«Розкуркулення і насильницька колективізація. Опір селянства. Примусові хлібозаготівлі. Голодомор 1932–1933 рр. – геноцид Українського народу. Масштаби та наслідки Голодомору. Наці

Про матеріал
Дана розробка уроку спрямована на реалізацію учнями наступних очікуваних результатів: Після цього уроку учні зможуть:  Розкрити причини та передумови голоду 1932-1933рр. в Україні, довести, що це був один із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу  Аналізувати й правильно оцінювати історичні умови та обставини виникнення голодомору та визначати основні причини та наслідки, що впливали на подальший розвиток подій.  Вміти робити аналіз історичних подій, вивчати і аналізувати історичні документи, збирати інформацію з різних джерел, знаходити аргументацію й робити висновки.  Давати визначення понять і термінів, розуміти їх зміст.  Знаходити найбільш правильну відповідь на проблемне питання уроку, науково обґрунтовувати її, та висловлювати свої думки.
Перегляд файлу

 

 

Відділ освіти, молоді та спорту Пирятинської міської ради Полтавської області

Пирятинський ліцей

Пирятинської міської ради Полтавської області

 

 

Історія України 10 – Б клас

 

«Розкуркулення і насильницька колективізація. Опір селянства. Примусові хлібозаготівлі. Голодомор 1932–1933 рр. – геноцид Українського народу. Масштаби та наслідки Голодомору. Національно-демографічні зміни»

 

 

 

 

Головко Тетяна Олександрівна

Учитель історії

Пирятинський ліцей

Пирятинської міської ради

Полтавської області

Спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії.  Учитель-методист

 

 

 

 

 

м. Пирятин 2019

Історія України 10 Б           Урок №  58                 Дата 29.01.2019

 

Тема уроку:  Розкуркулення і насильницька колективізація. Опір селянства. Примусові хлібозаготівлі. Голодомор 1932–1933 рр. – геноцид Українського народу. Масштаби та наслідки Голодомору. Національно-демографічні зміни.

 

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть:

     Розкрити причини та передумови голоду 1932-1933рр. в Україні, довести, що це був один із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу

     Аналізувати й правильно оцінювати історичні умови та обставини виникнення голодомору та визначати основні причини та наслідки, що впливали на подальший розвиток подій.

     Вміти робити аналіз історичних подій, вивчати і аналізувати історичні документи, збирати інформацію з різних джерел, знаходити аргументацію й робити висновки.

     Давати визначення  понять і термінів, розуміти їх зміст.

     Знаходити найбільш правильну відповідь на проблемне питання уроку, науково обґрунтовувати її, та висловлювати свої думки.

 

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу

 

Обладнання: мультимедійний проектор, комп'ютер, презентація до теми «Голодомор 1932 - 1933 років в Україні», електронна карта «Голодомор», копії історичних документів, роздатковий матеріал, кроссенс, дослідницька робота «Голодомор 1932 – 1933 рр. на Пирятинщині», атласи, тести, творчі домашні завдання.

 

Основні поняття та терміни: Розкуркулення, колективізація, хлібозаготівлі, Голодомор, геноцид.

Основні дати: 1932—1933 рр. — Голодомор;  7 серпня 1932 року -  Закон «Про п’ять колосків», «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперативів та про зміцнення соціалістичної власності»;

23 листопада — в Україні День пам'яті жертв Голодомору та політичних репресій.

План

  1. Розкуркулення і насильницька колективізація.
  2.  Причини і передумови Голодомору 1932 – 1933 рр.

    3. Початок голоду. «Закон про п’ять колосків».

    4. Масштаби і наслідки голодомору.

 

Епіграфи  до уроку:

 

Жить стало лучше,        Жить стало веселее!...

                                                                                       И.В. Сталин

       ...а он де  під тином опухла дитина, голоднеє мре...          

                                                                                        Т.Г. Шевченко                                                                                     

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Ми сьогодні перегорнемо чи не найстрашнішу сторінку в історії нашого народу. І до 1932 р. шлях українства був дорогою на Голгофу. Але того, що пережила Україна на початку 30-х рр., неможливо осягнути без жаху. Про страшні муки українського народу в 1932- 1933рр. відомо далеко не все.

Слайд

 Змовкли церковні дзвони, церкви стояли сплюндровані, релігійні служби заборонені, священники  заарештовані. Одружувалися в ті роки мало, молоді не вінчалися, весіль не гуляли, пісень не співали, гостей не запрошували. Вперше з часів Володимира Великого людей ховали без панахиди, без священника, без хреста. А ховали багато, часто в загальній могилі. І найстрашніше, що не було це стихійне лихо. Держава крок за кроком штовхала безжально до межі, за якою починалося страхіття. Селянська Україна від Донця до Збручу перетворилася у безмовне пекло.

Слайд

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань.  (Метод «Чиста дошка» - формуємо поняття уроку).  (На дошці розміщено листки з запитаннями та поняттями – чи – то записано. Учитель знімає листки (чи – то витирає запитання) по мірі того, як учні відповідають. Доки не залишиться чиста дошка).

  1. Що таке колективізація? (визначення)

Колективізація – політика насильницького перетворення сільського господарства наприкінці 20-30рр. XX ст. на основі «розкуркулювання» і насадження колективних форм господарювання (колгоспів) з усуспільненням значної частини селянської власності. Розкуркулювання - примусове позбавлення власних селянських господарств у 30-ті рр. XXст..

  1. Що таке колгоспи?

1930 – 1932 рр. Були дуже бурхливими. Людей примушували вступати до колгоспів. Колгосп - це господарство, у якому немає приватної власності на землю, худобу, знаряддя праці, все належить колективу. Селянин не міг зрозуміти: не твоя земля, не твоя корова, кінь чи віл не є твоїм - і не дуже поспішав до колгоспу. Проте держава наполягала на швидкому проведенні колективізації на селі.

  1.    Чи добровільно люди вступали до колгоспів?

Записували до колгоспів іноді всіх членів родини. Вступ до колгоспу був добровільним лише на словах, а насправді все це здійснювалось насильно під загрозою позбавитись всього і навіть  виселити із землі дідів та прадідів. До колгоспу забирали все, що було в господрстві: коней, корів, плуги, борони. В жовтні 1932 року партійно-державна верхівка прийняла рішення вийти з кризи через конфіскацію всіх запасів зерна. Приходили озброєні люди і наказували всій родині покинути хату. Коли ж господар опирався, його примушували силою, могли і вбити. «Куркульська» родина під охороною висилалася до Сибіру. Її майно і земля переходили у власність колгоспу. Багато з виселених вмирали дорогою або в далекому Сибіру».

  1.    Як заохочували селян вступати до колгоспів?

Радянська влада, кличучи до колгоспів, обіцяла селянам трактори, комбайни, молотарки, жниварки. По всій республіці проводили селянські конференції, збори, на яких розглядали питання про весняну сівбу, селяни обмінювалися досвідом, вчилися, як обробляти землю.

Але з вільних господарів селяни перетворилися на безправних членів колгоспу, які навіть не мали права залишити село, тому що паспорти їм заборонили видавати. За свою тяжку працю, часто по 12 - 14 годин, колгоспники отримували дуже малу платню і то не грошима, а сільськогосподарськими продуктами.

  1. Яким чином влада проводила хлібозаготівельну політику?

Влада проводила хлібозаготівельну політику, встановлюючи колгоспникам високі норми здачі хліба державі. Сталін вважав, що люди в українських селах не здають хліб, оскільки мріють відірватися від Москви і вийти з Радянського Союзу. Тому було наказано вивезти з сіл усе зерно, навіть посівне. Крім зерна, спеціальні загони відбирали у селян овочі, м'ясо, сало та іншу продукцію, прирікаючи людей на голодну смерть.

6. Чи чинили селяни опір колективізації?

Так. За приблизними підрахунками, загальна кількість повстанців в Україні в 1930р. становила майже 40 тис. чоловік. У деяких місцях для придушення заворушень радянські війська застосовували артилерію, броньовані підрозділи і навіть авіацію.

Поставлене у безвихідь селянство почало продавати або забивати худобу, ховати чи псувати реманент. Село поринуло у вир самознищення. У 1928-1932 рр. в Україні було винищено близько половини поголів’я худоби. На його відновлення потрібні були десятиліття.

IV. Вивчення нового матеріалу. ХМАРА СЛІВ – Асоціативний кущ

Перш ніж розпочати роботу, познайомимося з новою термінологією: (Слайди)

    Голодомор - соціально-господарське явище, що виявляється в позбавленні населення мінімуму необхідних продукті в харчування і призводить до зміни демографічної і соціальної структури населення регіонів, а іноді і країн.

   Геноцид — дії, спрямовані на часткове чи цілковите знищення якої-небудь національної, етнічної чи релігійної групи населення.

  

  1. Причини і передумови голодомору 1932 – 1933 рр.  (СЛАЙД)

Вчитель: У 30-ті роки ХХ ст. український народ змушений був пройти через знущання з боку влади, відчуття постійного страху і голоду. А починалося все із згортання непу,  введення індустріалізації, колективізації.

 Щоб відшукати кошти для індустріалізації, селянин примушений вступати до колгоспу, здавати хліб державі.

 Ми з’ясували, що ще в січні 1928р. в період хлібозаготівельної кризи, було прийнято рішення Політбюро ЦК ВКП(б) про примусове вилучення у селян зернових надлишків. Почалося згортання непу. А вже в липні 1928 р. було взято курс на суцільну колективізацію.

Колективізація привела до різкого падіння продуктивності сільського господарства. Валовий збір зерна становив: в 1930р. – 23 млн. т., у 1931р. – 18 млн. т., у 1932 – 13 млн. т.

У селян України в 1932-33 рр. було вилучено державою все зерно, в тому числі і посівний фонд. В колгоспах існувала безгосподарність.

Причини голодомору:  (Учні записують у зошит)

 1. Насамперед економічні - примусове вилучення у селян зернових надлишків.

2. Примусова суцільна колективізація і масове створення колгоспів.

3. Голод як засіб упокорення селянства.

4. Відсутність реального економічного і політичного суверенітету республіки, повне підпорядкування центру. 

 

Робота з картою  (Слайд) ВІДЕО

 

  1. Початок голоду. «Закон про п’ять колосків».

Інформація про голод, що вже розпочався на Україні, була відома вищому партійному керівництву (Сталіну). Але замість того, щоб рятувати селян, держава посилила тиск на них, щоб за будь-яку ціну виконати план хлібозаготівель. Українську хлібозаготівельну комісію очолював          Молотов(секретар ЦВ ВКП(б)). В грудні 1932р. в Україну прибув Каганович, який мав наказ Сталіна забрати посівні фонди.

 7 серпня 1932 року був прийнятий Закон «Про п’ять колосків», «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперативів та про зміцнення соціалістичної власності». (за розкрадання майна каралося розстрілом або позбавленням волі на строк не менше 10 років).

 

РОБОТА З ДОКУМЕНТАМИ. (Робота учнів у парах)

Документ №1

Постанова Ради Народних Комісарів України від 20 листопада 1932 року «Про заходи до підсилення хлібозаготівель»

     «1. Цілковите виконання плану хлібозаготівель закінчити до 1 січня 1993р. та утворення насіннєвих фондів — до 15 січня 1933 р. <…>

      5. Після оголошення цієї постанови припинити видачу будь-яких натуральних авансів по всіх колгоспах, що незадовільно виконують плани хлібозаготівель…

     6. До колгоспів, що … зривають план хлібозаготівель, застосовувати натуральні штрафи порядком додаткового завдання з м'ясозаготівель розміром 15-місячної норми здавання даним колгоспом м'яса як усуспільненої худоби, так і худоби у так і худоби колгоспників... Накладання штрафів не звільняє колгосп від виконання встановленого плану хлібозаготівель».

- Якими засобами планувалось підвищувати хлібозаготівлі?

 

Документ №2

«Закон про п'ять колосків». 1932 р.

Постанова ЦВК і РНК «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» 7 серпня 1932 р. (витяг)

«Суспільна власність є основою радянського ладу, вона священна і недоторканна, і люди, які зазіхають на суспільну власність, повинні бути розглянуті як вороги народу... Виходячи з цих міркувань і йдучи назустріч вимогам робітників і колгоспників, Центральний Виконком і Рада Народних Комісарів Союзу РСР постановляють:

1. Прирівняти за своїм значенням майно колгоспів і кооперативів майна державного...

2. Застосувати як міру судової репресії за розкрадання колгоспного і кооперативного майна вищу міру соціального захисту —  розстріл з конфіскацією всього майна та із заміною за пом'якшувальнихобставин позбавленням волі на термін, не нижчий за 10 років з конфіскацією всього майна».

 

- Яку мету переслідував цей «закон»?

 

Документ №3

Постанова Раднаркому УРСР і ЦК КП(б)У про занесення  на чорну дошку сіл, які злісно саботували хлібозаготівлю

«Зважаючи на надзвичайно  ганебний  провал   хлібозаготівлі в окремих районах України, РНК і ЦК ставлять перед облвиконкомами та обкомами,  райвиконкомами і райкомами завдання зламати саботаж хлібозаготівлі, організований куркулями та контрреволюційними елементами, зламати опір частини сільських комуністів, що стали фактичними провідниками саботажу, і ліквідувати несумісну зі званням члена партії пасивність до саботажників, забезпечити швидке зростання темпів, повне і безумовне виконання плану хлібозаготівлі.

РНК і ЦК постановляють:

За очевидний зрив плану хлібозаготівлі і злісний саботаж, організований куркулями і контрреволюційними елементами, занести села на чорну дошку. Щодо цих сіл здійснити такі заходи:

1. Негайно припинити підвезення товарів, повністю припинити кооперативну і державну торгівлю на місці і вивезення з відповідних кооперативних та державних крамниць всіх наявних товарів.

2. Повністю заборонити колгоспу торгівлю як для колгоспів, колгоспників, так і одноосібників.

3. Припинити будь-яке кредитування,провести дострокове стягнення кредитів та інших фінансових зобов'язань».

 

- Чим можна реально пояснити появу цієї постанови?

- Якими були наслідки реалізації цієї постанови для селян?

 

Вчитель: Радянська влада замовчувала факт голоду. Жодної офіційної згадки про цю жахливу трагедію не було зроблено. Офіційно голоду не було.

Це було не стихійне лихо, а навмисно підготовлений голодомор.

Було зареєстровано 28 випадків людоїдства і 13 випадків трупоїдства.

 

«Наслідки голодомору, демографічні втрати». 

  1. Величезні людські втрати (від 3,5 до 8 млн. осіб)
  2. Знищення старого українського села з його багатими народними традиціями, розселянювання України)
  3. Придушення опору колективізації; перемога колгоспного ладу на селі.
  4. Масове переселення селян із Росії в Україну.

 

 

ВИСТУП УЧЕНИЦІ з науково – дослідницькою роботою «Голодомор на Пирятинщині».

Пирятинщина 1932 року. У селян забрали все, навіть посівне зерно. Для забезпечення проведення  колективізації  84 % селянських дворів було об’єднано у колгоспи. При цьому розкуркулено  258 селянських господарств, репресовано цілі сім'ї. Розкуркулених селян великими групами (не більше 50 сімей на виселок) поселяли у місцях, віддалених від міст, райцентрів і залізниць. Розкуркулені в цих поселеннях знаходилися на повному самоутриманні і, крім того, змушені були виконувати плани по хлібозаготівлі, сплачувати податки, як і решта господарств одноосібників. Станом на 20 листопада 1930 р.  у Пирятинському  районі їх  було  19 (354 господарства).

Підсумки весняної посівної кампанії 1932 року виявилися незадовільними. Із загальної площі землі 64344 гектари засіяли 44411 гектарів. Урожай зернових виявився низиким, проте краще вродили цукрові буряки та картопля. Незважаючи на це, плани хлібороздачі та натуроплати не зменшилися. Однак до 5 листопада 1932 року район виконав доведене завдання.

На Червону дошку пошани району  були занесені колгоспи, які виконали даний план на 100 і більше відсотків. Серед них „Червоний плугатар“ (с.Харківці), імені Ворошилова (с.Велика Круча), „Серп  і молот“ (с.Смотрики), „Червоний городник“ (м.Пирятин), „Червоний шлях“ (с.Прихідьки). Колгоспи, які ж не справилися  з державним планом по хлібоздачі, зокрема імені Карла Маркса (с.Білоцерківці), імені Чубаря (с.Усівка) були занесені на Чорну дошку району та позбавлені права завезення будь – якого краму. Населення сіл, занесених на «чорну дошку», було фактично приречене на повне вимирання.  Однак, влада не задовольнилась цим. Селян примушували публічно каятись за свою «провинність» і навіть схвалювати такі рішення уряду УРСР (6 грудня 1932 року голова РНК УРСР В.Чубар підписав постанову „Про занесення на чорну дошку сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі“). На кілька десятків відсотків недовиконали плани хлібоздачі колгоспи Олександрівки, Вікторії, Березової Рудки та Меченок, бо їх керівники, не чекаючи вказівок згори, видали колгоспникам зерно на трудодні. Саме в цих селах найменше лютував голод. В селі Олександрівка голова колгоспу, щоб не допустити голоду, навесні 1933р. дозволив різати худобу і видавати м'ясо колгоспникам. У Меченках під час молотьби частину зерна залишили в полові, яку потів роздали людям. Кілька голів колгоспів району жорстоко поплатилися за таке самоуправство.

Після виконання плану хлібороздачі  району довели додатковий план.

В район  „качати“ хліб двічі приїздили Г.І.Петровський і П.П.Постишев, керівники нижчого рангу з Харкова та Києва. „Буксирні бригади“ впродовж грудня 1932 р. і січня 1933 р. ще викачали кілька тисяч тонн хліба, забравши в колгоспах навіть фуражне зерно. Вигрібали все їстівне, чим прирекли пирятинців та жителів району  на жахливий голод.

Медична довідка

Голод – то такий фізіологічний феномен, який нищить нормальну психіку, гасить емоції і волю до боротьби. У багатьох споминах жертв голоду (наприклад, у Книзі-меморіалі „33-й; Голод“) засвічується, що тривале голодування призводить до апатії і деморалізації людської свідомості, відбирає сили для боротьби. Голод призводив бо божевілля і канібалізму. Дистрофія нищила розум, свідомість людей, перетворювала їх на тварин. За таких умов фізичний опір був неможливим.

Люди в селах їли мишей, щурів і горобців, траву, кісткове борошно і кору дерев. Намагаючись урятуватися, тисячі селян ішли в міста, де навесні скасували хлібні карточки і можна було купити хліб. Проте сільським жителям хліб не продавали. Дороги, що вели до міст, були блоковані, проте тисячі селян усе ж пробиралися туди, та, не знаходячи порятунку, вмирали прямо на вулицях. Намагаючись врятувати від голодної смерті дітей, селяни везли їх до міст і залишали в установах, на вулицях. Доведені до відчаю, люди їли жаб, трупи коней, вбивали і їли один одного, викопували мертвих і також їли. В с.Кейбалівка жінка забила меншу дочку, щоб прогодувати  інших дітей, а сама збожеволіла. Подвір'я перетворювалися на пустки. Найбільше таких дворів було у с. Повстин, Білоцерківці.

Майже в кожному колгоспі з'явились штатні посади – збирачі трупів. Цим колгоспникам давався денний наряд: збирати по хатах і на вулицях мерців, відвозити на кладовища і там закопувати у братських могилах. За цю сумну працю їм щодня видавали 300-500 грамів хліба. Намагаючись врятувати своїх дітей, матері нерідко відвозили їх на залізничні станції до Полтави чи інших великих міст, сподіваючись, що їх хтось підбере і врятує від голодної смерті.

Із спогадів  Грицини Фекли Кіндратівни, жительки села Жуювки Красноградського району, очевидиці  подій 1933 року у Полтаві: „Часто, по декілька разів на добу, проводилися облави на безпритульних дітей... Їх ловили десятками, сотнями, закривали у товарних вагонах. Діти кричали, виривалися, крик стояв на пів-Полтави... одного разу, коли я вже поверталася додому з поїздки, на вокзалі почула: дітей закрили у вагонах і вони всі там померли. Люди казали, що дітей було більше сотні...“.

 У цей період у Пирятині працювало декілька дитячих будинків (зокрема, по Піонерській вулиці й на Замку). Як жилося дітям у період Голодомору розповідається у Доповідній записці завідуючої дитбудинком № 4 м. Пирятин П. С. Чернової від 06 березня 1932 року республіканському керівнику. Тоді не в пошані була українська мова і діловодство велося російською. Тож подаємо документ з Центрального державного архіву внутрішніх органів влади та управління (ЦДАВО) мовою оригіналу:  ДОКЛАДНАЯ ЗАПИСКА  Зав. детдомом № 4 г. Пирятин П. С. Черновой  Наркомосу УСРР „Работаю зав. детдомом №4 с 15 октября 1931 года, где имеется 72 детей, из них 17 детей школьного возраста и 55 дошкольного, начиная с 4 лет до 8. Положение детей в настоящее время очень плохое. Питаются дети плохо. Получают по 300 г житняка или ячменного хлеба, которого еле хватает на три раза в день, когда дети такого возраста должны получать пищу 4 раза … в отношении круп, кроме гороха, которым все время приходится кормить детей, больше ничего не дается… Изо дня в день приходится оббивать пороги местных организаций – ответ везде один: „У нас ничего нет, дать не можем, ждите, когда будет“. 

А между тем дети от плохого питания истощены донельзя, некоторые дошкольники лежат от слабости в постели. Врачи прописывают усиленное питание, тепло, воздух и дали свое заключение, что нет ни одного нормального здорового ребенка. У всех без исключения острое малокровие, золотушное, гнойное воспаление ушей, другие болезни. Рыбьего жира, прописанного врачем в Пирятине, всю зиму совершенно нет. На воздух выводить детей нет возможности. Есть кое-какие ботинки, но нет чулок и теплой одежды. В помещении такой холод, что малышата пообмораживали руки и ноги. Топить нечем, кроме мокрого торфа и мокрых дров ничего не дается.  Зачастую, подкидываются дети-грудники, приходится отправлять у Прилуки, миськрада тоже средств не дает, приходится отправлять за счет детдома. Возможность нормально работать нет...“ Вісім місяців – від Покрови 1932 року до Трійці 1933 року – перетворили Пирятинщину на неозорий цвинтар. Вимирали сім'ями і родами: 468 (за іншими даними 1100 жителів) Білоцерківської сільської ради, 456 – Великокручанської, 491 – Сасинівської, 469 – Березоворудської, 326 – Смотриківської, 210 – Каплинцівської, 282 – Дейманівської, 182 – Давидівської, 246 – Пирятинської міської ради, 74 – Харківецької сільської ради, 67 – Теплівської, 56 – Грабарівської, 119 – Малютинської, 18 – Вікторійської, 177 жителів населених пунктів, які на сьогодні вже не існують.

Замітаючи сліди свого злочину, керівники тогочасної держави наказали знищити документи, у яких фіксувалася смерть від голоду. Збереглися лише окремі „Книги реєстрації актів про смерть за 1929–1933 роки“. Одна з них виявлена стосовно Пирятинського району.

Пожовклі архівні аркуші свідчать про „причини“ смерті сільчан, вірніше про оформлення довідок про смерть, керуючись вказівками згори. Голод замовчувався, справжні причини смерті замовчувалися. Вказувалося, приміром: помер від слабкості, упав з горища, від виснаження. І лише в Пирятині, Прихідьках та на Заріччі вказувалася справжня причина: помер з голоду.  За даними різних джерел голодомор на Пирятинщині забрав до 12 тисяч життів. Загальна ж кількість людських втрат від Голодомору становить 3 мільйони 941 тисяча осіб, а втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.

 

 

 

Вчитель про  демографічні втрати:

Села України обезлюдніли. Живі не мали сил ховати мертвих. Чорні прапори майоріли над сільрадами вимерлих сіл. Історики називають різні цифри щодо кількості жертв голодомору 1932 - 1933 рр., адже підрахувати точно неможливо. А цифри ці страшні: від 3 до 4,5 млн чоловік. Як підрахували історики, у той час в Україні щодня помирало понад 25 тисяч людей. Але найстрашнішим є те, що голод був штучно створений тодішньою владою. Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 000 – щодня. Найбільше від голоду постраждали Полтавська, Харківська, Сумська, Черкаська, Київська, Житомирська області. На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищує середній рівень у 8-9 і більше разів.

Вдумайтесь в ці цифри:

- навесні 1933 р. від нестачі продовольства вимерли 738 населених пунктів;

- протягом лютого-березня 1933 р. померло 1467 чоловік, всього від голоду загинуло 8-9 млн. чоловік.

Смерть стала звичною. Вона втратила свою трагічність. Люди сприймали її як порятунок від мук. Голод убивав людину фізично, ламав її морально, позбавляв людської суті. Мертві годували живих.

Свіжі могили розкопувались, сил не було ні плакати, ні мучитись. Смерть стояла поруч, сиділа за столом і ходила подвір’ям. Людина хотіла їсти, все інше їй байдуже, навіть власна смерть.

Сталін заборонив згадувати про голод в ЗМІ. На пленумі ЦК ВКП(б) в січні 1933р. заявив, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується з року в рік і що в цьому можуть сумніватися лише затяті вороги радянської влади.

Українським селянам припиняють продавати квитки на залізничний і водний транспорт.

Фактично вся Україна заносилася на «чорну дошку». На «чорні дошки» було занесено 85 районів України.

 

Логічне завдання: Деякі сучасники вважають, що  не треба згадувати голодомор, це дуже тяжкі спогади. Що би ви відповіли цим людям. Як ви вважаєте, чи треба пам’ятати ці історичні явища? (Учні висловлюють свою думку)

 

VI. Підсумки уроку. КРОСЕНС

 

 Заключне слово вчителя: Вчитель: Офіційне вшанування пам'яті жертв Голодомору, в тому числі, визнання його геноцидом українського народу, розпочалося за ініціативи української діаспори у США та Канаді. Так, починаючи з 1983 року, в столиці канадської провінції Альберта місті Едмонтоні, в мерії міста щорічно проводиться відзначення річниці Голодомору. У 1988 році Конгрес США, а в 1989 році — Міжнародна комісія юристів офіційно визнали голодомор 1932-33 років актом геноциду проти української нації. У листопаді 2006 р. Верховна Рада визнала Голодомор 1932-1933 рр. геноцидом українського народу. 2 листопада 2007 р. ЮНЕСКО визнав Голодомор – національну трагедією українського народу.

Кожен із нас повинен знати масштаби цієї трагедії – голодомору 1932-1933 рр., внаслідок якої померли мільйони людей і не тільки знати і пам’ятати, а й передавати це іншим. Шанувати пам'ять померлих, робити все можливе, аби подібні трагедії не могли повторитися.Указом Президента України встановлено День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій — 22 листопада. Щорічно в цей день люди віддають шану нашим безвинно постраждалим співвітчизникам.

Трагедія 1932-33рр. зламала опір колективізації – саме цього прагнула більшовицька влада. У той час, як від голоду помирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт. Тому голод був спрямований на українське село для придушення національного опору колективізації. На 1937 р. в колгоспах було об’єднано 96% селян.

 

VII. Домашнє завдання

Домашнє завдання:

Обов'язково  для всіх: прочитати відповідний параграф, відповісти на запитання.

Творче домашне завдання на вибір учнів:

1. Написати твір-роздум “Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу”.

2. Скласти тести для самоконтролю за темою “Голодомор 1932-1933 рр. в Україні”.

3. Скласти порівняльну таблицю “Голод 1921-1922 р.р.в Україні” та “Голодомор 1932-1933 рр. в Україні”.

4. Написати історичне есе «Голодомор твоїми очима».

5. Укласти збірник зразків усної народної творчості на теми колективізації, голодоморів, індустріалізації.       

6. Кросенс або презентацію  за темою.

            

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Баханов К.О. Професійний довідник вчителя історії. – Х.: Вид. група «Основа», 2011.

2. Крип’якевич І. Історія України. – Львів: “Фенікс”, 1991. – ст.343-364.

3.Кульчицький С., Курносов Ю., Коваль М. Історія України: Пробний підручник для 10-11 класів. – Частина 1. – Київ: “Освіта”, 1993. – ст.187-195.

4. Субтельний О. Україна: історія: – К.: Либідь, 1994.

5. Кульчицький С. - Голодомор 1932-1933 гг. как геноцид: трудности осмысления. / Голодомор 1932-1933 рр. як геноцид: труднощі усвідомлення-

http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=2160758.

6.Збірник документів і матеріалів про Голодомор вУкраїні.- memory.gov.ua:8080data/upload/publication/main/…

 

                                           Тести для поточного контролю

Голодомор 1932-1933 років в Україні

 

Початковий рівень

1.Який термін відповідає визначенню: «Дії, які здійснюються з наміром знищити повністю чи частково, будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу, шляхом ціле направленого створення життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове фізичне знищення цієї групи»?

А) антисемітизм.    В) шовінізм.

Б) геноцид.    Г) дискримінація.

 

2. Коли був прийнятий “Закон про п’ять колосків”?

А) 8 вересня 1931 року.  В) 18 вересня 1933 року.

Б) 10 липня 1932 року.  Г) 7 серпня 1932 року.

 

3.  Про які події в Україні говорять слова: “Коли вмирає одна людина - з нею відходить цілий світ, коли ж вмирали в муках мільйони від голодомору - з ними відходили цілі галактики. Якщо ми забудемо по кому б’є цей дзвін пам’яті – подзвін буде за нами”?

А) наслідки колективізації – голодомор 1932 – 1933 років.

Б) наслідки індустріалізації.

В) наслідки українізації.

Г) наслідки культурної революції.

 

4. Яка кількість жертв голодомору 1932 – 1933 років?

А) 1 млн. осіб.    В) не було жертв.

Б) 3 - 8 млн. осіб.   Г) 2 млн. осіб.

 

5. Хто з державних діячів для України визначив значно завищений план   хлібозаготівель  в розмірі 356 млн. пудів?

А) Лазар Каганович.   В) В’ячеслав Молотов.

Б) Станіслав Косіор.  Г) Християн Раковський.

 

6. Назвіть рік суцільної колективізації.

А) 1931 рік    В) 1928 рік.

Б) 1930 рік.    Г) 1929 рік.

 

Середній рівень

7. Назвіть причини голодомору (запитання з декількома відповідями).

А) національно – політичні фактори. Сталін і його оточення асоціювали українських селян з українськими націоналістами і тому їх вирішили винищити при допомозі штучного голоду;

Б) здобуття техніко – економічної незалежності СРСР;

В) повернення до старої «політики воєнного комунізму» (терор, тощо), яка була посилена засухою і боротьбою з куркулями;

Г) крах економічної системи сталінізму і повна неспроможність та небажання всього тоталітарного ладу захистити свій народ;

Д) зміцнення оборонного потенціалу країни;

Е) бажання московського уряду будь-якою ціною виконати укладені СРСР експортні контракти на продаж зерна;

Є) підвищення технічної бази сільського господарства.

 

8. Встановіть в хронологічній послідовності.

А) запровадження політичних відділів, МТС, радгоспів;

Б) прийнято “Закон про п’ять колосків”;

В) випуск заводом “Комунар” в Запоріжжі першого радянського комбайна;

Г) організація першої в СРСР машино – тракторної станції.

Достатній рівень

9. Визначте хибні твердження:

А) Молотовська комісія викачала з села весь хліб у рахунок хлібозаготівель, але не виконала плану.

Б) За роки суцільної колективізації в Україні було експропрійовано близько 50 тис. селянських господарств.

В) За розпорядженням Качановича в Україні запроваджено систему «зелених дощок».

Г) Конфіскація продовольства подавалася як кара за «куркульський» саботаж.

Д) Сталін запровадив з грудня 1932 року внутрішні паспорти для населення міст і новобудов.

Е) Новорічна телеграма (від 1 січня 1933 року) Сталіна українському селянству з бажанням здоров’я.

 

10. Знайдіть відповідність між подією, що записана у першій колонці та датою у другій.

А) хлібозаготівельна криза.                                                 1. 1929 р.

Б) перехід до суцільної колективізації.                              2. 1930 р.

В) вихід статті Сталіна «Запаморочення від успіхів».     3. 1932-1933 рр.

Г) голодомор.                                                                        4.1927- 1928 рр.

Високий рівень

11. Хто говорив у листі директиві про колективізацію в Україні, де ставилося завдання: “Степ треба цілком колективізувати за час весняної посівної кампанії, а всю Україну – до осені 1930 року”?

12. Із книги К.Н.Гудзенека “Трагічні Голоси”:

Леонід Степанович Дерев’янко згадує: “Одного разу ми повертались зі школи додому і були настільки виснажені, що ледве переступали ногами. Та ось безсилля нас примусило присісти. Сиділи ми довго, мовчки нахилили голови. Наша сім’я була велика. Весною 1933р. дуже страждала, їли все, навіть не віриться тепер мені, що ми таке їли – листя, різний бур’ян, дохлу конину. В сім’ї були пухлі.

В селі люди були майже всі пухлі. Було йдуть жінки з буряків, а ноги як валянки. Для тих, хто працював на буряках у колгоспі варили баланду і давали її по літрі. Кожного дня їздила підвода і звозила мертвих на кладовище...”

1. Які наслідки мов голодомор 1932-1933рр. В Україні?

2. Голодомор в Україні – це геноцид проти українського народу чи  природні  катаклізми неврожаю 1932 р.? Обґрунтуйте думку.

doc
Додав(-ла)
Головко Тетяна
Додано
29 листопада 2023
Переглядів
632
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку