Розробка "Підходи до оцінювання та форми оцінки"

«Підходи до оцінювання та форми оцінки»

          Що таке підходи до оцінювання та форми оцінки? Які цілі та функції вони мають на меті?

Вільгельм Віндельбанд (німецький філософ-ідеаліст) говорив: «Будь-яка оцінка бере за мірило певну мету та має сенс і значення тільки для того, хто визнає цю мету.»

“Учень – це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити”

К.Ушинський  (український та російський педагог)

Сьогодні в Україні  компетентнісний підхід є одним із ключових елементів Нової української школи. Його неможливо впровадити без змін підходів до оцінювання та вимірювання знань учнів.

Саме тому одним із основних напрямків впровадження освітньої реформи є  стимулююча система  оцінювання. Основна її мета – глибше проаналізувати процес розвитку компетентностей кожної дитини, «підкреслювати досягнення учнів на рівні з помилками, які  потрібно виправляти».

Мотивація позитивного ставлення учня до навчання може бути позитивною лише за умови правильного підходу до оцінювання.

За основу підходу до оцінювання в Новій українській школі взято описове формувальне оцінювання з елементами автентичності.

Головне завдання вчителя Нової української школи ретельно вивчити засади нових підходів до оцінювання та зрозуміти, що оцінювання учнів здійснюється щосекунди, з першого дня навчання, в різних умовах, а не лише під час виконання домашньої роботи, самостійних, діагностувальних робіт, тощо.

Одним із обов'язкових компонентів освітнього процесу є діагностика навчання, яка спрямована на визначення рівня досягнень поставлених цілей та включає контроль, перевірку, облік, оцінювання, накопичення статистичних даних та їх аналіз, рефлексію, виявлення динаміки освітніх змін і особистісного розвитку учня, перевизначення цілей, уточнення та перегляд освітніх програм, коректування процесу навчання, прогнозування подальших змін та розвитку освітнього процесу.

Класичним у світовій практиці є визначення, яке трактується так:  «Оцінювання як поетапний процес, що включає в себе систематичне збирання, тлумачення фактів, судження про їхню цінність і відповідне планування подальших дій».

В навчальному процесі оцінювання виконує цілий ряд важливих функцій, а саме: контролюючу, діагностично-корегуючу,  стимулюючо-мотиваційну, навчальну, розвивальну, виховну та функцію управління процесом навчання.

Курс розвитку сучасної освіти в напрямі формування компетентностей зумовлює перегляд основних підходів до оцінювання навчальних досягнень учнів.

Саме тому, можна визначити такі основні цілі сучасного оцінювання:

•                 Здійснення моніторингу прогресу учня. Оцінювання є частиною процесу навчання і має розглядатися як серія послідовних дій, а не одноразовий захід. Постійне оцінювання мотивує учнів до подальшого пізнання, стимулює їх до удосконалення власних знань, старанності та до прогресу під час подальшого оцінювання.
•                 Порівняння наявного рівня сформованості компетентності учня з очікуваними результатами. Це спроба оцінити знання та вміння, які демонструє учень під час проведення різних способів оцінки на певному завершальному етапі (наприклад, під час підсумкового контролю).
•                 Визначення дітей з особливими освітніми потребами. Процес оцінювання допомагає виявити дітей, які можуть потребувати додаткової підтримки в освітньому процесі внаслідок різних чинників – порушень психофізичного розвитку, інших соціальних та економічних чинників.
•                  Аналіз методів викладання. Результати оцінювання можуть впливати на уточнення або перегляд методів викладання. Якщо більшість учнів демонструють низький рівень оволодіння очікуваними результатами, це може свідчити про необхідність зміни підходів до методів викладання.

•                   Аналіз змісту навчальної програми. Оцінювання може також визначати частини навчальної програми, які потребують перегляду.  Наприклад, коли оволодіння певними знаннями чи вміннями передбачається на більш пізньому етапі або учні отримали цю компетенцію в рамках вивчення інших навчальних предметів. Це також може свідчити, що певний матеріал може бути запропонований для самостійного вивчення чи повторення і не потребує багато часу для викладання.
•                   Постійний зворотний зв‘язок з батьками для інформування про результати навчання дитини. Батьки дитини мають бути поінформованими про результати оцінювання своєї дитини, задля того, щоб на індивідуальній зустрічі з учителем проаналізувати динаміку результатів оволодіння тими чи іншими компетентностями та обговорити види навчальної діяльності, які можуть бути здійснені в домашніх умовах задля поліпшення цих результатів.
•                   Розвиток навичок у самооцінюванні. Оцінювання може допомагати учням визначати сфери, які потребують доопрацювання з метою поліпшення знань чи вмінь.

Аналіз сучасних поглядів на оцінювання навчальних досягнень свідчить про вагомі зміни. А саме визнання підходів до оцінювання. В сучасній Новій українській школі визначають такі підходи, як:

• Формувальне оцінювання.
• Формувальне оцінювання і технологія портфоліо.
• Автентичний підхід до оцінювання.

Виділили такі аспекти успішного застосування формувального оцінювання: підтримання вчителем ефективного зворотного зв’язку з учнями; сприяння активній участі учнів у процесі власного навчання; перегляд процесу навчання, враховуючи результати оцінювання; усвідомлення значного впливу оцінювання на мотивацію та самоутвердження учнів; вміння учнів робити самооцінку власних компетентностей. 

Формувальне оцінювання створює можливість учителю відслідковувати процес просування учня до навчальних цілей і вчасно вносити корективи в навчальний процес. Для учня формувальне оцінювання слугує рекомендацією до дії, а не педагогічним вироком.

Головним критерієм формувального оцінювання є його постійність. Джерелами для оцінювання прогресу дітей у школі можуть ставати записи спостережень у класі, портфоліо зі зразками дитячих робіт, записи випадків із життя учнів, різноманітні опитувальники батьків, інтерв`ю з батьками.

Спостереження за розвитком дитини дають можливість вчителю змінювати навчальний план у відповідності до індивідуальних особливостей учнів та індивідуалізувати навчальні заняття.

Тобто контроль і оцінювання навчальних досягнень здобувачів здійснюються на суб’єкт-суб’єктних засадах, що передбачає систематичне відстеження їхнього індивідуального розвитку у процесі навчання.

У Типовій освітній програмі, а також у методичних рекомендаціях з 13.07.21 року,  визначені такі види оцінювання:

1.               для учнів 1-2-х класів – вербальне;
2.               для учнів 3-4-х класів – вербальне, або рівневе.

Також на різних рівнях (окремо в класі, шкільному, районному, обласному, національному) можуть проводитися моніторингові дослідження навчальних досягнень

Підсумкові досягнення навчальних досягнень учнів 1-2-х класів у НУШ фіксуються у Свідоцтві досягнень. «Свідоцтво досягнень складається з 2 частин: перша частина – характеристика особистих досягнень учнів, заповнюється у жовтні, як проміжний звіт, та у травні як підсумковий звіт, з метою фіксування навчального поступу, у якому оцінюється активність дитини, самостійна робота на уроці, співпраця з іншими учнями тощо.

Друга частина свідоцтва складається з оцінювання предметних компетентностей. Заповнюється тільки у травні».

Алгоритм застосування формувального оцінювання у навчальному процесі

1.               «Формулювання об’єктивних і зрозумілих для учнів навчальних цілей. Це означає, що на початковому етапі вчитель розробляє, доводить до відома й обговорює зі школярами цілі уроку.
2.          Створення ефективного зворотного зв'язку. Це означає, що чим більше інформації отримує вчитель про те, що учні знають, як відбувається хід їхніх думок,  - тим більше має можливостей для вчасного реагування та корекції цього процесу.
3.          Забезпечення активної участі учнів у процесі пізнання. Для того, щоб знання ставало компетенцією та інструментом, учень має усвідомити, як його застосовувати на практиці, має розуміти, як шукати умови й межі застосування, як доповнювати, перетворювати, розширювати тощо.
4.          Ознайомлення учнів із критеріями оцінювання. Важливим є ознайомлення учнів із критеріями до початку виконання завдання, а також представлення критеріїв у вигляді градації – опису різних рівнів досягнення очікуваного результату.
5.          Рефлексія або забезпечення можливості й уміння учнів аналізувати власну діяльність.  Самооцінювання передує оцінюванню роботи вчителем та передбачає не лише оцінювання учнем власної роботи, але й визначення проблем і способів їх вирішення.
6.          Корегування спільно з учнями підходів до навчання з урахуванням результатів оцінювання». Формувальне оцінювання впроваджується задля моніторингу вчителем процесу просування учня до навчальних цілей, вчасного корегування навчального процесу, а також дає можливість усвідомлення учнем власної відповідальності за самоосвіту.

Формувальне оцінювання можна забезпечити використанням технології портфоліо, основна суть якого полягає в тому, щоб показати все, на що здібні учні.

За матеріалами Вікіпедії, «портфо́ліо (від італ. Portafoglio — «портфель») — збірка виконаних робіт та напрацювань певної особи». «Портфоліо – це спеціально спланована та організована індивідуальна добірка матеріалів і документів, яка демонструє зусилля, динаміку і досягнення».

Воно вважається істинним, найбільш наближеним до реального оцінювання, до індивідуалізованої оцінки, зорієнтованої не лише на процес оцінювання, а й на самооцінювання.

Кінцева мета навчального портфоліо - унаочнення прогресу навчання за результатами навчальної діяльності.

Користуючись інформацією з портфоліо, педагог дізнається про сильні і слабкі сторони дитини, про хід її мислення, про прогрес в опануванні навичок тощо, і це може допомагати вчителю розробляти подальші плани роботи з дитиною.

Найчастіше на практиці використовують три основні види портфоліо:

• Робоче (загальне) портфоліо
• Демонстраційне (учнівське) портфоліо. 
• Портфоліо вчителя  

Робоче (загальне) портфоліо

Портфоліо можна виконувати довільним чином, адже на сьогодні не існує жорстко встановлених правил і вимог, щодо структури та оформлення портфоліо учня.

Воно може містити такі розділи:

1.          Титульний аркуш «Це Я». «Мої фотографії». За бажанням можна додати сімейні фото тощо.
2.          «Моя сім’я».
3.          «Що я вмію і люблю робити». 
4.          «Мій режим дня».
5.          «Мій режим дня».
6.          «Моя улюблена їжа».
7.          «Мої досягнення і плани».
8.          «Моя зайнятість у гуртках, секціях і клубах, улюблені книги».
9.          «Моя творчість» (літературна, мистецька).
10.          «Мої успіхи в навчанні» (роботи, які дитина вибере самостійно).

Важливо пам‘ятати, що коли дитині дають можливість вибирати свої роботи, тим самим створюється ситуація, у якій саме дитина починає визначати критерії, за якими її роботи оцінюватимуть.

Демонстраційне (учнівське) портфоліо.

Це портфоліо містить лише найкращі роботи учня, вибрані ним на власний розсуд.  Перевагою є те, що таке портфоліо слугує найкращою мотивацією до старання та стимулюють дитину демонструвати кращі результати.

Портфоліо вчителя  містить контрольні (тестові) завдання і зразки робіт, вибрані самим учителем, які засвідчують динаміку навчальної діяльності педагога, а не тільки абсолютні оцінки.

Дане портфоліо може містити такі розділи:

•             «Досягнення учня в навчанні … (грамоти, письма, математики тощо)».
•             «Соціальна компетентність учня». Тут варто робити записи про особливості комунікування учня з однокласниками. При цьому варто вказувати позитивні сторони, які виявляє дитина для поліпшення соціальних контактів, а також можливі чинники, які призводять до труднощів у  соціалізації.
•             «Суспільна робота учня». Цей розділ слугує для демонстрації того, яку суспільну роботу виконує дитина у класі та школі.
•             «Творчі роботи».  Цей розділ може містити фотографії творчих робіт учнів.

Часто на практиці вчителі застосовують елементи усіх трьох видів портфоліо у своїй роботі для того, щоб якомога більше дізнатися про кожну дитину та ефективніше спланувати навчальний процес.

Важливо розуміти значення автентичного оцінювання та його загальні принципи. Автентичне оцінювання як один із найкращих підходів до оцінювання, є вдумливим і рефлективним процесом, який відповідає кожній конкретній ситуації – те, що працює в одній ситуації, може не  спрацювати в іншій.

І хоча автентичне оцінювання змінюється відповідно до кожної конкретної навчальної ситуації, існують його загальні принципи, які можуть допомагати викладачеві при виборі тих чи тих видів та методів оцінювання.

Розглянемо основні принципи автентичного оцінювання.

1.Автентичне оцінювання є постійним процесом.

Оцінювання не є одноразовим процесом, і його слід здійснювати на постійній основі під час усього навчального курсу. Якщо оцінювання здійснюють на постійній основі і воно є складником навчального процесу, зменшується і страх перед ним. Натомість учнів залучають як партнерів викладача у процес власного навчання.

2. Автентичне оцінювання є надійним і достовірним.

Оцінювання є достовірним, якщо воно оцінює те, що передбачають оцінювати.

Оцінювання є надійним, якщо воно оцінює ту саму інформацію постійно.

Тому важливо пам’ятати, що автентичне оцінювання має допомогти продемонструвати учневі все, чого він навчився, а не лише те, що запланував викладач.

3. Автентичне оцінювання є комплексним.

Оцінювання має вимірювати весь комплекс компетенцій – навичок, ставлень та концепцій, які викладач запланував розвинути.

4. Автентичне оцінювання є комунікативним.

Будь-яке судження, що стосується процесу оцінювання, належить у першу чергу учневі. Тому вибір методів оцінювання, а також критерії оцінки викладач має пояснити учням, так само як і результати оцінки та їх пояснення.

5. Автентичне оцінювання передбачає використання різних методів оцінювання

 Учні є надто складними особистостями, яких можна було б оцінити за допомогою єдиного інструменту. Тому автентичне оцінювання передбачає використання різних видів і методів оцінювання, які дали б змогу продемонструвати очікувані компетенції учня та передбачали використання багатьох джерел інформації.

Розглянемо форми оцінки?

Вербальне оцінювання.

Використовуючи словесне оцінювання, варто пам’ятати, що вчитель має оцінювати результат роботи, а не особистісні якості дитини, її пізнавальні процеси (увага, сприймання, пам’ять, мислення), темп роботи. Це потрібно підкреслювати не лише в розгорнутому словесному оцінюванні, а й у лаконічних висловлюваннях. Наприклад, «я задоволена тим, як ти написав», краще, ніж «молодець».

Відстеження індивідуальних досягнень учнів.

Це важливо для всіх дітей, а для дітей з особливими освітніми потребами – це вкрай важливо, оскільки у порівнянні з іншими дітьми вони виглядатимуть найменш успішними.

Надання зворотного зв’язку.

Мотивація дітей зростає, коли вони бачать, що вчитель цікавиться їхньою роботою та спрямовує їх. Це також допомагає дітям вирішувати проблеми, поглиблювати своє розуміння.

Важливо пам’ятати, що зворотний зв’язок має позитивний характер, є конкретним і значущим. Він не має бути порожньою похвалою на кшталт: «Це найкраща думка, яку я коли-небудь чула!». Вчитель також має уникати загальних суджень, таких як «хороший», «поганий».

Контрольно-оцінювальна діяльність.

При формуванні контрольно-оцінювальної діяльності молодшого школяра у процесі становлення навчальної діяльності важливо, щоб зовнішні мотиви (які спонукає оцінка), переросли у внутрішні: «навчаюсь, тому що мені цікаво пізнати щось нове», «тому що подобається процес навчання».

Розвиток внутрішніх мотивів пов’язаний з формуванням навчальних дій контролю та оцінки, які є складовими навчальної діяльності, основою яких є самоконтроль і самооцінювання – система дій, за допомогою яких учень перевіряє власну діяльність.

Отже, зробимо висновок: оцінювання  є частиною процесу навчання. Воно дозволяє учням удосконалювати власні знання  і демонструвати цей прогрес. Процес оцінювання  дає можливість виявити дітей, які можуть потребувати додаткової підтримки в освітньому процесі, і вчасно її надати.

У початкових класах, як зазначає О.Я. Савченко, має домінувати оцінка у вигляді вмотивованого оцінного судження, що дає учневі змогу усвідомити, чи добре він впорався з роботою, у чому помилка, як її краще виправити. Цю змістову оцінку вчитель висловлює так, щоб дитина не втратила стимулу до праці . Наприклад, такі  форми і прийоми змістової  оцінки:

•  позитивно вмотивоване судження, зокрема, погодження, підбадьорювання, схвалення, виражені словесно й за допомогою міміки, жестів, модуляцій голосу, погляду тощо;
•  розгорнуте словесне оцінювання
•  перспективна й відстрочена оцінка;
•  відзначення активності учнів на уроці умовними символами, фішками, геометричними фігурами, картинками тощо;
•  ігрова оцінка - нагородження різними ігровими атрибутами;
•  динамічна виставка дитячих робіт з будь-якого виду діяльності (зошити, малюнки, вироби) організована у класі (школі).

Дуже важливо правильно оцінювати роботу учня , його здобутки прагнення до вдосконалення. Ця оцінка має сприяти вихованню в кожного учня  почуття поваги до себе, самозадоволення та прагнення розширювати свої здобутки.