Розробка уроку на тему «СОНАТА»

УРОК № 23 СОНАТА

Мета:

Навчальна: ознайомити учнів з одним із найвідоміших творів Л. ван Бетховена — сонатою № 14 (І частина); закріпити розуміння учнями понять музичний образ, камерна музика, соната;

Розвивальна: розвивати вміння учнів глибоко аналізувати і характери-зувати особливості музичного образу в його інтонаційному становленні та розвитку як відображення почуттів людини; розвивати навички втілення емоційно-образного змісту музичного твору в процесі його виконання;

Виховна: формувати вдумливе ставлення до музичного мистецтва, виховувати естетичний смак.

Музичний матеріал: соната № 14 (І частина) Л. ван Бетховена, «Соната для скрипки і чембало» М. Березовського, «Краплини мрії» М. Рожка.

Наочні посібники: нотна хрестоматія, портрет Л. ван Бетховена; зображення пам'ятника М. Березовському в Глухові; іграшковий або дитячий музичний інструмент для ділової гри «Ланцюжок».

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід («Краплини мрії» М. Рожка).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організаційний момент

Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Як ви вважаєте, які з тем мистецтва можна назвати вічними? (Відповіді учнів.) Правильно, велику любов, щире кохання. Радість та горе, відчай та надія, піднесення та падіння, пристрасть та ніжність — усе це можна почути у творах, які прозвучать сьогодні на нашому уроці.

Актуалізація опорних знань

Ділова гра «Ланцюжок»

Методичний коментар. Тема ділової гри — «Жанри камерно- інструментальної музики».

Учням пропонується повторити основні терміни й поняття, які було засвоєно на попередніх уроках і буде застосовано на поточному.

У пригоді вчителеві стануть іграшковий або дитячий музичний інструмент.

Ведучий (учитель) називає певне поняття і передає іграшку першому учаснику, той відповідає і передає другому учаснику, ставлячи нове запитання. Другий учасник, у свою чергу, ставить запитання наступному учасникові гри, і в такий спосіб гра триває. Доцільно обрати «рятівників» з-поміж учнів із високим рівнем навчальних досягнень, до яких у разі необхідності можна звернутися по допомогу, передаючи їм іграшку зі словами «Допоможіть, будь ласка».

Ключові поняття: камерна музика, елегія, ноктюрн, прелюдія, етюд.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Слухання музики

Учитель. Музика вражає своїм розмаїттям: пристрасна і замріяна, героїчна і пафосна, драматична і лірична...

Пропоную вам послухати музичний твір, але його назву ви дізнаєтесь пізніше. Послухайте фрагмент твору та дайте відповідь на запитання.

•     На вашу думку, коли було створено цю музику: в давні часи чи в наші?
•     Який композитор, на вашу думку, міг би написати цю музику?(Цю музику створив німецький композитор Л. ван Бетховен.)

Слухання фрагмента першої частини  сонати № 14 Л. ван Бетховена

Розповідь учителя

— Одна з центральних ідей його творчості — здатність людини до подолання горя і злиднів, незламність волі — знаходить досконале втілення у сонаті № 14.

Італійською sonare означає звучати. Соната — це музичний твір і водночас жанр камерної музики. Вона виникла в середині XVIII століття, написана для 1—2 інструментів і складається з 3—4 частин.

Під справжньою назвою твору Sonata quasi una Fantasia (тобто «Соната немовби фантазія») він написав: «Присвячується графині Джульєтті Ґвіччарді»...

У цій посвяті та подіях власного життя композитора — ключ до проникнення у глибокий зміст сонати, яку з легкої руки одного з друзів Бетховена — поета Людвіґа Рельштаба — нерідко називають «Місячною».

Душевний стан композитора напередодні написання сонати був складним. Успіх супроводжував його як піаніста і композитора, його твори набули популярності.

Колоритний портрет тридцятирічного Бетховена дав відомий французький письменник Ромен Роллан: «Погляньте на нього, на Бетховена, цього тридцятирічного завойовника, великого віртуоза, блискучого артиста, салонного лева, яким марить молодь... який викликає захоплення... на Бетховена, погані манери якого терпляче виправляє добра княгиня Лихновська; який робить вигляд, що зневажає моду, однак високо піднімає голову над красивою, білою, тричі закрученою краваткою і вдоволений, гордий (і водночас не зовсім спокійний), скоса спостерігає, яке враження справляє він на оточуючих; на Бетховена, у якого хороший настрій, сміх на всю горлянку, життєрадісність».

Здавалося, Бетховен мав бути щасливим. У творчості й житті він досягнув того, про що скромному юнакові з Бонна й не мріялося. Але «доля стукала у двері»: вже кілька років композитор помічав послаблення слуху... Звернення до лікарів не приносили покращення. Глухота ставала очевидною, її доводилося приховувати від оточуючих, вона прирікала на повну самотність. Відчай все частіше охоплював Бетховена. І саме у цей час до нього прийшло справжнє (принаймні, так йому здавалось) кохання. Про свою чарівну ученицю, юну графиню Джульетту Ґвіччарді він став думати як про свою майбутню дружину, плекаючи надію, що щасливе кохання допоможе йому здолати страшну недугу.

Нездійсненні мрії тривали недовго. Бетховен, імовірно, зрозумів марність надій на щастя раніше, ніж мав мужність признатися в цьому сам собі. Він вірив і сумнівався. Кожна зустріч приносила нові сумніви. Перепоною стали глухота Бетховена, його бідність, аристократичне походження Джульєтти.

Бетховену й раніше доводилося прощатися з надіями і мріями. Але на цей раз життєва трагедія постала особливо гостро. Тільки творчість могла повернути композиторові віру в себе. І він подолав безнадію, написавши сонату, в якій життя, творчість, фортепіанний геній Бетховена злилися воєдино у дивовижній досконалості.

Невдовзі Джульетта завдала Бетховену подвійного удару: одвернулася від нього і вийшла заміж за Роберта Ґадленберга, бездарного композитора, проте графа.

Приголомшений Бетховен виїхав у маєток свого друга Марії Ердеді. Не бажаючи нікого бачити, він три дні блукав лісом, поки його не знайшли в лісових нетрях зовсім безсилим від голоду. Жодної скарги не злетіло з його уст. У Бетховена не було потреби в словах. Усе було сказано музикою.

Слухання музики

Слухання фрагментів сонати № 14 Л. ван Бетховена

Учитель. Соната № 14 вирізняється емоційною насиченістю і ліричною безпосередністю. Авторська назва — Sonata quasi una Fantasia — підкреслює певну свободу композиції.

У першій частині «Місячної» Бетховен з рідкісною ліричною зосередженістю виразив почуття скорботи, владу нерадісних дум...

Один музичний образ, лаконічний, але напрочуд місткий, заповнює собою усю першу частину. Безупинний, зосереджено- розмірений рух, повільні ходи «органних» басів утворюють глибокий фон, на якому рельєфно виписана гостро-виразна, скорботно- патетична мелодія...

«Місячна» починається монологом без слів, сповіддю, правдивою і приголомшливою, подібну до якої рідко можна зустріти в музиці. І уся соната зберігає цей характер музичного слова, одноголосної виразності, прямої, ледве прикритої, чистої пристрасті.

Ніжність, сум, роздум, скорботна сповідь, страждання, безна¬дія, виражені в першій частині сонати, змінюються музикою другої частини. Ця грайлива, усміхнена грація має викликати — і справді викликає — посилення скорботи. Цю ліричну частину Ференц Ліст влучно назвав «квіткою між двома безоднями».

Фінал сонати звучить як буря, що все змітає на своєму шляху.

Фінал сонати № 14 — логічне завершення її драматичних подій. Тут усе — як у житті людей, для яких жити — означає боротися, страждати та перемагати.

Повторне слухання фрагментів сонати № 14 Л. ван Бетховена

•     Чим хвилює нас музика сонати № 14 Л. ван Бетховена?
• Чи виражає вона близькі нам почуття?
• Чи відповідає музика сонати № 14 Л. ван Бетховена духовномусвіту наших сучасників?

Розповідь учителя

— Повернімося на рідні терена. Проживши в Італії чотири роки, під впливом творчості Й. С. Баха, Ф. Й. Гайдна, наслідуючи тогочасні традиції західноєвропейської музики, український композитор М. Березовський пише «Сонату для скрипки та чембало». У ній М. Березовський яскраво виявив своє ліричне обдарування.

Максим Созоятович Березовський (1745—1777) — український композитор, диригент, співак, класик європейської музики.

Народився у Глухові на Сумщині в козацькій родині, у місті, де виховували музик для роботи при дворі російських імператорів. Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, де почав писати власні твори.

З 17 років розпочалась його композиторська діяльність. Здебільшого він пише церковну музику та духовні концерти, які отримують високу оцінку вітчизняних та іноземних любителів мистецтва.

Завдяки винятковим вокальним здібностям був відряджений до Санкт-Петербурга, де став солістом у Придворній співацькій

капелі. Там познайомився з тогочасною європейською музикою. У 1759— 1760 роки виступав як співак-соліст в Італійській оперній трупі в Оранієнбаумі та Петербурзі. Згодом їде до Італії на навчання у Болонській філармонічній академії. У ці ж роки у Болонській академії на¬вчався ще юний В. А. Моцарт.

Повернувшись 1774 року до Російської імперії, М. Березовський зіткнув¬ся із байдужістю урядовців — освіта і талант його були нікому не потрібні. Постійні нестатки, неможливість знайти Пам'ятник М. Березовському в Глухові (Сумська обл.) застосування своїм творчим силам привели композитора до нервової кризи. Помер М. Березовський 22 березня 1777 року. Не менш трагічна доля судилася його творам, які або припадали пилом, або взагалі були знищені. Більшість творів Березовського збереглася в рукописах. Були видані тільки поодинокі твори, які, власне, й принесли йому світову славу.

Березовський відомий як композитор, автор духовних концертів, що написані ним після повернення з Італії (найпопулярніший концерт — «Не отвержи мене во время старости»). Він поєднав у своїй творчості тогочасний досвід західноєвропейської музичної культури з національними традиціями хорового мистецтва. Разом із Д. Бортнянським створив новий класичний тип хорового концерту.

Під час перебування в Італії пише не тільки духовну, а й світську музику — першу українську оперу «Демофонт». Єдиним відомим інструментальним твором Березовського є «Соната для скрипки і чембало», написана в Пізі 1772 року. Рукопис цієї сонати зберігався в Паризькій національній бібліотеці.

Соната складається з трьох частин, енергійні крайні частини контрастують повільній середній.

Слухання музики

Учитель. Послухайте фрагмент «Сонати для скрипки і чембало» М. Березовського та порівняйте характер музики перших частин сонат М. Березовського та Л. ван Бетховена.

Слухання «Сонати для скрипки і чембало» М. Березовського

Вокально-хорова робота

Учитель. Любов до музики як джерела радості, натхнення, гарного настрою ми зможемо почути в пісні М. Рожка «Краплини мрії».

Послухайте її та дайте відповідь на запитання,

• Якою є головна думка цієї пісні?

Розспівування

Розучування пісні М. Рожка «Краплини мрії»

Робота над літературним та музичним текстом пісні (визначення структури мелодії, руху кожної фрази), проспівуванням голосних та чіткою вимовою приголосних звуків

3.ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Підбиття підсумків уроку

Учитель. У творчості Л. ван Бетховена класична музика досягла свого апогею.

І не тільки тому, що композитор зумів сприйняти все краще із того, що було уже досягнуто. Його музика і понині продовжує свій шлях від серця до серця.

Бліцопитування

• Якими є особливості сонати № 14 Л. ван Бетховена?
• Який образний зміст передають частини «Місячної» сонати?
• Чи виражає цей твір почуття, близькі нам?
• Чи відповідає музика Л. ван Бетховена духовному світу нашихсучасників?
• Чим вразила вас музика М. Березовського?

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Дібрати репродукції картин або фотозображення до «Місячної сонати» Л. ван Бетховена.

Учні виходять із класу під музичний супровід («Краплини мрії» М. Рожка).