РОЗРОБКА КОНСПЕКТА УРОКУ З МИСТЕЦТВА ДЛЯ 9 КЛАСУ "Вікно у світ.Телебачення як мистецтво і засіб комунікації"

 

 

Підготувала Литвиненко Ольга Василівна,

вчитель інтегрованого курсу «Мистецтво»

Великоканівецького навчально-виховного комплексу

 «Дошкільний навчальний заклад –

загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»

 Чорнобаївської районної ради

Черкаської області

 

 

 

Розробка містить конспект уроку про телебачення як мистецтво і засіб комунікації, мультимедійну презентацію до уроку та додаткові матеріали для використання учнями під час роботи в групах. Урок складено з урахуванням потреби формування життєвих навичок з використанням інтерактивних методів роботи.

 

 

Слайд №2 (відео ролик із звуком)

Мета (формувати компетентності): предметні (уявлення про телебачення як мистецтво; вдумливе сприймання інформації та зорового ряду про телебачення; розуміння поняття ЗМІ, телекомунікація; ло­гічне мислення; удосконалені виконавські навички); ключові (уміння вчитися впро­довж життя: готовність відшукувати нові шляхи художньо-творчого розвитку; ініціативність і підприємливість: ініціативність щодо участі у творенні нових ми­стецьких продуктів; відповідальність за особистий результат; соціальну та громадян­ську: сприймання телевізійного продукту як форми самовираження людини; самостійність і мобільність у творенні ідей та ухваленні рішень; розуміння значущості телебачення для суспільного розвитку; обізнаність й самовираження у сфері культури: пропагу­вання національної культури через власну художньо-творчу діяльність; усвідомлен­ня потреби збереження художнього надбання людства; екологічну грамотність і здо­рове життя: сприймання довкілля як об'єкта для художньо-образної інтерпретації).

Тип уроку: комбінований.

Форма проведення уроку:  урок –телепередача

Ілюстративний матеріал: слайдова презентація, відеокліпи.

Оснащення уроку: підручник, ноутбук, телевізор, медіазасоби,

візуальний ряд (презентація за темою уроку).

 

Хід уроку:

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

• Пригадайте і наведіть приклади телепередач. Яким із них ви надаєте перевагу? Чому? Слайд №3

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Слово вчителя.

Телебачення є одним із найбільш масових засобів інформації і зв’язку. Телебачення інколи називають мистецтвом голубого екрана. Воно не лише передає інформацію, а й здатне формувати смаки й погляди багатьох людей. На телебаченні працюють люди різних професій, зокрема тележурналісти – творчі працівники які професійно збирають і готують інформацію до розповсюдження.

2. Бесіда.

• Чи можна вважати телебачення мистецтвом?
• Порівняйте його з іншими видами мистецтв: кіно, театром, фотографією.

ІV. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ.

1. Розповідь учителя.

Історія телебачення почалася приблизно 100 років тому. Перші експерименти з використанням електронних променів для передачі і прийому зображення на певні відстані проводилися ще на початку 20-х років XX століття в США, Японії і Радянському Союзі.

Слайд №4 Радіо і кіно породили сучасне телебачення - спосіб перетворювати радіосигнали, нечутні і невидимі, у звуки і зображення, які рухаються. Заслуга введення в побут самого терміну "телебачення" належить штабс-капітану російської армії К. Д. Перському. Він першим вжив цей термін у своїй доповіді "Сучасний стан питання про електробачення на відстані (телевізування)", зробленому в Парижі на Всесвітньому конгресі електротехніків у 1900 році.

Слайд №5 У 1888 - 1889 роках професор Олександр Григорович Столєтов, вивчивши так званий "зовнішній фотоефект" (здатність деяких металів під впливом світла випускати електрони), створив фотоелемент. Досягнення Столєтова відкрило принципову можливість безпосереднього перетворення світлової енергії в електричну.

Слайд №6 Спираючись на це відкриття, викладач петербурзького Технологічного інституту Борис Львович Розінг у 1907 році запропонував (і запатентував у Росії і за кордоном) ідею, що без принципових змін збережена в сучасних телевізорах. Ідея ця полягала в тому, щоб використовувати для перетворення електричних сигналів у світлові точки видимого зображення катодну (електронно-променеву) трубку, створену англійцем В. Круксом і вдосконалену німецьким ученим К. Брауном.

 

2. Проблемне питання

Життя  сучасної людини складно уявити без інтернету, телебачення, телевізора, кіно,  комп’ютера, mp3 програвача. Вдома ви запитували батьків, дідусів та бабусь якими засобами отримання інформації користувалися вони коли були у вашому віці? Які засоби інформації більш ефективні для всебічного розвитку особистості?  (Обговорення проблемних питань)

3. Виступи груп, що готували випереджувальне завдання

Телевізійний проект «Історія телебачення України»

(випереджувальне завдання , показ та захист матеріалів І групи)

 

Слайд №7 Історія телебачення України розпочалася у 1925 р., коли талановитому фізикові-експериментатору Борисові Грабовському, синові видатного українського поета Павла Грабовського, вдалося зробити першу в колишньому СРСР і в цілому світі телевізійну передачу.

Слайд №8 ( відео без звуку)Хто читав оповідання Жюля Верна "XXIX століття", легко пригадає уривок із нього: "Телефон, доповнений телефоном, - ще одне завоювання нашого століття. Якщо передача голосу за допомогою електричного струму існує давно, то передача зображення - відкриття останнього часу. Зал для репортажу. Півтори тисячі репортерів, сидячи перед півтори тисячами апаратів, повідомляють замовникам новини, що надійшли за ніч з усіх кінців світу. Абоненти не тільки чують репортаж, але й бачать його. Коли йдеться про "події", що вже відбулися, найголовніші епізоди ілюструються виразними фотографіями".

Рік публікації - 1889.

Слайд №9 У цей час вже була відома ідея послідовного передавання елементів зображення, що ґрунтуються на інерційності зору людини. В 1873 році була практично освоєно електронну систему телебачення, відкрито явище внутрішнього фотоефекту. Так що домислити Жюлю Верну лишалося небагато.

Шлях до рівня сучасного телебачення лежав через громіздкі ящики з окуляром, як у телескопі, механічні телевізори, перші серійні телеприймачі КВН-49, "Москвич", "Ленінград", які можна було дивитися тільки через велику лінзу.

Слайд №10 (Відео із звуком «Перший телевізор»

 

Слайд №11 У 1949 р. на Хрещатику, 26 розпочалося будівництво нового телецентру. Через два роки було завершено першу чергу Київського телецентру - передавальну станцію з вежею, висота якої сягала понад 190 м. Тривало будівництво апаратно-студійного комплексу. Ще не було павільйонів, тому першими передачами стали два художні кінофільми. А після того, як став до ладу "малий павільйон", з нього 1 травня 1952 р. передано в ефір великий святковий концерт за участю оперних співаків столичного театру ім. Т. Г. Шевченка.

 

Слайд №12 (відео без звуку) Згодом уведено в дію "великий павільйон" № 1 площею 270 м2. У 1951-1952 роках Київ увійшов у першу десятку європейських столиць, де постало електронне телебачення. Над руїнами Хрещатика виріс Київський телецентр, збудований у дуже стислі терміни. Однак телевізори були рідкістю. Спочатку в Києві їх налічувалось 220, у 1952 - понад півтори тисячі. А 1953 р. київську телестанцію приймали уже 7 тис. телевізорів - спочатку одноканальних, а згодом - триканальних. Подивитися передачі ходили до сусідів, родичів, друзів.

Отже, більш-менш регулярне мовлення Київської телестудії почалося у 1952р. Першими дикторами були Новела Серапіонова та Ольга Даниленко. До речі, один із перших дослідників телебачення у колишньому СРСР  В.Саппак так писав про побачену на телеекрані О. Даниленко: "Красуня-українка ніби зійшла зі святкового плаката". У лютому 1956 р. кияни побачили перший випуск "Останніх вістей", точніше, почули - диктор читав з екрана усні повідомлення. Лише через три роки, у 1959 р., в інформаційних випусках з'явився зоровий ряд. Передача новин мала назву "Телевізійний кіножурнал".

Поява першої на українському телеекрані аналітичної передачі пов'язана з приходом у студію журналістів - учорашніх газетярів, працівників радіо. Ставало зрозуміло, що телебачення, передусім, є засобом масової інформації, тобто полем діяльності нового розділу журналістики. Подібно до відповідних відділів газет і редакцій радіо, на телебаченні створили галузеві редакції.

Телевізійний проект «Регіональне телебачення України»

(випереджувальне завдання , показ та захист матеріалів ІІ групи)

 

Слайд №13 (відео без звуку) У 1956 р. почала діяти друга після Київської - Харківська студія телебачення. Через рік засвітилися голубі екрани в Донецьку й Одесі. У 1957 р. стала до ладу і Львівська телестудія. На 700-му році існування міста Лева тут, на верхів'ї гори Високого Замку, побудовано телевізійну вежу, а трохи нижче - апаратно-студійний комплекс Львівського телебачення. У квартирах кількох десятків львівських сімей 24 грудня 1957 р. уперше засвітився екран телевізора. Цього зимового вечора з ложі місцевого оперного театру звернулася з привітанням до нечисленних глядачів чарівна жінка - перший диктор Львівського телебачення Стефанія Харчук. З 1958 р. почали працювати телестудії у Дніпропетровську і Луганську, а з 1959 р. - у Сімферополі, Херсоні, Запоріжжі та Миколаєві.

У 1965 р. вперше вийшла в ефір загальноукраїнська (загальнореспубліканська) телепрограма, яку підготувала для УТ Харківська телестудія; цим започатковано "виходи" місцевих телестудій на Українське телебачення, хоча провідну роль у ньому й надалі відігравала Київська телестудія.

Слайд №14 У 1969 р. в Україні з'явилось кольорове телебачення. Новий телецентр у столиці разом із телевежею будували від 1967 до 1973 року. Місце під будівництво знаходилося на 92-метровій висоті над рівнем моря. Висота самої вежі - 383 м. Радіус дії - понад 100 км. Сконструював вежу Інститут електрозварювання - на чолі з Борисом Патоном. Унікальність конструкції полягала в тому, що вона - перша у світі цільнозварна і не має аналогів. І хоч вежа, як і увесь комплекс, розрахована на п'ять програм, завдяки закладеному резерву нині має 20 телепередавачів.

Підсумок учителя  Слайд №15 (відео без звуку)

Телебачення сьогодні вийшло на такі рубежі, коли подія не є подією, якщо вона не отримала продовження на телевізійному екрані у вигляді того чи іншого варіанта свого висвітлення. Типовою реакцією всіх тих, хто проводять форуми чи з'їзди, є підрахунок камер, скільки їх в залі. Кожна політична фігура намагається привернути до себе увагу, оскільки публічність поступово стає нормою нашого життя. Публічність на сьогодні знаходить своє найголовніше вираження в телебаченні.

Сьогодні як ніколи важливе привернення уваги широкої громадськості до ролі телевізійного мовлення саме у світлі просування миру та розвитку. Телебачення, як і інші засоби масової інформації, повинно невпинно піклуватися про непоширення ідей нетерпимості, негативних стереотипів і деструктивних матеріалів.

 Популярність цього засобу масової інформації настільки велика, що будь-які спроби його безвідповідального використання можуть завдати непоправної шкоди нашому суспільству, підірвати загальну довіру і викликати суспільний резонанс.

 Історія телебачення знає різні приклади, аналізуючи які однозначно можна зробити висновок, що моральність і об’єктивність, поряд з широким інформаційним потоком, активно сприяє стабільності і благополуччю в будь-якому суспільстві. Відповідальне ставлення до пропонованого матеріалу зміцнює добросусідські відносини, розвиває культурні традиції і збагачує ментальний кругозір.

Мозковий штурм: які існують види подачі інформації у ЗМІ? (новини, розважальні пограми,      рекламні ролики, аналітичні програми…)  Слайд №16

 «Які з них найбільше заслуговують на довіру? Чому?»

Телевізійний проект «Рекламні хитрощі» Слайд №17

(випереджувальне завдання , показ та захист матеріалів ІІІ групи)

 

·         На рекламу в світі витрачається понад 500 мільярдів доларів на рік.

 

·         Американські фармацевтичні компанії витрачають в 2 рази більше на рекламу, ніж на дослідження.

 

·         До того часу, як жителю США виповниться 65 років, він у середньому перегляне два мільйони рекламних кліпів.

 

·         У 1900 році в Америці було створено перший білборд, після чого почався бум установки білбордів уздовж вулиць і доріг.

 

·         Більше 15 мільярдів доларів витрачається в США на рекламу для дітей.

