роман як жанр літератури його формування і провідні ознаки

Роман як жанр літератури, його формування і провідні ознаки. Різновиди роману ХІХ ст., національна своєрідність. ТЛ. Роман та його різновиди, індивідуальний стиль

Роман як жанр літературиза добою роман античний, середньовічний, бароковий, просвітницький, романтичний, реалістичний тощо; за змістом — соціальний, сімейно-побутовий, соціально-побутовий, соціально-психологічний, філософський, сатиричний, пригодницький, біографічний, науково-фантастичний тощо; за часом розгортання сюжету — історичний (про минулі події), сучасний (про теперішні події), роман про майбутнє (про передбачені автором події);за формою — роман у листах, роман у віршах, роман у новелах, роман-хроніка, роман-памфлет, роман-ріка тощо. Літературний жанр — це умовне об'єднання художніх творів за певною структурою та спільними ознаками зображення дійсності.

Ознаки роману. Ознаки роману. Авторська позиція. Вигадана реальність у просторі часу. Людина у складних обставинах. Складна композиція. Тривалий часатмосфера. Доля персонажів. Багатолінійний сюжет

Античний роман. Середньовічний роман. Бароковий роман. Готичний роман. Реалістичний роман ХІХ ст. Сентиментальний роман. Просвітницький роман. Модерністський роман. Постмодерністський роман

Розвиток роману. Античні й середньовічні романи. Поступово Античний жанр оновлюється. І вже на Середньовіччя припадає розквіт «лицарського роману», у якому оспівувалися ідеали лицарства, розповідалося про незвичайні, фантастичні пригоди і подвиги (лицарські романи про короля Артура, чи Трістана та Ізольду). У ці часи виникає і термін роман.

Виникнення терміну. Як літературний термін слово «роман» уперше було використано в XVI ст. Роман (фр. roman) — «романський». У XII-XIII століттях з’являються твори, написані однією з романських мов — французькою, італійською, іспанською, португальською. Спочатку твори романськими мовами називали романськими оповіданнями. Згодом назва скоротилася і залишилася тільки слово «роман».

Роман ХVІІІ ст. Етапним для жанрового розвитку роману було  ХVІІІ ст. Саме тоді, в епоху Просвітництва, постали авантюрний роман («Історія Жіль Блаза» Алена-Рене Лесажа), сентиментальний роман («Сентиментальна подорож» Лоренса Стерна), готичний роман («Замок Отранто» Гораса Волпола), а також роман з елементами сатири й пародії («Мандри Гуллівера» Джонатана Свіфта, «Історія пригод Джозефа Ендрюса та його приятеля Авраама Адамса» Генрі Філдінга). Як головний жанр у ХVІІІ ст. роман виступає насамперед в англійській літературі. Ален Рене Лесаж. Лоренс Стерн. Горас Волпол. Генрі Філдінг

Просвітницький роман Про переворот у жанрі роману за доби Просвітництва дізнайтеся самостійно, пригадавши твори “Мандри Гуллівера” Дж. Свіфта, “Пригоди Робінзона Крузо” Д. Дефо!Дені Дідро. Ж. Ж. Руссо. Й. В. Гете. С. Річардсон. Дж. Свіфт

Реалістичний роман ХІХ ст. Класичних рис роман досягає у ХІХ ст. як реалістичний роман, якому передують романи, писані романтиками, — Йоганном Вольфгангом фон Ґете, Вальтером Скоттом, Віктором Гюґо, Жорж Санд. Романтики розвинули роман історичний («Айвенго», «Роб Рой» Вальтера Скотта), стали з'єднувальною ланкою між романтичним і реалістичним романом. Реалістичний роман розвивають Оноре де Бальзак, Стендаль, Гюстав Флобер, Чарлз Дікенс, Олександр Пушкін, Лев Толстой, Федір Достоєвський, Панас Мирний, Болеслав Прус та ін. Вальтер Скотт “Айвенго”Віктор Гюго “Собор паризької Богоматері”Жорж Санд (Аврора Дюдеван) “Консуело”

Характерні риси реалістичного романуісторизм. Соціальний аналіз. Типізація загальнопоширеного. Деталізація побуту, оточення, соціального середовища. Вчинки героїв зумовлені рисами характеру та обставинамиІнтерес до сучасності, прагнення до точності, достовірності, об'єктивності у її відтворенніВідображення життя завдяки типовим характерам за типових обставин

Модерністський роман. Радикальне оновлення романного жанру на початку 20 століття відбулося завдяки таким авторам, як Джеймс Джойс, Марсель Пруст, Франц Кафка, Роберт Музіль. Експериментаторський роман також розвивали Вірджинія Вулф, Гайміто фон Додерер, Джон Дос Пассос, Жан-Поль Сартр, Альбер Камю, Кобо Абе, Хуліо Кортасар, Жорж Перек. У 20 столітті в романах з'являється новий тип оповідача, схильного до діалогізму з іншими свідомостями. Модерністські письменники відмовляються в своїх романах від всесильного і всезнаючого оповідача (голос автора), характерного для роману ХІХ століття. Сюжет роману розгортається з порушеною причинно-часовою послідовністю, хронологічний та логічний перебіг подій вже не відіграє важливої ролі, уперед виходить індивідуальна свідомість зі своїми непевностями, страхами, пристрастями чи байдужістю, що зазвичай відображається засобами потоку свідомості (Джеймс Джойс).

Модерністський роман. Представники. Кобо Абе

Паралельний розвиток роману Паралельно продовжував розвиватися класичний реалістичний роман (Ромен Роллан, Михайло Шолохов, Улас Самчук). Водночас багато письменників намагалися поєднати ці дві тенденції. Не відмовляючись від класичних здобутків жанру, вони вносили в романну оповідь й саму структуру нові елементи, виробляючи свій особливий стиль. Особливо вагомим був внесок таких авторів, як Анатоль Франс, Томас Манн, Генріх Манн, Роже Мартен дю Ґар, Джон Голсуорсі, Андре Жід, Вільям Фолкнер, Ернест Хемінгуей, Еліас Канетті, Ясунарі Кавабата, Акутагава Рюносуке, Жоржі Амаду та ін.

Теорія літератури. Соціально-психологічна проза — один з найбільших здобутків реалістичної літератури ХІХ ст. Вона втілила основну рису реалізму — глибокий аналіз суспільного життя і внутрішнього світу особистості у їхніх взаємозв’язках і взаємовпливах, враховуючи психологічні чинники: інтелектуальні зусилля, почуття, емоції. Соціально-психологічний роман — один із різновидів роману, у якому в складних, часто екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери героїв з усім розмаїттям їхнього внутрішнього життя у соціальному середовищі. Цей різновид роману часто поєднує ознаки соціально-побутового та психологічного романів.

Соціально-побутбвий роман — один із різновидів роману, у якому автори зображували соціальне життя, буденність, суспільні звичаї та уявлення, характерні для певної доби. Психологічний роман — різновид роману, у якому відтворено внутрішні переживання особистості, духовну еволюцію, пошуки й суперечності героя, які зумовлюють його вчинки та поведінку. Найвизначніші представники соціально-психологічного роману — Оноре де Бальзак, Стендаль, Густав Флобер, Чарлз Діккенс, Лев Толстой, Федір Достоєвський та інші.

У деяких реалістичних творах до цих аспектів додається широка філософська проблематика, що надає підстави визначати їх як філософські романи. У таких романах безпосередньо викладено світоглядну або етичну позицію автора, наприклад, у творах Льва Толстого чи Федора Достоєвського.

Національна своєрідність французького роману ХІХ ст. Французький реалістичний роман ХІХ ст. вельми відрізняється від англійського, англійський — від російського і так далі. Причина тому — національні культурні чинники: історичні події, національні художні традиції, роль літератури в житті суспільства.

Національна своєрідність англійського роману ХІХ ст. Англійська література позначається реалістичними традиціями ще від ХVІІ — ХVІІІ ст. Це пояснюється як історією країни, так і особливостями національного характеру англійців, які завжди були схильні до практичної діяльності, тверезого погляду на життя й надавали великого значення морально-етичним нормам співіснування. Англійські реалісти у своїх творах зосереджувалися переважно на етичних завданнях і моральних проблемах.

Національна своєрідність російського роману ХІХ ст. У Росії ХІХ ст. історичні умови склалися так, що література була єдиним реальним засобом висловити думки й судження. Саме на сторінках художніх творів російські письменники прагнули дати відповіді на основні питання і сформувати нові життєві орієнтири. У жодній іншій країні література цього часу не мала такого значення для культурного життя. Національні особливості російського роману ХІХ ст. Широка панорама російського життя. Глибокий аналіз людської душіДуховно-моральна самоцінність людини

Україна і світ. У різних національних літературах роман розвивався по-різному. Українське мистецтво слова знає роман соціально-побутовий (Анатолій Свидницький «Люборацькі»), соціально-психологічний (Панас Мирний та Іван Білик «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), історичний (Богдан Лепкий «Мазепа»), утопічний (Володимир Винниченко «Сонячна машина»). Значний внесок у розвиток українського роману XX ст. зробили Валер’ян Підмогильний, Юрій Яновський, Андрій Головко, Михайло Стельмах, Олесь Гончар, Павло Загребельний, збагативши його новими темами та проблемами, новими художніми знахідками.

Перевіряємо засвоєне1. Розкажіть про формування жанру роману в літературі.2. Поясніть, яка інформація з історії роману була для вас найцікавішою і чому.3. Розкрийте історію терміна роман.4. Прокоментуйте основні ознаки роману.5. Обґрунтуйте, яка ознака роману найбільше привертала вашу увагу у прочитаних творах.6. Обговоріть, чим був спричинений розквіт реалістичного роману в літературі XIX ст.7. Назвіть основні різновиди роману в XIX ст. Установіть їхні специфічні риси.8. Пригадайте, твори яких письменників-реалістів ви вже прочитали. Поясніть, чим вони вам запам’яталися.9. Визначте, що нового ви дізналися про українські романи.

Домашнє завдання. Вивчити конспект;Підготувати інформацію про Оскара Вайльда.