Протягом 1866—1903 рр. кількість підприємств збільшилася із 3 до 9 тисяч. Виплавка чавуну в 1902 р. зросла до 2,6 млн тонн(у 1867 р. його виробили лише 270 тис. тонн). Видобуток вугілля досягу 1902 р. 16,4 млн тонн (у 1867 р. — 2,6 млн тонн). Великого розмаху набуло залізничне будівництво. Довжина залізничної мережі зросла з 1,5 тис. км у 1861 р. до 52 тис. км наприкінціXIX ст. У Росії пізніше за інші великі державизавершилася промислова революція. Це відбулося в 90-х рр. XIX ст.
Соціальні рухи. Реформаторські заходи влади у своїй більшості російське суспільство сприйняло прихильно. Але нерозв’язаність земельного питання, відсутність політичнихправ і свобод викликали зростання кількості невдоволених серед різних суспільних верств.«Земля і воля» — в 1862—1864 — таємне революційне товариство інтелігенції, невдоволеної половинчастістю маніфесту і положенням імператора Олександра II від 3 березня (19 лютого) 1861 про звільнення селян від кріпацтва.
Бакунін Михайло Олександрович. Михайло Бакунін (бунтарський напрямок, засновниканархізму — політичної течії, яка виступала за ліквідацію держави та організацію суспільства на засадах самоуправління окремих громад) виступав за негайнуселянську революцію, яку розпочне радикально налаштована інтелігенція
Утративши віру в те, що селянство здатне піднятися проти самодержавства, народники переглянули тактику боротьби та вдалися до терору. Постріл Віри Засулич у генерал-губернатора Федора Треповав січні 1878 р. започаткував хвилю замахів на вищих чиновників царського апарату й навіть на самого царя. У 1878 р. було вбитошефа жандармів Миколу Мезенцова.
Криза народництва, розгортання робітничого рухупризвели до поширення в Росії ідеології марксизму. Першу марксистську організацію — «Групу визволенняпраці» — заснували в Женеві в 1883 р. російські революціонери, які відмовилися від народництва (Г. Плеханов, П. Аксельрод, Л . Дейч, В. Засулич та ін .). Георгій Плеханов
Зовнішня та колоніальна політика. Проникнення на Далекий Схід призвело до зіткнення з Китаєм. Щоб розв’язати суперечності, у 1858 і 1860 рр. між двома країнами було укладено договори, що закріплювали за Росією Приамур’я та Примор’я. У 1875 р. було укладено договір із Японією, за яким вона визнавала право Росії на Сахалін, а Росія визнавала право Японії на Курильські острови