«Розквітай, вербиченько, навесні, свято Великодня нам запроси» Заняття з ознайомлення з природним довкіллям для дітей п’ятого року життя

        - Діти, подивіться що це в мене у руках? ( вербові котики)

        - В яку пору року можна побачити вербові котики?

        - Чому вербові бруньки,що розкрилися, називають котиками?

       - Діти, коли ще навколо сніги біліють, але тільки-но сонце на весну поверне, і трохи потеплішає, відразу на верболозах з’являються білі, ніжні, пухнасті котики, це цвіте верба.

На вербі, на пагіллі, білі – білі котики.

Доторкнуться лагідно лоскотливим дотиком,

Доторкнуться котики, білі невеличкі,

До руки, до ротика, до моєї щічки.

       Верби найперші розквітають напровесні. Їхні пухнасті квіти котики вкриті жовтуватим серпанком пилку. Ми милуємося їхньою красою, а бджілкам вони дають першу поживу після зимового голоду — нектар і пилок. Кого ще годує верба? Молодими вербовими пагонами та листям полюбляють ласувати кози та інші свійські тварини

         - Пухнасті вербові котики – це символ краси. Цвіт верби – диво природи.

         -А хто мені скаже, де росте верба?(на берегах річок, ставків)

        - Вірно, діти, вона росте на берегах річок, біля води, у парках. Здавна верба супроводжує людські поселення й оселі. Верби над ставом – традиційна прикмета українського села. Люди давно помітили: де ростуть верби, там чисті джерела, де копали колодязь – на дно клали вербову дощечку. Вербою обсаджують дороги та ставки, береги річок, джерельця. Для чого це роблять? Верба тримає вологу. Садять її також на полях, щоб ті не руйнувалися від вітрів і дощів, а річкам верби не дають висихати. У народі кажуть: «Де росте верба, там житиме і ріка».

Ще в давнину люди любили і шанували вербу, складали про неї багато порівнянь:

Зігнувся, як верба над водою.

Гнеться, як лозина.

    А давайте пригадаємо прислів’я про вербу.

• Де верба, там і вода.

• Гнучка, як лоза.

• Така правда, як на вербі груші.

• Будь висока,як верба, а багатим, як земля.

     - З давніх - давен, тільки-но луки вкривались травицею,сільська молодь влаштовувала традиційні весняні ігри. Давайте й ми з вами вшануємо символ нашої країни – вербу, забавлянкою: « Ой, вербице,вербице».

Ой вербице, вербице

Зелена косице!

Будемо тебе величати

Даруночки дарувати

А дарунки не прості –

Наші пісеньки дзвінкі!

      Діти, взявшись за руки, разом співають хороводну пісню «А верба над грай-водою»

А верба над грай-водою,                           А верба над грай-водою,

А верба неначе доля                                   Молодіє неначе доля

     Зеленіє над рікою,                                      Хай завжди мене верба

     Молодіє немов врода.                                Та й додому поверта.

     - Верба – символ родинного вогнища.

     - Верба – символ життя. Легенда розповідає, як одна жінка вдень жила із своєю сім'єю, а на ніч перетворювалась у вербу. Аж ось про це дізнався її чоловік та й зрубав вербу – тоді й жінка померла. І тільки материнська любов продовжувала жити в цьому дереві. Зроблена з цього дерева колиска заколисувала осиротілого хлопчика, а коли він підріс, то зробив собі сопілку зі старої верби. І сопілка та розмовляла з хлопчиком, як ніжна мати.

       - Тиждень перед Великоднєм, називали вербовим. У Вербну неділю, вербу освячують у церкві, а потім несуть її додому, б’ють нею хатніх.

Не я б’ю, верба б’є

Віднині за тиждень

Буде в нас Великдень

Будь великий як верба

А багатий як земля.

Народна гра «Вербич»

       Не переоцінити значення верби для людини. Вербова деревина легко ріжеться, добре «тримає» рельєф, має гарний відтінок. Отож споконвіку і використовують її для різьблення. І всяку всячину побутову виготовляли з верби: миски й ложки, корита й ночви, човни і весла.

       Здавна народ наш знався й на співучих якостях вербової деревини – з неї виробляли кобзи і бандури.

        Довга й гнучка вербова лозина мала й інше застосування – для виготовлення плетених виробів. І чого з неї тільки не плели! Кошики, корзини, тару для зерна, валізи, меблі, колиски, плоти, кучі для свиней, навіть хати, які потім обмазували глиною…(Демонстрація виробів).

Вихователь: Верба живе понад 20 років, а для виробів її потрібно дуже багато. Ось і вирощують у лісництвах цілі плантації верби, доглядають їх.

Багато лісу— не губи.

Мало лісу— бережи.

Нема лісу— посади.

Вихователь: Давайте запам'ятаємо це прислів'я на все життя і будемо берегти рідну природу. А як підемо на прогулянку, то поллємо гілочки верби, які ми з вами посадили.