18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

Розробка на тему " Збір і фіксація інформації під час експедиції"

Про матеріал
Розробка для організації краєзнавчої роботи "Збір і фіксація інформації під час експедиції"
Перегляд файлу

Збір і фіксація інформації під час експедиції

Основні види польових робіт:

  • особисті спостереження дослідника;
  • опитування населення;
  • фіксація речових матеріалів;
  • збирання  колекцій;
  •  ведення  польової документації.

Польова документація:

  • експедиційні (польові) щоденники;
  • анкети;
  • графічні матеріали;
  • негативи фотоматеріалів, відео та аудіо записи.

 

 

№ з/п  етапу

Вид роботи

Характеристика

1.

Особисті спостереження дослідника (ведення польового щоденника)

Перед початком експедиції учасник повинен:

1. Завести польовий щоденник (зошит в клітинку або блокнот), записи в щоденнику робляться олівцем (простим)

2.Підписати щоденник ( "Польовий щоденник №...", кому він належить, до якої організації відноситься той, до кого він належить, коли щоденник розпочатий і коли закінчений, з якої точки спостереження (звичайно т.зв. 1) і по яку, дати, коли він розпочатий і закінчений, і куди потрібно повернути щоденник, якщо він випадково втратиться)

3. Розмітка щоденника (На розвороті польового щоденника визначите, де в нього ліва сторінка, а де права: на лівій сторінці будуть розташовуватися Ваші малюнки і схеми, а на правій - власне запис маршруту. На правій частині лівої сторінки, відведеної під малюнки, відкресліть поля (10-20% від сторінки))

4. Малюнки:

  • нумеруються наскрізною нумерацією, тобто 1, 2, 3, і т.д. Кожний з них супроводжується повністю зрозумілим усім підписом із указівкою, що це і де це. (Наприклад: "Рис. 1. Карнизні форми вивітрювання на правому березі Дністра біля Яруги" або " Лежача складка у відслоненні порід стрийської ери, Яблонецький перевал".)
  •  визначається розмір об'єкта - масштабною лінійкою або стрілочками (як на уроках креслення в школі), зазначено (при необхідності) план це або розріз, показане орієнтування щодо сторін світу. Кожен малюнок, якщо при його виконанні використовуються галочки, риски і точечки (так називані крапки), повинний бути постачений умовними позначками
  • Види малюнків: схематичні малюнки (особливості геологічної будови об'єкта показуються в умовних позначках (звичайно замальовки відслонень або оглядові схеми);  "морфологічними" - це ті малюнки, на яких важливо показати морфологію об'єкта, часто в об'ємі

5. Текст:

  • дата, № маршруту,
  • напрямок маршруту,
  • мета маршруту (наприклад, "Мета маршруту: вивчення діяльності поверхневих текучих вод"),
  • точка спостереження, (наприклад, т.зв. 5, або просто цифра 5, обведена квадратом або кружком - кому що подобається), географічна прив’язка(робиться як можна більш точно, із указівкою номенклатурного номера листа топографічної карти, азимута та висоти над рівнем моря і т.д. На Першій практиці обходяться загальними словами "Північна стінка Пудлівського кар'єру на окраїні села Пудлівці"),
  • опис  об'єкта.

6. Коротке "резюме", або висновки: що, де спостерігали, і що з цього випливає в загальному контексті цілей польових робіт.

7. Вказати довжину маршруту в км, у тому числі підхід (відстань до першої точки від місця початку маршруту) і відхід (відстань від останньої точки до місця завершення маршруту).

8. Список скорочень (розшифрувати скорочення у щоденнику).

 

2.

Опитування

  1. Звернутися до органів місцевого самоврядування,  директора, вчителів місцевої школи, завідувача сільського клубу, будинку культури, бібліотеки.
  2. Скласти список майбутніх респондентів(розділити на дві частини: перша - люди, які можуть дати найбільш цінні відомості(опитуються першими). друга - слугує, як правило, для уточнення, перевірки отриманих даних і збирання додаткового матеріалу)
  3. Пояснення інформатору мети свого візиту
  4. Бесіда(у формі структури запитальників чи анкет, проте бесіда повинна містити питання загального характеру, бажано уникати незрозумілої термінології), жвавий інтерес дослідника.
  5. Колективну бесіду доцільно записати використовуючи аудіо запис.

 

 

3.

Збір та опис етнографічних колекцій

  1. Збір предметів(необхідно відбирати ті, що походять із однієї області, району, поселення, тощо).
  2. Провести детальний опис кожної з них і скласти так звану легенду.

Легенда предмета:

  • місце і дата придбання речі,
  • повне ім’я, вік і місце проживання майстра, який її виготовив,
  • дата виготовлення предмету,
  •  назва (наукова та народна),
  •  короткий опис предмету з посиланням на особливості та характерні ознаки речі.

 

4.

Опис геологічного об'єкта

1.Указується характер відслонення (стінка кар'єру, дорожня виїмка, скельний уступ і т.д.), що спостерігаються породи, їхня структура і т.д.

2. Опис геологічних процесів: вказати особливості їхнього протікання й ін..

