Розробка "Метеорологічні спостереження під час туристичних походів"

МЕТЕОРОЛОГІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

ПІД ЧАС ТУРИСТИЧНИХ ПОХОДІВ

             Якою очікується погода? Що готує природа на завтра чи в найближчі дні? Зазвичай ми дізнаємось про це із синоптичних зведень. Але в них немає відомостей про погоду саме потрібної нам місцевості чи часу доби. Здобути їх нам допоможуть спостереження і співставлення місцевих ознак.

              Метеорологічні спостереження – один з видів краєзнавчої роботи, яка дає змогу формувати в учнів не тільки теоретичні уявлення про погоду і клімат, глибоко розуміти причини їх зміни, а й навчитись узагальнювати і робити самостійні висновки, завбачати погоду.

           Погода і клімат відіграють велику роль у житті людини, у господарстві країни. Учні сільських шкіл постійно бачать, як впливає погода на хід виконання сільськогосподарських робіт, розуміють, що в ряді випадків стан погоди вирішує долю врожаю. Тому вивчення погоди своєї місцевості має не тільки теоретичне, а й велике практичне значення.

          Щоб навчитись завбачати погоду, треба вміти її спостерігати. Саме під час туристичних походів створюються умови для безперервних цілодобових досліджень метеорологічних величин та метеорологічних явищ. Це дає змогу вчителеві перевірити рівень практичних навичок учнів у спостереженні за погодою, удосконалити ці навички, продемонструвати дітям значення та важливість досліджень.

         У даній розробці представлені матеріали щодо організації та методики проведення польових метеорологічних спостережень і розрахунків; описано порядок роботи з простими метеоприладами, наведено приклади спостережень за допомогою підручних засобів.

         У роботі вміщено поради щодо спостережень за температурою, тиском повітря, станом неба, опадами, вітром, оптичними та звуковими явищами; місцевими ознаками, які передвіщують зміну погоди. Для закріплення матеріалу запропоновані запитання для роздумів, практичні та творчі завдання. У додатках вміщено відомості з історії метеорології, цікавий довідковий матеріал.

         Розробка рекомендована керівникам туристичних гуртків, вчителям географії та природознавства.

 

ВСТУП

Якби люди навчилися передбачати погоду,

                                                                    їм би нічого було просити у бога.

                                                                                             М.В.Ломоносов

 

         У природі багато явищ, за якими можна спостерігати. Та найбільше практичне значення мають спостереження за погодою.

         У давнину люди майже нічого не знали про закономірності погодних явищ, але вчилися передбачати погоду за різноманітними місцевими ознаками, і здебільшого набутий досвід ставав у пригоді.  Свої спостереження люди  висловлювали у формі прикмет, прислів’їв, приказок, які свідчили про розуміння ними погоди, характерної для даної місцевості. Першу книжку „Метеорологія” написав давньогрецький філософ Аристотель, який на той уже правильно розумів причини деяких метеорологічних явищ і намагався розібратися в процесах, що відбуваються в атмосфері. Епізодичні повідомлення про погоду нашої місцевості можна знайти у літописах 13 століття. Це переважно відомості про бурі, сильні грози і морози, ранні снігопади, посухи, повені тощо. Інструментальні метеоспостереження почалися в 16-17 століттях, коли було винайдено термометр і барометр.

         Свою назву наука метеорологія отримала від грецького слова „метеора”- небесні явища. Вивчає вона гідрометеори (дощ, сніг, град) повітряні метеори(вітер, пилові бурі), літометеори (пил, пилок), метеори, що світяться(райдуга), вогняні метеори(блискавка). Називають метеорологію також наукою про погоду. Для її характеристики використовують метеорологічні величини (вони можуть виражатися у певних одиницях вимірювання) - температура й вологість повітря, атмосферний тиск, швидкість і напрям вітру, видимість, кількість і висота хмар та метеорологічні явища (не мають точного кількісного вираження) - туман, ожеледь, ожеледиця, заметіль, пилові та піщані бурі, гроза, шквал, смерч та інші. Характеризують погоду за допомогою приблизних, спрощених, узагальнюючих, термінів (хмарна, дощова, тепла, суха, жарка, холодна, вітряна), або всією сукупністю значень метеорологічних величин (наприклад: повна хмарність, дощ, вітер північний, температура повітря 10ºС ).

         Метеорологів, які спеціалізуються на аналізі атмосферних фізичних процесів і передбаченні стану погоди, називають синоптиками. Синоптик (від грецького слова „одночасно оглядаючий”) складає прогнози погоди. Важливим елементом його роботи є синоптична карта, тобто географічна карта, на якій відображено стан погоди на порівняно великій території.

         Нині ми користуємося науковими прогнозами, але й народна мудрість не втратила свого значення, хоча виникнувши у тому чи іншому регіоні, не може бути універсальною. Та, як мовиться, „прикметі вір, але й перевір”. Потренуйте свою спостережливість - можливо ще раз підтвердите пізнане народом, а коли поталанить – примножите скарбницю народної мудрості поміченим тільки вами.

