Усний журнал. "Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму".

Криворізький обласний ліцей - інтернат для сільської молоді

Усний журнал

Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму

                                  Підготував класний керівник ІФ-10

                                                   Мироненко В.В.

                           КРИВИЙ РІГ -2018

Усний журнал

Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму

Мета: формувати вірне уявлення про красу людини, розвивати естетичний  смак, розумний підхід і почуття міри по відношенню до одягу.

Оснащення:

• Плакати «Вещи - наши слуги, и вести себя они должны соответственно,т.е. быть незаметными» (Л.Леонов)
• «Прежде чем одеться и накраситься, подумай, какого отношения ты к себе добиваешься?» (И.С. Кон),
• Портрети політичних діячів.
• Малюнки українського національного одягу.
• Поради психолога «Діловий етикет»

Форма:  круглий стіл

                                      Хід заходу

Вчитель: Всі знають відоме прислів'я: "Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму". Хоча при цьому набагато важливішим вважається розум, але все ж одяг визначає те, яке враження ви справите на іншу людину. Зовнішній вигляд відображає особистість, відображає сутність та внутрішній світ людини, зі всіма її звичками і нахилами. Культура одягу має не менше значення ніж культура поведінки. В одязі потрібно враховувати колір, лінію, фактуру і стиль.

       Одяг зумовлений також положенням, стилем, смаками, уподобаннями та матеріальним станом людини. Основне правило - одяг не повинен бути брудним, неохайним чи подертим. Це свідчить про недбалість його власника, неповагу до людей і в першу чергу до самого себе.

    Одяг повинен бути зручним та не суперечити загальноприйнятим вимогам пристойності. Значним фактором впливу на одяг є мода. Чи більше чи менше притримуватися її - вирішує сама людина.

І сторінка «Мода — це те, що вам йде»

Вчитель: Надаємо слово  модельєрам.

Виступ модельєрів

Модельєр 1:      Саме головна тенденція в моді останніх років як чоловічої так   і  жіночої   - постаратися знайти свій  стиль  в  одязі,  який  би
підкреслював  достоїнства  й  індивідуальність особистості. Один  відомий  французький модельєр сказав: «Мода  - це те, що вам  йде».Існують  різні  стилі одягу, що залежать від віку,  зовнішності  і  манери поводження людини.
     Мода  -  це  сполучення законів стильової  єдності,  колірної
гармонії.   Вона   додає  зовнішньому  виглядові   природність   і
респектабельність,  мода  вимагає почуття  міри,  обліку  факторів
часу,  смаку,  віку.  Ще  в  старовину  говорили:  намагайся  бути
витонченим, але не чепуруном. Одяг не буває просто красивим.  Його
краса   в  призначенні:  для  роботи,  будинку,  свята,  заміської
прогулянки. Елегантний одяг є таким тільки з елегантним  хазяїном,
що має гідну поставу, володіє гарними манерами і красивою мовою.
 

Модельєр 2:

 Одяг для чоловіків

    Одяг чоловіка впливає на його успіх у ділових колах, сприяє створенню відповідного іміджу. Костюм бізнесмена повинен бути доволі консервативним, будь-якого не яскравого кольору, одноколірний. Жилет і піджак повинні закривати верхню частину штанів, рукава пальта повинні закривати рукава піджака. Краватка - це головний показник смаку і статусу чоловіка, тому необхідно щоб вона в зав'язаному стані досягала до пряжки пояса, а ширина повинна відповідати ширині лацканів піджака. Штани повинні спереду ледь спускатися на черевики, а ззаду доходити до каблука. Шкарпетки повинні підбиратися до костюма, але їхній колір повинен бути трішки темнішим, бажано чорний, але ні в якому випадку не білий. Колір взуття повинен бути ідентичний кольору ременя та ремінця на годиннику. В офіційній обстановці (коли входять у кабінет, виступають, сидять у президії) піджак повинен бути застебнутий. Розстебнути його можна сидячи на кріслі (наприклад за столом). Одяг чоловіка скромний, модний, доцільний, без надмірностей і яскравих фарб. Сучасний костюм, свіжа сорочка, уміло підібрана краватка вже створюють гармонію чоловічого одягу. Один - два костюми, дві - три сорочки, спортивний костюм, куртка, пара туфель - це майже весь чоловічий гардероб.

Модельєр 3:

Одяг для жінок

   Жінки користуються більшою волею в виборі одягу, його фасону, кольору і тканини. У жіночому одязі більш, ніж в чоловічому, відображається її індивідуальний стиль і особистий характер. Важливо вибрати відповідний обстановці костюм. Гарний костюм зі спідницею підкреслює авторитет жінки. Спідниця повинна бути темного кольору, а костюм світлішого. Не прийнято ходити в розкішних платтях. Зачіска, макіяж і прикраси повинні доповнювати діловий костюм. Макіяж не повинен бути викличний і занадто помітний, прикрас повинно бути якомога менше, але вони повинні бути дорогі та гармонійні з самим костюмом. Парфуми повинні відчуватися тільки на близькій відстані. І запам'ятайте: "Немає невродливих жінок, є жінки, які не знають, як зробити себе вродливими!". Кращі прикраси жінки - краса і природність. Програє та жінка, що завішує себе коштовностями. Є крилате вираження: успіх має не плаття, а Попелюшка в платті. Гардероб жінки відповідає її способові життя, вікові, захопленості. Головне гармонія.   

Вчитель: Послухаємо поради психологів.

ІІ сторінка «Психологія одягу»

Виступ психологів

Психолог  1:    «Небезпечний» для кар'єри одяг

    «На замітку працюючим жінкам. Будь ласка, уникайте вдягати на роботу такі речі: занадто відверті й занадто звабливі сукні та спідниці, міні, топи з відкритим животом, брюки з низькою посадкою, спідниці, блузки та брюки, що обтягують фігуру, одяг, що занадто високо піднімається (опускається), коли ви сидите, усе прозоре». Таку інструкцію отримала 36-річна адвокат М. Келлі на своїй новій роботі. Розцінивши ці вимоги до свого гардероба як дискримінацію, вона спробувала заперечувати і... її звільнили! І це відбулось у демократичній Америці! Відповідність корпоративному дрес-коду виявилась для компанії настільки важливою, що вона без коливань розсталася зі співробітницею, не готовою прийняти встановлені правила.

   Слід визнати, що всі вищезазначені «претензії» до жіночого одягу є досить розповсюдженим явищем як в офісах, так і в державних установах. Але повернемось до школи. Хоча офіційного дрес-коду в загальноосвітніх навчальних закладах не встановлено, існують певні правила, що «можна», а що не «можна» вдягати. А ось чи дотримуватись цих правил, вирішувати вам. Авжеж, активно протестувати проти подібного втручання в особисте життя треба. Однак чи впевнені ви, що ваш протест не закінчиться фіаско?

Психолог 2:     «Одяг і формування стилю поведінки»

     Згідно з відомим прислів’ям, зустрічають - за одягом. Адже від вбрання людини нерідко залежить і враження, яке вона справляє на інших, особливо при першому знайомстві. І справді, по тому, як людина вдягнена, часом можна більше дізнатися про неї, ніж з усіх характеристик і розмов. Скажімо, недбалість в одязі – ознака недбалої особистості, безпорядок зовнішній – відображає безпорядок у душі. А людина, вбрана строго та стримано, здається відповідальною і старанною.

       Та психологи вважають, що не менше, ніж на оточуючих, наш одяг впливає на нас самих, наш настрій і стиль поведінки. Адже в процесі розвитку культури, одяг став продовженням, частиною людської особистості. Змінити особистість непросто, а от змінюючи одяг, ми ніби входимо в інший образ, стаємо іншою людиною. Ми не просто вдягаємося вранці, ми вбираємось відмінником, успішним менеджером, уважним лікарем чи прекрасною пані. Так ми одержуємо чудовий засіб впливу на свій стан. Наприклад, військова, та й будь-яка інша форма дисциплінує, стриманий діловий костюм налаштовує на працю, а вечірній стрій піднімає настрій, створює відчуття свята. Формування стилю поведінки, який вмикається за допомогою вбрання, - зручний прийом для всіх, хто повинен час від часу входити у потрібний стан. Акторам це, мабуть, відомо найкраще.

  Психолог 3:  «Щасливий одяг»

      Ще одна цікава особливість одягу – він може бути „щасливим” або – навпаки. Вдягнув „щасливу” сорочку – і склав іспит, вбрався в „не той” костюм – і не підписав важливий контракт. Дослідники вважають, що ми підсвідомо запам’ятовуємо відчуття, запахи, стан, у якому були, коли минулого разу вдягали цей одяг. І якщо тоді ми зазнали успіху, то й зараз підсвідомо налаштовуємося на успішність. Але й неприємності, прикрості, поразки у підсвідомості також можуть бути пов’язані з одягом. Тому психологи радять позбутися або принаймні якомога довше не вдягати речі, пов’язані з негативними переживаннями. Не варто також вдягати те, що ви носили, коли хворіли, поки повністю не одужаєте. А ще – знімайте вдома свій службовий стрій. Навіть якщо ви працюєте не виходячи з власного помешкання - окремі костюми для роботи й дозвілля допомагають краще зосереджуватися і розслаблятися.

    Якщо ж ви хочете змінити своє життя, важливим моментом у цьому може стати зміна стилю одягу або хоча б певних його деталей. Можна навіть вдатися до „ритуального” знищення якихось речей. Але не варто забувати, що всі ці психологічні прийоми лише допомагають нам, чи то розпочати нове життя, чи налаштуватися  на працю, чи дисциплінувати свій розум і поведінку. А от що вийде з нашого починання – залежить вже від зовсім інших чинників, мабуть, насамперед, від нашої рішучості, терпіння, наполегливості.

ІІІ сторінка «Імідж політика»

Учень 1: Імідж політика, а тим паче президента, багато в чому залежить від одягу, який він носить. У яких дизайнерів одягаються глави держав і на скільки дорогий одяг, який вони носять? Данина моді чи підтримка власного виробника? Такий вибір часто постає перед главами держав, коли вони обирають собі модельєра. Безперечно, багато в чому він залежить від рівня розвитку моди в державі, та частіше причиною вибору того чи іншого дизайнера одягу залежить від особистих забаганок лідера держави чи позиції ЗМІ.

     Жак Ширак. Президент Франції (1995—2007). Переконаний демократ Жак Ширак принципово вдягається у маловідомих французьких модельєрів. Ширак – елегантна людина, любить добре підігнаний одяг, проте він – політик, глава держави. Тож і підхід до стилю одягу у нього відповідний. Окрім французьких дизайнерів, президент також користується послугами відомого сербського дизайнера краваток Невена Вргока.

Учень 2:

Тоні Блер. Екс-прем’єр-міністру Ентоні Блеру шиє костюми британський модельєр Рей Кельвін – головний дизайнер лейблу Ted Barker. Для мешканців Туманного альбіону важливо, щоб їхній лідер носив вітчизняний одяг. Свого часу британські ЗМІ гостро розкритикували рішення англійської футбольної збірної запросити до створення нової форми італійського дизайнера Джорджіо Армані. У Блера є консультант з одягу – Мальком Лівін, теж британець: модельєр, кравець, іміджмейкер.  Взуття Блер також купує у британської компанії John Lobb, яка виготовляє взуття старого строгого стилю, популярне серед багатих лондонців. За носіння класичних чорних черевиків цієї марка Блера вважають «істинним британцем».

І хоча журналісти часто віддають британському прем’єр-міністру пальму першості серед найгірше одягнутих знаменитостей, свого рішення одягатися у своїх дизайнерів Блер не змінює.

Учень 3:   Ангела Меркель

    Німецький канцлер відрізняється від своїх колег та й від інших жінок-політиків тим, що одягається дуже скромно і взагалі не звертає увагу на одяг. Коли фрау Меркель порекомендували вдягатися краще й завести нового перукаря, вона відповіла: «У мене є більш важливіші справи».

  Ангела Меркель – досить консервативна людина, і переважно вдягає строгі брюки та туфлі на плоскій підошві. Фрау Меркель почала користуватися косметикою лише під час виборчої компанії минулого року, і, ставши канцлером, дещо змінила свій гардероб, проте її імідж лишився незмінний. Підтримуючи імідж державного діяча, фрау Меркель носить одяг вітчизняного виробництва.

Учень  4 : Віктор Ющенко.

   Віктор Ющенко неодноразово заявляв і начебто доводив на ділі прагнення до європейських стандартів життя. Проте у підходах українського президента до стилю одягу європейськість слабко простежується, як і не простежується знаменита фраза «підтримаємо власного виробника».

     Костюм від французького ательє “Zilli”, який носить третій Президент України(2005-2010), досить дорогий і його вартість, залежно від стилю та матеріалу, доходить до двох місячних зарплат глави держави. Костюми від “Zilli” вважаються «кричущим одягом», дехто називає цей стиль «піжонським».

     На відміну від свого чоловіка, дружина – Катерина Ющенко, носить костюми переважно від вітчизняних дизайнерів. Катерина Михайлівна переконана, що її одяг має обов’язково представляти українську культуру, і навіть, якщо вона одягає сукню від іноземного дизайнера, то обов’язково додає до неї щось українське.

   Віктор Андрійович Ющенко теж є знаним любителем української етніки, проте підходить до цього вибірково.

Учень  5: Юлія Тимошенко

    Юлія Тимошенко надає перевагу красивому одягу. Улюблені дизайнери екс-прем’єр-міністра України – італійці Дольче і Габбана, вона також полюбляє носити одяг надзвичайно популярної серед європейської еліти марки «Луї Віттон» (сукні та «аксесуари» цієї торгової марки, до речі, дуже дорогі). Одягається Юлія Володимирівна і в українських дизайнерів, зокрема, в Айни Гасе. Проте частіше Тимошенко носить одяг від іноземних модельєрів.

ІV сторінка  «Ділимось думками».

 Вчитель: Яке Ваше ставлення до народної мудрості "Зустрічають по одягу, проважають по розуму"? В залежності від яких чинників формується у Вас думка про оточуючих? Яким риси характеру Ви віддаєте найвищу оцінку?

Учениця 1: Прислів’я-це взагалі унікальне явище, яке заслуговує окремого вивчення і обговорення. Це нагромадження величезного людського життєвого досвіду, лаконічно сформульоване одним реченням. Однак реченням,про яке можна написати цілу книгу. Для мене у людині головним є її внутрішній світ. Так,звісно що при знайомстві спершу дивишся на "картинку". Але ж це замилування зовнішньою красою швидко минає,якщо людина "порожня" всередині. Кожен з нас має свій певний ідеал,критерії оцінки...Я завжди кажу,що краса швидкоминуча...Бо так і є...Я більше ціную щирість,повагу,відповідальність,надійність...
Учениця 2: Звичайно, головне в людині її внутрішній світ. Для мене важливим є відсутність лицемірства, егоїзму, недоброзичливості. 

Учениця 3: В народе ходит пословица «Встречают по одежке, провожают по уму». Мне она кажется очень точной и по-настоящему муд­рой. Действительно, когда мы знакомимся с новыми людьми, то в первую очередь обращаем внимание на внешний облик челове­ка: как он одет, как говорит, как ведет себя. Если тебе что-то не нравится в новом знакомом, то знакомство может и не перерасти в товарищество и дружбу.
С течением времени, часто общаясь, мы лучше узнаем друг друга. Становятся понятными причины поступков, раскрывает­ся внутренний мир человека. Ведь только со временем можно узнать: добрый ли человек или просто лицемерит, умный или хвастливый. А когда ты ценишь и уважаешь человека, то его внешний облик уже не имеет такого большого значения, как раньше.

Учениця 4: «По одёжке встречают, а по уму провожают». Эта русская пословица никогда не утратит своей актуальности. И с этим, я думаю, трудно поспорить. Стоит ли верить тому, кто утверждает, что при знакомстве с новыми людьми не обращает внимания на внешний вид, на пресловутую материальную вычурность или ее отсутствие? Все, абсолютно все сначала оценивают человека по его одежде. Правда, утверждают почему-то, что не берут это в расчет.

     В первом классе у меня была популярная на тот момент анкета. Не вспомню сейчас, как она называлась, но что-то про любовь. Был в ней такой вопрос: «На что вы в первую очередь обращаете внимание при знакомстве?» Все, как один, писали «характер». Уже тогда мы бессовестно обманывали друг друга. Да, впрочем, и себя мы тоже обманывали. Родители вбили нам в головы, что внешность-то – совсем не главное! Главное – внутренний мир и его, этого самого внутреннего мира, богатство! С тем, что внутренний мир – это основа основ, и без него, в принципе, никуда, я спорить не собираюсь. Но дело в другом. Скажите мне, пожалуйста, какой характер мы видим при первом знакомстве? Мы не то что характер, темперамент еще оценить не можем.
      О чем же может рассказать одежда человека? Прежде всего, о его материальном достатке, вкусе, принадлежности к той или иной субкультуре, образе жизни, может быть, о месте работы или учебы (ведь из толпы сразу выделяются люди в форме: военные, милиция, врачи…) Но всё это слишком субъективно. Не всегда девушка в спортивном костюме умеет садиться на шпагат, а мужчина в деловом костюме работает в офисе. Девочка в лейблах знаменитых модных домов, едущая в метро, далеко не всегда богата, так же как и молодой человек в комфортной и простой одежде не всегда беден.
     Мы лихо строим субъективные, эмоциональные выводы о человеке, всего лишь оценивая его внешний вид. По дурацкому принципу «нравится/не нравится». Но, в то же время, по-другому не получается. Как ни старайся. Если человек приятен внешне, аккуратно и стильно одет, нам хочется идти на контакт, общаться. Но нужно, в то же время, смотреть в глаза, обращать внимание на походку, на улыбку, мимику, жесты. Именно в них заключается то особенное, что нужно ценить в каждом. Именно это, может быть, и делает нас людьми, а не толпой бесцветных манекенов. Делает нас «живыми», способными на чувства и страсти. За старой потертой курткой может скрываться доброе сердце и широкой души человек, за крашеными в желтый цвет волосами – прятаться необыкновенный интеллект и эрудированность, а за интеллигентными очками и портфелем – поджидать нецензурная брань в ответ на толчок в общественном транспорте.
     Не обращать внимание на одежду НЕВОЗМОЖНО. Можно просто копнуть глубже. Можно позволить себе поразмышлять. Проанализировать. И, может быть, понять большее. Давайте оставим этот дресс-код и фейс-контроль для офисов и ночных клубов. Для тех мест, где это действительно важно.   Уилл Селф в своей книге «Дориан» говорит, что в наш век внешность значит всё больше и больше. Только самые поверхностные люди не судят по ней. Как расценивать это высказывание? Внешность значит многое. Однако одежда – не главное. Люди, конечно, не могут совать под нос незнакомым свое резюме. Но мы можем попробовать увидеть сквозь завесу дорогих марок и грязных рубашек что-то большее. Что-то лучшее.
 

V сторінка «Історія українського одягу»

Історик 1: Національний костюм — це частина національної культури. Люди не усвідомлюють до кінця, що їх місце у навколишньому світі є визначеним і закономірним. Кожна деталь у їх зовнішньому одязі має суто філософське, позаземне звучання. Наприклад: те, що у народі одягали на голову, не було просто головним убором, це — своєрідний зв'язок із космосом, а те, що носили на ногах — зв'язок із землею. Клімат України досить суворий і теплий. Одяг нашому населенню завжди був потрібний 6—7 місяців у році. Ось чому хутро було найулюбленішим матеріалом для виготовлення верхнього одягу. Колись наші предки шили його із диких тварин. Тепер — з овечих шкір, рідко — оленів, лисиці. На оздобу одягу використовували хутра дрібних диких тварин: куниць, соболів, бобрів, білок.  В стародавній Україні-Русі хутро розцінювалось нарівні з сріблом і золотом. Ним платили данину.
З давніх давен в Україні люди вміли обробляти льон, коноплі, овечу вовну і навіть кропиву дикоростучу. З чужинецьких, привізних тканин найпоширеніший був шовк, який ще називали поволокою. Привозили тяжку
золоту парчу та оксамит. Далеко йшла слава про українське сукно. А ткацтво — одна з найулюбленіших галузей народного промислу. Селянське полотно по грубості ділиться на три види:
1) найгрубшу рядовину (верхній робітний одяг для чоловіків);
2)середню «десятку» (сорочки...);
3)найтоншу «12» (жіночий одяг, рушники та скатерки).

Історик 2:  Хустка. Дівоча хустка в Україні має крім побутового ще й обрядове значення. При сватанні дівчина перев'язує руку парубкові на знак згоди бути його дружиною. «Ой, - маю я одну хустку та їй нема року, А то буде миленькому на осінь до боку...» В часи козаччини дівчата дарували нареченим вишиті хустини, як символ вірності в коханні. «Дай же, дівчино, хустину, Може, в бою де загину — Накриють очі темної ночі, Легше в могилі спочину...» (Т.Шевченко написав поему «Хустина»). В давнину в Україні хустки (обов'язково білі) вишивалися шовком, сріблом та золотом. Орнамент був геометричний, а з 18-го століття — рослинний. Рідко — зображення птахів. Козацькі хустки мали китиці по краях. Барвисті — від болгар, сербів.
     ОЧІПОК. Заміжні жінки ховали своє волосся під очіпок. Він має форму циліндричної шапочки з плескатим дном, а на по¬тилиці має розтин на шнурівці. Одягнувши на голову очіпок, жінка стягує його і зав'язує.
В залежності від достатків господині, очіпки були з бавовняної матерії, з шовку, оксамиту і навіть з дорогої парчі. Колір: білі, сині, зелені, у бабусь — чорні, у вдовиць, що хочуть вдруге заміж — червоні. У молодих — білі

вишиті.
Історик 3:  ЖІНОЧА СОРОЧКА. Це найстарша з одежі наших предків. За княжих часів в теплий період року довга сорочка, підперезана поясом, була єдиним одягом жінок і дівчат. Біля шиї мала багате дрібних складок. На Лівобережжі сорочки були без коміра, лише з вузенькою лімівкою на краю зібраного на нитку полотна навколо вирізу на шиї. На Правобережжі — з коміром стоячим, або відкладним, а рукава — з манжетами та з оборкою на кінцях біля зап'ястків. Жіночі сорочки шились з розрізом посередині грудей, вишита пазуха на Правобережжі.
Рукава у всіх — широкі і довгі, ш.=2/3д. Довжина українських сорочок — по «кісточки» з плахтою чи запаскою. До спідниці — трохи коротші. З-під плахти чи запаски повинен визирати долішній вишитий край «поділ», або «подолик». Сорочка була і залишається головним одягом людини, про що свідчать приповідки і повір'я. «Своя сорочка ближча до тіла». «Щасливий, бо в сорочці народився». Одяг, що носиться поверх сорочки: ЗАПАСКА. Поверх запаски одягали попередницю. Підперізують крайкою (фартухом). Колір запаски: чорний, синій, червоний та білий.  ПЛАХТА.  В два рази ширша, ніж запаска, своєю формою — зовсім проста: два полотнища, зшиті вздовж до половини.  По кольору — різні, але завжди різнокольорові смуги проходять вздовж і впоперек, утворюючи кратки, що нагадують шахівницю.
КОРСЕТКА АБО КЕРСЕТКА
Одягають на горішню частину тіла поверх сорочки. Шиється з тонкої вовняної тканини, оксамиту або шовку, на підкладці, без рукавів, без коміра, в талію. Дівочі керсетки «гладкі», жіночі — з «вусами». «Вуса» — складні чотириярусні складки: їх буває п'ять чи сім, вони надають одягу пишноти й легкості бароккового стилю. Довжина — по пояс або по коліна. Шовкові та вовняні обшиваються чорним або темновишневим оксамитом. Оксамитові — «кривулькою» з червоної або блакитної стрічки. Застібуються з лівого боку, на Уманщині — посередині на гаплики, в галичанок — ледве сходяться на грудях. На Заході рясно оздоблюються намистом.
СПІДНИЦЯ. Прийшла до нас з заходу в кінці 18-го століття. На саморобному полотні («димі») витискали олійною фарбою візерунки. Лемківський фабран має багато складок, які надають пишноти. Ховаючи в скриню, складали й перев'язували мотузком. На Наддніпрянщині жінки шили спідниці зі спеціальної набивки темних кольорів, з вузень¬кою оксамитною стрічечкою внизу. В Поліссі андарак червоний, оздоб-лений вишиванням або тканим різнокольоровим орнаментом.

Історик 4: СУКНІ. Появилася в 14-му столітті. Довгі, з довгими вузькими рукавами, з відкладним коміром або великим вирізом для шиї. Сукні з розрізом донизу — байбараки. Під нього одягали шляхтянки — шовкові вишиті сукні або сорочки. ЖІНОЧЕ ВЗУТТЯ. Основне взуття колись було — чоботи з сап'яну — «сап'янці». Найулюбленішими були червоні, які одягалися в неділю чи в свято, як частина святкового одягу. «На нозі сап'ян рипить, а в борщі півник кипить» казали про добру господиню. Крім чобіт були в ужитку і черевики або черевички (туфлі), які шилися не тільки з кольорової шкіри, а й з міцної дорогоцінної парчі та обшивалися «золотим узороччям». «Кому хустка на голову, тому й сап'ян на ногу, а в кого стрічка в косі, в того й парча на нозі». Лапті, ходаки та постоли — прикмета великої бідності. «Впуталась, як Настя в лапті» — про молодицю, яка потрапила в якусь біду.
Історик 5: Чоловіче вбрання. ШАПКИ
Здавна чоловіче населення України носило «хутряниці - (баранячі або ягнячі, з видри, зайця). В період козаччини шапка була одною з основних частин одягу і влітку. Гарна шапка була гордістю козака, парубка.«Жупан, як жупан, аби добра шапка». З шапкою зв'язані магічні вірування: шапка-невидимка, на Різдво господиня одягає чоловічу шапку і обходить увесь двір, обкурюючи все ладаном. ЧОЛОВІЧІ СОРОЧКИ, КОРСЕТКИ.
Два типи штанів: власне штани — вузькі, та шаравари — широкі. В Галичині — «сподні», в гуцулів — «ногавиці». ПОЯСИ.  Шовкові, вовняні та бавовняні. Червоні та зелені. Були в Україні й чумацькі череси. Чумаки зберігали в них свої гроші, кисет з тютюном, люльку (до ЗО см завширшки).
ЧОЛОВІЧЕ ВЗУТТЯ. Чорні юхтові (для селян) та хромові (для панів, міщан). Ходаки — лише шкіряні підошви, стягнуті мотузком чи ремінцем. Постоли, личаки, лапті. «Гулі не одного в лапті взули». «Як маєш кланятися лаптю, то краще вклонися чоботу». «Хай у постолах гречка родить». (Гра «Шевчик» А чи бачив ти, як шевчик...)  Ой, заграйте, музики, в мене гарні черевики, Починайте мерщій грати, бо хочеться танцювати.
Історик 6:    Етнічна символіка містилася майже в кожному елементі традиційного одягу, нерідко набуваючи магічного або етичного значення.
    Своєрідним талісманом, наприклад, був пояс, що визначав до того ж і деякі етичні норми: вважалось непорядним вийти на люди без пояса. Він слугував також за мірило заможності, тому його виготовляли з особливою
ретельністю, з кращої вовни, використовуючи майстерно орнаментовані рушники, яскраві хустки або тиснену шкіру. Чоловічі шкіряні пояси — череси— оздоблювалися витисненням на шкірі, мідними ланцюжками, плетінкою із кольорової шкіряної тасьми, до них кріпилися: рекітезь — гаманець для грошей, кресало, протичка для люльки, підвішували до «великого ременя» ще й сучак, складний ніж та металевий топірець. З поясом асоціювалися народні повір'я й прикмети: вважалось, наприклад, що коли при першому випас іпрогнати через червоний пояс череду, вона буде збережена і дасть приплід.
     У системі морально-етичних народних уявлень українців усталилися традиції, пов'язані також з елементами головного убору, що відбивали етичні норми. Заміжня жінка повинна улла обов'язково ховати своє волосся під очіпок чи убрус. Коріння цього звичаю сягає ще Київської Русі, бо про них згадується в уставі Ярослава Мудрого: «Оже огренет (зірве) чуже жене повойз голови… явится простоволоса — 6 гривен за сором». Гносеологічна основа звичаю «світити волоссям» базувалося на віруваннях та повір’ях, згідно з якими вважалося, що недотримання цього звичаю є великим гріхом, який падавне лише на гріховну жінку, а й її односельців: вона, за повір’ям, могла накликати неврожай, хвороби та пошесті.
 

Вчитель: Ми перегорнули останню сторінку нашого журналу. На закінчення хочу сказати, що індивідуальність — головне багатство особистості. Віра в себе, відчуття своєї неповторності — основне джерело самоповаги. Це відноситься не тільки до зовнішнього вигляду, але і до того, як людина мислить. Треба приймати себе такими, які ми є і постаратися свої недоліки перетворити в достоїнства. Мода на одяг, зачіски і навіть спосіб життя була і буде засобом підкреслення індивідуальності людини. Культуру людини підкреслює її одяг. Вона тим доцільніше і ліпше, чим більше відповідає правилам етикету. Зі смаком підібраний одяг, охайний вид роблять людину упевненим, зібраним і енергійним. Щоб вдягатися красиво, не обов'язково мати повний гардероб речей. Тут слово за модою і смаком.