«Роль жіноцтва в українському національно-визвольному русі в роки Другої світової війни та післявоєнні роки на території Бучаччини»

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації

Відділ освіти, молоді та спорту Бучацької районної державної адміністрації

Новоставська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

 

                          на конкурс:

                                                             краєзнавчо-дослідницька робота

щодо вивчення діяльності ОУН і УПА

 

 

«Роль жіноцтва в українському національно-визвольному русі в роки Другої світової війни та післявоєнні роки на території Бучаччини»

Підготуваала:

пошукова група учнів 9 класу

Керівник:

педагог-організатор

Потюк М.В.

 

 2017

Виконала пошукова група Новоставської  ЗОШ І-ІІ ступенів:

Гаврилюк Софія – учениця 9 класу, збирала матеріал, записувала спогади старожилів села Новоставці;

Лисиманка Вікторія – учениця 9 класу, опрацьовувала історичні джерела;

Коновал Юля– учениця 9 класу, збирала фотографії учасниць визвольного руху  на території Бучацького повіту;

Сембрат Олександра - учениця 9 класу, опрацьовувала зібраний матеріал на комп’ютері.

Керівник:

Потюк Марія Василівна –педагог-організатор Новоставської ЗОШ І-ІІ ст.

Район проведення – Бучацький район.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

     Опрацьовуючи ряд історичних джерел, ми звернули увагу на те, що основна увага в дослідженнях на тему Української Повстанської Армії приділяється чоловікам і їхній участі у національно-визвольній боротьбі. Про жінок написано значно менше, хоча їхня роль була також дуже вагомою.

   Основною метою роботи було дослідити доступні джерела та проаналізувати їх, визначити якими видами діяльності займались жінки в національно-визвольній боротьбі на території Бучаччини, зокрема нашого рідного села Новоставців, та довести, що українське жіноцтво було активним учасником національно-визвольного руху у 40-х рр. ХХ ст .

   Реалізація поставленої мети можлива через виконання таких завдань:

1. Дослідити участь жінок у національно-визвольному русі в роки Другої світової війни, використовуючи історичні джерела сільської бібліотеки.
2. З’ясувати, якими видами діяльності займалися жінки в підпіллі (пошук інформації в Інтернет ресурсах).
3. Зібрати та проаналізувати історичні джерела: спогади очевидців, архівні документи, опрацювавши протокол допиту Іванів Анни та спогади старожилів села Новоставці.
4. Дослідити долю жінок, які підтримували зв'язок з УПА на території Бучаччини.

   Актуальність дослідження полягає у вирішенні статевої дискримінації. За останні роки з’явилося чимало цікавих робіт про діяльність ОУН і УПА, але в них майже вся увага зосереджена на участі чоловіків, а праця жінок залишилася поза увагою. Саме тому ми обрали таку тему роботи.

   Виникнення ОУН зумовлене необхідністю представити силу, що могла б чинити дійовий опір польській окупації. Дівчата стали ревними націоналістками. Своїм головним завданням ОУН вважала об’єднання всього українського народу для боротьби проти поневолювачів, не акцентуючи уваги на статевій приналежності. У період становлення організації її керівництво заохочувало її молодь до професійного військового навчання, намагаючись таким чином підготувати міцну базу для майбутнього повстання.

1. Характеристика діяльності жіночої мережі в УПА.

    Свою пошукову роботу ми розпочали у з опрацювання історичної літератури в сільській бібліотеці, яка знаходиться на вул. Центральній, 82. Тут ми знайшли багато цікавого про участь жінок в діяльності УПА.

   На початку 1940-х років перед ОУН постало завдання залучити до революційної боротьби якнайширші маси. З цією метою було організовано жіночу мережу, якій доручили пропагандувально-роз’яснювальну роботу, розповсюдження літератури, підтримка зв’язку між членами УПА (передача записок, вісточок), заготівля продуктів, медичних матеріалів для перев’язок тощо.

   Вирішальну роль відіграло жіноцтво у роботі підпільного Українського червоного хреста (УЧХ), який було організовано для надання медичної допомоги бійцям УПА. Адже з приходом радянських військ усі офіційні лікарні та операційні були закриті для поранених повстанців. Піти туди означало добровільно здатися у радянську в’язницю і пройти страшні тортури. Тому, була потрібна велика кількість медпрацівників для догляду за пораненими в польових умовах. Це і було одне із занять жінок у національно-визвольному русі - медична опіка. Невелика кількість були добре обізнаними в медицині. Часто лікування хворих проводили малодосвідчені медики і санітари, яких поспіхом вишколили. Або ж і просто люди, які знали народні методи лікування і хотіли допомогти.

 

   Помітна роль жіноцтва була в організаційно-зв’язковій ділянці визвольного руху. На початку 40-х років минулого століття було організовану жіночу мережу, задля пропаганди і донесення до ширших мас про справжню ситуацію яка відбувається в країні. Проводили збори для жінок, на яких детально обговорювали та аналізували історичні події, робили відповідні висновки, утверджували свою політичну думку,визначали позитивне і негативне українського політичного життя. Здобуті знання і досвід мали допомогти майбутнім пропагандистам в їх головній роботі. Пропагандо-роз’яснювальна робота полягала в наступному: розповсюдження літератури, листівок, проведення релігійних свят у націоналістичному дусі, організація національних свят Державності (22 січня), Крутянського чину (29-30 січня), Листопадового зриву(1 листопада), Шевченківських днів (9-10 березня) тощо.

   Робота з друком у підпіллі потребувала значних зусиль. Адже неможливо було навіть купити папір для машинодрукування без довідки бюро, яке замовляло його. Таким чином, інколи підпільники друкували на шкільних зошитах.

   Підпільні друкарні, зазвичай, знаходились у важко доступних місцях - у лісах, горах. У таких друкарнях машиністки займались передруком підпільної літератури. Для остаточного затвердження підготовлений номер журналу пересилали Роману Шухевичу. Отримавши дозвіл, редакція розсилала примірники по оунівських осередках, а низові ланки вже самостійно його розмножували і розповсюджували.

   Зв’язок був чи не найголовнішим у підпіллі. І у цій не легкій справі допомагали жінки. Зв’язкові в умовах окупації передавали і збирали необхідну інформацію та літературу. Також до їхніх обов’язків входило таємно доправляти повідомлення від однієї боївки до іншої, доправляти за призначенням фальшиві документи (довідки, посвідчення, паспорти тощо) для підпільників, а також ліки, канцелярське приладдя, радіоприймачі, батареї, одяг, зброю тощо.

                                                          Боївки УПА

   Жінки в УПА були унікальними в тому плані, що могли виконувати не жіночі обов’язки і завдання. У їхні функції входило наступне: знати і повідомляти про пересування каральних загонів, арешти товаришів, доповідати про зради чи провокації тощо.

   Окремо слід сказати про жінок – дружин учасників національно-визвольного руху. Вони не лише підтримували своїх чоловіків, поділяли їх громадянську позицію та політичні переконання, але й активно допомагали в роботі. Серед таких жінок: Наталія Шухевич – дружина Романа Шухевича, Уляна Кук – дружина Василя Кука (командир УПА 1950-54 роках) тощо.

                        Роман Шухевич                                 Наталя Шухевич

   Дослідивши історичні джерела бібліотеки, ми вирішили опрацювати Інтернет ресурси на дану тему.

 

 

2. Діяльність жінок на території Бучаччини під проводом УПА.

    Наступним нашим завданням було: з’ясувати якою діяльністю займалися жінки в УПА на території Бучаччини . Для більш детального дослідження ми вирішили опрацювати електронну версію книгу Нестора Мизака «За тебе, свята Україно» ( https://sites.google.com/a/chnu.edu.ua/upa/knugy) в комп’ютерному класі. У цій праці описана доля таких відважних жінок, як Клавдія Чайківська, Марія Матковська,  Людмила Гребенюк, Ганна Кравець, Ірина Василів, Михайлина Зінь-Стравняк.

   Свідомо вступали у лави ОУН і УПА жінки і на території теперішнього Бучацького району, це були в основному молоді дівчата з хороброю вдачею та патріотичним настроєм. У Бучачі жіночою мережею підпілля ОУН заопікувалась Клавдія Чайківська, пс. «Лискавка» (дод.1). (Н. 12 травня 1912 р. в Монастириську в національно-свідомій сім’ї міщан). Під керівництвом «Лискавки» підпілля розбудовувало зв’язки, які забезпечували в основному дівчата.  Зв’язкова підпільниця Марія Матковська з Бучача, член ОУН з 1937 року (дод.1), розповідала, що за дорученням Клавдії Чайківської «Лискавки» організувала молодіжну ланку ОУН у Бучачі, до якої увійшли Олена Ясіновська, пс. «Мурашка», Софія Кізюк пс. «Ластівка», Іванна Гишко пс. «Пчілка».

   Також Клавдія їздила до Чорткова на зустріч з Оленою і Надією Юрчинськими, Товстого, Борщова, Заліщиків, де зустрічалась з провідним активом ОУН. Відвідувала львівську зв’язкову квартиру у Мирослави Шевалюк, забезпечувала зв'язок з провідником ОУН Юліаном Гуляком пс. «Токар» у Жизномирі та районною провідницею Золотопотіччини, членом повітового Проводу Людмилою Гребенюк.

   Підпільний зв'язок на теренах Жизномирської станиці підтримували дівчата-юначки ОУН – Ольга Джуглей-Гаврилюк, Настя Курцеба, Степанія Войціцька, Михайлина Шипилява, Марія Пиндиківська та ін. Кадрова зв’язкова Марія Кізімович із с. Киданів виконувала завдання Проводу у Борщівському повіті.

    1 квітня 1940 року у Львові НКВС схопив окружну провідницю ОУН Клавдію Чайківську, пс. «Лискавка», яка брала участь у нараді одинадцяти підпільників на квартирі Мирослави Шевалюк.

    17 червня 1940 року її перевезли до тернопільської тюрми, де продовжили жорстокі допити з метою виявлення структури та членства ОУН. Не добившись зізнань в арештантки, у процесі активних арештів до її справи долучили 21 прізвище арештованих оунівців та їх симпатиків й почали розсправу…

   У вересні 1940 року після пильних розшуків енкаведисти заарештували зв’язкову Марію Матковську і віддали на конвеєр жорстоких допитів та тортур. У 1941 році на Львівському «процесі 59» її засудили до розстрілу, а потім вирок замінили десятьма роками концтабору. Відбувала покарання в концтаборі «Карлаг» Казахської  РСР. Повернулася додому із втраченим здоров’ям через 16 років, померла у 1999 році і похована в Бучачі.

У ці страшні часи енкаведисти продовжували допитувати Клавдію Чайківську, але мужня підпільниця відкидала всі звинувачення. Не добившись від «Лискавки» інформації, енкаведисти до її справи дописали частину арештованих, фабрикуючи ефект розкриття групової організації. П’ятьом учасникам процесу дали 10 років концтаборів, шістнадцятьох засудили до смертної кари, але згодом замінили на 10 років ув’язнення. А от Клавдії вирок залишили без змін - смертна кара. Вирок виконали 27 липня 1941 рок

    З початком німецької окупації після червня 1941 року підпілля лише укріпила свої зв’язки і продовжило активну діяльність. Підпільники перший раз за весь час своєї діяльності взяли зброю в руки, у селах створювалися загони самооборони. Проте німці жорстоко карали повстанців за кожного вбитого німецького солдата: Палили хату з сім’єю або чвертували того, хто вбив німця.

   Поруч із старшим активом ОУН працювало юнацтво – молодіжний резерв національного підпілля, яке згуртувалось в часи німецької окупації. Юнацтво діяло під керівництвом окремого Проводу. Серед жінок відомою була Ольга Козубська-Чайківська, пс. «Леся», уродженка с.Добреполе, студентка Чортківської гімназії, політв’язень.

   Ганна Кравець ( нар. 1926 р. в с.Швейки, Монастириського району), член ОУН з 1942 року, пс. «Зірка». Дівчина закінчила відповідні курси провідника юнацтва у с.Новосілка Язловецька. На курсах вивчала історію України, медичну справу, методи конспірації. Бувало, що дівчина готувала і переправляла зброю для повстанців.

    Михайлина Зінь-Стравняк, 1926 р.н. із с.Озеряни, член ОУН, пс. «Туча», «Чайка», також була на навчаннях в с.Жизномир у 1942 році, де навчали санітарного фаху та методів розвідки й зв’язку.

    Молода вчителька Ірина Василів із с. Ріпинці, працюючи у с.Чехові Монастириського району, готувала зброю для підпілля. Але під час чергової переправи її схопили польські поліцаї і закрили в школі, а наступного дня німці розстріляли вчительку.

   Значну допомогу у порятунку підпільних кадрів подавала Людмила Гребенюк, яка працювала на пошті і користувалася телефоним зв’язком, на той час дуже обмеженим і контрольованим. Людмилі допомагала Софія Побуринна із Золотого Потоку. Підслухавши розмову німців, Гребенюк попередила про арешт провідного члена ОУН Михайла Чвиля, пс. «Дон» із с.Стінки. Гітлерівцям не вдалося його заарештувати.

Людмила Гребенюк (у центрі)

3.Робота підпілля на території села Новоставці в часи більшовицької та німецької окупації.

   Опрацьовуючи історичні джерела, ми натрапили на Літопис УПА, том 43, який був написаний членами об’єднання колишніх вояків УПА в США й Канаді, протоколи допитів агентів більшовиків. Серед них був протокол допиту Іванів Анни Федорівни, уродженки Коропецького району, яка була агенткою більшовика Єфремова, багато часу проводила на території нашого села Новоставці. Завдяки її свідченням нам вдалося частково відновити ланцюг подій 1945-46 років, оцінити роботу підпілля на території села, частково встановити імена учасників визвольного руху.

Місце, де була криївка УПА у с.Новоставці (розм. «За рудою»)

   Із протоколів допиту Іванів Анни Федорівни, члена ОУН-УПапс. «Леся» - «Білявка» можна дізнатися багато про діяльність жінок під час повстанського руху на на території села Новоставці і прилеглих сіл. Анна пройшла великий шлях селами Бучаччини, виконуючи доручення повстанців. Зокрема в селі Анна квартирувала спочатку в Ганки Глухої, потім в секретаря сільради Тріньки Степана. Ввечері до них прийшов місцевий істребок Івасів Михайло і попередив, що в центрі села чатує віз з більшовиками. Ще у Новоставцях зв’язковою була Настя Микуляк, а станичною Настя Винярська. Настя покликала Галай Варвару – станичну с. Медведівці , вони отримали списки імен від Анни, на які мали передавати інформацію.

   Після того, як більшовик Єфремов завербував Анну, він зацікавився Настею Микуляк, дав їй псевдо «Маруся». Обидві дівчата мали передавати вісточки про діяльність УПА,тобто стали агентами. Анна і Настя боялися, щоб одна другу не зрадила та не розповіла про їхню діяльність повстанцям, оскільки ті жорстоко карали зрадниць.

   У Винярської Насті «Білявка» виготовляла звіт, вісті з терену і характеристику терену. В цей період приходило багато повстанців, серед них був «Лев» - Трінька Павло з Новоставців. Також в обов’язки дівчини входило виготовлення характеристики сіл та поодиноких повстанців. В характеристиці був опис настрою населення, його ставлення до боротьби підпільників, впливу більшовицької пропаганди на населення.

   Усіх дівчат, які були задіяні в підпіллі, час від часу їх по черзі скликали на сходини, де проводилося індивідуальне усне звітування з їхньої праці. Так от одні з таких сходин Анна описала у протоколі. Дівчата слухали «Декалог», також їм дали завдання зробити дві криївки для хворих і поранених у кожному підрайоні.

   Другого разу, коли «Білявка» була у Ганки Глухої, до них приходив істребок (люди, які допомагали більшовикам ловити повстанців) Івасів Михайло. Він розповів, що минулої ночі разом з більшовиками переодягнулися в повстанців, ходили попід вікна будинків, вивідуючи, де ховаються повстанці.

   Також дівчата заготовляли для повстанців сірку, мед, віск, живицю, перев’язочні матеріали: вату, бинт, йод тощо.

   Потім наша група вирішила розпитати старожилів села про діяльність УПА на території села. На жаль, очевидців уже немає в живих. Ось спогад Данилишин Оксани: «Колись мама розповідалаі, що в 40-ві роки у нашому селі жила жінка по імені Матрьона, яка здавала повстанців більшовикам. ЇЇ вичислили бійці, але жінка вчасно втекла з села. Пізніше розповідали, що вона приїжджала у 70-х роках, один з колишніх повстанців побачив її на ринку, то вона злякалася і знову втекла, подальша доля її невідома».

   Також старожили розповідають ще про одну жінку Ганну (?), яка вела розпусний спосіб життя. Її у зраді підловили самі повстанці: хлопці переодягнулися у більшовиків і пішли до неї ввечері. Жінка, нічого не підозрюючи, пригостила їх вечерею і все розповіла про повстанців, де ховаються, хто входить у підпілля. То, кажуть, наступного ранку її знайшли повішеною у центрі села, щоб було уроком для інших зрадників.

   На території села є пам’ятний знак, присвячений полеглим повстанцям (дод. 3). Зі спогадів відомо, що його поставили на тому місці, куди більшовики звозили вбитих юнаків для впізнання родичами. Але впізнати когось – означало видати свою приналежність до УПА. Одного такого дня енкаведисти везли віз з тілами через ціле село, серед вбитих був один із братів Панькових, їх мати стояла в натовпі серед селян і впізнала сина. Хоча материнське серце розривалося від болю, вона не зронила жодної сльозини тому, що могла видати себе і виказати своїх молодших синів.

   Проаналізувавши життя і діяльність Анни, нам важко оцінювати чи засуджувати її вчинки. Так, вона була агентом і багато підпільників постраждало через інформацію, яку вона доносила більшовику Єфремову. А з іншого боку, можливо у неї не було вибору, адже під загрозою було життя її сім’ї.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

   На основі дослідженого матеріалу ми зробили висновок, що роль жінки в національно-визвольній боротьбі була дуже вагомою. В основному, діяльність учасників національно-визвольної боротьби була небезпечна і тяжка, тому і проводили вишколи, на яких підготовляли духовно і фізично. Але все-таки, жіноча діяльність відрізнялась від чоловічої. Вона була фізично менш навантажена та у чомусь безпечніша. Адже жінки не були пов’язані з бойовими діями.

   Також ми зрозуміли, що в УПА не було некорисної діяльності. І жіноча робота не виключення. Не зважаючи на те, що була менш радикальною, без неї не можливо було обійтись. Оскільки чоловічої сили завжди не вистачало, такою мирною діяльністю вони не займались. Тому на поміч їм приходило жіноцтво. Жінки допомагали в підтримці функціонування УПА.

   Отже, українське жіноцтво, вступаючи в лави ОУН і УПА, свідомо обирало революційний шлях боротьби. Крім суто жіночих сфер діяльності, українки працювали в референтурі пропаганди, у розвідці, були вірними і надійними подругами своїх чоловіків-повстанців.

