Розробка уроку "М. Коцюбинський «Дорогою ціною». Проблема волі людини та можливості її здобуття"

ІНТЕГРОВАНИЙ УРОК КОНТЕКСТУАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ

(УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО)

8 КЛАС

М. Коцюбинський «Дорогою ціною». 

Проблема волі людини та можливості її здобуття

 

Мета: дослідити, як випробування гартують характер людини; учити восьмикласників осмислювати вчинки персонажів, висловлювати роздуми про проблему волі людини і можливості її досягнення в сучасних умовах; розвивати навички роботи з текстом епічного твору; усне мовлення, логічне мислення, спостережливість; уміння робити власні висновки, аналізуючи вчинки героїв; виховувати повагу до краси глибокого почуття кохання, мужності, сили волі як рис характеру, що необхідні для боротьби зі злом, любов до художнього слова.

Тип: інтегрований урок контекстуального аналізу (українська література – образотворче мистецтво).

Унаочнення: портрет Михайла Коцюбинського, текст твору, ілюстрації до повісті «Дорогою ціною», аудіозапис чумацької пісні  «Ой ясно, ясно сонечко сходить» та козацької пісні «Ой там за Дунаєм», картки з КСВ (комунікативно-ситуативними вправами).

 Форми роботи: фронтальна, робота в групах.

Методи та прийоми: слово вчителя, бесіда, аналіз тексту, прийом «Доміно»,  виразне читання уривків повісті, «прочитання» картин-ілюстрацій, робота над КСВ (комунікативно-ситуативними вправами).

 

Перебіг уроку

 

1. Організаційно-мотиваційний етап

1. Вступне слово вчителя

 Життя…  Яким воно буде у кожного з вас?..

   –  Про що мрієте найбільше? Що заважає втілити мрію  в життя? Що може допомогти її здійснити? Що ви готові для цього зробити? Чим заплатити чи пожертвувати? Чим ніколи не ризикнете чи не поступитеся навіть заради омріяного?

«Життя прожити – не поле перейти», – так говориться в народному прислів’ї. Тому щоразу, вирушаючи в життєву подорож, вам потрібно прагнути збагатитися, пізнати цікаве й корисне. Оптимізм, упевненість у собі – ось основні ознаки, яких повинні дотримуватися подорожні. Не забувайте, що багато чого залежить від вас самих. Цінуйте кожну хвилину свого життя.

2. Оголошення теми та мети уроку. Мотивація

«Життя не має ціни, а воля дорожча за життя». Ці слова – не просто відображення народної мудрості, а істина, вистраждана десятками поколінь. А чи можна зберегти людську гідність, якщо не маєш волі? Однозначну відповідь на це питання дали герої твору Михайла Коцюбинського  «Дорогою ціною». Цей урок змусить нас дослідити, як випробування гартують характер людини, замислитися над проблемою волі людини і можливості її досягнення в сучасних умовах.  

2. Виконавчо-діяльнісний етап

1. Актуалізація опорних знань учнів

Міні-дискусія

• Яким чином  історичні факти, події відобразилися  у творі М.Коцюбинського «Дорогою ціною»? Чи було б оповідання  цікавим без посилання на минувшину? Відповідь умотивуйте.
• Чи можна вважати Остапа і Соломію реальними героями? Наведіть переконливі аргументи.
• Яка проблема, що порушується у творі, є головною, вирішальною? Чим це зумовлено? 

Слово вчителя

Повість «Дорогою ціною» Михайла Коцюбинського захоплює напруженим і цікавим сюжетом, героїчним характером і духовною красою його героїв. Своїм твором письменник прославив бунтарський дух українського народу, який ніколи не хотів бути робочою худобою для панів. Мрія про волю передавалася із покоління в покоління, закликала до втечі від панів у ті місця, «де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні – полягти кістками на вічний спочинок».

2. Постановка проблеми

М.Коцюбинський написав повість про важкий шлях до високої мети – бажаної волі – та можливості її здобуття. Тож спробуємо разом з героями твору подолати путь до волі й, оцінивши результат, пояснити назву повісті.

Чому твір має назву «Дорогою ціною»?

3. Розуміння значення поняття «воля» для розуміння ідейного змісту повісті.

Художник слова розкрив правдиві картин підневільного життя кріпаків, їх нестримне прагнення до волі. Чарівним називає письменник слово «воля».

– Що ви розумієте під словом «воля»?

– Через що воля для героїв повісті має дорогу ціну?

– А ви маєте волю? Як нею розпоряджаєтеся?

 Прийом «Доміно». Доберіть до слова «воля» синоніми.

 4. Аналіз сюжету, композиційних особливостей повісті

М.Коцюбинського «Дорогою ціною» через спогади подій у формі уявного діалогу Остапа й Соломії.

Інсценізують підготовлені учні.

Звучить ніжна мелодія. З’являються герої повісті Остап та Соломія.

Перша частина

• То ти, Остапе?
• Я, Соломіє.
• Що ж воно буде?
• А що ж буде?.. Хай воно загориться без вогню й диму…  Втечу… Піду за Дунай, може, ще там люди не пособачились…

 – Тікаєш… покидаєш мене… І отсе я лишуся сама з тим осоружним чоловіком… Ні, тікай, Остапе, тікай, серце…  Спіймають – катуватимуть нелюди, живого не пустять…

 –   Не  так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…

–  З приводу чого ти жалкував, покидаючи рідне село? – стиха обізвалася Соломія.

–  Чого саме було жаль, я не міг би сказати, та й не думав про те. Так, просто жаль стис за серце, підступив до горла. Якась струна сердечна бренькнула,  зачеплена тим жалем, а з чагарів та нив, таких рідних і милих, натовпом знялись давні згадки дитинства, неясні, але вимагаючі частини серця для землі, яку я покидав тепер навіки, може.

–   Що саме зі свого дитинства ти згадав, Остапе?

–  Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежка – усе мені було  знайоме, промовляло до мене. Тут, у товаристві однолітків-пастушків, заводив я безконечні грища. Тут я пас панську худобу. Панську!

 –  Чому ти так збентежився, Остапе, згадуючи про кріпацьке життя?

–  Та й хіба я сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою? Хіба батько, мати, навіть дідусь, що ходив у Січ, а потім різав панів  в Умані,  – хіба ж вони не стали такою худобою?..  Коли б ми не були панським товаром, то не міг би пан розлучити нас та силою віддати тебе, Соломіє, за свого хурмана, не міг би сивого дідуся катувати на стайні нагаями… не похвалявся б оббілувати  мене за сміливе слово.

–   За  кого  в тебе болить серце, Остапе? – ніжно спитала Соломія.

–  За дідуся.  Коли б хоч йому нічого не сталося через мене…  Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких я слухав, затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в моїй  дитячій голові химерні мрії, вояцький запал. Не раз телята й вівці, спокійно пощипуючи травицю в чагарнику, були  свідками козацьких нападів або уманської різні, виконаної підпасичами під моїм проводом. Воля, воля і воля! Се чарівне слово розпалювало у мені кров.

–    Чому ти вирішив тікати?

–  Народ стогнав у неволі, але стогнав потай, не протестуючи, і коли я, вихований дідом у давніх традиціях, здіймав  річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували мені, але далі спочуття діло не йшло. Знайшлись навіть такі, що вклали панові у вуха бунтівничі мої речі –  і от тепер я, скривджений і цькований, мусив кинути рідний край.

–  Які відчуття охопили тебе, Остапе, коли ти далі й далі відходив від рідного села?

–   Зі  сходу дихнув вітерець і овіяв мене. І враз зробилося  весело і легко. Я почувся на волі. Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилася по всіх жилах, запрохалася на волю…

–    Якими були твої уявлення про козацтво під час втечі?

–  Уявлявся мені Дунай, широкий-широкий – ну, як  Дунай широкий. За Дунаєм – Січ. Басують під козацтвом коні, мов змії ті, повигинали шиї… Козацтво – як мак… Жупан червоний, вус чорний, довгий, при боці шаблюка. Попереду … попереду – я. Кінь піді мною гарячий, вороний, той, що у пана лишився на стайні; одіж із щирого срібла-злота, шабля довжезна… Соломіє, а чому ти вирішила тікати з села? – спитав перегодом Остап.

–   Скоро ти пішов, я як стала на човні, так і задубіла. Холодна, холодна, мов завмерла!.. Далі прокинулась і чую, що все мені противне, усе гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє безщасне… Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі. Уже ж за тобою хоч серцеві легше буде…

–    А  що ж я робитиму з тобою  у Січі, гей!..

–   Оце  сказав!  Я не піду до Січі у братчики. Та й навіщо, коли навкруги Січі скрізь слободи, а в тих слободах живуть наші люди з жінками, з дітьми. Турок дає землю – займай, скільки твоя сила Я про се довідно знаю од людей. Ми оселимося в слободі, я хазяйнуватиму, а ти із Січі  наїздитимеш  додому, а то й зовсім облишишся на господарстві…

Друга частина 

• Чому ти обурився, Остапе,  коли  ступив на чужу землю? – стиха обізвалася Соломія. 
• Дивне почуття обхопило мої груди: замість радості – сильне обурення стрепенуло мене. В один мент відчув я усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї.

Третя частина

• Чому  ти заплакала, коли не знайшла мене? – спитав Остап. 

–   Мені не так жалко було себе, як тебе, Остапе. Я уявляла собі,  як ти тепер лежиш  хворий і самотній у пущі і виглядаєш мене з очеретів. Мені  жаль стало молодого змарнованого життя – і я заплакала. А про що ти думав, коли лежав у комишах?

 –  Я думав про те, чого йшов сюди, у Туреччину, через віщо покинув  рідне село й дідуся. Як-то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують мене? От коли б вони прийшли й подивилися на свого внука, підстреленого, знесиленого, покинутого в комишах на обід вовкам та воронам.

–   Що ти мріяв робити, якщо залишишся живим?

–  Як  живий буду, землю оратиму, рибальством житиму … усе ж краще на волі, ніж під паном.

–  Про які  слова Котигорошка щодо смерті ти згадував, коли побачив вовка в комишах?

–  Хіба я боюсь смерті?.. Зроду-віку. Пошли, Господи, хоч зараз.  Раз умирати – не двічі. .. Умер – і край, більше не встанеш…

–   А  як ти ставився до своєї смерті?

–   Я теж не боявся смерті. Мені тільки хотілося перед смертю побачити тебе, Соломіє. Дідуся я бачив, той приходив до мене, а тебе як нема, так нема… Ти така добра, так кохала мене, пішла за мною у далеку дорогу, не пожалкувала кіс своїх для мене; ти доглядала  мене, як рідна мати, була вірна, як товариш. І саме тепер, коли ми здобули собі волю і мали в щасті й радості почати нове життя, приходить погибель і, як щенят у річці, топить нас обох… Я не хочу вмирати. Я хочу жити. Світ такий красний... Я ще молодий, не жив іще, не зазнав усього… Мені ще хочеться глянути на сонце, побачити світ Божий, людей, обняти тебе, Соломіє… Я іще живий, я не лежав там колодою, не ждав, аж прийде смерть…

Четверта частина

• Що ти думав про циган, спостерігаючи за їх життям?  – допитувалася Соломія.
• Чим більше я придивлявся, тим більше помічав і все більше запевнявся, що попав  у злодійське гніздо.

П’ята частина

• Що ти відчувала, Соломіє,  коли не знайшла мене в циганській хаті?
• Усе тіло тремтіло. Тривога  душила груди і горло.
• За  що дорікала своїй долі?
• І чого ми забилися сюди? Нащо ми стільки терпіли, стільки набідувалися на Бессарабії, мало не пожили смерті у плавнях? Чи не краще було б зігнити в панській неволі серед своїх людей? 
• Як ти вирішила визволяти мене з ув’язнення?
• Треба було готувати бакшиш.  Коли тільки річ у грошах, я заставлю себе. А роздобуду їх. Я від рота відриватиму кожен шматочок, кожен шеляг складатиму на викуп.
• Яких страждань ти зазнала, очікуючи рішення від драгомана?
• Я щодня блукала коло копаху – лиха, роздратована, мов голодна вовчиця… я ходила до втоми і мерзла. Мокрий сніг, легко падаючи, як цвіт вишні від вітру, лягав на землю і засипав мене, але я не звертала на те уваги… Я ладна була піти на видиму смерть, коли цього треба…
• Що  ти вирішила зробити для мого визволення?
• Ми  тебе відіб’ємо…  Я мала цілий план… Іван дістане собі й мені рушницю… ми вийдемо на берег уранці, відв’яжемо чужий човен і випливемо на річку. Там ми чекатимемо, аж як везтимуть тебе, і нападемо на турків. Ти допоможеш, коли побачиш нас.
• Про що були твої останні думки, Соломіє, перед смертю?
• Я не дамся. Я маю сильні руки, а до берега недалеко.  Я чула за собою якісь крики, твій голос, але мені не до них. Душа рветься до сонця, а тіло тягне до себе чорна безодня. Вона оковує його залізом, обвішує камінням, обхоплює холодними руками…Усе тяжчим і тяжчим стає воно, усе глибше і глибше пірнає у воду…

