Розробка уроку, 8 клас "Будова токарно-гвинторізного верстата"

8 клас

Тема. Будова токарно-гвинторізного верстата.                                                      

Мета: ознайомити учнів з будовою токарно-гвинторізного верстата, призначенням його конструктивних елементів та видами ви­конуваних робіт; ознайомити з кінематичною схемою токар­но-гвинторізного верстата, навчити читати, простежувати та пояснювати особливості передачі руху від двигуна до робо­чого органа; навчити учнів керувати рукоятками різцетрима­ча та визначати ціну поділки лімбів та величину переміщення різця в поздовжньому та поперечному напрямках.

Основні поняття: супорт, фартух, коробка передач, тумба, ходовий вал, гітар­ний механізм, ходовий гвинт, різцетримач, станина, блок зуб­частих коліс, механізм коробки швидкостей, механізм короб­ки подач, механічна подача, муфта.

Обладнання: взірці виробів з металу, виготовлених учнями та на промисло­вих підприємствах, плакати, таблиці, інші інформаційні дже­рела із зображенням сучасних металообробних верстатів та шкільного токарно-гвинторізного верстата.

Міжпредметні зв'язки: фізика, природознавство.

Очікувані результати навчальної діяльності:  знання та пояснення призначення та будови токарно-гвинторізного верстата та основних конструктивних елементів: ста­нини передньої бабки, гітарного механізму, коробки передач, супорта, задньої бабки, різцетримача; розпізнавання та пояс­нення спільного та відмінного між токарно-гвинторізним, то­карним по дереву та свердлильним верстатами; уміння читати кінематичну схему верстата та пояснювати особливості пере­дачі руху від двигуна до робочого органа; уміння правильно організовувати робоче місце при виготовленні виробів на то­карно-гвинторізних верстатах; навчити вмикати верстат на холостий хід при різних подачах, виконувати реверсування подачі на холостому ході.

Структура заняття

І. Організаційний момент

II.  Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності учнів

III.  Вивчення нового матеріалу

 1.  Виникнення токарного верстата.

 2.  Токарний верстат з обробки деревини як технологічна машина.

 3. Кінематична схема верстата.

 4. Робоче місце токаря та догляд за верстатами.

IV.  Практична робота «Прийоми керування токарно-гвинторізним верстатом»

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

ХІД ЗАНЯТТЯ

I.    ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II.   АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ ТА МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Фронтальна бесіда.

1)   Які машини називають технологічними?

2)   Із яких основних частин складається будь-яка технологічна машина?

3)   Що спільного та в чому відмінності між свердлильним та то­карним по дереву верстатами?

4)   Як здійснюється передача руху від двигуна до виконавчого механізму в свердлильному та токарному по дереву верстатах?

5)   Від чого залежить швидкість обертання шпинделя у свердлильному та токарному по дереву верстатах?

6)   Як змінити швидкість обертання шпинделя токарного по дереву верстата?

7)   Із яких частин складається токарний по дереву верстат?

8)   Для чого призначена передня бабка токарного по дереву верстата? Задня?

9)   Які технологічні машини називають механізованими?

10) Які машини називають автоматами?

11) Якою є особливість здійснення технологічних операцій механізованими машинами та автоматами?

Узагальнюючи відповіді учнів, учитель повідомляє або під час бесіди з'ясовує, що для обробки металів застосовують різні металообробні верстати

III.  ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.      Виникнення токарного верстата.

Робота за підручником. Учні читають текст підручника.

Розповідь учителя.

Створення досконалих токарних металорізальних верстатів розпочалось ще на початку XVIII ст. Удосконалюючи токарні верстати для обробки деревини, був сконструйований токарний верстат з «механічною рукою» — супортом, завдяки якому можна було виконувати роботи з високою точністю, більшою швидкістю і легкістю порівняно з тими верстатами, робота на яких виконувалась вручну навіть висококваліфікованими робітниками.

У XIX ст. було сконструйовано верстати з механічним кріпленням та переміщенням різального інструмента.

На сучасних металообробних підприємствах використовують металорізальні верстати, які більшість або всі технологічні операції виконують автоматично, без докладання фізичних зусиль людини. Ці машини називають автоматами. За допомогою комп'ютерів вони можуть виконувати найрізноманітніші технологічні операції, запрограмовані людиною.

У шкільних  навчальних  майстернях  виготовлятимуться  вироби з металу, що мають циліндричну, конічну, фасонну поверхню, поверхню з виступами, уступами, різьбовою та іншою геометричною  формою  поверхні  на токарно-гвинторізному верстаті марки ТВ-6М.

Розглянемо його будову:

Схема розташування органів керування верстата:

1,2- рукоятки встановлення частоти обертання шпинделя; / - реверсивна кнопка

ввімкнення та зупинки верстата; 2 - рукоятка переключення - «ходовий вал -

ходовий гвинт»; З - рукоятка встановлення швидкості подачі; 4 - рукоятка включення

гітарного механізму та зміни напрямку подачі; 5, 6 - рукоятки встановлення частоти

обертання шпинделя; 7 - кожух патрона; 8 - захисний екран; 9 - рукоятка фіксатора

різцетримача; 10 - лампа місцевого освітлення; 11 - рукоятка поперечної подачі;

12 - рукоятка верхніх полозків; 13 - рукоятка фіксатора пінолі; 14 - рукоятка

фіксатора задньої бабки; 15 - маховик пересування пінолі; 16 - кнопка ввімкнення

рейкового механізму; 17 - маховик поздовжньої подачі; 18 - рукоятка включення

розсувної гайки; 19 - рукоятка включення поздовжньої механічної подачі;

20 - захисні кожухи ходового гвинта та ходового вала

3.   Кінематична схема верстата. Робота зі схемою.

