Розробка уроку на тему "Іван Франко «Захар Беркут». Характеристика образу Захара Беркута. Проблема вибору людини у вирішальній ситуації"

Тема: Іван Франко «Захар Беркут». Характеристика образу Захара Беркута. Проблема вибору людини у вирішальній ситуації.

Мета: Охарактеризувати образ Захара Беркута, розвивати вміння характеризувати літературного героя, виховувати почуття відданості народові та любов до Батьківщини.

Тип уроку: формування та вдосконалення вмінь і навичок.

Обладнання: портрет письменника, збірки його творів, ілюстрації, костюми для дітей.

 

Епіграф

«За рідний край і життя віддай»

(Як ви розумієте?)

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація. З'ясування ступеня емоційної готовності учнів до уроку.

Мій улюблений філософ, письменник, байкар Григорій Сковорода стверджував: «Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати - це наполовину завершити». То ж пропоную розпочати урок невеличким приємним компліментом сусідові або сусідці по парті «добре запалимо».

Слово вчителя. Щоб зберегти себе як націю, бути духовно багатою людиною, важливо знати ким були наші предки, які передали нам неоцінений скарб - рідну землю. Колись дух нескореності підіймали кобзарі. Сьогодні героїка минулого постає перед нами з літературних творів на історичну тематику. Тому невипадково розділ, над яким ми працюємо називається «Про минулі часи».

Розпочнемо урок літературним диктантом за твором І.Франка «Захар Беркут».

Літературний диктант

1.   Сила природи, до якої найчастіше звертався Захар Беркут.
2.   Назва великого кам'яного стовпа.
3.   Основний рід діяльності тухольців.
4.   Де відбуваються події у повісті «Захар Беркут».
5.   Скільки жителів було у селі Тухля.
6.   Хто був старійшиною у громаді і скільки йому було років?
7.   Скільки дітей було у Захара Беркута і як звали наймолодшого?
8.   Чиї це слова: «Він радив тухольській громаді не спиняти монголів перед
   тісниною, але впустити їх у котловину, а потім замкнути тут зо всіх боків».

Слово вчителя. Діти, скажіть, хто є головним героєм історичної повісті «Захар Беркут». Чому?

Визвольні традиції наших предків блискуче втілено автором в образах тухольської громади. Всі вони учасники боротьби з монголами, бо їм є що боронити. У кожного є шматок землі, всі вони відважні, бо захищають найдорожче – свою свободу.

Якщо складати формулу сили тухольців, то вона буде виглядати так:

Сила тухольців = вірність рідній землі + непереможний дух + патріотизм + віра в перемогу.

А серед тухольської громади виділяється її ватажок – Захар Беркут.

Діти, а що означає слово «беркут»?

Відповіді учнів:

І учень. З латині це слово перекладається як «золотий орел», а орел в багатьох віруваннях – це сонце, духовне начало, звільнення від всіляких уз.

А яке походження має слово Захар — Захарій?

ІІ учень. Це слово має давньоєврейське походження. Значення слова перекладається як «той, кого згадав Бог», або «пам'ять Господня». Це ім’я асоціюється з мужністю і силою.

А зараз знайдіть в тексті і зачитайте, яким зображує Іван Франко Захара Беркута.

ІІІ учень. «Це був сивий як голуб 90-літній старець, найстарший за віком у цілій тухольській громаді. Батько 8-х дітей, з яких три сиділи вже разом з ним між старцями. Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя, знанням людей та обставин, він був патріарх, провідник цілого народу, був сильний і кремезний, мужній.

Слово вчителя. З якими словами асоціюється у вас образ Захара Беркута?

Тепер, діти, виходячи з довідки про ім'я, прізвище і зовнішній вигляд Захара Беркута, давайте спробуємо скласти асоціативний ланцюжок до його образу.

Захар Беркут – мужність, сила, світло, пам'ять, духовність, патріотизм. Ключове слово. А як ви розумієте слово «патріот»? Хто такі патріоти?

Зачитайте, чим любив займатися Захар Беркут і в чому він досяг досконалості?

ІV учень. «Сад, пасіка і ліки — це була його робота. Скоро лишень весна завітає в тухольські гори, Захар Беркут уже в своїм саду: копле, чистить, підрізає, щепить і пересаджує. Дивувалося громада його знанню в садівництві, тим більше дивувалися, що він не крився з тим знанням, але радо навчав кожного, показував, заохочував. Коли случалися каліцтва, рани, ніхто не міг їх так гарно заростити їх як Захар Беркут».

Як ви думаєте, про що свідчать такі захоплення?

Недарма його життєвим кредо були слова «Життя лиш доти має вартість, доти чоловік може допомагати іншим».

Захар Беркут на три роки пішов з громади у Скитський монастир: чому пішов, і з чим повернувся, і яким він звідти повернувся, зачитайте:

V учень. «Його любов до громади стала ще сильнішою, його слова плили кришталевою чистою хвилею, були спокійні, розумні, тверді як сталь, а проти всякої неправди були острі як бритва».

То ж чому він пішов у Скитський монастир?

Але найповніше розкривається характер Захара Беркута у грізний для його народу час, коли він стає на чолі тухольської громади. Бо саме він складає план знищення монголів. Діти, а який саме план?

VІ учень. Йому приснився святий Сторож, величезний камінь, який є уособленням життя і ворогом богині смерті Морани. Камінь у сні падав, його підіймали, він знову падав. І зрозумів Захар Беркут, що потрібно скинути Сторожа поперед потоку, замурувати його, щоб набралося багато води, а потім випустити цілі озера води, в яких і потопити монголів, а залишки монголів тухольці та верховинці знищать на загострених пнях-плотах.

VІІ учень. Саме на його заклик приходять верховинці і загірняки; 500 хлопців, саме Беркут керує боротьбою тухольців. І в цій боротьбі, які риси характеру Захара Беркута найбільше проявляються: мудрість, мужність, передбачливість.

Що він пропонує? (слухаємо відповіді дітей з місця)

Слово вчителя. Молодці. Не відбити напад монголів, а розгромити ворога в тухольській долині. Чому Захар Беркут не хоче пропустити монголів далі? Бо ним керують в першу чергу громадські інтереси. Почуття громадського  обов'язку у Захара Беркута найяскравіше проявляється у трагічну хвилину, коли у полон до ворога потрапив його син Максим. Ми розуміємо, що Захар Беркут постав перед вибором, потрапив у екстремальну ситуацію, та чи легко дався цей вибір. Давайте подивимось сценку.

Сценка

З лісової пітьми виходять Мирослава і Тугар Вовк.

Мирослава: Батьку, я бачила твого сина, маю надію, що він швидко буде на волі.

Захар Беркут: Мого сина, трудно це доню, трудно - сказав Захар Беркут мов про померлого.

Захар Беркут: А хто це прийшов з тобою, що привело тебе до нас?

Тугар Вовк: Я прийшов до вас, старці тухольські від великого Бурунди-бегатира – начальника монгольської сили.

Захар Беркут: Чого хоче від нас Бурунда-бегатир?

Тугар Вовк: Бурунда-бегатир велить сказати вам, що сила його велика і ви нічим не врадите проти цієї сили.

Захар Беркут: Видно твій Бурунда починає нас боятися, коли задумав нас лякати. Це добрий знак.

Тугар Вовк: Ні, старче, не слід тобі легковажно відноситись до начальника монгольського, бо ця погроза – це половина кари.

Захар Беркут: А яка ще інша половина?

Тугар Вовк: Якщо ти розвалиш засіки і пустиш монгольську силу з вашої долини то в заміну Бурунда віддасть вам вашого полоняника Максима живого і здорово- го. В противному разі його чекає смерть.

Захар Беркут: Чесні браття, чи хочете ви порадитись над предложениям Бурунди, чи зразу ж відповісте?

Старці: Порадимось. Захаре, тут діло йде про життя або смерть твого сина. Чи не краще відступити і врятувати Максима.

Захар Беркут: Тут діло не йде про мого сина, тут діло йде про наших сусідів: верховинців і загірян, котрі нам допомогли, своє військо привели, а самі залишились неприготовлені і мусять загинути від монголів. До того ж, говорю вам: не дбайте про мого сина, а рішайте так, як би він був уже в гробі!

Старець: Але Захаре, боротьба з такою силою монголів непевна.

Захар Беркут: Ну то виконаємо свій обов'язок – загинемо всі до останнього в бою, але я впевнений, що становище наше сильне – монголи заперті в кам'яній клітці.

Старець: Так ти радиш нам відкинути предложення Бурунди і видати твого сина на загибель?

Захар Беркут: (болісно): Не згадуйте про мого сина, Мій розум каже – відкинути згоду з монголами, а що каже моє серце – то вже моя справа.

Старець: То нехай буде по-твоєму, коли бог судив йому загинути, то ми проти цього нічого не врадимо, а може він і врятується з пащі лютого ворога.

Захар Беркут: (оголошує відповідь громади і його лице палає дивним вогнем при тих грізних словах): Послухай же, боярине, що громада ухвалила. Коли б справа була між мною і твоїм бегадиром, то я б радо віддав йому все і навіть свою стару голову за звільнення сина. Та скажи, яка користь верховинським і загірським громадам від мого сина, а випустивши вас, ми принесемо згубу їх землям – які дали нам 500 хлопців для захисту. То ж вам моя відповідь: або ми всі загинемо, або ви всі – це наша відповідь.

Мирослава: (наблизилась до Захара, витираючи сльози, що котились по її лиці): Батьку, що ви зробили?! Це ж ваш син! Що з ним буде?

Захар Беркут: Що бог дасть, доню.

Рефлексія

Слово вчителя. Діти, то ж в чому сила Захара Беркута? Чи можна виправдати рішення Захара Беркута та назвати це рішення людським і гуманним?

(слухаємо відповіді дітей з місця)

Молодці!

Дюма-син якось сказав: «Виконати свій обов'язок іноді важко, але ще тяжче не виконати його». Як ви розумієте ці слова?

То ж чи можна виправдати Захара Беркута? Невже він не любить свого сина, раз віддає його на смерть? Але з іншого боку, якби Захар Беркут не зробив цього вибору, то привів би до поразки і смерті набагато більшу кількість людей.

Як ви думаєте, ми можемо назвати Захара Беркута героєм? Поясніть.

(слухаємо відповіді дітей з місця)

А з іншої сторони: хіба можна назвати героєм людину, яка заради подвигу майже своїми руками вбиває людину та ще й рідного сина?

Але якби він цього не зробив, ми б уже не довіряли Захару Беркуту? Не довіряли б тому, що він думав про власну користь, коли треба думати про громаду, бо Захар Беркут – вожак.

Діти! Але ж Захар Беркут і вдруге відмовився врятувати сина, коли монголи були, майже розбиті, може треба було обдурити монголів, спочатку згодитися, а потім вбити їх? А хіба громада, люди, які довіряли і йшли за своїм ватажком Захаром Беркутом могли б його виправдати?

Чому Захар Беркут першим кинув у Максима камінь? А як ви вважаєте, чи легко зробити свій вибір? А в яких ще творах батьківський обов'язок переважив громадський?

То ж між чим Захар Беркут вибирав?

Скажіть, а які властивості повинна мати людина, щоб прийняти таке рішення?

То ж, чи можемо ми вважати вчинок Захара Беркута героїчним? Чому? Бо герой – це та людина, яка у вирішальний момент робить те, що треба робити для
людського суспільства.

Отже, монголо-татари розбиті, Максим залишився живим і неушкодженим, прийшла пора і помирати Захару Беркуту. А як ви думаєте, чому?

Зачитайте останні слова Захара Беркута.

VІІІ учень. Нинішня перемога – то велике діло для нас – ми побідили громадським ладом, згодою і дружбою. Доки будете триматись разом і незламно стояти всі за одного, доти ніяка ворожа сила вас не переможе. Але чує моя душа, що погані часи настануть для нашого народу, почнуться роздори на руській землі і тоді попаде весь народ в неволю і вони зроблять з нього покірного слугу і робочого вола. Потрібно пам'ятати про давні часи про громадство. Якщо жити громадою стояти один за одного, то можна уникнути моря сліз і століть неволі. Щасливий буде той, хто житиме у весняні дні відродження народного.

Висновки

Слово вчителя. Устами Захара Беркута говорить сам Іван Франко – геніальний  провидець майбутнього, бо повість закінчується риторичним питанням: А чи це не ми живемо в добі відродження або бодай у його досвітках?!

Про Захара Беркута можна сказати рядками з поеми «Мойсей»:

Все, що мав у житті,

Він віддав

Для одної ідеї

І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї.

Саме нам, громадянам незалежної України, випало жити в тій щасливій добі відродження, про яку, вмираючи, говорив Захар Беркут. І хоч економічний стан нашої держави ще не досягнув належного рівня – головне те, що Україна вільна, незалежна, визнана у світі. А подбати про те, щоб вона процвітала, то вже наше завдання. І ми повинні зробити все, аби наша країна розквітла, жила наша прекрасна мова, відроджувалась наша культура. Пам’ятаймо слова М. Беркута: «Ми над усе любимо свій кутик, коли б так кожний любив свій кутик, то, певно, всі люди на світі жили б спокійно і щасливо».