         Намагаючись передбачити погоду, пам’ятайте: ніколи не складайте прогноз за однією ознакою, проведіть кілька різних спостережень і порівняйте їх. Якщо всі ознаки підтверджують одна одну, то прогноз має більшу вірогідність; якщо ознаки протирічать одна одній, варто звернути увагу на ті, які виражені яскравіше (зазвичай це хмари та вітер). Якщо ознаки не співпадають, зменшується вірогідність правильного передбачення. Місцеві ознаки дозволяють зробити прогноз на 6 – 12 годин, іноді на добу та більше. Основну роль у правильному прогнозуванні   відіграють уважність спостерігача, уміння розібратися в ознаках зміни погоди, наукове розуміння взаємозв’язків між явищами та практичний досвід.                                                                                       

 

І. СПОСТЕРЕЖЕННЯ   ЗА  ЗМІНОЮ  ТЕМПЕРАТУРИ   ПОВІТРЯ

 

Учитель: Температуру повітря вимірюють у метеорологічній будці строковим, максимальним і мінімальним термометрами. Для безперервної реєстрації змін температур повітря використовують термографи. Найчастіше застосовуються рідинні термометри (ртутні і спиртові). Ртутні термометри для вимірювання температури в інтервалі від – 30ºС до + 30ºС, оскільки ртуть замерзає при температурі – 38,9ºС. Нижчі температури вимірюють спиртовими термометрами. На метеорологічних станціях проводять вимірювання температури через кожні 3 години. За цими показниками визначають середню добову температуру. Можна знімати показники один раз на добу о 8.00 годині, бо в цей час температура наближена до середньодобової. Основні правила знімання відліків і ведення спостережень за термометрами  такі:

а) під час знімання відліку треба правильно оцінити положення кінця стовпчика рідини (ртуті або спирту) в капілярі відносно шкали: очі спостерігача мають бути на одному рівні з рідиною в капілярі;

б) температуру відлічують з точністю до 0,1ºС, спочатку роблять відлік десятих, а потім визначають число цілих градусів;

в) до  знайдених результатів вимірювання вносять поправки згідно з даними паспорта, який додається до кожного термометра;

г) для знімання відліку підходити до термометрів можна тільки з північного боку;

д) під час знімання відліку не можна зрушувати термометри з місця.

         Згадаймо минулі роки. Бувало таке, що по всій території України протягом кількох ночей спостерігалися заморозки зі зниженням температури до – 6-7ºС. Це призводило до загибелі багатьох теплолюбивих культур. Заморозки бувають 2 видів – радіаційні і адвективні. Радіаційні – це місцеві нетривалі заморозки наприкінці ясних і безвітряних ночей. Вони можуть повторюватися через кілька днів. Адвективні – це заморозки що настають у результаті вторгнення холодних мас повітря і супроводжуються сильними вітрами. Частіше бувають радіаційні заморозки. Імовірність їхнього „удару” можна вгадати за такими ознаками: після спекотного дня температура до вечора різко знижується, стає дуже тихо, безвітряно; небо зовсім безхмарне; повітря сухе, роси немає. Якщо до півночі температура впала до плюс 2 градусів - це сигнал: настав час захищати рослини. Надійним способом прогнозування весняних нічних заморозків є спостереження за різницею денної та вечірньої температури (за професором. П.І.Броуновим)). 

Завдання:

                   1. Проведіть спостереження за зміною погоди протягом доби на різних територіях. Порівняйте отримані дані, поясніть причини відмінності добового ходу температури. Визначте середньодобову температуру, та амплітуду температур.

                   2. Коли слід знімати показники з мінімального та максимального термометрів? Чому?

                   3. Поміркуйте, чому влітку калюжі після дощу висихають швидко, а восени повільно, хоча води в них може бути однакова кількість?

                   4. Перевірте, чи справджуються народні прикмети:

• підвищується температура ввечері і вночі – погода може погіршитись. Під час негоди температура різко знижується – погода поліпшується;
• увечері, вночі, вранці у лісі значно тепліше, ніж у полі, а на пагорбі, ніж у долині – чудова погода утримуватиметься не менше доби;
• перед відлигою шкіряні речі стають гнучкими і м’якими;
• влітку зранку дуже парко – надвечір буде дощ.

                   5. Назвіть відомі вам засоби захисту рослин від пізніх весняних заморозків.

 

 

ІІ. СПОСТЕРЕЖЕННЯ  ЗА  ЗМІНОЮ  АТМОСФЕРНОГО  ТИСКУ

 

Учитель: У основі багатьох прикмет погоди лежать зміни атмосферного тиску. Ми знаємо, що хоча повітря і дуже легке, та все ж має свою масу і тисне на земну поверхню. Одиницею вимірювання у міжнародному стандарті є паскаль. (760 мм.рт.ст. = 101300 Па). Зниження атмосферного тиску дозволяє за допомогою барометра визначити висоту місця над рівнем моря. Згадаємо історію, що відбулася у роки ІІ Світової війни.

         Над містом, тимчасово окупованим фашистами, кілька днів підряд кружляли в повітрі листівки. Вони повільно опускалися на землю, і люди взнавали з листівок правду. Три дні фашистські дозорці стежили за небом, намагаючись виявити там літак, але безуспішно. Літака не було видно, а листівки все ще розносив вітер.

         Як потім з'ясувалося, розповсюдження листівок по місту організував молодий партизан Сашко. Як же він це зробив? Для цього Сашко використав високу заводську димову трубу. Вона піднімалась над землею на висоту 30 м. Якщо при землі тиск був 760 мм, то на верхньому кінці димової труби близько 757 мм, отже, внизу повітря було під більшим тиском, ніж угорі. А тому потоки повітря ринули знизу вгору, виносячи з собою листівки, які купкою були складені в погаслій топці. Коли фашисти все ж виявили Сашків пристрій, він з досадою сказав: «А все-таки повітряну пошту шкода, особливо димову трубу агломераційної фабрики! Добра труба, вища від усіх інших. Правда, добиратися туди важко, але зате тяга така, що кепку з голови скидає, от-от сам вилетиш».