Епілог

• Чому спина є твоїм життєписом, Остапе?
• Оце  ззаду пам’ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля… кругом латаний… з тим і до Бога піду…  Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав…

Бесіда за змістом діалогу.

 – Визначте особливу побудову  оповідання «Дорогою ціною» та складові сюжету.

У коротенькому вступі письменник характеризує суспільно-політичне життя в Україні в 30-х роках ХІХ століття.  Вступ допомагає нам краще зрозуміти ідею твору. Далі в п’яти частинах твору послідовно розгортаються події. У заключній частині оповідання  автор показує самотнє життя уже старого Остапа через багато років після смерті Соломії.

Експозиція-вступ. Це ніби заспів, який потім конкретизується в типових людських долях, образах, подіях, пейзажах тощо.

Зав’язка: втеча Остапа від пана  і панщини  як наслідок конфлікту між кріпаком і паном.

Розвиток дії:  наступний епізод   – злигодні героїв твору  під час втечі, сутички з прикордонною вартою, турецькою поліцією.

Кульмінація: Соломія вирішує силою звільнити Остапа з-під турецької варти. Сутичка з турецькою вартою.

Розв’язка: загибель Соломії, що завершує розвиток конфлікту в боротьбі героїв за волю.

 

Узагальнювальна бесіда

• Які особливості композиції твору?
• Для чого  у вступі до твору  М.Коцюбинський намагався на прикладі тура зобразити важкі умови  життя народу за часів кріпаччини?
• За допомогою яких рис свого характеру  Остап і Соломія долають труднощі, тяжкі випробування, що дала їм доля?

 

5.               Робота з додатковими інформаційними матеріалами: ілюстраціями до повісті та соціально-побутовими піснями.

 

  – У розмові з одним митцем М. Коцюбинський висловив таку думку: «Письменнику  треба знати  фарби, як і художникові… Так би мовити, щоб фарби приходили на допомогу слову». У малюнках природи слово  М. Коцюбинського світиться, грає різними барвами, дзвенить багатьма струнами.

 

Робота в малих групах.

Кожна з груп отримує завдання «прочитати» картину (художник Івахненко Олександр Андрійович), відзначити зображальні засоби, що їх використав художник, відчути його настрій в картині, постаратися побачити і зрозуміти в ній набагато більше, ніж зображено.

 

Звітування груп.

 

 

1 група. Уважно розглянути картину.

 

 

Дати відповіді на такі запитання:

1. Який епізод з повісті ви бачите на картині? Чи точно відтворив його художник? (На картині зображений момент прощання Остапа і Соломії. На передньому плані картини ми бачимо Остапа. Його тільки що перевезла через річку Соломія. Він підняв руку, щоб попрощатися з коханою. Соломія стоїть у човні, спершись на кіл, її постать з піднятою рукою застигла. З твору ми знаємо, що вона ще довго стояла так, про щось думала, «вдивляючись у чагарник, де разом із Остапом зникало її щастя». )
2. Чому Остап і Соломія змушені розлучитися? (Їй важко примиритися з необхідністю розлуки з коханим. Маючи на меті свою користь, пан силоміць віддав Соломію заміж за свого фурмана. Остапові, як і багатьом кріпакам, загрожувала рекрутчина, тому він вирішив лишити рідне село і втекти за Дунай.)
3.  Яким чином художник досягає  виразності зображення? (Дія, зображена на картині, відбувається вночі. Виразність зображення досягається  багатством художніх деталей та колірної гами. Темна блакить нічного неба освітлена місячним сяйвом, яке, віддзеркалюючись, утворює на спокійній течії річки місячну доріжку. Десь удалині, на протилежному березі, ледь проглядаються силуети селянських хат.)
4. Який настрій навіває картина? (У природі все тихо і спокійно. Але разом з тим сцена розлучення героїв створює якийсь тривожний настрій. Як же далі складеться їхня доля? )
5. Чи допомагає вам пейзаж краще зрозуміти  внутрішній стан персонажів?

