Заходять ведучі у стилізованому українському вбранні
Ведуча:
– Добридень! Раді вас вітати на нашім урочистім святі! Ну що, усі зібралися у залі?
Ведучий:
– Та ні, когось не вистачає…
Ведуча:
– Кого? Самі ж бо відгадайте, а потім - радо привітайте.
Звучить пісня «Цьом, цьом, мамо, цьом, цьом, тату»
1. На своє маленьке свято
Запросив вас перший клас!
Любі тата, любі мами,
Ми чекали дуже вас!
2. Нам трішки сумно, трішки шкода ,-
Прощання надійшла пора.
Букварик – це розумна книга,
Друг і порадник школяра.
3. Ми букварика сьогодні запросили в 1 клас.
Скажем ми йому «Спасибі»,
Що навчив читати нас.
4. Ми Букварика чекаєм,
А його усе немає.
Де ж так довго забарився?
Може, в лісі заблудився?
Вбігає Сорока, облітає коло.
Сорока:
Є.=
Учитель:
- Що це за несподіваний гість? Ви його впізнали?
Діти: - Так. Це – Незнайко!
Незнайко: - Добрий вечір!
1- й Учень: - Який вечір? Адже зараз день!
Незнайко: - А я й не знаю чи вечір, чи день?
Учитель: - А чому це ти так кричав?
Незнайко: - Та то я від злодія тікав!
2 - й Учень: - Від злодія? Від якого?
Незнайко: - Від звичайного, який хотів вкрасти мій капелюх!
3 - й Учень: - Який твій капелюх? А навіщо він йому?
Незнайко: - Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більший капелюх, тим розумніша голова!
4 - й Учень: - Ой, Незнайко! Не сміши нас! У тебе розумна голова? Ось ми зараз перевіримо, що ти знаєш та вмієш! ( показує літеру «К»). Яка це літера?
Незнайко: - Пів жука.
5 -й Учень: - А точніше?
Діти: - Та це ж літера «К».
6 -й Учень: - А оце? (показує літеру «О»).
Незнайко: - Та це кругле яйце!
Учитель: - А ви, діти, як вважаєте?
Діти: - Це літера «О».
Учитель: - Ну, що ж, Незнайко, нам тебе шкода! Літер ти не знаєш, читати не вмієш.
5. Ось хто лиха нам накоїв,
Хто читати не хотів,
Хто не вчився гарно в школі
І Букварика згубив.
Ти до школи мусиш записатись,
Щоб цікавого й розумного дізнатись.
Учитель: - А зараз, Незнайку, послухай пісню про те як наші діти добре знають літери та вміють читати.
Пісня «Абеткова пісенька»
Незнайко: - Годі вже мене вчити! Краще піду пошукаю Буквар.
(Незнайко зникає, а з`являється Баба Яга)
( Влітає Бабуся – Ягуся з букварем у руці і співає:)
Б.Яга:
Я летіла на мітлі,
Щоб на святі буть мені!
Свою ступу розтрощила,
Сильно ноги намочила.
Ох , як я поспішала!
Спати довго не лягала.
Довго- довго готувалась
Поки – то сюди дісталась.
Баба Яга:
Книгу я знайшла чарівну,
В господарстві так потрібну.
По ній буду чаклувати,
Доню магії навчати.
(Шукає свою доньку Ягуську).
Баба Яга:
- Де ж поділася доня моя Ягуська?
(Баба-Яга звертається до дітей.)
Баба Яга:
Хто ви такі? Хто ви такі?
Діти:
1) Тепер ми учні. Перший клас,
Нове життя тепер у нас.
Прийшов урок на зміну грі,
Тепер ми учні, школярі!
2) І від дзвінка і до дзвінка
Робота наша нелегка:
Лічи , пиши , а ще читай,
Учителю відповідай.
3) Та все це не лякає нас,
Бо ми старанний перший клас!
Ми – школярі, ми перший клас,
Щасливі дні чекають нас!
Баба Яга:
– Молодці першокласники! Якщо ви такі розумні, то допоможіть мені римувати і складати вірші. Я буду говорити, а ви кажіть «і ми» . Добре!
Діти: – Так !
Вчитель: – Сідайте і уважно слухайте Бабусю –Ягусю.
Баба Яга:
Я сьогодні рано встала - ( і ми )
Чисто все поприбирала - ( і ми )
Каву чорну заварила - ( і ми )
Нею кицьку отруїла - ( ні, не ми )
- Ох, які ж ви неуважні!
А ви чемні, ввічливі ? ( Так ! )
Перевірю далі:
З усіма тепер вітаюсь - ( і ми)
Щиро всім я усміхаюсь - ( і ми )
Всім я друзям помагаю - ( і ми )
Цвяхи в крісло забиваю - ( ні , не ми!)
Яга: - От ви капосні!
Але все де ж таки, де
Моє капосне дівчисько?
Зараз мамця почаклує,
Вітерцем тебе придує.
Баба Яга чаклує, дмухає – (з`являється Ягуська)
Ягуська: - Що це, матінко моя, (бере буквар, роздивляється)
Невже черно магія?
Якісь знаки та карлючки,
Мабуть, це Кощія штучки?
- А це що?
Баба Яга: - Це літера «О».
Ягуська: - О? Отрута? Не бери! Мерщій викинь! Поклади!
Баба Яга:
Не турбуйся ти, Ягусько,
Заспокойся, угамуйся,
Справді, книга чари має,
Бо дітей читать навчає.
Будь- який малий школяр
Знає, книга ця – Буквар,
Ось і ти навчись читати,
Досить вже байдикувати
Шістсот років лише знаєш,
Що гуляєш та гасаєш.
Ягуська:
- Я – читати? Ти жартуєш?
Баба Яга:
- Ти мене погано чуєш? (закочує рукава)
Я тебе наздожену
Й відлупцюю так, що ну!
(хапає за комір, саджає за стілець)
Букви вчи, не йди нікуди.
А то гірше тобі буде.
Ось тобі секундомір,
Потім себе перевір.
А прийде Кощій, наш тато,
Будеш йому звітувати.
Я ж лечу в ліс на нараду
І даю тобі пораду:
Швидше справою займися,
Часу не марнуй, учися!
(Баба Яга залишає залу, Ягуська бере буквар, сідає за стіл, підпирає голову руками, чує голос Букварика )
Букварик:
(Під музику до зали забігає Незнайко. Ягуська та Незнайко починають сваритися)
Ягуська:
- Це мій Буквар, моя мама його перша знайшла!
Незнайко:
- А ось і ні! Це мій Буквар, бо я його перший загубив!
Учениця:
- Не сваріться, не дражніться,
Витріть сльози, помиріться,
Бо сьогодні свято гарне,
І сумуєте ви марно!
Діти говорять мирилку:
Дай скоріш мізинчик свій,
Зачепи його за мій.
Мізин – мізин мізинець.
Помирив нас. Молодець!
Танець під муз. пісні «Чарівник»
1) Сьогодні ми зібралися на свято,
Щоб разом з вами, друзі, вшанувати
Чудову книжку, що нас грамоти навчала,
Свої скарбниці всім подарувала.
2) Завдяки їй навчилися ми читати,
В слова і речення всі літери складати.
Цю книжку завжди ставимо в відзнаку,
Висловлюємо їй свою подяку!
Всі:
Букварику! Букварику!
У цей святковий час
Ми дуже тебе просимо:
Приходь, приходь до нас!
( Входить Букварик)
Пісня «Букварик, друже наш!»
Букварик:
Радий зустрітись, вітаю зі святом.
Я сьогодні не буквар,
Я сьогодні - генерал!
Маю військо - алфавіт
Хай віддасть по честі звіт
Чи всі букви вивчені,
Рапортуйте мені.
Учитель:
Пісня «Циганочка» та танець в виконанні учнів.
Буквар:
Чи ви з буквами дружили?
А - з неї діти починають
Буквар читати з ранніх літ.
Екзамен перший свій складають,
Тож треба знать її як слід.
Х – Плоскогубці розійшлися,
Розсміялись : Ха-ха-ха!
Ці веселі пласкогубці
Схожі з літерою «ХА».
С – Буква ЕС, буква ЕС…
Усміхається Олесь:
Мов півбублика смачного.
І чому це він не весь?
Є – буква Є,яка ж вона?
Наче скибка кавуна.
Кавуна хлопя просило,
Двічі скибку надкусило.
Ф- буква «ЕФ» взялась у боки –
Одягла мерщій вінок,
Лиш почує десь музики,
То найперша йде в танок.
Р – Равлик лізе на стеблинку,
Сам несе свою хатинку!
В нього ріжки коротенькі
І чутливі мов антенки.
Налякався і завмер –
Схожим став на букву «ЕР».
З- На осоння змій повзе.
Вигнувсь він, як буква ЗЕ.
Буква ЗЕ – як цифра 3,
хто не вивчив повтори.
Ж - - ЖУ-жу- жу,
Свою нірку стережу, -
Кажу жук. І стереже.
Він і сам – як буква «ЖЕ»,
Ї –Їжак яблуками чистить
Гострі голочки свої.
Наколов він двоє яблук –
Йде казкова буква Ї.
К –Буква Ка, буква КА.
Ой, яка вона швидка!
Наче хлопчик, знявши руку,
Витинає гопака.
Я – стрічок дві, один вінок.
Буква Я іде в танок.
Ч - Буква ЧЕ, немов стілець.
Догори лиш ніжки.
Навіть з цифрою 4
Буква схожа трішки.
І – Буква І -неначе свічка
З ясним вогником вгорі.
А погасне - чорний гнотик
Стане крапкою над І.
Т – Тук-тук-тук,
Ток- ток – ток вибиває молоток…
Ви ним цвяхи забєте –
Схожий він на букву «ТЕ».
О - Буква О на сонце схожа,
І на бублик й на обруч.
Мов кермо, яхочу взяти
Круглу букву обіруч.
Г - Буква ГЕ якраз така.
Наче шия в гусака
.ГЕ- ГЕ -ГЕ та га-га-га –
Буква ГЕ, як кочергає.
Д – Буква ДЕ - неначе дім,
Височенний дах на нім.
Букварик:
Ось така моя родина,
Подружись з нею, дитино!
Кожна літера моя
Побажання вимовля.
Діти беруть повітряні кульки, на яких написані букви, промовляють побажання та дарують кульки батькам.
А - активності творчої.
Б - безхмарності небесної.
В - віри розсудливої.
Г - глузду неміряного.
Д - достатку життєвого.
Є - єдності сімейної.
Ж - життя безкінечного.
З - здоров я безмежного.
І - імені чистого.
К - кохання взаємного..
Л - людяності щирої.
М - мрії здійсненої.
Н - наснаги професійної.
О - обрію барвистого.
П - посмішки чуйної.
Р - радості світлої.
С - спокою душевного.
Т - теплоти родинної.
У - успіху великого.
Х - хліба цілющого.
Ц - царини домашньої.
Ч - чарівності приємної.
Ш - широти духовної.
Щ - щастя невичерпного.
Ю - юності радісної.
Я - ясності майбутньої.
1) Рідний наш букварику,
Ми тебе любили,
Ми з тобою весело й радісно дружили.
Та прийшла пора прощатись,
Час з тобою розлучатись.
2) . Віднині будеш серед книг
На місці першому стояти.
Ти – найдорожчий від усіх,
Бо навчив усіх читати.
3) Рідний бккварику.
Ми тебе любили,
Ми з тобою весело й радісно дружили.
4). Добрий Букварику, перша книжко,
Хочеться, навіть, поплакати трішки.
Жаль розлучатися, хоть і треба-
Ми не забудем ніколи про тебе!
Букварик:
Дякую за слово гарне,
Та сумуєте ви марно!
Вам дарую, первачки,
Ці чудові книжечки!
Вони друзі ваші нові,
Різнобарвні, кольорові.
Їх шануйте і вивчайте,
А мене не забувайте.
До побачення! Прощайте!
Всі діти разом: Ніколи не забудемо ми друга – Букваря.
І завжди вчитись будемо для щастя і добра!
Пісня «Прощай, Букварику. Прощай!»
Заключні слова:
І всі за цей час ми доросліші стали.
Та в нас ще попереду стільки років,
Нових відкриттів і нових пєдисталів.
Бо з маленьких дітей виростає народ.
А з шкільної родини – держава єдина,
Рідна. Квітуча моя Україна!
ВЧИТЕЛЬ:
- На цьому наше свято закінчується, але шлях до знань тільки розпочався. Позаду – нелегкий перший рік навчання. А попереду чекає на вас глибока книжкова криниця. Не оминайте її, черпайте з неї людську мудрість. Нехай книжки будуть для вас добрими друзями і порадниками , необхідними у вашому повсякденному житті.
Я сьогодні вам бажаю
Всім здоров’я й доброти,
Щоб шкільні складні науки
Легко ви могли пройти.
Щоб зійшла на небосхилі щастя вашого зоря,
І щоб ви не забували –
Почалось все з Букваря !
Хай у вашім житті буде завжди весна
І ніколи нехай не старіє.
Хай життєва дорога буде чиста, ясна
І найкращі збуваються мрії!