15 квітня о 18:00Вебінар: Інтегрований STEM-тиждень як ресурс формування цілісності сприйняття світу

Розробка папки .Акція "Годівничка" в 1 класі

Про матеріал
Ознайомити дітей з різноманітністю видового складу зимуючих птахів своєї місцевості; надати учням знання з аспектів підгодівлі птахів; активізувати бажання учнів допомагати птахам у несприятливу пору року; навчити виготовляти годівнички з доступного матеріалу; розвивати гуманне ставлення до птахів.
Перегляд файлу

 

694

 

 

Мета і завдання акції:

  • ознайомити дітей з різноманітністю видового складу  зимуючих птахів своєї місцевості;
  • надати учням знання з аспектів підгодівлі птахів;
  • активізувати бажання учнів допомагати птахам у несприятливу пору року;
  • навчити виготовляти годівнички з доступного матеріалу;
  • розвивати гуманне ставлення  до птахів.

 

 

 

 

 

 

 

Описание: C:\Documents and Settings\Admin\Рабочий стол\фото годівнички 12\SAM_3647.JPG

 

Вступ

                                                                           Маленька пташина в зимовім саду

                                                                           На гілочці крильця вправляє

                                                                          Вона з нетерпінням чекає весну,

                                                                          Якої так довго немає.

                                                                          Сніжок білим пухом дерева  накрив,

                                                                          Травичка   теж спати лягає,

                                                                          Маленька пташина шукає їду,

                                                                          Та снігом її засипає.

                                                                         Як тяжко пташині в зимовії дні

                                                                         Ту  їжу  щоденно  шукати,

                                                                         Та пташка маленька у ріднім краю

                                                                        Й не хоче його покидати.

                                                                        Їй тяжко, їй зимно, їй голодно тут,

                                                                      Та  дому  свого  не  лишає.

                         Як та сиротина в чужому краю

                         Гніздечко своє накриває.

      Сувора зима не жаліє її,

    Морозить і сніжками сипле

І мерзне пташина , скрутившись в     гіллі,

Немов на диванчику дрихне.

 

 

    Зима – найтяжча пора року для пташок. Природа вкрила снігом поля та дерева… Деякі види птахів відлітають на південь, але багато й залишаються зимувати поряд з нами. Пернатим не такі страшні морози як голод. Саме від голоду вони наближаються до наших домівок в надії на порятунок. І, якщо на початку зими в парках та скверах Роменщини можна побачити безліч годівничок, заповнених кормом, то в другій половині, коли бідолахам найважче знаходити їжу, все більше і більше годівничок залишаються порожніми.

 Тому  учні початкових  класів Роменської СЗОШ  І-ІІІ ступенів №1 ім. П.І. Калнишевського із задоволенням взяли участь у Всеукраїнській акції «Годівничка».  Акція проводилася у формі екологічної гри, яка мала 9 зупинок. Кожен клас виготовив та розвісив годівнички на шкільній території та на деревах біля своїх осель. Учні дослідили "смаки" кожного виду зимуючих у нашій місцевості  птахів, заготовили відповідні корми та регулярно засипали їх  у годівнички, з нетерпінням чекаючи на пернатих.  Школярі провели  орнітологічні спостереження. Вони із задоволенням малювали своїх піддослідних, писали про них вірші та розповіді, відгадували загадки про птахів. Цікаво пройшло «Свято зимуючих птахів», під час якого учні мали змогу побувати в ролі пернатих і ще більше проникнутися їх бідою.

        Результати участі в акції переконали учнів у тому, що навіть невелика група дітей може реально та практично реалізувати свій потенціал.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вірно людям я служу,

їм домівку стережу.

Дзьоб міцний і гострий маю,

Шкідників ним здобуваю.

                                (Дятел)

 

Уночі гуляє,

А вдень спочиває,

Має круглі очі, 

Бачить серед ночі.( Сова)

 

Маленький хлопчик

у сіренькій свитині

По дворах стрибає,

крихти збирає.   (Горобець)  

 

 

Я шукаю в лісі шишки,

В них – насіння та горішки.

Хвойний ліс мене рятує,-

Житло дає, та ще й годує.

256Завжди із Півночі я взимку прилітаю,

Гніздо будую, потомство доглядаю. ( Шишкар )

 

У червонім фартушку

Птах стрибає по сніжку

І розпитує синичку

Про найближчу годівничку.

 ( Снігур)

 

Невеличка ця пташина

Має гарну одежину :

Фартушок жовтенький,                         

Жупанець біленький,

Голубенька шапочка,

А на спинці – латочка. ( Синичка)

Птаха чорна, як гар,

Всюди кричить : Кар. ( Ворона )    

 

 

                           

 

 

 

 

 

 

 

        Отже, ви здогадалися, що обговорювати сьогодні на занятті ми будемо птахів і тема нашого заняття: «Зиму­ючі птахи». Наша ме­та: ознайомитись з зимуючими птахами нашої місце­вості, дізнатися про їхній спосіб життя, навчитись розрізняти птахів за розміром, кольором та співом,

Зараз зима. Багато птахів залишаються зимувати у нас. Але це для них не так просто. Найважливіші та найтяжчі зимові місяці для птахів — грудень і січень, саме тоді потрібна допомога, увага людини, і справа тут не тільки в морозі. Птахам важко пережити скорочений світловий день. За якихось 6—7 годин, їм потрібно не лише знай­ти їжу, а й засвоїти її, щоб пережити довгу зимову ніч. Виявляється, що в грудні птах робить у середньому за світловий час доби біля 800 рухів, а в січні — 1200, тоб­то, додається час, а тому й збільшується шанс дістати їжу та вижити взагалі. Тому взимку у птахів залишається од­на надія — на людину.

 Які з птахів залишаються зимувати у нас? Це майже всі синиці, повзики, щиглики, вівсянки, сойки, горобці. Прилітають до нас на зимівлю снігурі, омелюхи, щури. Вони їдять ягоди бузини, глоду, терену, горобини, насіння туї, сосни. Але ягоди в шлунку птахів перетрав­люються частково, насіння падає на землю і навесні проростає. Тому цих птахів називають сіячами. До них належать ще й сойки. Їхня улюблена їжа — жолуді.

 Про те, що   синиця -  дуже корисний птах, відомо лю­дині ще з давніх давен.

Слов’яни вірили: якщо синиця стукає у вікно, слід чекати добрих звісток. Ця пташка смілива, вертлява і допитлива, а ще має чималий голосовий «репертуар»  – існує близько 40 варіацій її цвірінчання. У нашому краї мешкають 5 видів осілих синиць та 1 вид зимуючих.Найбільш поширені : синиця

чорна, синиця велика та  синиця блакитна.

 

 

       Синиця чорна  – найменша, її довжина від кінчика хвоста до дзьоба становить 11 см. Ця пташка має сіро-чорне оперення, живиться насінням хвойних дерев.    Дрібна, вертка синиця з досить міцною статурою та коротким хвостом. Голова і потилиця чорні, щоки бруднувато-білі, на горлі і верхній  частини грудей помітна велика чорна пляма. Пір'я голови іноді дещо витягнуте у вигляді чубчика, що особливо яскраво виражено у південних підвидів. Верх блакитно-сірий з коричневим відтінком і охристим нальотом на боках. Низ брудно-білий з бурим нальотом. Крила і хвіст буро-сірі. На крилах добре помітні дві світлі поперечні смужки. На потилиці є невелика біла пляма - характерний ознака цього виду.

 

Синиця велика

         Довжина тіла – 11-12 cм.  Розмах крил – 20-22 см. Вага – 15-20 г.

 Тривалість життя – до 15 років. Спина забарвлена у жовтувато-зелений колір, черевце – яскраво-жовте. Крила, хвіст та куприк блакитнувато-сірі. На крилах наявні білі смуги. На голові є шапочка з блискучих чорних пір’їнок. Щоки білі, вздовж грудей тягнеться широка чорна смуга. Лапи тонкі, без оперення, пальців чотири. Дзьоб короткий, конусоподібний.

Ця пташка полюбляє комашок, личинок, але у морози доводиться обходитися здебільшого насінням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Синиця блакитна - це дрібний птах з яскравим оперенням. Характерна блакитна шапочка і темно-сині тонкі смужечки з обох боків дзьоба, що проходять через очі та сполучаються на потилиці. Шию облямовує ще одна смуга темно-синього кольору. Щоки та лоб білі, крила та хвіст блакитні, а спина, як правило, оливково-зелена. Білі вершини покривних пір’їн утворюють на крилах білі смуги. Черевце жовтувате, знизу з невеликою темною смугою. Дзьоб чорний, ноги сірі. Самиці в основному дещо менш яскраві, ніж самці. У молодих особин оперення тьмяне, у цілому жовтувато-зелене, блакитна шапочка відсутня. У пошуках їжі синиця ретельно обшукує крону листяних дерев (перш за все дуба), а також чагарників. Зрідка знаходить насіння на землі. У зимовий період також часто концентрується біля водойм у заростях верби та очерету, шукаючи захованих комах у засохлих стеблах. Взимку синиці подорожують розрідженими зграйками, по кілька особин. Птах регулярно відвідує сади протягом всього року, охоче селиться поряд з людиною. Ця маленька синиця не боїться брати насіння просто з долоні. Може гніздитися у шпаківнях.

Українське товариство охорони птахів оголосило блакитну синицю птахом 2011 року.

      Перший закон про охорону птахів був прийнятий на початку 13 століття, а в грамоті Людовика Баварського говорилося, що: «Тяжкий штраф чекає того, хто зловить синицю — старанного лов­ця комах». Взимку синиці їдять у садах яйця та зимуючих гусениць золотогуски, деяких шовкопрядів. Щоб приваб­лювати синицю у сади, слід вивішувати їжу для них. Синички, хоча і тримаються поблизу людини, свої гнізда часто будують в дуплах дерев, у щілинах будівель, на балконах, але завжди зберігають певну дистанцію. Житла споруджені дуже старанно: вимощуюють порож­нину дупла або щілини в стіні будинку сухим мохом, су­хою травою і листям, але саму середину гнізда, куди са­мочка відкладає маленькі, білі, з рожевими цяточками яєчка, вимощують ніжним пір'ячком і шерстю тварин. За літо синичка встигає вивести 2 по­коління пташенят. Таким чином, можна підкреслити, що синички — це одні з найбільш корисних пташок, які не тільки милують око і дарують насолоду своїм веселим співом, але й допомагають людям у боротьбі за високі врожаї садів та городів.

Бережіть цих чудових пташок!

Щигол  яскраво-жовті великі плями на крилах, дзьоб оточений оксамитно-червоною широкою смугою, дві світло-коричневі плями на світлих грудях, чорне пір'я крил — це основні ознаки щигла. Щигли завжди рухливі, тримаються парами, зграями, мандрують по дібровах ли­ше весною. Коли настає період виводити потомство, щигли розбиваються на пари і починають вити гнізда, вкриті зверху лишайником та мохом. Всередині самка вистилає гніздо м'яким рослинним пухом, відкладає 4—5 яєць. Якщо щиглів тримати вдома, то слід знати, як і чим їх годувати. Вони поїдають просо, мурашині яйця, насіння лопуха, шматочки яблука, насіння берези, ольхи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Повзик — назву йому дали, мабуть, від того, що по­любляє, причепившись до кори дерева головою вниз, сидіти або жваво лізти по стовбуру вгору і вниз. Цей птах живе у нас протягом цілого року. Гніздиться він переважно в дуплах дерев листяних або мішаних лісів. Гніздо — отвір дупла, завжди заліплене глиною, залишається лише ма­ленький, геометрично правильний круглий отвір, куди ледве може залізти сам птах. Так пташка захищає своїх дітей від ворогів. Повні кладки з 7—9 плямистих яєць бу­вають двічі на літо — в квітні й в кінці червня. Живить­ся повзик влітку переважно комахами, серед яких багато небезпечних шкідників (наприклад, клоп-нерепашка), во­сени і взимку, коли не вистачає тваринного корму, охоче поїдає різне насіння. Дуже корисний птах, якого слід охороняти і приваблю­вати в усі ліси та парки!

E:\Мамина школа №1 (D)\Картинки интернет\снігур.jpg

 

        

    

 Снігурі     Взимку, як тільки випадає перший сніг, з’являються в Україні красиві птахи, з яскраво – червоними грудками.  Ім’я своє снігур дістав від слова „сніг”. Адже ці  пташки, за народним повір’ям – перші вісники зими і снігу. Снігур – звичайний осілий птах Карпат і зимуючий птах на всій території України. Дивно якось виходить: снігурі прилітають до нас на зимівлю, в той час як багато птахів, навпаки, відлітають в теплі краї. Виявляється, наші краї для снігурів уже теплі краї: літом вони майже всі відлітають на далеку Північ, де зима дуже холодна. Там снігурі звивають гнізда і виводять пташенят. А восени всім сімейством вони прилітають до нас. Оселяються в хвойних лісах, але взимку нерідко зустрічаються в зелених зонах і садах населених пунктів. Тримаються невеликими зграйками (7-10 птахів у кожній). Живляться різними ягодами, бруньками, насінням деревних і чагарникових рослин. Снігурі – птахи не тільки красиві, а й солідні: ніколи не поспішають, не метушаться. І до того ж лицарі: самці, які б не були голодні, завжди поступляться кращими  гронами  горобини самиці. Перелітаючи з дерева на дерево і наспівуючи свої приємні пісні  снігурі дуже оживляють зимові ліси, сади, парки. Як тільки зграйка снігурів перелітає на нове місце і сідає на верхів’я дерев чи кущі, вони одразу починають перегукуватись – аби легше було зібратися докупи. З наближенням темряви вся зграйка відлітає куди-небудь на дерева чи кущі де і ночують, сховавшись в густих гілках. Зимою снігурі, як і синиці прилітають до людського житла. Спокійно обробивши одне дерево, снігурі перелітають на сусіднє. І роблять це по команді вожака, якого птахи неухильно слухаються.

   Омелюх — красивий птах, більший за горобця, має бурувато-сіре забарвлення з чорнувато-рудим відтінком. На голові птаха чималий чубчик, що надає йому трохи за­дирливого вигляду. Живляться омелюхи переважно різними ягодами і насінням дерев. Дуже люблять калину, горобину і, особливо, ягоди паразитичної рослини омели, за що й дістали свою українську назву — омелюхи. По'їдаючи білі ягоди омели, які, як відомо, мають дуже клей­кий сік, омелюхи сприяють поширенню цієї паразитич­ної рослини, бо, по-перше, частина насіння від роздавле­них ягід приклеюється до лапок, дзьобів і оперення птахів і, таким чином, переноситься на інші незаражені дерева; по-друге, насіння омели витримує дію травних соків у шлунку і кишках птаха, і виходить з екскремента­ми, не втрачаючи схожості А в іншому оме­люхи не шкідливі, а навпаки, зграйки їх дуже прикраша­ють зимовий ландшафт.

Легендарний птах  - горобець      

Коли пересічна людина чує слово «горобець», то певно в неї виникають приблизно такі думки: «А що цікавого є в цього птаха? Звичайнісінький собі горобець. Увесь час крутиться під ногами, виїдає їжу в курей, обкрадає  продовольчі ятки на базарах. Все ми про нього знаємо».

 Але насамперед варто зауважити, що не такий простий цей горобець, як здається на перший погляд. І спостерігати за ним вельми цікаво. І відомо нам про нього не так уже й багато. І проблем у нього нині вистачає, про що свідчить різке скорочення його чисельності по всій Україні. А щоб переконатися в цьому, варто хоча б пройтися вулицями свого міста чи села, оглянути своє та сусідські подвір’я, прислухатися до пташиних голосів навесні і побачити, що звичні якихось п’ять років тому галасливі горобині зграйки сьогодні зникли. Цих традиційних супутників нашого життя стало зовсім мало. І це є сигналом тривоги.

        Хоча справедливості ради зауважимо, що нашим жевжикам пощастило більше, ніж мешканцям деяких європейських теренів. Зокрема в Великобританії обидва види горобців — польовий і хатній, уже кілька років поспіль занесені до місцевого червоного списку (аналог нашої Червоної книги). Причини скорочення їх чисельності й досі залишаються нез’ясованими. Ще 2000 року британська впливова газета «The Independent» оголосила приз у сумі 5 тис. фунтів, який і досі залишається не врученим, за працю, що переконливо пояснить зникнення горобців хатніх із центру Лондона й інших британських міст і містечок.

        Аби розібратися, що ж трапилося зі ще недавно чисельною в наших околицях дрібною птахою, необхідно, як-то кажуть, усім миром звернути на неї увагу, провести дослідження, зрозуміти проблеми й допомогти вижити в складних екологічних умовах.

 

 

 

 

 

 В Україні мешкає два види цих пернатих: горобець хатній і горобець польовий. Вони живуть усюди: від великих міст до маленьких високогірних селищ, щоправда за однієї умови – лише там, де є людське житло. Тому ця пташка – наш постійний сусід.

Горобець хатній

Певно мало хто  знає, що горобець хатній (це його повна  наукова назва) відноситься до сімейства ткачикових птахів, більшіть яких живе в Африці.  Довжина його  тіла – 14-15 см.  Розмах крил – 21 см.Вага – 25-40 г. Тривалість життя – до 10 років.

    У самця верх голови і щоки сірі, зашийок  коричневий,  спинний  бік коричневато-бурий з темними пістрявинами, черевний бік світло-сірий, верхню частину крила перетинає одна біла смуга. Під горлом наявна велика чорна пляма, схожа на краватку. Самиця та молоді пташки однотонні, бурувато-сірі з більш темним верхом, розмитою смугою через око, темними в пістрявинах спиною та крилами. На відміну від польового горобця хатній без темних плям на щоках.

     Дзьоб короткий та міцний, пристосований до поїдання комах та насіння різних рослин. Тоненькі лапки мають рожеве або сіре забарв- лення. Три пальці на лапках звернені вперед, один – назад. Всі закінчуються гострими кігтиками.

Горобець польовий

  У горобця польового верх голови коричневий, а у хатнього сірий; щоки білі, а у хатнього — світло-сірі; на щоках є чорна пляма (дужечка), а у хатнього — її немає; чорна пляма на волі помітно менша, ніж у хатнього.

У горобця польового самці і самки майже одного забарвлення — відрізнити їх за зовнішніми ознаками в природі неможливо, тоді як у хатнього горобця самці відрізняються від самок.

Молоді польові горобці схожі на дорослих, але забарвлені тьмяніше; верх голови коричнево-бурий; плями на щоках і волі сірувато-чорного кольору, а в хатніх — молодь схожа на самок.

       Мають горобці польові й свої особливості екології. Перш за все вони не любителі міст, особливо великих, як це характерно для горобців хатніх. Улюбленими місцями їх мешкання є села, селища, невеличкі містечка, де більш-менш тихо й спокійно. Найчастіше вони оселяються на узліссях, у парках, садах, густих чагарниках, насадженнях полезахисних смуг, земляних пустотах (у норах земляних круч і урвищ), у дуплах дерев, а також придатних пустотах людських помешкань. Залюбки селяться в штучних гніздівлях, гніздах ластівок. А ще дуже часто влаштовуються в стінках гнізд великих птахів, особливо білих лелек, денних хижаків, де почуваються в безпеці під захистом більш сильних пернатих, котрі, боронячи свої гнізда, заодно оберігають і горобине потомство.

     Живуть горобці польові сімейними парами. Самець і самочка разом будують собі гніздо, насиджують кладку та вигодовують пташенят.

Саме тому Птахом 2010 року в Україні обрано горобця польового.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Ми справді  дуже звикли до горобців, так само як і до голубів. Навіть вже не можемо припустити що з горобцями пов`язані якісь небуденні історії чи факти. Насправді ж це зовсім не так: про них ходять легенди, є містичні народні повір`я.

     Одна з легенд розповідає, що горобець своїм цвірінчанням виказав Ісуса Христа переслідувачам. Коли Месію розпинали на хресті, ластівки крали цвяхи у римлян і відносили їх далеко. А горобці віднаходили і приносили назад. Коли ж усі думали, що справу завершено, Ісуса вбито, то горобці почали нахабно цвірінькати: «Жив-жив!», закликаючи продовжити катування. Тоді розбійники повернулись і забили йому в самісіньке серце цвях. За це горобиний рід ніби проклято, і він більше ніколи не літає у вирій.

     Українська переповідка  каже, що горобець – то найгірший  злодій. Він потрафить знайти найменшу дірку, залізти через неї до комори чи куди інде, наїстися і шкоду зробити. Так велося, що через горобця усіх пташок стали називати злодіями. Тоді злетілися усі птахи на раду і вирішили, що треба його покарати. Зловили горобця, закували і кинули у темницю. Але і тут йому хитрість допомогла. Зумів якось викрастися на волю. Тільки ноги не було кому розв’язати. Тому горобець і скаче, а не ходить, як усі птахи.У народних уявленнях  горобцю характерна подружня символіка, символіка спритності та злодюжки-крадія. У фольклорі горобець символізує чоловіка: весняні хороводи цього пернатого подають гультяєм, звабником, молодцем-коханцем. За народними прикметами, гніздо горобця на оселі пророкує її мешканцям весілля. А от якщо він постукається вам у вікно, то скоро помре хтось із близьких. 

І шкідник, і  помічник

     За період годування  одного виводка горобці знищують понад 30 000 комах. А тепер проста арифметика – за одне літо пара встигає привести на світ два-три потомства. Отже, це велика користь для населених  пунктів, особливо там, де ця пташка є чи не єдиним санітаром зелених насаджень.
Влітку та восени, коли горобці збираються у зграї, люди починають їх не любити. Воно й  не дивно, адже малі розбійники налітають  на лани і сади, викльовують зернові  культури, соняшники, ласуюють вишнями, черешнями, виноградом. Ранньою весною вони з великим апетитом ласують бруньками агрусу та смородини. Наскільки горобець може здатись дурненьким на перший погляд, настільки ж насправді  він розумний. Горобці настільки  знайомі з нашими звичками, що викликають здивування і здатні розсмішити будь-якого уважного спостерігача. Певне у цих пташок є лише один великий недолік – вони не мовчать практично ні хвилинки.

Сойка  за своєю красою не поступається багатьом екзотичним видам. ЇЇ оперення пухнасте і м’яке. На голові пір'я видовжене, і якщо птах збуджений, вони перетворюються в чубчик. Крила, хвіст і "вуса", що йдуть від піддзьобка - чорні. Надхвістя і пляма на крилі - білі, на плечах велика блакитна з вузькими чорними смужками пляма. Вона дуже прикрашає птицю. Живуть сойки в лісах різного типу, але найчастіше в змішаних і широколистяних. Харчуються переважно комахами, дрібними тваринами, а також жолудями і горішками бука (в період їхнього дозрівання). Запасаючи жолуді і букові горішки про запас, сойки створюють свої комори. Птахи ховають їх під опале листя, в мох, під відсталу кору дерев, при цьому нерідко забувають про свої схованки. У результаті жолуді благополучно проростають, даючи початок новим дубовим гаям. Таким чином сойки сприяють поширенню дубів та інших цінних дерев.

 Сойка належить до найбільш обдарованих пересмішників. Альфред Брем так описує здібності сойки: "Іноді птах кричить, як кішка: "мяу ", а нерідко глухим черевомовним голосом, але абсолютно ясно вимовляє слово" маргольф "... вона відтворює всі звуки і шуми, які чує у своїй окрузі. Вона так досконало передає нявкаючий заклик мишоїда, що здається, ніби це властивий їй самій, а не запозичений крик ... Іноді сойки вчаться вимовляти окремі слова, а частіше насвистувати короткі мелодії".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                   

                                  

                                 Щось відоме і нове  зустрічає скрізь тебе

Все уважно розглядай, точну відповідь шукай,

Щоб помилок уникати, треба розум розвивати,

                                        Гостре око,  слух,  терпіння.

                                       І тоді прийде уміння і про тебе всамкінець

                                      Люди скажуть : Молодець !

D:\Документы\Картинки для школи\птахи\749.jpgВікторина

1.Який птах  має найдовший язик? (дятел 14 см)
2.Чому шишкар  виводить своїх пташенят взимку?

(Основна їжа - насіння шишок)
3.Який птах  витримує температуру до мінус 

 110 градусів С? (Гусак)
4.У кого з  птахів найдовший дзьоб?

(Лелека   до 19 см)
5.Яка пташка  України має найбільшу вагу? (Дрофа  16кг)
6.У якого птаха  найбільші крила? (Беркут З м)
7.Який птах  літає найшвидше? (Сокіл-сапсан до 300км/год)
8.Яка пташка  найдовше живе? (Сокіл 162 роки)
9.Яєчка якої  пташки найменші у світі? (Колібрі) Якої  найбільші? (Страус)
10.Які пташки  занесені до Червоної книги  України? (Лелека чорний, журавель сірий, дрофа, сич, стрепет, орлан-білохвіст, сокіл-сапсан).

I:\IMG_0381.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Природа рідна – наша втіха,

Тож хай вона не знає лиха.

Ми птахів намалюємо,

А потім годівнички їм змайструємо.

               (Конкурс дитячих малюнків)

 

I:\IMG_0354.jpg

 

 

 

 

I:\IMG_0353.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I:\IMG_0351.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

Переможці конкурсу

I:\IMG_0463.jpg

 

 

I:\IMG_0457.jpg

 

 

 

 

 

 

 

I:\IMG_0330.jpg                                                                        По  селу мете сніжниця,

Розгулялася зима.

У сусідів годівниця

А у нас її нема.

 

                                                                А навколо наче вати

                                                                Хтось накидав на дахи.

                                                               Нумо, брате, працювати

                                                               Щоб не гинули птахи !

 

                                                               Узялися  ми  до  діла,

                                                               Праця нам не новина!

                                                               Аж рубанки засвистіли,

                                                               Аж запахла смалина!

I:\IMG_0333.jpg

           

 

            Хай сніжниця, хай пороша,

            Ми радіємо з Сашком.

           Скоро буде в нас хороша

           Годівниця  під дашком.

 

 

           

 

     Усі птахи, особливо такі рухливі, як синиці, потребу­ють багато їжі, отже, весь світловий день вони зайняті пошуком їжі, і дуже добре, що у нас є така традиція — взимку встановлювати на деревах і кущах різні штучні годівниці, куди засипають насіння соняшника, крихти хліба тощо. Найпростіша годівниця — фанера з бортика­ми по краях, яку підвішують на дереві. Це годівничка - стіл. Якщо над такою годівничкою зробити дах для захис­ту від снігу та дощу, це буде годівничка-будиночок. А як­що на такій годівниці прикріпити пляшечку з кормом на відстані 1,5—2 см - це буде автоматична годівниця, бажа­но, щоб пляшечка була обв'язана корою берези. Під годівничку можна пристосувати пакет від молока та інше. Для птахів на зиму слід заготовляти насіння берези, реп'яхів, стебла лободи з дозрілим насінням, кінського шавлю, ягоди калини, горобини, пучки яких потрібно вивішувати в садках, особливо, коли багато снігу, та в ожеледь. Тільки пам'ятайте правило — корм потрібно класти щодня, інакше птахи перестануть вірити вам і не прилетять до годівнички. А якщо пташок підгодовувати взимку, вони й на літо залишаться в наших садах, лісах, містах і сторицею відплатять за свій порятунок від зимо­вого холоду та голоду. Бо немає в нас старанніших помічників у боротьбі з шкідниками саду, лісу, городу, ніж маленькі пернаті друзі!             

 

Практична робота

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Це  традиційні деревяні годівниці

 

 

 

Це годівнички з пластикових пляшок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А це годівнички з  картонних коробок та незвичайна

годівничка з апельсинової шкірки

 

Операція  Встанови годівницю

I:\IMG_0326.jpg

 

 

 

 

 

I:\IMG_0327.jpg

 

 

 

D:\Документы\Картинки для школи\птахи\678.jpg

Описание: C:\Documents and Settings\Admin\Рабочий стол\фото годівнички 12\SAM_3627.JPG

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I:\IMG_0331.jpg

 

I:\IMG_0336.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:\Документы\Картинки для школи\птахи\866.jpg 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Так, так.Сьогодні  поговоримо про рецепти, але страви в нас будуть незвичайні, а із раціону зимуючих птахів. Так що ж  полюбляють наші  пернаті друзі?

Підгодівля птахів має свої правила та застороги. Тож, пропонуємо пташине меню:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Операція  «Нагодуй пташок

 

I:\IMG_0340.jpgI:\IMG_0332.jpg

I:\IMG_0343.jpg

 

I:\IMG_0347.jpgI:\IMG_0346.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Гра – то не просто забава, а водночас і весела школа життя.В  іграх закладена мудрість народу. Вони не  лише  розвивають фантазію і кмітливість, а й вчать справедливості, чесності, бережного ставлення до всього живого, знайомлять нас із давніми народними звичаями, уявленнями про світ. Ось і на нашій зупинці  ви повинні пригадати і провести гру, пов’язану із птахами.

Діти  знають чимало ігор  з назвами птахів. Ось деякі з них : “Гуси – лебеді”, “Совонька” , “Птахи і зозуля”, “Чижик у клітці” , “Снігурі і кіт”, “Горобці – стрибунці”, “Жабки і журавлі”, “Горобчики”.

 

ГраХто летить

Ведучий говорить : Голуб летить – і піднімає руки; всі роблять те ж саме.Потім він називає інших птахів, а всі гравці повинні підняти руки. Зненацька ведучий каже:  Корова летить ( або Стіл летить , Осел летить та інше ). У таких випадках руки не піднімають.

 

Гра   “Горобці – стрибунці”

На долівці малюють коло. Один гравець – кіт, він у центрі кола. Всі інші – горобці – стають за колом, біля краю.За сигналом вчителя горобці починають стрибати у коло та вистрибувати з нього, а кіт намагається спіймати когось у ту мить , коли той знаходиться у колі. Кого спіймали , стає котом, а кіт горобцем.  Далі гра продовжується.

 

Гратися можна не  тільки в рухливі ігри. Є багато  цікавих  ігор і для розуму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Всі ми знаємо птахів, як знатних співаків. Різні птахи і співають по різному : снігурі немазаним колесом скриплять, сова болотна хлопає крилами, дятли дзьобами по сучку стукають, ворони каркають, синиці пищать.Спів пташок – це символ турботи, наближення небезпеки, біди, болю, страху і радості.Ось і перше ваше завдання полягає в тому, щоб дізнатися кому належить спів.

( Включається запис співу різних птахів)

Наш народ здавна любить і поважає птахів, тому і створював багато  пісень про птахів. Послухаємо одну з них Щебетала пташечка у виконанні учнів 1- Б класу.

                      

                                       Щебетала пташечка

                                                                         ( Українська народна пісня)

                                        Щебетала пташечка  під віконечком,

               Сподівалась пташечка весни з сонечком.

              Прилинь, прилинь, чаронько, весно красная,

                     Як  легенька хмаронько в небі ясная.

                    Вбери степи травами, вквітчай ніжними

                    Потоки купавами білосніжними.

                       Осип луки перлами, вкропи росами,

                  Розлийся джерелами стоголосими.

 

А ось і сучасна пісенька про горобчика.

 

Мій друг – горобець

Я забув про ігри звичні пластилін і олівець ,

адже біля годівниці  оселився горобець.

Щоб завжди мене з пів-слова той бешкетник розумів

Взявся я вивчати мову невгамовних горобців.

Приспів

Цвірінь-цінь-цінь, цвірінь-цінь-цінь,

Друг потрібен нам.

Цвірінь-цінь-цінь, цвірінь-цінь-цінь,

Навіть горобцям.

 

Мав цікаву я роботу горобця дресирував,

Скільки різних бутербродів я пташині  згодував.

Так  зате скажіть де в світі є іще такі дива,

 горобець в долоні плеще і танцює і співа.

 

Під надійну охорону взята мною пташка ця,

тим то всі коти району поважають горобця.

Друзі хочу вам сказати , що чудова пташка ця

І не треба ображати гарну пташку , горобця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Свято зимуючих птахів

Поспіши, дитино, мила,  глянь на світ навкруг:

Все зима снігом покрила: і поле, і луг.

Не зігрітись у промінні, не знайти зерна.

Ось лежить там, на камінні  пташка нежива.

А тут друга прилетіла, жалібно квилить:

 «Поможи, дитино, мила, зиму пережить».

 

I:\IMG_0375.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учитель.  Діти, ви знаєте, що птахи — це невід'ємна частина живої природи. Вони не тільки прикрашають ліси, діброви, звеселяють нас своїм співом, але ще знищують шкідливих комах. Зараз чудова пора року — зима, яка так багата свята­ми. А в нас особливе свято — зимуючих птахів.

Ведучий . Так, нині їм скрутно. Адже морози скували землю снігом, ніби покривалом накрита вона. Не знайде пташина ні крихітки, ні жучка, ні зернини. Ось чому четверті класи беруть другий рік ак­тивну участь у всеукраїнській акції «Годівничка».

  1. Любий друже мій, юннате,

Уявляєш, скільки птах

Може з'їсти, поїдати

Гризунів, червів, комах?

2  . Тож птахи із нами в спілці,

Поля й саду сторожі.

Сови, дятли і синиці,

Щогли, сойки, снігурі.

  1. й учень. Тож стрінеш непутящих,

Що біжать поза двором

Видирати гнізда в хащах —

Ти одразу присором.

  1. й учень. Не лякайте, друзі, пташок!

Хай вони навкруг літають,

Крила їх в промінні сонця,

Наче райдуга, нам сяють.

  1. й учень. Між дорослих і малечі

Пташка бачить все навкруг.

Дружно сяде нам на плечі,

Якщо ви їй справжній друг.

  1. й учень. Тих, у кого є кормушки,

I:\IMG_0374.jpgВ кого є пташки в дворі,

Не кусають того мухи

 І прокляті комарі.

5-й учень. Бо пташки працюють ревно,

Поїдаючи комах.

І до вечора в них, певно,

Аж оскома на зубах.

Ведуча. В центрі міста біля школи  В яблуневому саду

Повели птахи розмову

І про радість, і біду.

Ми послухаєм тихенько,              Щоб нікого не злякать.             

 Що ж, усілись всі гарненько,            Будем зустрічі чекать.

 

(Виходить дитина в костюмі снігура).

 

Снігур . У лісі, в скверах, на алейках

Птахи у чорних тюбетейках.

Сірі та червоногруді, дю-дю-дю,

А самі аж із тайги

Принесли до вас сніги. Хто ми?

 

Ось бачите, який я красень. Прилетів через ти­сячі кілометрів із далекої Півночі. Адже у вас в Україні в цей час достигло насіння горобини, на­сіння ясеня, яке я дуже полюбляю

 

 

.

 

 

 

 

I:\IMG_0378.jpg(Виходить дитина в костюмі синиці).

Синиця. А я пташка невеличка,

В мене білі щічки,

Сірі лапки, чорна шапка,

Фартушок жовтенький.

 Люблю їсти з годівнички,

Називаюсь я ...(Синичка)

(З'являється ще одна Синичка).

 

I:\IMG_0382.jpg

 

 

 

2-а Синиця. Ми — птахи лісові, але з першими приморозками прилітаємо до осель людей.

1-а Синиця. В народі називають нас жовто­брюшки. Ми дуже веселі та допитливі. Варто нас підгодувати взимку несолоним салом чи несмаже- ним гарбузовим насінням, і просто перед вашими вікнами ми утнемо цілу виставу. Будемо пурхати, ганятися одна за одною і співатимемо: «Пінь- пінь-пінь».

2 синиця. Вночі сьогодні ми з подругами заліз­ли в кинуте дупло дятла, тісно притулилися одна до одної, утворивши тісну пухнасту кулю, з якої стирчали лише наші хвостики. Та ночі стають усе тепліші. Скоро назад будемо повертатися до лісу.

I:\IMG_0387.jpgВорона.  Дзьоб у мене гостренький,

А сама я чорненька.

Дуже проворна і кмітлива,

Друг полів і садів,

Поїдаю черв'яків.( Ворона)

Кар-р-р! Кар-р-р! Хулігани! Ох і тяжко нам, воро­нам, живеться. Всіх боятися доводиться. Особливо дітлахів. Як тільки побачать мене, так і хочуть сніж­кою попасти, і дивися, що покалічать.

Синиця.  Бр-р-р! Який мороз! Добрий день, тітко Вороно! А я чую, хто це тут?

Ворона. Кар-р-р! Ледве втекла від хуліганів. Усе ще віддихатися не можу. Хулігани! Сиділа на за­борі, дивилась, де б що з'їсти, а діти сніжками в мене.

I:\IMG_0379.jpgСиниця. Так, і нам синицям узимку не краще живеться. Все літаєш, літаєш, дивишся, де б яку крихітку знайти. Буває таке, що за цілий день так нічого і не знайдеш, голодною і заснеш. А ви зна­єте, тітко Вороно, що з десяти синиць за зиму ви­живає тільки одна. Бідні мої сестрички!

Ворона. Що тут казати, взимку всім птахам і зві­рятам тяжко. Вчора горобця зустріла біля школи, теж голодно йому, не знає, бідолаха, як зиму пере­жити.

Синиця. А я не так давно чула новину. Сорока на весь ліс тріщала про те, що вже котрий рік підряд біля школи стало краще. Кажуть, є такі школярі, які навколо школи розвісили годівниці, а в них різна їжа: насіння, крихти хліба, сало.

Ворона. Що це за годівниці?

I:\IMG_0394.jpgСиниця. Он бачиш, у багатьох дітей у руках годівниці.

Ворона. Кар-р-р! І насправді. Я такі гарні годів­ниці бачила. Літала я якось містом, три дні нічо­го не їла. Ну, думаю, кінець мені прийшов. Коли дивлюся, а на деревах висять годівниці. Подиви­лася я в них, а там насіння. Так я і вижила.

Синиця. А мені тією зимою погано було. Інколи підлетиш до годівнички, а там немає нічого. Забу­ли діти насипати насіння чи покласти хліба, сала. Так і залишилася голодною.

Снігур. Як ви гадаєте, Сорока правду про годів­нички казала?

Синиця. Не знаю, Сороці вірити важко, вона тільки знає розносити по лісу всякі небилиці.

Ворона.  А як би було чудово з годівничками!

Снігур. Я бачив одного разу, як голодна ворона хотіла поласувати волоським горіхом. Щоб його розбити, кілька разів кидала горіх із дерева на ас­фальт. Горіх таки розколовся, а ворона із задово­ленням поснідала.

Ведуча. Дозвольте оголосити результати конкур­су на кращу годівничку.

(Оголошуються переможці, вручаються подяки. Виходить дитина в костюмі дятла).

   Дятел. Вірно людям я служу,

  їм дерева стережу.

Дзьоб міцний і гострий маю,

Шкідників ним добуваю. Хто я? (Дятел)

I:\IMG_0402.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ми живимося комахами-шкідниками лісу. Хто з вас знає, яку довжину має мій язик? (14 см) Таким язиком я дістану в будь-якій щілині комаху.

 1 учень. У дятловій кузні гаряча пора.

Дятлова кузня стоїть край двора. Дятел невтомно працює щодня. Така роботяща у нього рідня. Вчився він змалку так працювати, Щоб шкідників з-під кори добувати.

(Виконання пісні «Перестук», слова і музика А. Житкевича).

 

Учитель проведу з вами вікторину «Зимуючі птахи».

 Чому синицю так називають? (Синиця співає: «Синь-синь»)

  1.          Якого птаха називають лісовим лікарем? (Дятла)
  2.          Чому снігур так називається? (Снігур прилітає з першим снігом)
  3.          Який птах виводить своїх пташенят узимку? ( Шишкар)
  4.   Пташка сіренька зернятка шукає і насіння ло­боди дуже полюбляє.(Горобець)
  5. Коли температура тіла горобця нижче: взимку чи влітку?

(Однакова)

  1. Яку користь дятел приносить? (Дістає шкідливих комах з-під кори дерев)
  2.     Які птахи живуть у нашій місцевості тільки взимку?
  3.          Скільки шкідників поїдає синичка за добу? (Стільки, скільки важить сама)

(Виходить Шишкар).

Шишкар.  В хвойнім лісі я живу,

Там пісні співаю.

Шишки дуже полюбляю,

З них зернятка маю.

В лісі я ще санітар,

А зовуть мене ... (Шишкар)

I:\IMG_0407.jpgБачите, який у мене дзьоб! Ним не схопиш жука чи гусінь, не піднімеш метелика. А шишки патра­ти ним зручно. Зранку до вечора лузаю насіння. В лютому — березні у мене вилупляться пташеня­та. Мати буде сидіти на гнізді, зігрівати малят, а я буду годувати їх усіх ялиновим насінням. А взимку вилуплюються пташенята, бо достигає саме зараз насіння у шишках.

(Виходить Сова).

 

 

 

 

 

 

I:\IMG_0357.jpgСова. Вдень я спочиваю,

 Маю круглі очі,

Що бачать серед ночі.

Хто мене впізнав,

Прошу, щоб сказав? (Сова)

 

Ми теж зимуємо у ваших краях. Ви нас можете не підгодовувати, бо ми хижі тварини і полюємо на різних гризунів і комахоїдних тваринок.

Але птахи поїдають не лише шкідливих комах. Вони ще поїдають насіння бур'янів.

Снігур. Ми — насіння кропиви, щавлю кінського.

Сова. Кожна з нас з'їдає до 1000 сірих полівок і мишей, зберігаючи одну тонну хліба.

Дятел.Три дятли за день поїдають до 1000 коро­їдів, шкідників дерев.

Синиця.  Синиця за добу поїдає стільки комах, стільки важить сама.

Горобець. На дворі хатка, солом'яний дах.

Живу там я — маленький птах.

 Із сонечком разом встає пташеня.

Цвірінькаю, стрибаю,

шукаю черв'яка.

Хто відгадає, той молодець,

Бо сіренька пташка це я —...

 Ми полюбляємо мохнатих гусениць. Жирних, соковитих, що наїлися листя. Ми веселим цві­ріньканням розвеселяємо вас, а ви радієте з наших боїв за крихітку хліба. Нам теж голодно взимку, і із задоволенням летимо до ваших годівничок. (Виконання «Пісні горобчика»).

Снігур. Нагодуйте пташок зимою,

І нехай з усіх кінців

Горобець. До вас злітаються, як додому,

Зграйки веселих горобців.

Дятел. Чекають допомоги всі:

•Дрозди, синиці, снігурці.

 Синиця. Зерняток жменька — й не страшна

Для друзів наших ця зима.

Сова. Не треба, люди, забувати,

Що відлетіти всі могли.

Шишкар. Та тільки тут ми всі лишились,

Бо заодно з вами, людьми.

Ворона. Тож всі привчіть птахів зимою

До годівнички край вікна.

Всі. Щоб без пісень не залишилась

I:\IMG_0412.jpgI:\IMG_0424.jpgКвітуча, радісна весна.

 

 

doc
Додано
19 січня 2020
Переглядів
813
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку