Розгорнутий конспект уроку "М. Коцюбинський. Психологічна новела«Intermezzo». Автобіографічна основа, символічні образи, образотворчі засоби

Тема. М. Коцюбинський. Психологічна новела«Intermezzo».
Автобіографічна основа, символічні образи, образотворчі засоби

СЛАЙД 1.

Мета:допомогти усвідомити, що оптимізм і життєствердження-важливі духовні цінності буття людини; викликати інтерес до  творчості письменника; поглибити знання учнів з інших предметів, розкрити символічні образи; розвивати образне мислення та вміння  висловлювати свої думки; сприймати художній текст у його єдності з життям. СЛАЙД 2.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: текст новели М.М. Коцюбинського «Intermezzo», підручник з укр. літ. для 10 кл.(за ред.. Семенюка Г.Ф.), презентація до уроку.

 

Хід уроку

 

І.Організаційний момент

ІІ . Мотивація навчання школярів

1.З’ясування емоційної готовності до уроку

2.Актуалізація опорних знань і власного досвіду(усне міркування)

СЛАЙД 3

 

 

3. Оголошення теми, мети, завдань уроку.

Епіграф до уроку:(учні зап. у зошити). СЛАЙД 4

                               В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз

                               рятувала моя незвичайна любов до природи.

                                                                          М. Коцюбинський

До нього ми повернемось наприкінці уроку

СЛАЙД 5

 

ІІІ . Опрацювання навчального матеріалу .

1. Слово вчителя.

Кінець 19-початок 20 століття позначається загальною кризою, яка охопила різні сфери життя – економіку, політику, культуру і в суспільстві поширилися занепадницькі настрої, страх перед майбутнім, розчарування в колишніх ідеалах, у сенсі буття. Тому митці того часу втілюють у своїх творах сум, відчай, песимізм, що заполонили людство. Дослідник Ігор Гарін писав: «Це було мистецтво – зойк. Несамовитий крик безвиході й відчаю. Спустошеність. Віра втрачена. Виходу немає». Але вихід був. Прорив відбувся саме в мистецтві, яке шукало нових шляхів для всього людства, засобів духовного перетворення світу, нових прийомів зображення. З'являється нове мистецьке явище – модернізм, що позначив великий переворот у культурі, котрий можна порівняти хіба що з революцією.

Отже, слово «імпресіонізм» походить від французького impression – враження.

Гаслом художників-імпресіоністів стали слова Еміля Золя, який узяв під захист новий напрям у мистецтві: «Твір мистецтва - є куточок природи, сприйнятий через темперамент».  Імпресіонізм має відтворювати  не саму дійсність, а те, як вона впливає на людину. Якою він її бачить, емоції, душевний стан. Як аргумент слова братів Гонкур: «Бачити, відчувати, виражати – у цьому все моє мистецтво».

 

 

 

 

 

 

Риси  імпресіонізму :

• заглиблення у внутрішній світ людини;
• відтворення яскравими зоровими і слуховими образами;
• зображення промовистими художніми деталями найтонших змін у настроях і в природі.
• СЛАЙД 6

 

Отже, імпресіоністам важливо було простежити, як людська душа відгукується на добро і зло, на красу і потворність, на будь-які подразники зовнішнього світу.Головним своїм завданням імпресіоністи вважали зображальність, намагаючись не деталізувати дійсність, а відображувати її в загальних рисах і контурах. Основоположниками імпресіонізму у французькому живописі були Клод Моне, Ренуар, Едгар Дега.Під впливом живопису імпресіонізм поширився і на інші види мистецтва: скульптуру (Роден),  музику (Дебюссі, Равель),  літературу.

 

 

Першими представниками імпресіонізму у світовій літературі були брати Гонкур, Гі де Мопассан, А. Чехов, І. Бунін.

 

 

 

Наприкінці 19 століття риси імпресіонізму проникають в українську літературу, яка дедалі більше тяжіє до психологізму, до художніх прийомів, що найглибше передають людські настрої і стани. Імпресіоністичне письмо властиве творам  Василя Стефаника, Ольги Кобилянської, Григорія Косинки, окремим творам – Миколи Хвильового, Володимира Винниченка.

 

 

 

 

 Імпресіоністичне письмо вимагає від митця неабиякого таланту, особливої чутливості, вміння писати образно, переконливо й лаконічно. Таким майстром і став Коцюбинський. Валерій Шевчук захоплено пише: «Ніхто ніколи ні до Коцюбинського, ні після нього не створював пластикою слова такого виключного враження, і саме в тому нам бачиться немеркнуча велич його художніх творів-картин».  

2.Виступи учнів

3.Робота над новелою «Intermezzo»  

     - Важливе місце у творчості М. Коцюбинського займали новели.

  Отже, пригадаємо:

- Який твір ми називаємо новелою? ( Короткий твір, переважно про якусь одну незвичайну подію, що стала поворотною в долі персонажа. )

- Які особливості новели як жанру? ( побудова сюжету на основі справжньої, невигаданої події; більш загострений ніж в оповіданні конфлікт; динамічний розвиток подій; обмежена кількість дійових осіб; нетривалість дії; посилена увага до певних художніх деталей, невеликий обсяг; несподіване закінчення ).

Учитель: перед тим як переходити до вивчення та аналізу новели «Intermezzo» нам потрібно ознайомитися із історією написання новели:

 

Новела «Intermezzo» написана Коцюбинським у 1908 році. Що означає для Коцюбинського 1908 рік? Важливі приємні й не дуже події: у Чернігові було створено «Просвіту», яку очолив Коцюбинський. Культурно-освітня діяльність занепокоїла губернатора і жандармів, що спричинилозвинувачення в революційній пропаганді. В результаті його виключають зі складу «Просвіти», що було боляче для митця. Взагалі це був час реакції – жорстоких розправ російського самодержавства з раволюціонерами та бунтівниками. Тюрми переповнилися заарештованими правдошукачами, поліція та жандарми чинили розправи, а то й самосуди: били, стріляли, вішали. У листі до М. Чернявського  18 листопада 1905 року Коцюбинський писав: «Ви не можете уявити собі, що я пережив, бачачи те все на власні очі, і який це вплив мало на мої хворі нерви. Мені тепер ще гірше, ніж було: не можу ані спати, ані їсти. Ледве пишу до Вас.»

Лист до В. Гнатюка: «Взагалі переживаються підлі часи. Суспільність забита, залякана, втомлена сидить над розбитим коритом і апатично, без мрій, дивиться на мур, що стоїть перед нею».

Вкрай виснажений службовими обов'язками, громадською діяльністю, знесилений хворобою та переживаннями, пов'язаними з політичними обставинами, Коцюбинський мріяв про відпочинок. Із листа: «Я втомився душею. Не хочеться бачити людей, розмовляти з ними, а хочеться скинути з себе хвилю людського бруду, який непомітно заливає твоє серце, хочеться очиститись і відпочити».

СЛАЙД 11

Справжнім подарунком для нього стало гостювання в селі Кононівка у відомого мецената та друга Євгена Чикаленка, в домі якого письменник провів кілька тижнів улітку 1908 року. Наслідком цього відпочинку і стало написання твору «Intermezzo».

 

 

- Як ви розумієте назву новели «Intermezzo»?

 ( Слово « інтермецо» з італійської означає «перепочинок», «пауза».

У музиці це інструментальна п'єса довільної будови або окремий оркестровий епізод в опері.)

Таким чином, назва твору дуже влучна, під нею ми розуміємо перерву в творчості, насолоду музикою природи.

   Учитель. «Intermezzo» - твір особливий, не схожий на будь-який інший у творчості не тільки самого Коцюбинського, а й в усій українській літературі.

Стиль «Intermezzo» досліджувало чимало літературознавців .

- Чим особливий твір «Intermezzo»? (У ньому немає розгорнутого сюжету,         зовнішнього конфлікту, діалогів та полілогів, які пожвавлюють сюжет. Є царство природи, розкіш барв і велич рідной землі. І все це об'єднане в одне ціле зболеним авторським «Я», яке шукає зцілення в обіймах природи.)

- Який цей твір за жанром?  (За жанром  «Intermezzo»  - лірична психологічна поема в прозі, написана в імпресіонічній манері.)

 - Твір має присвяту: «Присвячую Кононівським полям». Чим цікава така присвята?  Відповідь спробуємо дати наприкінці уроку.

 

Учитель.На початку твору автор подає список дійових осіб. Але дійові особи – це ознака драматичного твору. Як це розуміти? (справа в тому, що дія твору відбувається в душі ліричного героя. Це і є однією з рис імпресіонізму. У Коцюбинського дійові особи – це не люди, почуття, вірніше, символи суперечливих почуттів, які постійно ведуть боротьбу в душі героя.)Автор прагне показати не стільки зовнішній перебіг подій (втеча з міста, приїзд у село, мандрівка серед поля і т.д.), скільки суперечливу душевну боротьбу за право і можливість повернення до людей. Чим більше герой переповнюється негативними емоціями і почуттями, тим чіткіше і виразніше простежується його зневага до людини, її проблем,і, навпаки, позитивні почуття наближають його до суспільства. Отже, дія твору відбувається в душі ліричного героя.

- Хто ж він, ліричний герой «Intermezzo»? (Ліричний герой, очевидно, сам Коцюбинський, але це не зовсім так. Багато відчуттів, описаних у новелі, знайомі кожній людині. Сергій Єфремов назвав новелу «поемою душі». Справді, зміст новели – своєрідна поетична кардіограма внутрішнього стану митця. У психологічно важкий період свого життя М. Коцюбинському потрібно було прислухатись до власної душі, розібратись у собі самому, вийняти біль із серця і вилити на папір, звільнившись від нього. Цей твір, можливо, Коцюбинський писав передусім для себе, але новела може допомогти  кожній людині впоратися із самим собою ).

- На які групи можна поділити всі образи новели? СЛАЙД 11(робота в групах):образи-персонажі: ліричний герой – митець, який приїхав у село на відпочинок; селянин, якого митець зустрів у полі;образи-символи: сонце,  ниви в червні, три білі вівчарки, зозуля, жайворонок; утома, людське горе, залізна рука міста.

- Всі образи-символи можна поділити на зорові й слухові. А на які дві групи ще можна їх поділити ?

 

1. Видимі й невидимі.
2. Ті, які наповнюють душу ліричного героя позитивними емоціями: сонце, жайворонки, ниви в червні.
3. Ті, які наповнюють душу ліричного героя негативними емоціями, вносять смуток, стрес: утома, людське горе, залізна рука міста.

   4 . Робота з текстом: читання, коментар,аналіз

Слово вчителя

 - Що ж  утомило ліричного героя, в чому його трагедія? ( Читання І частини. «Мене втомили люди»). ( втомило людське горе)  

Ще на початку твору ми бачимо, що ліричний герой перебуває в стані втоми, яка ось-ось має спричинити стрес і депресію: «мене втомили люди», «мені надокучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять», «Я уже чую, як чуже єстество входить в моє, мов повітря крізь вікна і двері, як води притоків у річку».

 «А люди йдуть. За одним другий і третій, і так без кінця. Вороги й друзі, близькі й сторонні – і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошв. Затулю вуха, замкну свою душу і буду кричати» тут вхід не вільний!).

- Чому герой заздрить планетам? ( Бо кожна з них має свою орбіту і ніщо не стає їм на дорозі. «Признаюсь – заздрю планетам: вони мають скрізь свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі. Тоді як на своїй я скрізь і завжди стрічаю людину».

Для ліричного героя твору мандрівка в природу – відпочинок, можливість оновити фізичні й моральні сили. У нього, чуйного і вразливого митця, ослабли струни душі від жахів навколишнього світу (від людського горя). Душа героя переповнена людським горем, вона більше не спроможна сприймати і відчувати чужу істоту. Він збайдужів до людей.

-З чого це видно? (Згадаймо перші хвилини перебування героя в кімнаті. Звістку про повішених він заїдає стиглою сливою: «Так взяв, знаєте, в пальці чудову сочисту сливу... і почув у роті приємний солодкий смак». А дізнавшись про страту людей, лише ліниво позіхнув. Душа уже перенасичена стражданнями, вона нічого не може вбирати в себе, інакше – загине.

- Що здивувало героя в перші хвилини після приїзду? (Героя здивувала абсолютна тиша, коли він почув навіть калатання власного серця. Не може бути такої тиші! Ось вона! Нарешті знайдено те, чого так бажалось в останні дні. Приходить заспокоєння, «утома» повільно залишає героя, зникає нервове виснаження: «Так було тихо, що мені соромно стало чути калатання власного серця», що воно наче порушувало цю тишу.

- Чи одразу ліричний герой отримує зцілення? ( Ні, абсолютного зцілення поки що немає. Це відбувається поступово.)

- Що йому заважає?

Він хоче забути про людські страждання хоч на мить, але «залізна рука міста» тягнеться за ним, обличчя людей проступають у темряві крізь стіни і лишають у його душі «сліди своїх підошв».

- Як ви розумієте образ «залізна рука міста»?

«Залізна рука міста» - потяг і власне саме місто, неспокійне, шумливе, постають у новелі страшним металевим монстром.

- Чому? («А вдень я здригався, коли чув за собою тінь від людини, і з огидою слухав потоки людського життя, що мчали назустріч, як дикі коні, з усіх городських вулиць». Як він називає будинки в місті? – тисячі чорних ротів.

«Ти бичуєш святу тишу землі скреготом фабрик, громом коліс, брудниш повітря пилом та димом, ревеш від болю, з радості, злості. Як звірина».

 

 І герой йде на поле, але й там, дивлячись на трьох вівчарок Оверка й Трепова, не може відігнати спогадів про повішених, про людські ланцюги і омріяну волю. Він навіть на полі насторожується від тіні на землі. А це була лише тінь від хмарини.

- Як ви розумієте образ трьох білих вічарок,Зозулі? ( Образи трьох вівчарок олюднені ,символічні );

Самозакохана Пава – дворянство;

Трепов – жендармерія (кличкою цього пса стало прізвище міністра внутрішніх справ Трепова, який підписував смертні вироки повстанцям);

«Дурний Оверко» - принижене й темне селянство, якому досить дати хоч трохи волі – і воно не кинеться вже ні на кого

Центральну частину сюжетної оповіді становлять пейзажі.

 

- Кому завдячує зціленням ліричний герой? ( Природі!).

1. Нивам. Серед нив приходить заспокоєння. Гладить руками «соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі», милується волошками, небом, хмарами. Це додає йому сил, відчуття себе як невід'ємної частки могутньої природи.

 

2. Сонцю. «На небі сонце, серед нив я», - думає герой. Він кохається в сонці, п'є «теплий, зцілющий напій сонця», вдячний йому, бо саме воно сіє в душу золотий засів, наповнює її теплом і щирістю. Сонячне проміння здається  йому материнським молоком,  яке ставить на ноги дитину, лікує знервовану душу. Саме за таку манеру змалювання сонця Михайла Коцюбинського називають Великим сонцепоклонником.

Сонце – символ вічності, космічної енергії, сили.

 

3. Чує спів зозулі. «Б'є молоточком у кришталевий великий дзвін... і сіє тишу по травах».

Зозуля – народний образ-символ, що вселяє надію на життя.

4. Вдячний герой і жайворонку, бо він натягує струни, єднає небо і землю. Натягнуті струни породжують музику, в якій немає фальшивої нотки. Дійсно, картина степу набуває максимальної озвученості саме там, де з'являється жайворонок.Жайворонок – символ творчої наснаги.

Хіба може такий спів не вилікувати?Світ природи, мов струмені чистої води, змивають з душі бруд і сміття буденщини, втому і депресію.

- Давайте повернемось до проблемного питання.

Яка роль Кононівських полів? Чим вони допомогли митцеві?

Кононівські поля, що на Полтавщині, і стали тією благодатною місциною на землі, яка називається інтермецо. Саме вони принесли герою заспокоєння.

Наше сьогодення також потребує неабиякої витримки. Лише у природі є гармонія, якої постійно шукає людина. Будь-який стрес, депресію можна перемогти, зцілити – для цього потрібно йти до природи. СЛАЙД

 

 

 

- Доведіть, що герой, переживши душевну кризу, подолав її, здатен знову повернутись до активного життя, до людей? Це є кульмінацією новели.

Яскравим доказом цього є зустріч із людським горем (селянином). Вони зустрілися, стояли мовчки і хвилину дивились один на одного. Ліричний герой ніби перевіряє свою готовність повернутись до людей, випробовує наше терпіння. Здавалося, треба тікати, адже знову до нього наближаються страждання. Йому самому не віриться, що він може знову сприймати людське горе. Не віриться і нам, бо ще зовсім недавно була «стигла слива», «легке позіхання», «тінь від хмарини». Але раптом лунають слова- звернення до селянина: «Говори, говори. Розпечи гнівом небесну баню. Покрий її хмарами твойого горя, щоб були блискавка і грім... Погаси сонце на небі. Говори, говори...»

Отже, ліричний герой після зцілення повертається до того, чим жив раніше. Як він каже: Душа співає, струни натягнуті...». гармонії досягнуто. Отже, це була не втеча, а лише інтермецо – тимчасовий перепочинок, потрібний для заспокоєння

.- Давайте накреслимо лінію психологічних змін в душі ліричного героя.

 

Утома – стрес – інтермецо – рівновага – спроможність сприймати людське горе.

 

- Який можемо зробити висновок?Як бачимо, інтермецо займає центральне місце в цьому ланцюжку. До нього були втома, стрес і лише після нього приходить рівновага. У природі ми повинні шукати перепочинку, душевної гармонії. Природа – це останній шанс для тих, хто втратив віру у власні сили, віру в життя. І герой не тікає від суспільства, а лише намагається відновити свої сили.

- Яка основна думка новели? (Людина не може бути самотньою. Завдання митця – служити своєю творчістю народові. Герой говорить: «Йду між люди. Душа готова, струни тугі, вона вже грає»).

 

IV. Підсумки уроку.1.«Зустріч із письменником»(робота в парах).

 

 

2.Слово вчителя.

Підсумовуючи урок, я хочу знову повернутись до епіграфу «...».

Візьміть і ви ці слова  за гасло всього вашого життя. Невідомо, кому і скільки доля відміряла радощів, журби, любові, страждань. І як би там не було, коли відчуєте, що вам важко, що вас втомили люди, то підведіться і шукайте порятунку в природі. Подаруйте собі інтермецо, перерву, так, як це зробив ліричний герой новели «Intermezzo», бо дійсно самотність людини на природі наповнює її щастям.

 Ліна Костенко писала: «Отак, як є, а може бути гірше, а може бути зовсім, зовсім зле...» в таких випадках нехай вам допоможуть слова давньої молитви: «Дай вам, Боже, витримати те, що ви не можете змінити, дай вам, Боже, змінити те, що ви не можете витримати, дай вам, Боже, розуму відрізнити одне від одного».

3.Оцінювання учнів

 

V.  Домашнє завдання.

1.Опрацювати матеріал підручника,зіставити із записами в зошиті й почутим на уроці(ст. 205-210).

2.Аналізувати імпресіоністичну поетику,пояснювати символічні образи, використовуючи текст новели «Intermezzo» .

3.Виконати тестові завдання з 1по10 за довідником О.М.Авраменко,М.Б.Блажко;частина 1(ст.441-443).