Розробка уроку з історії України 9 клас Тема: "Наддніпрянська Україна в 1907 – 1914 рр.".

9 клас Історія України      

Тема. Наддніпрянська Україна в 1907 – 1914 рр.

Мета: ознайомити учнів із особливостями соціально-економічного розвитку Наддніпрянщини у 1907 – 1914 рр.; формувати в учнів вміння аналізувати, порівнювати й узагальнювати історичний матеріал, формувати ключові та предметні компетентності; виховувати в школярів інтерес до історії України, формувати ціннісне ставлення до держави і права.

Очікувані результати. Після уроку учень зможе:

• знати дату проведення аграрної реформи П. Столипіна (1907 – 1911 рр.);
• розуміти тенденції й протиріччя аграрної реформи Петра Столипіна, модернізації суспільно-політичного життя в Наддніпрянщині; поняття «політизація національного руху», «ксенофобія»;
• уміти показати на карті місця діяльності суспільно-політичних, національно-культурних організацій; пояснити причини і наслідки посилення тиску російської влади на український національний рух у 1907 – 1914 рр., результати діяльності українських парламентських громад у Державних думах; обґрунтувати судження про історичне значення діяльності Михайла Грушевського.

Ключові компетентності: спілкування державною мовою, інформаційно-цифрова компетентність, соціальна та громадянська компетентність, уміння вчитися впродовж життя.

Інтегровані змістові лінії, міжпредметні та предметні змістові лінії: змістові лінії «Цінності й моральність», «Громадянська відповідальність», «Інформаційне середовище». 

Обладнання: матеріал підручника, дидактичні матеріали.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

І. Організаційна частина уроку.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Історичний диктант.

1. Яка подія стала початком революції 1905–1907 рр.? Початок революції поклали події в Санкт-Петербурзі 9 січня 1905 – "Кривава неділя". Багатотисячна мирна демонстрація робітників, яку очолював правосл. священик Г. Гапон, була розстріляна перед царським палацом.

2. Коли відбулось повстання на панцернику «Броненосець Потьомкін»? (червень 1905 р.)

3. Що передбачав Маніфест 17 жовтня 1905 року? (громадянські свободи, скликання Державної Думи)

4. Що вам відомо про Сорочинську Трагедію? (грудень 1905 р. – повст. Селян на Полтавщині)

5. Хто такий П. Шмідт? (керівник повстання моряків Севастополя)

6. Як називалась перша в Російській імперії україномовна газета? (Хлібороб)

7. Коли почала виходити газета «Рада»? (1906)

7. Якою була діяльність українських депутатів І та ІІ Державних Дум?

8. Яка подія відбулася 3 червня 1907 року? (розпущена ІІ Державна Дума, закінчення революції)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми, мети і плану уроку.

Вправа «Мої очікування».

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:  характеризувати земельну реформу П. Столипіна та її вплив на українські землі у складі Російської імперії; визначати особливості діяльності українських політичних партій цього періоду; аналізувати український національно-культурний рух у тогочасній Наддніпрянщині; характеризувати українське питання в III і IV Державних думах; пояснювати поняття й терміни: «Товариство українських поступовців», «великодержавний шовінізм».

Проблемне питання.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1. Аграрна реформа Петра Столипіна та її вплив на Україну.

Революція 1905—1907 рр. підштовхнула російський уряд до чергової аграрної реформи. Оскільки ініціатором та організатором реформи був голова Ради Міністрів Петро Столипін, її називають Столипінською. Реформуючи сільське господарство, уряд прагнув підвищити його ефективність, утворитии прошарок заможних селян як опору влади на селі та розв’язати проблему аграрного перенаселення.

Розпочали реформу указом від 9 листопада 1906 р. і завершили законами 14 червня 1910 р. та 29 травня 1911 р. Вона надавала кожному селянинові право вийти з общини і закріпити у власність за собою землю, отже, руйнувала селянську общину. Селянин міг отримати з общинних угідь відруб —  ділянку землі, що переходила з колективної (общинної) у  приватну власність, та утворити хутір — відокремлене сільське поселення із господарством і приналежною до нього землею.

Робота з поняттями.

Відруб – селянське господарство, що утворилось в межах села.

Хутір -  селянське господарство, що утворилось за межами села.

Власникам землі було дозволено її вільно продавати та купувати. Натомість ліси, сіножаті тощо залишались у спільному користуванні. Реформа скасовувала викупні платежі. Уряд заохочував переселення селян на малообжиті землі Далекого Сходу, Сибіру, Середньої Азії.

Проведенню реформи мав сприяти утворений Селянський банк. В Україні реформа мала певний успіх, позаяк для українців було звичним прагнення до індивідуального господарювання і приватної власності. Відтак збільшилася чисельність заможних господарств фермерського типу, які використовували передову агрокультуру. Зросли валовий збір зернових і товарність сільського господарства. Однак зберігалося велике поміщицьке землеволодіння, хоча його перерозподіл уряд заохочував шляхом купівлі-продажу за посередництвом Селянського банку. Погана організація процесу переселення призвела до того, що майже половина переселенців з України повернулися назад. Прискорилося розорення малоземельних селян. Зросла соціальна напруга на селі.

Робота з документом. Імперське законодавство.  Столипінська аграрна реформа 1906–1911 років.   (ст. 227 підручника)

Запитання.

• Які зміни передбачала Столипінська реформа?

Результати реформи.опрацювати підручник на с. 227 – 228 назвати п та н наслідки.

Позитивні наслідки:

1) Швидке зростання аграрного виробництва, експорту сільськогосподарської продукції. Столипінська аграрна реформа сприяла зростанню продуктивності сільського господарства України. З 1910 по 1913 рр. посівні площі в Україні зросли на 900 тис. десятин. У 1913 р в українських губерніях був зібраний небувалий урожай зернових - 1200 млн. пудів. Частка України в зерновому експорті Російської імперії досягла 40%.

Негативні наслідки:

  1) Не була подолана економічна відсталість. У 1913 р. Росія отримувала 55 пудів хліба з однієї десятини, в США - 68, у Франції - 89 пудів. Причина: економічне зростання відбувалося за рахунок підвищення інтенсивності ручної селянської праці.

2) Введення приватної власності на землю замість общинної вдалося здійснити тільки в 1/4 всіх селянських господарств Російської імперії.

3) Не вдалося територіально відірвати від громади (общини) заможних господарів, на хутірських і відрубних ділянках оселилося менше половини куркулів.

3. Український політичний і національно-культурний рухи в 1907–1914 роках.

У післяреволюційний період, незважаючи на урядові переслідування, український рух продовжував діяти. Осередками його розвитку були «Просвіти», з-поміж яких найвпливовішою залишалася київська, в котрій об’єднали зусилля провідні діячі українського руху. Влада переслідувала просвітян, хоча вони займалися суто культурницькою роботою: читали лекції, створювали бібліотеки, організовували вечори та свята української тематики, відзначення ювілеїв діячів української культури. Уряд закрив київську «Просвіту». Більшість інших «Просвіт» також перестала працювати.

Поразка революції спричинила припинення легальної діяльності українських політичних партій. Частину партійних діячів заарештували, інші змушені були емігрувати. З-поміж них - Дмитро Донцов, Олександр Скоропис-Йолтуховський, Маркіян Меленевський, які, емігрувавши до Львова, продовжили там боротьбу за українську справу. Ті українські громадські діячі, котрі залишилися, 1908 р. утворили Товариство українських поступовців (ТУП) на чолі з Михайлом Грушевським, Євгеном Чикаленком і Сергієм Єфремовим. ТУП мало за мету об’єднати всі політичні й національні сили в українському русі задля вирішення «українського питання» законними методами. ТУП підтримувало ідею перебудови Російської імперії на федеративних засадах, надання Україні автономії, впровадження української мови в школах та в церкві, створення українських кафедр в університетах. Отже, незважаючи на урядову реакцію і напади чорносотенців, український національний рух продовжував розвиватися.

З іншого боку, через значні перепони в національно-культурницькій діяльності частина українських інтелектуалів спрямувала свої сили на розвиток кооперації. Організаторами кооперативного руху в цей час стала земська сільська інтелігенція, а одним із найвідоміших його діячів був літератор, учений, учасник ТУП Василь Доманицький. У 1914 р. В Наддніпрянщині працювало 3054 кооперативи — третина від усіх

кооперативів Російської імперії. На кооперативному з’їзді в Києві в 1908 р. була висловлена вимога видавати часописи українською мовою. Утім, це були лише початки поєднання економічних вимог з національними.

Робота з документом. Учасник подій про зростання антиукраїнських настроїв. Євген Чикаленко.с. 232

Запитання.

• Що таке шовінізм?( Шовінізм – це пропаганда національної виключності якоїсь нації, панування однієї нації над іншою.)

• Хто такі чорносотенці? (організація,члени якої жорстоко переслідували представників нац. рухів виходячи з того, що в Росії повинні бути «один царь, одна вєра і один народ»)

2. Посилення національного гніту в 1907–1914 рр. «Справа Бейліса».

Поразка революційних сил внаслідок третьочервневого перевороту спричинила посилення урядової реакції. Влада переслідувала учасників усіх антисамодержавних рухів -  політичних, національних, культурно-освітніх, соціальних. Уряд прагнув створити таку систему, як б унеможливила в майбутньому будь-які форми протесту. Тож першочергово - розправились із тими, хто брав участь в революційних заворушеннях.

Посилився національний гніт. Уряд домігся припинення навчання українською мовою там, де його здійснювали під час революції 1905 - 1907 рр., заборонив декламувати українською мовою вірші, співати українських пісень. Змушені були припинити діяльність українські культурно-освітні товариства, частина просвітянських організацій. У 1910 р. був виданий циркуляр П. Столипіна, що забороняв «інородцям», до яких належали усі народи імперії, крім росіян, утворювати організації і товариства. У 1914 р. влада не дозволила відзначати 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка.

В імперії зріс шовінізм і антисемітизм. З 1911 до 1913 р. тривала справа Менахема Менделя Бейліса, якого влада бездоказово звинуватила у вбивстві християнського хлопчика з ритуальною метою. На захист М. Бейліса виступила демократична громадськість України і Росії. Під час суду, що відбувався у Києві, присяжні виправдали М. Бейліса, й уряд був змушений його звільнити. Та неправдиві чутки про вбитого хлопчика розпалили в суспільстві ненависть і нетерпимість до єврейського населення.

Робота з поняттями.

Шовінізм – це пропаганда національної виключності якоїсь нації, панування однієї нації над іншою.

Антисемітизм – негативне ставлення до євреїв.

2.  «Українське питання» в ІІІ і ІV Державних думах.

V. Закріплення вивченого матеріалу, підсумки уроку. Рефлексія.

Бесіда за проблемним питанням (метод «Займи позицію»).

Чиї проблеми повинна була вирішити Столипінська реформа?

Столипінська реформа (Столипінська аграрна реформа) — низка законодавчих актів, написаних задля перерозподілу селянської земельної площі в Російській імперії та задля підвищення продуктивності сільського господарства.

IV. Закріплення вивченого матеріалу.

Мозковий штурм.

1. Коли розпочалась Столипінська аграрна реформа? (9 листопада 1906 р.)

2. Що таке відруб? (ділянка землі, що переходила з колективної (общинної) у  приватну власність)

3. Що таке хутір? (відокремлене сільське поселення із господарством і приналежною до нього землею)

4. Коли був виданий циркуляр Столипіна?

5. Охарактеризуйте «Справу Бейліса».

6. Що таке ТУП? Яку мету мали члени товариства? (об’єднати всі політичні й національні сили в українському русі задля вирішення «українського питання» законними методами)

7. Хто такі чорносотенці? (організація,члени якої жорстоко переслідували представників нац. рухів виходячи з того, що в Росії повинні бути «один царь, одна вєра і один народ»)

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Земельна реформа П. Столипіна мала розв’язати аграрну проблему та перешкодити вибуху нової революції. Цієї мети було досягнуто лише частково: деякі соціальні протиріччя реформа розв’язала, однак спричинила появу нових.

Українські політичні партії в умовах післяреволюційної реакції змушені були згорнути свою діяльність або шукати нові форми роботи.

У післяреволюційний період умови для розвитку українського національно-культурного руху були несприятливими: розгорталися переслідування української культури, закривалися українські громадські установи тощо.

У III та IV Державних думах обговорення українських питань, хоча й безрезультатні, сприяли приверненню уваги громадськості Російської імперії до проблем українства.

VІІ. Домашнє завдання.

1. Опрацювати § 26.
2.  Українське питання в III та IV Державних думах. Опрацьовують матеріал підручника, визначаючи сутність українського питання в III та IV Державній думах.
3.  Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт: підготувати доповідь «Українська політична думка: між федералізмом і самостійністю», «Правозахисні аспекти в діяльності лідерів українського національного руху» та ін.