Розробка інтегрованого уроку з біології та географії " Загадкова Австралія"

                                                   Волкова Лідія Григорівна,

                                             вчитель біології вищої

                                                  кваліфікаційної категорії,

                                                      вчитель-методист,

                                                      опорний заклад

                                                    «Світлівська  ЗОШ  І – ІІІ ст.

                                                Добропільської районної

                                              ради Донецької області»

Інтегрований  урок з географії та біології   у 7-му класі  ТЕМА. Мандруючи дивовижною  Австралією

Географія за підручником В.Ю.Пестушко, Г.Ш.Уварова  Географія; 7 клас: Киів: «Генеза», 2015. – 272 с.

Біологія за підручником Л.І.Остапченко, П.Г.Балан, В.В.Серебряков, Н.Ю,Матяш, В.А.Горобчишин Біологія; 7 клас: Киів: «Генеза», 2016. – 256 с.

Цілі уроку:

Навчальна:

Ознайомити учнів з найменшим материком  на землі Австралією,формувати знання про географічне положення,закономірності формування рельєфу і корисних копалин,з`ясувати особливості  дослідження та освоєння материка європейцями;

розвивати географічне мислення,вміння аналізувати і встановлювати причинно-наслідкові зв`язки ;

розширити та поглибити знання учнів про особливість будови материка  та різноманітності тваринного і рослинного  світу,природних зон Австралії;

закріпити знання учнів про закономірності широтної поясності;

розвивальна: продовжити розвивати вміння учнів узагальнювати навчальний матеріал,здійснювати аналіз і синтез,виявляти у представників класу риси подібності,взаємозв`язок між широтною зональністю і висотною поясністю та особливостями характеру флори і фауни;

виховна: виховувати зацікавленість учнів у вивченні географії та біології; прищеплювати активну суспільну позицію щодо охорони природи, пізнавальну активність і самостійність учнів у роботі з додатковою літературою та іншими джерелами знань, враховуючи індивідуальні особливості та здібності учнів.

Форма проведення уроку: рольова гра-подорож .

Методи:розповідь,пояснення,бесіда,ілюстрація.

Обладнання:додатковий матеріал, глобус, атлас, фізична карта, карти природних зон Австралії,кліматичні діаграми,таблиці,ілюстрації,ІКТ, відео.

Хід  уроку

I.Організаційний момент

II.Мотивація навчальної та пізнавальної  діяльності

Прийом «Дивуй»

Словами одного із своїх героїв Жуль Верн так сказав про Австралію: «А я клянуся вам,що цей край – найцікавіший на всій земній кулі. Найвигадливіша,найнелогічніша країна з усіх, що коли-небудь існувала».Що саме мав на увазі видатний письменник, ми з`ясуємо протягом нашого уроку.

III.Актуалізація опорних знань,повідомлення цілей уроку

Прийом «Бліцопитування»

-Які  асоціації у вас виникають до слова «Австралія»?

-Які дослідники зробили внесок у вивчення цієї частини світу?

-Охарактеризуйте за планом характеристики географічного положення  материк  Австралію.

-Яке положення за розмірами відведено Австралії серед інших материків?

IV. Урок узагальнення знань.

Учитель географії.

Діти пригадайте який компонент вивчався на останніх уроках географії?

Яку будову та природні зони можна виокремити на території Австралії?

Прийом « Робота з поняттями»

Дайте визначення таких  понять як рельєф,природна зона,клімат,тваринний і рослинний світ.

Учитель географії. І так ви дізналися,яким континентом ми сьогодні мандруватимемо. Так це Австралія.(ілюстрація материка)

V. Засвоєння  знань(початок гри- подорожі)

Учитель географії. Слово надається начальнику експедиції.

Учень – начальник експедиції.

Завдання нашої експедиції-висадитися і дослідити  північне узбережжя  Австралії та перетнути континент з півночі на південь через чотири станції:

1) Пустеля.

2) Саванна та рідколісся.

3) Змінно –вологі  ліси.

4) Гілея та вічнозелені ліси.

Учитель географії. Записуємо план подорожі в зошити.

Учні записують план з дошки:

1.Географічне положення.

2.Геологічні умови,характеристика грунтів.

3.Клімат.Гідрологічні умови.

4.Флора і фауна(загальна характеристика).

5.Екологічні проблеми місцевості.

6.Населення,країни,традиції.

Учитель географії. Просуваючись природними зонами Австралії, експедиція вивчатиме клімат, грунти, флору і фауну, а також екологічні проблеми.

Шлях від Запоріжжя до Австралії експедиція подолає кораблем:вантажимо автомобілі,обладнання,продукти та пливемо річкою Дніпро через Дніпровський лиман,а далі – через Чорне море. (Показує на карті шлях експедиції).

Ми прибули на континент Австралія в порт м. Дарвін,і першим виступатиме:

Прийом «Картографічний практикум»

1-дослідник географ:  Австралія межує з Азією через Арафурське та Тиморське моря. Найменший у світі континен  і шоста найбільша за площею країна у світі^. Австралію також часто називають островом-континентом через її невеликий розмір та ізольованість, або й найбільшим островом. Довжина берегової лінії Австралії становить 34218 кілометрів (без островів). Не включаючи острів Маккуорі, територія Австралії розташована між 9° і 44° пд. широти та 112° і 154° східної довготи.

        Великий бар'єрний риф, найбільший кораловий риф у світі, простягнувся на 2000 км вздовж східного узбережжя. Гора Аугустус, що вважається найбільшим монолітом у світі, розташована у Західній Австралії. Найвища гора на Австралійському континенті — гора Косцюшко (2228 м), проте найвищою точкою на території, що належить Австралії, є пік Моусон (2745 м, острів Херд)

Дослідник-геолог: Австралія — це найбільш рівнинний континент і найнижчий серед материків (майже на половині його поверхні середня висота не перевищує 300 м) з найстарішими родючими ґрунтами; Материк розташований на Індо-Австралійській плиті. Оточений Індійським і Тихим океанами. Це найсухіший континент на планеті.^]. Густота населення 2,8 особи на км² робить Австралію однією з найменш густозаселених країн, більша частина людей проживає на південно-східному узбережжі.

Східну частину Австралії займає Великий Вододільний хребет, розташований вздовж узбережжя Квінсленду, Нового Південного Уельсу і частини Вікторії, хоч і назва гір не є зовсім коректною, позаяк подекуди хребет — це низькі пагорби, а найвищі гори не сягають вище 1600 м над рівнем моря.Серце країни — це рівнини і височини центральної Австралії, які характеризуються наявністю пустель: Велика Піщана, пустеля Гібсона, Велика пустеля Вікторія, пустеля Сімпсона з відомою Налларборською рівниною на південному узбережжі.

3 дослідник-кліматолог: На клімат Австралії суттєво впливають океанічні течії, зокрема Індійський океанський диполь та Ель-Ніньйо, які корелюються періодичними посухами та сезонними тропічними системами низького тиску, які утворюють циклони у північній Австралії. Ці чинники стимулюють атмосферні опади, які суттєво відрізняються кожного року. Більша частина північної Австралії має субекваторіальинй клімат із переважанням літніх опадів, або мусонний клімат. Третина Австралії — це пустелі та напівпустел^і. Південно-західна частина Австралії має середземноморський клімат^. На крайньому південному сході, включно з Тасманією, помірний клімат.     Найголовнішою річкою Австралії є Муррей, яка протягом всього року не пересихає. Найдовшими притоками Мюррею є Дарлінг та Маррамбіджі. Басейн річок Мюррей-Дарлінг займає 1 млн км², тобто 14 % від всієї площі Австралії. Найгустіша річкова мережа на острові Тасманія, де річки мають переважно мішане дощове й снігове живлення.

        Острови: Нова Гвінея і Тасманія; Австралійська Антарктична територія.

Дослідник-географ:

Австралія — найменший, переважно рівнинний, сухий материк (одна третина материка — тропічні пустелі).

Середня частина Австралії — низовина (з висотами до 100 м) з западиною, де розташоване оз. Ейр. Західна частина — Західноавстралійське плоскогір'я (400—500 м) з окремими хребтами та столовими горами. Східну частину Австралії займає Великий вододільний хребет (найвища точка Австралії — гора Косцюшко, 2228 м). В океані вздовж північно-східного узбережжя Австралії розташовується Великий Бар'єрний риф.

Більша частина Австралії розташована в тропіках, північ — у субекваторіальному кліматичному поясі, південь — у субтропічному, о. Тасманія — у помірному.

  Учитель географії. На  уроці присутні наші гості – група біологів на чолі з учителем біології. Надамо їм слово.

Учитель біології.

Австралія — унікальний світ, населений дивовижними мешканцями. Деякі тварини «зеленого континенту» не зустрічаються більше ніде в світі, а про існування інших ми навіть і не підозрюємо.  На уроці  ми познайомимо вас із самими цікавими і незвичайними представниками тваринного світу Австралії, заради яких справді варто відвідати цю чудову і своєрідну країну. Качкодзьоб (Ornithorhynchus anatinus) – водоплавний ссавець ряду однопрохідних, що проживає в Австралії. Це єдиний сучасний представник сімейства качкодзьобових (Ornithorhynchidae); разом з єхиднами утворює ряд однопрохідних (Monotremata) - тварин, за рядом ознак близьких до рептилій. Качкодзьоб – один з небагатьох отруйних ссавців. Качкодзьоби раніше служили об'єктом промислу через цінне хутро, однак на початку XX ст. полювання на них було заборонене. В даний час їх популяція вважається порівняно стабільною, хоча через забруднення води і деградацію середовища існування ареал качкодзьоба стає все більш мозаїчним.

 (Відео:https://www.youtube.com/watch?v=XvQ-YNq4D5w)

Певну шкоду йому завдали і завезені колоністами кролики, які, риючи нори, турбували качкодзьобів, примушуючи їх покидати обжиті місця. Спроби розводити качкодзьобів в неволі увінчалися успіхом лише кілька разів.

Вчитель біології. Чому качкодзьоба  вважають  примітивним  ссавцем?

Учень.

Качкодзьоб відкладає яйця як птах, а немовлят вигодовує молоком.  Це отруйна тварина. Він має на задніх кінцівках  рогові шпори,  всередині яких проходить канал, з’єднаний з отруйною залозою.  Отрута дуже сильна,  щоб убити дрібну тварину.

Учень.

Учені довго не погоджувалися в існування качкодзьоба. Розповіді про нього вважали легендою, видумкою. Коли ж на кінець впевнилися в його існуванні виникло питання: хто це – птах чи звір? Ніс у нього дійсно качиний. Він також  як і птах  відкладає яйця, а не народжує живих малят. Але ознак, що  зближує качкодзьоба з ссавцями значно більше. А головне, він вигодовує своїх малят – тих, що з’являються з яєць,  – молоком.

Учень.

   У качкодзьоба самка відкладає яйця, зазвичай їх два, у м'якій плівчастій  шкаралупі, які насиджує в гнізді близько десяти днів. Дитинчата народжуються сліпими, повністю позбавлені волосяного покриву, і мати годує їх, лягаючи на спину, - малята злизують молоко, яке виділяється із молочних  залоз  на шкірі. Коли дитинчата досить підростуть, мати відносить їх до води, щоб вони полювали за дрібними тваринами.

У качкодзьоба зовсім немає зубів, тільки  два рогових горбка, які і служать для подрібнення їжі. Качкодзьоб перетирає їжу  верхньою  частиною  дзьоба, забезпечену роговой складкою.

Тіло качкодзьоба добре пристосована до життя у воді. Велику частину часу качкодзьоб проводить у норі, яку викопує поблизу від проточної води. Рано вранці та пізно ввечері тварина виходить із нори та не більше однієї години займається полюванням  на дрібних водних тварин - личинок, черв'яків, рибок і рачків. У воді він пересувається досить швидко завдяки обтічній формі тіла і перетинчастим лапам, добре пристосованим для плавання.

Учень.

Самка качкодзьоба відкладає яйця у шкарлупі, схожою на м’яку плівку. І все ж качкодзьоб не птах, а ссавець. Дитинчата з’являються на світ абсолютно голими — без шерсті, і сліпими. Щоб погодувати їх, мати лягає на спину, а малята злизують молоко, яке сочиться з її пір. А коли вони підростають, самка переносить їх до водойми, щоб вони вчилися полювати на дрібних тварин. Нора качкодзьоба знаходиться на березі водойми. Тварина відмінно плаває, що ще більше споріднює її з водоплавним птахом. У качкодзьоба лапи з перетинками і обтічне тіло. А на суші звірятко рухається насилу і виглядає незграбно. Полює не більше години — рано вранці або пізно ввечері. Ловить черв’яків, риб, личинок, рачків та іншу водну дрібницю. Дзьоб у цього дивного звіра плоский і широкий, як у качки. А зубів взагалі немає, – тільки два ороговілих горбка на язику, якими він і перетирає їжу з допомогою дзьоба.

Учитель біології. Єхидна – тваринка, яка дуже добре пристосовується жити в неволі (відео: https://yandex.ua/video/search?text=відео%20австралійські%20єхидна&path=wizard&noreask=1&reqid=1513663980947169-1767640855478422616468030-sas1-8571-V)

На вигляд ця тварина схожа на великого їжака з дуже довгими голками, тільки більша за нього  десь в чотири рази. Вага єхидни — від 2,5 до 5 кілограмів. Ще одна цікава особливість — вузький довгий «дзьоб», довжиною в 7,5 сантиметрів, — прямий або злегка зігнутий. Він потрібен звірку, щоб шукати їжу у вузьких щілинах нор, звідки єхидні зручно діставати її своїм липким і довгим язиком. Саме на кінці дзьоба і знаходиться рот –  дуже маленький і без зубів. Він відкривається лише на 5 мм.  Цей дзьоб дуже чутливий, з його допомогою єхидна відчуває навіть ледь помітні рухи електрополя, що відходять від дрібних тварин. Загалом, майже екстрасенсорика! Самка відкладає всього одне яйце. Вилуплине дитинча єхидна доношує в сумці. Харчується малеча, злизуючи молоко з живота матері. Гострі довгі голки відмінно захищають єхидну. У неї майже немає ворогів, за винятком австралійців, які іноді полюють на неї, як на дичину.

Учень.  Яйця єхидна відкладає не на землю, як качкодзьоб, а в спеціальну сумку у себе на череві. У цій сумці – глибокій шкіряній складці – вона спочатку носить і   маля, коли воно з’являється з яйця. Температура тіла єхидни і качкодзьоба змінюється з залежності від температури довкілля. Єхидна живиться комахами. Вона швидко бігає. Під час небезпеки  згортається у клубок, як і наш їжак.

Учень. Єхидна   добре пристосовується до життя в неволі. Живиться вона сирими яйцями, п’є молоко. Потребує захисту  від прямих сонячних променів.

Учень.

У єхидни  добре розвинений слух, але поганий зір.  Вона бачить тільки рядом розташовані предмети. У неї добре розвинутий другий кіготь, він зігнутий і слугує тваринці для боротьбі з  паразитами, які поселяються між голками.

Учитель біології. Кенгуру вже давно став символом Австралії.  ( відео:

(відео:https://yandex.ua/video/search?filmId=3847622730099059554&text=відео%20австралійські%20кенгуру&noreask=1&path=wizard&reqid=1513663839811194-696148901016477903670980-sas1-0554-V)

        Рудий кенгуру взагалі майже не боїться людини, так що за ним спостерігати простіше всього. Тварина пересувається на задніх лапах, стрибками, що в стоячому положенні робить його схожим на людину. Передні лапи у кенгуру короткі, а задні сильні і довгі, також, як і довгий сильний хвіст.   Великі вуха допомагають вловлювати навіть дуже слабкі звуки. Самці б’ються переважно передніми лапами. Але іноді в запалі бійки вони починають нападати всіма чотирма лапами, спираючись тільки на хвіст.

Дитинча кенгуру народжується настільки слабким, що самці доводиться доношувати його в особливої сумці на животі. Кенгуреня з’являється на світ голими  і сліпими вагою всього в один грам і довжиною в два сантиметри. В сумці дитинча живе до восьми місяців.  Передніми лапами кенгуру хватає предмети — його пальці відмінно розвинені. Кенгуру пересувається довгими стрибками і може, незважаючи на вагу близько 70 кілограмів, дуже швидко рухатися.

Учень. Кенгуру  в разі небезпеки  рятуються бігством, як усі сумирні тварини. Він відштовхується міцними задніми ногами і мчить гігантськими стрибками – до 12 м у довжину і до 3м у висоту!

Вчитель географії.  На островi склалася дуже складна екологiчна ситуацiя: сумчастим катастрофiчно не вистачає їжi - евкалiптiв виявилося занадто мало, повiдомля Reuters. Екологи попереджають, що, якщо  коали,  i далi будуть пожирати евкалiпти тими ж темпами, то в найближчому майбутньому острову Кенгуру грозить екологiчна катастрофа. На островi залишаться лише обгризенi дерева, i тодi вся популяцiя коал дуже швидко вимре вiд голоду.

Дослідник-демограф:До кінця XVIII століття населення Австралії складали австралійські аборигени, остров'яни Торрес Стрейт і аборигени Тасманії(між цими трьома групами існують культурні і навіть зовнішні відмінності). Більшість населення Австралії — нащадки іммігрантів XIX і XX століть, більшість з яких прибули з Великої Британії та Ірландії. Заселення Австралії вихідцями з Британських островів почалося 1788 року, коли на східному березі Австралії висадилась перша партія засланців, які заснували перше британського поселення Порт-Джексон (майбутній Сідней). Добровільна імміграція з Великої Британії набула значних розмірів лише в 1820-ті, коли в Австралії стало швидко розвиватися вівчарство. Після відкриття в Австралії золота сюди з Великої Британії і почасти з інших країн прибула велика кількість іммігрантів. За 10 років (1851—1861) населення Австралії збільшилося майже втричі, перевищивши 1 млн людей. У період з 1838 до 1900 в Австралію прибуло понад 18 тис. німців, що розселилися переважно на півдні країни; до 1890 німці були другою за численністю етнічною групою континенту.  Найбільшими групами серед них були британці та ірландці, новозеландці, італійці, греки, нідерландці, німці, вихідці з Югославії, в'єтнамці, китайці. Найбільше місто Австралії — Сідней, столиця найбільш густозаселеного штату Новий Південний Уельс. Якщо пройти від узбережжя вглиб материка приблизно на 200 кілометрів, то почнуться малонаселені райони континенту. Буйні вологі ліси і багаті сільськогосподарські угіддя змінюються спекотною, сухою, відкритою місцевістю, де трапляються лише чагарникові зарості і злаки. Однак у цих місцевостях теж є життя. 

VI.Підбиття підсумків уроку.

Учитель біології.

1. Виконання  програмованого завдання

Першозвірі.

І варіант -  качкодзьоб

ІІ варіант – єхидна

Тези

1. Живуть по берегах  річок і багато часу проводять у воді.
2. Живляться  мурашками дощовими черв’яками, комахами.
3. Тварини відкладають яйця, а не народжують дивих малят.
4. Тварини надають перевагу гірським місцям, що заросли густими кущами та лісом
5. Живляться ракоподібними, молюсками, водними личинками комах і черв’яками.
6. Тварини ведуть нічний спосіб життя.
7. Температура тіла залежить від температури довкілля.
8. Вигодовують своїх малят молоком.
9. Звірі ховаються від ворогів дуже швидко зариваючись у землю.
10. Тварини дуже чутливі до шуму. 

Відповіді ( дешифратор): І варіант – 1,3,5,7,8,10

 Учитель географії. Прийом «П`ять речень» -«Мікрофон»

Передаючи по ланцюжку мікрофон,дослідники п`ятьма реченнями формулюють висновки уроку.

VII.Домашне завдання: Географія: Повторити  § 28 -§ 31, Скласти п’ять запитань - «чомучок» до тексту §28.

2. Опрацювати  §24 (1,2), підготувати  твори-мініатюри  про Сумчастих тварин.

Список використаної літератури

• Австралійські проблеми. – М., 2000.
• Екологічна криза ХХ століття. – М., 2001.
• Енциклопедичний словник. – К., 2001.
Источник: http://referat.niv.ru/view/referat-geography/82/81580.htm.

Серія «Мій конспект» Н.І.Павлюк,Г.Д.Довгань.7 клас