Сценарій літературно-музичного свята «Мови чарівний голос», приуроченого Дню української писемності та мови

                                   Сценарій літературно-музичного свята

                     «Мови чарівний голос»,

                        приуроченого Дню української писемності та мови

 

              / Святково прибраний зал. На його стінах – вислови відомих людей про

               рідну мову. На сцені літературно-мистецька виставка «Шануймо рідне

              слово!» /

 

                                    / Звучить запис пісні О. Січова «Рідна мова» /

 

               / На сцену виходить зажурена дівчина-мова, утирає сльозу, зітхає.

                До неї підходить дві дівчини. /

 

 I дівчина:

 Що сталося, дівчинко? Тобі зле, ти захворіла?

 

 II дівчина:

 У тебе якесь горе, біда? Скажи - ми тобі охоче допоможемо.

 

 Дівчина-мова: (підводить погляд, зітхаючи, стиха промовляє)

 Я йду  - мандрую сотні літ…

 Уже мені немилий світ!

 Притулку сотні літ шукаю,

 але його ніде немає…

 Чомусь усюди - там і тут! -

 Мене якісь людці женуть

 Зі шкіл, із вулиць, з долу - хати…

 Скажіть: де правдоньки шукати ?!

 

 II дівчина:

 Боюся помилитись, але, мабуть, я вже здогадалася, хто ти, славна дівчино, є насправді…

 

 I дівчина:

 То, може, скажеш, що ж із тобою трапилось?

 

II дівчина:

Невже ти не віриш, що ми тобі допоможемо?

 

Дівчина-мова:

          Тут, навкруги, - земля моя,

 та все навколо - мов чужинське…

 Скажіть: де опинилась я?

 Чи в Україні я, чи ні,

 Чи, може, десь на чужині!?

 Я - ваша мова українська…                                                                                      2

 I дівчина:

 Ти помиляєшся, дитино:

 твоя земля це - Україна!

 Утри сльозу з блакитних вічок

 Разом:

 Нам із тобою - жити вічно!

 

 Дівчина-мова:

 (витирає очі, підводиться, усміхається привітно)

 Ну, якщо так, - то з вами я!

 Нехай цвіте земля моя!...

 

  Учень:

 Як путівець між нивами - проста,

 Барвиста, наче далеч веселкова,

 Такою увійшла до нас в уста

 І в долі заясніла нашій мова

 З роси, проміння, шуму колосків

 Я вам дарую чисте першослово,

 Аби з ясних слов'янських берегів

 У світі засвітилося дніпрово.

 

        Учениця:

 Ти, рідна мово, потрібна нам завжди,

 Невичерпна, цілюща, як криниця.

 Святиня знань, і гордість, і краса,

 Ти розуму народного скарбниця.

 Як легко по землі з тобою йти

 І підставляти вітром лице відкрите

 Для України мова, як насушний хліб,

 Без неї не змогли б ми в світі жити.

 

       Учениця:

 Тернистий шлях пройшла ти,

 мовонько моя, роки терпіла

 зраду та наругу, бо

 Цареві блазні і кати,

 Раби на розум і на вдачу,

 В ярмо хотіли запрягти

 Тебе, як дух степів, гарячу.

     На чорні торжища незрячу…

 

            / Звучить тривожна музика,  виходять дівчата зі свічками /

 

I дівчина:

1720 р. Петро I забороняє друкувати книги українською мовою.

                                                                                                                                     3

II дівчина:                                                                                                            

1775. Указ Катерини II про закриття українських шкіл.

          III дівчина:

1796. Синод видає (указ) розпорядження відібрати українські тексти з церковних книг, вилучити букварі.

          I дівчина:

1811 р. Закрито Києво-Могилянську академію.

II дівчина:

1817 р. Постанова про викладання в школах Західної України польською мовою.

III дівчина:

1863 р. Міністр внутрішніх справ Валуєв видає циркуляр, яким забороняється видавати літературу українською мовою.

           I дівчина:

1938 р. Сталін видав постанову про обов'язкове вивчення російської мови.

 

 

                  / Дівчата гасять свічки, беруть дівчину - мову, виводять

                   на середину, клякають на коліна, читаючи уривок з "Молитви

                   до мови "  Катерини Мотрич /

 

I дівчина:

Мово наша! Передчасно постаріла, змаліла, на хресті мук розіп'ята… Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй віщим і вічним Словом від лісів -до моря, від гір - до степів. Освіти від мороку і освяти святоруську землю. Русь -Україну возвелич! Порятуй народ її навіки!

