Міністерство охорони  здоров'я України

Комунальний заклад"Бериславський медичний фаховий коледж

Херсонської обласної ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методична розробка на тему : " Основні причини травматизму та ефективні засоби їх профілактики на заняттях з гімнастики"

                                                            

 

 

 

 

 

 

Виконала: викладач фізичного виховання

Федунова І.В.                

 

                                                               

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                               ПЛАН

 

 

 

.

1. Особливості навантажень на заняттях з  гімнастики .

 

2. Специфіка травматизму на заняттях   з гімнастики.

 

3. Заходи попередження травматизму на заняттях з гімнастики.

 

4. Виховання свідомої дисципліни і свідомого ставлення  до процесу навчання і тренування.

 

5. Застосування прийомів допомоги, страхування і самострахування на заняттях з гімнастики.

 

6. Лікарський контроль і самоконтроль.

 

7. Одяг та взуття гімнаста і захисні засоби.

 

8. Підготовка місць занять, спортивного обладнання та інвентарю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Травматизм на заняттях фізичної культури - явище, не сумісне з оздоровчими цілями фізичної культури й спорту. Згідно із чинним законодавством, навчальний заклад  несе відповідальність за життя і здоров'я учнів. Робота з профілактики травматизму, захворювань і нещасних випадків на заняттях фізичною культурою є одним з найважливіших завдань викладача, інструктора з фізичної культури, адміністрації навчального закладу спільно з батьками учнів.  Соціальна значимість проблеми дитячого травматизму й розв'язання проблеми перебуває на границі між традиційної медициною і педагогічними науками. Травматизм - це сукупне поняття, воно об'єднує у собі як традиційне медичне тлумачення даного феномена, так і порушення морально-етичного статусу особистості, що призводять до розладу психічного і соматичного здоров'я              .                                                                                                                       Особливості навантажень на заняттях з  гімнастики                                                                                   На заняттях з  гімнастики викладачами фізичної культури широко використовуються різноманітні засоби (стройові вправи, вправи загального розвитку, прикладні вправи, вільні вправи, вправи художньої гімнастики, акробатичні вправи, стрибки, вправи ритмічної і коригувальної гімнастики, стрибки, вправи на гімнастичних приладах). Кожний засіб визначає притаманну тільки йому специфіку навантажень на організм студента. Так, стройові вправи – це відносно нескладні рухові дії службового характеру, які використовуються, для організованого проведення занять і формування у студентів навичок правильної постави. Ці вправи використовуються, переважно, у підготовчій частині заняття і допомагають викладачу зосередити увагу дітей, налаштувати їх на подальшу роботу. Фізичне навантаження при використанні цих вправ мінімальне.                                                                                                                                   Вправи загального розвитку характеризуються широким впливом на всі органи і системи організму студентів. Вони являють собою координаційно нескладні рухові дії з метою розвитку різних груп м'язів тіла, удосконалення фізичних якостей, набуття елементарних рухових навичок. Ці вправи можуть виконуватись як з предметами, так і без предметів. Вплив вправ на організм різнобічний і залежить від поставлених викладачем  завдань.                                                                                                               Прикладні вправи – засоби гімнастики, що формують у студента  важливі рухові уміння і навички активної взаємодії з оточуючим середовищем. Характерною їх особливістю є менш сувора регламентація рухів за формою, допущення індивідуальних рішень в діях для досягнення рухового завдання (збереження рівноваги, перенос вантажу, подолання перешкод тощо). Всі вправи виконуються з використанням спеціального обладнання (канатів, жердин, гімнастичних лав та стінок). Навантаження на організм визначається умовами збереження рівноваги, вагою вантажу, способом подолання перешкод. Успішне виконання цих вправ пов’язане з певним ризиком і вимагає від учнів відповідної фізичної і рухової підготовленості, знання правил страховки і само страховки.                                                                                                                                   Вільні вправи є засобом загально-розвиваючого характеру, сприяють розвитку координаційних здібностей, підвищенню витривалості. Зміна сполучень відносно простих за технікою виконання елементів, їх комбінування, створення навчальних композицій розвивають творчі здібності дітей. Ці вправи не вимагають від дітей значних фізичних зусиль і при правильній організації уроку не пов’язані з ризиком отримання травми.                                                                                                                                            Вправи художньої і ритмічної гімнастики використовуються на заняттях з дівчатками. За своїми завданнями вони наближені до вільних вправ, але містять у собі специфічні елементи, що виконуються як без предметів (хвилі, рівноваги, повороти, стрибки), так і з предметами (обруч, м’яч, скакалка, стрічка). В засоби художньої гімнастики включаються також танцювальні елементи та їх сполучення. Виконання композицій з музичним супроводом є ефективним засобом розвитку пластичності рухів, їх виразності, виховання естетичних якостей  Вправи художньої і ритмічної гімнастики при належній розминці, за думкою спеціалістів, слабо пов’язані з можливістю отримання травм.                                                                 Акробатичні вправи являють собою дійовий засіб розвитку фізичних якостей, виховання рішучості та сміливості. Різні рухи і положення тіла, у тому числі з перевертанням через голову, покращують орієнтацію дитини у просторі, здійснюють специфічний вплив на внутрішні органи, підвищуючи їх функціональну стійкість. Доступність акробатичних вправ і можливість безперервного ускладнення дозволяє використовувати їх у загальній і прикладній фізичній підготовці, а також з метою спеціальної підготовки. Акробатичні вправи потребують ретельної підготовки викладача  та студента, досконалої методики навчання, знання правил страховки і самостраховки. За думкою спеціалістів   виконання акробатичних вправ при порушенні вимог техніки безпеки може призвести до отримання дитиною травми.                                                     Стрибки (не опорні і опорні) характерні наявністю фази польоту після поштовху ногами і руками, розвивають швидкісно-силові якості, точність рухів, спритність, вольові якості. На уроках гімнастики стрибки використовуються як засіб фізичної підготовки, формування прикладних умінь та навичок. Технічна складність, значні прояви зусиль верхніми та нижніми кінцівками дитини, наявність польотної частини руху в умовах короткої тривалості руху вимагають від викладача та студента особливої уваги та індивідуального підходу при виконанні опорних стрибків.                                                                                                               Вправи на гімнастичних приладах характерні незвичними умовами опори і особливими рухами, що обумовлені конструкцією самих снарядів. Зміст вправ на гімнастичних приладах досить широкий. Окремі елементи та композиції на різних приладах відрізняються за ступенем координаційної складності, ступінню докладених зусиль, характером впливу на організм. Як правило, специфічні особливості виконання вправ на гімнастичних приладах пов’язані з суттєвим навантаженням на опорно-руховий апарат і вимагає від студентів відповідного розвитку мускулатури, особливо рук і плечового поясу.               Самостійне виконання дітьми вправ на гімнастичних приладах не припустиме у зв’язку з можливістю падіння, зриву, невдалого приземлення. Саме тому, при виконанні вправ на гімнастичних приладах викладач повинен забезпечити надійну страховку і навчити дітей прийомам самостраховки. Особливу увагу в процесі оволодіння окремими елементами на гімнастичних приладах необхідно звертати на методику навчання, раціональний підбір підготовчих і підвідних вправ.                                                                                                                                         Вплив фізичних вправ на педагогічні результати опосередкований фізіологічними і біологічними механізмами. Інакше, навантаження є причиною тих адаптаційних змін в організмі, від характеру і величини яких залежить результат.Коли на уроках гімнастики вирішується завдання розвитку фізичних якостей, дітям даються практичні завдання з великим навантаженням (тобто розвиваючим), яке здатне викликати в організмі дитини відповідні морфологічні та функціональні зміни.                                                                                        Інша річ, коли відбувається процес вивчення, або удосконалення програмного матеріалу на гімнастичних приладах. Навантаження у даному випадку ніколи не повинно бути великим, адже в цей час здійснюється формування нових нервово-мязових зв’язків, який краще здійснюється на тлі „свіжого” стану організму дитини . Крім того, увага студента , що не втомлений  попередньою роботою, краще сконцентрована на технічних особливостях вправи. Це допомагає вирішити поставлені на заняттіі завдання і сприяє уникненню травм.                                                                                                                       Фізичне навантаження – це певна міра впливу фізичних вправ на організм студентів. Всі фізичні навантаження характеризуються певним обсягом та інтенсивністю. Обсяг навантаження визначається кількістю виконаних вправ, їх координаційною складністю, а інтенсивність – часом виконання конкретної роботи.                                                                                                                                        Результатом дії фізичного навантаження на організм дитини є втома. За її появи спостерігається почервоніння шкіри та пітливість обличчя, прискорене дихання, порушення координації рухів, серцебиття, тремтіння кінцівок, скарги на втому.                                                                                                                                                      Викладачі фізичної культури  для регуляції навантаження на організм дитини використовують наступні прийоми: збільшення або зменшення кількості повторень вправи; збільшення або зменшення амплітуди рухів; зміна ваги вантажу, що піднімає студент; зміна умов виконання вправ; зміна опору партнера і самоопору; різна швидкість і час виконання вправ; регуляція тривалості перерв і зміна їхнього характеру; варіанти ускладнення вправ за рахунок їх поєднання з іншими вправами; зміна способу і темпу виконання вправ; зміна вихідного положення.                                                                                                                                        Виконання студентами навіть нескладних гімнастичних вправ на приладах у стані втоми є неприпустимим у зв’язку з ймовірністю падіння і отримання травми .                                                                                                                    Специфіка травматизму на заняттях з гімнастики                                                                                      На уроках гімнастики використовуються вправи, що відносно рідко зустрічаються у житті людини та його трудовій діяльності. Вони складаються з складних рухових дій, а їх виконання пов’язане з специфічними умовами, які вимагають від студентів технічної досконалості, розвитку рухових здібностей та психологічної готовності.                                                                                                                            Травма-це пошкодження організму або окремих органів. Під час занять гімнастикою трапляються травми, які можна класифікувати: легкі, середні і важкі. їх поділяють на загальні і локальні (місцеві).                                                  До легких травм належать: удари, зриви шкіри долонної поверхні кистей та інші, які не призводять до втрати працездатності.                                                                          Середні - це розтягнення м'язових волокон і сухожилків, незначні вивихи суглобів тощо, які потребують амбулаторного лікування.                                                    До важких травм належать: розриви м'язів і сухожилків, струси головного мозку, переломи кісток, пошкодження хребців тощо, які виводять гімнаста з ладу на декілька місяців і потребують стаціонарного лікування.                                                           У спортивній гімнастиці найбільш поширеними травмами є удари різними частинами тіла,  -^; пошкодження   верхніх   кінцівок,   зокрема   зриви   шкіри   на   долонях,   розтягнення   зв'язок/ пошкодження зап'ясткових суглобів та ін.  Кожен спортсмен, а тим більше викладач, тренер повинні володіти прийомами першої допомоги, користуючись аптечкою, що є в спортивному залі, еластичним бинтом, фіксуючими засобами, що є в медичному кабінеті.                                                                                                                                       Удари слід охолодити водою або хлоретилом і накласти бинтову пов'язку.               У разі зриву шкіри долонної поверхні треба негайно обробити рану розчином перекису водню, змастити маззю (фурациліновою, пеніциліновою, стрептоміциновою тощо) і накласти бинтову пов'язку. Не слід промивати рану водою, щоб не занести інфекцію.При таких пошкодженнях потрібно припинити заняття або змінити характер тренувальної роботи (без навантаження на пошкоджену ділянку).                                                                                                              У тому випадку, коли гімнаст отримав середню і, особливо, важку травму, треба подати першу допомогу на місці та негайно викликати швидку медичну допомогу. Першою допомогою може бути накладання шини і забезпечення повного спокою потерпілого. Категорично забороняється вправляти вивихи.                                            Якщо розірвано шкірний покрив, слід негайно зупинити кровотечу і рану обробити перекисом водню або розчином йоду. Після середніх і важких травмах поновлювати заняття можна лише з дозволу лікаря.                                                                                                                                                            На заняттях необхідно суворо дотримуватись певних правил безпеки. Це пов’язано з тим, що при виконанні багатьох гімнастичних вправ можливі зриви та падіння, внаслідок чого студенти можуть отримати різні травми.                                             Щоб своєчасно уникнути можливих травматичних наслідків, спеціалістами встановлені причини, що їх викликають:                                                                               - порушення в організації занять. Вони проявляються: в проведенні їх з великою кількістю студентів на одного викладача, або з одночасною роботою в залі декількох груп; в недотриманні правил переміщення дітей з одного виду занять до другого; в несвоєчасному початку і закінченні занять;                                                                                               - порушення в методиці навчання. Ці порушення проявляються у недотриманні принципів дидактики. Як наслідок ускладнюється процес оволодіння вправами, що може призвести до зриву з гімнастичного приладу і травмі, до фізичного і емоційного виснаження та іншим негативним наслідкам;                                                                                 - недисциплінованість підлітків. Цей фактор може проявлятися у вигляді емоційних зривів, викликаних труднощами вивчення вправи, порушенням методики навчання, втомою, відсутністю індивідуального підходу з боку викладача, в порушенні правил поведінки на заняттях, недостатньою вихованістю дітей;                                                                                                                                                - незадовільний стан місць занять, інвентарю та обладнання: невідповідність їх вимог до проведення занять гімнастикою, малі розміри залу, нерівність підлоги, несправність гімнастичних приладів, матів, доріжок, їх недбала експлуатація;                                      - невідповідність форми одягу та взуття проявляється в тому, що студенти  іноді приходять на заняття в незручному одязі, у взутті не за розміром, зі слизькою або жорсткою підошвою та каблуком;                                                                                                                                - порушення санітарно-гігієнічних умов: невідповідність температури в залі встановленим нормам, недостатнє природне та штучне освітлення, недостатня вентиляція, збільшена вологість повітря або його надмірна сухість, відсутність чистоти і порядку в залі, недотримання правил особистої гігієни;                                                      - недоліки медичного контролю за фізичним станом студентів, допуск до занять без попереднього медичного огляду;                                                                                                          - недооцінка і неправильне використання прийомів страховки і допомоги;                                               - порушення правил техніки безпеки: неправильне розташування гімнастичних приладів, неправильне розміщення студентів в залі чи біля снаряду; несправність снарядів і допоміжного обладнання; недбале відношення до встановлення гімнастичних приладів, укладання матів в місцях приземлення.                                                                            У разі недотримання заходів безпеки на заняттях гімнастикою можливі травми: пошкодження шкіри долоні, мозолі, тріщини, розтягнення зв’язок, травми менісків та міжхребцевих дисків, розриви м’язових волокон, забої, вивихи, відкриті та закриті переломи, струси мозку та ін

Заходи попередження травматизму на заняттях з гімнастики

Дотримання основних правил організації і методики проведення занять та змагань:

для запобігання травматизму важливе значення мають правильна організація занять і високий рівень навчальної дисципліни учнів. Всі заняття повинні проводитись згідно розкладу і плану. Не можна допускати перебування учнів у спортивному залі без викладача. Заняття повинні починатись і закінчуватись організовано.

Щоб запобігти спортивному травматизму, слід дотримуватись таких правил:

1.   Організовано пересуватись в залі без шуму і метушні, які можуть привести до нещасного випадку.
2.   Правильно  розміщати  гімнастичні  прилади  в  залі  і  враховувати  при  цьому фактор освітлення. Якщо допускати порушення, то студенти, виконуючи розбіг, розмахування, розкачування, зіскоки з приладів, можуть зіткнутися один з одним і отримати травми. Світло не повинно падати в очі тим, хто виконує вправи, щоб не осліплювати їх. Студент повинен добре бачити прилад і місце приземлення.
3.   Старанно перевіряти установку і закріплення приладів, щільність укладання гімнастичних матів.
4.   Слідкувати за відповідністю костюма гімнаста і його взуття. Костюм повинен бути охайно підігнаний, щоб не утруднювати рухів.
5.   Розпочинати заняття з якісної розминки (загальної і розминки на приладах), яка готує учнів до виконання вправ.

Однією з найголовніших умов зміцнення здоров'я, всебічного фізичного розвитку та досягнення високого рівня спортивної майстерності є суворе дотримання основних принципів і правил методики навчання та тренування.

Важливе значення для уникнення травматизму на заняттях з гімнастики має методика проведення загальної та спеціальної розминки. Засобами розминки опорно-руховий апарат та інші системи організму гімнастів готуються до виконання складних вправ на приладах. Після загальної розминки, яку проводить викладач, обов'язково треба дати можливість гімнастам розім'ятись індивідуально, з урахуванням особливостей кожного з них. Далі слід робити спеціальну розминку на кожному гімнастичному приладі, враховуючи його особливості. Подібні заходи сприяють розігріванню м'язів і зв'язок (зниження їх в'язкості), що попереджує розтяг або розрив їх.

Кожен викладач зобов'язаний суворо дотримуватись дидактичних принципів (систематичності, послідовності, доступності та ін.). Процес навчання повинен бути систематичним і послідовним: починаючи від простого і легкого руху, слід поступово оволодіваючи рухами, перейти до вивчення складних і важких. Це забезпечить створення належного рухового фундаменту, на базі якого успішно формуються нові рухові навички, розвиваються координаційні здібності, збагачується руховий досвід, підвищується здатність управляти просторовими, часовими, динамічними та ритмічними параметрами рухів.

У процесі навчання не слід поспішати і прагнути в найкоротший термін вивчити нові вправи складної координації або такі, що потребують певного рівня м'язової сили, спритності, гнучкості, рішучості і багатьох інших рухових та морально-вольових якостей. Не можна, наприклад, пропонувати учневі виконати на брусах підйом, коли він погано утримується в упорі, або вимагати від   нього збільшити амплітуду маху, якщо гімнаст-початківець не оволодів ще в достатній мірі  технікою розмахування; неможливо виконати "шпагат", якщо гімнастові бракує гнучкості у кульшових та колінних суглобах. Спроби виконати подібні вправи без відповідної підготовки часто закінчуються травмуванням. Щоб уникнути цих негативних наслідків, слід розвинути відповідні якості і підготувати гімнаста до виконання тієї чи іншої складної вправи.

При поясненні нової вправи необхідно зупинитись на небезпечних моментах, де можливі зриви. Безумовно, не можна лякати учня, але треба дати йому зрозуміти, що при виконанні даної вправи слід звернути особливу увагу на ті або інші деталі, неправильне виконання яких може привести до неприємних наслідків. Так, наприклад, при вивченні гімнастами-початківцями оберту вперед і назад з упору ноги нарізно на турніку необхідно зосередити увагу на тому, що оберт вперед виконується хватом знизу, а оберт назад - хватом зверху, недотримання цих правил приведе до неминучого зриву.

При проведенні занять важливо враховувати самопочуття учнів і пам'ятати, що причиною нещасного випадку може бути втома. Викладач зобов'язаний знати головні ознаки втоми. Це перш за все:

1.     Надмірне потовиділення і почервоніння шкіри обличчя.
2.     Погіршення якості виконання вправ.
3.     Порушення координації.
4.     Зниження уваги учнів. 

При перших ознаках втоми слід зменшити навантаження, змінити його характер, виключити вправи, що потребують прояву значних м'язових і вольових зусиль, великої точності рухів, а також вправи, виконання яких пов'язано з ризиком. Якщо спостерігається велика втома, то слід припинити заняття.

Щоб уникнути зривів, нові, складні за координацією і небезпечні елементи слід вивчати на початку занять, коли студенти ще не відчувають втоми і є певний запас сили. Необхідно ширше застосовувати різноманітні прийоми полегшення умов навчання складних і небезпечних вправ - фізичну допомогу,  незначні зміни  стандарту приладу,  висоти,  використовувати  комбіновані прилади, забезпечувати надійне страхування тощо.

Отже, правильна організація занять, суворе дотримання основних дидактичних принципів і вірне застосування різноманітних методів і методичних прийомів на заняттях з гімнастики зводять спортивний травматизм до мінімуму.

 

Виховання свідомої дисципліни і свідомого ставлення  до процесу навчання і тренування.

Немає необхідності докладно розповідати про те, що відсутність належної навчальної дисципліни і неуважне ставлення до занять не тільки перешкоджають успішному засвоєнню вправ, але і приводять до травматизму та інших нещасних випадків. Відомо, що випадки травматизму найчастіше трапляються саме там, де рівень навчальної дисципліни низький або занедбаний. Свідома дисципліна - це дуже широке поняття, яке включає поведінку учнів не лише безпосередньо на заняттях, а й поза ними, у побуті, у громадських місцях. Спортсмен повинен мати високий рівень культури, бути ввічливим, старанним, працелюбним, а також сумлінно виконувати всі завдання і вимоги викладача, бути грамотним у питаннях самоконтролю. Кожний спортсмен мусить розуміти, що будь-яке порушення дисципліни, небажання зупинити вправу на першу вимогу викладача, спроба виконати вправу похапцем після команди "закінчити", необдумане виконання складних рухів без спеціальної підготовки до початку і після закінчення занять, безглузде прагнення показати свою сміливість, безцільна впертість на фоні великої втоми - все це часто призводить до травм. Отже, широка систематична виховна і роз'яснювальна робота серед учнів є запорукою попередження травматизму та нещасних випадків.

Застосування прийомів допомоги, страхування і самострахування на заняттях з гімнастики.

Одним з найбільш діючих засобів попередження травматизму на заняттях з гімнастики є допомога і страховка.

Допомога - безпосередні фізичні зусилля, що докладає страхуючий з метою правильного і успішного завершення окремої ланки або цілої вправи, яку вивчає студент. Допомога, як методичний прийом, застосовується для полегшення виконання вправи, створення належних умов для більш швидкого оволодіння технікою виконання вправи, сприяє формуванню в студентів конкретних рухових навиків. В одних випадках, застосовуючи фізичну допомогу, викладач допомагає студентам переміщатись в просторі (уточнити напрям, амплітуду), в других - уточнює прикладені зусилля, а також полегшує виконання статичних вправ і переміщень з них. Однак допомогу слід надавати вміло, вибираючи потрібний момент, і, докладаючи відповідні зусилля. Тільки тоді вона виправдає своє головне завдання, як методичного прийому навчання гімнастичних вправ і найдіючого засобу попередження спортивного травматизму.

Поряд з цим, не слід забувати про негативний вплив фізичної допомоги на процес засвоєння вправи. Надмірна опіка шкідлива. Студент звикає до страхуючого і внаслідок цього втрачає впевненість у своїх силах, спостерігаються прояви страху. Не можна всю роботу виконувати за студента, бо не залишиться потрібних слідів для створення динамічного стереотипу. Допомагати треба тільки при перших спробах, коли він не може самостійно виконати вправу або коли він неправильно її виконує. Як тільки студент зрозуміє, відчує рух і стане виконувати його самостійно -допомога має бути замінена страхуванням.

У практичній роботі з гімнастики застосовуються такі різновидності фізичної допомоги: "проводка", підтримка (фіксація), підштовхування (допомога в необхідний момент).

Проводка - надання фізичної допомоги від початку вправи до її закінчення. Прийоми "проводки" полегшують оволодіння рухом в цілому. Зусилля викладача мають відповідати характеру вправи і ступеню оволодіння нею. При допомозі "проводки" успішно виконуються підйоми, оберти, зв'язки одних елементів з другими.

Підтримка (фіксація) - один з важливих прийомів допомоги. Вона має місце на початку розучування вправи, коли студент виконує її ще не досить вдало, невпевнено і не може сприйняти або зрозуміти окремі рухи чи положення тіла. Викладач або тренер утримує тіло учня, фіксуючи його в певному положенні. Підтримку застосовуєть під час виконання як динамічних, так і статичних вправ. У цих випадках підтримку застосовують для полегшення вправи і фіксації тіла в потрібному положенні. Наприклад, підтримка є важливим методичним прийомом навчання викруту вперед на кільцях. При цьому дуже важливо зафіксувати положення тіла в найвищій точці, де закінчений мах назад і коли необхідно розводити руки та виконати обертальний рух в плечових суглобах. Підтримкою користуються також під час виконання складних статичних вправ - "хреста", або горизонтального вису спереду чи позаду на кільцях, або горизонтального упору на паралельних брусах.

Підштовхування - короткочасна фізична допомога під час виконання окремих складових руху. Надаючи короткочасну допомогу, викладач сигналізує студентові про необхідність виконати вправу швидше, повільніше або змінити амплітуду маху, допомагає своєчасно виконати поворот або зіскок з приладу.

У зв'язку з безперервним зростанням складності гімнастичних вправ прийоми допомоги стають невід'ємною частиною методики навчання і тренування. Питома вага різних прийомів залежить від характеру вправи, індивідуальних особливостей студента, рівня його фізичної і технічної підготовленості, а також індивідуальних особливостей страхуючого. Це - його зріст, фізична сила, швидкість реакції тощо. У міру зростання рівня технічної і фізичної підготовленості учня допомогу, "проводку", підтримку та направляючу допомогу слід зменшити або припинити зовсім, замінивши її страхуванням.

Страхування - це готовність викладача, тренера або страхуючого надати необхідну допомогу гімнасту у випадку невдалого виконання вправи, щоб запобігти падінню, удару або іншому травматичному пошкодженню. Страхування і фізична допомога тісно пов'язані між собою. Питома вага різновидностей страховки особливо зростає при самостійному виконанні вправ, коли фізична допомога зводиться до мінімуму або зовсім припиняється.

До основних різновидностей відносяться: індивідуальне і групове страхування з застосуванням технічних засобів (амортизуючі пристрої, петлі, поролонові мати, ями тощо) і самострахування. Страхуючий повинен уважно слідкувати за виконанням вправи до кінця, тому що травму можна отримати через падіння після приземлення. Використовувати варіанти страховки слід з врахуванням індивідуальних особливостей страхуючого й студента ( ріст, вага, фізична сила, швидкість реакції, розмір долонь рук і ін.).

Самострахування - це уміння учня самостійно виходити з небезпечних положень, які можуть виникати під час виконання вправ. Щоб запобігти травмі або полегшити силу падіння під час зриву, студент може припинити вправу або видозмінити її. Для того, приступаючи до розучування нової вправи, що пов'язана з риском падіння, викладач зобов'язаний вказати учневі на необхідний, в даному випадку, прийом самострахування, тобто пояснити, який рух він має зробити при невдалому виконанні. Кожен викладач від самого початку занять з гімнастики має виховувати в студентів навички самострахування. Ці завдання успішно розв'язуються за допомогою акробатичних вправ. Наприклад, під час виконання стійки на плечах на паралельних брусах у випадку втрати рівноваги вперед учень повинен зробити перекид вперед в сід ноги нарізно. Володіння перекидами вперед і назад з будь-якого положення дає можливість учневі під час невдалого виконання зіскоку, опорного стрибка або падіння полегшити приземлення, виконуючи перекид.

Необхідно чітко усвідомити, що самостійне виконання вправ є дійовим засобом виховання в учнів впевненості, рішучості, сміливості та інших вольових якостей. Отже, не слід вдаватись до мілкої опіки і позбавляти їх будь-якої самостійності: треба розумно і вміло застосовувати запобіжні заходи проти спортивного травматизму.

Для успішного здійснення допомоги і страхування треба знати і суворо дотримувати такі вимоги:

1.   Знати техніку виконання вправи і вміти вибрати місце для страхування, не заважаючи учневі.
2.   Чітко знати місце можливого зриву в разі невдалого виконання вправи і бути готовим швидко надати необхідну допомогу.
3.   Знаходитись в найбільш стійкому положенні (у більшості випадків - це стійка ноги нарізно) і, поряд з цим, бути готовим швидко переміститись на нове місце, враховуючи характер вправи.

4.   Не чекати падіння, а попередити його, надаючи відповідну допомогу учневі.

5.   Вибирати необхідні способи і прийоми допомоги та страхування, враховуючи рівень фізичної і технічної підготовленості учня та характер вправи.

6.   Враховувати індивідуальні особливості учня.
7.   Застосовувати індивідуальне, а при необхідності - і групове страхування.
8.   Широко застосовувати для страхування ручні і підвісні пояси - лонжі, тренажери.

9.   У процесі розучування вправ треба пояснювати учням, де можуть бути зриви, і що необхідно зробити при невдалому виконанні вправи.

Отже, застосування прийомів допомоги і страхування в рішучий момент є дуже складною і відповідальною справою і вимагає від викладача підвищення його кваліфікації, удосконалювання в прийомах, застосування нових прийомів тощо. Надійне страхування створює сприятливі умови для впевненого виконання найскладніших вправ, знижує негативну дію рефлексу самозахисту, сприяє вихованню в учнів сміливості, рішучості та впевненості у своїх діях і є надійним запобіжним заходом проти спортивного травматизму.

Лікарський контроль і самоконтроль

Важливим заходом для попередження травматизму і збереження здоров'я учнів є лікарський контроль і самоконтроль за фізичним станом і самопочуттям.

Лікарський контроль за спортсменами здійснюють в мережі лікувально-профілактичних закладів, а також лікарями - спеціалістами з фізичної культури і в лікарсько-фізкультурних кабінетах і диспансерах. Тут проводять первинні, повторні та додаткові обстеження. Під час первинного обстеження визначають усі показники здоров'я, рівень фізичного розвитку і тренованості. Усі фізкультурники і спортсмени щороку проходять повторні лікарські обстеження, які дають можливість простежити за динамікою фізичного розвитку і станом здоров'я спортсмена і визначити ефективність навчально-тренувального процесу. Додаткові обстеження проводить лікар після захворювання, травматичних пошкоджень, тривалої перерви в заняттях, а також при перших проявах перетренування спортсмена. Всі обстеження проводять з метою контролю за станом здоров'я, рівнем фізичного розвитку і тренованості, а також вирішують питання допуску до занять або змагань, визначають рівень можливого навантаження.

Велике значення для збереження здоров'я і підтримання високого рівня працездатності мають лікарсько-педагогічні спостереження, які проводяться лікарем-педагогом на заняттях або змаганнях з метою визначення реакції організму на виконання тих чи інших вправ, на те чи інше навантаження. Це робиться за допомогою численних методів, зокрема, перевіркою пульсу, вимірюванням кров'яного тиску, визначенням частоти дихання, норми потовиділення і втрати ваги під час занять тощо. Використовуються й інструментальні методики - електрокардіографія, визначення газообміну, рентгенографія та ін.

Особливе значення в навчально-тренувальному процесі з гімнастики має самоконтроль, дані якого дають змогу викладачу й учневі слідкувати за станом здоров'я, правильно будувати навчально-тренувальний процес, добиватися високих спортивних результатів, запобігати травматичним пошкодженням. Самоконтроль має велике виховне значення, бо дисциплінує учнів, робить навчально-тренувальний процес глибоко усвідомленим. У всіх спортсменів необхідно виховувати навички самоконтролю, привчаючи їх до систематичного ведення щоденника, в якому реєструються: загальне самопочуття, настрій, сон, апетит, працездатність, больові відчуття, дихання, пульс, вага тощо. Спочатку вести щоденник допомагають викладач і лікар, а потім спортсмен веде його самостійно. Таким чином, систематичне і регулярне проведення лікарського контролю і самоконтролю є запорукою проти спортивного травматизму та інших небажаних наслідків на заняттях з гімнастики.

Одяг та взуття гімнаста і захисні засоби.

Однією з умов попередження травматизму на заняттях і змаганнях з гімнастики є відповідні, легкі і зручні одяг та взуття. Цього вимагають правила змагань. Недопустимо, щоб на одягу чи взутті були металеві гострі пряжки чи шпильки, які можуть пошкодити тіло гімнаста. Для занять і змагань з гімнастики правилами передбачено такий одяг: для чоловіків - плавки, труси і майки для виконання вільних вправ і опорних стрибків; для виконання вправ на коні, кільця, брусах і турніку необхідно одягнути рейтузи; для жінок - купальник, під який одягають плавки і бюстгальтер. На ноги гімнасти одягають м'які шкіряні тапочки (''чешки"). На змаганнях жінки можуть виступати босоніж, а чоловіки - тоді, коли вони не в рейтузах, а в трусах (вільні вправи і опорний стрибок). Не можна займатися в тапочках на жорсткій підошві, тому що вона слизька, а це може бути -^: причиною падіння під час розбігу в опорних стрибках і при виконанні акробатичних вправ/ Викладач чи тренер зобов'язані слідкувати за тим, щоб на заняттях і змаганнях сережки, перстні були зняті, тому що, виконуючи гімнастичні вправи, гімнаст може отримати серйозне пошкодження (одягати прикраси на змагання заборонено правилами).

Властивими для гімнастики є великі навантаження на опорно-руховий апарат. Тому, щоб запобігти його пошкодженню, використовують різноманітні захисні засоби. До них належать: накладки, напульсники, наколінники і гомілкостопники.

Накладки оберігають від зривів шкіри на долонях і застосовуються під час виконання вправ на турніку, кільцях і брусах різної висоти. Виготовляють їх зі шкіри (міцна і відносно товста або* шкіра-сирець), а в окремих випадках - з ґноту. Надівають на один або на два пальці руки, а другий кінець   закріплюють   при   допомозі   ремінців   на   променезап'ястковому   суглобі.   Накладки виготовляють для індивідуального користування відповідно до розміру кисті гімнаста.

Напульсники одягають на променезап'ястковий суглоб з метою його фіксації. Часто в практиці, напульсники замінюють еластичним бинтом, який добре фіксує суглоби під час виконання вправ на коні з ручками, брусах, опорних стрибків і акробатичних вправ. Крім цього еластичний бинт оберігає променезап'ястковий суглоб від пошкодження ремінцями накладок.

Наколінники оберігають від пошкодження колінний суглоб під час виконання зіскоків з приладу, стрибків і акробатичних вправ.

Гомілкостопники захищають від пошкодження гомілковостопні суглоби під час виконання вправ на колоді, акробатичних вправ, зіскоків й опорних стрибків. Якщо відсутні наколінники і гомілкостопники, їх можна замінити еластичним бинтом.

Підготовка місць занять, спортивного обладнання та інвентарю.

Велике значення для запобігання спортивного травматизму має правильна організація місць занять, відповідність приладів технічним вимогам і систематичний контроль за їх станом.

Розміри спортивного залу, його освітлення й опалення, стан гімнастичних приладів та їх розміщення мають відповідати санітарно-гігієнічним вимогам.

Освітлення, що відповідає нормам, дає змогу добре бачити частини приладу, на яких виконуються вправи, і місце приземлення. Встановлювати прилади слід так, щоб яскраве світло не засліплювало очі гімнаста.

 Оптимальною для проведення навчально-тренувальної роботи є температура повітря в межах 17-20градусів по С. Для постійного надходження свіжого повітря спортивний зал має бути обладнаний нагнітально-витяжною вентиляцією.

Дерев'яна підлога палубного типу є найкращою для гімнастичного залу. Вона надійна для кріплення приладів та не слизька.

Особливу увагу перед кожним заняттям слід звернути на стан приладів, гімнастичних матів та | іншого інвентарю. Прилади треба встановлювати так, щоб вони не хитались і щоб під час роботи на них учні не заважали один одному. Слід перевірити робочі поверхні приладів (турніка, кілець, брусів тощо), які мають бути гладкими, сухими і без тріщин,    обов'язково перевірити якість кріплень розтяжок тощо.

Отже, систематична і регулярна перевірка якості приладів та їх кріплень запобігає спортивному травматизму та іншим небажаним наслідкам на заняттях з гімнастики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використані джерела

      1. Айунц Л.Р. Гімнастика. (Коротко про головне) Методичнi матерiали до теортичної пiдготовки студентiв факультету фiзичного виховання i спорту.Житомир: Вид-во ЖДУ, 2008. – 62 с.

     2. Папуша В.Г. Фізичне виховання школярів (форми, зміст, організація) – Тернопіль.: 2006.-189 с.

 3. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання. Ч.- 1.- Тернопіль.: ”Навчальна книга” 2001.- 271с.

 4. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання. Ч.- 2.- Тернопіль.: ”Навчальна книга” 2002.- 247с.- 33.

     5.  Чайка А.В. Спортивні ігри в школі. Гімнастика. – Х.: „Ранок” 2009,- 128с.

     6. Лящук Р. П. Гімнастика. Навчальний посібник у двох частинах / Р. П.   Лящук, А. В. Огнистий. – Тернопіль: ТДПУ, Ч.1. – 2000. – 164 с.

 

     7. Лящук Р. П. Гімнастика. Навчальний посібник у двох частинах / Р. П.    Лящук, А. В. Огнистий. – Тернопіль : ТДПУ, Ч.2. – 2001. – 214 с.

 

    8. Худолій О. М. Основи викладання гімнастики: Навч. Посібник. У 2-х  томах. – 4-е вид., випр. і доп. / О. М. Худолій. – Харків.: ОВС, 2008. – Т.1.               – 408 с.

 

    9. Худолій О.М. Гімнастика з методикою викладання. - Харків. - 1998.

 

    10. Шлемин А.М., Брыкин А.Т. Гимнастика. - М.: ФиС, 1979.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Алексеев М.А. О некоторых физиологических механизмах двигательного навыка в свете учения И.П.Павлова // Теория и практика физической культуры. Т - 13, 2, 1950.- С. 896 - 903.
2. Апанасенко Г.Л. Физическое развитие детей и подростков. - Киев: Здоровье, 1985. - 80 с.
3. Аракелян Е.А., Разумовский Е.А., Черенева Л.А. Барьерный бег //Легкая атлетика: учебник для институтов физической культуры /под ред. Н.Г.Озолина, В.И.Верхошанского, Ю.Н.Примакова. – 4-е изд., доп. – М.: Физкультура и спорт,1989. – С.334-372.
4. Ареф’єв В.Г., Столітенко В.В. Фізичне виховання в школі: Навчальний посібник. -К.: ІЗМН, 1997. -152 с.
5. Асмі Назем. Розвиток координації рухів у дітей 7 – 9 років // Матеріали першої Всеукраїнської наукової конференції аспірантів "Молода спортивна наука України" – Львів: ЛДІФК. – 1997. – С. 51 - 52.
6. Асмі Назем. Совершенствование управления устойчивостью вертикальной позы и ритмическими движениями у детей 7 – 9 лет на уроках физической культуры // Педагогіка, психологія та медико - біологічні проб­леми фізичного вихо­вання і спорту: Зб. наук. пр. під ред. Єрмакова С.С. – Харків: ХХПІ.- 1999. - № 12. – С. 23 – 28.
7. Ашмарин Б.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании. - Москва: Физкультура и спорт, 1978. - 223 с.
8. Бальсевич В.К. Физическая культура для всех и для каждого. – М.: Физкультура и спорт, 1988. – 208 с.
9. Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. Физическая активность человека. - К.: Здоров’я, 1987. -224 с.
10. Бернштейн Н.А. О ловкости и ее развитии. – М.: Физкультура и спорт, 1991. – 287 с.
11. Бернштейн Н.А. О построении движений. М.: Медгиз, 1947. – 255с.
12. Боген М.М. Обучение двигательным действиям. – М.: Физкультура и спорт, 1985. – 192 с.
13. Боровиков В.П., Боровиков И.П. Статистический анализ и обработка данных в среде Windows O. – М.: Информационно – издательский дом Филинь, 1997. – 608с.
14. Бражник І.А. Гімнастика. Підручник для інститутів фіз.. культури, 1988. – 426с.
15. Вадгшов Я. «Детский спортивний травматизм в Италии», //Тгория и практика физической культури.-1988.-№10.-С.58-59.
16. Верхошанский Ю.В. Динамическая структура сложного двигательного действия и центральный механизм управления движением // Тезисы Всесоюз.науч.конф.по физиологии, морфологии, биомеханике и биохимии мышечной деятельности. – Тбилиси, 1968. – С.88-89.
17. Верхошанский Ю.В. Исследование закономерностей процесса становления спортивного мастерства в связи с проблемой оптимального управления многолетней тренировкой: Автореф.д-ра пед.наук. – М., 1973. – 29с.
18. Верхошанский Ю.В. Прыгучесть спортсмена, ее скоростно-силовая структура и специфичность //Теория и практика физической культуры. – 1970. - №10. – С.2-6
19. Волков Л.В. Основи спортивної підготовки дітей і підлітків: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, - 1993. – 152 с.
20. Волков Л.В. Спортивная подготовка детей и подростков. – К.: Вежа, 1998. – 190 с.
21. Волков Л.В. Физические способности детей и подростков. К.: Здоров’я, 1981. – 120 с.
22. Воскресенская Л.П. Исследование роли чувства ритма в повышении технического мастерства спортсменов: Автореферат дисс. канд. пед. наук. - М.: 1969. - 16с.
23. Вплив занять спортивними бальними танцями на рівень соціальної адаптації підлітків / Калиниченко І.О., Шматкова А.І., Єжова О.О., Гараніна О.Я. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Х., 2000. – № 23. – С. 3-6.
24. Вплив занять спортивними бальними танцями на рівень соціальної адаптації підлітків / Калиниченко І.О., Шматкова А.І., Єжова О.О., Гараніна О.Я. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Х., 2000. – № 23. – С. 1-2.
25. Гараніна О.Я., Мороз Л.В., Єжова О.О. Дослідження стану постави дітей шкільного віку, які займаються спортивними бальними танцями // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Х., 2004. – № 3. – С. 155-160.
26. Гараніна О.Я., Мороз Л.В., Єжова О.О. Дослідження стану постави дітей шкільного віку, які займаються спортивними бальними танцями // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Х., 2004. – № 3. – С. 120-127.
27. Гимнастическое многоборье: Женские виды. Изд. Г 48 2-е, перераб./ Под ред. Гавердовского Ю. К, - М.: Физкультура и спорт, 1986. – 336с.

28.Гимнастика : Под редакцией М.Л.Журавина, Н.К.Меньшикова. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 448с.

29.Гімнастика и методика преподавания: Ученик для институтов физической культуры/ Под ред. В.М. Смолевского. – Издю 3-е, перераб., доп. – М.: Физкультура и спорт, 1987. – 336с.

30.Грубар І., Деякі аспекти травматизму дітей шкільного віку

31.Гужаловский А.А. Развитие двигательных качеств у школьников. –Минск: Народ. ас