Зберігаємо спокій. Віримо в ЗСУ. Разом до перемоги! 🇺🇦

Розробка уроку на тему: " Виникнення українського козацтва"

Про матеріал
1) Вчити учнів пояснювати та застосувати поняття і терміни: «магнати», «низове» та «реєстрове» козацтво, «Запорізька Січ», «клейноди», «козацька республіка», «національно-визвольний рух». 2) Визначати причини, сутність та наслідки основних явищ і подій періоду. 3) Формувати громадянську компетентність учнів.
Перегляд файлу

Пріщенко О.Л., спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, «учитель-методист»  КЗ опорний заклад загальної середньої освіти «Сузір’я» Оріхівської міської ради Запорізької Області

 

Розробка уроку. Історія України 8 клас

Тема: «Виникнення українського козацтва»

 

Мета:

         1) Пояснювати та застосувати поняття і терміни: «магнати», «низове» та «реєстрове» козацтво, «Запорізька Січ», «клейноди», «козацька республіка», «національно-визвольний рух».

  2) Визначати причини, сутність та наслідки основних явищ і подій періоду.

  3) Формувати громадянську компетентність учнів.

 

Тип уроку: Урок вивчення нового матеріалу.

 

Обладнання: Ілюстрації, плакати із зображенням клейнодів. 

Виготовлені козацькі клейноди: булава, прапор, бунчук, печатка.

 

План уроку

 

  1. Організаційна частина.
  2. Вивчення нового матеріалу.

1. Тема, мета, очікувані результати.

2. План уроку.

2.1. Виникнення українського козацтва.

2.2. Історія козацького руху.

2.3. Козацькі звичаї і традиції.

 

Епіграф уроку

 

Було колись в Україні – ревіли гармати.

Було колись – запорожці вміли панувати!

Панували, добували, і славу, і волю – 

Минулося, осталися, могили по полю!

   Т. Г. Шевченко

 

 

Хід уроку

 

  1. Організаційна частина.
  2. Мотивація навчальної діяльності.

(На фоні гри бандури звучать слова Д. Яворницького у виконанні вчителя).

«Багатостраждальна Україна… Скільки сумних і веселих спогадів зринає у моїй уяві при одному цьому слові.

Так-бо, тут де не ступи всюди натяк на славне минуле наших предків. Скільки ж то було тут великих і славних героїв! Скільки лунали в повітрі волання і стогони переможених та пісні і вигуки переможців! А скільки разів землю поливала кров християнська, засівали кістки людські! І це було вже на світанку її історичного існування, за того часу, що називають до татарськими. Великий морок обліг тоді нашу Україну. Та після довгих років страждання у її надрах зародилась і виросла могутня сила. Міцне тілом, могутнє духом низове лицарство, мов буря, носилося степами, морськими хвилями і всією просторою Україною, всюди залишаючи кривавий слід і всюди страшною помстою віддячуючи ворогам дідівської віри та свого народу, - татарам, туркам та полякам. І гриміла слава козацька по далеких країнах і надихала народних співців славних подвигів козацьких, які донині зберігають пам’ять про них у своїх думах та піснях.»

 

II. Вивчення нового матеріалу.

 

 

  1. Повідомлення теми та мети уроку.
  2. Сприйняття й усвідомлення нових знань.

 

2.1. Виникнення українського козацтва.

 

  1. Бесіда

 

  • Хто такі козаки?
  • Чи всі могли стати козаками?
  • Як приймали на Січі в козаки?
  • Які звичаї і традиції козаків вам відомо?

 

  1. Перегляд презентації «Виникнення українського козацтва».

 

Учень.

Після татарського нападу в XIII ст. Україна лежала пусткою аж трохи не до Києва й Остра, а по правім боці Дніпра – до Канева. З давніх- давен

цей край потерпав від того, що не має визначених прикордонних кордонів, що служили б обороною. Український народ жив, як тая чайка при битій дорозі.

Великі розкішні степи, що звалися Дике Поле, були в руках кочової орди, що випасала в степу свої табуни та отари та нападала на оселі.

Литовсько-Польська держава не мала сили боронити цей край від орди і люди самі дбали про оборону. Вони зосереджувалися навколо замків: Канівського, Черкаського, Брацлавського та ін. Звідти ходили в степ на здобич, билися з татарами та іншими кочивниками. Ці люди почали називати себе козаками.

 

Учениця.

Людей, що ходили в козаки дедалі більшало. У степу ставало безпечніше від татар і люди селилися вже далі в степ, де тепер місто Чигирин, понад Сулою i Пслом.  Вільний степ, вічна війна з ордою, манили до себе сміливих відважних людей. Сюди тікали з Волині, Галичини, Київщини.  Між козаками були і шляхтичі, яким подобалося жити в степу і воювати з ордою.

 

Учень.

Перші згадки про козаків України зустрічаємо в документах наприкінці XV ст. У 1492р. тодішній кримський хан нарікає, що кияни і черкасці розбили татарський корабель. Та певніші й докладніші історичні дати про козаків маємо 1550 р.,  коли козаки, осіли першим кошем на Дніпрі і обрали єдиного кошового.

 

Учениця.

Запорожці вибирали раз на рік свого кошового отамана, військового суддю, писаря, курінних отаманів.  Рада козаків збиралася щороку у перший день січня.

Після обіду, литаврист за наказами кошового давав сигнал.  Кошовий брав прапор і ніс його до церкви на майдан. Зачувши литаври всі козаки збиралися разом.  Литаврист повторював сигнал тричі. Кошовий виходив зі   своєю булавою, генеральний суддя – з печаткою, писар – з чорнильницею, ад’ютант – з малою булавою. При їхній появі били у литаври. Вони сідали без шапок.

2.2. Історія козацького руху.

 

(Подальший хід уроку продовжується з участю одягнених в українські костюми учнів, які виконують роль козаків).

 

1. Інсценізація «козацькі вибори».

Учень – кошовий.

Парубоцтво, цього дня ми святкуємо оновлення року.  За нашими давніми звичаями ми маємо сьогодні розподілити землю і ріки.  Розділяємо землю на стільки частин скільки є куренів.  Перемішаємо жеребки і кожен курінь тягне один з них. (Подає шапку з жеребками учням і ті  дістають звідти жеребки).  Парубоцтво, оскільки ми сьогодні святкуємо оновлення року, то ви, можливо, бажаєте, наслідуючи наші давні звичаї, подякувати вашій давній старшині і вибрати нову?

Учень-козак.

Ви добрі, сміливі, панове, керуйте нами і далі!

           Учень.

Якщо козаки захотіли змінити свого кошового, вони діяли так: кошовому оголошували, що він має залишити свою посаду.

 

         Учень-козак.

         Покинь своє кошів'я, пане Іване, бо ти вже козацького хліба наївся!

         Учень-козак.

         Іди собі геть, поганий сину, ти для нас не подобний!  Поклади свою булаву!

          Учень-козак. (звертається до ад'ютанта,  судді та писаря,  яких козаки не хочуть перебирати).

          А ви, добрі пани,  керуйте нами й далі!

(Ад'ютант, писар, суддя  вклоняються, сідають на місце. Учні-козаки продовжують вести урок.  Між ними відбувається діалог).

          Діалог між козаками.

- Хто буде нашим отаманом?

- Кого будемо обирати?

- Петра! Івана! Миколу!

- Нехай він буде кошовим,  він сильний,  мов тур!

- Сильний тілом та слабкий головою!

- Василя!  Василя!  Він розумний,  хоробрий і справедливий!

- Гаразд.  Хай буде Василь- батьком нашим!

(Учні-козаки  підходять до учня-кошового, пхають його в спину за козацьким звичаєм,  ведуть під руки).

Учень-козак.

Та йди вже, йди, поганий сину. Ми потребуємо тебе!

Учень-козак.

Ти повинен стати нашим паном і батьком!

(Учні-козаки тричі підносять булаву учневі-кошовому,  той відмовляється прийняти і тільки за третім разом бере булаву,   вклоняється козакам  за старим звичаєм).

Учень.

Тоді литаврист бив у литаври,  декілька козаків брали трохи землі, розводили снігом або водою і мазали новому кошовому обличчя.

(Далі урок ведуть учні у ролі кошового і писаря.  Вони сидять за столом.  На столі лежить хлібина на рушнику,  булава,  козацька люлька,  шапка,  стоїть чорнильниця,  у писаря за вухом, за козацьким звичаєм — ручка-перо).

Учень-кошовий.

Поведу таку я річ:

Що ви знаєте про Січ.

Про нашу славну Україну?

Розкажи усім нам, сину?

Учень.

За порогами на Дніпра козаки мали добрі сховища. Запорожці мали свій городок, що звався Січ.  У Січі жило вибране начальство-козацька старшина та зберігались грамоти, скарбниця, військові човни, була церква.

До Запорожжя приходили хто хотів, і всякого приймали, коли він був християнської віри, виконував звичаї і постанови запорожців. Усі козаки звалися товаришем такого-то куреня.

Старші козаки, що давно вже служили у війську і добре знала запорізькі звичаї, брали собі в науку молодого козака, якого називали джурою.

Учень-козак (читає на другому аркуші козацьку грамоту).

Новоприбулий козак повинен пройти усі випробування, що охоплювали 7 років навчання, протягом яких він повинен був: богу добре молитись; на коні реп'яхом сидіти; на шаблю добре рубати і одбиватись; з рушниці зірко стріляти; списом добре колоти.

         Після такого курсу проводилися випробування-іспит, до завдання якого входило: вміти пити горілку; подолати пороги на човні; ходити над прірвою; приборкати необ'їждженого коня.

Здолавши це, джура доставав право брати участь у поході, а після походу вважався запорізьким козаком.

Учень.

Офіційне зачислення в козаки здійснювалися через обряд прийому.

Новачок, який пройшов усі випробування, звертався до курінного отамана, хрестився, кланявся йому і просив прийняти у товариство.

Отаман звертався до кухаря куреня, і коли той погоджувався, новачок оплачував кухареві певну суму грошей і мусив привести на обряд поручителів — бувалих козаків, котрі добре знали його.

Рішення урядової комісії затверджував кошовий отаман.

Головною подією обряду було перейменування джури, що означало: новий козак відмовляється від свого минулого, зобов'язуючись свято дотримуватись безшлюбності.

Учень.

Офіційне зачислення в козаки закінчувалося святом, на якому запорожці змагалися у силі, кмітливості та відвазі. Віднині джура ставав повноправним товаришем у своєму курені.

Учень-кошовий.

Козаки - це вільні люди!

Козаки - безстрашні люди!

Козаки  - борці за волю,

За народну щасливу долю.

          Учень.

Боплан, французький військовий інженер, у своїй книзі "Описание Украины" писав: "українські козаки — хоробрі, загартовані у боротьбі, завжди готові по першому наказу виступити в поле. Не можна надивуватися, з якою сміливістю вони перепливали море.

Козаки з природи сильні і рослі. Більша частина залишає свої голови на полі честі".

2.3. Козацькі звичаї і традиції.

 

  1. Бесіда.
  • Що цінували козаки понад усе?
  • Чим найбільше дорожили?
  • Чи відрізнявся козак зовнішнім виглядом від інших людей?
  • Без чого не міг обійтися козак ні вдень, ні вночі?
  • Чи були у козаків свої святині?

(Демонстрація ілюстрацій з книги Д. Яворницького "З Української старовини").

Учень.

У козаків були свої святині. Це клейноди. До них належали: гербова печатка, литаври, булава, бунчук, прапори, корогви. Ще з XII ст. відомо, що наймаючи козаків для воєнних походів, чужоземні монархи дарували їм клейноди, які пізніше залишались і використовувались козаками.

У 1655 році після зняття облоги Львова, за Богданом Хмельницьким несли не лише його білий прапор з родовим гербом, а й 34 прапори з гербами українських земель. Користувались різнокольоровими гербами, які визначали приналежність до полку, сотні, куреня. На них були зображені хрести, місяць, сонце, зброя. Прапори куренів та паланок були в основному малинового кольору із зображенням святих або хреста.

Корогва була для морських походів білого кольору із зображенням Святого Миколая.

          Учениця.

Булава була відома ще за кам'яного віку і знана як дерев'яна або металева зброя, яка згодом стала символом найвищої влади у козацькому війську. Офіційно запорожцям її вперше передав Стефан Баторій.

Булава — це палиця з горіхового дерева довжиною 50- 60 сантиметрів.  Із срібного чи золоченого металу виготовлялась куля, що прикрашалась коштовним камінням, гербом. Булава була завжди на видному місці під час переговорів — у руках гетьмана, під час виборів — на столі.

          Учень.