 

ІI дівчина:

Стаю перед Тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас, грішних, і повернися до нашої хати, звідки Тебе було вигнано.

 

IІІ дівчина:

Мово прекрасна моя, не мовчи!

Не загубись поміж іншими ти,

А соловейком весняно звучи,

Сміло й крилато по світу лети.

 

І дівчина:

Ти чарівна, звучи і співай,

Щоб прислухавсь до тебе весь світ!

Сил набирайся і гордо злітай,

Разом:

Благословляєм тебе на політ!

 

                  / Звучить пісня «Ще малий, але сміливець…» /

 

                                                                                                                                               4

Учитель: Пропоную вашій увазі рубрику «Це цікаво!». Послухайте невеличку ін-

                  формацію про нашу українську мову, яка, сподіваюсь, буде вам цікавою

                  і корисною. 

 

• Українська мова – мова-велетень, бо кількість її носіїв становить близько 50 млн. осіб: майже 38 млн. українців мешкають в Україні, понад 7 млн. – у східній діаспорі (Росія, Казахстан, Білорусь, Молдова, Прибалтика) та понад 4млн. – у західній (Польщі, Румунії, Бразилії, Аргентині, Австралії).
• Розділ мовознавства, який ми зараз називаємо фонетикою, у старих граматиках називався «звучання», голосні звуки називалися «голосівки», приголосні – «шелестівки».
• Слово абетка утворене за назвами сучасних двох початкових літер – А і Б.
• Слово азбука народилося ще в Київській Русі, теж із початкових літер, які звалися «Аз» і «Буки».
• Київська Русь була державою з розвиненою писемною. Про це свідчить цікавий історичний факт. Коли дочка Ярослава Мудрого виходила заміж за французького короля Генріха (1048 р.), то в документі про одруження Анна гарними кириличними літерами вивела «Анна – регіна», що означало «Анна – королева», а Генріх просто поставив хрестик, бо був неписьменний.
• В українській мові чимало слів, які читаються зліва направо і справа наліво. Це Алла, Анна, зараз. Більше того, є навіть цілі речення, які читаються однаково в обидва боки: Я несу гусеня.
• У старих граматиках української мови префікси називали приставками, а суфікси – наростками.
• Скільки у нашій мові префіксів точно не скаже ніхто. Учені називають понад 50 префіксів та близько 300 суфіксів.
• Цікавими є назви деяких розділових знаків у минулому: знак питання називали потайником, знак оклику – окличником, кому – запинкою, лапки – наводовими знаками.
• До речі, крапка і кома – найдавніші розділові знаки. Вони з’явилися у друкованих книгах ХVІ ст.
• Апостроф – наймолодший знак нашого письма. Назва його взята з грецької, що означає кривий, зігнутий, повернутий.
• Є люди (їх називають поліглотами), які володіють багатьма мовами. Зокрема, гетьман Іван Мазепа знав 8 мов, папа римський Іван-Павло ІІ – побіжно10, Леся Українка – 11, І. Франко добре знав 14 (перекладав із 48), П. Тичина – 15, мовознавець академік Андрій Білецький  опанував 90, Агатангел Кримський  (історик, мово- і літературознавець, сходознавець) дуже добре знав 16, зі словниками перекладав майже зі 100 мов. А на питання, які саме мови він знає, поліглот віджартовувався: «Мені легше назвати ті, яких я не знаю».

 

                                                              / Входить Чарівниця /   

Чарівниця. Я — Чарівниця, берегиня рідної мови. Не даю їй пропасти в лиху годину і хочу, щоб ви теж берегли і знали українську мову. Я прийшла до вас із глибини віків і дуже хочу почути, що ви знаєте про мову, і як ви  нею розмовляєте,тому що  мова — це найбільше багатство нашого народу.                       5

Хочу до вас я звернутися, діти.
Можна людині без мови прожити,
Можна без пісні, без загадки й казки?
Хто відповість? Поміркуйте, будь ласка!

Учень 1

Як же людині без казки і слова,
Без задушевної пісні й розмови?
Думаю я, що таке неможливо.
Мова людини — це щастя, це — диво!

Чарівниця

Правильно думаєш. Мова — це диво.
З нею людина розумна й щаслива.
Знаючи мову, спілкуються люди,
Мова загине — й людини не буде.

Учень 2

Як же без мови? Не уявляю!
Я щохвилини про щось та й питаю.
А коли мови не будемо знати,
Як же ми зможемо світ пізнавати?

Чарівниця

В світі ми — люди і правильно, діти,
Людям без мови не можна прожити.
Ще повідомити хочу вам я
В кожній країні є мова своя.
Кожна людина свою мову знає.
Любить безмежно її й поважає.
Рідна одним мова східна — японська,
Іншим найкраща — китайська, естонська.
Мова у світі панує англійська,
Нам найрідніша своя, українська.

Учень 3

Ми з вами всі живемо в Україні,
Мова чудова й пісні в нас чарівні.                                                                             
Треба, щоб мову ми вчили і знали,          
Й нею чистенько усі розмовляли.

 

Чарівниця. А тепер послухайте одну історію.Було це не на Марсі чи Венері, а на нашій землі. Народилася дівчинка гарненька і здоровенька. Батьки її чомусь            6

не дуже любили і не дуже дивилися за нею. А потім загубили її і не стали шукати. Коли вона зголодніла, то підповзла, бо ходити ще не вміла, до собачої буди і почала з собачкою їсти. А коли стало холодно, то залізла в будку, а собачка її обігріла і почала турбуватись про неї, як про своїх щенят. Дитину ніхто не шукав, і зростала дівчинка між собаками багато років. А коли її знайшли люди, то вона поводилася так само, як дика собака. Вона гавкала, гризла зубами кістки, стрибала так само, як собаки, а ходити не вміла і не знала жодного слова. Дівчинку взяли до себе вчені, вони хотіли навчити її ходити, розмовляти, поводитися, як люди. Тривалий час працювали з нею: навчили ходити, їсти з тарілки, користуватися ложкою і чашкою, але розмовляти дівчинка так і не навчилася. Вона не могла вимовляти всіх звуків.

Про подібний випадок, коли в лісі знайшли дикого хлопчика, розповідають учені. Його теж навчили ходити, їсти, але він жодного мовного звука, скільки його не вчили, не промовив. Такі діти не можуть повноцінно жити в людському суспільстві, вони втратили мову, а навчитись уже не можуть. Тому що треба з дитиною розмовляти від самого народження, вчити, коли вона тільки народилася, бо може бути запізно. А ви, діти, поки ще маленькі, навчайтеся правильно розмовляти, поводитися гідно, щоб теж не було пізно, бо все починається з малого.

Учень

У світі дитині не можна без слова,
Без ласки, любові і без доброти.
Не можна прожити дитині без мови
І без спілкування не можна зрости.
Щоб в світі людиною справжньою стати.
Дитині потрібні турбота й тепло,
Їй треба щодня між людьми виростати,
Щоб все у дитини чудово було.
Якщо ж виростає дитина з вовками,
То так, як і вовк, себе буде вести.
Ніколи не стане вона поміж нами,
Ніколи людиною їй не зрости.

Учениця

Я — україночка. Хоч зовсім не велика,
Але ходжу до школи в п’ятий клас!
Читати я навчилася легенько,
Бо дуже гарна рідна мова в нас.
Це українська мова промениста.                                                                               
Доступна й лагідна, весела і дзвінка.
Багата, як земля, джерельна-чиста
І тепла, наче мамина рука.
Я вчуся нею гарно розмовляти,
Читаю вірші і пишу слова,
Бо рідну мову треба добре знати.
Вона чудова, ніжна і жива.                                                                                                 7

Учень

Вона дзвенить у срібному джерельці,
У дивних квітах, у дзвінкій росі.
Вона живе й співа в моєму серці,
Її ми дуже любимо усі.
Моя чарівна мова промениста,
Вона у пісні й казочці звучить.
Найкраща в світі рідна і барвиста,
А як без неї на Землі прожить?
В нас, українців, — українська мова!
В ній найсвітліші, лагідні слова.
Й матусі ніжна пісня колискова.
Як сонечко, нас щедро зігріва.

 

 

                  / Звучить запис пісні О. Слободенка «Мови чарівний голос». На її фоні

                   демонструється презентація «День української писемності та мови» /

 

Учитель: А тепер настав час усім разом вірші складати. Останнє слово другого рядочка будете добирати за змістом в риму.

Щоб розумним й мудрим стати,
Треба рідну мову ... (знати).
А щоб вміти говорити,
Треба рідну мову ... (вчити).
Знає кожен з нас чудово —
Не прожити нам без ... (мови).
Рідна ж мова пелюсткова,
Мудра, світла, ... (світанкова).
І дзвенить щодня і в свято,
Бо вона така ... (багата).
І така джерельно-чиста
Наша мова ... (промениста).
Чарівна і калинова
Наша мова ... (веселкова).
В ній такі слова чудові,
Хліб і сіль на ... (рушникові).
В ній в віках батьки і діти,
Як без мови в світі ... (жити)?                                                                                    
Понад світом хай лунає.
Хай ніхто не ... (забуває).
Рідну мову українську,
Мудру, щедру, ... (материнську).

 

                                                                                                                                               8                                                                                                                                            

Учениця:  Про  мову  точаться  розмови.
                  То  трохи  вщухнуть,  то  iзнов.
                  Щоб  не  любити  рiдне  слово  –
                  Такого  свiт  iще  не  знав.
                  Але  не  хочу  я  ганьбити
                  Росiйськомовних  землякiв.
                  За  нашу  мову  стiльки  вбито...
                  Хто  жити  й  вижити  хотiв,
                  Росiйську  мусив  вчити  й  знати.
                  Без  неї  ходу  не  було
                  Нi  до  кар'єри,  нi  до  влади.
                  Без  неї  –  тiльки  у  село!
                  Так  з  поколiння  в  поколiння 
                  Свiдомо  сiялося  зло,
                  Щоб  наше  знищити  корiння,
                  Щоб  українцiв  не  було. 

                  Та українці – мудрі люди,

                  Нас більше буде з кожним днем!

                  Ми були й є! І вічно будем!

                  І рідну мову не зведем!

 

Учень:   Свідома частина українців хоче повернути із небуття, відродити свою рідну

               мову. Бо то мова їхніх батьків, їхнього дитинства, їхня рідна мова. Вперта і

               жорстока русифікація протягом трьох з половиною століть привела до пов-

               ної байдужості до національної мови багатьох українців.

 

Учениця: У Японії є добрий і мудрий звичай: дитина, яка збирається до першого

                 класу, має заспівати на співбесіді з учителем до 12-ти японських народних

                 пісень. Якщо вона справилася із завданням – вона школяр. Якщо ні – хай

                 приходить з батьками наступного року. Ось він, дійовий патріотизм! А чи

                 ми з вами так шануємо рідну нам мову і народну пісню?

 

Учень:     Відомо, що українська народна пісня багата за змістом, багатством, глиби-

                 ною і різноманітністю переживань, відбитих у ній, красою і мелодійністю

                 посідає одне з перших місць серед народів світу. Українська народна пісня

                 «Їхав козак за Дунай» під назвою «Прощання з нареченою» поширена у

                 Франції і ввійшла до збірки французьких народних пісень. Цю пісню за-

                 любки співають німецькою мовою німецькі селяни та військові. У Франції

                 та Німеччині співають також «Ой не ходи, Грицю», «Реве та стогне Дніпр

                 широкий» та ін. Звучить народна пісня «Не жур мене, мамцю…».

 

                          / Звучить народна пісня «Не жур мене, мамцю…»/          

 

Учениця:   Пишається Париж і Рим

                   Одвічно рідним словом,

                   Чого ж втрачаєм  тільки ми

                   Свою співучу мову?                                                                                         9  

                   Без мови гине всякий слід

                   І роду і народу.

                   Як пам’ятає мову рід –

                   Не буде переводу.

                   Хіба манкурти ми чужі

                   Чи яничари люті,

                   Щоб за дешеві бариші

                   Свій рідний дух забути?!

                   На крила пам’яті, орли,

                   Пора у путь, братове,

                   Ми – українці, не хохли,

                   Ми не забули мови!

                   Ми краще на льоту помрем,

                   Ніж бути в нас руїні.

                   Ми нашу мову збережем,

                   Коли ми – Україна!

                                                                                      Дмитро Чередниченко

 

Учитель:  А зараз прийшов час трохи перепочити та усміхнутися. Послухайте,

                   будь ласка, декілька жартів про мову.

 

                                           / Учні інсценізують гуморески /

 

                                          Гумореска «Пряма мова»

 

Учителька пояснила

Учням пряму мову.

- Розкажи, як ти засвоїв, -

Просить вона Вову.

Той підвівся, посопів,

Упер очі в раму.

- Тому мова ця пряма,

Що пишеться прямо.

                        

                                        Гуморески «Який час?»

Учителька:

- Послухай, Петрику, якщо я скажу:

«Я красива» - який це час?

• Минулий, Галино Василівно.

 

 

Учителька запитує в учня:

- Петре, коли я скажу «я хвора» , -                                                                             

який це буде час?

- Чудовий час! – відповів Петро.

 

                                                                                                                                             10

                                        Гумореска «Коротке речення»

Учитель:

- Петре, скажи одне речення.

Учень:

- Собака голосно гавкає на вулиці.

Учитель:

- А коротше.

Учень:

• Гав!

 

                                       Гумореска «Мовознавець»

Ось я, простий роботяга, 
а взяв жінку вчену, 
Довго вчилась в інституті, 
знає аж три мови. 
Які у нас інтересні бувають розмови!
Прийду, бува, із пивнички, 
чи там із буфета, 
А вона як застрекоче, наче з кулемета. 
Розпікає по-французьки, 
по-німецьки лає, 
А бува, що й італійське 
слово добавляє. 
А я, браток, по-простецьки 
двину два словечка, 
І вона лиш оком кліпа, 
як ота овечка. 
Бо такі слова я знаю, 
в три дуги загнуті, 
Що їх, друже, не вивчають 
в жоднім інституті.

 

Учениця:

Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Я буду читати текст, кожне слово якого починається з літери "Б".

"Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла".
"Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур’я, братовбивства... Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого".
Боже! Бачиш – боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько – батька. Боже! Біль безжалісний! Боже, буде багата будуччина Батьківщини? Буде!".

 

Учитель: Давайте послухаємо, як вміють швидко промовляти скоромовки наші п’я-

                  тикласники.

 

                                                                                                                                             11

Сів шпак на шпаківню,
Заспівав шпак пісню півню:
- Ти не вмієш так, як я, 
Так, як ти, не вмію я.

Ти, малий, скажи малому, 
Хай малий малому скаже, 
Хай малий теля прив’яже.

За горою, біля броду,
Обгороджений город.
Барабанять по городу
Бараболя і горох.

На печі, на печі 
Смачні та гарячі
Пшеничні калачі.
Хочеш їсти калачі -
Не сиди на печі.

От Кіндрат, так Кіндрат,
Зуб зламав об мармелад.

Ати-бати - йшли солдати,
Ати-бати - на базар.
Ати-бати - що купили?
Ати-бати - самовар.

Лиса з лісу у село
«ку-ку-ріку» занесло.
Заглядає лис у вікна:
«Де ж це півень кукурікнув?»

Сорока сороченятам
Сорочки строчила,
Сорочки строчила,
Вишиванки шила.
Все чорним та білим,
Все білим та чорним
Сорочки строчила,
Стрекотати вчила.

 

Учениця:              

Збережім цю мову!

Вона того варта!

Милу і чудову                                                                                                                  

Її вчити варто.                                                                                                                    12

Говорімо гарно,

Говорім красиво,

Щоб кохане слово

Стало справжнім дивом.

Говорімо, друзі,

Правильно і чисто,

Щоби мова була

Гарна, як намисто. 

 

Учень:

Не ламаймо слово,

Не верзім дурниці,

Не робімо з мови

Суржик – небилицю.

Мова ж така гарна,

Вона душу має;

Трудиться не марно,

Хто її вивчає.

Хто, немов дитину,

Її щиро любить,

Той ніколи душу

Свою не загубить.

 

Учень

Хто її боїться

І не розуміє,

Той словесне сміття

Замість неї сіє.

Не цураймось мови,

Вчімось розмовляти,

Щоб слова чудові

Вміли оживати;

Щоб усім народам

Піснею звучала

Мова наша горда,

Мова величава.

 

                               / Звучить пісня «І в вас, і в нас хай буде гаразд…» /

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                            13