Розробка уроку на тему «РОНДО»

УРОК № 25 РОНДО

Мета уроку:

Навчальна: поглибити знання учнів про творчість В. А. Моцарта; пояснити особливості розвитку музичного образу в його творах; закріплювати розуміння учнями понять рондо, рефрен, соната;

Розвивальна: формувати вокально-хорові навички учнів та вміння інтерпретувати програмні симфонічні музичні твори;

Виховна: прищеплювати учням зацікавленість видатними зразками музичної класики, зокрема творчістю В. А. Моцарта.

Музичний матеріал: «Рондо в турецькому стилі» В. А. Моцарта, «Веселка» Н. Май.

Наочні посібники: нотна хрестоматія; картки для ділової гри «Учитель»; портрети В. А. Моцарта, Н. Май.

Обладнання: ТЗН, фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

ХІД УРОКУ

Учні входять до класу під музичний супровід («Рондо в турецькому стилі» В. А. Моцарта).

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Організаційний момент

Повідомлення теми, мети, завдань уроку

(теми семестру та уроку написані на дошці)

Мотивація навчальної діяльності

Учитель. За час існування музичного мистецтва створено величезну кількість музичних творів: від мініатюри — до ораторії, від прелюдії — до симфонії. Саме форма, в якій викладено різні музичні образи, думки, допомагає композиторам створити неповторні, різноманітні за змістом музичні твори. Сьогодні ми познайомимося ще з однією формою на прикладі музичного твору, який, здається, вам вже дуже добре відомий.

Актуалізація опорних знань

Бліцопитування

• Пригадайте: що таке соната?
•     Із сонатами яких композиторів ви вже познайомилися?
• Згадайте, що ви знаєте про життя В. А. Моцарта?
•     Із якими творами В. А. Моцарта ви зустрічалися у попередніх класах?

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розповідь учителя

— Назва цієї форми вам, мабуть, відома. Це — рондо. Виникла ця форма у Франції. Рондо означає коло, хоровод. Ця форма цікава тим, що головна тема повторюється не менше трьох разів, немов приспів, а між повторами звучать різні за характером, контрастні епізоди.

У формі рондо написано багато інструментальних творів, побудованих за основним принципом: повторність однієї частини та контрастність інших. У доробку австрійського композитора В. А. Моцарта теж є такий твір, що набув величезної популярності.

З ім'ям Моцарта ми зазвичай пов'язуємо втілення справжньої геніальності. Його образ послужив прообразом генія в «маленькій трагедії» О. Пушкіна «Моцарт і Сальєрі», де «геній і злодійство» розведені по різні сторони духовного буття і названі «несумісними».

І хоча в житті все значно складніше, і відомий італійський композитор Антоніо Сальєрі, який жив у Відні та навчав свого часу Л. ван Бетховена, Ф. Шуберта і Ф. Ліста, не міг бути отруйником Моцарта, усе ж міф на те й міф, щоб грубо та зримо втілювати приклади добра і зла.

Природа щедра на таланти, але скупа на геніїв — іншим Мо-цартом вона людство більше не обдарувала. Моцарт прожив всього 36 років, термін життя, який загадковим чином (плюс-мінус 1—2 роки) доля відмірила й багатьом іншим геніальним творцям — Джорджоне, Рафаелю, Г. Перселлу, К. М. Веберу, Ф. Мендельсону- Бертольді, Ф. Шопену, Ж. Бізе, Дж. Байрону, О. Пушкіну, В. ван Гогу.

Геній — це, звісно, величезний талант, але й не менша працездатність. Творча спадщина Моцарта вражає своїм об'ємом і різно-маніттям. Написаного їм вистачило б на десяток інших творчих доль — 19 опер, приблизно 50 симфоній, 27 концертів для клавіру з оркестром, 5 концертів для скрипки з оркестром, численні концерти для флейти, фагота, кларнета, валторни, арфи у супроводі оркестру, 27 струнних квартетів, 9 струнних квінтетів, 17 сонат для клавіру, 43 сонати для скрипки і клавіру, а також фантазії, варіації, рондо, менуети для клавіру, одно перерахування яких займе немало часу, і нарешті — безсмертний «Реквієм».

Новаторство Моцарта позначилося в усіх музичних жанрах, до яких він звертався у своїй творчості,— від опери до симфонії. Геній — це і є здатність усе бачити по-новому, усе перетворювати. Минуло більше двохсот років зо дня смерті композитора, але він як і раніше з нами, його дивовижна доля продовжує притягувати численних дослідників і просто любителів музики, а любов до його вражаючих за красою, світлом і гармонією творів не згасає.

Отже, надамо слово нашим юним учителям, що нагадають нам деякі факти із життя та творчості цього геніального композитора.

Ділова гра «Учитель»

Учитель. Після того, як ваші «вчителі» розкажуть про життя та творчість вже відомого вам композитора В. А. Моцарта, ви, уважно прослухав їхню розповідь, маєте відповісти на запитання

• Хто був першим учителем В. А. Моцарта?
•     Чому батько повіз своїх дітей — Вольфґанґа та його сестру Наннерль — у концертну подорож?
•     Які країни відвідали маленькі музиканти?

1-й «учитель». Вольфґанґ Амадей Моцарт — видатний австрійський композитор. Сучасники називали Моцарта богом музики.

27 січня 1756 року в невеликому альпійському місті Зальцбурзі народився хлопчик, якого назвали Вольфґанґом. Батько — Леопольд Моцарт — був досить відомим скрипалем, органістом, педагогом.

Вольфґанґ був сьомою дитиною в сім'ї. На превеликий подив батьків, малюк, якому ледве виповнилося три з половиною роки, на слух безпомилково повторював усі п'єски, що розучувала сестра.

Одного разу чотирирічний Моцарт сидів за столом і щось старанно виводив на нотному папері. При цьому він занурював у чорнильницю не тільки перо, а й пальці. На питання про те, що він робить, хлопчик відповів, що пише концерт для клавесина. Леопольд узяв аркуш і побачив виведені нетвердим почерком ноти, вимазані пля¬мами. Спочатку йому здалося, що це дитяча витівка, але, коли він уважно роздивився написане, у нього з очей потекли сльози радості. «Дивіться,— звернувся він до оточуючих,— як тут усе правильно і значуще!»

Коли Вольфґанґ та його сестра Наннерль добре опанували техні¬ку гри на клавесині, батько вирушив із ними у концертну поїздку. Спершу вони побували у Мюнхені, а потім у Відні та Парижі.

Виступи Вольфґанґа і його сестри Наннерль набули сенсаційного характеру. Діти грали у вітальнях вельмож і навіть перед королівською сім'єю, неодмінно викликаючи захоплення публіки.

У Парижі хлопчик писав багато музики. На початку 1764 року вийшли друком його перші чотири сонати для скрипки і клавесина. На титульному аркуші було позначено, що вони написані семилітнім хлопчиком.

Підбадьорений успіхами у Франції, Леопольд Моцарт навесні 1764 року повіз дітей до Лондона. Там Вольфґанґ познайомився з Йоганном Крістіаном Бахом, сином видатного композитора. Попри різницю у віці, вони невдовзі міцно затоваришували, нерідко імпровізували на ту саму музичну тему водночас на двох інструментах, дивуючи всіх, кому доводилося їх чути. Протягом року, що його вона провела в Англії, дитина помітно просунулася вперед у своєму музичному розвитку. Дорогою додому Леопольд вирішив заїхати до Голландії та Фландрії.

Вони побували в Гаазі, Ґенті, Роттердамі, Амстердамі, і всюди успіх був величезний — дітям влаштовували овації, обсипали їх утішними похвалами.

Наприкінці 1766 року сім'я Моцарта з тріумфом повернулася до рідного Зальцбурга, пробувши за кордоном майже три з половиною роки. Негайно ж після повернення додому батько відновив з дітьми заняття на клавесині і скрипці. Крім того, вони серйозно вивчали музичну композицію, арифметику, історію та географію. Вольфґанґ також опановував латину та італійську мову, знання яких у ті часи для музиканта було обов'язковим.

1770 року Леопольд Моцарт повіз сина в турне Італією. Програми, з якими виступав чотирнадцятилітній підліток, вражали масштабністю і складністю. У них демонструвалася не тільки техніка гри на клавірі, а й чудова композиторська майстерність хлопчика, властивий йому дар імпровізації. У Болоньї Вольфґанґ витримав складний екзамен з композиції, і місцева Філармонічна академія обрала його своїм членом. У свою чергу дирекція Міланського театру замовила йому оперу «Мітрідат, цар Понтійський», яку було зіграно 20 разів поспіль (!) при переповненій залі. Не менший успіх мала двома роками пізніше і друга опера Моцарта — «Лючіо Силла». У березні 1773 року Вольфґанґ назавжди покинув Італію. Щаслива пора дитинства, сповнена різноманітних вражень, блискучих успі¬хів і райдужних надій на майбутнє, залишилася позаду. Починався новий етап життя.

Учитель. Слухаючи другого «вчителя», ви повинні відповісти на такі запитання

•     Чому музика В. А. Моцарта не отримала визнання у суспільстві того часу?
•     Із яким містом пов'язані останні 10 років життя композитора?
•     Якого мистецтва, на відміну від музики розважальної, прагнув композитор?

2-й «учитель». Повернувшись з Італії, Моцарт до 1781 року жив здебільшого в Зальцбурзі.

Серйозні заняття композицією тривали. Тепер Вольфґанґ писав здебільшого інструментальну музику: симфонії та сонати, веселі дивертисменти та вітальні серенади для виконання просто неба. Саме в ці роки поступово сформувався неповторний моцартівський стиль.

Він уперто працював, написав багато творів у найрізноманітніших жанрах. Одержуючи іноді замовлення з інших міст, він ненадовго вирушав туди. Але обмеженість музичних вражень у Зальцбурзі, відсутність оперного театру все більше пригнічували Моцарта.

Архієпископ, у якого служив Моцарт, увесь час підкреслював становище композитора як слуги і на кожному кроці принижав його людську гідність. Він не давав йому можливості достатньо проявити себе як композитору і музиканту, і ця бездіяльність була обтяжливою для Моцарта. Урешті-решт Моцарт вирішив усупереч бажанню батька залишити Зальцбург і 1781 року переїхав до Відня — велико¬го музичного центру Європи.

У цей час Вольфґанґ подружився із Францем Йозефом Гайдном, під впливом якого музика Моцарта заграла новими барвами. Але, окрім блиску, що став уже його візитною карткою, у творах Моцарта все частіше звучать трагічні, серйозні ноти, властиві людині, яка пізнала життя у всій його повноті.

Останні десять років життя Моцарта у Відні були найбільш плід-ними і значними в його творчості. У цей період він створив свої най- видатніші опери — «Викрадення з сералю», «Весілля Фігаро», «Дон Жуан, або Покараний розпусник», «Чарівна флейта», найпопуляр- ніші симфонії, квартети, концерти, сонати й багато інших творів.

У Відні Моцарта дуже любили, захоплювались його грою на кла-весині, високо цінували його творчість, і все-таки він завжди відчував матеріальну скруту. В одному з листів до батька він писав, що лягає спати опівночі, встає о п'ятій годині ранку, весь ранок зайнятий уроками і майже кожен вечір грає за запрошеннями.

Моцарт розумів, що не може далі жити й працювати, лише догоджаючи потребам аристократії. Він прагне нового мистецтва й нових образів — образів звичайних людей з їхніми радощами й печалями, глибиною почуттів і переживань.

Розрив В. А. Моцарта із суспільством і загальновизнаним смаком сучасників, які вважали його музику надто серйозною,— це життєва драма видатного художника. Його починає оточувати стіна непорозуміння й відчуження, як і будь-якого генія, чия творчість випереджає свій час. Поступово В. А. Моцарт стає самотнім. Із всесвітньо відомої «диво-дитини» він у зрілі роки стає майже забутим музикантом.

Композитор усе далі й далі відходив від вимог, які ставили перед покірливими авторами музики салонові вельможі і багаті меценати. У цей період з'явилася його опера «Весілля Фігаро», що не дістала схвалення публіки: їй твори Моцарта здавалися заплутаними та складними.

У важких умовах народжувалася опера «Дон Жуан, або По-караний розпусник» (1787), яка принесла автору світовий успіх. Нерідко траплялося так, що, записуючи одне, геніальний композитор водночас придумував інше. Він ніколи не творив за роялем, а, за словами дружини, «писав ноти, як листи». Після прем'єри «Дон Жуана...», що відбулася в Празі, австрійський імператор запропо-нував Вольфґанґові посісти місце придворного музиканта замість Глюка, що недавно помер. Проте це почесне призначення принесло композитору небагато втіхи. Віденський двір ставився до нього як до рядового вигадника танцювальної музики і замовляв менуети, лендлери, контрданси для придворних балів.

Останні роки життя Моцарта були особливо важкими. Постійні злидні, хвороба дружини і, нарешті, власне підірване здоров'я — усе це спричинило швидкий і трагічний кінець.

Раптова смерть обірвала творчий злет Моцарта 5 грудня 1791 року у Відні під час роботи над заупокійною месою — грандіозним твором для хору, солістів і симфонічного оркестру.

Учитель закріплює знання учнів, ставлячи запитання за прослуханим дітьми матеріалом.

Розповідь учителя

— Блискуча, сяюча, надзвичайно енергетично насичена музика В. А. Моцарта вражала його сучасників. В. А. Моцарт ще в дитинстві складав музику і якось ще хлопчиськом приніс своєму наставникові Гайдну кілька сторінок з нотами.

— Я написав п'єсу, яку ви ні за що не зможете зіграти,— заявив він своєму овіяному славою вчителю.

Гайдн узяв у нього ноти і закричав:

— Тут руки мають виконувати складні пасажі в протилежних кінцях клавіатури, і ще кілька нот потрібно тієї ж миті брати по-середині! Цю річ зіграти неможливо!

Моцарт розсміявся, сів за клавесин і взяв «неможливі» ноти — за допомогою носа.

Із кількох сотень творів, що створив Моцарт, найпопулярніший, мабуть, «Турецький марш». Хто з нас не знає цього твору! Мабуть, тільки «Танець маленьких лебедів» П. Чайковського може конкурувати з ним за популярністю навіть у маленьких слухачів. Але не тільки малюки, а й навіть деякі підлітки не зможуть, вочевидь, відповісти на кілька запитань

•     Що це за марш? Звідки він з'явився? Чи самостійна ця п'єса, чице — частина великого твору?
•     Якою є справжня назва цієї п'єси?
•     Чому вона так називається?

Так ось, по-перше, цей «Турецький марш» Моцарт написав як фінальну частину однієї з фортепіанних сонат. По-друге, Моцарт ніколи не називав цю музику «Турецьким маршем», вона називається у нього так: «Рондо в турецькому стилі». А чому рондо і чому у турецькому стилі?

Назва марш досить точно відбиває характер музики — з дуже витонченою, але пружною мелодією, чітким ритмом. До того ж слово марш є набагато зрозумілішим для величезної маси слухачів і любителів музики, ніж слово рондо, яке, зовсім не визначаючи характеру музики, лише вказує на те, що музика ця написана у формі рондо, тобто у такій формі, де рух музики постійно веде до повторення головної мелодії.

Понад 200 років тому, коли Моцарт створював цю музику, в За-хідній Європі вперше почули невідому досі європейським слухачам турецьку музику. У цій музиці неабияку роль відігравали різні ударні інструменти, особливо великий барабан, винайдений на Сході й дуже поширений у Туреччині. Тому багато років його і називали турецький барабан. Гучні звуки цього барабану Моцарт дуже дотепно вплів у мелодію свого «Рондо в турецькому стилі».

Слухання музики

Учитель. Послухайте «Рондо в турецькому стилі» та дайте відповідь на запитання

• Яке враження справив на вас цей твір?

Слухання «Рондо в турецькому стилі» В. А. Моцарта

Вокально-хорова робота

Учитель. Такі самі сонячні, світлі інтонації ми зможемо відчути у пісні сучасної композиторки Н. Май її та дайте відповідь на запитання, т Яке враження справила на вас ця пісня?

Слухання пісні «Веселка» Н. Май

Розспівування

Розучування пісні «Веселка» Н. Май

Робота над літературним та музичним  текстом пісні (визначення структури   мелодії, руху кожної фрази)

3. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Підбиття підсумків уроку

Учитель. Я сподіваюсь, що ви переконались у тому, що справжню музику об'єднують людяність, краса та щирість, саме тому ми можемо розуміти навіть ті почуття, які були втілені у музичних творах далекого минулого.

Усі, хто досліджував життя і творчість Вольфґанґа Амадея Моцарта, намагалися розкрити глибину і красу його музики, розповісти про його геніальне обдарування, про його яскраве, цікаве, проте сповнене важкою працею і прикрощами життя.

У своїй книзі «Музика та її представники» російський композитор Антон Рубінштейн написав: «Вічне сонячне світло в музиці, ім'я твоє — Моцарт».

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Дібрати матеріал за темою «Ушанування пам'яті В. А. Моцарта».

Учні виходять із класу під музичний супровід («Рондо в турецькому стилі» В. А. Моцарта).