         Вам тепер зрозуміло, що високі заводські димові труби будують для того, щоб була добра тяга. Отже, для створення руху повітря потрібна різниця в атмосферному тиску.

         Для визначення атмосферного тиску застосовують барометр. Є декілька видів барометрів, та найчастіше використовують ртутний або металевий (анероїд). Ртутний барометр незручний для користування у походах та експедиціях, тому застосовують переважно анероїд. Давайте пригадаємо правила користування ним.

         Якщо немає барометра, його можна виготовити самому. Для цього в пляшку наливають дві третини води, горлечко закривають пробкою, через яку пропущена скляна трубка (кінець її має бути занурений у воду). Трубку заливають сургучем. Барометр готовий. На ясну погоду вода в трубці буде опускатися, з погіршенням погоди – підніматися. (Чому?) Щоб барометр працював правильно, треба заливати трубку сургучем в той день, коли спостерігається нормальний тиск.

         З цією метою можна використовувати й зіпсовану електричну лампочку. Достатньо просвердлити у її цоколі отвір діаметром 2-3 мм і до половини заповнити скляний балончик водою. Саморобний барометр слід повісити між віконними рамами з північного боку. Цей нескладний прилад дуже чутливо реагує на зміни погоди. Якщо внутрішні стінки лампочки вкрилися щільним туманом – завтра буде хмарно, без опадів. Полоски дрібної роси – ознака змінної хмарності. Якщо зверху утворилися великі краплі роси – чекайте грозового дощу.

         Найдавнішим на Русі був „ялинковий барометр”, який успішно використовується і в наш час. Встановлено, що ялівець і ялина дуже чутливі до зміни погоди. Випиляний із сухого дерева стовпчик з довгою гілочкою очищують від кори і прикріплюють до стінки так, щоб гілочка „ходила” у горизонтальному напрямку. Навпроти кінця гілочки прибивають пластинку з розкресленими лініями. Річні шари і сучки ялини по-різному вбирають вологу. Якщо вологість зменшується перед жаркою погодою, поверхневі шари швидко висихають (тому сухі ялинові гілки піднімаються), сучок помітно йде вгору – обов’язково буде гарна погода. При збільшенні вологості поверхневі шари набухають, сучок опускається, йде вниз до стовбура – слід чекати погіршення погоди та опадів. В залежності від довжини сучка амплітуда коливань може сягати 25 см.

         Прекрасний „прогнозист”, живий барометр – озерна жаба. Для спостережень треба зробити маленьку дерев’яну драбину, опустити її у літрову банку з водою і посадити туди жабу. Коли вона звикнеться до нових умов, можна починати спостереження. Як же жаба визначає зміни погоди? Справа в тому, що її шкіра легко випаровує вологу. В суху погоду шкіра швидко висихає, тому жаба сидить у воді. Коли збирається дощ, вона виповзає на поверхню, бо обезводнення їй вже не загрожує. Доволі точно можна прогнозувати зміни, спостерігаючи за поведінкою в’юнів та п’явок.

Завдання:

                   1. Поспостерігайте зміну тиску протягом доби.

                   2. Визначте, на скільки відрізняється атмосферний тиск біля земної поверхні та на верхівці заводської труби ВАТ „Лохвицький цукровий завод” (висота труби – 65 метрів). 

                   3. Виготовте вдома один із запропонованих саморобних барометрів. Проводьте за ним спостереження, порівнюйте  дані з показниками анероїда.

                   Перевірте, чи справджуються народні прикмети:

• якщо зранку тиск починає повільно падати, а температура і вологість одночасно підвищуються, можна чекати опадів;
• тиск різко падає перед вітром, опадами;
• тиск продовжує підвищуватися або залишається рівномірним, якщо малохмарна погода стоїть кілька днів. Коли ж вона настала після негоди, відсутність підвищення тиску вказує, що чудова погода без опадів триватиме довго. Протягом кількох годин тиск підвищувався і зупинився на місці – поліпшення погоди буде короткочасним;
• сильна тяга в печі – на мороз, слабка – на сиру погоду.

 

 

ІІІ. СПОСТЕРЕЖЕННЯ   ЗА   НАПРЯМОМ   ТА ШВИДКІСТЮ    ВІТРУ

 

Учитель: Основним показником сили вітру є його швидкість. Вона визначається тією віддаллю (у метрах), яку проходить повітря за одиницю часу(секунду).Чим більша швидкість вітру ,тим більша його сила. Для визначення швидкості вітру є спеціальні прилади – в і т р о м і р и. Один з них – відомий нам флюгер Вільда. Цікаво, що флюгер часто прикрашався фігурою півника, а в англійській мові він навіть носить назву „погодний півень”. У Європі такий звичай з’явився у дев’ятому столітті, коли за наказом папи римського шпиль кожної церкви вінчався зображенням цього птаха. Півень – емблема апостола Петра, який за легендою, відрікся від Христа тричі, перш ніж півень двічі прокричав. За іншою версією, півень був нагадуванням про те, що «церковь божия бдит над душами верующих».

            Але швидкість вітру можна визначити і без приладів – спостерігаючи за польотом легких предметів(наприклад маленького аркушика паперу) на вітрі. Кинутий у повітряний потік такий предмет рухається в ньому приблизно з такою ж швидкістю, яку має вітер.

           Силу вітру визначають також залежно від його швидкості в особливих одиницях – б а л а х. Вітер силою у 5 балів швидкістю 9-10 метрів за секунду тисне на поверхні тіл з силою близько 10 кілограмів на кожен квадратний метр площі. Вітер, що дме з швидкістю 20 метрів за секунду, тисне на зустрічні тіла з силою вже приблизно 50 кілограмів на квадратний метр поверхні. Урагани, швидкість яких досягає 50-60 метрів за секунду тиснуть з силою 200 і більше кілограмів на квадратний метр!

Завдання:

1.Спробуйте визначити швидкість і напрям вітру:

   а) за рухом легкого предмета у повітряному потоці;

   б) користуючись загальноприйнятою шкалою (див. додаток 5);

   в) спостерігаючи за рухом хмар;

   г) за допомогою ручного анемометра ( за його наявності).

2. Вітри яких напрямків приносять ясну погоду у нашу місцевість?

3. Які рослини запилюються вітром?

4. Перевірте правильність тверджень, доповніть перелік відомими вам прикметами:

    - звідки вітер – звідти й погода;

    - ясна погода збережеться, коли добовий хід температури буде правильним: зранку починає дути легенький вітерець, опівдні він посилюється, до вечора стихає, вночі завмирає. Посилення незалежно від часу доби – сигнал про наближення негоди;

   - північний вітер – суха погода, південний – на тепло, західний – на дощ, східний – на ясну погоду;

   - хмарно і помірний вітер – заморозків не буде;

   - сильні вітри західного напрямку – на стійку негоду;

   - куди вітер – туди й дощ.

 

 

ІV. СПОСТЕРЕЖЕННЯ  ЗА  СТАНОМ  НЕБА

 

                                                       ... хмари це цілком точні сигнали про

                                                погоду. Це небесна азбука Морзе.

Справа в тому, щоб навчитися її розбирати.

                                                                                         К.Г.Паустовський

 

Учитель: Хмари належать до важливих атмосферних явищ, які активно формують погоду. Спостерігають їх візуально.  У передбаченні погоди за місцевими знаками вони відіграють істотну роль. Тому, щоб прогнози були правильними, треба вміти розрізняти хоча б основні форми хмар. Хмари – носії опадів. З ними приходить і дощ, і сніг, і грози, і шквальний вітер. З ними пов’язані значні коливання температури повітря: влітку хмари закривають землю від сонця, зменшуючи нагрів поверхні, а взимку, наче ковдра, прикривають землю, не даючи їй надмірно вихолоняти. Перешкоджаючи вихолоджуванню приземного повітря, вони сприяють підвищенню температури взимку. Хмари складаються з водяних крапельок та кристаликів льоду.

         Розрізняють хмари за висотою їх основи, виділяючи хмари верхнього ярусу (вище 6 км над рівнем моря), середнього ярусу (від 2 до 6 км) і нижнього ярусу (нижче 2 км). Окрему групу складають хмари вертикального розвитку з основою на рівні нижнього ярусу і високою вершиною (до 8 ... 12 км та більше). За міжнародною класифікацією розрізняють 10 головних видів хмар різних ярусів (дивитися додаток 6).

         Для правильного визначення висоти і форми хмарності необхідна багаторічна практика. Спостерігаючи за хмарністю, важливо визначити за 10 бальною шкалою ступінь покриття неба (від 0 до 10 балів). При окомірній оцінці висоти хмар вибирають на нижній поверхні хмарного покриву добре помітну на загальному фоні ділянку, розташовану вище 45º над горизонтом і визначають її висоту. Рекомендується при цьому переводити погляд із ділянки хмар, що спостерігаються на предмети, відстань до яких відома. Так шляхом порівняння можна визначити висоту хмар. Точнішими є окомірні визначення, коли поблизу пункту спостереження є підходящі висотні орієнтири, вишки, радіомачти та інше. По закриттю верхньої частини цих предметів можна легко й правильно визначити висоту нижньої межі хмар.

         Потрібно вміти „читати небо”, розбиратися у хмарах, розрізняти серед них ті, з якими пов’язані значні і тривалі зміни погоди і ті, які несуть короткочасні зміни чи зовсім не передвіщують їх.

Завдання:

                   1. Уважно подивіться на небо, поспостерігайте за напрямком руху хмар. Висловіть свої міркування з приводу того, чому не всі хмари рухаються в одному напрямку.

                   2. Порівняйте зовнішній вигляд хмар на небі зі зразками в атласі. Визначте ступінь покриття неба та види хмар.

                   3. Перевірте, чи справджуються народні прикмети:

• чим вищі хмари – тим краща погода;
• перисті хмари з’являються з того боку, звідки наближається негода;
• на високих купчастих хмарах видно високі „вежі” – буде гроза;
• купчасті хмари швидко ростуть угору і вшир – за лічені години вони можуть перетворитися на купчасто-дощові, а це викличе зливи, посилення вітру;
• влітку в другій половині дня після ясної ночі з’являються купчасті хмари, а надвечір розпливаються – настане стійка тепла погода;
• зранку хмари у вигляді гір – увечері дощ як із відра;
• змінює хмара колір – зміниться і погода.

                   4. Пофантазуйте, складіть історію „Жила собі хмаринка”.

 

V.СПОСТЕРЕЖЕННЯ  ЗА ОПАДАМИ

 

Учитель: Атмосферні опади – це вода в рідинному та твердому стані, що випадає на земну поверхню і предмети з хмар. За зовнішнім виглядом розрізняють такі опади: сніг, дощ, крупа, град, мряка тощо. За характером випадання опади поділяються на облогові, зливові та мрячні. Під кількістю опадів розуміють товщину того шару води, який утворився б на земній поверхні, коли б опади не випаровувались і не стікали в грунт. Кількість опадів, яка випадає за одну хвилину, називають їх інтенсивністю.

         Чому ж іде дощ? На перший погляд відповісти на це запитання дуже просто. У повітрі, яке піднімається вгору, відбувається конденсація водяної пари, утворюються хмари. У хмарі краплинки стають більшими за рахунок зіткнення і злиття, великі краплини падають на землю – йде дощ! У дійсності це набагато складніше. Для утворення однієї дощової краплини мають злитися не менше як мільйон дрібних хмарових краплин. А це можливо тоді, коли процес злиття безперервно триватиме понад добу. Проте ми знаємо, що від утворення дощової хмари до випадання дощу минає всього кілька годин. До того ж не всі великі хмари дають опади. Виявляється, що у помірних і більш високих широтах опади дають тільки  змішані хмари (складаються водночас з кристаликів льоду і краплинок води). А коли в атмосфері знаходяться особливо великі ядра конденсації, то хмари не встигають утворюватися і випадає дощ із ясного неба.

         Для нашої місцевості характерний континентальний тип річного розподілу опадів з максимум влітку і мінімум взимку. Середньорічна кількість опадів коливається у межах 450 – 570 мм, що відповідає 4 500 – 5 700 т/га. Найчастіше сильні дощі та зливи бувають при переміщенні південно-західних та південних циклонів. Опади з кількістю 50 мм і більше за добу приносять збитки, особливо сільському господарству. Висота снігового покриву в середньому складає         5 – 20 см. Близько 10% зим мають максимальну висоту снігового покриву      (30 - 50 см).

         Дощі, сніг, град – звичне явище у нашій місцевості. Але у багатьох куточках землі можна спостерігати часом незвичайні опади. Кольоровий дощ або сніг (червоний, жовтий, чорний тощо) може утворитись тоді, коли в атмосферу потрапляють різні мінеральні та органічні фарбуючі речовини, які, розчиняючись у дощових краплинках або осідаючи на сніжинках, забарвлюють їх у той чи інший колір.

         У 1608 р. у Франції над містечком Прованс несподівано випав «кривавий» дощ, що дуже налякало населення. Багатьом людям цей дощ так забруднив одяг, що вони з огидою скидали його з себе. Майже ніхто не мав сумніву в тому, що з неба ллється справжня кров. Твердили, що такий страшний дощ передвіщає смерть. І багато хто готувався прийняти її. Та незабаром дощ припинився, «криваві» краплі поступово випарились, і ні з ким нічого не трапилось.

         У 1117 р. під час війни в Ломбардії (Італія) теж випав «кривавий» дощ. У березні 1181 р. «кривавий» дощ ішов у Франції і Німеччині. Такі явища в минулому столітті траплялись в Західній Європі 25 раз. Випадали «криваві» дощі у Вірменії. В XX столітті вони спостерігались на території Франції, Італії, Греції, Туреччини, Угорщини і багатьох інших держав.

         Траплялись і інші «кольорові» дощі. 31 березня 1847 р. в Шембері (Франція) пройшов «білий» дощ. Аналогічний «молочний» дощ випав у червні 1956 р. на околиці Києва. Марновірні люди такі дощі часто сприймають як цілющий засіб. Насправді ж причиною таких дощів є вітер. Набираючи ураганної сили в далеких пустинях, він нерідко піднімає вгору і несе з собою на великі відстані багато червоного сурикового пилу, який і надає краплям вигляду крові. Що ж до «молочного» дощу, то він звичайно має в своєму складі частинки крейди та білої глини.

         Так, червоно-коричневі дощі в одних випадках бувають тоді, коли в атмосферу потрапляють окисли хрому, заліза, в інших — мікроорганізми або часточки водоростей. Чорні дощі спостерігаються тоді, коли в повітря надходить велика кількість пилуватих часточок чорнозему, сажі або продуктів вулканічних вивержень. Отже, одні «барвники» потрапляють в атмосферу під час вивержень вулканів, інші — під час лісових пожеж і сильних бур. Така причина не тільки «кривавих», а й усіх інших кольорових дощів. Вітер, трапляється, й не так «жартує».

         Якось у Данії протягом 20 хв. з неба падали живі раки. В різний час і в багатьох місцях відзначали випадки «дощів» з павуків, жуків, жаб та інших комах та тварин. Населення Іспанії, Португалії, Норвегії, Данії, Шотландії та інших приморських країн не раз діставало дарову «небесну» їжу у вигляді «дощу» з оселедців. Буває, що вітер переносить і інші предмети. Так, у Марокко він зруйнував великі склади з пшеницею і, підхопивши її, висипав на узбережжя Іспанії. Пшениці з неба було стільки, що люди сприйняли її як «дар божий» і почали збирати з землі. Іншим разом смерч, що утворився в морі, проходячи біля Неаполя, захопив і поніс з собою корзини з апельсинами. Через кілька хвилин на досить великій відстані від місця події випав «дощ» з апельсинів». Вчені з'ясували, що порівняно важкі предмети (раки, апельсини тощо) піднімаються на значну висоту в атмосферу сильними повітряними вихорами, які дуже часто спостерігаються під час грози.

         Вітрові властиві й інші «жарти».

Завдання:

                   1. Деякі опади можуть випадати з повітря без хмар. Як ви думаєте, чи є різниця між памороззю і інеєм, ожеледдю і ожеледицею, туманом і хмарою?

                   2. Чому, коли відчиняєш двері або кватирку взимку, у повітрі утворюється туман (клуби пари), а влітку ми цього не спостерігаємо?

                   3. Перевірте правильність тверджень, доповніть перелік відомими вам прикметами:

• погода поліпшиться, якщо надвечір опади послаблюються;
• зливи випадають з купчасто-дощових хмар. Обложні опади – з шаруватих, високошаруватих, шарувато-дощових, шарувато-купчастих. Мряка – із суцільних шаруватих хмар, туману;
• теплий дощ іде під зниження атмосферного тиску, холодний – при  його підвищенні;
• від крапель дощу на воді утворюються бульки – негода триватиме довго;
• сніг лапатий – чекайте тепла до хати.

                   4. Раніше корінні кияни передбачали наближення негоди за дзвонами  Києво – Печерської лаври. „Лавра гуде”, - попереджали вони один одного. Помічено, що перед негодою дужче чути гавкіт собак, спів півня, шум від проїжджаючого автомобіля чи поїзда. Спробуйте пояснити і науково обґрунтувати ці закономірності.

                   5. Один з героїв Віктора Гюго говорив: „Туман на морі страшніший урагану. Ніколи не вгадаєш, що в нього на умі”. Прокоментуйте це висловлювання.

 

 

VІ. СПОСТЕРЕЖЕННЯ   ЗА   ОПТИЧНИМИ   ТА   ЗВУКОВИМИ   ЯВИЩАМИ 

В  АТМОСФЕРІ

 

Коли Сонце обрамлене колом, ітиме дощ.

Напис на глиняній табличці з Вавілону

 

Учитель: У атмосфері спостерігаються різні світлові, звукові та електричні явища. Деякі з них захоплюють нас своєю красою, незвичайністю, інші приголомшують могутністю та грізною силою.

            Райдуга виникає в результаті  заломлення сонячних променів у водяних краплях. При цьому біле світло розкладається на спектр. Райдуга спостерігається у вигляді однієї, рідше кількох кольорових дуг на протилежному від Сонця боці, на фоні хмар або падаючого дощу. Яскравість райдуги залежить від кількості краплинок, а особливо від їх розмірів. Чим більші краплини, тим яскравіша райдуга. Дуже малі краплини зовсім не дають райдуги, тому в туманах і хмарах вона не спостерігається. Райдуга утворюються тільки тоді, коли висота Сонця над горизонтом  менша 42 градусів. В міру того, як воно піднімається вище, райдужне коло поступово ховається за обрієм. З висоти пілоти бачать все райдужне коло. Хоч і дуже рідко, але може виникати райдуга, пов’язана з Місяцем. Відомо, що райдуга має стійке положення, хоча краплинки дощу не залишаються на місці. Під час цього явища все відбувається подібно до демонстрування кіно. На екрані швидко змінюються нерухомі картинки – кадри, при чому кожний кадр з’являється приблизно через одну десяту частку секунди і тут же змінюється наступним. З дощової хмари випадає велика кількість краплин, і в смузі дощу в кожній точці простору весь час вони настільки швидко змінюють одна одну, що раптові промені, які потраплять в око спостерігача, зливаються в один, постійний.

            Зазвичай райдуга з’являється у теплу пору року, але відомий випадок, коли жителі міста Нижнього Новгорода спостерігали це явище перед Новим роком. Пояснюється це тим, що при сильних морозах в повітрі утворюються снігові кристалики. Яскраві промені, заломлюючись в них, намалювали небесне диво.

Завдання:

          1.Назвіть кольори райдуги. Згайте, чи доводилось вам бачити це небесне явище, опишіть свої враження.

          2. Перевірте, чи справджуються прикмети:

          - веселка вранці і перед полуднем провіщає зливу, великий вітер зі шквалами, часто з грозою; після полудня чи ввечері – ознака припинення дощу, встановлення тихої, ясної погоди;

          - висока, кругла веселка – на поліпшення погоди; низька, полога, смугаста – на погіршення;

          - веселка пролягла зі сходу на захід – на погожу днину, з півночі на південь – до негоди.

 

          Багатьом  природним  явищам ми  не надаємо особливого значення, але гроза не залишає байдужим нікого. Це атмосферне явище, що супроводжується електричними розрядами і громом. Грім виникає  внаслідок різкого нагрівання повітря, яке  швидко поширюється вздовж шляху блискавки. Утворюється щось подібне до вибуху. Блискавка може мати довжину до 1,5 – 2 км, а звук поширюється порівняно повільно, тому гуркіт грому іноді триває кілька секунд. Спочатку ми чуємо звук, що надходить від найближчого кінця блискавки, а потім від віддаленого. Грім можна чути на відстані 15 – 20 км.

         Не знаючи справжньої причини виникнення грому і блискавки, стародавні люди вважали їх надприродними. Головним богом у стародавніх греків був громовержець Зевс; давні слов’яни поклонялися і приносили жертви богу грому Перуну, місце якого пізніше зайняв Ілля – пророк, «громыхающий по небу колеснице». Спалахи блискавки люди сприймали за вогняні стріли, якими боги карають винних, для них вони були страшними і загадковими. Та не дивлячись на страх, людина спостерігала і вивчала цей прояв стихії. Знадобилися багато років наполегливої праці дослідників, перш ніж були пояснені науково грім та блискавка.

         Як можна визначити відстань до грозового розряду? Світло спалаху блискавки досягає ока спостерігача раптово. Звук розряду поширюється із швидкістю 330 м/с. Для визначення відстані до розряду треба, побачивши спалах блискавки, почати відлік часу, який припинити, почувши перші перекоти грому. Знайдений час треба помножити на швидкість звуку. Це і буде приблизна відстань у метрах до грозової хмари.

Завдання:

                   1. Як уберегтися  від блискавки?

                   2. Чи приносять блискавки користь?

                   3. Чи загрожують блискавки літакам і автомобілям?

                   4. Чому гроз дуже мало взимку?

                   5. Перевірте, чи справджуються народні прикмети:

• вранці чути грім – увечері буде дощ;
• гримить довго і надривно – на негоду, уривчасто й нетривало – буде ясно, безперервно – на град, глухо – на тихий дощ, лунко – на зливу;
• чим вологіше повітря, тим імовірніша гроза;
• висока вологість, нестерпна спека – без грози не обійдеться;
• темніє вода у ріках і ставках – до сильної грози.

 

VІІ. СПОСТЕРЕЖЕННЯ  ЗА  ЖИВОЮ  ПРИРОДОЮ

 

         ... жива природа – широке поле діяльності.

 Кожен її представник – сам собі метеоролог, синоптик.

Ізот Литинецький

 

           Люди здавна помітили дивовижне вміння рослин передбачати зміни погоди, вміння вловити те, що не під силу нашим органам чуттів. Така здатність зелених „дітей сонця” пояснюється залежністю їхнього життя від умов середовища: температури, вологості, тиску повітря, освітлення. Рослини, на відміну від тварин, у боротьбі за життя не можуть втекти від негоди, заховатися у затишку. Тому вони дуже чутливі, і завчасно реагують на найменші зміни стану атмосфери. Одні рослини перед дощем закривають квіти, щоб захистить від пошкодження пилок і зменшити тепловіддачу; інші – за умов низької вологості зменшують випаровування; виділяючи нектар, приваблюють комах, треті – „плачуть” липкими крапельками соку; четверті – змінюють форму і положення листків. Рослин -„барометрів” близько 400. Давайте згадаємо цих вірних прогнозистів.

         Завдання:  Пригадайте, як реагують на зміну погоди:

             а) рослини лук (кульбаба, конюшина, чистотіл) ;

             б) городні культури( картопля, морква, тютюн) ;

             в) рослини лісу (ялина, клен, верба, папороть, суниці).

 

        Життя птахів також значно залежить від стану погоди. За багато віків взаємодії з довкіллям, вони виробили високу чутливість до зміни атмосферного тиску, зменшення освітлення, накопичення електроенергії в атмосфері перед грозою. Це проявляється в їх поведінці, співі, криках, щорічних термінах прильоту та відльоту. Є кілька пояснень таких здібностей птахів: зміна атмосферного тиску діє на пневматичні кістки птахів і вони реагують на це своєю поведінкою, а можливо, причина в будові контурного пір’я.

         Завдання: Поспостерігайте, як поводяться перед дощем ластівки, горобці, жайворонки.

 Які прикмети, пов’язані з поведінкою птахів, відомі вам?

Як змінюють свою поведінку перед негодою домашні птахи ?

 

         Комахи дуже чутливі до зміни погоди, особливо вологості повітря. Вони поспішають сховатися, укріплюють свої житла, або навпаки покидають їх. Тому їх синоптичні можливості дивовижно різноманітні. Справжнє „бюро погоди” – павук. Якщо головні нитки його павутини довгі – погода утримається гарна, якщо короткі – буде дощ. Згадайте, які прикмети, пов’язані з поведінкою комах, вам ще відомі..

 

       Багато народних прикмет пов’язано з поведінкою диких та домашніх тварин. Передчуття атмосферних змін закріплюються у тварин спадково і допомагають збереженню життя біологічних видів. Сьогодні відомо більше 600 видів тварин, за поведінкою яких можна прогнозувати погоду. Та насправді їх значно більше. І кожен, хто захоче, може знайти широке поле діяльності для розгадки таємниці прогнозування погоди „живими барометрами”.

Завдання:

1.Прослідкуйте, як змінюється поведінка домашніх тварин перед дощем, морозом, настанням тепла?

2. Наведіть приклади завбачень зміни погоди тваринами, описані в літературних, історичних джерелах.

 

ПІДСУМОК  ЗАНЯТТЯ

 

      Інтерес до погоди був властивий людині завжди. Адже не має такого виду діяльності, який би не був пов’язаний з погодою. Народне погодознавство заключає в собі не тільки багато пізнавального, але й містить немало таємниць, частково розкритих, частково ще не розгаданих. Знавець наукової метеорології професор В.Віткевич писав: „Народні прикмети цілком заслуговують детального вивчення. Серед них можуть бути матеріали значної наукової і практичної цінності, які не тільки стануть вкладом у науку, а й можуть наштовхнути на нові напрямки досліджень.

      Щоб навчитися передбачати погоду за прикметами і місцевими ознаками, не обов’язково спостерігати за нею все життя. Наукове розуміння взаємозв’язків між елементами і явищами погоди може замінити багаторічний досвід, який виробляється не тільки часом, а й систематичними спостереженнями і навчанням. Тільки регулярні спостереження і детальний аналіз побаченого дають можливість правильно оцінити стан погоди і передбачити її.

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1.Міщенко М.О. Дивосвіт: Наук.- худож. кн.: Для серед. шк.. віку – К.: Веселка, 1990.

 

2. Михайленко М.М. Метеорологія і кліматологія в запитаннях і відповідях – К.: Радянська школа, 1975.

 

3. Полтавська область: природа. населення, господарство. Географічний та історико-економічний нарис. Видання друге, доповнене і перероблене. За ред. К.О.Маца. / Полтава: Полтавський літератор, 1998.

 

4. Астапенко П.Д. Вопросы о погоде. – 3-е изд. – Гидрометеоиздат, 1987.

 

5. Рощин А.Н. Сам себе синоптик – 2-е изд., доп.- К.: Рад. школа. 1983.

 

 

 

     Додаток   1

 

ОСНОВНІ   ПОДІЇ  В  РОЗВИТКУ МЕТЕОРОЛОГІЇ

 

1670 рік -  винайдено дощомір (Гук)

1686 рік -  Галлей склав першу карту вітрів для всіх океанів

1733 рік -  почали застосовувати шкалу Реомюра для вимірювання температури повітря

1736 рік -  почали застосовувати шкалу Цельсія для вимірювання температури повітря

1738  рік -  проведено перші метеорологічні спостереження у Харкові

1749 рік -  Франклін збудував перший громовідвід

1751 рік -  М.В.Ломоносов створив перші у світі самописці для безперервної реєстрації окремих метеорологічних елементів

1781 рік -  швейцарський природодослідник Соссюр виготовив і випробував перший волосяний гігрометр

1805 рік -  Бофорт розробив шкалу для оцінки сили вітру

1808 рік -  засновано метеорологічну станцію в Херсоні

1812 рік -  засновано метеорологічну станцію в Києві

1824 рік -  засновано метеорологічну станцію в Полтаві

1826 рік -  Брандес (Німеччина) склав перші карти погоди

1846 рік -  ірландський фізик і астроном Д. Робінзон виготовив чашковий анемометр

1855 рік -  заснована метеорологічна обсерваторія при Київському університеті

1866 рік -  заснована магнітно-метеорологічна обсерваторія при Одеському університеті

1900 рік -  у Петербурзі відбувся перший метеорологічний з’їзд

1922 рік -  розпочалося регулярне складання довгострокових прогнозів погоди

1932 рік -  відкрито Харківський гідрометеорологічний інститут. У 1944 році його переведено в Одесу

1953 рік -  засновано в Києві Український науково-дослідний інститут гідрометеорологічної служби

 

Додаток    2

 

ЩО   ТАКЕ   КАЛЕНДАР ПОГОДИ

 

         Виникнення календарів погоди пов’язане з першими спробами людей систематизувати результати своїх спостережень за погодою та її змінами. Ще у п’ятому столітті до нашої ери грецький астроном Метон  ввів звичай виставляти на міських майданах мармурові таблиці з відміченими на них важливими погодними явищами і датами їх спостережень(правда, без зазначення року). Ці таблиці називалися парапегмами, і ними користувалися як прогнозами майбутньої погоди.

         Пізніше в багатьох країнах поряд з календарями різного призначення(астрономічними, релігійними, астрологічними) почали складати і календарі погоди. Вони вміщували відомості про погоду в різні дні року, сезону, місяця, тижня.

         За аналогією з календарями, які вказували майбутнє положення зірок, планет, природних явищ, людських доль, ці календарі прогнозували погоду. Наприклад, Метон стверджував, що в явищах погоди існує дев’ятнадцятирічний цикл, а його співвітчизник Євдокс доводив чотирьохрічну періодичність.

         Календарі погоди існували і в Стародавньому Римі(календар Колумелли). Були вони й в Індії(в них робилися спроби передбачити початок і інтенсивність мусонних дощів). Розквіт захоплення календарями погоди припадає на середньовіччя. Але в творах  того часу було мало прикмет, які б мали практичне значення. Хоча у „Правилах пастуха з Бербері” опублікованих членом Лондонської королівської спілки Клеріджем у 1744 році, поряд з помилковими твердженнями є й деякі цілком обґрунтовані прикмети.

         Найвідомішим був Брюсів календар 18 століття. Витяги з нього систематично друкувалися у дореволюційній Росії, а в деяких країнах публікувалися в настінних календарях та деяких газетах до середини 20 століття. Слід зазначити, що більшість таких творів науково непідтверджені, їх автори помилялися, а часто й спекулювали на людській необізнаності і їх бажанні знати майбутню погоду.

 

Додаток 3

 

Ш К А Л А     В І Т Р І В

 

Бали	Швидкість вітру в м/с	Назва вітру	Дія вітру
0	0 - 0,5	Штиль	Дим піднімається прямовисно
1	1 - 1,5	Тихий	Відхиляється дим з труб
2	2 - 3	Легкий	Шелестить листя дерев
3	4 - 5	Слабкий	Хитаються тонкі гілки дерев
4	6 - 8	Помірний	Гойдаються сучки дерев; вітер збиває пил
5	9 - 10	Свіжий	Гойдаються тонкі стовбури дерев; шумлять верховіття дерев; на воді з'являються хвилі з баранцями
6	11 - 12	Сильний	Гойдаються товсті сучки дерев
7	13 - 15	Міцний	Помітно гудуть телеграфні проводи, гойдаються верховіття дерев
8	16 - 18	Дуже міцний	Вітер ламає тонкі гілки і сухі сучки дерев
9	19 - 21	Шторм	Вітер зриває черепицю з дахів і цеглу з димарів
10	22 - 25	Сильний шторм	Значні руйнування; вітер вириває дерева з корінням
11	26 - 29	Лютий шторм	Великі руйнування (спостерігаються дуже рідко)
12	30 і більше	Ураган	Дуже великі руйнування (спостерігаються дуже рідко)