Презентація "Вплив модернізації на суспільне становище жінки в Україні. Практичне заняття"

Практичне заняття «Вплив модернізації на суспільне становище жінки в Україні» 9ІУ47

Мета: з'сувати як вплинули процеси модернізації на суспільне становище жінок в Україні; розвивати вміння аналізувати текстові та візуальні джерела, робити висновки, критично оцінювати інформацію.

Товариство руських жінок з'явилося у 1884 році у Станиславі (Івано-Франківськ) У 1893-му у Львові почав діяти Клуб русинок, що займався просвітницькою роботою. Активісткою клубу була Ольга Франко, дружина поета Івана Франка. Найбільш імениті греко-католички Львова з 1904 року входили в релігійно-благодійне Марійське товариство дам, засноване Ольгою Барвінського (Бачинською). З 1901-го Ольга була секретарем жіночої кооперативи (тоді це слово було жіночого роду) Праця. З 1901 року в столиці Галичини діяв Гурток українських дівчат, перейменований у 1905-му в Гурток українок. У 1909 році на його базі створена Жіноча громада. У феміністок-українок була своя преса: альманахи Перший вінок і Наша доля, журнал Мета.Імена перших українських феміністок – Ольги Кобилянської, Наталії Кобринської, Софії Русової – знайомі багатьом. Опрацюйте текст. Визначте, хто стояв у витоків фемінізму в Україні. Визначте мету феміністського руху

Марія Дуленбянка народилася 21 жовтня 1861 року в Кракові, вчилася там у жіночому пансіоні, брала уроки малювання у польського художника Яна Матейки. У дівчини був талант, але вступити в краківську школу образотворчих мистецтв вона не могла: туди брали тільки чоловіків. Тому продовжувати навчання Марія вирушила за кордон. Персональні виставки художниці відбувалися в Кракові, Варшаві й Парижі. Художниця у 1896-му осіла у Львові, де і жила до самої смерті. У місті Лева вона боролася за створення жіночої гімназії – для тодішнього консервативного суспільства така боротьба здавалася крайнім радикалізмом. З 1897 року Дуленбянка, учасниця кількох секретних жіночих гуртків, писала статті до збірника матеріалів Голос жінок у жіночому питанні, а також у перший львівський феміністський журнал Ster (Кермо), що видавався в 1895-1897 роках. Вона їздила по Галичині з лекціями на тему Чому так повільно розвивається жіночий рух, редагувала Голос жінок – додаток до газети Кур'єр Львівський. Освітнє коло прогресивних жінок, навіть висунуло в 1908 році Дуленбянку кандидатом у Крайовий сейм, парламент Галичини. За тодішніми правилами мандат на шість років отримував той з кандидатів, який набрав абсолютну більшість голосів. Полум'яна емансипе умову виконала, але виборча комісія визнала їх недійсними. За тодішніми правилами мандат на шість років отримував той з кандидатів, який набрав абсолютну більшість голосів. Марія умову виконала, набравши 511 голосів. Але виборча комісія визнала їх недійсними, знайшовши якусь формальну причину. У тому ж році Дуленбянка заснувала Союз прав жінок у Львові, який і очолила. Це було не єдине створене нею товариство: Марія організувала також Виборчий комітет до міської ради Львова (1911), Комітет громадянської праці жінок (1912), Лігу чоловіків з охорони прав жінок (1913), а також кухні для бідних, дитячі садки та Клуб вуличників для бездомних дітей. У 1918 році, коли польські суфражистки домоглися для жінок виборчих прав, Дуленбянка була обрана головою організації Ліга жінок. Схарактеризуйте діяльність Марії Дуленбянки. Які напрямки діяльності жінки актуальні і сьогодні?

Софія Русова (1856-1940). Популяризаторка ідеї націоналізації шкільної та позашкільної освіти в Україні. У 1871 році Софія Федорівна в свої п’ятнадцять років разом із старшою сестрою відкрила в Києві перший україномовний дитячий садок, який відвідували діти М. Старицького. Саме письменник познайомив Софію Та Марію зі Старою Громадою і її діячами – М. Драгомановим, В. Антоновичем, П. Чубинським, П. Житецьким, Ф. Вовком, О. Русовим та ін. Сестри Ліндфорс дозволяють використовувати приміщення дитячого садка у вечірні години для зібрань та репетицій п’єс українською мовою, яка на той час була під забороною. Після революції 1905 року жінка працює в комісії, створеній Академією наук для визнання української мови, розробляє і читає курс лекцій з української літератури для слухачок Бестужівських курсів у Петербурзі, там же за її участю була видана збірка „Кобзаря” Т. Г. Шевченка. У 1906 р. С. Русова робить рішучий крок і видає „Український буквар”, незважаючи на те, що таких підручників російська цензура зазвичай не пропускала. З якими труднощами стикнулася Софія Русова в своїй діяльності?

