Позакласний захід для учнів 5-11 класів "Математика і поезія - два крила натхнення" розроблений з метою:
прищеплювати інтерес до математики та літератури ( в тому числі за допомогою створення сприятливого емоційного середовища); розширювати кругозір;
активізувати і стимулювати розумову і пізнавальну діяльність учнів;
виховувати в учнів свідоме ставлення до одержання знань,
формувати загальнокультурну компетентність учнів.
НАТХНЕННЯ.
Літературно-математична вітальня.
РОЗРОБКА
З МАТЕМАТИКИ
ВЧИТЕЛЬ БЕЗСМЕРТНА Л.В.
НАТХНЕННЯ.
Мета:
У зустрічі беруть участь учні старших класів.
Літературні, філософські виступи учнів і вчителів поєднуються з турніром кмітливих „Сьома грань“.
Ведучий гри кидає гральний кубик, грані якого таких кольорів
1 – жовтого;
2 – сірого;
3 – зеленого;
4 – червоного;
5 – синього;
6 – коричневого.
Колір грані, що випала, вказує на номер зошита, з якого учні отримують завдання, а цифри – на кількість балів, які можна одержувати за правильно розв’язане завдання.
Ведучий 1.
Математику і письменство інколи розводять на протилежні полюси людського знання. Проте між літературою і точними науками мости ніколи не були розведеними, бо не можна відділити людський інтелект від емоцій. І холодні формули не ізольовані від гарячого випромінювання людських почуттів.
Ведучий 2.
“Усе більше мистецтво стає науковим, а наука – художньою; розлучившись біля підніжжя, вони зустрінуться коли-небудь на вершині”, - сказав Гюстав Флобер.
Осягнення змісту життя потребує його логічного впорядкування, але при цьому наукова розсудливість не повинна заступати творчої уяви. Винайдена ж істина має бути природно достовірною і натхненною . Бо розум і душа, інтелект і натхнення, математика і поезія - це два крила нашої долі, які несуть нас до щастя.
Ведучий 1.
Попереджаючи розповідь про надзвичайні пристрасті вступом геометричного характеру в оповіданні “Квадратура кола”, О.Генрі зазначав: “Природа рухається за колом. Мистецтво - за прямою лінією. Все натуральне - закруглене, все штучне – або бездоганно пряме, або деформоване перетином ліній, загнане в кут. Людина, що заблукала в заметіль, підсвідомо описує коло в пошуках дороги, а ноги мешканця міста, які звикли до прямокутних кімнат, відводять його за прямою лінією все далі від самого себе”.
Ведучий 2.
І далі: ”Коли ми починаємо рухатися за прямою й огинати гострі кути, наша натура, - пише майстер новелістики О’Генрі, - надзвичайно змінюється”. Адже пряма лінія засвідчує відхилення від Природи, яка знайшла для себе довершення форми у колі - в округлості місяця, купола храма, караваї хліба, очах дитини.
Ведучий 1.
Маленький принц, герой однойменної казки Екзюпері, з невинністю дитини і мудрістю філософа стверджував: “Якщо весь час іти лише прямо – далеко не зайдеш”. І, мабуть, це так. Адже немає в житті прямих шляхів до істини, і до зірок можна сягнути лише через терни. “
Ведучий 2.
Тож, не зраджуючи в собі справжнього, вирушимо в коло мандрів манівцями літератури і математики, які обидві потребують натхнення для пошуку в безмірному Всесвіті.
Учень читає вірш:
Я думаю, что жизнь сложней
Того, что думаем о ней.
Не говоря банальных слов,
Постигнем смысл ее основ.
А если видите не так,
Не говорите, что чудак,
Поэт, скитавшийся бог весть.
Всё, что он видел, тоже есть.
Что, если с кубом жизнь сравнить?
Ведь взглядом может охватить
Все грани сразу только Бог,
А человек – не больше трёх.
Для тех, кто любит диалог,
Всегда есть повод и предлог,
На том и вертится наш мир.
Но только помните о том,
Что полной правды нет в любом
Из наших взглядов на предмет.
Среди живущих – Бога нет.
( Так писав поет Іван Шепета)
Ведучий1.
Гральний кубик, як йому і належить, має 6 граней. Сьома грань – то ваша особиста грань, ваші відчуття та уявлення, пам'ять та увага, воля, темперамент і характер. То ваші знання, вміння і навички, ерудиція, інтуїція, здогадливість, ініціативність і здоровий глузд.
Ведучий гри кидає гральний кубик.
Бесцельный долгий отдых и покой,
В излишествах нет пользы никакой.
Заполнит тело и еда не впрок.
Питання. Назвіть ім’я ученого.
Відповідь. Абу Алі Хусейн ібн Абдаллах ібн Хасан ібн Алі Ібн Сіна (Авіценна).
Ведучий гри кидає гральний кубик.
Командам пропонується порахувати геометричні фігури. Від кожної команди запрошуються по три учасника. Рахують так: 1-й круг, 1-й трикутник; 2-й - круг; 1-й квадрат і так далі поки не зіб'ються. Переможцем оголошуємо того, хто більше порахує, поки не зіб'ється або хто без помилок швидко злічить.
2. Конкурс "Математична рибалка" Рибки із завданнями. Ловлять по одному учасникові. "Завдання в математичній рибалці".
1. Яке найбільше число можна записати чотирма одиницями?
(Відповідь 1111)
6 |
7 |
2 |
1 |
5 |
9 |
8 |
3 |
4 |
4. Не проводячи ніякого запису, збільшити число 86 на 12.
(Відповідь перевернути: 98)
5. Сума і добуток чотирьох натуральних чисел рівна 8, що це за числа?
(Відповідь 1;1;2;4)
6. Які цифри приховані тут:
(Відповідь 100-99=1)
7. Застосовуючи знаки дій, напишіть число "1" трьома двійками.
(Відповідь 2 - 2 : 2)
8. Застосовуючи знаки дій, напишіть число "3" трьома двійками.
(Відповідь:2 + 2 : 2)
9. Число "100" записати, застосовуючи знаки дій, п'ятьма одиницями.
(Відповідь: 100=111-11)
10. Число "10" записати, застосовуючи знаки дій, п'ятьма дев'ятками.
(Відповідь: 9:9+9-9+9= 10)
Ведучий1.
Факти життя свідчать, що математика і поезія – давні союзниці. Ще пушкінський геній визнав: ”Натхнення потрібне в поезії, як і в геометрії”. А згодом стверджував: “Натхнення в геометрії необхідне, як і в поезії”. Помінявши місцями науку і творчість, поет підкреслив їх рівноправність перед натхненням. Правоту цього твердження виявляють поетичні рядки видатних математиків і математичні передбачення ліриків.
Ведучий 2.
Так, М.Ю. Лермонтов, мандруючи стежками Парнасу, вже знав, що не всяка функція має границю, і, знайшовши в житті конкретний приклад, подарував нам поетичний здогад про існування невимірних величин:
Учень1. Как я хотел тебя уверить,
Что не люблю ее, хотел
Неизмеримое измерить,
Любви безбрежной дать предел.
А чи знаєте ви, що великий російський поет М.Ю.Лермонтов був великим любителем математики і в своїх вільних і мимовільних переїздах з одного місця служби в інше завжди возив з собою підручник математики.
Ось що розповідають деякі сучасники, близько знаючі М.Ю.Лермонтова, про відношення його до математики. “ На початку 1841 року Тенгинський полк стояв в Анапі. Нудьгуючі офіцери, в т.ч. і Лермонтов, збиралися один у одного. Мова зайшла про якогось вченого кардинала, який міг вирішити в думці найскладніші математичні завдання. Лермонтов на питання: “Говорять, що ви теж хороший математик ” відповів: нічого тут дивовижного немає. Я теж можу представити вам вельми чудовий досвід математичних обчислень. І він відкрив секрет, як можна працювати з цифрами і числами. Всі були здивовані”.
М.Ю.Лермонтов постійно шукав нової діяльності і ніколи не віддавався весь тій високій поетичній творчості, яка обезсмертила його ім'я і яке, здавалося, повинно було поглинути його цілком. Одного разу, приїхавши до Москви, Лермонтов закрився в кабінеті і до пізньої ночі сидів над рішенням якоїсь математичної задачі. Не вирішивши її, Лермонтов, змучений, заснув. Завдання цю він вирішив уві сні. Йому приснилося, що прийшов якийсь математик і підказав йому рішення задачі. Він навіть намалював портрет цього математика. Ймовірно, що колись Лермонтов читав про роботи цього математика і бачив його портрет. Цей портрет злився у Лермонтова з його помічником при рішенні задачі. З біографій математиків відомі випадки вирішення уві сні завдань, які не піддавалися рішенню наяву. Навіть уві сні мозок ученого продовжує працювати над питанням, яке залишилося невирішеним.
Про безмірність найсвятішого в житті говорить сучасник ХХ сторіччя, поет Олександр Чиневський:
Учень 2. Даны нам бесконечности на небе:
Пространство внеземное бесконечно,
И звезд числа вовек не перечесть.
А на земном пределе беспредельны:
Пучиной вод – моря и океаны,
Песком зыбучим – жгучие пустыни
И неземной любовью – сердце человека.
А Андрій Вознесенський намагається математично прочитати небо:
Учень 3. Читаю небо, став душою зорче
«Я + Ты» - написано окрест.
Окончив труд, неграмотные зодчие
Оставили в небе крест.
«Ястреб + облако» - написано над местностью.
Гора + голод. Даль + даль,
+ Золотая неизвестность,
+ Просветлённая печаль.
А к вечеру – луна + солнце,
Подчёркнутые линией (снегов) хлебов.
«Я + Ты» - горит над горизонтом.
«Небо + Я » = любовь.
А визначний російський поет Валерій Брюсов проголошував
Учень.4. Смысл там, где змеи интеграла
Меж цифр и букв d и ƒ,
Там - власть, там творческие горны!
Пред волей чисел мы – рабы.
И солнца путь вершат, покорны
Немым речам их ворожбы.
Ведучий 1.
Багато видатних вчених – математиків були глибокими шанувальниками художнього слова, а дехто з них навіть досяг успіхів у галузі художньої літератури. Всьому світові відомі поетичні чотиривірші – рубаї відомого перського математика Омара Хайяма.
....
Ведучий 2.
У ІV ст. жив давньогрецький епіграфіст, автор праць з географії й астрономії Метродор. В історії математики і математичних головоломок він відомий як автор понад 30 цікавих задач, складених у віршованій формі. Задачі Метродора входили в рукописні збірки і свого часу були дуже популярними.
Ведучий гри “Сьома грань” кидає гральний кубик.
2. Завдання із сірого зошита
1. (з рукописних збірників задач Метродора)
Уздрівши, що плаче Ерот, Кіпріда його запитала:
“Що тебе засмутило, хотіла б я знати?”
“Із Гелікона ішов я, ніс яблук чимало, - Ерот на те каже, -
Та музи , раптово напавши, солодку загарбали ношу.
Долю дванадцяту вмить захопила Евтерпа, а Кліо
П’яту частину вділила і Талія – восьму.
Долю двадцяту забрала собі
Мельпомена, а чверть узяла Терпсіхора.
Сьому частину поцупивши, зникла,
Мов привид, Ерато.
Тридцять плодів узяла Полігімія
Уранії тут перепало, а триста плодів – Калліопі.
Тож повертаюсь додому я майже з пустими руками.
Тільки півсотні лишилося яблук у мене”.
Скільки яблук ніс Ерот і скільки з них забрала кожна з муз?
х/12+х/5+х/8+х/20+х/4+х/7+120+300+50+30=х, звідси х=3360.
2. На координатній площині є точки, задача як можно швидше по даним координатам розшифрувати вислів відомого німецького математика Карла Гаусса.
(11;4) |
(6;1) |
(1;4) |
(15;5) |
(11;4) |
(6;1) |
(1;4) |
(9;6) |
(2;7) |
(6;1) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(4;5) |
(6;1) |
(12;2) |
(9;6) |
(4;5) |
(6;1) |
|
|
|
|
|
|
(7;4) |
(6;1) |
(14;1) |
(2;7) |
|
|
|
|
(6;1) |
(12;2) |
(9;6) |
(5;3) |
(11;4) |
(15;5) |
(1;4) |
(9;6) |
(2;7) |
(6;1) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(4;5) |
(6;1) |
(12;2) |
(9;6) |
(4;5) |
(6;1) |
|
|
|
|
|
|
(11;4) |
(6;1) |
(1;4) |
(15;5) |
(11;4) |
(6;1) |
(1;4) |
(9;6) |
(2;7) |
(9;6) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
« Об’єкт математики настільки серйозний, що слід не пропускати нагоди зробити його трохи цікавішим.»- писав великий математик Блез Паскаль
З присутнім для українців гумором зверталися до предмету математики наші співвітчизники. (Інсценівка гуморесок).
Степан Олійник
Синок-математик
До батьків, до Яблунева,
В рідну хату і садок
З політехніки зі Львова
Гостювать прибув синок .
На обід прибув, до речі,
(Стіл накрили в акурат!).
Мати вийняла із печі
Двоє смажених курчат.
Батько всім налив чарчини,
Більшу, звісно, дав синку.
Ти вивчаєш там ? Яку ?
Син підняв до стелі руку:
Не збагнуть вам ту науку
Ви ж, пробачте,… темнота.
Ось курчата ці: фактично
Двійко тут, хоч як бери.
А візьми математично,
Помудруй- і вийде три!
-Не мели дурниці, синку…
( І, як видно, розізлив.)
Той схопивсь:- Одну хвилинку!
Щось помножив, поділив…
-Ось вам, - каже, - рівно троє;
Доках точний і ясний!-
І промовив до старої
Сивий батько мовчазний:
-Якщо так виходить в Петі,
Будуть двоє ці для нас,
Він хай їсть оте вже, третє!
Всім по одному якраз!
Олександр Пархоменко
Два і два
Бородатий цап півдня
Вчив лічити цапенят:
-Ну – бо, мудра голова,
Скільки буде два і два?
Цапеня немов німе,-
Думати не хочеться,
Цапеня ні бе ні ме,
А татусь морочиться.
Взяв морквинки дві і дві,
Розкладає на траві:
Подивись, моє дитя,
Та подумай до пуття.
Одвернувсь на хвильку цап,
Що тут довго думати?
Цапеня морквицю хап
І скоріше хрумати.
Цап вернувся:- Ох, біда,
Що ж це ти, Лебедику?
І нема тобі стида,
Схрумав арифметику!
Ведучий. Писав вірші й великий геометр Лобачевський, а радянський математик О. Хінчин в 1912-1915рр. опублікував три збірки поезій.
Англійський письменник, математик і логік Чарльз Доджсон. Це справжнє ім'я письменника Люіса Керролла, автора популярних повістей для дітей “Аліса в країні чудес” - 1865 рік і “В задзеркаллі” - 1871 рік. З 1865 року Чарльз Лютвідж Доджсон всі свої серйозні математичні і логічні роботи підписував своїм справжнім ім'ям, а всі літературні - псевдонімом - Люісом Керроллом, наполегливо відмовляючись визнавати тотожність Доджсона і Керролла. Досягнення Доджсона в області математичної логіки набагато випередили свій час.
Прочитавши казку Льюїса Керола “Аліса в країні чудес”, англійська королева так захопилася нею, що наказала принести їй всі книжки чарівного казкаря. Яким же було її здивування та розчарування, коли їй принесли книжки, на кожній сторінці яких рясніли формули й незрозумілі терміни. Королева не знала, що автор Аліси був математиком.
Він видав двотомник під назвою “Символічна логіка” і збірка для дітей “Логічна гра”, де розробив стратегію гри “Пятнашки”
Пред взором мысленным моим
Одно проходит за другим
Дней давних смутные виденья.
Но образ твой, сколь я ни ждал,
Пред мною так и не предстал
Ни наяву, ни в сновиденьях,
Мой милый, нежный друг!
И все чудится порой
Твоя улыбка, голос твой,
Звучащий где-то вдалеке,
И снова время прочь летит,
И, словно прежде, вновь лежит
Твоя рука в моей руке,
Прелестный, юный друг!
Пусть дни мои к концу идут –
Немало радостных минут
Мне было послано судьбой!
Лишь ты не знала бы забот,
Печалей, горестей, невзгод,
О юный друг мой,
Милый, нежный друг!
Більше всього математик Чарльз любив дітей. “Не розумію, як можна не любити дітей, вони складають три чверті мого життя” - писав він в своєму листі. Чарльз був самотньою людиною, без сім'ї. У його друга Ліддела було троє дітей. Старшу дівчинку звали Аліса. Ось для неї і її сестер Чарльз придумував різні казки, де героїнею була, звичайно ж, Аліса.
Сценка:
Rabbit– Oh? My poor ears! I am afraid I am late!
Alice– I have never heard rabbits can speak! Where is he going to? Why is he looking at his watch?
Rabbit-Oh, oh, I am late!...
Alice-I must run after him. Oh, I am falling down…
Author-Alice was falling and falling down and at last she felt down on dry leaves and now she heard:
Rabbit-Oh, my mustashes, oh, my ears, I am late!
Alice-What a room! The doors are closed. Where is the Rabbit?
Author– The room was very long, there were many closed doors, and in the middle of the room there was a small glass table.
Alice-Here is a small bottle, and it is written ‘Drink me!’
Author-Alice had drunk something from the bottle and…
Alice– Oh, I am getting smaller and smatter…
My adventures have begun.
( Rabbit- О? Мої бідні вуха! Я боюся, що я спізнююся!
Alice- я ніколи не чула, що кролики можуть говорити! Де він збирається? Чому він дивиться на свій годинник?
Rabbit- о, я спізнююся!...
Alice – я повинна бігти за ним. О, я падаю.
Автор -Аліса падала і падала і у решті решт , вона опинилась внизу на сухому листі і знову почула:
Rabbit- о, мої вуха, я спізнююся!
Alice –Що за кімната! Двері закриті. Де Кролик?
Автор - кімната була дуже довгою, було багато закритих дверей, і посеред кімнати був маленький скляний столик.
Alice –ось пляшка, і написано ‘Пий мене!’
Автор - Аліса випила щось із пляшки і...
Alice-, О, я стаю все меншою і меншою.
Мої пригоди почалися.)
Аліса: “Дійсно , яка чудесна страна, які веселі числа там живуть. А я також склала сказку.
(Аліса розповідає; 1 и 0 інсценують).
Вот это ноль – иль ничего.
Послушайте сказку про него.
Сказал весёлый круглый ноль
Соседке – единице
- С тобой рядышком позволь
Стоять мне на странице!
Она окинула его
Сердитым гордым взглядом:
- Ты, ноль, не стоишь ничего.
Не стой со мною рядом!
Ответил ноль: - Я признаю,
Что ничего не стою,
Но можешь стать ты десятью,
Коль буду я с тобой.
Так одинока ты сейчас,
Мала и худощава,
Но будешь больше в десять раз,
Когда я стану справа.
Напрасно думают, что ноль
Играет маленькую роль.
Мы двойку в двадцать превратили.
Из троек и четвёрок
Мы можем, если захотим,
Составить тридцать, сорок.
Пусть говорят, что мы ничто,-
С двумя нолями вместе
Из единицы выйдет сто,
Из двойки – целых двести!
Перу Керролла належать солідні праці по математиці, але особливої віртуозності він досяг в складанні і вирішенні складних логічних завдань, здатних поставити в безвихідь не тільки недосвідчену людину, але і сучасну ЕОМ. Люіс Керролл помер 14 січня 1898 року. На Гілфордському кладовищі на його могилі стоїть простий білий хрест. А на батьківщині Керролла, в сільській церкві Дерсбері, є вітраж, де поряд із задумливим Дадо стоїть Аліса, а навколо тісняться - Білий кролик, Болванщик, Мартовський Заєць, Чеширський Кіт і інші персонажі його творів.
А чи знаєте ви, що Леонардо да Вінчі був не тільки великим живописцем, а й великим математиком, механіком і інженером, якого зобов’язані важливими відкриттями найрізноманітніші галузі фізики?
Навіть у віддаленому минулому знаходилися немало учених-математиків, які паралельно із заняттями наукою створювали вірші. Творчість математика в такому ж ступені є створення прекрасного, як творчість живописця або поета, - сукупність ідей, подібно до сукупності фарб або слів, повинна володіти внутрішньою гармонією. Холодні числа, зовні сухі формули математики повні внутрішньої краси.
714, 15, 2247
13, 318, 140, 327.
028, 220, 170, 045,
615, 3, 020
715, 012,
2 000 035
Гіпотеза про походження арабських цифр була в перше висловлена Пушкіним.
А.С.Пушкін - великий поет, представляв всі цифри за допомогою геометричної фігури. Він розглядав квадрат, вершини якого були позначені буквами. За допомогою цих букв Олександр Сергійович роз'яснював, як слід “ набирати” ці букви, щоб отримати зображення тієї або іншої цифри. Цифра “1” утворюється як маршрут RBC, цифра “2” - ABCD і так далі Схема Пушкіна передбачає, що “скелети” фігур складені тільки з трикутників і відрізків, що сполучають крапки, лежачі на сторонах або на діагоналях квадрата. Цифрам було надано значення в строгій відповідності з числом кутів, які утворюють ієрогліфи цифр. Цифра “1” містить один кут, “2” -два кута і так далі Витончено вирішується завдання про нуль як про таку цифру, яка символізує відсутність, якого - б те не була числа; для цього застосована фігура, що не має ніяких кутів, тобто коло”.
А Грибоєдов і Герцен закінчили фізико-математичне відділення Московського університету. Як це не дивно, у той час серед письменників існувала свого роду мода на математику: А.С. Грібоєдов в 1826 р. просив прислати йому підручник по диференціальному численню, а Гоголь в 1827 р. не тільки виписав "Ручну математичну енциклопедію" Перевощикова, але навіть вивчав її.
А у бібліотеці А. Пушкіна були два твори по теорії ймовірностей, один з яких є знаменитою працею великого французького математика і механіка Лапласа (1749-1827) "Досвід філософії теорії ймовірності", що вийшов в Парижі в 1825 р. Така увага до теорії ймовірностей пов'язана очевидно з тим глибоким інтересом, який проявляв Пушкін до проблеми співвідношення необхідності і випадковості в історичному процесі.
Чи знаете ви, що відома жінка-математик Соф’я Ковалевська писала надзвичайно ліричні вірші й осягала Всесвіт не тільки величчю математичного генія, а душею лірика, оглядом романтика., запрошуючи нас до співпереживання найзворушливіших моментів її життя, миттєвостей проникливої щирості, відкритості і довіри?
Пришлось ли раз вам безучастно,
Бесцельно средь толпы гулять
И вдруг кокой-то песни страстной
Случайно звуки услыхать?
На вас нежданною волною
Пахнула память прошлых лет,
И что-то милое, родное
В душе откликнулось в ответ.
Казалось вам, что эти звуки
Вы в детстве слышали не раз.
Так много счастья, неги, муки
В них вспоминалося для вас.
Спешили вы привычным слухом
Напев знакомый уловить,
За каждым словом уследить.
Внезапно песня замолчала,
И голос замер без следа,
И без конца и без начала
Осталась песня навсегда.
Служіння математиці С.В.Ковалевська уявляла собі невідривним від служіння літературі.“Мені здається, - говорила вона, - що поет повинен бачити те, чого не бачать інші, бачити глибше за інших. І це повинен бачити математик”.Для багатьох здавалося дивним, як вона поєднує математику з поезією. Із цього приводу Ковалевська писала: “Багато кому ніколи не представлялося випадок більш глибоко дізнатися математику, вважають її наукою сухої. По суті ж це наука, що вимагає найбільш фантазії, і один з перших математиків нашого часу говорить цілком вірно, що не можна бути математиком, не будучи в той же час і поетом в душі”. Що стосується Ковалевської, то вона все життя не могла вирішити: до чого у неї більше схильності, до математики або літератури. Вона вваала, що дуже може бути, що в кожній з цих областей, вона зробила б більше, якби вдалася до неї виключно, але, проте, ні від однієї з них вона не могла відмовитися абсолютно.
Ведучий гри “Сьома грань” кидає гральний кубик.
Зобразити свого вчителя математики за допомогою геометричних фігур та захистити свій малюнок. (додаток1)
Безкінечність пісні, нескінченність життя, яке не знає кінцевого пункту Б, в котрий із точки А нашого дитинства повинен прибути потяг нашої долі. У житті все занадто складніше за математичні задачки з підручника...
Учень читає вірша.
Поезд вышел из пункта А…
Плавно стелится ритм движения.
Пожелай же ему удачи.
В детстве думалось мне всегда –
Где-то станция их разлук.
Нет на свете трудней задачи.
Поезд вышел из пункта Б…
Где-то станция их сближения.
Рельсы слева, и рельсы справа.
Где теперь на какой версте
Повстречаются два состава?
Поезда рассыпают стук.
Нет задачи трудней на свете.
Без ошибок я в те года
Отвечал на задачи эти.
Миновала годов череда –
Было много, да мало осталось…
«Я не помню ошибся когда!»-
Размышляем нередко под старость.
Лиц, поступков прошла череда-
День последнего счастья далёкий…
«Я не помню ошибся когда!»-
говорит человек одинокий.
Пролетела удач череда-
Для себя и других ты уже неудачник.
«Я не помню ошибся когда!»
Нет ответа.
Ведь жизнь – не задачник…
Ну, а если задачник, простак,
То напрасная времени трата:
Глянь в ответы!
Увидишь – не так.
А ошибку искать поздновато.
Ведучий. Так , життя складніше за підручник. І розв’язання його задач залежить не тільки від знання математичних формул, але й від уміння відчувати пульс чужого життя , співпереживати щастю, бути чутливим до болю, від таланту людяності, який рівною мірою визначається світлом розуму і величчю душі.
Він народився в сім’ї шахтаря, у Донецькому політехнічному інституті отримав диплом гірничого інженера і залишився в ньому викладати нарисну геометрію. Разом з тим брав участь у художній самодіяльності. Був солістом Національного театру опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка, її “Золотим голосом”. ( Звучить пісня на фоні відео у виконанні А.Солов’яненка).
Нині його вже немає в живих. Назвіть його ім’я.
(Відповідь. Анатолій Солов’яненко.)
В е д у ч и й. Поет К. Бальмонт як математичну та моральну гіпотезу розглядає можливість вибору людиною форми буття:
Можно жить с закрытыми глазами,
Не желая в мире ничего,
И на век проститься с небесами,
И понять, что все кругом мертво.
Можно жить, безмолвно холодея,
Не считая гаснущих минут,
Как живет осенний лист, редея,
Как мечты поблекшие живут…
А можна, поринаючи у суперечність буття, пройматися його шаленим теплом, битися, рватися, мислити, мріяти і відчувати, як пульсує життя у довершеній логіці математичних законів і в невимірності виру людських почуттів.
В е д у ч и й. І не можна, не треба ставити крапку в нескінченній суперечці математиків і ліриків. Не протистояння, а поєднання мистецтва і науки дарує нам довершені витвори наукового і художнього генію, вносить гармонію і красу у світ, довірений мудрим і добрим рукам людини.
ДОДАТОК1
ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПОРТРЕТУ ВЧИТЕЛЯ
1 група
Виконується на мотив пісні «Коробейники»
Ой, полным полна головушка
И примеров и задач.
Но не все дается деточкам,
Как им трудно- сядь и плач.
Алгоритмы, синусоиды,
Все известные кругом.
Ох, сложна ты, математика,
То сейчас, а что потом?
Надо всех учить старательно,
И решать, решать, решать!
Вот тогда мы обязательно
Будем знанием блистать.
Эх, полным- полна головушка,
Только все ли нужно нам?
Для порядка – математика
Все разложит по местам.
2 група.
Виконується пісня на мотив «Оглянись, незнакомый прохожий»
Оглянусь. Все над партой склонились.
Тишина, только ручки скрипят.
К знаниям я, безусловно, стремилась,
Роздаю их, как хлеб, для ребят.
Припев.
Ничто не сравнится с наукою точной.
Примеры, задачи с эффектом побочным.
Становимся умнее,
Становимся логичнее.
Немного синусоидней,
Чуть-чуть математичней.
Первый год знала я очень мало,
Но без счета какой первый год?
Математика меня воспитала
И по-прежнему движет вперед.
Припев.
Я в работе находчива очень,
Ведь нашли мы друг друга. Ура!
С математикой я, между прочим,
Дружу с детства , моей жизни утра..
Виконують всі разом.
Частівки
Математика- наука
Дуже строга й правильна.
Але вона свої має
Естетичні правила.
Графіки будуй красиво
Олівцем, лінійкою.
Транспортиром кут вимірюй,
Подружися з циркулем.
Якщо гарно побудуєш,
Не закреслиш, не затреш-
У світ чарівний помандруєш,
Шось цікаве ти знайдеш.
Нас оточують предмети-
Математика навкруг.
Ми ще зовсім не поети,
Та красу ми бачим тут.
Пропорційні, симетричні,
Є у них властивості.
Математика- цариця
Знає всі їх цінності.
Логіка, краса та сила-
Ось її прикмети.
Всіх вона приворожила:
Мрійників, поетів.
1