Кінематограф – це один із самих найпопулярніших видів мистецтва, який виник на зламі ХІХ та ХХ століття. Завдяки цьому виду мистецтва у людей є можливість дивитися кіно у розважальному та науковому стилі. А що саме головне – це можна відчути цілу гаму емоцій – радість, сміх, страх тощо. Кінематограф включає такі поняття, як кіномистецтво та його твори, а також кіноіндустрія — галузь економіки, яка виробляє фільми, спецефекти для них, мультиплікацію. Кінокамера 2-х видів
У науково-популярних фільмах присвячуються факти, гіпотези тощо у різних науках (історія, медицина, космонавтика). В освітніх фільмах (який є різновидом науково-популярного виду) знімаються такі природні явища, фізичні, хімічні та біологічні процеси, механізми, побут віддалених країн, які людина не може просто так це побачити на своє око. В Україні такі фільми створюють на Київській кіностудії науково-популярних фільмів. Київська кіностудія науково-популярних фільмів Самостійні групи фільмів характеризуються лаконізмом, швидким монтажем, насиченими спецефектами. Кліпи застосовують для реклами товарів і послуг, але найчастіше – для візуального супроводу пісень. Постер «Реклама» (Брунько Я.)Примітка 1. Найпопулярніший відеокліп у світі – це "Despacito" Луїса Фонсі, у якому брав участь Дедді Янкі. Кліп набрав 8,3 млдр переглядів.
Перші кіно створювалися за рахунок знятих у певній кількості фотографій, які потім робилися як анімація. Визнаними винахідниками кінематографа стали брати-французи Огюст та Луї Люм’єри. Вони створили «Сінематограф», на який хотіли фіксувати всякі історичні події (але вони навіть не задумували, що кінематограф буде видом мистецтва). Днем народження кіно вважають 28 грудня 1895 рік, коли було проведено перший публічний сеанс в паризькому «Гранд-кафе» на бульварі Капуцинок. Там показували німі ролики, які йшли не більше 1 хвилини. Величезної популярності набув фільм «Прибуття потягу на вокзал Ла-Сьота». Фільм на екранах був таким реалістичним, що низка глядачів від переляку (бо подумали, що потяг направлено їде на них) просто зістрибнули зі своїх місць і побігли із залу. Після цього фільму знялися ще ряд подібних. У німих фільмах знімали так звані «комедії ляпасів», та й сам кінематограф розглядали як розвагу. До зйомок, як правило, запрошували циркачів, працівників театру та естради тощо. Брати Люм’єри. Примітка 2. Спочатку фільми знімали без монтажу, а камера стояла нерухомо. Першим, хто застосував монтаж, спецефекти, а також трюки – це француз Жорж Мельєс (потім його прозвали «кіночарівником»). Він відкрив ефект стоп-кадру, який застосував у науково-фантастичній стрічці «Подорож на Місяць».«Прибуття потягу на вокзал Ла-Сьота», кінокадр. Фільм тривав 50 секунд
Українці не пасли задніх у цьому виді мистецтва. Ще у 1893 році уродженець Харкова Йосип Тимченко створив кіноапарат (прототип сучасної кінокамера) та кінопроектор. Він зафільмував метальників списів, а також вершників. Згодом ці дві стрічки демонстрували в одеському готелі «Франція». У вересні 1896 року у Харкові, фотограф Альфред Федецький відзняв кілька сюжетів, які пізніше демонстрували в оперному театрі. Німе кіно знімалося без звуку, але смисл можна було зрозуміти завдяки титрам, шрифт яких відображав гучність, а іноді й інтонацію. Кінокартини супроводжувалися живою музикою, у виконані піаніста-тапера, або оркестру. Шедевром німого кіно вважається фільм «Земля» Олександра Довженка. У Європі фільм набув величезних успіхів, а на батьківщині великої критики. Був реабілітований лише після того, коли в Брюсселі на Всесвітній виставці журі поставило високі оцінки. Його обрали в топ 12 самих найкращих фільмів усіх часів та народів. Еру звукового кіно відкрила повнометражна стрічка із Америки – «Співець джазу». Першим кольоровим фільмом став «Віднесені вітром». Йосип Тимченко (1852-1924)А. Федецький (1857-1902)Кінокадр із фільму «Земля»Примітка 3. Перед тим, як журі поставило високу оцінку фільму «Земля» – було опитано 117 кінознавців із 26 країн. Примітка 4. Фільм «Віднесені вітром» було знято за романом Маргарет Мітчелл, який став найращим в американському кінематографі того часу.
Класиком німого кіно є універсальний кіномитець, американський і англійський кіноактор, режисер, композитор, монтажер та продюсер – Чарлі Чаплін. Він народився в нещасливій сім’ї. Батько помер, коли хлопцю було 3 роки, а після того тяжко захворіла мати. Він з братом навчалися в школі для сиріт, і заробляли гроші, пропускаючи заняття. У 9 років Чарлі займається у танцювальному гуртку, а в 14 уже має постійну роботу в театрі. Чаплін увійшов в кінолітопис як 1 з найкращих коміків світового кінематографа. Донести до глядачів емоційність без звуку було тяжко, тому використовували пантоміму. Ніхто не зміг й до нині повторити ту саму міміку, яку робив Чаплін. Його акторство – це унікальна річ. У 1917 році він стає найдорожчим, на ті часи, у світі актором з контрактом у 1 млн доларів. Чарлі Чаплін (карикатура) (1889-1977)«Великий диктатор» (1940). Карикатура. Примітка 5. Разом з колегами Чаплін засновує кіностудію United Artists, де починає створювати свої повнометражні картини. Стали класикою «Золота лихоманка», «Цирк», «Вогні великого міста», «Великий диктатор». У ліричній трагікомедії «Вогні рампи» митець виступив як продюсер, режисер, сценарист, композитор, монтажер, хореограф, художник по костюмах і виконавець головної ролі.
Всі фільми складаються із кадрів. Окремі кадри з’єднуються через монтаж. Як специфічний художній засіб кіномистецтва монтаж передбачає відбір і трактування митцем подій і явищ, їх зіставлення в певному темпі й ритмі. Основні кінозасоби – це різноплановість та ракурс. Наприклад, кадри на яких зняті люди можуть бути дальнім чи загальним планом. На середньому плані можна виокремити із низки людей якусь конкретну. А якщо сконцентрувати увагу на погляді персонажа, то кіноапарат максимально наблизиться до обличчя актора і покаже його у крупному плані. Примітка 6. Залежно від художнього задуму глядач може побачити людину чи будь-який предмет згори, збоку, знизу, здалеку чи впритул. Це досягають зміною ракурсу, тобто кута зору.
Також виконують трюки та спецефекти у кіно. Спецефекти діляться на механічні (готують перед зйомками, наприклад, моделювання, грим, піротехніка), оптичні (стоп-кадр, прискорення, уповільнення, зворот і комбінація зйомки, мультиекспозиція, хромакей, контроль руху камери) та звукові. Зазвичай їх поєднують. Велику кількість спецефектів створюють за допомогою комп’ютерної графіки. Без них блокбастер на сьогодні уявити неможливо. Яскравим прикладом фільму, у якому є безліч спецефектів, можна взяти «Пірати Карибського моря». Щоб відтворити простір (н. побудувати місто), нині використовують тривимірні графічні редактори. Завдяки комп’ютерному моделюванню можна побачити як актор «старішає» або «молодшає». У кіно є ще таке поняття як аніматроніка – створення фантастичних героїв за допомогою електронних ляльок (н. «Парк Юрського періоду»). За чудові спецефекти та складні трюки дають «Оскар» у нотації «Кращі візуальні ефекти». Кадри-карикатури із фільму «Парк Юрського періоду»Кадри-карикатури із фільму «Пірати Карибського моря»
«Аватар» (2009) - науково-фантастичний фільм сценариста і режисера Джеймса Кемерона, з яким пов'язують технологічний прорив у кінематографі. У цьому фільмі було задіяно унікальну технологію віртуальної зйомки на основі зміненої версії цифрової системи 3 D, щоб поєднати анімацію з живою акторською грою. Фільм складається на 60% з комп'ютерних елементів і на 40% - з реальних дій. Головні ролі в блокбастері зіграли Сем Вортінгтон і Зої Салдана. Музику написав Джеймс Горнер, художник-постановник Роберт Стромберг. Фільм був номінова- ний на «Оскар» і переміг у трьох категоріях: «Кращі візуальні ефекти», «Краща операторська робота» і «Краща робота художника-постановника. «Аватар» мав величезний комерційний успіх і став першим фільмом в історії кінематографа, касові збори якого перевищили 2 млрд доларів. Дж. Кемерон написав концепцію «Аватар» ще у середині 1990-х, коли брав фантастику з книжок, прочитаних у дитинстві. Зйомки переносили, тому що задум режисера – це щось фантастичне, і тоді таких технологій ще не було. У фільмі використали безліч візуальних ефектів. Технологія захоплення руху – стала спеціальним для фільму. За допомогою цього руху було створено низку пейзажів, всіх жителів Пандори. Діяли візуальні ефекти і на літаючі кораблі. У проекті було задіяно дві групи дизайнерів з різними художниками-постановниками: одна розробляла флору і фауну мешканців планети, інша - техніку і людей. Кадри-карикатури із фільму «Аватар»