Використовуючи плакат із зображенням кінематичної схеми то­карно-гвинторізного верстата, повторити з учнями умовні позна­чення клинопасової передачі, позначення рухомих та нерухомих з'єднань.

 Показує на кінематичній схемі  опори, вали, осі, шестерні, шківи, за допомогою яких відбувається передача руху і зусиль на робочий орган (шпиндель). Розуміння учнями принципу передачі руху буде більш ефективним, якщо з'ясування цих питань супроводжуватиметься демонстрацією безпосередньо на верстаті при знятих захисних пристроях.

Необхідно з'ясувати загальний принцип передачі та перетворення руху за допомогою клинопасової передачі, зубчастих з'єднань (шес­терень) приводного валу коробки швидкостей, проміжного валу, ва­лу з рухомими блоками зубчастих коліс — на шпиндель. Розповідь супроводжується демонстрацією прийомів ручного управління ци­ми механізмами та поясненням їх призначення. Немає необхідності пропонувати учням перекреслювати кінематичну схему верстата до робочих зошитів, оскільки на виконання цієї роботи витрачається багато часу.

4.  Робоче місце токаря та догляд за верстатами.

 Фронтальна бесіда.

1)   Яку територію шкільної майстерні називають робочим міс­цем?

2)   Що має бути розміщено на робочому місці?

3)   Де розміщується основний та допоміжний інструмент під час виконання робіт на верстатному обладнанні?

4)   У яких зонах виникає небезпека отримання травми під час ро­боти на токарному верстаті з обробки деревини?

5)   Коли можна приступати до роботи на токарному верстаті з об­робки деревини?

6)   Яких правил безпечної праці необхідно дотримуватись під час роботи на верстатному обладнанні?

Узагальнюючи відповіді учнів, повідомити  якість ви­готовлення виробів на токарних верстатах залежить не лише від до­тримання технологій, передбачених графічним документом, але й належної організації робочого місця, технічного стану верстата, до­тримання правил безпечної праці. Раціональна організація робочого місця передбачає найзручніший добір і розміщення інструментів, за­готовок, робочих та допоміжних пристроїв і пристосувань.

Розповідь учителя.

Правильною вважається така організація робочого місця, за якої:

1)   усе, що треба для роботи учня на верстаті, розміщується на близькій відстані, але так, щоб ніщо не заважало його вільним рухам;

2)   усе, чим під час роботи користуються частіше, треба розміщу­вати ближче; все, що застосовується ріділо, далі. Усе, що береться правою рукою, — кладеться праворуч, лівою — ліво­руч;

3)   креслення й технологічні картки слід розміщувати на планше­тах, а робочі зошити, підручники класти в один із ящиків інс­трументальної шафи;                                    

4)   заготовки і готові вироби мають лежати на стелажах, дрібні заготовки треба зберігати в ящиках, розміщених біля верстата на рівні рук учня. Інструменти, дрібні пристосування і доку­ментацію зберігають в інструментальному ящику.

Для підтримання порядку вчитель має розробити й вивісити спе­ціальні інструкції для обслуговування кожного робочого місця.

Робоче місце токаря — це ділянка виробничої площі, оснаще­на токарним верстатом,  засобами виробництва, необхідними для забезпечення процесу виробництва. На робочому місці токаря розміщені верстат, стелажі або тумбочка з різальними й вимірювальними інструментами та пристроями до верстата, заготовки і готова продукція. Від раціональної організації робочого місця залежить продуктивність та безпека праці робітника.

Робоче місце завжди має бути чистим, оскільки бруд і безлад при зводять до витрат робочого часу, браку тощо.

Особливого догляду потребує верстат. Якість роботи верстата залежить від того, в якому технічному стані він перебуває.

Перемикання частоти обертання шпинделя необхідно здійснювати ти тільки за повної зупинки верстата, інакше виникають різкі удари зубів шестерень, унаслідок чого шестерні швидко зношуються і ви ходять із ладу.

Особливу увагу слід звернути на те, щоб не перевантажувати верстат, бо тоді під час роботи виникає сторонній шум, пробуксовує пас, перегріваються підшипники шпинделя та електродвигун.

При підтримці заготовок заднім центром піноль слід висувати на незначну величину. Це зберігає її від передчасного зношування, забезпечує надійніше кріплення деталі.

Переключення рукояток коробки подач необхідно виконувати тільки при мінімальних обертах шпинделя.

Робоче місце токаря є зоною підвищеної небезпеки. Небезпечні ситуації створюються рухомими частинами верстата, стружкою, що відлітає. Нещасні випадки під час роботи на токарних верстати трапляються внаслідок відсутності або несправності засобів захисту,

ненадійного закріплення деталі та інструмента; несправності і різального інструмента; надягання і зняття паса на ходу .

ПРАКТИЧНА РОБОТА «ПРИЙОМИ КЕРУВАННЯ ТОКАРНО-ГВИНТОРІЗНИМ ВЕРСТАТОМ»

Інструктаж до виконання практичної роботи.

Учитель пропонує учням виконати ряд вправ на керування рукоятками, важелями і кнопками при вимкненому та ввімкненому на холостий хід» верстаті. Особливу увагу необхідно звернути на ви­вчення та встановлення швидкості обертання шпинделя, а отже, заготовки.

Інструктаж з безпеки праці.

Учитель ознайомлює учнів з правилами безпеки праці, організацією робочого місця та санітарно-гігієнічними  вимогами під час виконання завдань практичної роботи.

Виконання практичної роботи

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання