми шкільними та позанавчальними справами, поважають їх людську гідність, водночас виявляючи до них належну вимогливість.

  Важко переоцінити роль дідусів і бабусь у сімейному вихованні. Однак це не означає, що батьки повинні перекладати на них свої батьківські обов'язки. Дитині потрібні ті й ті. Сімейне виховання повноцінне лише за розумного поєднання виховного впливу першовихователів — батьків та багатих на життєвий досвід помічників і порадників — дідусів і бабусь.

  Саме дідусі й бабусі допомагають вирішити й таку моральну проблему, як виховання у дітей чуйного, уважного ставлення до людей похилого віку. Людяність виховується тільки на прикладі батьків. Якщо діти бачать зневажливе ставлення батьків до дідуся чи бабусі, то годі сподіватися від них іншої поведінки в майбутньому.

  Виховання дітей в сім'ї не завжди успішне. Негативний вплив на нього мають об'єктивні (неповна сім'я, погані житлові умови, недостатнє матеріальне забезпечення) та суб'єктивні (слабкість педагогічної позиції батьків) чинники. Найвагомішою серед об'єктивних причин є неповна сім'я, яка з'являється в силу того, що в усіх вікових групах від 20 до 50 років смертність чоловіків більш як утричі вища, ніж жіноча, а у віковій групі 30—34 роки — в чотири рази. Разом з великою кількістю розлучень це призводить до збільшення кількості сімей, у яких мати (рідко — батько) виховує дітей сама. У неповній сім'ї процес виховання ускладнюється, оскільки діти значну частину часу бездоглядні, неконтрольовані, перебувають на вулиці, нерідко контактують з аморальними людьми.

  Негативно позначаються на вихованні дітей і погані житлові умови сім'ї. Як свідчать дані спеціального обстеження, в Україні більше половини молодих сімей не мають окремого житла навіть через 10 років подружнього життя, майже половина сімей проживає з батьками в незадовільних для виховання дітей житлових умовах. У таких сім'ях батьки часто не можуть забезпечити дитину постійним робочим місцем, тому їй важко зосередитися над завданням, з'являється роздратованість, незадоволення, а згодом і небажання виконувати його.

  Значна частина сучасних сімей припускається помилок у вихованні дітей. Родини, які продукують так званих педагогічно занедбаних дітей, з погляду педагогіки можна поділити на такі три групи: педагогічно неспроможні, педагогічно пасивні та антипедагогічні.

  Перша група — сім'ї, в яких батьки намагаються виявити певну активність у вихованні дітей, проте роблять це невміло, їх виховний вплив непослідовний, педагогічно необгрунтований. Найчастіше вони керуються власним досвідом, якого набули, коли свого часу їх виховували батьки (авторитарний стиль, обмеження свободи, погрози і покарання або вседозволеність, потурання примхам).

 Друга група — сім'ї, які не виявляють особливої активності у вихованні дітей, тобто педагогічно пасивні. Вони з об'єктивних (хвороба, зайнятість, часта відсутність) або суб'єктивних (відсутність єдиної точки зору на виховання, розлад між батьками, часті конфлікти та ін.) причин не можуть належним чином виховувати дітей. У таких сім'ях стосунки між батьками напружені, конфліктні. За сімейними негараздами вони не знаходять часу для виховання дітей, втрачають контроль за ними.

  Третя група — сім'ї, що характеризуються антипедагогічними, аморальними умовами виховання дітей. У таких сім'ях панує дух неповаги до правил моралі та вимог законів. Батьки своєю поведінкою (пияцтво, злодійство, розпуста тощо) створюють у сім'ї антипедагогічну обстановку, намагаються виправдати відхилення від норм поведінки у своїх дітей, протиставляють вимогам школи свої сімейні вимоги.

  У сучасних умовах склався ще один тип сімей, що потребують особливої уваги з боку школи, — сім'ї, в яких батьки займаються бізнесом. Вони забезпечують дитину всім, про що тільки вона може мріяти. Однак на виховання їм бракує часу, тому вони передоручають цю справу гувернанткам. У школу й зі школи дітей возять на авто. Батьки не дозволяють їм гратися у дворі з однолітками, підбирають для них друзів лише зі свого кола. Витрачання грошей дітьми ніхто не контролює. Для них у сім'ї не існує слова «не можна», тому вони ігнорують і шкільну дисципліну. Батьки ж трактують її як посягання на свободу їх дитини.

     Категорично і однозначно визначав роль батьків у вихованні дітей Ж. Руссо. Він вважав, що той, хто не може виховувати дітей, не повинен їх мати, і ні бідність, ні робота, ні повага людей не позбавляють батьків від обов’язку виховувати самому своїх дітей, а Котляревський у поемі "Енеїда” гнівно засуджував тих батьків, які хибно виховували своїх дітей: 

Батьки, які синів не вчили,

А гладили по головах,

І тільки знай, що їх хвалили,

Кипіли в нефті в казанах.

   Батьки — найперші вихователі. Час повернути дітей сім’ям і сім’ї дітям, час припинити конфронтації між школою і сім’єю. Батьки повинні відповідати перед власною совістю, народом, державою за виховання власних дітей. Колись так і було. Сім’я — це народ, нація в мініатюрі. Від рівня її культури залежить і рівень культури, вихованості дітей. Саме тут формуються людяність, духовність, гідність, а також культ матері і батька, бабусі і дідуся, культ роду і народу. 

   Не випадково народна педагогіка надає першорядного значення виховному клімату сім’ї як основному чиннику формування особистості. "Нащо клад, коли в сім’ї лад”, — кажуть у народі, а цей вислів несе в собі глибокий педагогічний зміст. Часто можна чути і таке: добра та сім’я, де виростають добрі діти. Цим підкреслюється та особлива роль, яку відіграє у вихованні дітей загальний клімат сім’ї, її настрої, звичаї, спрямованість. 

  Чітко визначився в народній педагогіці такий могутній чинник формування особистості, як виховання прикладом: "Бурчання наскучить, приклад научить”, "Добрий приклад кращий за сто слів”, "Приклад кращий за правило”. У цих висловлюваннях розкривається схильність дитини наслідувати старших брата чи сестру, матір чи батька, сильнішого чи розумнішого товариша та народна виховна практика наслідування за принципом "роби так, як я”. 

Найкращі наслідки у вихованні дітей може дати співпраця родини і навчального закладу. Це дозволяє дотриматись єдності у напрямах і методах виховання.

3.Співпраця вчителя початкових класів з батьками.

Історичний досвід свідчить, що сама родина не може виховати особистість. Це можна зробити лише у тісному зв’язку з школою. П.Кононенко, Т.Усатенко зазначають, що «родина виховує члена держави, нації, школа – розвиває його».

Отже, школа повинна допомогти  учневі стати особистістю. Для цього вона повинна знайти шляхи свого становлення як національного, державного закладу, який буде виховувати патріота, громадянина української держави з активною життєвою позицією, люблячого свій народ і Батьківщину.

Ефективність різних видів виховання залежить від спрямованості виховного процесу, форм і методів його організації. Пріоритетними для учнів початкових класів є активні методи, що спрямовані на самостійний пошук істини та сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості.

Під час виховного процесу вчитель і батьки традиційно перебувають у різних ситуаціях, хоча відомо: для того, щоб допомогти учневі, необхідно забезпечити єдність дій школи і сім’ї. Адже сім’я, як єдиний організм з притаманним йому мікрокліматом, має винятково важливий вплив на дитину. Але тут є певний парадокс: батьки, будучи, здавалося б, не менш ніж учитель зацікавлені в результативності навчання і виховання, можуть, за бажанням, проявляти чи не проявляти ініціативу щодо контакту з учителем, а от для вчителя постійна співпраця з батьками є професійним обов’язком

Вважається, що в учителя є суттєва перевага перед батьками – його професійні знання, які дають йому право давати настанови і дітям, і їхнім батькам. Педвузи й сьогодні вчать майбутнього педагога переконувати батьків, впливати на них, вимагати від них, пропонувати їм типові підходи при розв’язанні типових виховних ситуацій.

Щоб уникнути непорозуміння між учителем і батьками внаслідок неадекватного інформування дітьми своїх батьків про взаємовідносини між педагогами і школярами, вчителю потрібно самому підтримувати довірливий контакт з батьками, що сприятиме правильному взаєморозумінню.

Педагог ніколи не повинен забувати свій професійний обов’язок – робити все можливе для повноцінного виховання й розвитку дітей, яких йому довірила держава й батьки.

Я погоджуюся зі словами Софії Федорівни Русової, що "найбільший скарб у кожного народу - його діти, його молодь". Цей скарб плекають батьки - найперші вихователі. Бо хто ж, як не батьки , добре розуміють психологію своєї дитини i повинні керувати вихованням. 
   А чи завжди вони готові до виховної діяльності? ЧИ завжди вміють зрозуміти її настрій, психічний стан, специфіку сприймання навколишнього світу та поведінки. Які логічно витікають з вікових особливостей дитини? 
   Як свідчить мій досвід, що більшість батьків не готові до правильної виховної роботи.

 Дуже часто в сім'ях молоді батьки нерідко не помічають вчасно тих змін, які наступають у розвитку дитини i продовжують "сюсюкати" з нею, обмежують участь дітей в спільних домашніх справах i не завжди забезпечують їй такі умови життя, які сприяють їx повноцінному фізичному, моральному, духовному, інтелектуальному i соціальному розвитку.

Саме до такої невідповідності привертала увагу в свій час великий педагог С. Русова.

   В основі ідей вченої була глибока повага до особистості дитини не залежно від її віку. I концептуальним у педагогічній i науковій діяльності С. Русової було положення про те, що"родинне виховання найкраще, бо в його основі лежить ласка матері". Рефлекторні перші жести, міміка i найпростіші звукові реакції дитини надзвичайно важливі в процесі встановлення стосунків між батьками i дітьми. 
   Я повністю підтримую думку вченої i в своїй педагогічній діяльності роботу з батьками направляю на те, щоб навчити i допомогти їм  у сімейному вихованні: 
• підвищити рівень педагогічної культури батьків шляхом цілеспрямованої науково-педагогічної освіти; 
• спонукаю їx до роздумів про те, якими вихователями своїх дітей вони є; 
які позитивні та негативні виховні можливості притаманні кожній сім’ї; 
• переконую батьків у необхідності тісного співробітництва сім’ї i школи 

   Щоб домогтися всього цього використовую різноманітні форми і методи роботи з батьками.

Це : батьківські збори, бесіди індивідуальні і групові, диспути з батьками, зустрічі за круглим столом, консультації, оформляю куточки для батьків, виставки літератури, родинні свята, вечори запитань і відповідей, практикуми, уроки-зустрічі з татами, мамами, бабусями і дідусями, анкетування,   відкриті уроки для батьків. 
   Я впевнена, що тільки спільна робота вчителя з батьками може дати добрі наслідки у навчанні і вихованні дітей. 3 одного боку, батьки допомагають мені краще пізнати індивідуальні особливості своїх дітей, зрозуміти причини, що сформували певні якості .

3 другого боку, я допомагаю батькам краще пізнати дитину і  вчасно вказати шляхи подолання конкретних вад моральних або розумових якостей чи, навпаки, - дальшого розвитку позитивних якостей з урахуванням и індивідуально-психологічних особливостей. 

Ось деякі заходи,які сприяють зміцненню взаєморозуміння в системі ШКОЛА-РОДИНА:
   

Батьківські збори на тему

" Роль сім'ї у вихованні

толерантної особи"

Мета: показати важливість і необхідність застосування принципів толерантності в  сімейному вихованні, у взаємовідносинах батьків і дітей; визначити роль сім'ї у вихованні толерантної особи.

Завдання:

- познайомити батьків з поняттям толерантності;

- спонукати до діяльності по формуванню норм морального відношення до світу і людей;

- підвищувати педагогічну культуру батьків.

Хід зборів :

Учитель:  Добридень, шановані батьки! Я рада у черговий раз бачити Вас на батьківських зборах, які, я сподіваюся, покаже Вам нові сторони у вихованні дітей.

Почати наші збори я б хотіла з такого риторичного питання: чому батьки і діти частенько сваряться?

 Відповідь напрошується сама собою : напевно, тому що вони не розуміють один одного. Адже саме уміння зрозуміти проблему іншої людини, прийняти її і спробувати разом вирішити - це одна з ознак цілісної, гуманної, толерантної особи, яку ми, педагоги, намагаємося сформувати впродовж багатьох років. Але це завдання не можна віддавати тільки на відкуп школі. Батьки, зі свого боку, теж мають бути толерантні, і цим показувати приклад дітям. Звідси витікає тема наших зборів : "Роль сім'ї у вихованні толерантної особи".

 У кінці нашої зустрічі кожен з вас повинен буде визначити, яка вона. А підсумком нашої роботи повинне стати створення символу сімейного благополуччя.

Що ж таке толерантність? Що припускає це поняття? Чи часто ви чуєте це слово? Давайте послухаємо, що про толерантність говорить письменниця Людмила Улицька. ( відео)

 Така думка учених про це поняття. Толерантність проявляється в прийнятті людини таким, який він є, повазі іншої точки зору, стриманості до того, що не розділяєш. Це рідкісна риса вдачі - така людина поважає переконання інших, не намагаючись довести свою виняткову правоту. У дорослих ця риса зустрічається частіше і в стосунках з дітьми припускає повагу до світу дитини, віру в його сили і можливості, терпимість до його думки і поведінки.

Незадовго до наших зборів в класі було проведено невелике опитування , в результаті якого я виявила, що майже 60%тих, що навчаються вважають, що в сім'ї не знаходять достатньої підтримки, їх не розуміють і не прислухаються до їх думки.

Анкета:

1. Мене майже у всьому підтримують.

2. У нас в сім'ї бувають розбіжності, навіть сварки.

3. Мені буває важко удома.

4. До мене пред'являють занадто високі вимоги в навчанні.

5. Мене багато в чому обмежують.

6. Удома завжди зважають на те, що мені хотілося б мати.

7. Мені завжди дають кишенькові гроші.

8. У нас удома бувають мої друзі.

9. Я хочу мати більше самостійності.

10. Батьки зайняті тільки собою.

Адже ми своїм прикладом повинні показати, як важливо бути терпимими, добрими, небайдужими до чужих проблем. Справедливі слова: "Діти вчаться тому, що бачать у себе у будинку". Наше з вами завдання - виховати особу, яка знайде своє місце в соціумі, і сама ставитиметься терпимо до навколишніх людей.

Кожен член сім'ї, як і у великому суспільстві, унікальний. Давайте уявимо себе на місці дітей і подумаємо, чи легко їм жити в колективі. Кожному з вас я дам картку з написом і ви маєте рівно хвилину на те, щоб ви представили себе підлітком, про якого усі думають тільки те, що написано на вашій картці. Час пішов.

(Через хвилину.) Прислухайтеся до свого стану. Розкажіть про свою проблему. Які почуття мають бути в душі у дитини, яку можна так охарактеризувати?  (2-3 батьки відповідають). Давайте зачитаємо те, що написано на ваших картках, але замінимо займенник ТИ на займенник Я. А ми повчимося толерантності і побачимо в несхожій на нас людині його особливу цінність. Кожен батько по черзі називає якості, написані на картках, а інші пропонують альтернативні, " позитивні" варіанти. Наприклад, "ця дитина шепелявить., зате він прекрасно бігає".

Як ви себе почуваєте тепер, коли вам дана і позитивна характеристика? (Відповіді 2-3-х батьків)

Як ви думаєте, для чого ми з вами провели таке уявне перевтілення?

Поняття " толерантності" формувалося упродовж багатьох віків і накопило різнобічні значення. Одні ви сьогодні вже чули. Але мені б хотілося почути і ваші визначення цього слова, не як учених, а як звичайних батьків, які хочуть, щоб їх сім'я була дружною і згуртованою. Перед вами на столах лежать стікеры. Опишіть, будь ласка, одним-двома словами, як ви зрозуміли цю людську якість? ( Батьки пишуть, зачитують  і наклеюють стікеры на планшет). Отже, по-вашому, толерантність - це…… Спасибі. Я хочу сказати, що ваша думка практично не відрізняється від думки багатьох учених.

Якщо все те, що ви зараз вимовили, є у вашій сім'ї, то я рада за своїх учнів, тому що жити в оточенні люблячих, розуміючих, терплячих, співчуваючих близьких людей - це свято.Згадайте, будь ласка, початок наших зборів. Я ставила перед вами завдання - створити символ сімейного благополуччя. Але насправді створювати щось нове зовсім не обов'язково. Такий символ вже є!  Наближається одне з улюблених свят дітвори, яке прийнято  відмічати в сім'ї, - Новий рік. Давайте з вами нарядимо новорічну ялинку. Вона і буде нашим символом сімейного благополуччя.  Але прикрасимо її не  простими іграшками, а своїми обіцянками, які обов'язково виконаємо в новому році. Ми люди дорослі, і нам здається, що ми робимо все для своїх дітей. Але напевно є щось, про що ми забуваємо  і не надаємо значення за щоденною метушнею. Я як мама 9-річної доньки обіцяю їй, що постараюся не показувати їй своєї батьківської переваги, а відноситимуся до неї як до рівного. (Батьки прикрашають ялиночку іграшками, дають обіцянки).

Підводячи підсумок наших зборів, шановані батьки, давайте повернемося до його теми і дамо відповідь на питання: яка ж роль сім'ї у вихованні толерантної особистості?.............-відповіді батьківЯ вдячна вам за уважність і чуйність і хочу залишити вам на пам'ять буклети, які допоможуть і вам самим бути уважнішими до своїх дітей і в них виховувати якості толерантної особи. Спасибі. До побачення!

Батьківські збори з елементами тренінгу

Тема: Як перетворити читання в захоплення?

Мета: Дати змогу батькам зрозуміти значення читання у навчанні дітей. Ознайомити з перевагами читання над телебаченням. Розвивати бажання зацікавити дитину у читанні.

І Організаційна частина.

1. Продовжити речення: «Щоб навчитись швидко читати, треба…»

(відповіді батьків записуються на дошці)

2. Розминка:

Дві речі: книжка і телевізор, яка подобається вашим дітям і вам найбільше, яка найменше? Чому?

ІІ. Хвилинка очікування.

Запишіть на листочках, що ви очікуєте від зборів  – згорніть і зберігайте до кінця зборів.

ІІІ. Мозковий штурм.

(Відповіді одним словом запис на дошці)

«Якщо дитина багато читає, то вона…»

(багато знає, добре навчається, пише добре диктанти, збагачує словниковий запас, виховує себе на поведінці героїв, міркує, співпереживає, вчиться бути доброю і т.д.)

Вчитель:

Висновок: Отже, читання має велике значення, як ми довели.

ІV. Лялька Бімго.

Батьки виривають із паперу ляльку і на ній пишуть: «Як зацікавити дитину читати?», а потім зачитують, що записали.

а) Треба читати з нею кожного дня;

б) Відвідувати бібліотеку;

в) проводити сімейні читання;

г) грати в ігри з читання;

д) дарувати книги;

е) допомогти вибрати цікаві книги і відповідно віку;

ж) читати перед сном;

з) визначити певний час і місце для читання;

и) читати і вчити короткі вірші.

Висновок: - Чим більше ви будете читати з дитиною і приділяти цьому увагу, то у дитини буде збільшуватись словниковий запас, удосконалюватиметься мислення, а значить, ваша дитина буде добре вчитись у школі.

V. Ситуація.

«Уже 23.00 година, а дитина сидить біля телевізора і дивиться серіал. Мати говорить, що вже пізно, треба спати, а батько каже: «Хай ще подивиться, нехай!»

- Як би поступили ви у такій ситуації? (Відповіді батьків)

Висновок: - По-перше: - суперечність між батьками підриває авторитет (матері) – дитина привчається не слухати.

По-друге: пізній час, і взагалі дивитися телепередачі треба тільки дитячі.

VІ. Робота в групах.  Батьки діляться на 2 групи і доводять:

Дискусія:

- Що цінніше телебачення чи читання?

(1-група – про цінність телебачення

 2-група – про цінність читання)

Наприклад:

1-група: Телевізор – це засіб отримання інформації. Ми вважаємо, що дивитися його – це добре, бо нині це головне джерело інформації. Ми можемо переглядати різні програми і багато чого навчитися.

2-група: А я вважаю, що подивитись – це одне, а прочитати – це інше. Коли ми дивимось телевізор, ми лінуємося, а коли читаємо, то стаємо грамотнішими. Тому вважаємо, що краще читати казки, ніж переглядати їх по телевізору.

1-група:Але читати треба довго, а по телевізору за короткий час можна переглянути багато казок, заощадити час для допомоги батькам, відвести частину часу для заняття улюбленою справою.

2-група: Але ж все таки дивитись довго телевізор дуже шкідливо для здоров’я, особливо для зору та постави. Дітям у яких проблеми з поставою, їм не можна сидіти чи лежати, а потрібно рухатись.

1-група: По телевізору можна вивчити іноземну мову, тому можна зробити висновок, що телебачення дуже корисне.

2-група: Але все таки читання заставляє дитину запам’ятовувати, думати, уявляти.

Вчитель: - Довге сидіння 2-3 години біля телевізора приводить до того, що в дітей пошкоджується нервова система, погіршується зір, мало перебуває дитина на свіжому повітрі, мало спілкується з дітьми. І дуже шкодять боєвики, та фільми-страхіття. Після їх перегляду у дітей виникає страх, погіршується сон, вони починають гірше вчитися і стають жорстокими і агресивними.

То ж, дивитись треба ті передачі, які чомусь навчають, розповідають про щось цікаве.

А також, телебачення з його величезним потоком зорової інформації впливає в основному на праву півкулю головного мозку і залишається без уваги ліва. Права півкуля бере участь у формуванні чуттєвих образів, а ліва – відповідає за абстрактне мислення. Краще багато читати, щоб розвивалась ліва півкуля, яка відповідає за логічне мислення тоді і вчитись дитина буде краще.

Порада: Щоб зберегти зір – дивитись телевізор на відстані 2-3 метри і не більше 2 годин. (Не перевантажувати органи зору – то на тиждень дивитися 3-4 рази.)

Хороша сторона телепередач: Вони допомагають розширити кругозір, формують інтереси. Треба обговорювати з друзями (батьками) побачене, обмінюватися думками, робити висновки.

То ж, треба правильно з розумінням відноситись до телебачення, тоді він служитиме для нас, як вихователь і носій хорошої інформації.

VІІ. Виступ вчителя.

Навчити дітей добре читати – одне з найважливіших завдань школи. В.Сухомлинський писав, що «читання – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе».

Якою ж технікою читання має володіти молодший школяр, щоб йому було легко і цікаво вчитися?

Учені вважають, що читання зі швидкістю 120-150 слів за хвилину допомагає краще зрозуміти зміст прочитаного. Саме до такої швидкості пристосований артикуляційний апарат людини. Отже, це і є оптимальне читання, яким потрібно оволодіти школяру, щоб успішно вчитися (ознайомлення з програмою початкових класів ).

Чи можливо кожній дитині досягти таких результатів? Адже кожен учень має різний темперамент. Холерики говорять швидко і читають швидко, а от флегматики говорять повільніше і читають повільніше. За даними вчених, холерики читають і говорять у темпі не менше 150 слів за хвилину. Для сангвініків темп читання співпадає з оптимальним читанням – 120-150слів за хвилину. А от для флегматиків і меланхоліків така швидкість читання може стати недосяжною. Але природа не обходиться без подарунків, 90% учнів холерики і сангвініки.

VІІІ.  Виступ психолога.

Дослідження типу темпераменту дітей (індивідуальна робота батьків).

Групова робота батьків. За типом темпераменту дитини батьки об’єднуються у групи. Кожна група обговорює правила для спілкування з дитиною відповідно до її темпераменту.

Рекомендації психолога щодо спілкування з дітьми кожної групи.

ІХ. Руханка. (Пересадка)

Встаньте і пересядьте ті батьки:

 Які люблять свою дитину найбільше.

 Кому дитина завдала коли – небудь неприємностей.

 Хто разом читає з дитиною.

 Хто дозволяє довго дивитися телепередачі.

 Хто грає з нею у ігри настільні (розвиваючі)

 Хто дарує дитині книжки.

Х. Поради вчителя батькам щодо резервів навчання дітей читанню:

Домашнє тренування має проводитися трьома порціями по 5-10 хвилин з великими перервами;

Читання перед сном (останні події дня фіксуються емоційною пам’яттю, і людина уві сні перебуває під їх впливом);

Читання у режимі «читання + короткий відпочинок»;

Багаторазове читання;

Читання у темпі скоромовки;

Виразне читання з переходом на незнайому частину тексту;

Стимулювання (батьки, які підбадьорюють і підтримують свою дитину, привчать її працювати, допомагають школяреві вчитися успішно).

ХІ.  Проблемний міст «Батьки і діти».

Підготовчий етап.

Перед батьківськими зборами проводиться опитування учнів, вчитель занотовує актуальні дитячі проблеми з приводу читання вдома. Деякі з них пропонуються для обговорення на батьківських зборах.

Батьки висловлюються, дають поради з власного досвіду. Вчитель допомагає вибрати найбільш вдале рішення цієї проблеми.

 ХІІ. Результати очікування.

- Подивіться на листочки, на яких ви зробили записи на початку зборів.

- Чи отримали ви відповіді на свої запитання?

- Що ще треба зробити, щоб здійснилися ваше очікування. (Відповіді батьків)

Вчитель: Отже, щоб перетворити читання в захоплення раджу:

Частіше ходіть з дитиною до бібліотеки.

Передплатіть хороший дитячий журнал.

Більше читайте дитині.

Подавайте власний приклад, нехай дитина частіше бачить, як ви самі читаєте книжку, газету чи журнал.

Даруйте книжки.

Відведіть дитині поличку для книг.

Беріть книжку в подорож, на річку, у машині, у парк…

Не уникайте всіх «чому»?, «що»?, «коли»?

Не залишайте нічого не з’ясованого.

 Читайте в будь-який час, коли вам зручно.

Проводьте ігри з читання:

«Засічка – кидок»               «Дочитай далі»

«Буксир»                         «Дожени»

«Розсипані склади»     «Матрьошка»                                  «Дощик»                             «Вовк і заєць»             

Батьківські збори : Розмова з батьками "Батіг або пряник"?

- Вітання.

- Усі ми є батьками, взаємодіємо з нашими дітьми, виховуємо їх.

- Одні це роблять так.

- Інші так.

- І сьогодні я хочу звернути вашу увагу на питання: як треба, на ваш погляд, заохочувати і карати? Що важливіше і ефективніше : батіг або пряник?

- А як дієте ви? (2-3 фрази)

- Згідно класифікації, пропонованої психологами, існує 5 видів покарань.

- Розповідь "В очікуванні".

- Як ви вважаєте, чи виправдовують фізичне покарання нібито виховні цілі?

До чого можуть привести подібні заходи?

- Важко представити батька, який би жодного разу в житті не крикнув на дитину, не вилаявся в його адресу, не обізвав його.

У конвертах лежать помаранчеві листи з фразами розсерджених батьків, що найчастіше зустрічаються. Прочитайте їх.

Фрази, які запускають послання "Не живи" :

Коли б не ти.

Коли ти народився, мені припало.

До твого народження ми жили краще.

Після твого народження стало важче.

Твоє народження - це моя помилка / необдумане рішення і тому подібне

Я не збиралася народжувати/ мене умовили.

Ти народився в скрутний час / незручний час / дуже рано / надто пізно.

Ми хотіли хлопчика, а народилася ти (і навпаки).

Він у нас такий хороший, сидить тихенько у своїй кімнаті і грає у свої іграшки. Нам не заважає.

Що чує дитина:

Через мене батьки страждають.

Я винен в нещасті батьків.

Даремно я народився. Я винен у своєму народженні.

Я народився не вчасно.

Краще б я не народжувався.

Якщо я помру, мої батьки будуть щасливі.

Я не повинен жити.

Я не повинен жити своїм життям.

Отримуючи послання "Не живи", дитина почне виробляти програму самознищення :

Хвороба (а краще багато різних хвороб, або одна дуже сильна)

Життя з постійним відчуттям провини за своє народження

Життєва поведінка, при якій людина поводиться так, як ніби він інша людина (не живе своїм життям)

Алкоголізм / наркоманія (спосіб повільного самогубства)

Самогубство

- Деякі батьки для покарання не прибігають до слів. Вони просто ігнорують дитину.

- Ми провели опитування серед учнів нашої школи. На питання, яке покарання  для тебе найстрашніше, багато дітей відповіли:

 - Коли мама зі мною не розмовляє.

Покарання працею. Якщо ви в покарання за проступок наказуєте дитині вимити підлогу або посуд, прочитати додаткові 10 сторінок підручника, винести сміття, скопати грядку, то будьте упевнені: ви формуєте у нього стійку відразу до будь-якої праці. Існує велика вірогідність того, що надалі робота по будинку або читання перетвориться на неприємний обов'язок і виконуватиметься з небажанням, "з-під палиці".

Покарання позбавленням задоволення. На сьогодні цей вид покарання визнаний найбільш ефективним і безболісним для ніжної дитячої психіки. Ю.Гиппенрейтер в книзі "Спілкуватися з дитиною. Як"? пише: "Карати дитину краще, позбавляючи його хорошого, чим роблячи йому погане". Звичайно, неприпустимо позбавляти дитину їжі, води або відпочинку. Знайдіть в його житті зайняття, яке для нього дуже значимо : вечірня казка, спільна прогулянка, відвідування кінотеатру, гра або мультфільм та ін. Якщо дитина вас не слухається або провинився, задоволення цього тижня або цього дня відміняється.

- А чи можна обійтися без покарання? Чи варто взагалі карати дітей?

Увага, відео.

Як вважаєте ви? Моя відповідь - у віршованих рядках.

Нас іноді кривдять

Різкі в гніві батьки...

Даремно іноді лають,

Не утримавшись, батьки...

Навмисно не помічають

"На почуття скупі" батьки...

Нас задоволень позбавляють

Принципові батьки...

Але ми упевнені, знаємо:

Люблять нас наші батьки!

Усе своє життя присвячують

Дітям чудо-батьки!

Так, ми любимо своїх дітей. Як можна виразити цю любов? (похвала, подарунки, спілкування).

- Повертаючись, до проведеного опитування, пропоную дізнатися, як батьки найчастіше хвалять дітей.

- А ось, що діти при цьому відчувають.

- Яка, на ваш погляд, роль похвали у вихованні дітей?

- Чи можна розпестити похвалою?

- А можна обійтися без покарання, як 2 відсотки опитаних?

У конвертах пам'ятки "Основні принципи виховання дітей без покарання"

Я б виділила в них наступні ключові слова.

- Так що ж ефективніше: батіг або пряник?

Не батіг і не пряник, а довіра, взаєморозуміння і любов.

Бережіть своїх дітей,

Їх за витівки не лайте.

Зло своїх невдалих днів

Ніколи на них не зривайте.

Не гнівайтеся на них серйозно,

Навіть якщо вони провинилися,

Нічого немає дорожче за сльози,

Що з вій рідних скотилися.

І доки у будинку дитячий сміх,

Від іграшок нікуди подітися,

Ви на світі щасливіше за усіх,

Бережіть же, будь ласка, дитинство!

Едуард Асадов.

Основні принципи виховання дітей без покарань

Терпіння. Батьки, що зважилися на виховання без покарань, вибирають складний і тернистий шлях. На нім буде немало проблем, але при дотриманні усіх умов вони виростять щасливу і самодостатню людину.

Дітей потрібно любити не за те, що вони нам дають (почуття упевненості, повноцінності і гордості), а любити просто так. Звичайно, простіше покарати, ніж розбиратися в причинах поганої поведінки. Але в цьому проявляється егоїзм батьків. Вони роблять легше для себе, ущемляючи свою дитину - маленьку особу.

Приймати свою дитину таким, яким він є, з усіма проблемами, неприємностями і капризами. Він повинен відчувати, що його люблять і цінують.

Треба приділяти своєму чаду достатню кількість уваги. Адже саме його дефіцит викликає неслухняність.

Визнавати особу дитини. З найменших років, коли карапуз ще не уміє говорити, він вже вибирає собі одяг, іграшку. У нього є свої почуття і страждання. Не можна ними нехтувати. Адже це губить індивідуальність.

Виховання особистим прикладом. Якщо забороняєте дитині брехати - не брешіть самі. Дотримуйтеся правил усією сім'єю. Природжений інстинкт дитини наслідувати дорослих діє на підсвідомому рівні. Спробуйте, і ви зрозумієте, що це так.

Чим більше тиску, тим більше опору. Якщо постійно пиляти (прибери іграшки, зроби те, зроби це, не бери, не ламай, не чіпай), то можна створити таку напружену атмосферу, що дитині захочеться з неї втекти. Що він і намагатиметься робити в капризах, протестах і істериках.

Покарання підтверджують, що на кожну силу знайдеться ще більша сила. Малюк виросте, і ваш силовий і фінансовий авторитет пропаде. Тоді прийде розуміння, що покарання - це помилка виховання, але буде вже пізно.Послідовність - помічник в дотриманні правил. Сказали, що не дасте цукерку до вечері, - не давайте. Якщо сьогодні не можна, а завтра можна, то можна завжди.

Підтримувати потрібну поведінку заохоченням. Діти швидше забувають про покарання, яке загрожує у разі витівки, але пам'ятають про презенти за старанну поведінку.

Батько повинен постійно розвиватися, вчитися, щоб дорослішаючий  малюк не збив його з пантелику складними питаннями.

Бажаємо успіхів!

4.Скарбничка порад для батьків.

Рекомендації для батьків по вихованню гіперактивних дітей

1.У своїх стосунках з дитиною підтримуйте позитивну установку. Хваліть дитину  в кожному випадку, коли вона цього заслуговує, підкреслюйте успіхи. Це допомагає зміцнити упевненість дитини у своїх силах.

2.Уникайте повторення слів " немає" і " не можна".

Говоріть стримано, спокійно, м'яко. (Окрики збуджують дитину).

3.Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.

4.Для підкріплення усних інструкцій використайте зорову стимуляцію.

5.Заохочуйте дитину за усі види діяльності, вимагаючі концентрації уваги (наприклад, робота з кубиками, конструктором, настільними іграми, розфарбовування, читання).

6.Підтримуйте удома чіткий розпорядок дня. Час їди, виконання домашніх поділи сну щодня повинно відповідати цьому розпорядку.

7.Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках і тому подібне чинить на дитину надмірну стимулюючу дію.

8.Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.

9.Давайте дитині можливість витрачати надмірну енергію. Корисна   щоденна фізична активність на свіжому повітрі - прогулянки, біг, спортивне зайняття (гімнастика, плавання, теніс, але не боротьба або бокс, оскільки ці види спорту травматичні).

10.Пам'ятайте про те, що властива дітям гіперактивність може утримуватися під розумним контролем за допомогою перерахованих заходів.

Рекомендації батькам по організації дня дитини у своїй сім'ї.

Будильник для пробудження дитини не потрібний: учені стверджують, що дзвін будильника створює стресову ситуацію, будити людину повинен його біологічний годинник. Дитина, що виспалася, прокинеться сама. Медики стверджують, що невисипання приводить до біохімічних змін в організмі, що зовні проявляється в млявості, сонливості, плаксивості, дратівливості, уповільненій реакції. У дитини, що не виспалася, ослаблені  увага і пам'ять, тому, вивчивши домашнє завдання на " 5", вона відповість на " 4". Вона погано засвоюватиме новий матеріал,  буде неадекватно реагувати на зауваження педагогів, дітей. Порушення біохімічних процесів спровокує глибинні наслідки: дитина,що постійно недосипає   росте ослабленою, часто хворіє. Уміти виховувати свою дитину для батька означає оновлювати свої знання по медицині, психолого-педагогическим і іншим наукам про людину.

 Для морального здоров'я дитини важливо, щоб першими по черзі вставали батьки, а не один з них. Той, хто першим будить свою дитину, обов'язково вживає ласкаві слова і додає до них свій поцілунок. Повернення поцілунку в сім'ї допоможе дитині розпочати день з психологічного настрою на світле,  добре,  радісне. Інакше дитина приходить в школу грубою, задиристою,  дратівливою.

Прояв турботи батька про уранішню гігієну потрібний, оскільки немало дітей приходять в школу, не вмиваючись, не почистивши зуби.

 Виходити " натщесерце" уранці з будинку шкідливо: уранці після підйому починають функціонувати усі органи, у тому числі підшлункова залоза починає виділяти сік. Якщо сік підшлункової залози потрапляє в порожній шлунок, він дратує стінки шлунку, провокуючи різні захворювання шлунку.

Щоб не остудити горло, розпалене після вживання їжі, після сніданку, важливо виходити на вулицю не раніше, ніж через 10 хвилин, інакше не виключені ангіна, ОРЗ, інші простудні захворювання.

 Кращий варіант створення позитивного емоційного настрою на день - це супроводжувані поцілунком добрі слова: "Щасливо залишатися"!, "До побачення" та ін. що  Такий вихід з будинку на навчання і на роботу дорослих виражає повагу, прихильність до членів сім'ї, допомагає батькам в старості не переживати з приводу того, що дитина не поцілує їх "зайвий раз.

 Ні в якому разі не можна нехтувати можливістю вийти з будинку і дійти до школи разом з дитиною будь-якого віку. Спільна дорога - це розмова "по душах",  ненав'язливі ради, оцінка поведінки власної дитини і його друзів, це спілкування, якого так бракує.

 Щоб не провокувати дитячу брехню, краще зустрічати дитину з школи " нейтральними" питаннями: "Що було цікавого в школі"? та ін.

Надзвичайно корисно залучати дитину до домашньої праці у вільний від виконання домашнього завдання час.

Час коли треба  покласти спати дитину добирають батьки  індивідуально, строгих установок, в якому віці і в котрій годині укладати дітей спати, зараз немає. Важливе одно: дитина повинна виспатися, недосипання призводить до порушення біохімічних процесів в організмі людини. Закінчується день ласкавими словами на адресу дитини, поцілунком, побажанням хорошого сну.

 Пам»ятка

для  батьків по вихованню хлопчиків та дівчаток

   1. Будьте обережні з покаранням! Бажано, щоб хлопчика карала не мама, а тато. Дівчинку - навпаки. Цього правила необхідно дотримуватися, щоб сформувати у дітей добре відношення до протилежної статі.

2. Хлопчик не може довго утримувати емоційну напругу, він до цього не пристосований. Тому, у разі пред'явлення йому претензій, обмежте довжину нотації, але зробіть її більше місткою по сенсу. Поясніть синові дуже коротко і дуже конкретно, чим ви невдоволені.

3.Ігри дівчаток частіше грунтуються на ближньому зорі, вони частіше грають в обмеженому просторі. Ігри хлопчиків спираються на далекий зір, тому хлопчикам для повноцінного психічного розвитку потрібно більший простір. Якщо простору мало в горизонтальній площині, вони освоюють вертикальну: лазять по сходах, підіймаються на шафи. Враховуйте цю потребу хлопчиків.

4.У вихованні хлопчика дуже важлива участь чоловіка. Якщо немає тата, його місце повинні зайняти значимі чоловіки (дідусь, дядько та ін.).

5.Хлопчики (на уроці або в учбовій діяльності будинку) не можуть набрати оптимальний рівень працездатності так само швидко, як і дівчатка. Цю особливість батькам необхідно враховувати і не намагатися форсувати учбову активність, це викличе явну або приховану агресію. Наберіться терпіння!

6. Якщо в сім'ї віруючий батько, то діти в 80%% випадків стануть віруючими, а якщо мати, то лише в 3%%. Вплив батька на дитину сильніший. Пам'ятайте про це!

7.Якщо батько хоче, щоб діти виросли щасливими, він ніколи не повинен: принижувати жіночу гідність матері, згадувати її помилки і гріхи у минулому, підкреслювати її розумові або фізичні недоліки, акцентувати увагу на її економічній залежності.

8.Материнська і батьківська дія на дітей відрізняється. "Материнське означає: я приймаю тебе (люблю) за те, що ти є. Батьківське означає: я приймаю тебе за те, який ти" (С. Соловейчик).

Декілька основних правил, які не можна порушувати батькам,якщо для них важливіше не власні принципи,

а інтереси дитини

1. Ніколи не з'ясовуйте стосунки при дитині.

2. Не допускайте при дітях висловлювань, які можуть підірвати авторитет Вашій другої половини в його очах: "Ти поганий батько, це із-за тебе.".

Звинувачувальні фрази, звернені до чоловіка або до дружини : "Це плоди твого виховання" - можуть викликати в дитині відчуття провини, сприяти розвитку заниженої самооцінки, тому від них краще відмовитися.

3. Якщо ви дуже сильно роздратовані, відкладете по можливості виховні дискусії, розкажіть про свої почуття і, усамітнившись, постарайтеся заспокоїтися. Усі переговори, усі рішення повинні прийматися тільки в урівноваженому стані.

4. Краще одна загальна лінія виховання, чим декілька ефективних напрямків, але таких,що суперечать один одному.

5 . Стіл переговорів -оптимальний спосіб зрозуміти один одного і виробити єдину лінію виховання.

6. Педагогічний лікнеп - книги і журнали з педагогіки і психології - можуть стати хорошою підмогою при обговоренні методів виховання.

7. Не бійтеся звертатися до фахівців, якщо у вашій сім'ї виникли проблеми.

Багаторічний досвід іоб'єктивний погляд фахівця допоможе вам знайти несподіваний вихід з ситуацій,які здаються безвихідними.

8. Пам'ятайте, що запорука ефективного виховання дитини - це любов до нього,зацікавленість в нім і згода між усіма членами сім'ї.