Розробка уроку на тему "Релігія. Сім’я і виховання в Стародавньому Римі".

Про матеріал

Урок з всесвітньої історії для 6-го класу на тему "Релігія. Сім'я і виховання в Стародавньому Римі."

Мета: дати уявлення учням про релігію давніх римлян, познайомити з основними досягненнями культури Риму.

Перегляд файлу

 

ТЕМА. Релігія. Сім’я і виховання в Стародавньому Римі.

Мета: дати уявлення учням про релігію давніх римлян, познайомити з основними досягненнями культури Риму; з’ясувати, у чому виявився вплив та зв’язок грецької та римської культур; вдосконалювати навички самостійної роботи, розвивати уміння аналізувати; формувати естетчний смак; виховувати повагу до культурної спадщини минулого.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Бесіда:

1) Сутність реформ братів Гракхів.

2) Реакція патриціїв.

3) Причини громадянської війни.

ІІ Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь. Вважається, що римляни багато в чому запозичили релігійні уявлення греків, давши лише інші імена їхнім богам.

Але, попри це, релігія римлян була досить самобутньою і має становити для нас інтерес, бо допоможе збагнути внутрішній світ цього великого народу.

Давайте згадаємо, що означає термін «релігія»

Релігія — віра в існування надприродних сил, що супроводжується переконанням у здатності цих сил або сили (Бога, богів, Абсолюту, Космосу тощо) впливати на Всесвіт та на долю людей.

Релігія- це віра в надприроднє.

ІІ. Вивчення нового матеріалу

Римська релігія

У ч и т е л ь.

У римлян була безліч богів і богинь. Вони ділилися на дві основні групи: духи — захисники домівки, яких вшановували у кожному будинку, та боги і богині державної релігії, яким вклонялися під час публічних церемоній.

1-й дослідник (історія). Вітаю, я запрошую вас до Рима — столиці могутньої імперії. Давайте познайомимося з духовним світом римлянина. Для цього нам потрібно зробити невеличку подорож вулицями міста.

Вирушимо на Капітолій, де ще за перших римських царів був побудований головний храм міста, присвячений богові Юпітеру.

2-й дослідник (храм Ю п і т е р а)

Храм Юпітера будувався близько ста років.

Юпітер такий же могутній, як бог греків Зевс. Юпітер — бог денного світла й блискавки. Як наймогутніший з богів він протегує царям, магістратам, державній владі.

Тріумфатори приносили до ніг Юпітера Капітолійського військову здобич, тут зберігаються скарби, римські громадяни довіряють нам свої заощадження та коштовності, вищі магістрати тримають тут свої документи. Іноді в Капітолійському храмі влаштовуються засідання сенату, а на майданчику перед храмом проходять народні збори.

Бічні приміщення в храмі Юпітера Капітолійського присвячені його дружині та дочці — богиням Юноні та Мінерві. Діва Мінерва походить з Етрурії — країни славних ремісників; вона протегує наукам, ремеслам, мистецтвам і дуже схожа на грецьку богиню Афіну. Юнона, богиня заміжніх жінок, іменувалася грецькою Герою.

1-й дослідник(І с т о р і я).

Великою повагою користувався у римлян їхній прародитель — бог війни Марс (з грець. — Арес). А ще Янус і Сатурн.

Янус вважався богом усякого початку і вартовим дверей. У мирний час ворота його храму були зачинені, а під час війни відчинялися. Януса зображали з двома обличчями — одне дивилося вперед, а інше — назад.

Сатурном греки називали грецького бога Крона, поваленого з престолу батька Зевса. За переказами, Крон-Сатурн оселився в Італії, розділивши владу з Янусом, навчив людей землеробству, виноградарству та суднобудування.

3-й дослідник (Р и м с ь к і  с е л я н и).

Храми, в яких молиться простий народ, розташовані на Авентіні. Ми, селяни, молимося богам землеробства: господині хлібних ланів Церері, її дочці Лібері та богові вина Ліберу. В цьому храмі зберігаються документи народних трибунів.

На вершині Авентіну побудований храм богині-мисливиці Діані. Споруджували його грецькі майстри за зразком знаменитого храму Артеміди Ефеської.

Діана-Артеміда вважалася покровителькою всіх латинян і заступницею простих людей — плебеїв і навіть рабів. Храм Діани Авентінської слугував притулком для біглих рабів.

1-й дослідник(І с т о р ія).

Ці боги римлян теж мають аналоги в грецькій міфології.

Церера — це грецька Деметра,

Лібера — дочка Деметри Персефона,

бог вина Лібер — грецький Діоніс.

4-й дослідник.

Богиня Веста — богиня домівки — дуже шанована в Римі.

Її храм розташований на Форумі. Ми підтримуємо там священний вогонь усієї Римської держави. У нашому храмі зберігаються таємні святині, вивезені Енеєм з Трої. Ми виконуємо дуже давні складні обряди. Від нас шістьох залежить благополуччя Рима.

5-й дослідник.

 Храми розташовані не лише на вулицях міста, але й у кожного в домівках. Ми

шанували сімейних богів — ларів і пенатів. Ларами називаються добрі душі померлих предків, а пенатами — таємних істот, хранителів кухні та комори. Ми уявляємо їх у вигляді маленьких чоловічків, що живуть біля вогнища. Фігурки цих чоловічків ми малюємо в кухні на стіні або робимо з глини та ставимо в особливі шафи, так звані ларарії. У дні народжень чи під час інших родинних свят ларарії відкриваються та прикрашаються квітами, у вогнища ми ставимо миски з їжею для ларів і пенатів — добрих охоронців домівки.

Ми дуже марновірні і, щоб дізнатися про майбутнє, відвідуємо гаруспіка. Він по нутрощах тварин передбачає, вдалою чи невдалою буде справа, що починається. Окрім гаруспіків, у Римі існує особлива група віщунів-авгурів. Вони стежать за небесними та природними явищами, за допомогою яких тлумачать волю богів.

2. Римська сім’я.

Прочитати текст, порівняти з особливостями грецької сім’ї.(Коментоване читання)

Бесіда:  Які спільні та відмінні риси сімейного устрою греків та римлян ви знайшли прочитавши матеріал.

У ч и т е л ь. Ми вже згадували про те, що

Римляни зазнали значного культурного впливу греків. Починаючи з часів ІІ-ої Пунічної війни дітей знатних римлян виховували грецькі вчителі — граматики, філософи, оратори, а іноді — художники та майстри мисливської справи. У II ст. до н. е. римська знать говорила грецькою настільки ж вільно, як і латиною. Під грецьким впливом перебували римська література і театр.

РОБОТА В ГРУПАХ.

Прочитати матеріал та поділитися інформацією з однокласниками, вказавши на ключові моменти.

1-ша група.

Зосередження населення у містах викликало появу шкіл Розшарування його за ознакою володіння майном і вельможністю походження обумовило поділ шкіл на елементарні та граматичні.

Елементарні школи обслуговували деяку частину незаможного населення; вельможні й багаті віддавали перевагу домашньому початковому вихованню та навчанню Елементарні школи були приватними і платними, хлопці навчалися в них читання, письма, лічби.

Наступним ступенем були граматичні школи, де навчалися сини привілейованих верств населення. на­вчалися граматики латинської мови, грецької мови, рито­рики, мистецтву красномовства з деякими відомостями про літературу, історію.

В останні століття республіканського Риму виникли школи риторів, де вельможні юнаки навчалися риторики, філософії, правознавства, грецької мови, математики, му­зики, з тим, щоб у подальшому зайняти вищі державні посади. Після завоювання Греції (146 р. до н.е.) афінська культура швидко проникає до Риму, і грецька мова стає мовою знаті.

 

2 група

Духовному життю римлян відповідало й виховання. Основою виховання була родина. У сім'ї жінки мали великі права та глибоку пошану, яких ще не знала історія. Тому  в Римі і з'являються жінки-виховательки. Однак у римі виховання не було гармонійним розвитком тілес­них та духовних сил; воно було спрямоване на предмети розважливого розуму, на потреби громадянина та держа­ви. Якщо у греків виховання було спрямоване на досяг­нення краси й добра, то у римлян — практичності та ко­рисності. Домашнє виховання було суворим. У присутно­сті Дітей не дозволялося ні говорити, ні робити ніяких неподобств. Жінкам та юнакам до 30-річного віку забо­ронялося пити вино, а порушення цього закону каралося, як тяжкий злочин.

3 група.

З підкоренням Греції у римське виховання починають проникати й грецькі погляди. Грецька мова та літерату­ра стали обов'язковими предметами навіть у домашньо­му вихованні. Грецькі вчителі цілим натовпом прямува­ли до Риму як викладачі мови й літератури. УІ ст. до н.е. У Римі вже знаходилося декілька навчальних закладів для вправ з грецької декламації, а вивчення грецької науки з того періоду стало суттєвим предметом римської освіти, разом з грецькою розвивалася й латинська освіта. Юлій Цезар написав латинську граматику У школах зберігалася велика суворість, панували тілесні засоби покарання.

Виходячи з юнацького віку й надягнувши чоловічу тогу, молодий римлянин залишав школу та як слухач вступав до практичної школи народних зборів і судових суперечок. Вибір звання, як і все життя римлянина, був обумовлений принципом корисності. Перевага віддавалася прибутковим мистецтвам. Але до якого б звання не належав римлянин, усе підготовче навчання його складалося з практичного керівництва й настанови.

4 група.

Той, хто хоче скласти собі загальне уявлення про виховання римлянина в ті часи, нехай прочитає у Плутарха опис того, як виховував свого сина Катон Старший. У Катона був учений раб, в обов’язок якого входило навчання дітей, але він не хотів довіряти йому свого сина. Він сам взяв на себе турботи про дитину, сам вчив його грамоти і праву і керував його фізичними вправами. Він мав терпіння написати власноруч великий зошит, щоб навчити сина письму. Учив він власним прикладом: як сідати на коня, як володіти зброєю, боротися, як перебратися вплав через річку, як переносити холод і спеку – все це батько сам показував своєму синові, нікому не поступаючись честі навчити його зробитися громадянином і солдатом, гідним імені римлянина. Така суто практична система виховання довгий час була звичайною в хороших родинах. Якщо навіть у дитини не було батька, то завжди знаходилося яке-небудь поважне обличчя зрілого віку, яке його виховувало і направляло. Син перебував під постійним наглядом батька. Навіть коли той вирушав кудись на званий обід, він брав його з собою. При цьому всякий вчинок, який би міг осквернити чистоту і невинність дитини, викликав сувору кару.

5 група

Справжня назва для римської школи було ludus(лудус), а не schola. Відкриття такого роду закладу не було обставлено ніякими формальностями. Кожен бажаючий зробитися шкільним учителем наймав собі лавочку де-небудь на краю вулиці, як і всякий інший ремісник. Держава утримувалося від якого б то не було втручання в цю справу, чи у вигляді заохочення, або заборони, або хоча б навіть нагляду за школами. Батько мав сам подбати про те, щоб знати, кому він довіряє своєї дитини. У таких первинних школах навчали читати, писати і рахувати. Ludi magister(луді магістер) належав звичайно до нижчого класу суспільства, часто це був вольноотпущеннік. У родинах навчання доручалося рабу, який називався litteratus або paedagogus(педагогус). До грамоти приєднувалися деякі уривки із законів, які школярі зазубрювали, виспівуючи в такт. Ще Цицерон в дитинстві вчив напам’ять закони Дванадцяти таблиць, але після нього цей звичай вже припинився. Грамотність була досить поширена серед римлян.

6 група.

Смак до занять мистецтвами проникав, правда, в римське суспільство під впливом греків, але це естетичний розвиток йшло повільно і не привело до яких-небудь значних результатів. На скульпторів і живописців не переставали дивитися як на ремісників, незважаючи на що деякі  належали до аристократичного суспільства. Можна вказати також на одну картину в Помпеях, на якій зображений юнак, що сидить на площі, і полонить знімок з кінної статуї. Музика і танці довго користувалися повним презирством. Тепер уже не могло б, звичайно, повторитися непорозуміння, що сталося з претором Аніція, який в 168 р до Р. X., бачачи, як грецькі музиканти почали грати прелюдію, і нічого не розуміючи в їх приготуваннях, велів їм припинити цей нестерпний шум і почати нарешті битися. Але все-таки на музику завжди дивилися виключно як на акомпанемент до релігійного співу, а на танці – як на приналежність релігійного обряду; навіть приклад імператора-співака Нерона не міг викорінити цих забобонів. І якщо імператор Юліан * вчився ходити під музику ,то це було швидше фізична вправа для розвитку спритності і витонченості, ніж урок танців.

ІІІ. Закріплення знань/підсумки.

Метод мікрофону.Дайте відповідь на питання.

Ознайомившись з сьогоднішньою темою, що вас більше вразило чи зацікавило?

Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний параграф.

2. Деякі слова, які ми зараз використовуємо під час розмови, виникли дуже давно. Деякі з них мають римське походження. Подумайте, які пов’язані між собою римські слова «маніпула» і сучасне дієслово «маніпулювати»; римське «популюс» і сучасне слово «популярний»?

3. Користуючись картою історичного атласу «Пам’ятники архітектури Давнього Риму», опишіть подорож Римом, зазначаючи, які зі споруд Давнього Риму збереглися до нашого часу. (7–8 балів)

4. Дайте відповідь на запитання.

Вважається, що римський народ подарував людству право. Чи втратили свою чинність правові норми того часу: «Кожен вважається чесним, поки не доведено зворотне», «Без вини немає відповідальності», «Справа держави — стежити за дотриманням закону»? Наведіть приклади з історії Риму часів імперії, які б спростовували наведені правові норми.

 

docx
Додано
6 вересня 2018
Переглядів
3300
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку