Рольова гра "Твоя кімната"

Рольова гра «Твоя кімната»

Мета:

•   ознайомити учнів із побутовими екологічними проблемами;
•   сприяти формуванню мотивації дбайливого ставлення до речей, які навколо, мінімізації сміття;
•   розвивати емоційну сферу, здатність до співпереживання;
•   сприяти самоствердженню і зростанню самоповаги та поваги до інших гравців;
•   покращувати комунікативні здібності учасників;
•   виховувати відповідальне ставлення до навколишнього середовища.

Хід гри

ХХІ ст. епоха бурхливого розвитку науково-технічного прогресу, який призвів до виснаження майже всіх видів природних ресурсів та накопичення величезних відходів людської діяльності.

Тому сьогодні ми обговоримо наші побутові екологічні проблеми і спробуємо дати відповіді на запитання «Чи можу я стати добрим господарем не тільки у своїй оселі, але й на планеті Земля. А допоможе нам у цьому гра «Твоя кімната».

За кілька днів до проведення гри учням було запропоновано ролі, де кожен може перевтілюватися на конкретну річ (старий диван, магнітофон, старе дзеркало чи комп’ютер).

Клас був поділений на групи, завдання яких розписати ролі для певної групи речей: «Меблі», «Текстиль», «Прилади», «Книжки і журнали», «Кошик із сміттям» і завершити оповідання у вигляді п’єси, яка має нести екологічне навантаження.

Слід наголосити учням про таке:

1. Голоси належать різним речам у кімнаті, що розмовляють про своє життя та своє майбутнє;
2. Учні мають вирішити, яким буде майбутнє речей згідно з розвитком подій у оповіданні;
3. Старі, використані речі можуть мати пам’ять. Вони обговорюють, чому важливо зберігати сировинні матеріали на Землі, як використовувати старі речі, що збереглися, а також як важливо взагалі мати їх якнайменше;
4. Можна використовувати факти з власного життєвого досвіду, своїх знайомих, беручи до уваги традиції та звичаї, які існують у сім’ях, містах та селах.

П’єса

Ведуча1: У міській квартирі мешкає родина: батько – пан Петро, мати – пані Іра, їхні діти 15-річна Марічка та 12-річний Остап.  Раніше в цій квартирі жили батьки пані Іри, які отримали її у спадок від своїх батьків. Одного разу, коли батьки поїхали на дачу, а Остап у літній табір на відпочинок, у віконце Марічки заглянув повний місяць і вона прокинулась, почувши незнайомі голоси. Це старі речі, які жили в комірці вихвалялися своїми пригодами перед речами, які були сьогодні господарями у квартирі

Ведуча2: Комора була великою і жило у ній багато різноманітних речей. Почесне місце посідали банки. Вони весь час були комусь потрібні, не проходило й тижня, як котрусь везунку  забирали з комори. Банки, особливо пусті, були балакучими, вони довго вихвалялися своїми новими пригодами, поки не з’являлась чергова їхня подружка із свіжими новинами.

Старий телефон: І як без нас тут господарка?

Банки: Ви вже на заслуженому відпочинку. Тож, відпочивайте. За вас тепер інші працюють. Подякуйте, що взагалі не на звалищі.

Ведуча1: На найвищій полиці стояло кілька коробок з ялинковими прикрасами. Вони були веселими, блискучими  та легковажними. Вдачею нагадували банки, що не дивно, бо вони родички.

Ялинкові прикраси

1: А нас ніколи не викинуть.

2: Ми найкрасивіші.

1: Нами кожного року прикрашають ялинку.

2: Тому і займаємо найпочесніше місце в коморі.

1: І не хочемо, щоб біля нас лежав якийсь непотріб.

2: Його присутність нас, аристократок, ображає.

Ведуча 2: Під стіною стояв старий диван. Він ніколи не знав коли настане його черга попрацювати, тому прислухався до кожного дзвінка в дім, щиро сподіваючись, що це прийшли гості, які залишаться ночувати.

Старий диван: Ось і я скоро піду у відставку. Зовсім розсохся. Ніхто не хоче мене полагодити,  чи   бодай  того цвяха забити.

Килимок: Це кому, тобі погано? А те, що по мені весь час хтось ходить і ходить? Ось чому я майже розсипався.

Банка (тріпає килимок): Апчих! Яка пилюка! Я думала, що ти посивів.

Килимок: Це зараз я ганчірка і  міль мене поточила, а ось раніше…

Ялинкові прикраси: Невже був казковим літаючим килимком?

Килимок: Колишні господарі мною пишалися, адже я ручної роботи, з натуральної шерсті, а привезли мене аж з Єгипту.

Мобільний телефон: О! Бачу не один я тут іноземець. А мене з Японії, комп’ютер з Кореї, фен „Мейд ін Чайна”. Експортом це називається, темнота.

Старий годинник: А я завжди мав найпочесніше місце на стіні. Сотню літ служив своїм господарям, не знаючи ні свят, ні вихідних.

Килимок : Згадую я ті часи, коли в цьому годиннику за  маленькими дверцятами жила зозуля і кожного разу виглядала з свого гніздечка, щоб повідомити котра година.

Лампа: Можна заглянути за оті дверцята, як  там поживає старенька зозуля.

Мобільний телефон: Не чіпайте його, адже він антикваріат, ще розсиплеться, куди його потім.

Годинник: Краще віддали б мене у  кімнату народознавства Бібрської школи, можливо там була б з мене користь.

Макітра: Це я тут найстарша. Мене, ще як придане, прабабусі купили в Золочеві на базарі. Не вміють робити тепер такого посуду. Згадую як вправно в мені господиня мак терла.  А яка кутя була смачна.

Банка: І не кажіть, пані макітро. Понавозили тої пластмаси з Китаю. В ній не те щоб їжу готувати, а й зберігати небезпечно.

Електромлинок: Хто тепер мак в макітрі тре. Наші молоді господарі економлять свій час і тому використовують нас для швидкості та зручності.

Макітра: Не кажіть, молодику, справжня господиня не повинна забувати давній традицій і вміти користуватися макітрою  і макогоном.

Ялинкова прикраса 1: Ви чого штовхаєтесь?!

Ялинкова прикраса 2: Ваше місце давно на стриху!

Чобітки: Та нам каблучки підбити та ще не одну коломийку відтанцюємо.

Фен:  Замаленькі ви вже для нашої господині.

Косметичка: І фасон не сучасний.

Чобітки: Мріємо, що віддадуть нас сусідній дівчинці Наталі, яка займається в танцювальному колективі  „Викрутасики”  і часто виступає.

Ведуча 1: А ще в коморі жили  газети та журнали, яких, коли накопичувалось багато, забирали на макулатуру. Банки вважала, що макулатура – це така спеціальна кухня для  газет. Самі ж газети уявили, що це прекрасна  країна  у якомусь загадковому і не дуже зрозумілому для них закордоні.

Словник: Самый нужный здесь я. Скоро все ученики будут доставать меня из чуланов и  чердаков, чтобы написать сочинение или домашнее задание.

Нова книжка: Не дочекаєшся. Я чула як господиня казала, що здась скоро цей весь мотлох на макулатуру.

Банка: На макулатуру! І ніяке російське коріння тобі не поможе.

Нова книжка: Цікаво, що зі мною зроблять, як прочитають. Боюсь, можу залишитись непрочитаною.

Комп’ютер:  Звичайно, хто там зараз буде читати якусь енциклопедію, а ще така сучасна дівчина  як  Марічка, коли  всю необхідну інформацію можна одержати за декілька хвилин, в тому числі і про країни світу.

Фен:       А правда наша Марічка чепурунка! Сьогодні кучері, а завтра  випрямлене волосся.

Косметичка: А який макіяж вона наносить, просто відпад. Адже користується тільки натуральним французьким мейкапом.

Старе дзеркало:       Вії, як у корови, під очима фіолетові «фонарі»,  а обличчя, як у  порцелянової ляльки! Страшидло!

Старий телефон: Скоро від цих модних зачісок залишиться копиця сіна і буде вона подібна на нашу стару ляльку Мальвіну.

Макітра:  Це колись шанували натуральну дівочу вроду. Прабабуся Марічки теж була чепурунка. Не один до неї козак залицявся. Коси до пояса, заплетені червоною стрічкою, носик мукою припудрила, щоки буряком натерла і не потрібна була їй ні французька косметика, ні лаки, ні фени.

Фен:     Це ти ж з заздрощів. Не потрібні ви їм. Я б вас давно на смітник викинув.

Старий телефон:  Хто б говорив,  ось біля мене на полиці вже двоє твоїх друзів китайчуків відпочивають. Попрацювали по пів року і досить. Скоро і ти біля мене опинишся.

Лампочка: А ви замітили, що наша Марічка часто має безсоння, швидко втомлюється і вразлива до інфекційних захворювань.

Фен:    І розсіяна вона якась. Недавно пішла в школу і забула, що ввімкнула мене в розетку.

Старий телефон:   А все це постійне балакання по мобілці та сидіння  в Інстаграмі до півночі. Хіба підлітковий механізм може справитись з таким навантаженням.

Комп’ютер:   Договоритесь ви, скоро в Україні, як і в Європейських країнах, на Новий рік будуть викидати старі речі на вулицю.

Мобільний телефон:   Там вам і місце.

Нова книжка:   А я чула, що виробництво комп’ютерів сьогодні дуже забруднює навколишнє середовище.  Й самі персональні комп’ютери можуть містити небезпечні речовини.

Лампочка:   Анумо глянемо, чи є в тебе екологічне маркування. Немає!

Старе дзеркало:   Думаю, незабаром нам потрібно буде потіснитися. І дати місце цьому молодому невігласові. А Марічці батьки придбають  комп’ютер, який буде найбільше відповідати екологічним стандартам.

Кока – Кола:   Добре вам говорити, сидите в комірці, відпочиваєте, згадуєте цікаві історії. А мене завтра викинуть на смітник, а далі на сміттєзвалище.  Скільки таких сміттєзвалищ  сьогодні в Україні. А я ж пластикова і не розкладаюсь на органічні речовини в ґрунті.

Банка:   Тобі б у руки нашого сусіда, діда Василя, потрапити.  Чого тільки він не видумує: і вази, і квіти, і різні сувеніри. Змайстрував сувок для муки  та годівничку для пташок.  А одну пляшку причепив замість поштової скриньки – економія.

Кока – Кола:   Як я їм заздрю.

Лампочка:   Коли вже в нашому районі побудують переробний завод, який  в результаті спалювання сміття виробляв би  електроенергію.  Тоді і мені було б легше боротися з енергозбереженням в наших оселях, школах, підприємствах. 

А замінивши одну стару лампочку на енергозберігаючу, людина заощаджує в середньому 2грн. на рік та зменшує викиди СО2  на 160кг.

Банка (до смітника):   Я б взагалі заборонила Марічці купувати всі ці солодкі газові напої, чіпси, сухарики.

Книжка:   Звичайно, адже в них високий вміст різноманітних барвників, ароматизаторів, підсилювачів смаку, які надзвичайно шкідливі для людського організму.

Чобітки:    Пам’ятаю, лежали біля мене капронові панчішки. А Остап вирішив поексперементувати і залив їх кока – колою. І що ви думаєте?  За тиждень розчинились панчохи в цій гидоті.

Електромлинок:   А щоб бути здоровим потрібно більше пити талої або  профільтрованої води з джерела, яке біля каплиці розташоване.

Макітра:   Та їсти багато овочів і фруктів, які вирощують Марічкині батьки на дачі.

Дзеркало:   Тихіше, хтось прокинувся в сусідній кімнаті.

Диван:   Та ні, це я від таких історій починаю скрипіти.

Старий телефон:   А скільки різних цікавих історій вислухав, скільки чужих секретів розповів, виконуючи свій службовий обов’язок, згадую і червоній від сорому.

Книжка:   Чула, готується наша Марічка в університет на еколога поступати.

Дзеркало:  Це було б добре. Зрозуміє вона ціну старих натуральних речей. І можливо, деякі з нас відреставровані, з сучасним дизайном, одержать нове життя.

Лампа:   Цікаво, чи про мене згадає?

Книжка:   Ти глиняна, з екологічно чистого матеріалу. І дизайн непоганий. Думаю, Марічка обов’язково поверне тебе до своєї кімнати.

Лампа:  Не без підстав вважають, що нове – це давно забуте старе, і що з кількох „нічого”  завжди можна зробити прекрасне „щось”.

Косметичка:   Головне аби бажання та вміння оригінально мислити, хороший смак та нові ідеї.

Ведуча 1:   Дорогі друзі, згадайте про свої старі речі, не поспішайте позбутись того, що на перший погляд виглядає мотлохом і непотребом, може дехто з них чекає свого другого повернення.

Ведуча 2:  Тож давайте сміливіше і активніше витягати їх на сонячне світло, краплина фантазії та винахідливості і наші давно забуті  меблі, сувеніри, одяг отримають друге життя та гідне місце в нашому домі.