 

·         Більшість наручних годинників у рекламі показує 10.10., так як стрілки годинника обрамляють назву бренду на циферблаті у вигляді посмішки.

 

·         Американська асоціація психологів стверджує, що більшість дітей не може критично ставитися до реклами, так як вони свято довіряють їй.

 

·         Середньостатистична американська дитина переглядає більше 40 000 комерційних кліпів на рік, або більше 100 в день.

 

·         Реклама дуже часто спрямована на дитяче самолюбство. Більше половини опитаних дітей відповіли, що коли їм придбали певні рекламовані речі, вони стали більше себе цінувати.

 

·         Рекламодавці часто застосовують прийом під назвою «ефект емоційності»: вони поміщають рекламований продукт поряд з речами, які викликають у покупців позитивні емоції. Наприклад, миючий засіб поміщається поруч із квітами або дітьми. Неодноразово повторювані кадри з порошком в такому сусідстві допомагають прищепити покупцеві позитивне ставлення до рекламованого засобу.

 

·         Рекламодавці звертаються до деяким звичайним для людини психологічним факторам, щоб спонукати їх до покупки продукту. Найбільш часто вони звертаються до почуття самозбереження, сексуальним бажанням, самооцінці, страху і авторитетності.

 

·         У рекламі для дітей зазвичай беруть участь діти-актори старші, ніж цільова аудиторія. Наприклад, в рекламі для 8 і 10річну дітей беруть участь 11 або 12річні моделі з іграшками для 8річніх. Рекламодавці використовують образ старшої дитини як ідеал, до якого повинні прагнути молодші.

·         До винаходу друкарського пресу товари рекламувалися за допомогою голосових оголошень.

 

Вдалий рекламний кадр або фотознімок - це результат праці багатьох фахівців: арт-директора, фотографа, режисера, фахівців зі спецефектів, фудстиліста.

 

·         Супи: для реклами супів в пакетиках варять справжній суп. Але якщо просто налити його в тарілку і знімати, не буде нічого видно, всі інгредієнти потонуть. Тому на дно кладеться шар прозорого желатину, зверху наливається бульйон або звичайна вода, а потім вже обережно викладається капуста, злегка обсмажена шинка, маслини, петрушка і овочі. Головне - створити враження багатого набору вітамінів.

 

·         Кип'ятять супи й відварюють макарони в спеціальних каструлях з павутиною тонких трубочок. Рис підфарбовують гуашшю, а бульйонні кубики кришать у каструлю з підфарбованою водою: у справжнього бульйон з'являються крапельки жиру, які непривабливо виглядають і блікуют.

 

 

·         М'ясо: коли потрібно знімати м'ясо, його обсмажують зовсім трохи, тільки для кольору. Баранину часто грає яловичина - зовні вони майже однакові. А ось свинина повинна бути світліша і рожевіша, ми це завжди підкреслюємо, щоб можна було впізнати її здалеку. Підфарбовувати м'ясо можна соєвим соусом, деякі фуд-стилісти віддають перевагу йоду, мазуту або солідолу.

 

 

·         Курка: курячі ніжки на фото повинні бути не вареними і не смаженими. Сирими їм виглядати теж не можна - покупець повинен відразу зрозуміти, що їх готувати не потрібно, тільки розігріти. Це дуже складне завдання. Якщо ніжки посмажити, вони зменшаться, потемніють, а збоку будуть плескатими. Тому курячі ніжки сушать будівельним феном: він підсмажує, але не деформує м'ясо. Курка виходить золотистою, як треба.

 

·         Котлети: котлети поливають лаком для волосся. Це потрібно для блиску, якого інакше добитися не можна. Якщо їх посмажити, масло вбереться вже через 5 хвилин.

 

·         Пельмені: пельмені - жахіття кожного фуд-стиліста. Їх доводиться ліпити вручну. М'ясо додавати не можна, тому що воно буде просвічувати темними плямами. У рекламі пельмені складаються з тіста і солі. Тому такий рівний колір. Їх ще можна підрум'янити і зволожити, щоб апетитніше було. Замість сметани фотографують клей ПВА: він ллється густо, поволі і важко - ідеально для реклами. Його ж можна використовувати для зйомки молока.

 

·         Соуси: соуси фарбуються харчовими барвниками. Але не можна відразу додати фарбу в соус, він тоді згорнеться і буде грудками. Потрібно спочатку розвести барвник зі спиртом, а потім вже змішати з соусом. Якщо виходить дуже рідко, можна зробити основу для соусу з желатину.

 

·         Овочі та фрукти:  як апетитно виглядають фрукти й овочі. Яблука, помідори, перець! Свіжі, стиглі, з краплями роси ...Ідеальні предмети попадаються вкрай рідко - як правило, цьому передує довгий відбір. Іноді доводиться навіть склеювати різні частини яблук або помідорів, а потім натирати маслом - для блиску. А щоб зберегти яскравий колір, «реквізит» кілька хвилин обсмажують. А потім наносять краплі роси. Роса зі звичайної води під безжалісними софітами моментально випаровується. У фахівців є краплі, які не висихають. Але простіше використовувати гліцерин. Він не висихає і відмінно виглядає на стінках келихів і шкірочці фруктів і овочів.

 

·         Кава: пити справжню каву в рекламі - не тільки дорого, але і небезпечно. Знімальний день триває біля 12 годин і більше. І весь день пити каву - пряма дорога в найближчий медпункт. Справжня кава не дуже добре виглядає на екрані: на поверхні утворюються маслянисті плями, які неприємно відсвічують. Тому замість ллється підфарбоване рослинне масло. Замість вершків - емульсійна фарба. А актори з видимим задоволенням роблять ковток кока-коли, що видохлася. Димок потім можна на комп'ютері красиво домалювати.

 

·         Морозиво: морозиво ніколи не знімають живцем, під софітами воно вмить тане - це завжди пластикова, силіконова або гелева маса. Їй дають потрібний колір, фактуру, роблять кульку пористою. Бездоганних вафельних ріжків теж не знайти - скрізь або шматочок відірваний, або колір нерівний, так що доводиться їх теж ліпити. А щоб з морозива не стікало варення або мед, прокладається тонкий шар поліетилену. Іноді замість улюбленого сладкомолочного продукту використовують збите картопляне пюре, а замість шоколаду, що ллється клей ПВА.

 

·         Майонез: майонези практично не знімають -  то не збігаються за кольором, то по консистенції. Тому часто в майонезну масу додають вапно - виглядає білішим, а ллється краще.

 

·         Зйомка з невідомою упаковкою: найчастіше рекламний ролик знімається до того, як затверджений остаточний дизайн упаковки. Тоді знімають будь-який продукт, відповідний по формі, - бризкають на упаковку антивідблиском, щоб не відсвічувала, і знімають. А вже після «вклеюють» нову упаковку на комп'ютері.

 

·         Димок або пар: в більш бюджетних роликах використовують цілком собі сучасні аерозолі. З їх допомогою можна отримати ефект пара на будь-якій поверхні, який затримається на кілька хвилин. Або створити туман, або серпанок. Або покрити все пилом і павутиною. Правда, ці задоволення теж недешеві.

 

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ  Слайд №18

1. Дебати  Об’єднання в 2 групи  (провести у вигляді ток-шоу)

І група – відстоює думку, що телебачення не що інше як засіб маніпулятивного впливу на особистість;

ІІ група – відстоює думку, що телебачення - мистецтво створення інформації яка сприяє становленню прогресивної, сучасної людини.

 

 

VІ. ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ УЧНІВ

Оцінювання відбувається з урахуванням критеріїв:

• участь у виконанні випереджаючого завдання;
• активність на уроці;
• аргументованість суджень.

 

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Слайд №19

1. Створити програму телепередач розвивального телеканалу з анонсами.
2. Створити логотип власного телеканалу з урахуванням інформаційної доступності, можливості залучення різновікової аудиторії…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
• Пащин М. Як створюються телевізійні передачі. — К., 1957.
• Канюка М., Каштанов В. Біля голубого екрана. — К., 1963.
• Домбругов Р. Розповіді про телебачення. — К., 1971.
• Косач Ю. Проблеми сучасного українського документального фільму. — К., 1974.
• Григораш Д. Журналістика у термінах і виразах. — Львів, 1974.

 

• sat-media.net – Історія телебачення. Як все починалося.
• ru.wikipedia.org – Визначення телебачення і його історія. Інформація з Вікіпедії – Вільної енциклопедії.