Бунчук — це держак 2- 3 метрів, увінчаний кульою з пасмом кінського волосся та червоним мотузком. Бунчуки козакам вперше офіційно надав польський король Стефан Баторій у 1578 році як знак звитяги. З того часу перед гетьманським бунчуком схиляли полкові козацькі прапори, як перед атрибутом гетьманської влади.

          Учениця.

Відома давня печатка — козак з шаблею без самопала - з 1596 року. У книзі Саковича "Вірші на жалісний погреб шляхетного лицаря Петра Сагайдачного", виданій у 1622 році, вміщено гравюру козака з самопалом. Цей малюнок став гербом війська запорізького і фігурував на печатках гетьманів.

Козацькі клейноди заборонила Катерина II у 1764 р., а остаточно відібрала у 1775 році після зруйнування Запорізької Січі.

          Учень.

Козаки мали звичай насипати кургани або пагорби, щоб сховати в них тих, хто чимось відзначився за життя: відвагою, безстрашністю, мужністю. Для тих, хто загинув за Батьківщину, споруджували таку могилу навіть тоді, коли тіло не було знайдено.

          Учениця.

Кожен запорізький козак мав рушницю, алебарду, шаблю. Дехто мав пістолі. Вони самі виготовляли зброю на Січі, а порох і кулі купували в Польщі та Малоросії, або виготовляли самі. Після військового походу козаки замочували свою зброю в розсолі, щоб не манила в бій.

 

За що карали козаки своїх побратимів?

 

          Учень.

Злочин проти натури вважався й карався як найбільший серед усіх. Тих, хто на цьому піймався, прив'язували до стовпа, як злодія, і вони гинули під ударами, які діставали від кожного, хто мимо них проходив.

          Учениця.

Боржника, який відмовлявся, або був неспроможний платити, прив'язували до гармати на майдані до тих пір, поки він не розрахується, або не знайде викуп за себе.

Дуже карали тих, хто продав що-небудь, дорожче за визначену ціну. Кошовий або отаман дозволяли козакам пограбувати винного. Козак, який був вбивцею іншого козака, лягав на труну вбитого і його ховали живим.

Якщо вбивця був сміливим і його дуже любили всі, він міг уникнути смерті за спільної згоди.

Учень. Козака, який щось украв в іншого, прив’язували до стовпа на ринковому майдані і він залишався там доти, доки не віддасть вкрадене або не заплатить утричі більше його вартості. Потім лишався там ще три дні. Якщо він крав не перший раз або крадіжка була велика, то після того, як він вистоїть під стовпом, його вішали на ньому. Коли він стояв прив’язаним біля стовпа, до нього юрбою ходили козаки і били палицями, і лаяли. Чимало таких нещасних помирало від ударів. (Демонстрація слайдів).

Учениця. Народ український дивився на військо запорізьке як на свою народну силу, що має визволити народ і віру православну від неволі й знущання. В  кінці XVI ст. козаки уславились походами на Крим і Туреччину, брали Очаків, Козлов у Криму. Випливали в море на чайках, нападали на турецьку столицю Цареград. Козаки вважали своїм обов’язком воювати з усіма ворогами свого народу.

          Учень-кошовий.

Памятайте, друзі, брати,

Як воля кувалась.

Як царі й султани кляті.

З козаків знущались.

Воля кров’ю умивалась.

А спала на купах,

На козацьких вольних трупах,

Окрадених трупах.

             Учень-писар.

Лиха ж отчий край зазнав – 

Не бажаємо нікому!

Людолов нас чатував,

Щоб позбавить свого дому.

Бранців до галер кували,

Ржею злобу пожирали.

Шляхта нас вогнем пекла,

На тортури прирекла.

Рабства каламутну ніч

Переборювала Січ.

Козаків боялись зайди,

Бо була в них сила правди.

              Учень-кошовий.

Присягайте, що Вкраїну

Будете любити,

Що віллєте в неї силу,

Щоб розвеселити,

Щоб козацькому роду

Не було переводу – 

Присягаєм на вірність

Вітчизні й народу.

 

  1. Підведення підсумків уроку

 

  1. Бесіда.
  • Яку роль відіграло козацтво у боротьбі за незалежність нашого народу?
  • Яких вершин досягло козацтво у системі правління, політиці, економіці, розвитку духовної культури?

 

  1. Слово вчителя.
  2. Домашнє завдання: підібрати прислів’я і приказки до теми уроку.

 

 

docx
Додано
22 листопада 2020
Переглядів
531
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку