Розробка уроку з мистецтва для 5 класу на тему "Мистецтво створення народної ляльки"

Урок Мистецтва

Тема: Мистецтво створення народної ляльки.

Мета: Розширити знання учнів про історію виникнення ляльок в Україні та в інших країнах світу. Ознайомити дітей із різновидами українського народного мистецтва та мистецькими традиціями різних народів. 

Розвивати уяву, творчі здібності, естетичний смак, уважність, уміння аналізувати форми й орнаменти. 

Виховувати інтерес до звичаїв і традицій українців та інших народів, формувати шанобливе ставлення до ляльки-оберега як символу національної культури.

Обладнання: ноутбкук, картон, клей, ножиці, кольоровий папір, тканина, нитки, фарби, пензлі, вушні палички.

Тези до уроку:

•  Народна лялька — важливий елемент традиційної культури українців та інших народів світу.

•  Лялька виконувала не лише ігрову, а й обрядову та оберегову функцію.

•  Українська лялька-мотанка — символ родинного благополуччя, захисту й духовності.

•  Особливістю народної ляльки є відсутність обличчя — знак чистоти та узагальненого образу.

•  Народні ляльки різних країн мають свої унікальні риси, але спільну ідею — збереження традицій.

•  Створення ляльки розвиває фантазію, естетичний смак, дрібну моторику та повагу до культурної спадщини.

1. Організаційний момент 

•       Привітання;

•       Налаштування на творчу діяльність.

2. Актуалізація опорних знань 

•       Бесіда про іграшки;

•       Обговорення: чим сучасні ляльки відрізняються від народних;

•       Скажіть, будь ласка, чи любите ви ляльки?

•       Які ляльки у вас є вдома?

•       Пригадайте якими були перші іграшки?

•       З яких матеріалів їх виготовляли?

•       Для чого існували ляльки?

3. Мотивація навчальної діяльності 

•             Проблемне питання: «Чому народну ляльку вважали оберегом?»

•             А чи знаєте ви, що колись ляльки були не лише іграшками? Вони мали особливе значення — їх вважали оберегами, символами захисту та добра.

4. Вивчення нового матеріалу 

•       Історія виникнення народної ляльки;

•       Значення ляльки-мотанки;

•       Порівняння з ляльками інших народів.

В створення ляльок кожна нація вкладала свої уявлення про світ, красу, добро й зло. Тому іграшки різних народів оригінальні та самобутні. Але водночас в них є щось спільне, характерне для багатьох країн і континентів.

 

 

 

 

 

 

5. Демонстрація зразків

•Варіація українських ляльок-мотанок:

 

 

Рис. 1. Українська лялька з різних матеріалів: (а) нитки, (б) солома, (в) глина, (г) сир.

 

Перші дитячі іграшки на території сучасної України з’явилися ще в добу Трипільської культури. Археологи знаходять глиняні фігурки тварин, зокрема свистки, а також прості ляльки з дерева, соломи та тканини.

У давнину іграшки мали не лише розважальне значення. Їх використовували під час обрядів, зберігали в домівках як символи захисту й добробуту. Вони були частиною духовного життя родини.

Найвідомішим українським оберегом є лялька-мотанка. Її назва походить від слова «мотати», адже виготовляли таку ляльку шляхом намотування та перев’язування тканини. Шматок полотна згортали й перев’язували нитками, формуючи голову, тулуб і руки.

Важливо, що під час створення мотанки не використовували голки, ножиці чи інші колючо-ріжучі предмети — усе виконували способом намотування. Також ляльці не малювали обличчя. Вважалося, що відсутність рис захищає її від злих сил, а хрест із ниток на обличчі символізує сонце, гармонію та зв’язок людини з природою.

Одяг мотанки прикрашали традиційними орнаментами та вишивкою, які мали символічне значення. Кожен колір і візерунок ніс певний зміст: червоний означав життя й енергію, жовтий — сонце й тепло, зелений — розвиток і надію.

Лялька-мотанка вважалася сильним домашнім оберегом. Вона символізувала материнську любов, продовження роду, захист від хвороб і негараздів.

 

Рис. 2. Українські ляльки-мотанки обереги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

•Варіація ляльок Японії:

Японію називають «країною десяти тисяч ляльок». З давніх часів іграшки тут були талісманом і оберегом. Національна дерев’яна лялька кокесі (кокеші) з циліндричним тулубом. Вважається, що з її допомогою шамани викликали духів. 

 

Рис.3. Японська національна дерев’яна лялька кокесі.

 

Крім кокесі, з соломи, дерева, тканини, глини японці виготовляли «ляльок для розглядання», якими не грали, а милувалися. Іноді такі «іграшки» робили з живих хризантем. Ця традиція збереглася дотепер. 

«Лялька для милування» або ж Кіку-нінґьо — це традиційні японські «ляльки з хризантем». Їх створюють із живих квітів, поєднуючи мистецтво флористики, скульптури та театральної постановки. Назва походить від слів «кіку» — хризантема та «нінґьо» — лялька.

Основою композиції є каркас із дерева або бамбука. Голову, руки й обличчя виготовляють із пап’є-маше чи фарфору, а от одяг формують із живих хризантем, які спеціально вирощують і прикріплюють до конструкції. Майстри ретельно добирають сорти квітів, щоб створити пишні «шати» різних кольорів.

Традиція виникла в період Едо (XVII–XIX ст.) і пов’язана з особливою шаною японців до хризантеми — символу довголіття, чистоти й імператорської влади. Такі ляльки зазвичай зображують історичних персонажів, героїв легенд або сцени з театру кабукі. Щороку восени в різних містах Японії проводять виставки кікунінґьо, де можна побачити великі композиції з десятків тисяч квітів. Це не іграшки для гри, а справжні мистецькі інсталяції, які демонструють красу природи та майстерність людини.

На відміну від української мотанки, яка є родинним оберегом, кіку-нінґьо — це святкове мистецтво милування красою квітів.

Рис.4. Традиційні японські «ляльки з хризантем» Кіку-нінґьо.

•       Варіація ляльок Африки:

У народів Африки етнічні фігурки призначалися не для ігор, а використовувалися під час обрядових і шаманських ритуалів. Вони мали духовне значення та вважалися посередниками між людьми й світом духів. Ляльок виготовляли переважно з дерева, глини, кістки або тканини. Їх прикрашали яскравим одягом, намистом, бісером, браслетами, мушлями та символічними орнаментами. Кожен елемент мав особливий зміст — означав силу, родючість, захист або зв’язок із предками.

Важливу роль у культурі багатьох африканських народів відігравали також маски. Їх вирізали з дерева та розмальовували природними фарбами. Маски використовували під час свят, обрядів посвяти та ритуальних танців. Вважалося, що під час танцю людина в масці ніби перевтілюється в духа предків або тваринупокровителя. І ляльки, і маски були священними предметами. Їх зберігали в родині або громаді та поколіннями передавали як частину духовної й культурної спадщини.

 

Рис. 5. Традиційні ляльки і маски народів Африки.

•       Варіація ляльок Америки:

Індіанські племена Північної та Південної Америки також використовували ляльок не лише для гри, а й у ритуальних і виховних цілях. Такі фігурки були частиною духовного життя громади та відображали зв’язок людини з природою і світом духів. Ляльки виготовляли з природних матеріалів: соломи, глини, дерева, кукурудзяних качанів, шкіри, пір’я, намистин і тканини. Наприклад, у деяких племенах Північної Америки створювали ляльки з висушених качанів кукурудзи, одягаючи їх у традиційний одяг. Кукурудза вважалася символом життя і достатку, тому така лялька мала особливе значення.

Фігурки прикрашали орнаментами, вишивкою, бісером та фарбами природного походження. За зовнішнім виглядом — формою одягу, зачіскою, прикрасами — можна було визначити, до якого племені належить лялька. Вона відображала особливості побуту, клімату та вірувань народу.

Деякі ляльки використовувалися під час обрядів, інші — навчали дітей традиціям: через гру дівчатка засвоювали навички ведення господарства, виготовлення одягу та прикрас. Таким чином, лялька ставала не просто іграшкою, а засобом передання культурної спадщини від покоління до покоління

 

Рис.6.1.  Традиційні ляльки корінних народів Північної Америки виготовлення з кукурудзи.

 

Рис.6.2.  Традиційні ляльки корінних народів Північної Америки виготовленні з

кукурудзи та соломи.

 

•Варіація ляльок Західної Європи:

Перші письмові згадки про прообрази сучасних ляльок у Західній Європі належать до епохи Відродження. Слово «іграшка» вперше зафіксоване у Франції в 1523 році, хоча прості глиняні, дерев’яні, тканинні та солом’яні ляльки існували значно раніше.

Маріонетки й пальчикові фігурки використовували переважно мандрівні актори під час вистав і ярмарків. Для дітей такі ляльки майже не призначалися.

У XVI столітті ляльок почали виготовляти на замовлення для заможних родин.

Вони були дорогими, вишукано одягненими й часто відображали моду свого часу. У XVII столітті у Великій Британії з’явилися декоративні ляльки з пап’є-маше, які прикрашали інтер’єри.

Лише наприкінці XIX — на початку XX століття з розвитком фабрик ляльки стали доступними для більшості дітей і перетворилися на масову іграшку.

 

Рис.7. Ляльки Західної Європи XIX, початку XX ст.

 

•Варіація ляльок сучасної Америки:

Зараз іграшкова промисловість пішла далеко вперед, а ляльки багато в чому втратили національний характер. Просто іграшки придбали нові форми, до кінця не втративши зв’язок з історією і народом, що їх створив.

У XX столітті лялька перестала бути лише народною чи декоративною і стала частиною масової культури. Однією з найвідоміших у світі є лялька Барбі, створена в 1959 році в США компанією Mattel. Її авторкою стала Ruth Handler, яка хотіла створити ляльку з образом дорослої жінки, щоб дівчатка могли уявляти себе в різних професіях і ролях.

Барбі вирізнялася сучасним виглядом, модним одягом і великою кількістю аксесуарів. З часом у неї з’явилися друзі, родина та численні професії — від лікаря й учительки до космонавтки. Лялька постійно змінювалася відповідно до тенденцій часу: змінювалися риси обличчя, зачіски, стиль одягу.

На відміну від народних обрядових ляльок, Барбі не має сакрального значення. Вона є прикладом комерційної іграшки, яка відображає культуру, моду та суспільні ідеали свого часу. Попри це, Барбі стала символом цілої епохи та однією з найвідоміших ляльок у світі.

Рис.8. Сучасні ляльки «Барбі».

 

6.   Активність під час уроку

А тепер — час трохи порухатися!

Перетворюємося на ляльок Барбі: рівна спинка, легка посмішка, граційні рухи.

Дивимося на екран і повторюємо всі рухи разом.

Посиланняна відео.  

 

7.   Практична робота

•       Інструктаж з техніки безпеки;

•       Поетапне виготовлення народної ляльки;

•       Індивідуальна творча робота учнів.

При виконанні практичного завдання діти діляться на 4 групи. Кожна група має різне завдання.

1 група – виконання завдання з розфарбовування японських іграшок Кокесі.

Обладнання: картонна трубка, фарби, пензлі. 

2 група – виконання завдання з виготовлення японської «ляльки для розглядання» в техніці аплікація. Обладнання: кольоровий папір, клей, ножиці для паперу. 

3 група – виконання завдання з розфарбовування африканської іграшки за допомогою вушних паличок. Обладнання: вушні палички, серветки, фарби, пензлі.

4група – виконання завдання з оздоблення сучасної ляльки «Барбі» в змішаній техніці аплікація, розфарбовування. Обладнання: фарби, пензлі, кольоровий папір, клей, ножиці, вушні палички.

 

8. Підсумок уроку  

•Презентація робіт «Ляльковий ярмарок».

 

 

9. Рефлексія 

Питання:

•       Що нового ви сьогодні дізналися?

•       Яка лялька вам запам’яталася найбільше?

•       Чи легко було створювати власну ляльку?

•       Який настрій у вас після уроку?

 

10. Оцінювання робіт