КУРСОВА РОБОТА

Роль музеїв у виховному процесі школи

Слухача очних  курсів

Гоголь Олександри Володимирівни

Заступника директора з виховної роботи

КЗО «СЗШ №49» ДМР

До захисту:

Консультант: Яшина Олена Миколаївна,

старший викладач кафедри

виховання та культури здоров’я

Дніпро - 2020

 ТЕМА: Роль музеїв у виховному процесі школи

ВСТУП............................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ музейної педагогіки у навчально – виховному процесі школи

1.1. Дослідження проблеми музейної педагогіки у навчально – виховному процесі школи                                                                       …………........................5

1.2. Роль  музейної педагогіки у навчально – виховному процесі школи…… 6

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З …

2.1. Особливості технології виховання музейної педагогіки      .............................................................8

2.2. Впровадження в систему роботи музейної педагогіки… ............................................................9

ВИСНОВКИ………………………………………………………………9

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………….10

ДОДАТКИ.……..………………………………………………………….11

ВСТУП

В сучасному суспільстві відбуваються соціально-економічні зміни, які істотно впливають на розвиток системи освіти, формують якісно нові вимоги до професійної компетентності вчителя, продукують інноваційні форми організації навчання. Серед соціальних інституцій, що успішно вирішують культурні освітні задачі української школи, варто відокремити музейну педагогіку. Підвищення ролі музейної педагогіки обумовлює необхідність уточнення її понятійного апарату.

Поняття «музейна педагогіка» було сформовано та введено в науковий обіг на початку XX століття в Німеччині. Його розробка пов'язана з іменами А. Ліхтварка, А. Рейхвена, Г. Фройденталя. Спочатку воно трактувалося як «напрямок музейної діяльності, орієнтований переважно на роботу з учнями». В 1913 році в Мангеймі на конференції «Музей як освітній та виховний заклад», А.Ліхтварк перший сформулював ідеї освітнього призначення музею і запропонував новий підхід до відвідувача як учасника діалогу. Реалізуючи на практиці метод «музейних діалогів», він обгрунтував роль посередника, який допомагає відвідувачу у спілкуванні з мистецтвом, розвиваючи здатність бачити і насолоджуватися художніми творами (згодом такий посередник і отримав ім'я музейного педагога).

Як особлива галузь знань і досліджень, музейна педагогіка починає формуватися в 1960-і роки, чому сприяли процеси зростання соціальної ролі музейної педагогіки в суспільстві і його демократизації. Завдяки цьому робота з аудиторією більше не розглядалася як другорядна. Великий внесок у розвиток музейної педагогіки внесли німецькомовні країни, де з'являється ряд музейно-педагогічних центрів:

• Робоча група музейної педагогіки (спочатку «Музейна школа» в Східному Берліні (1963 рік) з власним друкованим органом «Школа і музей у єдиній освітній системі НДР»;
• Зовнішня служба державних музеїв Прусської культурної спадщини в Західному Берліні (1961рік);
• Зовнішня служба Кельнськіх музеїв (1965 рік);
• Художньо-педагогічний центр Німецького національного музею в Нюрнберзі (1965 рік);
• Музейно-педагогічний центр в Мюнхені (1971 рік), який видає журнал "Школа і музей" та інші.

Діяльність центрів, яка мала в цілому практичний характер, призвела до активізації наукових досліджень, що й зумовило появу, згодом, нової науки. Для формування уявлення про предмет музейної педагогіки та її понятійного апарату серйозне значення мала дискусія, що відбулася в 1970-1980 рр., в якій взяли участь провідні західнонімецькі музеєзнавці Р. Ромедер, А. Кунц, В. Клаузевіц та інші.

Її основним підсумком стали розширені трактування поняття «музейної педагогіки» і усвідомлення її зв'язку з дослідницькою, експозиційною, збиральною роботою музеїв. Все ж дослідження цього періоду виявили роз'єднаність у розумінні сутності музейної педагогіки, що свідчить про те, що її можна розглядати і як наукову дисципліну.

Короткий екскурс в музейну педагогіку Німеччини показав, що еволюція цього поняття така: від позначення певного виду діяльності до назви наукової дисципліни.

У 1973 році в Москві на науковому семінарі "Роль художніх музеїв в естетичному вихованні школярів" вперше було поставлено питання про необхідність розробки музейної педагогіки.

В 1982 році на конференції в Іваново «Музей і школа» Аврам Мойсейович Розгін перший сказав про те, що «створення такої наукової дисципліни, як музейна педагогіка, яка знаходиться на стику цілого комплексу наук, нині представляється вже не якоюсь віддаленою перспективою, а нагальнопрактичним завданням». Її виділення у відносно самостійну наукову дисципліну було продиктовано необхідністю теоретичного осмислення освітньої діяльності музеїв і підвищення її якісного рівня.

Для розробки музейної педагогіки були серйозні історичні передумови. По суті, теорія музейної педагогіки почала формуватися в кінці XIX - початку XX ст., отримавши найбільш повне обгрунтування у працях основоположників російських екскурсійних шкіл (Н. А. Гейника, І. М. Гревса, Б. Е. Райкова) і прихильників використання з метою освіти педагогічних, шкільних і дитячих музеїв (М. В. Новоруський, В. Коховскій, М.С. Страхова, Н.А. Флеров, Ф. І. Шмідт). У період становлення музейної педагогіки як наукової дисципліни їх погляди стали особливо актуальними, адже були збагачені концепцією нового педагогічного мислення, в основі якого лежали ідеї гуманізації та гуманітаризації освіти через звернення до світової культури, історії, духовних цінностей.

Затвердженню терміна "музейна педагогіка" в сучасному російському музеєзнавстві сприяла ситуація, пов'язана з новими реаліями суспільного розвитку 1990-х рр. та змінами в системі освіти, головним завданням якої, як підкреслено в Концепції загальної та середньої освіти, є духовний та інтелектуальний розвиток особистості. Російські музеологи відзначають, що вперше в документі, що визначив напрямок шкільної реформи, прозвучало слово "музей".

США - перша країна в світі, яка визнала професію музейний педагог. Там майбутніх музейних педагогів готують у трьох вищих навчальних закладах – в Університеті ім. Дж. Вашингтона у Вашингтоні, у Бенк Стріт Коледжі в Нью-Йорку, в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі.

В Санкт-Петербурзі державна Академія культури вперше запропонувала студентам-музеєзнавцям курс "Музейної педагогіки". Програма з музейної педагогіки в курсі "Музейна справа і охорона пам'яток історії" викладається і в Київському національному університеті культури і мистецтв. Мета цієї програми - дати студентам знання з теорії і практики музеєзнавства (педагогічний аспект); визначити методичні основи процесів навчання, виховання і розвитку людини в умовах музею.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ музейної педагогіки у навчально – виховному процесі школи

1.                                             Дослідження проблеми музейної педагогіки у навчально – виховному процесі школи   

Сьогодні музейна педагогіка — це галузь діяльності, що здійснює передачу культурного досвіду на основі міждисциплінарного та поліхудожнього підходу через педагогічний процес в умовах музейного середовища. Сучасна музейна педагогіка на Україні розвивається в руслі проблем музейної комунікації і спрямована на вирішення завдань активізації творчих здібностей особистості. З цією метою розробляються різноманітні методики роботи з відвідувачами, що змінюють їх роль і позиції в музейно-педагогічному процесі. Незважаючи на застовування диференційованого підходу до різних категорій відвідувачів, основна увага музейної педагогіки, як і раніше, зосереджена на дитячій та підлітковій аудиторії. Музеї приваблюють дитину, особливо молодшого віку, пробуджуючи її активність своєї предметністю, реальністю і конкретикою буття. Музей може служити місцем зустрічі та діалогу різних поколінь, який сприяє актуалізації на індивідуальному рівні вічної проблематики, пов'язаної з вибором добра або зла, мудрості або безумства, істини чи брехні, дії або неробства.

Метою музейної педагогіки є сприяння розвитку творчих здібностей дітей, саме тому музейна педагогічна система передбачає таку організацію навчально-виховного процесу, за якої дитина - один із головних суб'єктів творчої діяльності.

На сьогоднішній день українське суспільство потребує єдиної ідеологічної концепції, що спирається на ідею збереження історії. І найважливішим в цьому напрямку є залучення підростаючого покоління до діалогу зі старшими поколіннями: батьками, бабусями, дідусями, відомими земляками (вченими, військовими, діячами культури та мистецтва), які залишили свій слід в історії України.

2.                                             Роль  музейної педагогіки у навчально – виховному процесі школи 

Музей при навчальних закладах покликаний сприяти формуванню патріотизму в учнів, розширенню світогляду й вихованню пізнавальних інтересів і здібностей у пошуковій, дослідницькій та практичній діяльності. У пришкільному музеї все призначено для учнів, переважно створене їх руками під керівництвом учителя. Музейні експонати є наочними посібниками для уроків. Сама організація музею є однією з форм прояву творчої активності та ініціативи учнів і це не тільки скарбниця цінних документальних матеріалів і пам’яток історії, реліквій минулого і цінностей нашого часу, але і місце науково-педагогічної обробки зібраного матеріалу. Музей навчального закладу не відрізняється від державного музею, окрім наукової цінності колекцій та глибини наукової розробки питань.

             Центром методичної роботи з питань організації роботи музеїв при навчальних закладах міста Дніпро є Міжнародний центр дитячо-юнацького туризму (МЦДЮТ) Головного управління освіти і науки м. Дніпро. При навчальному закладі, який перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України, як складова системи навчально-виховної роботи, створюється музей, з метою залучення учнівської та студентської молоді до вивчення і збереження історико-культурної спадщини українського народу, формування освіченої розвиненої особистості та сприяння вихованню у неї патріотизму, любові до України, поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей українського народу («Положення про музей при навчальному закладі, який перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України», затверджене наказом від 04.09.2006 № 640).

На сьогоднішній день при навчальних закладах м. Дніпро зареєстровано більше 200 музеїв. За профілями музеї при навчальних закладах поділяються на історичні (військово-історичні, широкого історичного профілю, історії освіти або навчального закладу), археологічні, краєзнавчі, природничі, літературні, мистецькі, етнографічні, технічні, галузеві та інші.

Сучасні навчальні заклади активно впроваджують новітні педагогічні технології. Побудова музейної експозиції – приклад практичного втілення такої форми навчання й виховання, як метод проектів. Проектні технології спрямовані на стимулювання інтересу учнів до нових знань, на розвиток дитини через розв’язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності. Спрямування освіти на профільну підготовку учнів робить знання і застосування методу проектів надзвичайно актуальними. Один із можливих у навчальному закладі напрямків профорієнтаційної роботи – це музейна справа.

Як правило, музеї при навчальних закладах виникають з двох основних причин. По-перше, зібрані шкільними колективами матеріали у процесі багаторічної краєзнавчої роботи потребують їх впорядкування для подальшого використання. По-друге, ідея створення музею виникає як основна, і краєзнавча робота в навчальному закладі направляється на її реалізацію.

Прикладом може стати створення музею Великої Вітчизняної війни у СЗШ №52  Шевченківського району м.Дніпро. Більше 10 років шкільним активом (учнями, вчителями, батьками) велася клопітка пошукова та дослідницька робота з ветеранами Другої світової  війни, їх мемуарами та цінними історичними об’єктами.. Профіль музею - історичний; засновник музею - директор школи Свіріпа П.І; керівник музею – Златова Олена Дмитрівна (вчитель історії та права). У музеї представлені фотоматеріали, мемуари ветеранів мікрорайону «Тополя» їх особисті речі, медалі, ордени.

РОЗДІЛ 2. Організація роботи з музейної педагогіки у КЗО «СЗШ №49» ДМР

2.1. Особливості технології виховання музейної педагогіки   

    Основними завданнями музею є: виховання у молоді патріотичної свідомості; проведення просвітницької роботи серед молоді по вивченню історичної спадщини українського народу; залучення молоді до пошукової, науково-дослідницької роботи; поглиблення загальноосвітньої підготовки молоді засобами позакласної, позашкільної роботи; надання допомоги педагогічному колективу навчального закладу по впровадженню активних форм роботи з молоддю.

Музей проводить дослідницьку роботу; систематично поповнює свої фонди шляхом проведення пошукової роботи, екскурсій, а також використовує інші шляхи комплектування, що не суперечать законодавству; здійснює облік музейних предметів, забезпечує їх збереження; створює нові і поповнює стаціонарні експозиції та виставки; організовує та бере участь у районних, міських, обласних, всеукраїнських заходах.

Особлива увага приділяється масовій роботі, яка включає планування і проведення в музеї уроків, зустрічей, бесід, тематичних вечорів, екскурсій для учнів різних вікових категорій.

Отже, важливими компонентами успіху роботи пришкільного музею є збагачення її змісту, впровадження досконалих методик і забезпечення високої техніки її проведення.

Кожен етап суспільного життя залишає свій слід в історії. У наш час «виховання історією» набуває особливої актуальності, коли йдуть активні пошуки найбільш ефективних засобів формування самосвідомості учнівської молоді. Знайомство з найважливішими сторінками минулого сприяє всебічному розвитку людини як цілісної особистості. Можливо тому музейна педагогіка є перспективним напрямком педагогічної освіти ,а пришкільні музеї стали інструментом її розвитку.

Завданням кожного музею є розвиток здатності сприймати музейну інформацію, розуміти мову музейної експозиції. На сьогоднішній день не кожна дитина поважає культурну спадщину та розуміє її значення і цінність. Задача музейного педагога – сформувати ціннісне ставлення до культурного надбання, прищеплювати бажання спілкування з музейними цінностями. Необхідними умовами для цього є створення у музеї умов для найбільш ефективної роботи з аудиторією різної вікової категорії. Незамінним в цьому випадку є використання новітніх інтерактивних технологій, популяризація музейного виховання, залучення різноманітних партнерів.

Останнім часом все більше музеїв впроваджують програму «Торкатись руками». Пояснюється це тим, що у всіх людей, в незалежності від віку, виникає бажання торкнутись руками предметів, в тому числі і музейних. Таким чином, людина, а особливо дитина, отримує цілий букет відчуттів, може на дотик оцінити предмет, його фактуру, температуру, матеріал, форму, відчути неабияку емоційну віддачу. Тому поняття “музейна педагогіка” у психолого-педагогічній літературі розглядається науковцями як актуальний і перспективний напрям, що сприяє формуванню громадянсько-патріотичних почуттів. А Закон України “Про музеї та музейну справу”, прийнятому 29 червня 1995 року, говорить про те, що “музеї як культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені не тільки для вивчення, збереження та використання пам’яток матеріальної і духовної культури, але й для залучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини”.

Зрозуміло, що в даний час теоретична база музейної педагогіки знаходиться в стадії формування і практичної потребою залишається об'єктивне пізнання закономірностей її розвитку. Вирішувати цю проблему в нашій країні мають науково-практичні центри музейної педагогіки, створені ще на початку 1990-хроків. Музеї стають центрами як формальної, так і неформальної освіти для всіх категорій населення. Створюються нові організаційні структури - музейні культурні центри на базі музеїв, орієнтовані на взаємодію з органами освіти, соціального захисту, закладами культури, науки, мистецтва. Вони мають багато модифікацій, які визначаються специфікою територій, особливостями музеїв і музейної мережі, культурним потенціалом регіонів, а головна їх мета - освіта людини культурою.

ВИСНОВКИ

Отже музейна педагогіка - один з найперспективніших напрямків музейної справи в Україні і в світі, який потребує активного розвитку з метою реалізації освітньо-виховної та інших функцій музею.

 
Список рекомендованої літератури:

1. Закон України «Про освіту» – Режим доступу до документу: http://zakon.rada.gov.ua/
2. Закон України «Про загальну середню освіту» – Режим доступу до документу:http://zakon.rada.gov.ua/
3. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року (Указ Президента України від 25 червня 2013 року № 344/2013).
4. Бех І.Д. Компетентнісний підхід у сучасній освіті [Електронний ресурс] / І.Д. Бех. Режим доступу:http//www.ipv.org.ua/component/article/ 8-beh /56-2012-09-04-22-32-01 html.– Назва з екрану.
5. Ванюков И.В., Руднев Е.А. Развитие лидерского потенциала директора школы. – М.: Сентябрь, 2011. –120 с .
6. Голова Н.І. Розвиток творчості педагогів в умовах модернізації освіти. – Режим доступу до документа: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Znpkhist/2011_3/11gnizo.pdf
7. Музеї при навчальних закладах - центри патріотичного виховання учнівської молоді (Міжнародний центр дитячо-юнацького туризму «Позашкілля», 2011, № 1)
8. Положення про музей при навчальному закладі, який перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України (наказ Міністерства освіти і науки України від 04.09.2006 № 640).

ДОДАТКИ