Розробка уроку «Інсценізація уривків комедії Карпенка-Карого «Сто тисяч» з подальшим обговоренням побаченого»

Тема: Інсценізація уривків комедії Карпенка-Карого «Сто  тисяч» з  подальшим   обговоренням  побаченого.

Мета: через інсценізацію допомогти  учням  глибше усвідомити особливості драматичного твору, його ідейно-художній зміст та характеристику образів.

Тип уроку: узагальнення та систематизація знань (урок-дослідження).

Обладнання: портрет письменника, книжкова  виставка творів автора, ілюстрації до них, костюми для учнів.

Хід уроку

Організаційний момент

Слово вчителя.  «Я взяв життя» - так з гордістю заявляв І.Карпенко-Карий про свої твори. Заявляв так, бо вмів помічати в навколишній дійсності нове, цікаве, найсуттєвіше. Бачив причини людських вчинків і дій та відображував їх у своїх драматичних творах. Іван Карпович часто поєднував сумне і смішне, як це справді буває в житті.

      То ж сьогодні ми  будемо інсценізувати уривки з п’єси Карпенка-Карого «Сто тисяч», вчитися аналізувати їх, характеризувати головні персонажі твору, узагальнювати все вивчене на попередніх уроках про комедію Карпенка-Карого «Сто тисяч».

      А почнемо нашу розмову з теорії вивченого, бо як ви знаєте, без теорії немає практики. Отже, у нас зараз буде бліцопитування.

Бліцопитування:

1. Які головні жанри драматичних творів ви знаєте?
2. Дайте визначення комедії.
3. Трагедія – це …
4. Трагікомедія – це …
5. Скільки п’єс написав І.Карпенко-Карий?
6. Назвіть деякі з них.
7. Дайте визначення поняття «корифей».
8. Які корифеї становили основу знаменитого театру?
9. Скільки видатних митців родина Тобілевичів дала Україні?
10.  Під впливом якого Шевченкового героя Тобілевич взяв собі псевдонім?

Слово вчителя. Отже, серед жанрів драматичного твору ми визначили різновид комедії – трагікомедію, таку назву за визначенням сучасних літературознавців має п’єса «Сто тисяч». А зараз безпосередньо познайомимось з героями трагікомедії. Учні в ролях розкажуть вам про ті чи інші сторони героїв, а ви дуже будьте уважні, щоб зуміли пояснити уривки.

(Учень інсценізує уривок)

      Герасим:   Ох земелько, свята земелько, Божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо – усе твоє: там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця: колоситься жито – і все то гроші, гроші, гроші.

Слово вчителя. Чи відноситься Герасим до землі з любов’ю? Що стає його самоціллю? Діти, зверніть увагу, що у Герасима велика і ніжна любов до землі, але вона є власницькою, бо вже з другої репліки «як радісно тебе згрібати в одні руки…» проявляється причина розчуленості хижака, Герасим хоче скупити всю землю і це стає його самоціллю). А ось як Герасим спілкується з дружиною.

(Учні інсценізують уривок)

Параска: Звели і нам коней запрягти

Герасим: Навіщо?

Параска: У церкву поїду з Мотрею.

Герасим:  Ще що вигадай! До церкви можна й пішки піти, тут недалеко – три верстви.

Параска: Туди три та назад три, то вже шість.

Герасим: Люди в Київ ходять за чотириста верстов, а ти не хочеш потрудиться для Божого дому й шість верстов — ай-ай-ай, а ще й богомольна! Важко вже тобі пішки піти до Божого дому шість верстов... Худобу ганять в празник - гріх. Блажен чоловік, іже скотину милує

Параска: Що ж, тобі більше коней жаль, ніж жінки?

Герасим: Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, – гони в церкву. Це не по-Божому, не по-хазяйськи.

Параска: Та я ж цілісінький тиждень на ногах і роблю не покладаючи рук.

Герасим:  То – ти, а то – коняка... Ти собі робиш, а коняка тобі. Та й знову – робота до роботи не приходиться. Хіба ти борону або плуга тягаєш? От якби ви двох з Мотрею крумера попотягали – то інша річ...  Не дам коней. Пожалій скотину раз, вона тобі послуже десять раз... Іди пішки, Господь прийме твої труди і дасть тобі здоров'я.

Параска:  Та чи ти ж з розумом? Всяке знає, що ми хазяїни неабиякі, а я буду тьоптатися стільки світу пішки, ходячи до церкви.

Герасим: Ото-то бо й є, що хазяїн, і кожний скаже, що це по-хазяйськи: скотина відпочива, а хазяйка пішки. Іди, іди, Параско, пішки. Бог прийме твої труди,... а коні відпочинуть — завтра робота...

Параска: Сором людям в очі дивиться! Та ми ж пішки поспіємо на шапкобрання. Так буде, як у ту неділю: люди з церкви, а ми в церкву.

Герасим: Не мніться, то поспієте і на херувими,... а коней гріх ганять у неділю.

Параска: А бодай ти пропав зі своїми кіньми разом.

Герасим: Параско! Не лайся, щоб я, часом, ради неділі не дав тобі по потилиці.

Параска: Бий, бодай тобі руки посохли! І ззамолоду із синяків не виходила, бий і на старість! У! Харциз – коняку жаліє, а жінку бити збирається. Тьфу!

Герасим: От же вдарю!

Параска: Бий, бий, я не тікаю!

Герасим:  Ах ти ж відьма чортова, то ти оце мене дратувать заходилась, та я... (Кидається на Параску, хватає за очіпок).

Слово вчителя. То ж як Герасим відноситься до своєї дружини? Хто для нього жінка – господиня чи робоча сила? Чи прислуховується Герасим до порад Параски? Діти, як ви вважаєте, які взаємини у Герасима з жінкою, сином, кумом?

Учень І. Жінку він ставить нижче скотини, вона працює нарівні з іншими, бита з-замолоду, він не бачить в ній дружину, а тільки робочу силу.

(Учні інсценізують уривок)

Параска: Та з великого розуму в дурний заходиш! Що це в тебе за затія - женить Романа на Пузирівні.

Герасим: Тобі яке діло?

Параска: Не хочу я нікого за невістку, опріч Мотрі, дівка красива, здорова, зна порядок.

Герасим: Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу. Мені треба невістку з приданим, з грішми.

Слово вчителя. А як ви думаєте: чи любить Герасим своїх дітей? Чи хоче він щастя дітям? Що для Герасима головне в дітях? Діти, розкажіть про сина Романа?

Учень ІІ. Працює нарівні з усіма робітниками, немає вільної години, любить Мотрю, але поїхав на оглядини до молодої Пузирівни. Під час бійки на весіллі сестри у нього вирвали жмут волосся, то він не викинув жмут, а зробив з нього щітину для підбілювання хати.

Отже, давайте послухаємо, як Герасим відноситься до близької людини – кума:

(Учні інсценізують уривок)

Савка: Куме! Та може ж таки найшлася б у вас там яка сотняга? Позичте! Батьком буду величать.

Герасим: Коли дасте п'ять процентів, що я поділюся з вами, таки уже, для кума.

Савка: П'ять!? Та що маєш робить... І за це велике спасибі.

Герасим: Принесіть мені запродажню на воли.

Савка: Як? Хіба ж я вам воли продав?

Герасим: Ні! Ви підіть у волость, що писар знає і напише таку запродажню як слід, а ви запродажню принесете мені, що я вам гроші дам.

Слово вчителя. Чи є вони з кумом близькими рідними людьми? Чи зміг би Герасим надурити Савку? Діти, а що ви знаєте, про минуле Савки?

(Учні відповідають з місця)

Учень ІІІ (підбиває підсумок). Колись вони мали однаковий достаток, але Савка збіднів, а Герасим розбагатів. Але ж кумами залишились, хоч відносини між ними різко змінились, тепер тільки через призму грошей.

Слово вчителя. А тепер, діти, давайте подивимось ким для Герасима є робітники?

(Учні інсценізують уривок)

Герасим: Це так, це так! Однеси зараз назад – гріх у неділю снідать!

Клим: Якби я спав у неділю, то й не снідав би, а що з цієї пори до обіду на ногах, не ївши, охлянеш.

Герасим: Бійся Бога! Хіба ти з’їси до обіда пів хліба!

Клим: Атож! Бога треба боятися, щоб не з’їсти до обіда пів хліба.

Герасим: Одріж собі скибку, подавись ти нею, а то однеси назад.

Клим: Поживишся скибкою, як собака мухою!

Слово вчителя. Чому Герасим жаліє для них навіть шматка хліба?Як Ви думаєте, чи багато робітників будуть найматись до Герасима?То ж уявіть собі, діти, якщо так тяжко працює сім’я Калитки, то як же живеться робітникам? Сім днів працюй, але не маєш права навіть на шматок хліба. Давайте переглянемо кульмінаційну сцену.

(Учні інсценізують уривок)

Савка: Не журіться, я зумію заховать, аби було що.

Герасим: То вам п'ять тисяч.

Савка: Десять...десять...кажу вам...десять...не розпалюйте мене!

Герасим: Та не кричіть. Беріть, беріть десять. Щоб тебе за печінку взяло (Вийма з мішка гроші, а Савка розгляда): оце одна, оце друга.

Савка:  Стривайте, куме, гляньте!

Герасим: А що?

Савка: Та це не гроші, це чистісінька бумага!

Герасим: Як?

Савка: Чиста бумага!!

Герасим: (хвата пачки одну за другою, перегляда) Бумага! Обманив, Куме, він же гроші давав, я сам бачив! (хвата знов бумаги) Сама бумага, чистісінька бумага. Ха-ха-ха! Сто тисяч!!! (Озирається і біжить).

 Слово вчителя. Скільки Герасим заплатив шахраєві за мішок фальшивих грошей? Як ви вважаєте, чому Герасима обдурили? Поясніть, будь ласка, слова головного героя: «Краще смерть, чим така потеря».

(Учні відповідають з місця)

Отже, твір І. Карпенка-Карого «Сто тисяч» прочитаний. Головний герой Герасим Калитка ридаючи говорить, «краще смерть, чим така потеря». Звичайно, не можна погодитись з таким висновком, бо немає нічого ціннішого в людини, ніж життя. Ми не знаємо, який Калитка був у молодості, що сприяло розвиткові в ньому такої жадібності, але знаємо закінчення – повне розчарування, втрата грошей і відчай. Так що таке гроші: Гроші – це зло, чи Гроші – це добро!

Інтерактивна гра "Мікрофон"

(кожна дитина в класі має заготовані «квадратики» синього та червоного кольорів для висловлювання своїх думок).

      Тлумачний словник тлумачить нам таке: «гроші – це металеві і паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі і продажу». А чому ж гроші бувають злом? У вас є червоні і сині квадратики, той учень чи учениця, який (-ка) доведе перший вислів – піднімають вгору червоний квадратик, а якщо доведе другий вислів – синій квадратик.

Слово вчителя.  Проблема влади грошей вічна у світовому мистецтві, та й в житті вона присутня. Напевно, мало знайдеться таких, кому б не хотілося  мати достатньо грошей, щоб задовольнити свої проблеми і мати дещо на розваги. Однак коли накопичення грошей стає самоціллю – це небезпечно, небезпечно в першу чергу для самої людини, адже жадність, заздрість руйнують людську душу, підточують її здоров’я. Влада грошей веде до морального виродження людини. Такий тип скупого давно відомий в світовій літературі. Це скупий у Мольєра, у Пушкіна, Плюшкін у Гоголя, Гобсек у Бальзака. З цими образами ви познайомились і будете знайомитися.

      А скажіть, чи є у Герасима Калитки позитивні риси характеру? Є – працьовитий, хазяйнуватий, економний, любить землю. Інсценізувавши головні образи і відповівши на питання про Герасима Калитку давайте визначимо, які художні засоби використовували персонажі в п’єсі?

Практичне завдання

«З’єднайте художні засоби з їхнім визначенням»

(Завдання заздалегідь знаходяться у кожного учня на парті. Учні мають з’єднати рисочками вислів з визначенням)

Оце вони! Добре, їду! Заживем!                             прислів’я

цілісінький, вмиваннячко, взуваннячко                 просторічні слова

не покладаючи рук стільки світу                            порівняння

чорт не такий страшний, як його малюють           лайливі вирази

як сизі голуби                                                           гіпербола

бодай ти пропав, бодай тобі руки по­сохли,            пестливо- зменшувальні  

харциз                                                                       слова                             

празник, тьопаться, іменно так                                фразеологізми

робітники їдять як сарана                                        окличні речення

Слово вчителя. Отже, вчинками Калитки керують багатство і влада. Головний засіб здобути все це – земля. Заради неї Герасим продає душу і честь. Жорстокий і хитрий Калитка не тільки переступив закони народної і християнської моралі, а й потоптався по них. Його душею повністю керують багатство і гроші, тому він не викликає жалю. Втрата, яку він зазнав, закономірна. І тільки такий корифей театру, як Іван Карпович Карпенко-Карий так майстерно міг змалювати ці людські типи і характери. Недарма ж писав І. Франко: «Цілісність драматичної творчості Карпенка-Карого наповнює нас почуттям подиву до його таланту. Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством людських типів міг тільки першорозрядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя».