Роль та завдання практичного психолога у роботы з дітьми з особливими освітніми потребами

Роль та завдання практичного психолога у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами

Особливі освітні потреби дітей з особливими освітніми

потребами полягають:

• в отриманні спеціальної допомоги засобами освіти відразу ж після виявлення первинного порушення розвитку, тобто в дошкільному віці;
• - у періоді підготовки до шкільного навчання, забезпеченні наступності між дошкільною і шкільною освітою як умови безперервності забезпечення психологічного супроводу освітнього середовища;
• у забезпеченні корекційно-розвиваючої спрямованості виховання і навчання в рамках основних освітніх галузей;
• в організації процесу навчання та розвитку з урахуванням специфіки засвоєння знань, умінь і навичок дітьми з ООП («покроковому» пред'явленні матеріалу, дозованої допомоги дорослого, використанні спеціальних методів, прийомів і засобів, що сприяють як загальному розвитку дитини, так і компенсації індивідуальних вад розвитку);
• у забезпеченні безперервного контролю за становленням навчально-пізнавальної діяльності дитини, що триває до досягнення нею мінімально достатнього рівня, що дозволяє справлятися з навчальними завданнями самостійно;
• у забезпеченні особливої просторової і часової організації освітнього середовища з урахуванням функціонального стану ЦНС і нейродинаміки психічних процесів у дітей з ООП (швидкої виснажуваності, низької працездатності, зниженого загального тонусу та ін.);
• у постійному стимулюванні пізнавальної активності, розвитку інтересу до себе, оточуючого предметного і соціального світу;
• у сприянні осмисленню дитиною та розширенні контексту засвоюваних знань, у закріпленні і вдосконаленні освоєних умінь;
• в організації комплексного психолого-медико-педагогічного супроводу, спрямованого на виховання, всебічний розвиток дитини, корекцію емоційної та особистісної сфери, формування усвідомленої саморегуляції пізнавальної діяльності та поведінки;
• у розвитку та відпрацюванні засобів комунікації, прийомів конструктивного спілкування і взаємодії (з членами сім'ї, з однолітками, з дорослими), у формуванні навичок соціально схвалюваної поведінки, максимальному розширенні соціальних контактів;

• у забезпеченні взаємодії сім'ї та освітнього закладу (організація співпраці з батьками, активізації ресурсів родини для формування соціально активної позиції, моральних і загальнокультурних цінностей).

Вищезазначені освітні потреби дітей з ООП зумовлюють створення спеціальних умов розвитку і виховання дітей даної категорії в залежності від індивідуальних особливостей та можливостей конкретної дитини чи групи дітей.

У забезпеченні умов і можливостей інтегрованого навчання дітей з ООП особлива роль належить практичному психологу. Мета діяльності якого полягає в організації психологічного супроводу дітей на всіх етапах розвитку як складного процесу взаємодії, результатом якого повинно стати створення умов для розвитку дитини, для оволодіння нею своєю діяльністю і поведінкою.

Зазначену мету можна конкретизувати в наступних завданнях:

•         оптимізація розвитку пізнавальних процесів;
•         активізація пізнавальної активності;
•         сприяння особистісному розвитку;
•         оптимізація соціальної ситуації розвитку.

У процесі психологічної допомоги дітям з ООП необхідно враховувати складну специфіку їх розвитку, характер поєднання біологічних і соціальних чинників розвитку в структурі їх стану, особливості соціальної ситуації розвитку, ступінь виявлення змін особистості у зв'язку з наявними проблемами, особливості міжособистісного спілкування в сім'ї, в соціумі.

Виходячи з зазначеного, зміст психологічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами в полягає у:

• систематичному моніторингу психічного розвитку дитини в динаміці її індивідуальної та вікової норми;
• створенні соціально-психологічних умов для ефективного психічного розвитку дитини в соціумі відповідно до потреб і потенційних можливостей;
• розширенні зони «найближчого розвитку»;
• розвитку афективної сфери дитини, її адекватних відносин і емоційного контакту з дорослими й однолітками;
• здійсненні спрямованого формування внутрішніх афективних, когнітивних і поведінкових механізмів саморегуляції;
• систематичній психологічній допомозі і підтримці у вигляді психокорекції та психопрофілактики;
• систематичній психологічній допомозі батькам дітей із проблемами у розвитку, здійсненні психологічної підтримки та консультування;
• підвищенні рівня психологічної компетентності вихователів з питань особливостей взаємодії з дітьми з ООП.

Психологічний супровід дітей з ООП як створення умов для розвитку дитини, здійснюється через виконання основних видів діяльності: діагностика, корекція, консультування, просвітництво, допомога. Зупинимося докладніше на кожному з них.

Діагностична робота включає в себе первинне обстеження, а також систематичні етапні спостереження за динамікою і процесом корекції психічного розвитку дитини. Колегіальне обговорення результатів обстеження всіма спеціалістами психолого-педагогічного консиліуму освітньої установи дозволяє виробити єдине уявлення про характер і особливості розвитку дитини, визначити загальний прогноз її подальшого розвитку, комплекс необхідних корекційно-розвиваючих заходів та розробити індивідуальний маршрут розвитку дитини.

Слід особливо підкреслити, що психологічне обстеження не переслідує мети постановки клінічного діагнозу, а спрямоване на кваліфікацію індивідуальних труднощів дитини, якісний опис картини її розвитку, визначення оптимальних форм і змісту корекційної допомоги, тобто спрямоване на встановлення функціонального діагнозу.

На практичного психолога покладаються завдання визначення «актуального рівня розвитку дитини» і зони «найближчого розвитку», виявлення особливостей емоційно-вольової сфери, особистісних характеристик дитини, особливостей її міжособистісної взаємодії з однолітками, батьками та іншими дорослими.

Корекційно-розвивальна робота. У відповідності з особливостями розвитку дитини і рішенням консиліуму освітньої установи практичний психолог визначає напрями та засоби корекційно-розвиваючої роботи, періодичність і тривалість циклу спеціальних занять. Найбільш важливим завданням при цьому є розробка індивідуально-орієнтованих програм психологічної допомоги або використання вже наявних розробок відповідно до індивідуальних психологічних особливостей дитини або групи дітей у цілому. Плануючи роботу щодо корекції затримки психічного розвитку, доцільно розпочати саме з рухових методів на розвиток сенсомоторики, які не лише створять потенціал для подальшої роботи, а й сприятимуть активізації, взаємодії між різними рівнями психічної діяльності. Адже природно, що закріплення будь-яких тілесних навичок неможливе без залучення таких психічних функцій, як, наприклад, емоції, сприйняття, пам’ять, саморегуляція тощо.

Основними завданнями корекційно-розвиваючої роботи практичного психолога з дітьми з ООП є:

• розвиток емоційно-особистісної сфери та корекція її недоліків;
• розвиток пізнавальної діяльності і цілеспрямоване формування вищих психічних функцій;
• формування довільної регуляції діяльності і поведінки.

Розвиток емоційно-особистісної сфери та корекція її недоліків.

Для значної частини дітей з ООП типовий дефіцит соціальних здібностей, що виявляється в труднощах взаємодії з оточуючими дітьми і дорослими. У ряді випадків вказаний дефіцит пов'язаний з проблемами емоційної регуляції. У зв'язку з цим розвиток емоційно-особистісної сфери та корекція її недоліків включає:

• гармонізацію афективної сфери дитини; профілактику та усунення (пом'якшення) можливих агресивних і негативістичних проявів, інших відхилень у поведінці;
• попередження і подолання негативних рис особистості і формування характеру;
• розвиток і тренування механізмів, що забезпечують адаптацію дитини до нових соціальних умов (у тому числі зняття тривожності, страхів і т.п.);
• створення умов для розвитку самосвідомості і формування адекватної самооцінки; розвиток соціальних емоцій; розвиток комунікативних здібностей (у тому числі стимуляція комунікативної активності, створення умов, що забезпечують формування повноцінних емоційних і ділових контактів з однолітками і дорослими).

Робота з розширення та впорядкування емоційного досвіду дітей включає допомогу в засвоєнні дитиною уявлень про невербальні засоби вираження емоцій; у формуванні розуміння змісту і значення різних форм поведінки людей в емоційно значущих ситуаціях; у перевірці й оцінці дитиною власної поведінки на підставі отриманих знань і навичок.

Велику роль у даній роботі відіграють індивідуальні та групові заняття з дітьми театралізованою діяльністю, застосування методик і технік ігрової терапії та казкотерапії. У процесі такої роботи діти вчаться розуміти зміст і прогнозувати наслідки власної емоційної поведінки. Вони усвідомлюють значення емоційної атмосфери добра, радості, співробітництва для поліпшення і власного самопочуття, і відносин з однолітками.

Робота практичного психолога з дітьми з ООП з формування впевненості в собі і зниження тривожності полягає в сприянні формуванню оптимістичного мислення та світовідчуття, позитивної установки на майбутню діяльність, уміння звільнятися від страхів, переключатися з неприємних вражень, а також зміцнення поваги до себе, віри в свої здібності і можливості.

Дитина з ООП має ряд специфічних рис, що ускладнюють процес її спілкування з однолітками і дорослими, що, в свою чергу, негативно позначається на подальшому розвитку її емоційно-особистісної сфери. У зв'язку з цим діяльність практичного психолога спрямовується на виховання у дітей інтересу до оточуючих людей; розвиток контактності та вміння вчитися з помилок невдалого досвіду спілкування; формування навичок довільної регуляції свого емоційного стану та уникнення конфліктів.

Розвиток пізнавальної діяльності та цілеспрямоване формування вищих психічних функцій.

Розвиток пізнавальних функцій є традиційним завданням роботи практичного психолога з дітьми з ООП. Він передбачає:

• стимуляцію пізнавальної активності як засобу формування пізнавальної мотивації;
• розвиток уваги (стійкості, концентрації, підвищення об'єму, переключення, самоконтролю і т.д.);
• розвиток пам'яті (розширення обсягу, стійкості, формування прийомів запам'ятовування, розвиток смислової пам'яті);
• розвиток сприйняття (просторового, слухового), просторових і часових уявлень, сенсомоторної координації;
• формування розумової діяльності: стимуляція розумової активності, формування розумових операцій (аналізу, порівняння, узагальнення, виділення істотних ознак і закономірностей), розвиток елементарних умовиводів і гнучкості розумових процесів.

Заняття проводяться практичним психологом з урахуванням принципів комплексного впливу на ряд вищих психічних функцій з виділенням домінуючих об'єктів впливу, що змінюються в міру формування у дітей з ООП пізнавальної діяльності та її саморегуляції.

Формування довільної регуляції діяльності і поведінки.

Недостатня сформованість усвідомленої саморегуляції діяльності є гальмуючим фактором когнітивного і особистісного розвитку дитини, а також однією з основних причин, що породжують труднощі в навчально-пізнавальній діяльності.

Робота практичного психолога з формування усвідомленої саморегуляції пізнавальної діяльності у дітей з ООП ведеться в декількох напрямках, пов'язаних з формуванням певного комплексу умінь: ставити та утримувати мету діяльності; планувати дії; визначати і зберігати спосіб дій; використовувати самоконтроль на всіх етапах діяльності; коментувати процес та результати діяльності; оцінювати процес і результат діяльності.

Консультативно-просвітницька і профілактична робота забезпечує надання педагогам і батькам допомоги у вихованні та розвитку дитини з ООП. Практичний психолог розробляє рекомендації у відповідності з віковими та індивідуальними особливостями дітей, станом їх соматичного і психічного здоров'я, проводить роботу, що сприяє підвищенню професійної компетенції педагогів та батьків, залученню останніх до вирішення завдань супроводу.

Організація взаємодії з педагогами

Найважливішою умовою актуалізації потенційних можливостей дітей з ООП є психологічна компетентність педагога: делікатність, такт, вміння надати допомогу дитині в здійсненні пізнавальної діяльності, в усвідомленні успіхів і причин невдач тощо. Все це сприяє усвідомленню дитиною своїх потенційних можливостей, що підвищує її впевненість у собі, пробуджує енергію досягнень.

Основними завданнями психологічної просвіти педагогів є:

• розкриття «слабких» і «сильних» сторін когнітивного і особистісного розвитку дитини;
• визначення шляхів подолання труднощів;
• вироблення найбільш адекватних способів взаємодії педагога з дитиною.

Конкретні форми психологічної просвіти педагогів можуть бути різноманітними: практичні заняття та семінари з основних проблем розвитку дитини з ООП, її особливих освітніх потреб; лекторії, круглі столи, консультації тощо.

Організація взаємодії з батьками

Для успішної реалізації завдань супроводу необхідна не лише взаємодія всіх фахівців спеціалізованого закладу, але й активна допомога і підтримка з боку батьків. Форма і зміст роботи з батьками визначається ступенем їх готовності до співпраці. На початковому етапі взаємодії найбільш продуктивною формою роботи є індивідуальне консультування. Воно проводиться в декілька етапів.

Завданням першого етапу є встановлення довірчих відносин з батьками, які, зазвичай, заперечують можливість і необхідність співпраці.

Наступний етап індивідуального консультування проводиться за підсумками всебічного обстеження дитини. Практичний психолог у доступній формі розповідає батькам про особливості їхньої дитини, вказує на її позитивні якості, пояснює, яка допомога їй потрібна, до яких фахівців потрібно звернутися додатково, як займатися в домашніх умовах, на що слід звернути увагу тощо. Дуже важливо надати психологічну підтримку батькам, сприяти усвідомленню особливостей їх дитини та необхідності об’єднання зусиль спеціалізованого закладу та родини в їх подоланні.

На етапі власне корекційно-розвиваючої роботи батьки залучаються до виконання конкретних рекомендацій практичного психолога.

Під час індивідуальних і групових консультацій проводиться спільне обговорення процесу та результатів корекційної роботи. Аналізуються фактори позитивної динаміки розвитку дитини, виробляються рекомендації щодо подолання можливих проблем (зокрема, пов'язаних з адаптацією дітей, взаємодією з однолітками та вихователем тощо).

Робота з батьками здійснюється також у груповій формі на тематичних консультаціях, семінарах-практикумах, лекторіях, тренінгових заняттях тощо.

Організаційно – методична робота включає підготовку матеріалів до психолого-педагогічних консиліумів, методичних об'єднань, педагогічних рад.

Підводячи підсумок, можна констатувати, що організація та зміст психологічного супроводу дітей з ООП має специфічні цілі і завдання, обумовлені особливими освітніми потребами дітей даної категорії, їх психофізіологічними особливостями та можливостями.