Розробка уроку "Походження людини"

Тема уроку. Походження Людини. Докази походження.

Вид. Критерії виду. Рушійні сили антропогенезу.

Місце людини в системі органічного світу

 

                                                       Девіз уроку

 

Людиноподібні мавпи (горила, шимпанзе) –

                                         це наші предки, а скоріше рідні, або двоюрідні брати, які зберегли більше рис спільного предка.

Ч.Дарвін “Походження людини і статевий добір”

 

 

 Мета уроку: розширити знання про вид як таксономічну одиницю, критерії виду, сформувати поняття про людину розумну як біологічний вид, про природне походження людини, розкрити рушійні сили антропогенезу; розкрити основні етапи еволюції людини, вказати на їх якісну спорідненість у порівнянні з еволюцією тваринного світу.

Основні поняття і терміни: Людина розумна – біологічний вид, критерії виду (морфологічний, фізіологічний, біохімічний,, екологогеографічний, цитогенетичний), популяція, антропогенез, біологічні фактори (мінливість, спадковість, боротьба за існування, природний добір), гомологи, рудименти, атавізми; соціальні фактори (праця, суспільний спосіб життя, мова, мислення, свідомість), стадії розвитку людини; найдавніші люди; древні люди; перші сучасні люди.

Обладнання: таблиці з загальної біології до теми «Походження людини». Презентація «Походження людини»; скелети людини, кроля, кажана, голуба, ящірки, жаби; інструктивні картки, таблиці: «Основні риси, що вказують положення людини Homo sapiens у системі тваринного світу»; «Рудименти й атавізми в людини», портрети: К.Лінея, Ж.Б.Ламарка. Ч.Дарвіна; підручник «Біологія» 9 клас (Н.Ю.Матяш, М.Н. Шабатура); книга І.Б.Люрин, В.С. Уткін «Як розвивалося життя на Землі», вірші: Л.Кара «О природе вещей» та «Когда Господь взялся за созиданье».

 Хід уроку.

І.       Евокація

Розминка.

1.              Я Людина, бо …
2.              Я Людина і тому …
3.              Я Людина, і в мене …

                  Експрес-тести.

1.     Наука, що вивчає будову організму, його органів та систем, – це:

а) фізіологія; б) психологія; в) анатомія.

2.      Наука про будову та функції клітин – це:

а) цитологія; б) ембріологія; в) гістологія.

3.      Наука, що вивчає функції цілісного організму, окремих клітин, органів та їхніх систем – це: а) фізіологія; б) анатомія; в) гігієна.

4.      Будову і функцію тканин вивчає:

а) біофізика; б) фізіологія; в) гістологія.

5.      Наука, що вивчає хімічні процеси в живих організмах – це:

а) біофізика; б) біохімія; в) генетика.

6.      Назвіть чинник, що сприяє здоров’ю людини:

а) куріння; б) фізична культура.

    Учитель.  На протязі вивчення теми ми намагатимемося дати відповідь на запитання: “Хто ми?”, “Які ми?”, “Чому ми такі, які є?”.

Хто ми?

Учень. Ми – живі істоти. Наше тіло складається з клітин, в яких знаходяться хромосоми. В хромосомах містяться гени, які визначають всі наші спадкові ознаки. У процесі ембріогенезу людина повторює всі етапи філогенезу. Зародок на четвертому тижні подібний до зародка риб: має зябра, двокамерне серце, одне коло кровообігу. Людина – представник царства Тварини.

Учитель.  Завдання. В одному з німецьких зоопарків на одній з кліток висить напис: “Найстрашніший звір на Землі”. Коли цікаві відвідувачі заглядають за огорожу, то бачать … себе – там встановлено дзеркало.

Поясніть цей вислів з погляду:

–       еколога;

–       директора зоопарку;

–       звичайного школяра.

Відповіді учнів.

Учитель. Яке ж систематичне положення Людини?

   Питання про таксономічне положення людини вперше було поставлене на наукову основу в середині 18 ст., коли К. Ліней включив людину в систему тваринного світу. Він об'єднав людей з мавпами в один ряд приматів. Пізніше питаннями систематики людини займалися Р. Гекслі, Е.Фогт, Ч. Дарвін і багато інших науковців.

   У наш час розроблено декілька класифікацій ряду приматів.  Одна із них (виділяється лінія, що веде до людини): 

домен - евкаріоти,

царство – тварини,

підцарство - багатоклітинні, 

тип – хордові,підтип – хребетні,

клас– ссавці, підклас - живородні, 

родина: великі людиноподібні мавпи,    підродина :  великі африканські мавпи – гомінін, людина).

рід -  Homo або людина. До складу роду людина входить 1 вид- Homo sapiens або людина розумна. Вид має 2 підвиди: людина розумна давня та людина розумна розумна.

  Чому людину відносять до біологічного виду? Спочатку пригадайте, що таке вид, які критерії виду?

Учень 1. Вид – це біологічна одиниця.

Учень 2. Вид – це сукупність особин, подібних між собою за будовою. Процесами життєдіяльності, вимогами до умов існування, які вільно схрещуються між собою в природних умовах, дають плідних нащадків і населяють певну територію.

Учень 3. Вид – велика група особин, які володіють спадковою подібністю морфологічних, фізіологічних та біохімічних особливостей, здатні до відтворення і підтримки своєї чисельності, пристосовані до певних умов життя і займають у природі певну область – ареал.

Учитель. Будь – яке із цих визначень є правильним. Назвіть критерії виду.

Учень 4. Виходячи із останнього визначення, то це: морфологічний, фізіологічний та біохімічний.

Вчитель. Так, але це ще не весь перелік. У природі види відрізняються за сукупністю ознак, які називають критеріями виду.

Розрізняють критерії виду: морфологічний, фізіологічний та біохімічний, екологогеографічний, цитогенетичний. Перегляньте відеофільм «Вид. Критерії виду» і заповніть схему «Критерії виду», додаток 1.

У природі усі види ізольовані один від одного. Однак особини кожного виду всередині ареалу розташовані нерівномірно (є місця придатні і непридатні для існування). Тому всередині ареалу вид розпадається на більш дрібні одиниці – популяції. Популяція – природна сукупність особин одного виду, які вільно схрещуються, дають плідне потомство, займають певне місце в ареалі виду і певним способом ізольовані від подібних угрупувань цього самого виду.

Особини однієї популяції більш схожі одна на одну, ніж особини різних популяцій одного виду, додаток 2.

 

Повідомлення теми і визначення мети уроку

 

 Вчитель. Ми живемо в досить цікавий час. Велика кількість інформації, самої різноманітної, часто самої протилежної, можна побачити на телеекранах. Велика кількість сенсаційних повідомлень, в тому числі неправдивих, антинаукових можна прочитати на сторінках газет, журналів. Реставрація капіталізму привела до посилення впливу церкви на свідомість людей. Церква має свої телеканали, суботні передачі виходять у зручний для людей час, видається маса релігійної літератури, церква намагається проникнути у світське життя, в тому числі і в освіту. Знову різко посилюється критика на теорію еволюції Ч. Дарвіна. І наша тема сьогоднішнього уроку «Походження людини» є спробою якось відреагувати на ці явища. Давайте назвемо проблеми, які ми маємо вирішити на протязі уроку, Ваші думки.

Учні 1. Розглянути докази походження людини від тварин.

Учень 2. Виявити подібність і відмінність між людиною і людиноподібними мавпами.

Учень 3. Визначити місце людини в системі тварин.

Учитель. Отже, мета нашого уроку: розширити знання про вид як таксономічну одиницю, критерії виду, сформувати поняття про людину розумну як біологічний вид, про природне походження людини, розкрити рушійні сили антропогенезу; розкрити основні етапи еволюції людини, вказати на їх якісну спорідненість у порівнянні з еволюцією тваринного світу.

 

ІІ етап уроку. УСВІДОМЛЕННЯ (фаза вивчення нового матеріалу)

 

        Учитель. Походження людини  – антропогенез здавна виникає зацікавлення у науковців та філософів. Ще в Давньому Риму філософи відзначали схожість людини та мавпи, до чого сучасна наука прийшла тільки у  другій половині XIX ст. Проте у часи Античності та Середньовіччя домінували релігійні уявлення на походження людини. У різних культурах чи релігіях по різному трактували походження людини, але всі вони у сходилися у єдиному твердженню, що людину створив Бог, боги, або інші надприродні сили.

З XVIII ст. європейські філософи та учені, такі як Карл Лінней та Жорж Бюффон заговорили про походження людини від мавпи, але вчені ще не зробили на той час наукового обґрунтування своїх гіпотез.  У  1859 р. Ч. Дарвін видає роботу «Походження видів» в якій вперше науково обґрунтовано теорію походження людини еволюційним шляхом.

На сьогоднішній час існують декілька основних груп теорій походження людини. Коротко зупинимося на основних із них:

1.     Походження людини від тотему. Ця версіє не є науковою, її науковість навіть не обговорюється, але сьогодні на Землі існує велика кількість первісних народів, яка до сих пір вважає, що людини походить від спільного предка – тотему – тварини, рослини, чи навіть явища природи. Цікавим є те, що існує віддалена схожість з версіями про походження людини від мавпи, первісні народи як би інтуїтивно відчували походження людини від тварини.
2.      Божественна теорія походження людства або Креаціонізм (Теорія Розумного Створення або Розумного Замислу). Ця група теорій містить дуже багато інтерпретацій, зупинимося лише на самих основних. Прихильники Ортодоксального Креаціонізму вважають, що описання творення людини повністю відповідає тексту Святих Писань – Біблії, Корану, Танаху та інших. Теорія Розумного Замислу говорить, що людину та світ створив Бог, але Святі Писання не є підручниками з історії, і тому творення людини описане там потрібно сприймати алегорично. Цікаво, що ще Отці Церкви IV – VIII ст. не відносились до подій описаних в книзі Буття буквально, так само пояснювали Тору рабини та мусульманські богослови Коран. Божественна теорія походження не є науковою, вона більше належить до царини богослов’я та філософії.
3.      Теорія Позаземного втручання. Якщо сьогодні теорію Походження людини від тотему розглядають як зародки наукового пізнання, Божественну як ненаукову і яку практично не можна довести, то Теорію Позаземного втручання однозначна відносяться до пара наукових концепцій. За теорією Позаземного Втручання: людство – це або нащадки інопланетян, що прилетіли дуже давно на Землю, або люди це продукт інопланетної генної інженерії та ін. Суть дуже проста – людина стала людиною лише за допомогою Позаземного втручання.
4.     Теорія Еволюції. На сьогодні – це єдино обґрунтована наукова теорія. Як уже зазначалося вперше її обґрунтував англійський вчений Чарльз Дарвін (1809-1882) у своїй роботі «Походження видів». Чарльз Дарвін на основі багаторічних досліджень  та наукового досвіду в геології, біології та інших науках який був накопичений на середину XIX ст., дійшов висновку,  що людина є далеким нащадком людиноподібних мавп, які в процесів еволюції розвинулися у сучасну людину, рушійними силам цього процесу є природній відбір та невизначену мінливість. Існування еволюції було прийнято науковою спільнотою, ще за життя Ч. Дарвіна, а повністю його теорія  в допрацьованих формах була прийнятою у 30-х роках XX ст. Ідеї та концепції Дарвіна лягли в основу сучасної біології, саме на його працях тримається сьогоднішнє пояснення виникнення не тільки людства, але і взагалі життя на Землі. Суттєвим недоліком Теорії еволюції є її догматичність в сучасній науці, тобто перетворення її на релігійне вчення.

 

 

Вчитель. Одна з найцікавіших і найскладніших тем, які вивчаються в курсі загальної біології, - походження людини. Де, коли і як виник рід людський? Як він розселився по Землі?

          У минулому столітті в європейській культурі існувало дві відповіді: один дано в Біблії, інший - в теорії Чарльза Дарвіна. І хоча походження людини від мавпоподібних предків було одним з приватних наслідків дарвінівської теорії еволюції, природно, саме це питання - чи створений людина Богом або походить від мавпи - привернув увагу широкої публіки.
Чарлз Дарвін не заперечував існування Бога, проте вважав, що Бог створив лише початкові види, інші ж виникли під дією природного відбору. Альфред Уоллес, який прийшов до відкриття принципу природного відбору майже одночасно з Дарвіном, на відміну від останнього стверджував, що між людиною і тваринами існує різка межа щодо психічної діяльності. Він прийшов до висновку, що мозок людини не може розглядатися як результат природного відбору. Уоллес проголосив, що цей "розумовий інструмент" виник у результаті потреб його власника, і припускав "втручання вищого розумної істоти".

Людина  - це тварина, яка цікавиться своїм походженням. Інтерес до власного походженням властивий людині з глибокої давнини. Чим довше вчені вивчають палеонтологічну літопис, тим ясніше вимальовується картина перетворення мавпи в людину. Сучасні уявлення набагато складніше були викладені у  старих підручниках "єдино вірної" теорії, яку можна резюмувати словами Абрама Терца (Синявського): "Мавпа встала на задні лапи і пішла прямим шляхом".

Розпочнемо свої дослідження із вірша.

Когда Господь взялся за созиданье,
Так, чтоб Земля устойчивей была,
Он положил в основу мирозданья
Три черепахи, три кита и три слона.

Господь совсем не тратил время зря -
Он создал воду, создал небеса,
Он создал много разного зверья
И заселил бескрайние леса

В последний день, измученный в конец
И, видно, не предчувствуя беды,
Адама с Евой создает творец
И заселяет райские сады

Жизнь бьет ключом без края, без конца,
Живут и благоденствуют народы
И восхищенные гармонией Природы,
Возносят славу мудрости Творца!

Восход, закат- движение веков,
Под Солнцем мерно шар земной вращался,
Как вдруг из Англии, с туманных берегов
Могучий голос Дарвина раздался:

“Хочу быть с вами честным до конца,
Сказать всю правду, не боясь изъяна, 
Произошли мы все не от Творца,
А от какой-то древней обезьяны!”

Мир замер в шоке – как, не может быть!
Наверно, этот Дарвин был в угаре!
Не можем же мы все происходить,
Да, что вообще об этом говорить!
Не от Творца, а от какой-то твари!
Ну, посмотрите, разве не нахал!
Да, что вообще болтать об этом вздоре!
Ведь этот Дарвин нас уже достал
Каким-то бредом о естественном отборе!

Мои друзья! Вопрос не из простых!
Отбросим прочь ненужные сомненья,
Отбросим скептицизм, предубежденье,
И только ради истин золотых

За дело дружно с вами мы возьмемся!
У Госпожи Науки строгий нрав!
Без суеты, спокойно разберемся,
Быть может, этот Дарвин в чем-то прав!?

 З 1987 р., з моменту виходу в світ книги Ч. Дарвіна “Происхождение человека…”   пройшло вже багато часу. Але відголоски того шквалу емоцій, які виникли у Лондоні, можна спостерігати і в наш час.

 Група учнів провела власне розслідування, задаючи випадковим прохожим, працівникам школи єдине запитання: «Чи погоджуєтесь Ви з тим, що походження людини від спільних із сучасними мавпами предків? На чому базується Ваша віра чи чому Ви в це не вірите?

 Результати такого опитування:

Опитано	Так, вірю	Не вірю	Не має чіткої відповіді
27	8	14	5

 

 Як виявилось, це запитання складне, філософське, світоглядне.

  Причини того, що люди не вірять, з одної сторони, у відсутності знань, з другої сторони, в психологічній стіні, яку вибудовують люди за принципом: «Цього не може бути, тому, що цього не може бути ніколи». Консерватизм нашої свідомості дуже сильний, що до речі є одним із доказів нашого тваринного походження!

Світ розколовся на прихильників Ч.Дарвіна і на злих ворогів. Поки другі звинувачують вченого, то прихильники – відправились за доказами в Індонезію та Африку і пошуки увінчались успіхом, були знайдені викопні рештки. Австралопітек, пітекантроп, синантроп, неандерталець, кроманьйонець – ось філогенетичний ряд предків людини. Пошуки продовжуються і сьогодні.

Наскільки б було б спрощене завдання Ч. Дарвіна, якби він був знайомий з відкриттям Грегора Менделя – основоположника генетики. Так тривало до 1900 р. про це ніхто не згадував.

Дані генетики незаперечно підтверджують нашу схожість із шимпанзе – 98 % ДНК у нас однакова, і тільки 2 % роблять мавпу мавпою, а людину – людиною. Білки – практично однакові, груп крові у шимпанзе – 4, як і в людини, її можна переливати. Хвороби – поліомієліт, туберкульоз, грип – все як у людей.

 Щоб довести походження людини від тварини я пропоную виконати Вам кілька завдань, які Ви будете виконувати по групах. У Вас на столах завдання і все необхідне для його виконання:

1 група. Порівняйте скелет людини із іншими тваринами: кроля, кажана, голуба, ящірки, жаби і назвіть спільні риси, зробіть висновки.

2 група. Порівняйте скелет верхніх кінцівок людини, кроля, кажана. Знайдіть спільні риси, зробіть висновки. Додаток 3.

3 група. За таблицями «Кровообіг людини», «Кровообіг тварини» порівняйте будову, зробіть висновки. Додаток 4.

 4. група. За рисунком «Послідовні стадії розвитку ембріонів хребетних» встановіть схожість розвитку людини і шимпанзе, зробіть висновки. Додаток 5.

Відповіді учнів :

Група 1. Людина  є представником класу ссавців. Це пояснює схожість у будові скелета людини з іншими представниками цього класу. Вони складаються з однакових відділів: голови, тулуба (хребет і грудна клітина), верхніх і нижніх кінцівок (у тварин — передні та задні). І в людини, й у тварин скелети утворені подібно розташованими кістками.

Група 2. Передні кінцівки всіх хребетних: лапка кролика, крило кажана, ласти кита, лапи крота, рука людини  побудовані за одним планом.  Скелет кожного із цих організмів має плече, передпліччя, в якому дві кістки, кістки зап'ястка, п'ястка і фаланги пальців.

Скелет верхніх кінцівок складається із скелета плечового поясу, за допомогою якого кінцівки з'єднуються з тулубом (лопатка, ключиця), і скелета вільних верхніх кінцівок.

   Група 3. Рух крові по судинах називають кровообігом. Система органів кровообігу складається із серця і різноманітних за діаметром, будовою і функціями кровоносних судин. До кровоносних судин належать: артерії, капіляри і вени. Артерії - це судини, які несуть кров від серця до органів і тканин. Найбільша артерія  - аорта.  Артерії розгалужуються і переходять у капіляри. Капіляри - це найдрібніші кровоносні судини.

    З «артеріальної» капілярної сітки вода з розчиненими в плазмі крові речовинами витісняється у міжклітинний простір. «Венозна» капілярна сітка поглинає воду з міжклітинного простору. З «венозної» капілярної сітки капіляри збираються у дрібні судини - венули (найдрібніші вени). Збільшуючись у діаметрі, венули перетворюються на вени. Вени - судини, які несуть кров від органів і тканин до серця. Судини кровоносної системи утворюють мале і велике кола кровообігу. Така схожість у будові кровоносної системи свідчить про походження людини від тварин.

    Вчитель. Так, передні кінцівки всіх хребетних: лапка кролика, крило кажана, ласт кита, рука людини тощо  мають плече, передпліччя, в якому дві кістки, кістки зап'ястка, п'ястка і фаланги пальців. Вони побудовані за одним планом, проте відрізняються за виконанням функцій.

     Велику роль відіграло встановлення гомологічності органів. Гомологічні органи можуть виконувати різні функції і в зв'язку з цим дещо відрізнятися за будовою, однак побудовані вони за одним планом, з однакової кількості кісток, м’язів, нервів і кровоносних судин, розміщених за одним і тим же планом, і мають дуже схожий характер розвитку, розвиваються з одного і того самого зародкового зачатка. 

    Було виявлено, що молочні залози гомологічні потовим, щелепи ракоподібних — їхнім кінцівкам, шерсть ссавців — пір'ю птахів і лусці плазунів, зуби ссавців — лусці акул, частини квітки (маточка, тичинка, пелюстки) — листкам тощо.

    Крім схожості і спорідненості людини і тварини, на думку Ч.Дарвіна, підтверджується наявність атавізмів і рудиментів. Для доказу еволюції мають значення атавістичні органи, які були характерними для далеких предків і в нормі у сучасних організмів не трапляються. Природно, що такі ознаки пов'язані з філогенетичною спорідненістю. Атавізми (від лат. atavus — предок) — поява у окремих орга­нізмів даного виду ознак, які існували у віддалених предків, але були втрачені в процесі еволюції. Приклади атавізмів у людини: розвиток додаткових пар молочних залоз (полімастія), хвостовий придаток, густий волосяний покрив усього тіла людини, включаючи обличчя  (гіпертрихоз), кігті на окремих пальцях, дуже розвинуті ікла та інші. Виникнення атавізмів в онтогенезі особини пояснюється тим, що гени (і морфо-генетичні системи), відповіда­льні за дану ознаку, зберігаються в еволюції даного виду, але їх дія при нормальному розвитку блокується іншими генами (репресорами). Через багато поколінь в онтогенезі окремих особин з  різ­них причин блокуюча дія може бути знята й ознака виявляється знову. Іноді атавізм виникає при регенерації втрачених особиною органів. Атавізм може спостерігатися також при  затримці онтогенетичного розвитку якої-небудь ознаки на ранніх стадіях.

      У людини є велика група не функціонуючих, так званих рудиментарних органів.

     Рудиментарними називають органи, які втратили свої функції, але зберігаються у дорослих тварин. На відміну від атавістичних органів, які виникають дуже рідко, рудиментарні органи мають практично всі особини виду. Зазвичай вони наявні в зачатковому стані.

    У людини рудиментарними органами є: м’яз платизма (залишок підшкірної мускулатури, завдяки якій деякі люди можуть рухати вухами і шкірою голови ),  свідчить про те, що предки людини мали рухливу вушну раковину, маленька півмісячна складка у кутку ока (залишок мигальної перетинки добре розвиненої у рептилій), вушна раковина в цілому, горбок, який часто буває на внутрішньому краї завитка вуха (залишок гострої верхівки вуха) куприк — залишок хвостових хребців, червоподібний відросток сліпої кишки – апендикс, тонке волосся на тілі, залишки шерсті.

     Щоб переконатися, що і Ви маєте рудиментарні ознаки проведіть самоспостереження: знайдіть залишки третьої повіки  у внутрішньому кутку ока, розміщення волосків на плечі і передпліччі (назустріч одне одному, як у мавпи), наявність піднебінних валків (намацати кінчиком язика) та ін.

      Усі ці органи не потрібні людині і зберігаються у неї в недорозвинутому вигляді. Пояснити їх можна лише тим, що вони дісталися людині спадково від її тваринних предків, у яких вони були добре розвинуті і нормально функціонували.

      Наявність рудиментів і атавізмів – одне із найбільш незаперечних підтверджень тваринного походження людини.

     Друга група доказів походження людини від мавпоподібних предків на які посилався Ч.Дарвін, належить до ембріології. Послухаємо четверту групу учнів, які працювали над рисунком «Послідовні стадії розвитку ембріонів хребетних».

    Група 4.  Розглянувши рисунок «Послідовні стадії розвитку ембріонів хребетних», ми можемо зробити висновок про те, що всі багатоклітинні організми розвиваються із заплідненого яйця. Процеси розвитку зародків у тваринних, що відносяться до одного типу, багато в чому схожі. У всіх хордових тварин в ембріональному періоді за­кладається осьовий скелет — хорда, виникає нервова трубка, в передньому відділі глотки утворюються зяброві щілини. План будови хордових тварин також однаковий. На ранніх стадіях роз­витку зародки хребетних надзвичайно схожі.

  Схо­жість зародків служить свідоцтвом спільності їх походження. Надалі в будові зародків виявляються ознаки класу, роду, виду і, нарешті, ознаки, характерні для даної особини. 

Вчитель. Ч. Дарвін відмічає винятково велику схожість зародкового розвитку людини та інших хребетних тварин. На ранніх стадіях розвитку зародок людини майже нічим не відрізняється від зародків інших тварин. Дуже довго зберігаються риси схожості у зародка людини і мавпи, особливо антропоїдних. Специфічно людські ознаки виникають на пізніх стадіях розвитку ембріона. Пояснити всі ці факти можна, лише визнавши, що людський організм, як і всі інші живі організми, є результатом довгого, що тривав багато мільйонів років, історичного розвитку живої природи. На думку Ч.Дарвіна, родоначальником була давня вища мавпа, що жила, мабуть в Африці, близька до шимпанзе і горили, але ні в якому разі не тотожна жодній із нині існуючих мавп.

За сучасними матеріалістичними поглядами, людина – продукт тривалого розвитку живої природи від простого до складного, тобто виникла в результаті еволюції – антропогенезу.

Антропогенез (від грец. Антропос – людина і генез – походження) – процес виникнення і формування людини в процесі еволюції, пов’язаний з розвитком її трудової діяльності, свідомості, членороздільної мови, а також із розвитком первинних форм суспільства.

 Якою ж була еволюція антропоїдів?  Зараз Ви будете працювати в групах. У Вас на столах картки з інформаційним матеріалом «Загальний нарис еволюції», опрацюйте їх і зробіть повідомлення. Дані, яких будемо заносити до таблиці «Деякі викопні представники роду Homo»

Прочитайте девіз уроку. Вислів Ч. Дарвіна і поясніть його: «Людиноподібні мавпи (горила, шимпанзе) – це наші предки, а скоріше рідні, або двоюрідні брати, які зберегли більше рис спільного предка».

Що ж є рушійною силою антропогенезу?

Чинники антропогенезу. Тривалий час вважали, що вік людини не перевищує одного мільйона років. Останні палеонтологічні знахідки свідчать про те, що найдавніші люди з’явилися близько 2,5 – 3 млн років тому. Прабатьківщиною людства прийнято вважати Африку, оскільки саме тут знайдено більшість решток предків людини й її діяльності. Історичний розвиток гомінідів відбувався під впливом тих же чинників, що й інших представників живої природи.

Згідно з ученням Дарвіна, серед біологічних чинників еволюції людини слід назвати такі:

а) спадкова мінливість — стосується всіх ознак тварин, усіх ознак організації;

б) боротьба за існування — конкуренція, змагання за більш вигідні умови існування;

в) природний добір — спадкова мінливість спостерігається увесь час, але природ­ний добір відбирає ті вияви мінливості, які підвищують шанси для виживання. Однак необхідно мати на увазі, що походження людини — унікальна подія, так як відбувається перехід до нової форми руху матерії — суспільної, або соціальної. Це був величезний стрибок, який якісно назавжди відокремив людину від тварин. Еволюційні перетворення предків людини, зумовлені тиском природного добору, стали біологічними передумовами майбутніх соціальних закономірностей. Ф. Енгельс у роботі “Роль праці у процесі перетворення мавпи на людину” (1876) довів, що саме колективна праця виділила людину з тваринного світу, а сам процес праці став могутнім чинником, який змінив природу людини. Під впливом праці й мови вдосконалювалися мозок та органи чуття людини. Це могло відбуватися в такий спосіб: спочатку знаряддя праці людина використовувала лише для захисту й полювання. З часом ускладнювалися знаряддя праці, удосконалювалася у процесі природного добору рука людини, розвивалися відносини всередині людського стада (від стада до племені), більш агресивних членів стада знищував природний добір. З іншого боку, спільна праця потребувала більш досконалої, ніж окремий звук і жест, системи передавання інформації. Почався довгий добір мутацій, у результаті чого утворилася гортань, у людини розвинений виступ підборіддя завдяки виникненню членороздільної.

 Людина має вертикальне положення тіла і спирається тільки на нижні кінцівки. Це спричинює: s-подібний вигин хребта людини, що пом’якшує поштовхи при ходінні, стрибках; розширення грудної клітини у людини порівняно з тваринами; розширення поясу нижніх кінцівок (тазових кісток), що служить опорою для внутрішніх органів; більшу міцність і товщину кісток нижніх кінцівок; появу склепінчастої стопи людини, що пом’якшує поштовхи під час руху.

  У процесі еволюції у людини формується орган праці — рука. Де також спричинює ряд відмінностей у скелеті людини та тварин: всі кістки кисті людини і їх з’єднання з п’ястком дуже рухливі, великий палець протистоїть усім іншим пальцям кисті. Така будова дає змогу людині виконувати велику кількість високо координованих рухів.

 

            Особливості скелета людини, пов’язані з прямоходінням і працею. (Бесіда, записи в учнівських зошитах).

Істотні особливості скелета людини:

— характерні вигини хребта;

— широка форма грудної клітки;

— широкий таз;

— відмінність будови верхніх і нижніх кінцівок;

— склепіння стопи;

— відносно великий розвиток мозкового черепа.

Основними етапами розвитку, які свідчили про якісне перетворення предків людини, були такі:

1) прямоходіння, що звільнило передні кінцівки для праці;

2) розвиток навичок використання й виготовлення знарядь праці; поява мови, а отже, і другої сигнальної системи;

3) удосконалення абстрактного мислення (праця, наука, мистецтво).

Отже, дія добору була спрямована на підтримку предків людей, які вели соціальний спосіб життя. Водночас відгалуження, які приводили до звіроподібних антисоціальних груп, виявилися тупиковими. У наш час на рівні Homo sapiens основну роль в антропогенезі відіграє соціальна еволюція, а біологічні чинники з розвитком цивілізації відійшли на другий план. Їх вплив незначний, тому що тиск природного добору значною мірою послабився.

 

  ІІІ. Рефлексія

 Інтерактивна вправа.

Робота в творчих групах.

І група.      Знайдіть відмінності між пітекантропом і синантропом.

ІІ група.     Охарактеризуйте неандертальця і знайдіть ускладнення рівня організації порівняно з найдавнішими людьми.

ІІІ група.    Опишіть кроманьйонця, знайдіть риси його подібності із сучасними людьми.

 Біологічний диктант із взаємоперевіркою. Поставте “+”, якщо прочитане твердження правильне, і “-“, якщо ні.

1. Засновником першої класифікації тваринного світу вважають Ж.Б.Ламарка.

2.Карл Лінней помістив Людину в ряд Примати класу Ссавці.

3.Автор першої теорії еволюції – Ж.Б.Ламарк.

4.Ч.Дарвін у своїй праці довів спорідненість людини з антропоморфними мавпами.

5.Серед сучасних людиноподібних мавп найближчим родичем людини вважають шимпанзе.

6.На даному етапі життя Людина розумна як вид припинила еволюцію.

7. Сучасні людиноподібні мавпи походять від дріопітеків.

8. На початковому етапі антропогенезу провідну роль відіграли біологічні фактори.

9. Мова властива не тільки людині, мавпу теж можна навчити говорити.

10. Чи погоджуєтесь Ви з висловлюванням Арістотеля: «Розум полягає не лише у знанні, але й у вмінні застосовувати ці знання»

Інтерактивна гра “Мікрофон”: закінчіть речення, взявши мікро­фон, і передайте його далі.

– Людина розумна – це… .

–  Вона належить… .

–  Це можна довести… .

 

                 Завдання. Заповни таблицю «Критерії виду»

Назва	Характеристика
Морфологічні
Фізіологічні
Біохімічні
Екологогеографічні
Цитологічні

 

 

Вставте пропущені слова: Спадковість, мінливість, швидкість розмноження, боротьба за існування, природний добір – це ………. Фактори антропогенезу.

 

Вставте пропущені слова: Праця, мислення, мова, суспільний спосіб життя – це ……… фактори антропогенезу.

 

Оцінювання і мотивація.

 

     Домашнє завдання.

Опрацювати матеріал підручника. Скласти тест – відповідність.

Групі учнів завдання. Прочитайте вірш та проаналізуйте його.

Вглядимся в даль веков! Как в призрачном тумане
Длиной в десятки миллионов лет
Картины жизни встанут перед нами, 
И будем мы средь них искать ответ.

“Смотри, смотри! Ведь это ж наши предки!
Где? Да, смотри скорей, вон там, среди кустов,
Живут себе, качаются на ветке
Среди густых тропических лесов!

Как много общего – у нас на пальцах ногти, 
Что позволяет в руки взять предмет.
А где у обезьян ты видишь когти? 
У них когтей в помине тоже нет!

Мы стискиваем зубы при волненье,
Сжимаем в ярости и злости кулаки, 
И в нашем повседневном поведенье, 
Бываем мы порою к сожаленью, 
Не так уж друг от друга далеки!

И, все ж , не обезьяны мы, а люди!
Нас мудрая Природа создала
На добрые и светлые дела,
И мы об этом, точно, не забудем!

Мы можем бесконечно развиваться,
Пределов нет в познании всего!
И Пушкиным мы можем восхищаться,
И знать законы Жизни нам дано!

Учись! Читай! И становись….артистом!
А я хочу стать классным футболистом!
В 2018 году я сборную к победе приведу!

Я архитектором! А я, сказать к примеру,
Хотел бы стать толковым инженером!
А я – врачом! Хочу детей лечить!
А я - учителем! Хочу детей учить!

Вы молодцы! Здесь спорить я не стану!
Каков итог, как нам прожить свой век?!
Ведь обезьяна – только обезьяна!
А человек – он все же Человек!

  

Використана література:

1.Урок на тему «Человек изучает человека» Зиневич Г.П., учителя биологии, г. Киев, сш №135
2. Антон Антонов. История Земли. Рукопись. 2008.
3. Дарвин Ч. О происхождении видов путем естественного отбора,2009.
4. Г.П.Зиневич. Человек изучает человека. Киев, Наукова думка, 2008. 3. Дарвин Ч. О происхождении видов путем естественного отбора,2009.
5. Г.П.Зиневич. Человек изучает человека. Киев, Наукова думка, 2008. 

6. Підручник «Біологія» 9 клас (Н.Ю.Матяш, М.Н. Шабатура);

7. Підручник «Біологія» 9 клас Р.Шаламов, Г.Носов, О.Литовченко,М.Каліберда, творче об’єднання «Соняшник» Харків, 2017.

8. Книга І.Б.Люрин, В.С. Уткін «Як розвивалося життя на Землі»,

вірші: Л.Кара «О природе вещей» та «Когда Господь взялся за созиданье».