 

2 група. Знайти  і прочитати уривок  з другого розділу  повісті  від слів «Близько, зараз отут, дихала холодною вогкістю річка…» і до слів «…І чи не однаково гинути тут,  серед сього    багна, чи вдома в неволі…».

 

 

1. Як побачив і відтворив цей епізод художник? Зіставте з текстом. (На картині зображені Остап і Соломія, які разом з іншими втікачами намагаються втекти від прикордонної варти. Козак-прикордонник, сидячи верхи на коні, замахується на людей нагайкою. Жінка, зображена на передньому плані, припала на коліно, закриваючи собою дитину. Вона з жахом дивиться на чоловіка, який насмілився погрожувати козакові. Нічна темрява поглинула інші силуети людей.)
2. Який настрій створює картина? (На картині переважають холодні відтінки сірого, синього, зеленого кольорів, які підкреслюють гостроту ситуації, створюють тривожний настрій.)
3. Що ви можете розповісти про головних героїв? (На обличчях персонажів картини страх. Потрапити до рук  козаків тепер було б прикро і боляче, адже вони стільки натерпілися, поки дійшли до Дунаю. «Два дні і дві ночі сиділи вони тут у вогкості й пітьмі, ховаючись від козачих пікетів, розкиданих по лівому березі Дунаю». Але вони знали, що попереду на них чекає воля, нове життя, і заради цього потрібно вижити.)
4. Порівняйте зображення ночі на цій  та попередній картинах. (Дія, зображена на картинах, відбувається вночі. На першій картині відчувається спокій: у теплих кольорах літньої ночі вимальовується тиха течія річки, місяць виблискує на небі, природа відпочиває. Остап і Соломія виглядають зовні спокійними, хоч на серці в  них тривога перед розлукою. На другій картині спостерігаємо зовсім інший колорит: бурхливі події, що розгортаються на березі Дунаю, накладають відбиток на зображення ночі. Холодні кольори, схвильований ритм картини надають особливої виразності образам. Художник, як і автор твору, тонко відчуває зв'язок природи з внутрішнім станом зображених персонажів, і глядач мимоволі стає співпричетним до того, що вони переживають, глибше проникає в їхні характери.)

 

3 група.

 

 

1. Які події передували відтвореному на картині епізодові? (На переправі  через Дунай прикордонний козак випадково поранив Остапа. Він «бахнув наосліп із рушниці», ще й промовив при цьому, що коли не влучив, хай тікає собі з Богом. Зібравши всі сили, Соломія майже несла коханого по трясовині у плавнях. Вона з великими труднощами знаходить воду, щоб утамувати спрагу й обмити рану знесиленому Остапові. Голодна, стомлена Соломія залишає Остапа біля озерця, щоб він міг, не зводячись, зачерпнути пригорщею води, а сама йде шукати виходу з плавнів.)
2. Що зобразив художник? (Художник відтворив на картині той момент, коли Соломія, заблукавши, у відчаї  продирається крізь палаючі  плавні в пошуках Остапа.)
3. Яким чином досягає художник виразності у зображенні палаючих плавнів? (Жовто-червоні кольори, що переважають на картині, створюють повне уявлення живого полум’я. Воно піднімається у синє небо, яке стає сірим від диму. Чорний дим покрив плавні аж до самого обрію. «Од них займалась в небі хмара і палала вкупі з далеким небом». Ще мить – і язики полум’я торкнуться Соломії.)
4. Що ви можете сказати про Соломію, її внутрішній стан? Які риси характеру жінки виявилися у даній ситуації? (Соломія іде вздовж палаючих очеретів. У її схвильованій уяві поступово втрачається відчуття дійсності, і все набуває якогось незвичайного, казкового характеру. Вогонь палаючих плавнів постає в уяві Соломії як «звір-велет». Навіть очерет здається їй потворою в людській подобі. Уся вона – стрімкий рух уперед. Переборюючи страх, утому, сама серед палаючого очерету, вона думала тільки про те, як врятувати Остапа. Часом сили залишали Соломію, та ненадовго. Думка про те, що вона не може знайти Остапа, надавала їй сили. «Вона зібрала свою енергію, усю силу волі, усю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди» (третій розділ). Думки, поведінка Соломії серед моря палаючого комишу допомагають глибше розкрити  її вольовий, мужній і відважний характер. Вона готова все подолати заради волі, щастя, безмежної відданості коханому.)
5. Які почуття викликає картина?

 

4 група.

 

 

1. Що зображено на картині?  (На передньому плані зображений старий бородатий циган з люлькою в руці. На ньому яскраво-жовта сорочка. Це, мабуть, голова циганської родини. На тапчані, укритому рядном, лежить Остап, знесилено розкинувши руки. Над ним схилилася молода струнка жінка – Маріуца. Поруч стоїть Соломія. Вона співчутливо дивиться на Остапа, готова виконати будь-яке його прохання, і водночас спостерігає за вправними рухами Маріуци. Молода циганка спиною відчуває на собі недобрий погляд чоловіка, який стоїть у дверях, ніби роздумуючи, чи увійти до хати. Біля нього – ще одна циганка. Яскравий різнобарвний одяг циган контрастує із загальним сірим тоном картини. )
2. Які деталі підкреслюють убогий циганський побут? (Убогість оселі підкреслюють голі стіни, маленьке віконечко, ганчір’я, що звисає з тапчана, відсутність меблів. На задньому плані картини на стіні висить хомут – неодмінна деталь циганського побуту. )
3. Як показав художник ставлення циган до українців-втікачів? (Члени циганської родини по-різному реагують на присутність двох українських втікачів. Старий циган незадоволений, але за гроші готовий терпіти зайвих людей у хаті. Маріуца зовні сувора, але їй подобається цей гарний хлопець, і вона по-доброму, сердечно опікувалася пораненим  Остапом, щиро допомагаючи Соломії. Чоловік Маріуци, байдужий до присутності сторонніх людей, спалахував, коли бачив, як зворушливо його дружина дивиться на Остапа, поправляє йому пов’язку. Здавалося б, що всі вони, волелюбні від природи люди, повинні були б ставитися до втікачів із співчуттям і розумінням. І все-таки «з кожним днем життя в циганській хатці робилося тяжчим  та тяжчим». )
4. Дайте назву картині. («У циганській оселі», «Остап і Соломія у циган», «Вимушений притулок».)

 

5 група. Виразно прочитати уривок із твору від слів «Соломія не відривала очей від берега» і до слів «Тихо в повітрі…» (п’ятий розділ), переказати його, зберігши послідовність подій.

 

 

1. Який момент з прочитаного епізоду відтворив на картині художник? (На картині зображена сцена відчайдушної боротьби за врятування Остапа. Художник  концентрує увагу глядача на групах людей, між якими точиться бій. Він не йде точно за текстом, а відтворює своє бачення епізоду. Йому вдалося схопити момент найвищого напруження дії. «Той мент  був таким блискавичним, що видався хвилиною сну». У човні серед турків стоїть Остап. Один турок похилився, очевидно, від удару веслом, яке опустив йому на голову Іван, коли їхній вузенький човник черкнувся об турецький. Але в цю ж мить турок влучив пострілом в Івана, і той, випустивши з рук весло, похитнувся разом із човном. Соломія тримає в руках пістоль, з якого вона стріляла, але, мабуть, безуспішно.)
2. Що можна сказати про думки, почуття, переживання героїв? (У рухах, позах, поведінці героїв яскраво виражений їхній внутрішній стан. Доведені до відчаю, вони готові на все, аби тільки перемогти у боротьбі з ворогом, стихією.)
3. За допомогою яких зображувальних засобів художник створює потрібний настрій?  (Синьо-сірі кольори, що переважають на картині, ще більше драматизують зображену дію, загострюють ситуацію, створюють тривожний настрій. Ми майже фізично відчуваємо, як гойдається на бурхливих хвилях ріки вузенький човник, що ось-ось має перевернутися і скинути Соломію в холодну воду.)

Слухання пісень

 – Поштовхом до написання твору стала чумацька пісня «Ой ясно, ясно сонечко сходить». Чому так могло бути?

Лунає чумацька пісня «Ой ясно, ясно сонечко сходить».

 – Ліричний герой твору –  волелюбне українське селянство, «що тікало від пана і панщини», що не заплісніло в неволі, не втратило ще живої душі». Головна мрія його життя – бажана воля – передавалася з покоління в покоління, поетизувалася в піснях.

Лунає козацька народна пісня «Ой там за Дунаєм». 

 – Вічне  прагнення до  волі, незалежності, дух непокори завжди були притаманні українському народові. Доля героїв оповідання «Дорогою ціною» трагічна. Не зібрав і не повів красень Остап хоробрі козачі полки на лютих панів. Не звила свого щасливого й вільного гнізда орлиця Соломія. Коротка була мить вільного життя Остапа й Соломії. Але то була найщасливіша мить! Безсмертна мить, виборена двома затятими волелюбцями. Нескореною пішла в небуття Соломія. Нескореним до віку залишився Остап. Тому вони, борці за свободу, за своє щастя, залишилися жити у віках. Вони й зараз наче промовляють до нас: любіть свободу, свій рідний край, будьте вільними.

6.                    Синтез дидактичної та конструювальної інформації: створення мислеобразу  у вигляді візуального графічного малюнка – людської фігури, одна частина якої радіє волі (усмішка, відкриті жести),   друга – сумує, плаче за втраченим.

Узагальнювальна бесіда

 –  Чи вдалося вам краще зрозуміти  ідейно-художній зміст повісті «Дорогою ціною» М. Коцюбинського? Чому, на ваш погляд, герої твору, долаючи впродовж життя всілякі труднощі, так і не зазнали щастя? Яка в цьому причина?

7.  Творча діяльність учнів

Творча робота в групах над КСВ (комунікативно-ситуативними вправами).

  – Ми з’ясували, як Михайло Коцюбинський розв’язав проблему волі людини та можливості її здобуття. Події ХІХ століття далекі від нас у часі, але будь-який літературний твір може нам знадобитися в різних життєвих ситуаціях. Тому б хотілося почути і вашу думку щодо порушеної проблеми у творі.

1. Об’єднання в три групи.
2. Ознайомлення із КСВ.

Комунікативно-ситуативна вправа №1

Уявіть, що ви – Соломія – головна героїня повісті «Дорогою ціною» Михайла Коцюбинського. Напишіть   «лист у вічність».

Комунікативно-ситуативна вправа №2

Уявіть, що ви – Остап – головний герой повісті «Дорогою ціною» Михайла Коцюбинського. Напишіть   «лист у вічність».

Комунікативно-ситуативна вправа №3

Уявіть зустріч душ Соломії і Остапа. Складіть діалог, що міг би відбутися між ними. Про  що вони розповідають один одному. За що дякують? За що просять вибачити? Про що мріють?

3. Робота в групах.
4. Представлення результатів роботи над КСВ.

 

ІІІ. Контрольно-корекційний етап

1. Підбиття підсумків. Оцінювання.

Бесіда

• Чим автор пояснив назву твору? («… Дорогою ціною можна здобути  бажану волю, а ні – то полягти кістками на вічний спочинок…»)

2. Розкрийте символічний підтекст назви твору.
3. Рефлексія.

• Сьогодні на уроці я дізнався (дізналася)  …
• Твір спонукав мене  замислитися над питанням  …
• Для кожної людини важливим є …
• Я вважаю, що повість і сьогодні звучить актуально,  тому що …
• Для себе я зробив (зробила) висновок, що …

4. Домашнє завдання.

На вибір

Дати розгорнуту відповідь на питання: «Як я ставлюся до вчинку Остапа і Соломії».

Зібрати цитати до характеристики образів Остапа і Соломії.