Розробка "Пишемо роботу на МАН"

Методичні рекомендації  

учителю - словеснику

 

 

Пишемо роботу МАН

з мовознавства

(з досвіду роботи)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проблема написання манівських робіт є дуже актуальною для сучасного вчителя: щороку настає гарячий час підготовки учнів до захисту наукового проекту, й учителі намагаються перевершити себе, допомагаючи підопічним зробити гарну, структуровану й змістову роботу.

1.Композиція наукової роботи

У практиці виконання наукових робіт склалися певні вимоги щодо наявності в них обов'язкових елементів.

Після титульної сторінки має йти зміст. Він відбиває структуру роботи:

• вступ
• розділи основної частини
• висновки
• список використаної літератури (бібліографічний список).

При необхідності подається:

• перелік умовних скорочень (перед вступом)
• список скорочень використаних джерел (після висновків перед бібліографією)
• додатки (схеми, таблиці, графіки і т. ін.).

У вступі обґрунтовують актуальність обраної теми, формулюють мету й завдання роботи, визначають об'єкт і предмет дослідження, вказують на метод (методи) дослідження, значення одержаних результатів. У вступі також вказують на джерела, звідки здобуті мовні факти. При потребі дається загальна характеристика цих джерел.

Завершує вступну частину короткий виклад структури наукової роботи. Наприклад: Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, списку використаної літератури, додатків. Загальний обсяг роботи - 35 сторінок, список використаної літератури включає 40 найменувань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Обґрунтування актуальності роботи

Будь-яка робота починається з обґрунтування її актуальності. Не бійтеся цього іншомовного слова, воно означає "важливий у цей момент, злободенний, назрілий". Простіше кажучи, вам треба розповісти про те, навіщо потрібна ваша робота. Тут варто не випускати з поля зору кілька моментів. Найперше вашу роботу слід ув'язати із загальним ходом лінгвістичних досліджень.

Мовознавці зазвичай тут говорять про те, що йде розбудова відповідної галузі мовознавства:

• розгорнулася широка робота
• набуває першочергового значення
• помітно (значно) зріс (посилився, пожвавився) інтерес (увага)
• спостерігається пожвавлення (повороту) інтересу
• значну увагу приділяють
• особливу увагу привертають
• все ширше розвивається вчення
• послідовно обстоюється ідея
• характеризується посиленою увагою
• однією з найважливіших проблем є тощо.

Зразу ж за цим слід сказати про причини того, чому "розгорнулася робота", "зріс інтерес" і т. ін. Зрозуміла річ, про це ви зможете написати, коли опрацюєте відповідну фахову літературу.

Далі, як правило, ідеться про те, що назріли умови для виконання вашого дослідження, що ці умови підготовлені попереднім розвитком лінгвістичної думки. Тут коротко перераховують основні здобутки вітчизняного (а при потребі - і зарубіжного) мовознавства в обраній галузі, називаючи при цьому прізвища відомих лінгвістів в алфавітному або хронологічному порядку. Нерідко в цій частині дається коротка, але влучна характеристика окремих вагомих праць, які є значним здобутком лінгвістичної науки, відкрили перспективи розвитку певної галузі мовознавства.

Після цього із загальної проблематики тієї галузі мовознавства, про яку йде мова, виокремлюється ваша проблема і говориться про те, що тут ще не зроблено. Ця частина тексту, як правило, подається з нового абзаца й розпочинається словами але, однак, проте, разом з тим тощо, бо зміст цієї частини певною мірою протиставляється сказаному вище - після певної кількості слів майже обов'язково йтиме заперечна частка (префікс) не (не-) (назвемо цю частину заперечною):

• до цього часу (поки що) не була (не стала) предметом (спеціального, монографічного) дослідження (ще не досліджена)
• немає спеціальних (узагальнюючих) праць, певне коло питань ще не (досі не було, не знайшло)належного висвітлення
• залишається низка нерозв'язаних питань
• досі немає синтезуючої (узагальнювальної) праці
• не має єдиного погляду
• ряд питань залишаються невивченими (нерозробленими)
• недостатній рівень опрацювання проблеми
• характеризується неоднозначністю науково-лінгвістичної інтерпретації і под.

 

 

Зважте на те, що протиставлення цієї частини тексту попередній може (але значно рідше) передаватися й без заперечної частки не:

• (однак, проте, але) висвітлена фрагментарно
• є однією з найменш досліджених
• увагу вчених привертали лише окремі часткові питання
• присвячені лише окремі статті
• є лише принагідні зауваження
• вимагає системного опису
• ряд нових положень вимагає подальшого розвитку (уточнення, перевірки)
• вивчалися лише окремі питання
• залишалися поза увагою
• багато питань залишаються дискусійними
• потребує глибокого й детального розгляду
• назріла потреба виділити й описати
• відкритою залишається проблема
• залишається важливим об'єктом наукового вивчення
• вимагає всебічного вивчення
• на кожному етапі наукового пізнання з'являються нові аспекти розгляду тощо.

Утім ця частина тексту (назвемо її видільною, бо тут виокремлюється проблематика вашого дослідження)може передувати заперечній частині або стояти після неї.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У багатьох роботах обґрунтування на цьому не завершується, після згаданих компонентів обґрунтування часто коротко інформують про важливість очікуваних результатів для розвитку науки:

• дослідження (вивчення) дасть можливість (відкриє можливості) виявити особливості (закономірності, провідні тенденції)
• розкрити й поглибити уявлення
• дасть ґрунт для узагальнень (вироблення послідовної теорії)
• допоможе розкрити сутність
• сприятиме розкриттю природи
• дозволить з'ясувати глибинні процеси
• дасть додатковий матеріал
• дозволить з достатньою достовірністю вивчити
• сприятиме збагаченню лінгвістичної теорії (лексикографічної практики)
• дасть змогу виявити тощо.

Зверніть увагу на те, що опорні дієслова тут стоять, як правило, у майбутньому часі. Не слід захоплюватися детальною розповіддю про перспективи чи значення вашої роботи, не забудьте, що вам ще належить сформулювати її мету й завдання, вказати на теоретичне й практичне значення досягнутих результатів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Формулювання мети й завдань 

Після обґрунтування актуальності наукової роботи звичайно формулюють її мету й завдання. Молоді науковці часто не розрізняють цих речей. Аби запобігти можливим помилкам, спробуємо пояснити, що це таке.

Мета роботи - це сукупний кінцевий її результат, це те, чого ми хочемо досягти. Але мета досягається поетапним виконанням певних завдань. Наприклад, для того щоб побудувати вулик (мета роботи), треба виконати ряд завдань: дібрати відповідну конструкцію, підготувати інструменти, матеріали, виконати ряд теслярських робіт і т. ін., у наслідок чого досягнемо мети – буде побудовано "квартиру" для бджіл – вулик. Слід підкреслити, що завдання в процесі їх виконання можуть розширюватися, уточнюватися. Так, скажімо, стосовно нашого вулика, здавалося б, досить конкретне завдання  "дібрати відповідну конструкцію" обов’язково зазнає уточнення в процесі пошуку оптимального варіанта побудови цієї нібито й нехитрої споруди. У бібліотеці ви знайдете десятки, сотні креслень різного типу вуликів! Що робити в такому разі? Звертаєтеся до досвідчених бджолярів. Але і їхні рекомендації часом істотно розходяться! Ви вивчаєте всі матеріали, поради з різних боків і доходите висновку, що слід будувати такий вулик, живучи в якому, бджоли приноситимуть найбільше меду у вашій місцевості.

А це залежить від кліматичних умов, медоносів – природної рослинності та сільськогосподарських культур, які найчастіше вирощують у ваших краях. У наукових творах кожна думка формулюється дуже скрупульозно, щоб вона звучала однозначно й точно. Так, якби ми справді оформлювали побудову вулика як наукову працю, то перше завдання набуло б орієнтовно такого вигляду: на основі вивчення спеціальної літератури та рекомендацій досвідчених бджолярів дібрати конструкцію (розробити креслення) вулика, який відзначається найбільшою продуктивністю в (указати яких) кліматичній та геоботанічній зонах, та в (указати якій) зоні районування медоносних сільськогосподарських культур. Відчуваєте різницю? Як конкретизується завдання?! Як накреслюються шляхи його виконання?! Хоча при постановці ширшої мети побудова вулика може бути лише одним із завдань.

Але наукова лінгвістична робота – це не побудова вулика, тут є своя специфіка у формулюванні мети й завдань. Ключовими словами в формулюванні мети виступають або дієслова в неозначеній формі (дослідити, описати, здійснити, вивчити, розкрити і т.ін.), або відповідні дієслівні іменники(дослідження, опис тощо). Оскільки мета – це поняття ширше, ніж завдання, тут часто вживаються означення комплексний, всебічний (комплексне дослідження, всебічне вивчення), монографічний. Намагайтеся мету формулювати якомога компактніше, бажано, щоб у ній проглядалася головна думка наукової розвідки, а при визначенні завдань не доводилося іншими словами повторювати вже сказане – мету. Наводимо приклад вдалого формулювання мети. Тема роботи, яку виконувала мовознавець В.В. Лєснова, - "Номінація людини та її рис у східнослобожанських українських говірках ". Мета – ономасіологічний та ареальний аналіз лексики для характеристики людини та її рис у східнослобожанських говірках. Помітили, як вдало одним іменником (аналіз) й двома прикметниками означеннями (ономасіологічний та ареальний) "вкручена" ідея?! Не лякайтеся іноземних слів: ономасіологія займається принципами називання, ареал – це зона поширення чогось. Отже, мета націлює на виявлення й опис особливостей принципів називання людини в згаданих говірках.

А ось приклад невдалого формулювання мети: встановити склад, структуру й особливості функціонування (далі йде найменування мовних одиниць) в (далі вказується період і джерела дослідження).

 

 

 

 

 Автору цієї розвідки при формулюванні завдань нічого не залишалося, як дещо ширше та трохи іншими словами повторити сказане:

1. Виявити склад (називаються досліджувані мовні одиниці) в (йде назва джерел).
2. Дати структурно-генетичну характеристику (називаються згадані мовні одиниці).
3. Проаналізувати функціонування (називаються ті ж мовні одиниці) з різних поглядів (називаються ці підходи).

Нового, як бачимо, у завданнях, порівняно з метою, небагато. Не радимо мету розбирати на пункти. Практика показує, що як тільки мета формулюється з чотирьох – п’яти пунктів, то в цього автора завдання обов’язково у видозміненому вигляді повторюють мету. Варто формулювати мету так, щоб було видно напрямок роботи: якщо пишете описати, то не забувайте сказати як, з якого боку, якщо дати аналіз, то який тощо.

Завдання потрібно не лише правильно й чітко сформулювати, а й поставити їх у певному порядку, так, щоб перед читачем розгорталася програма дій науковця.

 

Спостереження показують, що в науково лінгвістичних розвідках звичайно ставляться завдання, які можна поділити на чотири групи. Перша група завдань може бути пов’язана з розглядом стану досліджуваної проблеми в теорії і практиці, виробленні теоретичних засад дослідження. Друга група завдань спрямована на чіткіше окреслення предмета і об’єкта вивчення. Завдання третьої групи (їх, як правило, кілька), мають у більшості випадків процесуальний характер – це безпосередній аналіз мовних одиниць. Завдання четвертої групи – узагальнювального, підсумкового типу.

Тепер розглянемо ці завдання детальніше

Будь-яка наукова робота починається з вивчення наукової літератури з проблеми – це питання техніки роботи. Тому не варто формулювати перше завдання, як це інколи буває, так: вивчити й проаналізувати літературу з проблеми (називається проблема). Лінгвістична розвідка може починатися з аналізу різних теорій, на базі чого будується власне розуміння предмета дослідження, концепція роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цілком сприйнятливий вигляд мають завдання, що починаються словами:

• розробити (обґрунтувати) (теоретичні) засади (вказується чого)
• з’ясувати статус (лінгвальну природу) (певних мовних одиниць, категорій тощо)
• визначити поняття (називається об’єкт)
• визначити природу (називаються мовні одиниці, явища і т. ін.)
• обґрунтувати (принципи, підходи, методику тощо)

Для науки часто буває дуже важливим виявлення кола тих мовних одиниць, явищ, які будуть досліджуватися.

 Тому нерідко формулювання другого завдання може починатися словосполуками:

• виявити склад (моделі, мовні одиниці)
• визначити корпус
• визначити (уточнити) межі поширення
• окреслити сукупність і т. ін.

Виконання цього завдання, з одного боку, дасть можливість мати ширше уявлення про об’єкт і предмет дослідження, з другого ж – у багатьох випадках, особливо там, де об’єкт дослідження виділяється вперше, визначення кількості тих одиниць мови, які мають вивчаться, - це вже вагомий результат роботи, що має самодостатнє значення. Проте не варто формулювати завдання цього типу, як це часто можна спостерегти, так: зібрати, класифікувати матеріал. Це належить до сфери техніки виконання роботи: майже кожна лінгвістична праця починається зі збирання, систематизації й класифікації дібраного матеріалу. На нашу думку, не є вдалим і таке формулювання завдання: увести в науковий обіг новий фактичний матеріал. Кожна робота, яка ґрунтується на дослідженні самостійно зібраних мовних фактів, має ввести в науковий обіг новий фактичний матеріал. Але цей матеріал буде "введено в науковий обіг" лише тоді, коли робота буде добре виконана, викличе широкий інтерес мовознавців, коли її читатимуть. Відчуваєте, що наведене формулювання містить оцінку власної праці, елемент самовихваляння?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо завдання першої і другої групи в лінгвістичних дослідженнях можуть не ставити (коли в цьому немає потреби), то без завдань третьої групи не можна обійтися, адже їх виконання – це основа роботи, це безпосередній аналіз дібраних мовних фактів.

 

Починається формулювання цих завдань словами:

• з’ясувати значення (походження, семантику, ґенезу, причини, шляхи появи, особливості, природу, роль, місце, специфіку, частотність, фактори тощо)
• дослідити характер (характеристики, фактори, властивості, походження, зв’язки, потенціал, засоби, механізми, функції, співвідношення, одиниці, історію, структуру)
• виявити ознаки (причини, поширення, відношення, шляхи, засоби, специфіку, чинники, типи, фактори, співвідношення, структуру)
• вивчити можливості (специфіку, функціонування, потенціал)
• проаналізувати структуру (семантику, характер, залежність, особливості, реалізацію)
• описати функціонування (спосіб)
• визначити обсяг (типи, моделі, структуру, потенціал, функції, продуктивність, засоби, систему, групи, спільне і відмінне, характеристики)
• встановити взаємозв’язки (взаємодію, функції, ступінь продуктивності, мотиви, вплив, типи, знаки, особливості, зв’язки, роль, критерії)
• здійснити аналіз(опис)
• простежити функціонування (особливості, залежність, засоби, розвиток, глибину, еволюцію, співвідношення)
• визначити динаміку (можливості, процеси, межі,специфіку, місце, роль, незалежність)
• показати зв'язок
• описати особливості (групи, засоби, механізми, значення, конструкції)
• зіставити форми
• розкрити характер (статус, функції, особливості, зміст, вплив)
• розглянути взаємодію (засоби)
• охарактеризувати особливості (засоби, типи, специфіку)
• уточнити хронологію (межі, етимологію)
• висвітлити взаємодію тощо

Уважний читач уже побачив, що додатки при поданих дієсловах часто повторюються. А це тому, що згадані дієслова нерідко виступають синонімами в цих частинах тексту наукової праці, і вибір потрібного дієслова супроводжується кропітким аналізом його семантичних відтінків.

Звичайно, у конкретному дослідженні подані словосполучення «обростають» додатками чи означеннями, які увиразнюють, конкретизують поставлені завдання:

• простежити творення (чогось)
• дослідити історію формування (якоїсь категорії)
• визначити ступінь продуктивності суфіксів
• визначити провідні засоби і способи номінації (чогось)
• встановити лексико-семантичні зв’язки (між чимось)
• окреслити місце внутрішньої форми слова у структурі лексичного значення слова тощо.

Завдання четвертої групи не обов’язково ставити наприкінці, хоч у більшості випадків їм там стояти «спідручніше»: вони бліджуєтеазуються на виконанні попередніх завдань.