«Роман Шухевич – головний командир УПА»

ДНЗ «Борщівський професійний ліцей»

              Виховний захід на тему:

«Роман Шухевич – головний командир УПА»

Підготував:  Вихователь Вахула С.С.

Тема виховного заходу :    «Роман Шухевич – головний командир УПА»

Мета виховного заходу:

--виховна – сформувати в учнів повагу до тих часів, викликати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, самосвідомості, любові до рідного краю;

--розвивати почуття відповідальності до своїх обов’язків перед державою, робити висновки на основі фактологічного матеріалу, об’єктивно оцінювати історичні події.

Обладнання: герб України, ікона Божої матері, портрети  С. Бандери,

Р. Шухевича, свічка, гілка калини, відеоролик про учать у фільмі «Нескорений»,  комп’ютер, проектор.

Епіграф

«Ліпше  за віру свою православну
і цілість вітчизни - на полі брані
   від зброї лягти, ніж рабами бути»

                                                             Богдан Хмельницький

«Здобудеш Українську державу, або

загинеш у боротьбі за неї »

                                        Євген Коновалець

         Хід виховного заходу

 1.Повідомлення теми та мети виховного заходу

ВЕДУЧИЙ:

Дорогі учні, вчителі, запрошені! Сьогодні ми з вами зібрались , щоб поговорити про УПА, армію, яка не мала аналогів у світі, армію, яка вкрила себе невмирущою славою у боротьбі за створення Української незалежної держави. Сьогодні ми поговоримо і про тих, хто поклав своє життя, щоби нині ми могли жити у вільній, квітучій Україні.

2.Основна частина

ВЕДУЧА: 

Роман Шухевич говорив: «Героїчна боротьба УПА й визвольно-революційного підпілля, – це найбільш героїчна доба в історії України. Знайте, що такої геройської доби не знає історія людства. На героїзмі УПА й визвольно-революційного підпілля будуть виховуватися нові українські покоління. Боєць УПА, український революціонер заступить місце мужнього спартанця в історії людства ».

                     Ведучі виховного заходу

ВЕДУЧИЙ:

 Організація Українських Націоналістів (ОУН) та Українська Повстанська Армі (УПА), що це?.. І хто її створив?

Її ініціатором і організатором був полковник Євген Михайлович Коновалець, один з найвизначніших старшин Української Армії, колишній командир корпусу Січових Стрільців.

УПА була створена 14 жовтня 1942 року за рішенням політичного проводу ОУН для захисту мирного населення України від знущань Німецької окупаційної влади. Головнокомандуючим УПА, з 1943 р. по 1950 р. був Роман Шухевич, псевдонім Тарас Чупринка.

   В 1944р. УПА нараховувала близько півмільйона осіб. Саме УПА врятувала населення Західної України від масового терору і повного знищення комуністичним режимом, очолюваним Сталіним. Добре організована УПА вела успішну, але кровопролитну війну із комуністичними загарбниками. УПА тісно співдіяла з підпільною організованою мережею ОУН, отримуючи від них необхідну інформацію.

УЧЕНИЦЯ    :
Ішли ми до бою темними лісами,
Ішли за Вкраїну, рідний край,
Українське військо Степана Бандери
За люд, за Вкраїнський звичай.

Нас били, стріляли, вели, катували,
Червоні кати — москалі,
Ми стерегли державу від клятої навали
І гнали з Української землі.

Була Україна в сльозах, у руїнах,
Тужила за синами вона,
Але ще не вмерла, не впала на коліна
Прекрасна наша ріднa сторона.

В далекім Сибіру вмирали герої,
Віддати життя їм довелось.
На нашому стягу священні кольори —
Це колір неба і розлив колось.

                  Учениця   розказує вірш

УЧЕНИЦЯ :

Не кажіть- “Навіщо жити,
І в журбі отак згасати?”,
Треба колосом незмитим
Рідні ниви засівати.

Де ви, лицарі й гетьмани,
Уставайте, відгукніться!
В бур’янів колосся в’яне,
А в пшениці- золотиться.

Хай з нас кожен прокладає
Щастя зоряні дороги,
Чорний вітер не здолає
Наші рідні перелоги.

Українці! Рідні браття!
Ще прийде весела днина.
Хай живе в серцях багаття
І квітує Україна

                                     Учениця   розказує вірш

УЧЕНЬ  :

Не скриплять, а стогнуть ясени

У лісах, над шляхом, над хатами.

України соколи – сини

В кронах їх завмерли над літами.

Не шумлять, а тужать ясени,

Гілля їх ламається від болю

Хижий ворог злого сатани

В зашморзі плював тут нашу волю.

Не співають – плачуть ясени:

Кров їх закипає під корою.

В небеса видзвонюють вони –

Моляться в печалі за героїв.

               Учень  розказує вірш

ВЕДУЧА:

Постать Романа Шухевича – одна з героїчних, одна з визначних в історії націоналістичного революційного визвольного руху. Він був націоналістом з глибини власного переконання, був із крови і кости борцем визвольної справи. Його бачили завжди в перших лавах там, де боротьба горіла полум`ям.

Як тебе звати? Чий бо ти, сину?

Гілкою вітер хитнув…

Скільки вас, соколи, за Україну

Впало у ту війну?

Голови буйні, кріси при боці

Шанці на повен зріст

За Україну падали хлопці

Смерть їх косила навкіс.

Не шкодувала гаю -розмаю,

Ні молодечих літ

Вас Україна -матір згадає,

Вас не забуде світ.

УЧЕНИЦЯ :

Високий ліс дрімав ще вранці

Шумів лиш ясен- богатир

В криївці спали ще повстанці

Не спав лиш витязь- командир.

Він  думав думу невеселу,

Зігнувши пальця на курку,

Про вбиті й виселені села,

Про дах лелечий у садку.

Про сині верби понад ставом,

Про цвіт калини навесні

І про повстанську, вічну славу,

Що пролетіла у пісні.

                                                 Учениця   розказує вірш

ВЕДУЧИЙ:

У неділю 5 березня 1951 року, у Білогорщині, біля Львова, від кулі військовиків МВД  поліг генерал Р. Шухевич – головний командир Української Повстанської Армії  –  Т. Чупринка, Голова Поводу ОУН в Україні, Голова Секретаріату Української Головної Визвольної Ради, Член Українського Державного Правління 1941 року.

По героях не плачуть, по героях не тужать

Стисни зуби і виконай їх заповіти,

І, як виклик убивцям –

Мужність і вірність замість квітів.

Розіткалась зима снігами,

Оточили чекісти хату…

«Хлопці! Бог і Україна з нами,

Ми готові за них умирати!»

Гірські ріки співали дзвінко,

Багряніли пекучі рани…

Так вступив командир Чупринка

В бій кривавий, у бій останній.

УЧЕНИЦЯ  :

Бувають ночі, наче нетрі,

Коли сказати серцю треба – цить!

Бо ж видно із Говерли та з Ай-Петрі,

Що в центрі України щось горить.

То над Збручем стоїть несамовитий

Вогонь, як дух, прип`ятий до стовпа.

Вогонь! Горить бензиною облитий

Роман Шухевич, командир УПА.

Вже тих нема, що мертвого палили,

Гарячий попіл  висипали в Збруч,

Щоб не воскрес, не вийшов із могили,

Не взяв відомсти зброю обіруч.

А він горить! Тріщать кістки, як дрова,

І серце палахтить, немов свіча.

На тім вогні палає наша мова,

Гартується, подібна до меча.

Вже тих нема, що той вогонь розклали,

Та ні! Подумай, подивися в ніч, -

В пітьмі очима блимають шакали,

Потворні створи імперських сторіч.

Вони чекають попелу і тліну,

Щоб  замести сліди НКВД,

А він горить і гріє Україну,

Коли на неї льодовик іде.

А він горить і не стає золою,

І не чорніє мученицька плоть,

І над його душею золотою

Ридає подивований Господь.

Бувають ночі… Страшно бути в хаті.

Виходжу й бачу над Збручем вогонь.

То він говорить на сталінській цераті,

І піт стікає з обгорілих скронь.

                              Перегляд відеосюжету про Романа Шухевича

УЧЕНЬ  :

Падали хлопці в цвіті майовім

Кулі їх вперто сікли,

Трави руділи від їхньої крові,

Ріки червоно текли.

Скільки вас, діти, на білому світі

В землях чужих лежить?

Зірка Вкраїни над вами не світить,

Пташка не долетить…

За небо блакитне над Україною

Ви заплатили життям.

Земле свята, прорости хоч калиною

Там , де стрілець упав.

              Учень   розказує вірш

СЦЕНКА

УЧЕНИЦЯ  :

 Яскравим світлом віра нам палала

І десять заповідей в душу нам дала

Та чорна сила храми зруйнувала

Так перша свічка, мов сльоза стекла.

Юнак кладе  свічку.

                                            Учениця   розказує вірш

УЧЕНЬ  :

Жорстокий меч кривавого терору,

Вбивав, ганьбив і голодом морив,

Колючим дротом оповив довкола

І другу свічку  морок опустив.

Дівчина кладе свічку.

             Учень   розказує вірш

      Учениця   кладе свічку

УЧЕНЬ  :

Зневірився народ в своїй духовній силі,

Покірній тільки лезові меча,

Що стер з очей стрілецькії могили,

І третя запалилася свіча.

Юнак кладе  свічку.

 Учень   розказує вірш

                                                    Учень   кладе свічку

   УЧЕНИЦЯ  :

За правду й волю свічечка тремтіла

Слабенько жевріла, боровшись за життя

Душа у неї і кричала, і боліла,

І знов вона пішла у небуття.

              Учениця  кладе свічку

З’являється жінка-Пам’ять у білому довгому одязі з символічним «вогнем відродження» свічкою

 УЧЕНИЦЯ   :

Неправда! Пам’ять знову відродилась,

Прийшла із остогидлого життя,

Щоб свічкою новою запалала

Душа, зірвавши пута забуття.

В молитвах всіх героїв пригадаю,

Живим у Бога буду щедрості просить.

Воскреснув дух, я всіх вас закликаю,

Людської пам’яті знов свічку запалить.

Коли життя знов набирає сили

У всі свята нехай свіча палає

Наш український рід і вся родина

героїв України пам’ятає!

                   Учениця   читає вірш

                     Учениця   кладе свічку

ВЕДУЧА:

Ми просто зобов’язані назавжди увічнити у своїй пам’яті тих, хто став безвинною жертвою у боротьбі проти загарбників Німеччини  та Москви за майбутнє України.

Заради щастя і свободи,
Заради гідності народу,
Заради честі України –
Вшануємо синів країни,
Тих, що в нерівному бою
Свою Вітчизну захищали
І кров за неї проливали!
Згуртована патріотизмом,
Від комунізму і фашизму
УПА загонами міцними
На захист встала України!

Прошу вшанувати хвилиною мовчання світлу пам’ять членів УПА-ОУН, полеглих за волю і незалежність України.

 Ведуча 

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ                     

                         УЧНІ З СВІЧКАМИ ВИХОДЯТЬ З СЦЕНИ.

       Хвилина мовчання

УЧЕНЬ  :

Пам’ятай, Україно, своїх героїв,

Тих, хто на коліна встати не хотів,

На своєму вмирали ми полі,

Ідею нашу ворог перемогти не зумів.

Не забуде мати Україна

Подвиг своїх дочок і синів

Що в неволі жити не хотіли

І боролись за прийдешні дні!

Слава їх не вмре і не загине,

Гідна Кобзаревого пера

Буде жити вільна Україна

За яку боролася УПА.

                                     Учень   розказує вірш

ВЕДУЧА:

Бо патріот – це та людина,
Що кров, без жалю, до краплини
Віддасть за долю Батьківщини,
За свій народ, за незалежність,
За неба і ланів безмежність,
За Прапор наш жовто-блакитний!
УПА – стояла непохитно!
Героям України – слава!
Благословенна та держава,
Що має відданих синів!
Нехай боронить Матір Божа
Від ворожнечі та війни

                                                              Ведучі 

Звучить гімн: “ Боже великий, єдиний”

                                               Учасники виховного заходу

              Учасники виховного заходу

ВЕДУЧИЙ:

 На цьому наш захід оголошується закритим. До нових зустрічей!

            Висновок:

Пройшли роки. Україна стала вільною і незалежною державою і знову має регулярну армію, яка присягається їй на вірність, клянеться її захищати. Ми низько схиляємо голови перед священним подвигом Української Повстанської Армії, та її приклад незламності втілимо в боротьбу проти російських загарбників.

 Слава Україні!

 Героям слава !