10 липня о 18:00Вебінар: Мультфільм за 5 хвилин: онлайн-сервіси для створення анімації та монтажу

Рослина – живий організм». Тези, схеми та визначення з біології 6 класу

Про матеріал
1 Основна частина 1.1 Рослина — живий організм. Фотосинтез як характерна особливість рослин. 1.2 Живлення (мінеральне, повітряне) рослин. Дихання рослин. Рухи рослин. 1.3 Клітини рослин. Тканини рослин. Органи рослин. Будова рослини. 1.4 Корінь: будова, основні функції 1.5 Пагін: будова, основні функції. 1.6 Різноманітність та видозміни вегетативних органів. 2 Життєдіяльність рослин. 2.1 Основні процеси життєдіяльності рослин 2.2 Розмноження рослин: статеве та нестатеве. 2.3 Вегетативне розмноження рослин. 2.4 Квітка — орган статевого розмноження. 2.5 Суцвіття. Запилення. 2.6 Запліднення. Насінина. 2.7 Плід. Поширення плодів.
Перегляд файлу

Відділ освіти

Костопільської районної державної адміністрації

Методичний кабінет

 

 

 

«Рослина – живий організм».

Тези, схеми та визначення з біології 6 класу

 

 

 

 

 

Методичний посібник

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Костопіль – 2016

Янчук В. С. – «Рослина – живий організм». Тези, схеми та визначення з біології 6 класу

Методичний посібник

Костопіль, 2016 р –

 

 

  У даному посібнику розміщені тези, визначення та схеми до уроків біології у 6 класі з теми: «Рослина – живий організм». Визначення розкривають значення біологічних об’єктів рослинного світу, при допомозі схем легше та краще засвоюється матеріал по будові та різноманітності рослин. Тези допомагають швидше зорієнтуватися у матеріалі, який розглядається.

 

Посібник рекомендовано для учнів, вчителів, студентів, абітурієнтів.

 

Схвалено до друку рішенням ради Костопільського районного методичного кабінету №   від

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ

1 Основна частина

1.1 Рослина — живий організм. Фотосинтез як характерна особливість рослин.

1.2 Живлення (мінеральне, повітряне) рослин. Дихання рослин. Рухи рослин.

1.3 Клітини рослин. Тканини рослин. Органи рослин. Будова рослини.

1.4 Корінь: будова, основні функції

1.5 Пагін: будова, основні функції.

1.6 Різноманітність та видозміни вегетативних органів.

 

2 Життєдіяльність рослин.

 

2.1 Основні процеси життєдіяльності рослин

2.2 Розмноження рослин: статеве та нестатеве.

2.3 Вегетативне розмноження рослин.

2.4 Квітка — орган статевого розмноження.

2.5 Суцвіття. Запилення.

2.6 Запліднення. Насінина.

2.7 Плід. Поширення плодів.

 

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

  Царство рослин вражає своєю величчю різноманіттям. Куди б ми не поїхали, в якому б куточку планети опинилися, скрізь можна зустріти представників рослинного світу. Навіть льоди Арктики не є винятком для їх проживання. Яке це царство рослин? Види його представників різноманітні і численні. Яка загальна характеристика царства рослин? Як їх можна класифікувати? Спробуємо розібратися. 
  Одним із царств є царство Рослини. Поміркуймо, чим саме рослини відрізняються від представників інших царств. Насамперед ви відзначите, що рослини переважно зелені. Таке забарвлення рослин зумовлене особливим барвником - пігментом хлорофілом. Вам відомо, що саме хлорофіл забезпечує процес фотосинтезу, під час якого рослини вловлюють сонячні промені та засвоюють їхню енергію. Тим самим рослини реалізують свою унікальну властивість: перетворюють сонячну енергію на хімічну енергію створених ними органічних речовин. Інші організми використовують готову органічну речовину, створену рослинами. Тож серед мешканців нашої планети є організми, які самі створюють органічні речовини з неорганічних. Це - автотрофи. І саме автотрофами є більшість рослин.

1.1 Рослина — живий організм. Фотосинтез як характерна особливість рослин.

А) Рослина — відкрита жива система.

  Внутрішні зв’язки рослини підтримуються за рахунок транспортування речовин від пагона до кореня і від кореня до стебла, листків, квіток. Зовнішні зв’язки рослини здійснюються завдяки обміну речовин та енергії із середовищем життя.

C:\DOCUME~1\Admin\LOCALS~1\Temp\FineReader11.00\media\image1.jpegБ) Будова рослинного організму.

  Рослина - система, у якій виділяють два основних органи, що забезпечують її ріст і розвиток: корінь і пагін. Ці органи називають вегетативними. Вони забезпечують життєдіяльність рослинного організму.

Орган - частина живого організму, яка займає в ньому постійне положення і виконує одну або кілька функцій. Органи мають багатоклітинні вищі рослини.             

Корінь- орган, що закріплює рослину в ґрунті, слугує для ґрунтового живлення - поглинання води та мінеральних речовин і транспортування їх до надземної частини рослини.             

Пагоном називають стебло з розташованими на ньому бруньками і листками. Пагін забезпечує повітряне живлення рослин. На пагоні також можуть розвиватися квітки.

Листок- орган рослини, що виконує такі функції, як фотосинтез, дихання та випаровування води.

Бруньки, що знаходяться на пагонах, є зачатками нових пагонів.

 


Квітка є органом розмноження рослини.

Квітка, плід і насіння є генеративними органами рослини.

В) Основні процеси життєдіяльності рослини.

  • Рослина існує завдяки надходженню речовин та енергії з навколишнього середовища і постійно обмінюється з ним як речовиною, так і енергією. Рослини засвоюють сонячну енергію для синтезу органічних речовин. Частину їх вони використовують для підтримання свого існування: росту, розвитку і розмноження.

Процеси, які забезпечують обмін речовин, це, перш за все, фотосинтез та дихання.

  • Під час дихання рослина поглинає кисень і виділяє вуглекислий газ.
  • Кисень необхідний рослинам, як і решті організмів, для окиснення органічних сполук.
  • Неорганічні речовини рослина поглинає з навколишнього середовища під час живлення. До них належать вода, мінеральні речовини, вуглекислий газ. Із неорганічних сполук, зокрема вуглекислого газу і води, за допомогою енергії Сонця рослини синтезують органічні речовини.
  • Усе живе розмножується. Завдяки розмноженню підтримується життя на планеті. Рослини здатні розмножуватися як статевим способом - за допомогою статевих клітин, так і нестатевим - за допомогою спор або вегетативних органів. Інформація, необхідна для життя, розвитку і розмноження рослин, міститься в хромосомах клітин (спадковому матеріалі організму).
  • Рослини постійно ростуть і розвиваються. Під розвитком розуміють зміни в системі, які ведуть до появи її нових якостей. Протягом життя рослина формується від зародка до дорослої рослини, проходячи різні стадії розвитку.

  Рослини активно реагують на зміни в навколишньому середовищі. Вони здатні пристосовуватися до середовища існування.

Г) Рослини у біосфері.

Основною функцією рослин у біосфері та власному організмі є синтез органічних речовин під дією сонячного світла. Рослини - єдині організми з усіх царств живої природи, які здатні засвоювати та перетворювати енергію сонячного світла, запасаючи її у вигляді органічних речовин. Так вони забезпечують себе і представників інших царств живої природи енергією та будівельним матеріалом для росту і розвитку організму. Протилежним процесові фотосинтезу є окиснення органічних речовин у клітинах, унаслідок чого виділяється енергія, необхідна для життєдіяльності організму.

C:\DOCUME~1\Admin\LOCALS~1\Temp\FineReader11.00\media\image4.jpegД) фотосинтез

 

 

 

 

C:\DOCUME~1\Admin\LOCALS~1\Temp\FineReader11.00\media\image5.jpegФотосинтез відбувається на світлі у хлоропластах клітин листка за допомогою пігменту хлорофілу. Саме він надає рослині зелене забарвлення.

Органічні речовини, що утворюються в клітинах листка, надходять в інші органи - корінь, стебло, квітки, де використовуються на процеси життєдіяльності (ріст, розвиток, дихання, розмноження тощо). Частина органічних речовин відкладається про запас.

Виділення кисню у процесі фотосинтезу супроводжується засвоєнням рослинами вуглекислого газу, що виділяється під час дихання:

  • людей, тварин, рослин,
  • робота промислових підприємств, транспорту
  • внаслідок різно­манітних процесів окиснення в неживій природі.

C:\DOCUME~1\Admin\LOCALS~1\Temp\FineReader11.00\media\image3.jpegЯкби рослини не використовували вуглекислого газу, його вміст в атмосфері збільшувався б, і життя на Землі стало так само неможливим, як і через нестачу кисню.

Великий внесок у дослідження процесу фотосинтезу належить видатному російському вченому К. А. Тимірязєву. Саме він установив, що сонячна енергія перетворюється на хімічну енергію органічних речовин у дрібних органелах рослинних клітин - хлоропластах.

 


Фотосинтез - це процес утворення органічних речовин із вуглекислого газу та води під дією сонячного світла.

 


 

1.2 Живлення (мінеральне, повітряне) рослин. Дихання рослин. Рухи рослин.

А) дихання

Дихання - це процес окиснення органічних речовин, що супроводжується їх розпадом на воду та вуглекислий газ із виділенням енергії. Якщо процес дихання зобразити за допомогою хімічного рівняння, то стане видно, що він зворотний до процесу фотосинтезу:

  Дихання не обмежується процесами окиснення, що відбуваються в клітині. Рослини постійно дихають, тобто поглинають із повітря кисень і виділяють вуглекислий газ. Починається дихання з газообміну між організмом рослини і середовищем її життя. Рослини не мають спеціальних органів дихання. У цьому процесі беруть участь усі органи рослини: листок, стебло, корінь. В одноклітинних рослин кисень потрапляє в клітину шляхом дифузії. У багатоклітинних наземних рослин на листках є спеціальні щілини - продихи, через які відбувається газообмін між рослиною і зовнішнім середовищем. Подібні утвори є на стеблах та коренях.

  Кисень з атмосферного повітря надходить у клітини. За допомогою кисню в рослині відбувається окиснення органічних речовин, утворених під час фотосинтезу, і вивільнення енергії. Дихання - це сукупність процесів, що забезпечують доступ в організм кисню і видалення вуглекислого газу, а також використання кисню клітинами й тканинами для окиснення органічних речовин та вивільнення енергії, необхідної для життєдіяльності організму.

  Таким чином, фотосинтез і дихання - два протилежних процеси життєдіяльності рослин, завдяки яким підтримується життя на Землі.

Заповніть таблицю

Фотосинтез

Дихання

Відмінні риси

 

 

Спільні риси

 

 

Б) подразливість

  Рослини упродовж всього життя зазнають впливу різних чинників навколишнього середовища (дощ, вітер, сила тяжіння, добові та сезонні коливання температур, три­валість освітлення, чергування дня і ночі). Рослина певним чином відповідає на такі впливи, бо їй притаманна загальна риса живих організмів - подразливість. Інколи ці відповіді проявляються у вигляді рухових реакцій.

 

В) Які особливості рухів рослин?

 


C:\DOCUME~1\Admin\LOCALS~1\Temp\FineReader11.00\media\image3.jpegРухи рослин, на відміну від тварин, не пов’язані зі значними переміщеннями у про­сторі. Рослинам притаманні лише переміщення окремих їхніх частин - кореня, стебла, листків, квіток.

  Ростові рухи відбуваються у вигляді вигинання чи ви­кривлення певної частини рослини у напрямку до подраз­ника чи в протилежному від нього. Рослини можуть відповідати ростовими рухами на дію різних подразників: світла, сили тяжіння, тиску, дії хімічних сполук, вітру то­що.

Існують рухи рослин, зумовлені зміною тиску всередині певних груп клітин, унаслідок чого змінюються їхні розміри. Такі рухи можуть бути підпорядковані чіткому ритму впродовж доби.

 

C:\DOCUME~1\Admin\LOCALS~1\Temp\FineReader11.00\media\image4.jpegГ) Що таке добові рухи рослин?

  Періодична зміна положення певних органів - квіток, суцвіть, листків, пагонів, яка збігається зі зміною дня та ночі, дістала назву «сон рослин». Добовий ритм ру­ху пелюсток - наслідок нерівномірного росту верхньої (внутрішньої) та нижньої (зовнішньої) їх сторін. Швидше росте верхній бік - пелюстки відхиляються назовні, квітка розкривається. Навпаки, швидший ріст нижньої поверхні спричинює нахил пелюсток усередину та закривання квітки.

C:\DOCUME~1\Admin\LOCALS~1\Temp\FineReader11.00\media\image1.jpeg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Д) Яка причина добових рухів?

  Найчастіше добові рухи відбуваються через зміну погодних умов протягом доби:

  • вологості,
  • освітленості,
  • температури.

 

1.3 Клітини рослин. Тканини рослин. Органи рослин. Будова рослини.

А) клітина та її будова

Кліти́на (від лат. cellula — комірка) — структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, для якої характерний власний метаболізм та здатність до самовідтворення. 

 

 

 

 

 

C:\Documents and Settings\Admin\Мои документы\Downloads\скачанные файлы.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Б) тканини рослин

А) твірна, утворення нових клітин шляхом поділу. Із клітин твірної тканини формуються всі інші типи тканин.

Б) покривна, захисна функція, забезпечення газообміну.

В) основна, вистиляє проміжки між різними тканинами. Розрізняють:

  • фотосинтезуюча ( забезпечує фотосинтез ),
  • механічна ( надає рослині міцності ),
  • запасаюча ( накопичують прозапас поживних речовини)

Г) провідна, забезпечує транспорт речовин у рослині.

 

Самостійна робота

Заповнити схему -  Тканини рослин

Тканини рослин

Користуючись підручником, впишіть типи тканин рослинного організму їх будову та функції.

Тканина _________________________Будова __________________________________________________

__________________________________________________________________________________________

Функції ________________________________________________________________________________

1.4 Корінь: будова, основні функції (поглинання води та закріплення у ґрунті).

А) Корінь та його функції

Корінь - це підземний вегетативний орган рослини. Він росте верхівкою вниз унаслідок впливу сили тяжіння Землі. Корінь дає можливість рослині пристосовуватися до життя на суходолі; закріплює та утримує її в ґрунті.

 

 

 

 

 

 

C:\DOCUME~1\Admin\LOCALS~1\Temp\FineReader11.00\media\image2.jpegБ) Яка зовнішня будова кореня?

Це зони:

  • кореневого чохлика,
  • поділу,
  • розтягування,
  • всисна
  • провідна

В) Яка внутрішня будова кореня?

C:\DOCUME~1\Admin\LOCALS~1\Temp\FineReader11.00\media\image4.jpegА) кора

1 шкірка

2 основна тканина

В) центральний циліндр

1 твірна тканина

2 ситоподібні трубки

3 судини

4 основна тканина

 

Г) У чому полягає мінеральне живлення рослин?

  Це процес погли­нання та засвоєння рослинами розчину поживних речовин, потрібних для їхньої життєдіяльності. Мінеральне живлення, як і фотосинтез та дихання, - основа життя рослинного організму.

Вода з розчиненими в ній мінеральними речовинами надходить через кореневі волоски і по клітинах кори кореня потрапляє до судин центрального циліндра. Судинами кореня та стебла вода дістається всіх інших органів рослини.  

   Поглинені мінеральні речовини рослина використовує для утво­рення складних органічних речовин: білків, ДНК, хлорофілу, інших пігментів тощо. Найважливішу роль у живленні рослин відіграє хімічний елемент Нітроген (И). Він входить до складу білків і ДНК. З курсу природо­знавства ви пам’ятаєте, що атмосферне повітря містить величезний запас азоту (близько 78 %). Але газоподібний азот недоступний для рослин. Його можуть засвоювати лише деякі мікроорганізми, такі як бульбочкові бактерії.

У тому, що сполуки Нітрогену не­обхідні для росту рослини, легко пере­конатися на такому досліді. Дві рослини вирощували в однакових умовах, але одну - в ґрунті, який містив усі необхідні елементи, у тому числі й Нітроген, а іншу - без речовин, що міс­тять Нітроген. У ґрунті, бідному на Нітроген, виросла невелика квола рос­лина, хоча в повітрі азоту багато. У ґрун­ті, багатому на Нітроген, виросла росли­на значно більших розмірів. Отже, ми можемо зробити висновок: для росту і розвитку рослини важливий не газопо­дібний азот, а сполуки Нітрогену, що містяться в ґрунті у вигляді солей. Тому, якщо в ґрунті цих сполук не вистачає, їх необхідно вносити у вигляді добрив.

 

Д) Що таке добрива?

Органічні добрива - це продукти життєдіяльності або рештки живих організмів: перегній, гній, пташиний послід, торф, солома, компости тощо. Мінеральні добрива - нітратні, фосфатні та калійні - виробляє хімічна промисловість.

 

 

 

 

 

Е) Правила внесення добрив

   Є певні правила внесення добрив у ґрунт. Насамперед слід визначити необхідну їх кількість. Надлишок деяких елементів у ґрунті може так само несприятливо впливати на життєдіяльність рослин, як і їхня нестача. Органічні добрива зазвичай вносять у ґрунт восени. Це пов'язано з тим, що потрі­бен деякий час, щоб до весни вони під дією ґрунтових організмів розклалися до роз­чинних у воді мінеральних сполук, які здатні засвоювати рослини. Фосфатні добрива також вносять восени, бо вони погано розчиняються у воді, а нітратні та калійні - навесні, оскільки вони розчиняються краще.

Є) Види коренів

 

 

 

                                                                                                           

Головний корінь глибоко проникає у ґрунт і надійно втримує надземну частину рослини. Він завжди один. Додаткові корені утворюються на будь-якій частині рослини (на стеблі, листках), але не на головному корені. Завдяки галуженню від головного та додаткових коренів послідовно відходять бічні корені першого, другого, третього порядків.

Ж) Які є типи кореневих систем?

Численні  розгалуження коренів разом з головним утворюють кореневу систему, яка міцно закріплює рослину в грунті.

 

 

                                                                                                                                 

 

З) Які бувають видозміни підземних коренів?

 

 

 

 

 

 

 

У деяких рослин у головному корені і в основі пагона відкладаються запасні поживні речовини. Ці частини рослини потовщуються та перетворюються на коренеплід. Таку видозміну кореня разом з основою пагона можна спостерігати в добре відомих вам рослин: буряка, моркви, редьки.

У жоржин, батату запасні поживні речовини відкладаються в потовщених бічних або додаткових коренях, які набувають бульбо подібної форми. Такі видозміни кореня називають бульбокоренями, або кореневими бульбами.

Дихальні корені (як-от у болотяного кипариса) характерні для рослин, що зростають на болотах і надмірно зволожених ґрунтах, де відчувається гостра нестача кисню. Вони забезпечують постачання кисню безпосередньо з повітря до клітин кореневої системи для їхнього дихання.

У рослин з високим стеблом можуть утворюватися додаткові корені, які виконують функцію підпорок. Це так звані опорні корені, притаманні, наприклад, кукурудзі.

У рослин, які оселяються на стовбурах дерев, можуть виникати повітряні корені. Це додаткові корені, які відходять від стебла і звисають у повітрі. Зазвичай вони характерні для рослин тропічних лісів, де в повітрі завжди багато вологи. Повітряні корені притаманні тропічним орхідеям, чиї яскраві квітки здатні задовольнити вишуканий смак будь-якої людини. Корені-присоски – омела, повитиця. Ними вони прикріплюються до рослини на якій паразитують. Корені-причіпки – ліани чи плющі прикріплюються до інших рослин чи скель.

У деяких рослин (як-от у вишні чи сливи) на коренях закладаються додаткові бруньки. З них розвиваються кореневі приростки, що дають початок новим рослинам.

И) яке значення видозмін кореня у житті рослин і господарстві людини?

  • Коренеплоди дають змогу переживати рослині несприятливі умови
  • Опорні корені закріплюють рослину у грунті
  • Дихальні корені – постачання кисню
  • Корені-присоски чи причіпки – для прикріплення до інших рослин чи скель
  • Людина вживає коренеплоди у їжу
  • Використовує як корм для тварин
  • Сировина для харчової промисловості
  • Лікарські властивості
  • Використання бобових, як сидеральне добриво

 Самостійна робота

Заповніть таблицю

 

Запитання для порівняння

Мичкувата коренева система

Стрижнева коренева система

1

Чи має добре виражений головний корінь?

 

 

2

Чи утворюються бічні корені?

 

 

3

Чи виконує функцію закріплення рослини у грунті

 

 

4

Які рослини мають цей тип кореневої системи?

 

 

 

1.5 Пагін: будова, основні функції.

 

 

                                                               

 

 

А) пагін

Пагін - надземний вегетативний орган рослини, який складається зі стебла, бруньок і листків.

Пагін

 

 

Б) функції

Пагін

  • Звязок надземної та підземної частин рослини
  • Транспортування речовин
  • Іноді фотосинтез
  • Накопичення поживних речовин, води

Стебло

  • забезпечує зв’язок між усіма час­тинами рослини.
  • Завдяки галуженню воно збільшує поверхню над­земної частини.

Листок

  • здійснює фотосинтез,
  • газообмін
  • випарову­вання води

В) Будова пагона

  На стеблі завжди можна побачити місця прикріплення одного чи кількох листків - вузли. Частина стебла між двома сусідніми вузлами має назву між­вузля. Верхній кут, утворений стеблом і листком, називають пазуха листка.

Г) Брунька

Брунька - це зачаток нового пагона з дуже вкороченими міжвузлями.

Функції - забез­печує ріст пагона та його галуження. Усі бруньки вкрито зовні ущіль­неними видозміненими листками - лусками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На верхівці зачаткового стебла є ділянка, яку називають конусом наростання. Клітини конуса наростання діляться, забезпечуючи ріст пагона в довжину.

 

Д) стебло, типи стебел

Стебло – вегетативний орган, що забезпечує зв’язок усіх частин рослини.

Функції стебла

  • забезпечує зв’язок між усіма час­тинами рослини.
  • Завдяки галуженню воно збільшує поверхню над­земної частини.
  • Містить бруньки та листки
  • Транспортування води, мінеральних та органічних речовин
  • Відбувається фотосинтез
  • Запасання поживних речовин

 

 

За формою поперечного перерізу

 

 

 

 

 

 

За розташуванням у просторі

 

 

 

 

 

Залежно від середовища існування

 

 

 

                                                                                                             

Е) Що таке галуження стебла?

Утворення на головному стеблі з веге­тативних бруньок бічних пагонів називають галуженням.

Крона -  тобто сукупність усіх надземних паго­нів дерева, що відходять від стовбура.

  У жита, пшениці бічні пагони виростають з найнижчих бруньок стебла чи навіть з підзем­ної частини пагона. Таке галуження називають кущінням. Воно дає змогу створити значну листкову поверхню для фотосинтезу.

Є) внутрішня будова стебла

 

 

 

 

 

 

 

 

Ж) річні кільця

  Погляньте на поперечний зріз стовбура дере­ва. У ділянці деревини ви побачите світлі і темні концентричні кільця їх називають річними, оскільки щорічно з’являється одне таке кільце, що має світлу та темну ділянки. Це зумовлено сезонною активністю камбію. Навесні клітини камбію активно діляться й утво­рюють клітини деревини великих розмірів з тонкими стінками. На поперечному розрізі вони мають вигляд світлої частини річного кільця. Улітку камбій формує значно дрібні­ші товстостінні судини та клітини механічної тканини. Так виникає темна частина кільця. Узимку клітини камбію не діляться. Наступної весни діяльність камбію відновлю­ється, і починає формуватися нове річне кільце.

З) видозміни пагона

 

 

 

 

Самостійна робота

Заповнити таблицю

Кора

Корок

Відмерлі клітини

Захист від випаровування, механічних ушкоджень

Шкірка

Молоді клітини

Захист від випаровування, механічних ушкоджень

сочевички

Пухкі клітини

Газообмін, випаровування

Основна тканина

Живі клітини

Захист від випаровування, механічних ушкоджень

Луб

Провідна, механічна тканина – ситоподібні клітини

Низхідний потік речовин - флоема

Камбій

 

Твірна тканина

Потовщення стебла

Деревина

Судини

Провідна тканина – судини – мертві клітини

Висхідний потік речовин - ксилема

Серцевина

Серцевина

Основна тканина

Запас поживних речовин

 

Серцеві промені

Переміщення різних речовини у горизонтальному напрямку

 

И) зовнішня будова листків

Листок – бічна частина пагона

 

 

 

 

Черешкові – листки із черешком

Сидячі – листки без черешка

Черешок – частина листка, якою листкова пластинка прикріплюється до стебла

Пластинка – плоска частина листка, що складається із двох поверхонь: верхньої та нижньої.

 

 

 

 

 

C:\DOCUME~1\Admin\LOCALS~1\Temp\FineReader11.00\media\image3.jpegC:\DOCUME~1\Admin\LOCALS~1\Temp\FineReader11.00\media\image2.jpeg

 

 

 

 

 

 

 

 

І)  листкорозміщення

Листкорозміщення – певний порядок розташування листків на стеблі

 

 

 

 

 

 

Ї) жилкування листків

 

 

 

 

 

 

 

Й) внутрішня будова листка

А) зверху ті знизу – покривна тканина – шкірка. Хлоропластів немає. Шкірка вкрита кутикулою

Б) продихи – утворені замикаючими клітинами – продихова шілина

В) стовпчаста тканина

Г) губчаста тканина

Д) провідні пучки – жилки. Функції – провідна та опорна. Жилки складаються із судин та ситоподібних трубок.

Ситоподібні трубки – нисхідний потік,  Судини – висхідний потік.

К) Функції листка

  • Газообмін
  • Випаровування води
  • фотосинтез

Л) Тривалість життя листків. Чинники які зумовлюють листопад

Листки більшості квіткових рослин живуть лише протягом теплих місяців року. В однорічних видів вони відмирають разом з іншими надземними частинами рослини. У багато­річних дерев’янистих рослин листки часто живуть протягом одного року і повністю опадають певної пори. У рослин наших широт (береза, клен, липа, яблуня, горобина і безліч інших) це відбувається восени. Такі рослини називають листопадними.

У деяких рослин листки живуть кілька років. Так само поступово замінюються листки і в багатьох рослин у природі (брусниця, лавровишня, верес, сосна, ялина та інші). Такі рослини називають вічнозеленими.             

Природне явище масового опадання листків у рослин на період несприятливих умов називають листопадом.

  З настанням осені коротшає день, знижується температура повітря, зменшуються випаровування та надходження води через кореневу систему. Водночас посилюється від­плив органічних речовин з листка в стебло та корінь. Тож листок, що відпав, має низький уміст потрібних рослині речовин. Натомість у ньому накопичуються різні шкідливі речови­ни. Скидаючи листки, рослина позбав­ляється непотрібних їй речовин. Опале листя розкладають ґрунтові бактерії, гриби, тварини. Мінеральні солі, що утворилися внаслідок цього розкладу, знову вико­ристовують рослини.

М) видозміни листка

 

 

 

 

 

Є комахоїдні рослини – росичка, венерина мухоловка, пухирник – у них лиски пристосовані до полювання на комах.

2 життєдіяльність рослини                                                                                       

2.1  Основні процеси життєдіяльності рослини.

А) основні процеси життєдіяльності рослини

  • Рослина існує завдяки надходженню речовин та енергії з навколишнього середовища і постійно обмінюється з ним як речовиною, так і енергією. Процеси, які забезпечують обмін речовин, це, перш за все, фотосинтез та дихання. Під час дихання рослина поглинає кисень і виділяє вуглекислий газ. Кисень необхідний рослинам.
  • Усе живе розмножується. Завдяки розмноженню підтримується життя на планеті.
  • Рослини постійно ростуть і розвиваються.
  • Рослини активно реагують на зміни в навколишньому середовищі.

Б) транспорт речовин

  У квіткових рослин транспорт речовин здійснюється особливими ткани­нами, які називаються провідними. Тканина, по якій рухаються речови­ни, що утворилися в листку, називається флоемою. Флоема розміщується ближче до поверхні стебла, в тій його частині, яка називається корою. Провідні клі­тини флоеми живі і називаються ситовидними трубками, оскільки з’єд­нуються між собою перегородками, що нагадують сито.

  Ксилема знаходиться в стеблі глибше - в деревині. Провідні клітини ксилеми з’єднуються між собою у довгі ланцюги, при цьому перегородки між ними зникають. Такі провідні елементи ста­ють мертвими і називаються судинами.

В) фотосинтез

  Зелені рослини здатні утворювати на світлі органічні речовини з неорганічних – фотосинтез.

Здатність до фотосинтезу – основна ознака зелених рослин.

Г) дихання рослин

Рослини, як і інші живі істоти, дихають цілодобово. Корені також дихають.

Д) взаємозв’язки між частинами рослинного організму

Ви вже ознайомилися з будовою та функціями окремих вегетативних органів рослини — кореня та пагона. Однак жива рослина - це цілісний організм, усі частини якого тісно взаємодіють, виконуючи певні життєві функції.

Порушення будови чи функцій будь-якого з органів одразу ж позна­чається на діяльності інших, а отже, й організму в цілому. Наприклад, ушкодження та відмирання кореня не тільки порушить закріплення рослини в ґрунті, а й унеможливить вбирання нею з ґрунту розчинів мінеральних сполук.

Рослина з відмерлими коренями неодмінно загине. Те саме станеться з рослиною, якщо зі стовбура молодого деревця зняти кору у вигляді пояска. Це зупинить надходження органічних речовин, утворених завдя­ки фотосинтезу, від листків до ниж­ньої частини стебла та кореня. Рослина може загинути і внаслідок несвоєчасного скидання або відмиран­ня листків, бо це унеможливить здій­снення фотосинтезу.

Зв’язки між різними органами рослини забезпечують провідні ткани­ни. Вони пронизують увесь організм - від кореня через стебло до кожного листка.

Ви вже знаєте, що висхідні потоки розчинів поживних речовин пряму­ють по судинах, а низхідні - по сито­подібних трубках. Горизонтальне переміщення органічних речовин по стеблу дерев’янистих рослин можливе по серцевинних променях.

Воду й мінеральні речовини з ґрун­ту до пагона постачає корінь. Утворені в листках органічні речовини по стеб­лу транспортуються до кореневої системи.                                                                                                                                                                                                                 

Е) Транспірація

Транспірація - це процес випаровування води рослиною. Вона здійснюється в основному через продихи (мал. 80). Завдяки випаровуванню навколо рослини створю­ється особливий мікроклімат, необхідний для її нормальної життєдіяльності.

Кутикула або восковий наліт на листках, сприяє зменшенню транспірації.

Є) Як рослини регулюють свої життєві функції?

  Робота різних органів узгоджується завдяки виробленню рослиною особливих біологічно активних речовин, які називають фітогормонами. Вони (у надзвичай­но малих кількостях) регулюють ріст і розвиток рослин. Одні з них при­скорюють поділ і ріст клітин, інші, навпаки, гальмують їх. Фітогормони регулюють проростання насіння, бруньок, утворення квіток, плодів, скидання листків.

  Фітогормони застосовують і в гос­подарстві. Так, обробляючи рослину фітогормонами, які прискорюють поділ клітин і ріст органів, можна прискорювати дозрівання плодів та збільшувати їхню масу.

Обробляючи фітогормонами насіння, можна прискорити його проростання.

  Рослини виробляють речовини, здатні захищати їх від хвороботвор­них мікроорганізмів. Такі речовини називають фітонцидами. Багато фітонцидів виробляють цибуля та час­ник. Саме тому їх широко застосову­ють для профілактики застудних захворювань.

 2.2 Розмноження рослин: статеве та нестатеве.

А) розмноження

Розмноження - це збільшення кількості особин будь-якого виду організмів тим чи іншим способом. Вивчаючи представників різних груп організмів, ми згадували про їхнє розмноження. Розглянемо докладніше цей важливий процес.

Організм, який народжується, називають дочірнім, або нащадком, а той, що дає початок новій особині, - батьківським, або материнсь­ким. Під час розмноження нащадки отримують від батьків спадкову інформацію.

 

 

 

 

 

 

 

Б) статеве розмноження

Статеве розмноження зазвичай відбувається за допомогою спеціа­лізованих статевих клітин. Чоловічі статеві клітини називають спер­міями, або сперматозоїдами, а жіночі - яйцеклітинами. Коли чоло­віча та жіноча статеві клітини зливаються, утворюється запліднена яйцеклітина - зигота. Це та клітина, з якої розвивається зародок нового організму. Процес злиття спермія з яйцеклітиною називають заплідненням

Які переваги статевого розмноження? Унаслідок злиття статевих клітин (спермія та яйцеклітини) у потомстві поєднуються ознаки материнського і батьківського організмів. Так забезпечується різнома­нітність нащадків.

В) нестатеве розмноження

Нестатеве розмноження відбувається за допомогою нестатевих клітин, наприклад спор. Пригадайте, спора - це окрема нестатева клі­тина, оточена щільними захисними оболонками. Потрапивши у сприят­ливі умови (вологе середовище, певна температура), спора проростає - з неї утворюється нова особина.

При цьому способі нестатевого розмноження на материнській рослині утворюються спеціальні клітини або групи клітин, укриті захисною оболонкою - спори. Дозрілі спори розносяться вітром, водою, тваринами. У водних рослин (водоростей) спори мають джгутики, активно рухаються. Такі спори називають зооспорами. При наявності сприятливих умов із спори розвивається нова рослина.

 

2.3 Вегетативне розмноження рослин. 

А) вегетативне розмноження

 

 

 

 

 

Б) типи природного вегетативного розмноження

 

 

 

 

 

 

 

В) типи штучного вегетативного розмноження

 

 

 

 

 

  Стеблові            листкові              кореневі                                              зближення                 живцем            окулірування

 

Живці - це частина вегетативного органа (кореня чи пагона) з розташованими на ньому брунь­ками.

 

Г) щеплення

Один із способів вегетативного розмноження - щеплення. Це при­живлення частини вегетативного органа однієї рослини до іншої. Рослину, до якої прищеплюють частину іншої, називають підщепою, а рослину, яку прищеплюють, - прищепою.

    Щеплення шляхом зближення потребує, щоб підщепа і прищепа росли поруч. Цю операцію проводять у період активного сокоруху. У місцях зіткнення гілок, відібраних для щеплення, знімають ділянки кори з невеликою кількістю деревини однакового розміру як на прищепі, так і на підщепі. Оголені ділянки прищепи й підщепи з’єднують між собою і накладають пов’язку. Після їх зрощення прищепу від­окремлюють від материнської рослини. Брунька, яка розвиватиметься з прищепи, повністю переходить на кореневе живлення підщепи.

    Щеплення живцем. Щоб провести таке щеплення, готують живці з однорічних пагонів, на кожному з яких повинно бути не менше 2-3 бруньок. Способи щеплення живцем різноманітні. Якщо товщина прищепи і підщепи однакова, то їх зрощують копулюванням. При такому способі на прищепі і підщепі роблять косі зрізи гострим ножем. Зону копулювання міцно обв’язують, а щілини замазують садовим варом.

    Окулірування становить 90-95 % усіх видів щеплення. Воно полягає в тому, що прищепою при цьому є не живець, а брунька з частиною деревини. З пересадженої бруньки буде розвиватися новий пагін. Окулірують переважно на дичках, які мають добре розвинену кореневу систему, але це можна робити і на культурних підщепах.

 

Д) Яке біологічне значення вегетативного розмноження?

Унаслідок вегетативного розмноження з батьківського організму утворюються нові, зазвичай численні, дочірні особини. При цьому кожна дочірня особина подібна до батьківської за спадковими ознаками. Вегетативне розмноження сприяє швидкому зростанню чисельності виду та його розселенню. Це важливо для видів з коротким періодом життя. Крім того, воно дає змогу рослинам розмножуватися, коли статеве розмно­ження неможливе (наприклад, якщо певні особини зростають відо­кремлено від інших рослин свого виду).

Вегетативне розмноження широко використовують у рослинництві для вирощування різних видів культурних і кімнатних рослин. Його застосовують у садівництві, парковому та лісовому господарствах.

2.4 Квітка — орган статевого розмноження.

А) будова квітки

Квітка – це генеративний орган, який забезпечує статеве розмноження квіткових рослин.

 

 

 

 

 

Квітконіжка - частина стебла, що несе на собі квітку. Квітки без квітко­ніжок називають сидячими (у кукуру­дзи, соняшнику, конюшини).

   Верхню вкорочену стеблову розши­рену частину квітконіжки називають квітколожем.

   Сукупність видозміне­них листочків, які оточують тичинки й маточки, називають оцвітиною. Вона може бути подвійною й простою. Подвійна оцвітина складається із чашечки та віночка

Чашечку утворюють видозмінені листки - чашолистки, переважно зеленого кольору. В одних рослин чашолистки зростаються (шипшина, петунія), в інших - залишаються вільними (капуста, левкой). Чашечка захищає внутрішні частини квітки від несприятливих впливів довкіл­ля, особливо коли квітка ще не розцвіла й перебуває у стані бутона.

   Найпомітніша частина квітки - віночок. Він утворений з пелюс­ток - видозмінених листочків, забарвлених у різні кольори. В одних рослин пелюстки зростаються (наприклад, у картоплі та помідорів), в інших - ні (як-от, у шипшини). Основна функція віночка - приваблен­ня запилювачів.

Кожна тичинка утворена тичинковою ниткою та пиляком. Пиляк - верхня роз­ширена частина тичинки, де розташовані пилкові гнізда. Там форму­ються пилкові зерна, які містять чоловічі статеві клітини, - спермії. Вони забезпечують процеси запліднення. Сукупність пилкових зерен має назву пилок.

У маточки розрізняють ниж­ню розширену частину - зав’язь, де містяться насінні зачатки; середню видовжену - стовпчик (є не в усіх квіток) та верхню - приймочку

Насінина разом із стінкою плода утворює плід.

Б) Які є типи квіток?

  Не в усіх рослин квітки одночасно мають тичинки й маточки. У деяких видів рослин тичинки розташовані в одних, а маточки в інших квітках. Такі квітки відповідно назива­ють тичинковими (чоловічими) та маточковими (жіночими). Квітки, що мають лише тичинки або лише маточки, називають одностатевими, на відміну від двостатевих, які мають і тичинки, і маточку.

  У деяких рослин (наприклад, у соняш­нику, волошки) частина квіток не має ні тичинок, ні маточок, тому їх називають нестатевими, або стерильними.

  Є види рослин, у яких чоловічі та жіночі квітки розміщені на одній особині. їх називають однодомними (наприклад, огірки, кукурудза, дуб). Якщо ж тичинкові та маточкові квітки містяться на різних осо­бинах (чоловічих і жіночих), то такі рослини мають назву дводомні (наприклад, верба, тополя, обліпиха, коноплі

 

2.5 Суцвіття. Запилення.

А) суцвіття

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Б) запилення

 

 

 

 

 

 

Запилення – гідрофільне, орнітофільне.

2.6 Запліднення. Насінина.

А) запліднення

C:\DOCUME~1\Admin\LOCALS~1\Temp\FineReader11.00\media\image2.jpegЗапліднення у квіткових рослин є подвійним і відбувається в зародко­вому мішку, який знаходиться в насінному зачат­ку, а останній - у зав’язі маточки. Подвійне запліднення у квіткових має важливе значення, оскільки забезпечує їм високу пристосованість до умов довкілля.

Пилок, потрапивши на приймочку маточки, проростає, утворюючи пилкову трубку. Остання, проростаючи через стовпчик маточки, про­никає до зав’язі, де знаходяться насінні зачатки з зародковими мішка­ми. Коли пилкова трубка доростає до зародкового мішка і входить до нього, вона лопається і спермії здійснюють запліднення - один злива­ється з яйцеклітиною, а інший - з центральною клітиною. Так відбувається подвійне запліднення.

  Після запліднення з насінних зачатків формується насіння, а сама квіт­ка перетворюється на плід. Основну роль в утворенні плодів відіграє зав’язь, але і інші частини квітки - чашолистки, пелюстки і навіть ти­чинки - часто беруть участь в їхньому формуванні.

  Із покривів насінного зачатка формується насінна шкірка, з заплід­неної яйцеклітини (зиготи) розвивається зародок, а із заплідненої цен­тральної клітини утворюються запасні речовини (вторинний ендо­сперм). Останні можуть залишатися у насінні в ендоспермі, а також можуть переходити до зародка і відкладатися в його зародкових лис­тках, які називаються сім’ядолями. Сім’ядолей у насінині буває дві або одна. За цією ознакою всі квіткові рослини поділяють на дво­дольні і однодольні. Насіння, в якому поживні речовини знаходяться в ендоспермі, називається білковим. Інший тип насіння називається безбілковим.

Завдяки подвійному заплідненню і зигота, і первинна клітина ендосперму отримують частину спадкової інформації від одного з бать­ків, частину - від іншого. Тому нова рослина більш життєздатна.

 

Б) будова насінини

C:\DOCUME~1\Admin\LOCALS~1\Temp\FineReader11.00\media\image3.jpeg

   Будова насінини пшениці (А) та квасолі (Б): 1 - сім’ядоля (у насінини квасолі дві сім'ядолі); 2 - зародкова брунька; 3 - зародкове стебло; 4 - зародковий корінь; 5 - ендосперм; 6 - насінна шкірка (у насінині пшениці вона зрослася зі стінкою плода).

В) значення насінини в житті рослин

  • Поширення рослин. Зародок вкритий насінною шкіркою і має запас поживних речовин.
  • Можливість перебувати у стані спокою певний час

Г) вихід насіння із стану спокою

  • Обробка ( витримання у вологому піску за зниженої температури)
  • Ушкодження її оболонок
  • Обробка біологічно активними речовинами – фітогормонами.

Д) умови потрібні для проростання насінини

Проростком називають рослину з моменту проростання і до форму­вання перших справжніх листків.

Достатня вологість, кисень, певна температура, світло.

C:\DOCUME~1\Admin\LOCALS~1\Temp\FineReader11.00\media\image6.jpeg

                                                             Проростання насінини квасолі (1) та кукурудзи (2).

Е) Чим визначається час висівання та глибина загортання насіння?

  • Схожість насіння - це його здатність до проростання.
  • урахуванням умов, необхідних для проростання насіння того чи іншого виду рослин.
  • оптимальна гли­бина загортання насіння

  Рослини, у яких плодоношення можливе лише після перебування в умовах низьких температур, називають  озимими.

  Насіння рослин, які квітнуть і плодоносять без попереднього впливу низьких температур, висівають навесні. їх називають ярими (ярий ячмінь, просо, гречка, горох, кукурудза, яра пшениця).

 

2.7 Плід. Поширення плодів.

А) Яка будова плода?

C:\DOCUME~1\Admin\LOCALS~1\Temp\FineReader11.00\media\image2.jpeg  Плід складається з однієї чи кількох насінин, оточених стінкою плода. Стінка плода утворюється насамперед зі стінок зав’язі (плоди вишні, персика, сливи) і має три шари: зовнішній, середній та внутрішній. У формуванні стінки пло­да можуть брати участь й інші частини квітки: квітколоже, основи тичинок, чашолистків і пелюсток (наприклад, плоди яблуні, суниць, помідорів).

 

Будова плода:

1 - зовнішній шар стінки плода: 2  - середній шар: 3 - внутрішній шар: 4 - насінина: 5 - плодоніжка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Б) поширення плодів

Плоди поширюються при допомозі:

  • Вітру
  • Води
  • Птахів
  • Звірів
  • Людини
  • Самостійно

Адвентивні – ботаніки називають рослини, які знайшли собі другу батьківщину далеко від першої.

 

 

 

Висновок

  Саме рослині завдячує життям уся планета Земля. Зелені рослини годують, одягають (усім відомі вироби з бавовни та льону) і зігрівають інших живих істот.

  Рослини є повсюди на поверхні земної кулі. Навіть спекотні пусте­лі заселені певними видами рослин (наприклад, верблюжою колюч­кою, кактусами). Величезні простори суходолу охоплені густою рос­линністю. Ліси вкривають майже шосту його частину. Неосяжні території степів, луків, земель, засаджених культурними рослинами. Рослини населяють океани, моря, прісноводні водойми. Навіть Арктика й Антарктика не позбавлені рослинності.

Рослини забезпечують певні взаємозв’язки між життєвими форма­ми рослин і тварин, їх пристосування до умов навколишнього середо­вища.

  У різноманітних рослинних угру­пованнях гніздяться птахи, влаштовують свої домівки бджоли, оси, мурашки, лисиці та інші тварини.

  Рослини беруть участь у формуванні ґрунтів та природних ландшаф­тів. Відмерлі рештки рослин (листя, корені, плоди) збагачують ґрунт органічною речовиною та мінеральними елементами, корені розпушу­ють ґрунт.

Рослинні насадження запобігають руйнуванню ґрунтів, закріплюють яри, гірські схили. Узимку в рослинних насадженнях затримується сніг, який захищає ґрунт і його мешканців від промерзання. А навесні талі води поступово просочуються в ґрунт, формують озера, болота, підтримують повноводдя річок.

  Корисні копалини: кам’яне і буре вугілля, торф, сланці, а можливо, нафта й газ - основа енергетичної промисловості - утворені внаслідок фотосинтезу рослин минулих епох.

  Рослини забезпечують людину продуктами харчування: вуглевода­ми (крохмалем (хліб), цукрами), білками, оліями, вітамінами, пряними речовинами, ліками, деревиною, папером тощо. Навіть м’ясо, молоко, масло, сир, яйця, рибу, шовк, шерсть, шкіру тощо ми маємо завдяки тому, що свійські тварини живляться рослинами.

  Давно відома цілюща дія рослин (горіх волоський, дуб, береза, сосна, ялина, яловець, кедр), що виділяють в атмосферу речовини (фітонциди), які згубно діють на хвороботворних бактерій.

  Зелені рослини (а також деякі бактерії та одноклітинні тварини) - єдині на Землі виробники органічної речовини з неорганічних сполук. Усі інші живі істоти - споживачі готової органічної речовини. В орга­нічній речовині зелених рослин накопичується сонячна енергія, завдяки якій і розвивається життя на Землі.

  Рослини підтримують необхідний для більшості живих організмів рівень кисню в атмосфері й запобігають утворенню надлишку вугле­кислого газу. Під час фотосинтезу кисень, який виділяють рослини, постійно надходить в атмосферу, підтримуючи рівновагу у співвідно­шенні вуглекислого газу (0,03 %) і кисню (майже 21 %) в повітрі. З кисню, який виділяють рослини під час фотосинтезу, утворюється озон, який захищає всіх живих організмів Землі від згубного впливу ультрафіолетового випромінювання. Рослинам належить провідна роль у колообігу речовин і енергії, що забезпечує неперервність існу­вання життя на Землі.

  Важлива роль рослин полягає також в очищенні повітря від забруд­нення шкідливими речовинами. Завдяки фотосинтезу рослини сформува­ли умови для життєдіяльності інших організмів, забезпечили їхнє поши­рення на планеті. Спільно з іншими організмами вони також зумовили формування ґрунту. Так, саме рослини вбирають із ґрунту певні неорга­нічні речовини та використовують їх для створення органічних.

  Не менш вагомий вплив рослин і на клімат та емоційний стан люди­ни. Кожному з вас нескладно пригадати ніжну прохолоду в лісі спекотного дня чи затишок від сильного морозного вітру, медові пахощі кві­тучих лип, акацій, гречки, конвалії, бузку, гарні кімнатні рослини.

   Особливу групу екологічних чинників становить діяльність людини, яка докорін­но змінює умови існування живих істот. Людина може руйнувати одні типи рослинних угруповань (вирубування лісів, осушення боліт, розо­рювання цілинного степу) і штучно створювати інші (сади, поля, городи, пасовища, лісонасадження, парки)  

     Людина може масово винищувати певні види організмів (напри­клад, рослини, що мають цінну деревину, гарні квітки або ті, які застосовують у медицині, їстівні гриби). Багато видів організмів уже зникли з нашої планети або перебувають на межі зникнення.

   Небезпечним для рослин та інших організмів є забруднення ґрун­тів різними хімічними речовинами (отрутохімікати, надлишки міне­ральних добрив) та радіонуклідами. Крім того, унаслідок непра­вильного обробітку ґрунтів порушується їхня природна структура та зменшується товща верхнього родючого гумусового шару.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1 Мотузний В. О. Біологія. – Київ: Вища школа, 2007. – 750 с.

2 Ільченко В. Р. ; Рибалко Л. М.; Півень Т. О. Біологія 7 клас. – Полтава: Довкілля-К, 2007. – 240 с.

3 Остапченко Л. І. та інші Біологія 6 клас. – Київ: Генеза, 2014. – 223 с.

4 Морозюк С. С. Біологія 6 клас. – Київ: Генеза,1996 – 160 с.

5 Безручкова С. В. Біологія 6 клас. Плани-конспекти уроків на друкованій основі. – Видавництво Ранок, 2014. – 145 с.

6 Задорожний К. М. Біологія 6 клас. Робочий зошит. – Видавництво Ранок, 2014 – 80 с.

7 Андерсон О. А. Робочий зошит з біології 7 класу. – Київ: Школяр, 2014 – 112 с.