Розробка уроку "Наш край наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст."

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ.  9  КЛАС.

Тема  уроку: Наш  край наприкінці XVIII - у першій половині   XIX ст.

Мета уроку: охарактеризувати особливості адміністративно - територіального, економічного та культурного розвитку рідного краю наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст., розвивати вміння учнів аналізувати та узагальнювати історичний матеріал,  працювати  з  різними джерелами  інформації, залучити учнів до вивчення історії рідного краю.

Тип уроку:  вивчення нового матеріалу.

Форма проведення: віртуальна подорож.

Обладнання:   карта  Харківської губернії початку ХIХ ст., роздатковий матеріал, ноутбук, проектор.

Хід уроку.

«Пізнай свій край… себе, свій рід, свій народ, свою землю — і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності.

Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, із тієї стежини вже рушили у життя твої нащадки. І також будеш ти».

Г. Сковорода

I. Організаційний  момент.

II. Мотивація.  Вступне слово вчителя.

   Плин нашого життя, як річки течія. А кожна річка бере початок з невеличкого джерельця. Щоб не міліли ріки – чистити треба джерела. Щоб жити сьогодні - треба знати вчорашній день.

   Нашим гостям теж буде цікаво знати: хто ми ? чиїх нащадків діти?

III. Представлення теми уроку.

    Слово вчителя. Пропоную всім сьогодні цікаву віртуальну подорож під назвою «Наш край наприкінці XVIII - першій половині  XIX ст.»

Учасники подорожі:

Гості - екскурсанти.

Учні – дослідники - краєзнавці.

Вчитель – координатор дій дослідників.

Завдання для гостей: оцінити роботу  дослідників, визначити кращих.

Завдання учням: показати свою ерудицію, толерантність, гостинність.

Хід екскурсії:

Зупинка №  1.

«Адміністративно-територіальний   поділ краю   наприкінці XVIII - першій половині ХIХ ст. Становище населення краю».

   Повідомлення експерта - «картографа» (випереджувальне завдання). Робота з картою.

«Картографічна  розминка»

1. До складу яких держав входили українські землі XVIII - на початку  ХIX ст.

2. Українські землі в складі Російської імперії мали назву....

3. Який існував територіальний поділ в нашому краї ?

4. Адреса нашої місцевості?

5. Центр губернії ?

6. Центр повіту?

     Робота з документом.

Документ № 1.

   У першій половині XIX століття відбувається ін­тенсивний розклад феодально-кріпосницької систе­ми. Примітивні знаряддя праці та відсутня система землеробства зумовлювали низьку врожайність сільськогосподарських культур.

  Урожай зернових з десятини (десятина - 1,09 га) в Сумському повіті становив 30 - 35 пудів (пуд - 16 кг).

Постійними супутниками селян були неврожаї. Так, у 1834, 1839 і 1840 роках від голоду постраждала значна частина мешканців Сумського повіту.

Більше 60 відсотків землі в Сумському повіті на­лежало поміщикам. Великі поміщицькі маєтки в по­віті мали лише полковник Бутурлін (15 тис. дес.) та князь Голіцин (9,5 тис. дес.).

Поміщицькі селяни мали на одну ревізьку душу (чоловіче населення) в середньому біля 3 десятин землі.

А для покриття всіх потреб селянської сім’ї повинно бути щонайменше по 5 десятин землі на душу.

 Становище селян було надзвичайно тяжким, адже царське законодавство надавало поміщикам виключ­не право на працю, майно й особу селянина.

Помі­щики на свій розсуд встановлювали кількість днів панщини. Селяни села Хотінь, наприклад, працю­вали на панщині 5-6 днів на тиждень.

Кріпосні селяни виконували багато державних повинностей.

Другу групу селян становили державні. До категорії державних селян відносилися мешканці Верхньої Сироватки, Нижньої Сироватки, Стецьківки та Великої Чернеччини.

Селяни зазначених населених пунктів також страждали від малоземелля. Держава обтяжувала цю категорію селян різноманітними гро­шовими та натуральними повинностями. Вся сума грошових повинностей господарства державного се­лянина, в якому були три ревізькі душі, становила 10-17 карбованців.

Запитання:

1. Назвіть основні ознака кризи феодальних відносин в нашому краї.
2. Охарактеризуйте рівень життя простих селян

Зупинка № 2.

«Особливості економічного життя нашого краю в ХIX столітті».

Слово вчителя. В умовах розвитку капіталістичного укладу відбу­вається поступовий розвиток промисловості. Сум­ський повіт у першій половині XIX століття стає одним із найбільш розвинутих у промисловому від­ношенні в Харківській губернії.

Промислові підприємства будувалися в основному в селах. Таке розташування обумовлювалося помі­щицьким підприємництвом, селянськими промисла­ми, а також наявністю сировини в селах.

Ознайомлення з результатами дослідницьких робіт.

  Випереджувальне завдання.

1 група дослідників.

…Галузі харчової промисловості набули найбільшого поширення. Гуральництво переживало значне підне­сення. В умовах низьких цін на зерно горілка давала в 2-4 рази більший доход, ніж хліб. Крім цього, по­міщики використовували “барду” (відходи горілча­ного виробництва), відгодовували у своїх маєтках на продаж багато великої рогатої худоби…

Винокурні працювали в Бездрику, Могриці, Стецьківці, Низах, Степанівці, Битиці, Іволжиному, Кияниці, Біловодах.

…З середини 1820 - х років з’являється і швидко на­бирає ваги нова галузь виробництва - цукроваріння. До реформи цукроварні будувалися переважно по­міщиками. Останні мали для цього всі можливості: робочу силу, ліс, землю для вирощування цукрових буряків. Прибутки від заводів нерідко переважали інші складові поміщицького господарства…

…Виробництво цукру потребувало родючих грунтів, лісових масивів, робочої сили. За цими показниками Сумський повіт, з майже 150 - тисячним населенням, виявився майже ідеальним…

…Дальшого промислового значення набуває борош­номельне виробництво. За даними 1836 року в Сумському повіті налічувалося 233 водяних млини і 211 вітряків…

2 група дослідників.

…Чільне місце в промисловому розвитку краю за­ймало виробництво сукна. У 1827 році в Юнаківці почала працювати суконна фабрика князя Голіци­на. У 1846 році на ній було вироблено продукції на 12250 крб. Фабрика була оснащена 20 прядильни­ми машинами по 40 веретен на кожній. У 1846 році на підприємстві працювало 286 дорослих кріпосних та 117 дітей…

…Суконна фабрика також була в Низах.

…Полотно виробляли на фабриках у Низах, Могриці. Діяло також три мануфактури з виробництва килимів в Юнаківці, Могриці, Хотіні…

Виробництвом селітри для військових потреб на Сумщині займалися давно.

Однією з найкрупніших селітрових мануфактур була Юнаківська. У 1827 році тут було виварено 5197 пудів селітри. Працювало на цьому підприєм­стві більше 180 кріпаків. Селітроварні у 1846 році працювали в Хотіні, Степанівці, Вільмах, Підліснівці, Терешківці, Токарях, Старому, Писарівці, Бездрику,       Заліз­няку, Руднівці.

Майже вся селітра відправлялася на Шосткинський пороховий завод.

Певного розвитку набуло в повіті і виробництво цегли. На 1861 рік у Сумському повіті працювало 24 таких заводи. Усі вони були невеликі й виробляли цегли у 1846 році на 200 - 400 крб.

Цегельні були в Терешківці, Юнаківці, Низах, Хотіні, Степа­нівці, Старому, Писарівці, Іволжиному, Олексіївці, Миколаївці, Капітанівці.

У Сумському повіті було налагоджено виробницт­во кахлів. Так, у 1846 році два кахельних заводи села Руднівки випустили продукції на 5500 крб.

3 група дослідників.

…Промисловість нашого краю була представлена і паперовим виробництвом. Найбільше паперове під­приємство у Сумському повіті було у селі Верхня Сироватка. Ця паперова фабрика почала працювати в 1825 році. У 1846 році папірня випускала продук­ції на 5400 крб., а в 1860 році - на 24 тисячі крб…

…Промисловий розвиток у Сумському повіті оде­ржали видобування крейди та виробництво вапна. Завод із виробництва вапна працював у Великій Чернеччині. Належав він державним селянам цієї громади.  У 1852 році на хуторі Вільшанка у помі­щика І. І. Линтварьова також почали виробництво вапна. Там працювало 15 чоловік…

У першій половині XIX століття в нашому краї посилюється антикріпосницький рух селян.

У 1823 році селяни села Рогізне відмовилися коритися по­міщику Линтварьову. Порядок у селі був відновле­ний після застосування сили.

У 1858 році селяни села Гудимівки відмовили­ся виконувати панщину.

Кріпаків села Олексіївки поміщиці Крамаренкової в 1859 році тільки силою війська примусили йти на панщину.

Рух селян у Таврію за волею охопив і Сумський повіт. У 1856 році більше 100 селян Пушкарівки, Тимофіївки, Юнаківки втекли на південь.

Запитання :

1. Охарактеризуйте  особливості  промислового  розвитку Сумського повіту в першій половині XIX cтоліття.
2. Назвіть головні чинники гальмування економічного життя в нашому краї.
3. Наведіть факти проявів  кризи феодально – кріпосницької системи та необхідності  проведення реформ?

Зупинка № 3.

«Культурний осередок Слобожанщини». Робота з інтернет –джерелом.

https://web.archive.org/web/20180923162912/http://library.sumdu.edu.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=275

      Олександр Паліцин (1749-1816) - просвітитель, поет, громадський діяч. Народився в с. Попівка біля Сум. Один із ініціаторів створення Харківського університету (1805) - першого в російській Україні. Його бібліотека складала близько 10 тис. томів, а колекція живопису та графіки, яку він збирав протягом багатьох років - понад 2 тисячі полотен італійських майстрів, німецьких гравюр, старовинних російських ікон. Під впливом відомого просвітителя, поета і архітектора навколишні поміщики починали купувати книги, картини й навіть займатися перекладами з французької. Прихильник французької літератури, він перекладає Руссо, Де Ліля, Сен Ламберта, створює кілька власних поезій, а в 1807 році друкарня Харківського університету випускає «Слово о полку Ігоревім» в перекладі Олександра Паліцина.

     Серед споруд, які проектував Олександр Олександрович, є кілька прекрасних кам'яних церков та особняків: церква Іоанна Предтечі в с. Штепівка, церкви в Верхній Сироватці та Юнаківці. У Сумах за його проектом побудовано споруду на території Басівського парку. Цій будівлі вже понад 200 років Олександр Паліцин є засновником просвітницького гуртка «Попівська Академія». У 1993 році вона відродилася і отримала назву «Паліцинська Академія».

Запитання:

1. Хто був засновником просвітницького гуртка «Попівська Академія»?
2. Якою була роль Олександра Паліцина у громадському та культурному житті нашого краю?

Зупинка № 4.

«Цікаві сторінки історії рідного села»

     Слово вчителя. До наших днів дійшло 3 досить коротких повідомлення про Терешківку  та її жителів: «по сведениям 1854 року число жителей -1734 человек обоего пола (855 мужского населения), 302 двора, церковь православная».

Друге повідомлення свідчить про збудовану церковно-приходську школу та навчання в ній 40 хлопчиків та 4 дівчаток. В школі викладало 2 вчителя. В третьому документі читаємо: «Первый храм в Терешковке построен был, вероятно, Андреем Кондратьевым и следует не позже 1800 году» - так засвідчує державний документ освяченого кам’яного храму на честь святого Іоанна Предтечі в 1818 році. Другий храм побудував Іван Степанович Кондратьєв...»

V. Закріплення вивченого матеріалу:

Яке ж місце  в історії України займав  наш край наприкінці XVIII - у першій половині   XIX століть?

       Перевірка засвоєних знань..Тестування.

VI. Підсумки  уроку.

     Визначення кращих дослідників уроку.

     Підсумовуюче слово вчителя.   

Кожна  людина  повинна  знати  свій рід,  своє коріння, витоки  національної  культури. Надзвичайно   важливими  для народів  є  їх  історична  пам'ять, духовний  зв'язок поколінь.

Історія -  це  буття  людства, і починається  воно з малого.

Для кожного  з нас  найдорожчим  є  близьке  і рідне. І кожен  з нас, не помічаючи  того сам, творить  історію.

VI. Домашнє завдання.

      Скласти кросворд на тему «Меценати Сумщини».