Роман у віршах «Маруся Чурай». Духовне життя нації крізь призму нещасливого кохання

11 клас                                                   Українська література

Тема. Роман у віршах «Маруся Чурай». Духовне життя нації крізь призму нещасливого кохання

Мета: осмислити проблеми та ідею твору, з'ясувати їхні багатство й глибину, естетичну привабливість; розвивати навички виділення елементів композиції, сюжету, характеризування образів, їх порівняння; поглиблювати вміння висловлювати власне ставлення до вчинків, морального вибору героїв; виховувати тверді моральні переконання, повагу до мистецтва та митців.

Тип уроку: формування вмінь та навичок.

Форма уроку: дистанційна.

ІНСТРУКЦІЯ для учня

 «Маруся Чурай» Ліни Костенко — не просто наша обікрадена й поганьблена історія, не тільки художня енциклопедія життя українського народу середини XVII ст. Це історія, яка осмислює саму себе, мисляча історія. Це — партитура вічних мотивів духовного буття народу... Якщо в національному письменстві є такі твори, як «Маруся Чурай», значить, воно не безнадійне і не безнадійна доля того слова — воно виживе й вистоїть у цьому складному й трагічному світі, який не має сентиментів до жодного народу»,— пише відомий літературознавець М. Слабошпицький. Про вічні мотиви духовного життя у їхніх конкретних виявах і будемо міркувати сьогодні.

Питання для самоперевірки:

— Розкажіть про історичні події, що відбувалися в Україні в період життя Марусі Чурай.

— Як, на вашу думку, вони впливали на становлення духовного світу дівчини?

•               Чи можна сказати, що Маруся стояла осторонь визвольних зма­гань свого народу, адже вона не брала участі у війні?
•               У чому виявляється її суспільна активність?
•               Знайдіть у тексті твору виступ Івана Іскри перед суддями на захист Марусі (розділ «Якби знайшлась неопалима купина») та універ­сал Богдана Хмельницького аналогічного змісту (розділ «Страта»). Про­читайте рядки, в яких Іван Іскра та Богдан Хмельницький оцінюють значення творчості поетеси:

а) для духовного життя народу;

б) для під­тримки високого морального духу воїнів — борців за незалежність; в) для увічнення героїки національно-визвольних змагань.

•               Як сама Маруся Чурай бачить місце людини в житті свого на­роду?
•               Визначте громадянську позицію тих героїв, діяльність яких вона схвалює, і тих, чию поведінку вважає аморальною.
•               Як героїня реагує на ті криваві події, що принесли горе на рідну землю? Пригадайте її роздуми та емоції при вигляді зруйнованих сіл, сплюндрованого Києва, втікачів з Волині, що вмирають з голоду.
•               Чи залишилася б у пам'яті стількох поколінь Маруся Чурай, якби вона стояла осторонь життя свого народу, його боротьби за волю і державність?

Коментар про важливість духовного життя нації.

Нелегко, але й вельми почесно бути «біографами народу». Ця дум­ка повторюється в різних поезіях і часто поєднується з твердженням: творчість художників слова має посідати важливе місце в духо­вному світі людей. На цю тему у віршованому романі «Маруся Чурай» висловлюються ті герої, які щиро вболівають за долю України. І хоч вони різні й займають неоднакове становище в суспільстві, однак такий по­гляд об'єднує їх, ставить в один ряд, роблячи спільниками в боротьбі за національне відродження. Згадаймо: козак Іван Іскра, захищаючи на суді Марусю Чурай, одним з аргументів висуває те, що її пісні потрібні саме для висоти духовного життя народу:

Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.

Подібне говорить гетьман Богдан Хмельницький у своєму універ­салі й забороняє страчувати дівчину. Звичайно ж, стару Бобренчиху, в якої думки крутяться навколо вигідного одруження сина, не можна поставити в один ряд з Хмельницьким чи Іскрою, проте й вона змушена визнати:

Які там «Засвіт встали козаченьки»?

А цілий полк співає. Дивина.

Мандрівний дяк, очевидно випускник Києво-Могилянської ака­демії, зневажаючи графоманство, славолюбство, прислужництво, чітко розмежовує «віршописців», які «убогі словом, мислію порочні», та «коб­зарів», що «в селах ридма плачуть», розкриває їхнє справжнє обличчя, визначає місце кожного у виробленні ціннісних орієнтирів, побудованих на історичних традиціях нації.

Поетичне слово Ліни Костенко виступає ще в одній іпостасі: воно — внутрішня опора незламності борців за незалежність. У романі «Маруся Чурай» Богдан Хмельницький так каже про це: що помагає не вгашати духа, як не співцями створені пісні?

Коментар про елементи сюжету та образи роману.

Твір складається з 9 розділів, різних за розміром.

Сюжет розгортається двома лініями: кохання Марусі та Гриця; боротьба українського народу, очолюваного Богданом Хмельницьким, проти польських загарбників.

Позасюжетні елементи: портрети героїв, пейзажі, опис саду, пісні, діалоги, монологи, авторські відступи.

Характеристика персонажів

Маруся Чурай – незвичайна дівчина з Полтави, дуже вродлива, талановита. Її образ виступає в єдності з образом України. Всі свої найсвітліші почуття вона висловила в піснях. Маруся чиста серцем, розумна, окрім того, наділена поетичним і музичним талантами. Творення пісні для Марусі є чи не головним способом самовираження.

«В розмові я, сказати б, то не дуже.

А в пісні можу виспівати все», –

признається Маруся.

Гордій Чурай – батько Марусі. Був полум’яним патріотом, мужнім оборонцем своєї землі. Швидкий на розум, чистий серцем, Чурай не терпів кривди, знущання над людьми. Про його славні подвиги складено пісні, які передаються з покоління в покоління:

«…пішов у смерть — і повернувся в думі,

і вже тепер ніхто його не вб’є.»

Мати  Марусі була матір’ю по своїй суті, «матір’ю усьому на землі» (дуже добра та чуйна людина). Не випадково Гриць казав, звертаючись до Марусі, напрочуд точні слова:

«Тут двоє матерів, твоя і Божа».

Гриць Бобренко – хлопець, якого покохала Маруся. Вiн був вродливим парубком i сміливим на війні, проте в особистому житті слабовольним i безхарактерним:

«Грицько ж, він міряв не тією міркою,

В житті шукав дорогу не пряму.

Він народився під такою зіркою,

Що щось в душі двоїлося йому.

Від того кидавсь берега до того.

Любив достаток і любив пісні…» 

Гриць перебував 1іч впливом своєï матерi Бобренчихи, меркантильної та дрібної за духовними якостями жінки, котра не 1ічого 1ічого знати про одруження сина з бідною Марусею. Марусина ж любов до Гриця була  безоглядною й сильною. Трагедiя дiвчини полягає в тому, що ïï велике почуття поглинули буденні проблеми: Гриць шукав заможну дівчину, а Маруся була бідною.

«Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі» (цими словами Маруся пояснює основну причину трагедії їхнього кохання).

Іван Іскра – хлопець, що щиро кохає Марусю. Козак, полковий обозний, звиклий до випробувань і битв.

«Таке нещастя хоч кого знеможе.

Це ж можна тут рішитися ума.

Любив же він Марусю, не дай Боже!

Тепер сидить, лиця на нім нема» (Іван Іскра на суді над Марусею).

Іван, щоб урятувати кохану від страти (за вироком суду), звертається за допомогою до самого гетьмана Хмельницького. Коли заграли знову труби до походу, Іван відразу відгукується на поклик гетьмана, він у перших лавах, під корогвами. Для нього обов’язок – найперше і святе. Прощаючись з Марусею, він говорить:

«І знов земля кипить у боротьбі,

І знову я належу не собі».

Другорядні образи

Мандрівний дяк – дуже чуйна людина, що допомагає Марусі, ставиться до неї, як до власної дитини. Це людина проста та мудра, яка багато знає й глибоко переймається долею своєї країни.

Дід Галерник – старий мудрий козак, до якого Іван Іскра приходить порадитися про Марусю. Дід двадцять років пробув у неволі на галерах, а тепер виробляє з дерева ложки та різні немудрі хатні речі.

Родина Вишняків є яскравим прикладом дрібних людських душ, для яких на першому плані – матеріальні цінності.

«Як він уміє красно говорить!

Які у нього займища і луки!

Вся Україна полум’ям горить,

Він і на цьому теж нагріє руки» (характеристика старого Вишняка).

Галя Вишняківна – заможна, проте негарна дівчина, з якою Гриць Бобренко зрадив Марусю Чурай. Гриця приваблюють статки багатої родини Вишняків, але аж ніяк не зовнішність нареченої та риси її характеру, її дрібна та меркантильна душа:

«Так пухкі у Галі рученята,

Коса білява, куца і товста.

Як реп’яшки, зелені оченята

І пишно закопилені вуста.

Глуха до пісні, завжди щось спотворить.

Все вишиває прошви подушок.

Ще як мовчить, – нічого. Заговорить, –

Гостренькі зуби – чисто ховрашок».

(Варто прочитати додаток, у якому дається поглиблена характеристика героїв)

Усі ці герої об'єднані відчуттям приналежності до українського народу.

Проблемні запитання та завдання.

— Кого з героїв можна порівняти, за якими позиціями; кого протиставити? (Спільні та відмінні риси притаманні героям Марусі — Грицю, Грицю — Іванові Іскрі, матерям Марусі та Гриця, протилежні — Марусі та Галі Вишняківні.)

Назвіть твори класиків літератури, що підтверджують високу; роль мистецтва в житті людини, суспільства. («Давня казка» Лесі Українки, «Іntermezzo» М. Коцюбинського, поезія І. Франка та ін.)

— Доведіть істинність тез, викладених на початку уроку, про роль твору Ліни Костенко. (Духовність автор пов'язує з високою моральністю, з відповідальністю героїв за свої «вчинки»; вона ставить «високу планку» для всіх: «Зрадити в житті державу — злочин, а людину — можна?!» Пісню, якою так славиться Україна, Ліна Костенко прирівнює до душі. І поки пріоритети будуть на боці духовності — нація не загине.)

Проведіть невелике дослідження щодо художньої майстерності роману у віршах «Маруся Чурай».

Мова роману «Маруся Чурай» містить у собі все багатство стильових різновидів живої української мови — від розмовної, офіційної до вишуканих взірців літературної.

Лексичне багатство роману вражає: тут і високий стиль інтелектуальної мови автора, і суха суддівська мова, пересипана канцеляризмами та русизмами, і розмовна мова міщан, козаків.

Мелодійна структура твору — поєднання багатьох голосів. Кожна дійова особа наділена особливою, тільки їй властивою лексикою і способом висловлюватися. Ось бере слово незвичний до промов Яким Шибилист. Сама структура мовлення, в якому переважають речення з непрямим порядком слів, вказує на щирість простої людини. У таких людей що на думці, те й на язиці. Мовлення запорожця, що прибував до Полтави у справах, також вказує на те, що це людина відверта і не ховає за словами думок:

А запорожці — люди без круть-верть,

Все кажуть щиро на своє копито.

Не випадково суддя, відповідаючи козакові, ніби забуває про свою офіційність: «Знаскока тут не можна». Так побудовано увесь роман. Прийом індивідуалізації мовлення героїв не новий у літературі, та Ліна Костенко продемонструвала широку обізнаність з найрізноманітнішими проявами багатої української мови. Стиль мовлення, добір лексики вражає точністю вживання. Живий діалог у сцені суду змінюється ліричним внутрішнім монологом героїні. А в другому розділі автор бере слово, щоб високим стилем громадянина говорити про велич подій, на тлі яких розгортається особиста трагедія героїв. Письменниця вступає в діалог з героями і читачем. Часом уживає несподівані порівняння, що коренями сягають глибин народної образності: «зірками ніч висока накрапала», «слова самі на голос навертались, як сльози навертаються на очі», «душа до ранку смутком осипалась» та ін. Із цих порівнянь народжується метафора, яка також часто трапляється в тексті.

Гармонійне поєднання різних пластів живої народної мови, чутливість до слова — ось головні риси мови і стилю Ліни Костенко, що так яскраво виявились у романі «Маруся Чурай». Емоційній виразності слова сприяє також форма віршування. В основному автор використовує шестистопний ямб, але разом з тим у романі можна побачити приклади римованої прози. Усе це — не самоціль. Така багата палітра художніх засобів робить твір Ліни Костенко по-справжньому талановитим, підносить його на рівень найкращих взірців світової художньої літератури.

Шановний одинадцятикласнику, виконай наступні завдання та відправ відповіді на електронну адресу свого педагога.

Твір Ліни Костенко «Маруся Чурай» справив на мене неповторне враження. По-перше, ...По-друге,…

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Написання есе за поданим шаблоном.

Чи можна пробачити зраду?

На мою думку, зраду пробачити… Адже…

По-перше, більшість людей… Тоді їхнє життя стає…

По-друге, я усвідомлюю, що … Всім серцем хочу, щоб…

Українська література пропонує приклади, коли герої творів, незважаючи на зраду коханого, продовжують палко й вірно кохати. Пригадую героїню роману у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай». Дівчину знеславлено, принижено, але вона не змогла забути коханого, згадуючи його добрими словами.

Історія України також засвідчує факти, коли відомі особистості не були вірними своїм обраницям. Можу назвати ім’я славетного М.Коцюбинського, який, живучи в щасливому  шлюбі і маючи чотирьох дітей, закохався до безтями в молоденьку гімназистку і любив її  до останнього подиху.

Отже, зраду … пробачити. Та все ж краще жити у вірності. Це моє переконання.