   Це лише початок нашої пошукової роботи. Тема потребує більш детальнішого опрацювання. У подальших своїх дослідженнях плануємо більш ґрунтовно дослідити цю тему.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. Кісь О. Жіночий досвід участі у національно-визвольних змаганнях на західноукраїнських землях у 1940-50-х рр.//Схід-Захід: Історико-культурний збірник. – Харків, 2099. – Вип.13-14. – 101-125 с.
2. Літопис УПА.– Торонто; Львів: Літопис УПА, 1992 .Том 23. Медична опіка в УПА: документи, матеріали і спогади / Ред. Модест Ріпецький . 
3. Мизак Н. За тебе, свята Україно. – Київ,2004. – Кн. 4. – С.106-119.
4.  Мудра Н.П. Українська жінка у визвольній боротьбі, 1940-1950 рр.: біографічний довідник. – Львів: Світ, 2009. – 192с.
5. Немирівська Т. Боротьба жіноцтва за Україну: Спогади // Сіверянський літопис. – 2005. – № 2-3. – С. 62-66
6. Онишко Л. Роль жінки в українському національно-визвольному русі середини ХХ століття// Український визвольний рух. – Львів, 2004. – Зб. 3. – С. 30-38.
7. Протокол допиту Анни Іванів від 05.01 1947 р.// Державний архів Служби безпеки України//.- Р-31.- Спр. 201/47 р.
8. Рихтицька Д. Українська жінка в дзеркалі життя і боротьби // Визвольний шлях. – 1996. – Кн. 5. – С. 518.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1.

Фотографії жінок підпілля Бучацького повіту

 

Софія Кізюк. Н. 1902 р.

Марія Янковська. Н. у 1919 р.

Клавдія Чайківська. Н. 1912 р.

Марія Матковська. Нар. 1921 р.

Іванна Кобзар

Марія Кізімович

Ірина Василів

Ольга Козубська-Чайківська

 Станіслава Гафткович

 

 

Дарія Бейко-Кізюк

Олена Ясіновська-Кізюк

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додоток 2

Список жінок – членів ОУН на території Бучацького повіту

1. Софія Кізюк. Нар. 1902 р. у Бучачі. Член ОУН, пс. «Ластівка». Арештована 27 січня 1941 року. Розстріляна в Умані.
2. Марія Янковська. Нар. 1919 р. у с. Космирин. Член ОУН. Арештована НКВС 2 квітня 1941 року. Розстріляна 20-21 липня 1941 року в Умані.
3. Ганна Господинюк. Нар. у с. Костільники. Активіст «Просвіти». Арештована 1941 р. Розстріляна в Чортківській гімназії.
4. Клавдія Чайківська. Нар. 1912 р. у м. Монастириська. Окружна провідниця ОУН, пс. «Лискавка». Розстріляна НКВС 27 липня 1941 р.
5. Людмила Гребенюк – член повітового Проводу ОУН, районна провідниця Золотопотіччини у 1939-41 рр. Загинула у більшрвицькому концтаборі у Воркуті 1957 р.
6. Марія Матковська. Нар. 1921 р. у с. РосоховатецьПідгаєцького повіту. Окружна зв’язкова підпілля ОУН 1939-1941 рр. Засуджена на львівському процесі «59-ти» 15-18 січня 1941 р.
7. Іванна Кобзар. Нар. У с. Жизномир. Член ОУН. Арештована НКВС 1 січня 1940 року. Розстріляна 20-21 липня 1941 р. в Умані.
8. Марія Кізімович. Нар. У 1909 р. ус. Киданів. Окружна зв’язкова ОУН та командира УПА Р.Шухевича, пс. «Правда», «Листок», «Марта», «Рута». Закатована у львівській тюрмі 25 жовтня 1948 р.
9. Ірина Василів. Нар. 1926 р. у с. Ріпинці. Зв’язкова ОУН. Розстріляна німецькими окупантами 1944 р.
10.  Ольга Козубська-Чайківська. Нар. 1926 р. в с. Доброполе у 1926 р. Повітова референтка юнацтва ОУН, пс.  «Леся». Політв’язень.
11.  Станіслава Гафткович. Нар. 1927 р. у Бучачі. Звязкова ОУН. Закатована 1946 р. у Бучацькому РВ МДБ.
12.  Дарія Бейко-Кізюк. Нар. у Бучачі. Член ОУН. Політв’язень СРСР.
13. Олена Ясіновська-Кізюк.  Нар. у Бучачі. Член ОУН. Політв’язень СРСР.

Додаток 3.

Пам’ятний знак воїнам УПА у селі Новоставці