3.  Замір елементів залягання порід: шаруватість, тріщинуватість,  виміри вказуються як у тексті, так і на завбачливо проведених полях - значення вимірів буде потім зручніше шукати (наприклад, Аз.пд. 310 уг. 40). Не вказуйте символ градусів - його іноді можна переплутати з цифрою нуль.

4. Відбір зразків: номер вказується в тексті (звичайно в дужках після опису даної породи) Нумерацію зручніше за все проводити не наскрізну (1, 2, 3 і т.д.), а виходити із нумерації точок спостереження.( Наприклад, якщо з точки 2 зразки не бралися, то у вашій колекції зразків з цим номером не буде. Якщо з точки 5 бралося більше, ніж один зразок, то їх можна пронумерувати в такий спосіб: зр. 5-06, 5-1-06, 5-2-06 і т.д. "06" - це 2006 рік, звичайно така нумерація використовується при багаторічних роботах, коли важливо швидко згадати, у якому році даний зразок відібраний. У нашому випадку рік можна не вказувати. Не використовуйте знаків дробу "/" - їх можна поплутати з цифрою "1". Можна використовувати букви, якщо не вистачає цифр, наприклад, обр. 5-1а-06. У пошуково-знімальних партіях прийнята нумерація по точках спостереження, коли кожному геологові видається своя "тисяча" точок: наприклад, з 10001 по 11000. Це не виходить, що вже є точка з номером 9999 - інший геолог до неї ще просто не дійшов. У нашому випадку така нумерація теж не зручна)

 

5.

Опис корисних копалини 

1) назва корисної копалини;

2) адреса (місце розташування);

3) форма залягання (шари, шароподібні поклади лінзи, штоки або гнізда);

4) потужність розкриття та породи, з яких воно складається;

5) цінність знайдених корисних копалин;

6) реальні можливості для розробки родовища;

7) вид можливої розробки (кар'єрна чи шахтна);

8) наявність поблизу населених пунктів, з яких можна залучити робочу силу для розробки родовища

9) наявність і близькість шляхів сполучення для транспортування корисних копалин.

Для геологічних досліджень потрібно мати таке спорядження: звичайний або гірський компас, геологічний молоток, саперну лопатку, зубило, рулетку, лупу, фарфорову пластинку з неглазурованою поверхнею для визначення мінералу за кольором риски, соляну або оцтову кислоту (5—10 %), газетний або обгортковий папір для пакування зразків, етикетки, записник.

 

6.

Гідрогеологічні дослідження

 

Під час дослідження підземних вод у польових умовах здійснюють обстеження й опис джерела, колодязя чи свердловини у такому порядку.

1. Наносять на карту умовними позначками виходи підземних вод (джерела, колодязі, свердловини). Поряд із позначкою ставиться порядковий номер, під яким об'єкт дослідження буде описано в щоденнику.

2. Записують у щоденник такі відомості:

а) місцезнаходження обстеженого водного об'єкта — географічне і відносно рельєфу місцевості (в долині річки, в яру, балці, на схилі, вододілі);

б) водоносний горизонт, з якого підземна вода надходить на поверхню (джерело), в колодязь або свердловину;

в) назви водоносної і водотривкої порід;

г) місце втикання підземної води (з тріщинок мергелю, крейди або з проміжків між часточками породи по площинах напластування; з піску, що залягає під крейдою і мергелем; з пухких суглинків тощо);

д) спосіб витікання води: спокійно виливається, витікає швидко або б'є струменем у кількох місцях;

е) висота джерела над рівнем води в річці;

є) відстань джерела від урізу річки;

ж) наявність відслонень на досліджуваній ділянці;

з) тип води, яка живить водний об'єкт (ґрунтова чи артезіанська);

й) температура води і повітря на момент обстеження;

і) колір, прозорість, запах і смак води;

к) вихід з води газів (горючих, які спалахують при піднесенні запаленого сірника; азотних, які самі не загоряються і не гасять сірник).

3. Визначають витрати води водопунктами; відмічають характер її виходу (у вигляді одного чи кількох струмків), приуроченість до тріщин, площин нашарування, карстових каналів і т. п.; відбирають та описують зразки відкладів різних солей і мінеральних новоутворень з води (кременистих натеків, вапнякового туфу тощо).

4. По можливості роблять простий хімічний аналіз води джерела, якщо для цього є умови і необхідні хімікати. В польових умовах учитель разом з учнями може провести якісне хімічне дослідження води джерела шляхом встановлення реакції води, визначення наявності в ній хлору, сульфатів і карбонатів (твердість води). Реакцію води визначають за допомогою лакмусового папірця. Почервоніння змоченого водою синього паперу вказує на кислу реакцію води, а посиніння червоного паперу свідчить про лужну реакцію.

Для визначення наявності хлору в пробірку наливають 5 см3 води, доливають 2—3 краплини розчину нітрату срібла і збовтують. Якщо у воді міститься хлор, то вона стає каламутною або в ній утворюється білий пластоподібний осад.

Для визначення наявності солей сірчаної кислоти (сульфатів) у пробірку з 5—10 см3 води доливають 3— 5 краплин розчину хлориду барію. Утворення білого, осаду вказує на наявність у воді сульфатів.

 

 

 

docx
Додано
28 лютого 2019
Переглядів
410
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку