Розробка уроку літературного краєзнавства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

уроку літератури рідного краю

 на тему: «І. Филипчак – письменник,

громадський діяч, краєзнавець»

з використанням матеріалів музею «Бойківщина»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала вчитель

української мови та літератури

ЗЗСО № 1 ім. Т..Шевченка

Войтенко Любов Іванівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Самбір 2022

 

 

Тема. Іван Филипчак – письменник, громадський діяч, краєзнавець.

Мета: ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом письменника, тематикою його творів; пробудити патріотичні почуття, плекати вільну, розкріпачену особистість, яка вміє самовиражатися, шанує історичне минуле та сучасне регіону і сприяти вихованню загальнолюдських цінностей учнів.

Обладнання: портрет І. Филипчака Г. Машури, твори І. Филипчака: «Княгиня Романова», «Сила волі», «За вчительським хлібом»,  «Кульчицький – герой Відня», «Над Калкою», ксерокопії матеріалів з музею «Бойківщина», газетні вирізки.

На перехресті в кожного з нас,

Є ясні дні, є і темні ночі…

Ранить. Нищить і … лікує  час,

І смуток, і радість заглядають в очі.

Ірина Дипко-Филипчак

Хід заняття

І. Вступне слово вчителя

Самбір і Самбірщина… Чудовий мальовничий край у Прикарпатті, зігрітий літніми дощами і сонячними променями.

Самбірщина – край неозорих ланів, буйних лісів, сріблясто-блакитних ставів, великих запасів торфу.

На цих землях зростали видатні люди, які уславили цей край на всю Європу, на весь блаженний світ: гетьман Петро Сагайдачний, рятівник Відня Юрій Кульчицький, латиномовний поет Григорій Самбірчик, режисер театру Лесь Курбас, письменники Андрій Чайковський та Іван Филипчак.

Іван Филипчак – письменник людського болю і трагедій. Коли він пише про переживання чи їх біль, то пропускає їх через власну душу. В цьому є таємниця впливу на читача. Він автор численних творів на історичну і соціально-побутову тематику. Його книги: «Будівничий держави»,  «За Сян», «Дмитро Детько», «Іван Берладник», «Кульчицький – герой Відня», «Сила волі», «За вчительським хлібом», «Братня любов», «Анна Ярославна – королева Франції» та інші.

Для творчого стилю письменника характерні глибина осягнення матеріалу, залюбленість в рідну землю і бажання висвітлити минуле крізь призму сучасних проблем.

 

ІІ. Виступи учнів із представленнями сторінок усного журналу (Матеріали додаються).

Сторінка 1. Звивистими стежками великого книжника, або життєпис Івана Филипчака.

Сторінка 2. На славу і честь рідної землі (повість І. Филипчака «Анна Ярославна – королева Франції»).

Сторінка 3.  Гімн сили волі й людської мудрості (І. Филипчак «Кульчицький – герой Відня». Історична повість з XVII століття. – Самбір, 1933).

Сторінка 4. Інсценізація уривка з повісті І. Филипчака «Кульчицький - герой Відня».

Сторінка 5. Вшанування пам’яті І. Филипчака.

 

ІІІ. Заключне слово вчителя.

Отже, ми розглянули творчу спадщину Івана Филипчака – автора численних творів на історичну тематику. Наш земляк займає значне місце у сузір’ї таких знаних імен, як А. Чайковський, о. Юрій Кміт, однак його творчість ще належним чином не висвітлена.

Твори його мають виражену виховну функцію, у всьому відчувається орієнтація на народну мораль, вироблену віками етику.

Він повернувся із забуття

Терновим шляхом України!

У пам’яті – святе чуття

Нам здобувать його з руїни.

Любов Рудавська-Вовк

1. Звивистими стежками великого книжника,

 або життєпис Івана Филипчака.

Педагог, письменник, громадський діяч, краєзнавець. Родом із села Лішня на Сянничині (тепер Польща). Вчився в Сяніцькій гімназії (1889) та у Станіславській вчительській семінарії. Закінчив вищі вчительські курси у Львові. У 1898 р. переведений викладачем Самбірської вчительської гімназії. Згодом працю є у середніх школах Самбірщини.

Залишившись рано вдівцем, сам виховував п’ятеро дітей.

Іван Филипчак любив господарювати, тому на заощаджені гроші купив садибу, збудував скромний будинок, засадив сад. Вирощував шовкопрядку і мав при цьому занятті немало послідовників, тому у 1920 р. був організований курс шовківництва.

Кілька років очолював товариство «Сільський господар» в Самборі. Допомагав в організації регіональних музеїв у містах Сянік, Яворів, Теребовля, Стрий.

1940 р. призначений директором Самбірського історико-етнографічного музею. Іван Филипчак автор багатьох історичних повістей, краєзнавчих нарисів, статей, досліджень, зокрема з історії Самбірщини та проблем шкільництва.

Був першим редактором часопису «Самбірські вісті».

04.11.1944 р. заарештований НКВС, засуджений на 15 років.

21.10.1945 – помер у Тайшеті, Іркутської області.

І. Филипчак – автор прозових творів «Княгиня Романова» (1927), «За Сян» (1928), «Будівничий держави», «Сила волі» (1930), «За вчительським хлібом» (1932), «Лемко Ділер», «Дмитро Детько» (1938); наукових розвідок «З історії села Лішня» Сяницького повіту, «Школа в Лаврові», «Історія Тиряви Сильної», «Короткий курс шовківництва», «Кульчицький – герой Відня»(1933), «Іван Берладник» (1935).

 

 

 

2. На славу і честь рідної землі

(повість І. Филипчака «Анна Ярославна – королева Франції»).

Повість «Анна Ярославна – королева Франції» з історичної давнини дуже актуальна сьогодні. З педагогічно-виховних мотивів Іван Филипчак відтворив у своїй історично-документальній повісті ідеальну королеву Франції українського роду, як світлий зразок нашої ідейної громадянки та її посвяти національно-державним цілям нашого народу.

Над повістю «Анна Ярославна – королева Франції» Іван Филипчак працював з 1928 по 1933 рік. Наймовірніше, що робота тривала з великими перервами. Але останню крапку він поставив саме 1933 року у день св. Анни, такий напис залишив наприкінці рукопису.

За життя письменника цей твір так і не побачив світу.

У повісті розповідається про декілька місяців із життя доньки Ярослава Мудрого перед її одруженням з французьким королем Генріхом І та в’їздом до Франції, описані тогочасні історичні події, що відбулися в найцивілізованіших і наймогутніших країнах Європи І половини ІХ ст. – Київської Русі, Візантії, Франції. Серед персонажів повісті – відомі історичні особи: князь Ярослав Мудрий, княгиня Ірина, князенко Всеволод, його дружина – донька візантійського імператора Анна, воєвода Вишата та інші. В епізодах долання дніпровських порогів, боротьба із степовими грабіжниками – печенігами, звичаї середньовічних католицьких монастирів, весілля в царгородському імператорському дворі, лицарські турніри, релігійні диспути за участю папи римського, і, звичайно,  колізія кохання – обов’язок перед Батьківщиною.

Ярослав Мудрий показаний у повісті ідеальним правителем, якого любить і шанує народ.

Повість «Анна Ярославна – королева Франції» - своєрідний гімн освіті, вченості, книжності, що розкриває людині очі, розширює її кругозір і розпрозорює духовність. Без знань не було б людського поступу, прогресу, вдосконалення. Саме тому так високо цінуються при дворі Ярослава книги, саме тому його названо Мудрим. Показовим з цього приводу є образ отця Іларіона – завзятого і невтомного книжника. Отець Іларіон дивиться на книги, як на безцінний предмет поклоніння,  в якому живе розум і душа минулих поколінь.

Повість прочитується з цікавість, вона збагачує наші знання численними фактами і подіями Київської держави. В ній виражена ідея служіння рідному народові, ідея соборності і єдності та необхідності мудрої голови і міцної руки для утримання ладу в державі і забезпечення її позіхань ворогів. І ця повість мала нагадати українцям хто вони, звідки вони, якими були їхні предки.

3. Гімн сили волі й людської мудрості

( І. Филипчак «Кульчицький – герой Відня».

Історична повість з XVII століття. – Самбір, 1933).

Повість «Кульчицький – герой Відня» була написана 1933 року з нагоди  250-ліття звільнення Відня від турецької облоги.

Перше видання книги 1933 року було здійснене завдяки добровільним пожертвуванням жителів, Кульчиць та довкілля Самбірщини, які розуміли важливість історичних подій, у яких прославилось військо Запорізької Січі та Юрій-Франц Кульчицький.

На основі існуючих документів довести, що Юрій Кульчицький – герой української землі. Родом з Кульчиць Шляхотських, племінник Славного Сагайдачного.

Іван Филипчак хотів не тільки описати перемогу над османами, як відзначити роль у цій перемозі запорізьких козаків  і розповісти про особистий героїзм українця Юрія. Ризикуючи життям Юрій зумів вийти з оточеного щільним кільцем Відня і передати листа від його оборонців, щоб надали допомогу віденцям. Більше того Юрій тією ж самою дорогою повернувся до Відня, сповістивши зломленим оборонцям про скоре визволення. Це підняло дух міського населення, і воно зуміло триматися доти, доки не підійшло військо.

Участь козаків у битві привела до цілковитого розгрому турків. Юрій Кульчицький був проголошений героєм.

Австрійський цісар Леопольд нагородив його найвищим урядовим орденом, призначив досмертну пенсію. Вдячні віденці подарували Юрію кам’яницю, в якій він відкрив в столиці турецьку кав’ярню.

Твір «Кульчицький – герой Відня» належить до кращих творів письменника і свідчить про його високу професійну майстерність, уміння відтворити картини минулого зримо і яскраво, світло і переконливо.

 

 

 

4. Інсценізація уривка з повісті І. Филипчака

«Кульчицький - герой Відня»

 

Осавул Семен Стебницький побачивши з отвору свого куріння двох чужих іздців вийшов на двір і сказав:

•  Здорові були, молоці.
•  Гаразд, пане осавуле, здорові.
•  Звідкі вас Бог веде?
•  З Галицької Волости, з під города Самбора.
•  А - то ми краяни - бо я з-під Самбора.
• Зі Стебника, - дуже, а дуже тішуся - а з якого села?
•  З Кульчиць шляхоцьких.
•  Ага, - з Кульчиць, - як так, то ми близенькі краяни, - з Кульчиць походив наш славний гетьман Сагайдачний.
•  Так.
•  А цей другий парень?
•  Я з-під города Сянока.
•  Го! Го! Го! То десь за Перемишлем, ще дальше, а з якого села?
•  З Тиряви Сільної.
•  З Тиряви Сільної - певно втік зі штольні - як і я зі Стебника.
•  Так, пане осавуле.
•  А як звати тебе, брате?
•  Я - Іван Тимочко.

Справедливий українець.

•  А як тебе звати?
•  Я Юрко Франц Кульчицький-Шелестович.
•  То ти Лях, певно?
•  Ні, пане осавуле, я русин благовірний.
•  Дивно, русин благовірний, а два ймена йому дали, як Ляхові.
•  У нас така часом звичка між шляхтою.
•         Дивна, - якась панська звичка?
•                   Ви грамотні може?
•                   Так.
•                   Ви грамотні гаразд?
•                   Гаразд.
•                   Молитви знаєте?
•                   Знаємо.
•                   Перехрестіться. - Перехрестились тричі.
•                   Перекажи Отче наш.

Переказали оба разом.

•                   Вірую знаємо і Помилуй мя Боже.
•                   Ов! То! Гаразд!
•                   А знаєте по святим книгам читати?
•                   Знаємо, - відповіли оба нараз.

5. Вшанування пам’яті І. Филипчака.

З приходом незалежності в Україну почали повертатися з небуття багато видатних людей. Відрадно те, що Іван Филипчак повернувся не тільки своїми художніми творами, науковими розвідками, підручниками для народу, а й добрими справами, невсипущою громадською і суспільно-політичною діяльністю. Золотими сходами сходять засіяні ним зерна у душах його учнів і спадкоємців, а також рідних і близьких йому духом людей. Помітною подією стало відкриття меморіальної дошки на будинку, який побудував за власні кошти Іван Филипчак і де пройшли кращі роки його творчого натхнення.

Автор меморіальної дошки – скульптор Василь гоголь, а відлив її на заводі «Омега» робітник Іван Кархут.

Вулиця, на якій проживав письменник. Названа його іменем.

У музеї «Бойківщина», в який стільки праці і духовного горіння вклав І.Филипчак, відкрито його пам’ятну кімнату.

15 березня 1999 року було оголошено постанову Кабінету Міністрів України №282 2Про присвоєння Самбірському педагогічному училищу імені Івана Филипчака».  На основі зібраних матеріалів про видатного письменника в училищі створено і функціонує кімната – музей Івана Филипчака.

І. Филипчак – співець рідного краю, який вчив любити рідну землю, співучу мову і не забувати історію нашого краю. Він належить до тих культурних діячів і письменників, які ніколи не поривали з народом, жили його болем і радістю, саме тому краяни шанують пам'ять свого земляка.

Ім’я вернулось з забуття

І сад чекають нові весни…

І пам’яті – святе чуття,

І з ним і ми, немов воскресли.

Любов Рудавська-Вовк.

 

 

 

 

Використана література

 

1. Филипчак І. «Кульчицький – герой Відня». Історична повість з                     XVII століття. – Самбір, 1933.
2. Филипчак І. «Анна Ярославна – королева Франції». Дрогобич: «Відродження», 1935.
3. Филипчак І. «Братня любов від камінних стін. Повість з життя загонової шляхти з початку ХХ віку». – Самбір: накладом філії товариства «Просвіта» в м. Самборі, 1937.
4. Филипчак Іван. Соловій Бойківщини// Літопис Бойківщини. – ч.3-4, 1972.
5. Филипчак Іван. Музей «Бойківщина» в Самборі// Літопис Бойківщини. Ч.1/54. – 1994.
6. Любов Рудавська-Вовк вірш «У пам’яті святе чуття», збірки «Подих миті» видавництво «ПП Ригус А.М.» . Самбір 2002.