Урок прес –конференція
на тему:
“Як хліб родиться?”
Мета: збагатити знання дітей про пшеницю, про шлях від зернини до хліба, розвивати пізнавальну активність учнів, виховувати бережливе ставлення до хліба.
Хід уроку:
Хліб на столі – велика радість людям! Свіжий, духм’яний, він увібрав у себе тепло сонця, всю щедрість матінки землі, всю наснагу і невтомність людської праці.
Хліб! Яке щире і тепле почуття поваги викликає це слово в серці кожної людини!
З давніх – давен ведеться в Україні, що хліб у хаті – то багатство, сіль – то гостинність, щирість. Нашу Вітчизну називають хлібним краєм, бо люди, що тут жили, - українці, були великими працелюбами, вміли гарно обробляти землю і ростити на ній хороші врожаї. Для нашого народу хліб був не просто стравою – це була основа його життя і найдорожча святиня.
За давнім звичаєм у кожній хаті мали лежати на столі хліб – сіль. Зайдеш – і одразу видно: тут радо почастують гостя званого і нежданого, людину подорожню. А ще було таке повір’я: “Хліб на столі – Бог у домі ”.
Сьогодні ми і дізнаємося, як хліб до нас прийшов. Успіх заняття залежить від кожного з нас, особливо від фахівців.
- Шановні гості, запрошені, фахівці, представники засобів масової інформації! Прес – конференція « Як хліб родиться ?» розпочинає свою роботу. На ваші запитання сьогодні будуть давати відповіді: археолог, селекціонер, агроном, промисловець, історики, кухар, господарка. Прошу задавати ваші питання.
“Журналісти” ставлять запитання, на кожне з яких відповідає “фахівець”.
- Журналіст ( прізвище дитини). Здавна в Україні побутує прислів’я: “Пшениця колоситься – життя веселиться”. І справді, ця рослина є показником достатку кожного народу. Коли вперше почали вирощувати пшеницю?
Розповідь “археолога”.
Пшениця – дуже давня культура. Вона відома у багатьох країнах понад 10 тис. років тому. У прадавні часи її вирощували в Єгипті, Європі. Зернівки пшениці знайдено під час розкопок перших появлень людини, у пірамідах єгипетських фараонів. На території України пшеницю сіяли майже 5 тис. років тому. Інші континенти вона завоювала значно пізніше. До Америки її завезли у 1528 році, а у Канаду в 1812 р. Де ж прабатьківщина пшениці? Ця таємниця привертала увагу багатьої вчених. Оскільки більшість пшениці росте у Закавказзі, то прийнято вважати Грузію – батьківщиною пшениці.
- Власний кореспондент газети «Сільський вісник» ( прізвище дитини). Мене цікавить питання. Які сорти пшениці вирощують в Україні?
Відповідь “селекціонера”.
На землі налічується більше 20 видів пшениці і безліч сортів. У нас найпоширенішими зараз є “Киянка”, “Поліська-70”, “Одеська напівкарликова”, які створили мої колеги.
- Кореспондент журналу «Земля кормилица». (Прізвище, ім’я). Як правильно садити і вирощувати пшеницю?
Відповідь “агронома”.
Залежно від строку життя, існують ярі і озимі сорти. Озимі висівають восени, за 50-60 днів до наступання морозів, а урожай отримують у наступному році. Ярі сорти сіють весною, урожай збирають в цей же рік. Озима більш урожайна, дозріває на 8-10 днів раніше від ярої.
- Телепрограма «Сільський час». Редактор ( прізвище ,ім’я).
Що виробляють із зерна пшениці?
Відповідає “промисловець”.
Із зерна пшениці виробляють борошно, крупу, макарони, крохмаль, спирт. Висівки та інші відходи йдуть на корм тваринам, солома – на корм і підстилку худобі.
- Журнал «ГЕО». Нас цікавить питання. А як люди навчилися робити перше тісто?
Розповідь “історика”.
Людина побачила на березі річки плоский камінь, присіла перед ним, насипала на камінь жменю зерна і почала розтирати його. Вона із самого каменя почала злизувати їстівний порошок. Розтирала зерна ще і ще, змітала їх у долоню, висипала з долоні в рот. Жувати тепер було набагато легше. А води можна було напитися з річки, що хлюпала поблизу.
Через багато років людина помітила що камінь, на якому вона завжди розтирала зерно змінився. У ньому з’явилася заглибина, де після дощу збиралася вода. Одного разу, розтерши зерно і розмішавши його з водою, людина вперше отримала тісто. Воно було жорстке, із висівками і остюками. Але то було перше тісто у світі.
Якось восени, коли на небі не було сонця, людина підсушила своє тісто на вогні. Тісто почорніло, але в середині, гаряче, виявилося дуже смачне. І тоді розум підказав людині, що краще пекти свої коржі не на в’юнкому полум’ї, а спершу нагріти у вогні камінь, а потім покласти на нього корж з тіста.
Оцей коржик і був перший печений хліб на світі. Від тоді і пішов хліб по землі. Як то кажуть без ніг, без торби світом ходить, та не до всіх заходить.
- Перший національний канал. Кореспондент ( прізвище ,ім’я). Як зберегти хліб, щоб не черствів?
Поради “господарки”.
- Програма «Смакуємо» канал 1+1. Відповідальний редактор ( прізвище, ім’я). А що можна приготувати з черствого хліба?
Поради “кухаря”.
Я пропоную вам рецепти:
Грінки з черствого хліба.
Хліб наріжте завтовшки 5-7 мм. Ретельно змочіть їх у коктейлі з молока, яйця, цукру. Обсмажте з двох боків.
Оладки.
Сухарі товчуть, заливають гарячим молоком, додають цукор, яйця, дріжджі, ізюм. Як суміш підійде, пекти оладки.
Відповідь літератора.
Таких творів існує дуже багато. Серед них не тільки прислів’я та приказки. Це і вірші, оповідання, казки, загадки, пісні, легенди. Ось послухайте ,будь ласка, один із них.
Мама зранку подає
Молочка поживного.
І смачний окраєць хліба
Теплого, пшеничного.
Хліб — багатство найцінніше,
Гість жаданий в хаті.
З тих часів, коли навчились
Його виробляти.
Імен багато має хліб,
Є гарні і незвичні —
Рогалик, торт, батон, пиріг
І паска, й паляниці.
Ще — бакалійник і калач,
Перепічка і піцца,
І завиванець, і погач,
Галушки, коржик і лаваш.
І колобок, і легуміна,
І мандрик, і пампушки,
Книші, лангоші, пиріжки,
Хрусти, сухарики і пишки.
Вчитель: Ще з пелюшок привчали дитину любити і шанувати хліб. Пильнували, щоб хліб не впав додолу. А як упаде, слід підняти його, перепросити, поцілувати і з’їсти.
Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна через нього переступати. Потрібно підняти, обтрусити і покласти на видне місце.
За гріх вважали надкусити і недоїсти шматок.
Крихти зі столу не змітали на долівку, а ретельно збирали.
Ні одне свято чи обряд не обходилося без хліба – народження, далека путь, весілля, проводи у останню путь, зустріч гостей.
Подивіться на цю красу. Порадіймо з вами, що він на столі.
Віддаймо дяку трударям, що виростили його, вимолотили, перемололи на борошно, рукам, які випекли оці смачні, рум’яні, схожі на сонце паляниці. Ніколи не говоріть, що хліб черствий, недобрий. Він таким не буває. Бувають невмілі руки, які невдало випечуть його.
оре землю пекар
посів зерна мірошник
жнива продавець
елеватор, млин тракторист
хлібозавод шофер
магазин комбайнер
стіл сім’я
З’єднайте стрілками, встанови послідовність народження хліба.
“Хлібна родина”.
До мови рідної уважний,
слова споріднені відзнач
житняк – хліб житній,
яшник – яшний,
пшеничний – булка і калач.
Коли на полі колоситься –
зернина в колосі, зерня,
виймають з печі – паляниця,
Хлібець, хлібина, хлібеня.
Ще кажуть – книш, бухан, буханка,
а хліб весільний – коровай.
Цікава, бачиш, кожна ланка,-
все зауваж, на вус мотай!
ПРЯ ки НИ МЛціИН ПАМ ки ПУШ ЛХбі
гаРОлики БЛкБииУ СаПка ЗбДОа
КсКЕ СТаТІечк киЖИКОР шеВЕРльМІ
А ми зерно сіяли, сіяли,
У земельку свіжую, свіжую.
І з’явились перші листочки,
А з них повні, гарні колосочки!
До сонечка повернулись
І сонечку уклонились.
Вітер колоски хитає,
До зерняток промовляє:
- Ви і повні, і хороші,-
Буде урожай хороший.
В суворості ласкавій,
Бувало, каже дід старий
Малечі кучерявій.
І ще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало, каже мати.
Бо красень труд, хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські родить мови.
Хто зерно сіє золоте,
В землі палку невтомну.
Той сам пшеницею зросте
На полі вселюдському.
Є таке страшне слово – голодомор. Людина, яка пережила його, із жахом згадує це слово. Багато довелося нашому народу пережити в голодне лихоліття. І в роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль, а й від голоду помирали люди.
А ще був і страшний голодомор в Україні 33 року. Від голоду помирали і дорослі, і діти, промовляючи своє останнє слово в житті – “хліб”. Матері сходили з глузду, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, як і саме життя.
Ще і ось чого треба берегти хліб.
Пам’ятка.