На зорі кінематографа виникла традиція залучати до створення фільмів відомих художників, та- ких як С. Далі й П. Пікассо. Му- зику до кінофільмів і мультфільмів писали також відомі композитори: К. Сен-Санс, А. Онеггер, Д. Мійо, Е. Саті, Б. Бріттен, П. Хіндеміт, Д. Шостакович, А. Шнітке, Е. Денисов. Зокрема, з-поміж наших співвітчизників — Б. Лятошинський, Л. Грабовський, М. Скорик, Є. Станкович, В. Бистряков та ін. Джон Вільямс написав заглавну тему до фільмів «Зоряні війни», цей саундтрек ідеально доповнив стрічку і став суперзнаменитим. Особливу гуманістичну місію виконує музика в кінофільмі «Титанік», увінчаному низкою «Оскарів» (реж. Джеймс Кемерон, композитор Джеймс Горнер). У кульмінаційному епізоді, коли на лайнері, що потопає, публіку охопила паніка, музиканти взяли в руки інструменти, і залунали прекрасні мелодії високої класики. Музика підтримувала дух приречених на загибель людей, яких пронизував жах і відчай. Музиканти грали до останньої хвилини, поки океан не поглинув їх разом з іншими жертвами. Лейтмотивом вічного кохання стала пісня з цього фільму. Кадри-карикатури із фільму «Титанік»
Також даються нагороди за найкращі фільми. Найпрестижніша із них – це «Оскар» (із 1929р). Присуджує Американська академія кінематографічних мистецтв та наук. Її номінації охоплюють кращий ігровий, анімаційний та документальний фільми, зокрема короткометражний; кращий режисер; грим, саундтрек, монтаж, звук, краща чоловіча та жіноча роль тощо. Існує ще «Золотий глобус» - який дається за найкращі фільми Голлівуду. Найстаріший щорічний приз – це «Золотий лев» (Венеційський кінофестиваль). Учасники в основній програмі змагаються за «Левів», а в альтернативній програмі демонструють нестандартні фільми, з яких найкращі нагороджуються призом «Сан-Марко». Каннський міжнародний кінофестиваль про- водять щороку в курортному місті на Лазурному березі Франції. Він входить до так званої «Великої п'ятірки» найпрестижніших кінофестивалів разом із кінофестивалями у Венеції (Італія), Берліні (Німеччина), Санденсі (США) і Торонто (Канада). Найпрестижніша нагорода фестивалю - «Золота пальмова гілка». Берлінський міжнародний кінофестиваль (Берлінале) у Німеччині, уперше організований в 1951 р., служить місцем зустрічей для представників світового кінематографа й кіноіндустрії. Головний приз фестивалю - «Золотий ведмідь» присуджують за кращий фільм, «Срібний ведмідь» - у номінаціях: «Кращий режисер», «Кращий актор», «Найкраща актриса», «Кращий саундтрек» і «За видатний акторський вклад у розвиток кіно». Київський міжнародний фестиваль «Молодість» (проводить із 1970р), завданням якого є сприяння розвитку молодого професійного кіно. Конкурсна програма представляє твори молодих митців з усіх континентів, відібрані на національних і міжнародних кінооглядах. Головні секції: студентський, перший короткометражний (ігровий, анімаційний, документальний) і перший повнометражний ігровий фільми. Міжнародне журі присуджує Гран-прі за найкращий фільм усієї конкурсної програми. Володар отримує грошову винагороду і статуетку «Скіфський олень», що є символом кінофестивалю. Також журі присуджує призи, відзнаки й дипломи за найкращий фільм у кожній категорії. Серед іншого, існує приз глядацьких симпатій. Позаконкурсні програми знайомлять глядачів з найновішими досягненнями вітчизняного і зарубіжного кіномистецтва.