У жіночій недільній школі X. АлчевськоїШкола Алчевської стала взірцем і методичним центром усіх недільних шкіл Російської імперії. Жінка має в домі господарювати, а освіта їй не потрібна – такий стереотип існував дуже довго, і Христина Алчевська стала однією з перших, хто вирішив кинути виклик цій системі в Російській імперії. У 1862 році вона заснувала в Харкові першу безкоштовну недільну жіночу школу, якої не було до цього часу в Російській імперії. У цьому закладі працювало понад 100 вчителів-ентузіастів, яким сподобалась ідея Христини надати освіту звичайним жінкам – кухаркам, прибиральницям... Усіх учениць поділили на три категорії: ті, хто зовсім не вмів писати, ті, хто вмів читати, але не вмів писати, та ті, кому потрібно було покращувати свої навички. Вони вивчали правознавство, фізику, хімію, географію, історію України, письмо, математику, а також відвідували театри. У селі Олексіївка (нині це територія Перевальського району Луганської області) родина Алчевських відкрила однокласну земську школу, де навчання, як і в Харківській школі, велося українською мовою. У цьому закладі викладав Борис Грінченко. Після виходу Емського указу українська мова у школі була заборонена. Христина Алчевська обрала: краще хоча б російською, але дати освіту більшій кількості жінок, ніж взагалі не викладати. Христина Алчевська виховала понад 17 тисяч жінок Cхідної України, її методичні роботи стали підказками для педагогів усієї тодішньої Російської імперії, а про професіоналізм «багатійки, що навчила схід України писати» розповідали навіть в Європі. Які стереотипи змогла подалати Христина Алчевська?

Для України надзвичайно гострою була проблема освіти для жінок. Перша жіноча гімназія відкрилася в Києві 1860 р. за сприяння колишнього київського губернатора Івана Фундуклея. Доступ до вищої освіти жінки одержали в 1878 р., коли уряд дозволив створення в Києві Вищих жіночих курсів, де дівчата із середньою освітою мали змогу її продовжити. Від 1900 р. жінки отримали право навчатися в університетах Австро-Угорщини. Проте відсоток українок, які скористалися цим правом, був мізерний. Адже більшість українського населення - селяни - жили за патріархальними традиціями й не могли реалізувати право навіть на початкову освіту, а виховували дівчаток у родинах, готуючи їх виконувати соціально визначені ролі дружини, матері, господині. Проблема освіти та й інші соціальні проблеми в Україні накладалися на національні, тому жіночий рух був завжди пов’язаний з національно-визвольним. Зробіть висновки щодо жіночого феминістського руху в України. З чим він був пов’язаний?

Карикатура початку XX ст. Напис «В Добу Фемінізму. Дозвольте, пане, проводжу вас»Проаналізуйте плакат початку XX ст. і дайте відповіді на запитання. 1. Яке стереотипне ставлення до феміністського руху втілено в плакаті? 2. Чому владні кола прагнули дискредитувати феміністський рух - так само, як і інші політичні та громадські рухи? Чи змінилося ставлення до феміністок у сучасному українському суспільстві? Доведіть свою думку на прикладах.

1. Уявіть, що в XIX - на почтаку XX ст. вам випала можливість створити організацію, що бореться за права жінок. Придумайте назву, складіть статут, програмові засади, створіть рекламу (плакат, відео-, аудіорекламу) - заклик вступати до організації та підтримати її. Оберіть делегата / делегатку із групи, яка / який представить вашу програму, і спробуйте переконати іншу частину класу в користі феміністичного руху. Використайте інформацію про відомих українок XIX - початку XX ст., які власним прикладом надихали до боротьби за права жінок.2. Ви обстоюєте інтереси противників феміністичного руху. Учасники групи мають дібрати факти проти руху за права жінок і спробувати довести свою позицію. Можна створити власну уявну організацію, прорекламувати її і спробувати схилити на свій бік решту класу. Займіть позицію. Виберіть перше або друге завдання. Зробіть висновок про доцільність чи недоцільність цього руху.