Розробка уроку "Як ставитися до інших, щоб тебе поважали."

 Тема  Як ставитися до інших, щоб тебе поважали.

Мета:   виховувати в учнів кращі людські якості: доброту, милосердя, небайдужість до чужої біди, розуміння й повагу до інших, бажання допомагати людям, турбуватися про них; розкривати перевагу доброти, щирості над хитріс­тю, жадібністю; розвивати вміння ділитися з іншими; вправляти у ввічливому спілкуванні з дорослими, дітьми в різноманітних життєвих ситуаціях: знайомства, вітан­ня, прощання, вибачення.

Обладнання:   дві ляльки, плакат з дверцятами, смужки-сходинки.

                                                                 Хід уроку

Перша лялька. Відкрийтесь, дам цукерку!

Друга лялька.    Відчиніться! Пригощу яблучком!

Перша лялька. Усім привіт!

Друга лялька.   Здрастуйте, Маріє Іванівно!

Учитель. Усе зрозуміло. Вам потрібно побувати у нас на уроці  зрозуміти, які є «чарівні» слова і коли вони вживаються. Будемо разом з вами розв'язувати різні життєві ситуації.

II. ПЕРВИННЕ СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

1. Бесіда з елементами розповіді.

— Яких помилок припустились наші гості?

Першій гість забув, що в класі вчитель, промовив слово привіт. Це вітання, але тільки для друзів-однолітків; дорослим неввічливо говорити: «Привіт!»

Друга лялька не звернула уваги на дітей, а привіталася лі з вчителем. Так теж не прийнято — треба вітатися з усіма ц сутніми.

— Які слова вітання ви знаєте?

2. Розказування казки «Посмішка».

Дуже давно в глухих джунглях жили люди й звірі. Жили в поодинці, ходили сумні й при зустрічах гиркали один на одного Вони не могли по-іншому і тому були сердиті.

Одного разу цілий тиждень ішов дощ. Усі змокли. Сталей сумніше. І тоді пішли люди і звірі до мудрого лева і попрохали  допомогти їм.

«Запам'ятайте,— сказав лев,— вам потрібно навчитися спілкуватися — це уміння жити разом. І перше, що потрібно зробити,— посміхатися один одному».

З тієї пори і люди, і звірі почали радіти при зустрічах. І коли ви збиралися разом, то спілкувалися і допомагали один одному.

— Про кого ця казка?

— Чого вона вчить?

(Діти нагадують, що треба використати «чарівні» слова: б; ласка, дуже прошу, дякую.)

І продовження бесіди з елементами розповіді.

Ось ми і відчинили дверцята до країни ввічливості. Хто зміг прочитати слова на шляху до країни?

Примітка. На дошці висить плакат з намальованими чудовими двер­цятами. Коли вчитель відкриє дверцята, діти зможуть побачити смужки паперу, на яких записані слова: усмішка, доброта, милосердя. Ці смужки можна поступово відкривати для роботи з написаними на них поняттями, _а можна відразу прочитати всі слова і працювати над ними по черзі.

— Що ж дає людям усмішка?

Усміхнімось всім навколо:

Небу, сонцю, квітам, людям! День для нас привітним буде!  

— А хто має привітатися першим при зустрічі з дорослими людьми?
Якщо до кімнати увійшов дорослий, необхідно встати і приві­татися. Молодший має привітатися першим.

Вітання бувають різними. Чи то уклін, чи лагідна усмішка. Об'єднує їх те, що привітання означає: «Ти — приємна мені люди­на. Я бажаю тобі всього найкращого». Існує давній звичай знімати головний убір у приміщенні. Що він означає?

Головний убір у приміщенні знімають хлопчики, чоловіки. Вони показують, що прийшли з миром.

— А що означає звичай знімати рукавичку при вітанні?

Це теж давній звичай. Ми ніби говоримо: «Ось моя долоня, в руці у мене немає зброї. Я прийшов з миром, добром».

Подати руку теж треба вміти. Вітатися за руку можна тільки з близькими знайомими, другом або товаришем.

— Якщо людина старша, хто першим подає руку?

Першим подає руку старший. Діти ні в якому разі не простяга­ють руку дорослому.

Треба вітатися зі знайомими. Але якщо ви їх бачите з балкона чи вікна автобуса, чи можна кричати?

Так, дійсно, ні. Потрібно привітати знайомих кивком голови, не привертаючи уваги інших людей.

Добрі слова

«Доброго ранку!»— «Вечором добрим»

мовлю за звичаєм. стрічних вітаю.

Доброго ранку І посміхаються

кожному зичу я. в відповідь люди —

«Доброго дня вам!» — добрі слова ж бо

людям бажаю. для кожного любі.

В. Бірюков

Наша мова настільки багата, що в ній завжди знайдеться пле й привітне слово і для майже незнайомої людини. Добре! слово — наче зернятко, що зійшовши, дарує нам радість. України поетеса Тамара Коломієць сказала про це так:

Сію дитині « Доброго ранку!»,

В серденько ласку. «Світлої днини!»

Сійся, родися, Щедро даруй ти

Ніжне «Будь ласка», Людям, дитино.

Вдячне «Спасибі», Мова барвиста,

«Вибач» тремтливе — Мова багата,

Слово у серці, Рідна і тепла,

Як зернятко в ниві. Як батьківська хата.

       — Які «чарівні» слова зустрілися в цьому вірші?

— А які ще «чарівні» слова ви знаєте?

— Коли їх уживають? Що за чари вони мають?

4. Висновок учителя.

Ми щодня зустрічаємося і прощаємося, звертаємося до кого з проханням, дякуємо за працю, за люб'язність, просимо вибачення якщо були не праві. І в усіх цих ситуаціях нашими супутники виступають «чарівні» слова.

Вони дарують нам посмішку привітання і сум при прощанні радість вдячності й ніяковість при вибаченні.

5. Фізкультхвилинка.
6. Продовження бесіди з елементами розповіді.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

 1. Практичне завдання. Розв'язання задач про ввічливість.

• Задача 1

Мама просить Миколку сходити у магазин. За це Миколка вимагає у мами морозиво. Мама просить замести підлогу, а Микола за це просить відпустити його в кіно. Коли Миколку посоромили за його поведінку, він був дуже здивований. «Я ж усе роблю!» — обурено відповів він.

— А ви згодні з Миколкою? Чому?

— Що Миколка робить неправильно?

— Хто з вас теж так допомагає батькам?

• Задача 2

Вулицею йшли двоє перехожих. Одному 62 роки, іншому У першого у руках було 5 предметів: 1 портфель, 3 книги і 1 великий пакунок. Одна книга впала. «У вас упала книга»,— закричав хлопчик, здоганяючи перехожого. «Хіба?» — здивувався я «Звичайно,— пояснив хлопчик,— у вас було 3 книги, 1 портфель і один пакунок — усього 5 речей, а тепер лишилося 4. «Я бачу, добре знаєш додавання й віднімання,— сказав перехожий, важко нахиляючись, щоб підняти книгу,— однак є правила, які ти засвоїв».

— Які правила не засвоїв хлопчик?

— Що він повинен буз зробити?

— Чи можна назвати його ввічливим?

2. Висновок учителя.

Ввічливість — цінна риса людини. Але ввічливим бути не так вже й легко, ввічливості треба вчитись. Ми відчинили дверцята у країну ввічливості й піднялись на декілька сходинок. На наступному уроці ми продовжимо мандрівку цією чарівною країною.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

—Про що говорили сьогодні на уроці?

—Про що нове дізналися?

-- Кого з учнів нашого класу можна назвати ввічливим?

—Подумайте, кому ще треба попрацювати над собою.

—Над чим примусив замислитися урок?

-- Які поради уроку ви вважаєте корисними?