Урок Мистецтва
Тема: Мистецтво створення народної ляльки.
Мета: Розширити знання учнів про історію виникнення ляльок в Україні та в інших країнах світу. Ознайомити дітей із різновидами українського народного мистецтва та мистецькими традиціями різних народів.
Розвивати уяву, творчі здібності, естетичний смак, уважність, уміння аналізувати форми й орнаменти.
Виховувати інтерес до звичаїв і традицій українців та інших народів, формувати шанобливе ставлення до ляльки-оберега як символу національної культури.
Обладнання: ноутбкук, картон, клей, ножиці, кольоровий папір, тканина, нитки, фарби, пензлі, вушні палички.
Тези до уроку:
• Народна лялька — важливий елемент традиційної культури українців та інших народів світу.
• Лялька виконувала не лише ігрову, а й обрядову та оберегову функцію.
• Українська лялька-мотанка — символ родинного благополуччя, захисту й духовності.
• Особливістю народної ляльки є відсутність обличчя — знак чистоти та узагальненого образу.
• Народні ляльки різних країн мають свої унікальні риси, але спільну ідею — збереження традицій.
• Створення ляльки розвиває фантазію, естетичний смак, дрібну моторику та повагу до культурної спадщини.
1. Організаційний момент
• Привітання;
• Налаштування на творчу діяльність.
2. Актуалізація опорних знань
• Бесіда про іграшки;
• Обговорення: чим сучасні ляльки відрізняються від народних;
• Скажіть, будь ласка, чи любите ви ляльки?
• Які ляльки у вас є вдома?
• Пригадайте якими були перші іграшки?
• З яких матеріалів їх виготовляли?
• Для чого існували ляльки?
3. Мотивація навчальної діяльності
• Проблемне питання: «Чому народну ляльку вважали оберегом?»
• А чи знаєте ви, що колись ляльки були не лише іграшками? Вони мали особливе значення — їх вважали оберегами, символами захисту та добра.
4. Вивчення нового матеріалу
• Історія виникнення народної ляльки;
• Значення ляльки-мотанки;
• Порівняння з ляльками інших народів.
В створення ляльок кожна нація вкладала свої уявлення про світ, красу, добро й зло. Тому іграшки різних народів оригінальні та самобутні. Але водночас в них є щось спільне, характерне для багатьох країн і континентів.
5. Демонстрація зразків
•Варіація українських ляльок-мотанок:
Рис. 1. Українська лялька з різних матеріалів: (а) нитки, (б) солома, (в) глина, (г) сир.
Перші дитячі іграшки на території сучасної України з’явилися ще в добу Трипільської культури. Археологи знаходять глиняні фігурки тварин, зокрема свистки, а також прості ляльки з дерева, соломи та тканини.
У давнину іграшки мали не лише розважальне значення. Їх використовували під час обрядів, зберігали в домівках як символи захисту й добробуту. Вони були частиною духовного життя родини.
Найвідомішим українським оберегом є лялька-мотанка. Її назва походить від слова «мотати», адже виготовляли таку ляльку шляхом намотування та перев’язування тканини. Шматок полотна згортали й перев’язували нитками, формуючи голову, тулуб і руки.
Важливо, що під час створення мотанки не використовували голки, ножиці чи інші колючо-ріжучі предмети — усе виконували способом намотування. Також ляльці не малювали обличчя. Вважалося, що відсутність рис захищає її від злих сил, а хрест із ниток на обличчі символізує сонце, гармонію та зв’язок людини з природою.
Одяг мотанки прикрашали традиційними орнаментами та вишивкою, які мали символічне значення. Кожен колір і візерунок ніс певний зміст: червоний означав життя й енергію, жовтий — сонце й тепло, зелений — розвиток і надію.
Лялька-мотанка вважалася сильним домашнім оберегом. Вона символізувала материнську любов, продовження роду, захист від хвороб і негараздів.

Рис. 2. Українські ляльки-мотанки обереги.
•Варіація ляльок Японії:
Японію називають «країною десяти тисяч ляльок». З давніх часів іграшки тут були талісманом і оберегом. Національна дерев’яна лялька кокесі (кокеші) з циліндричним тулубом. Вважається, що з її допомогою шамани викликали духів.

Рис.3. Японська національна дерев’яна лялька кокесі.
Крім кокесі, з соломи, дерева, тканини, глини японці виготовляли «ляльок для розглядання», якими не грали, а милувалися. Іноді такі «іграшки» робили з живих хризантем. Ця традиція збереглася дотепер.
«Лялька для милування» або ж Кіку-нінґьо — це традиційні японські «ляльки з хризантем». Їх створюють із живих квітів, поєднуючи мистецтво флористики, скульптури та театральної постановки. Назва походить від слів «кіку» — хризантема та «нінґьо» — лялька.
Основою композиції є каркас із дерева або бамбука. Голову, руки й обличчя виготовляють із пап’є-маше чи фарфору, а от одяг формують із живих хризантем, які спеціально вирощують і прикріплюють до конструкції. Майстри ретельно добирають сорти квітів, щоб створити пишні «шати» різних кольорів.
Традиція виникла в період Едо (XVII–XIX ст.) і пов’язана з особливою шаною японців до хризантеми — символу довголіття, чистоти й імператорської влади. Такі ляльки зазвичай зображують історичних персонажів, героїв легенд або сцени з театру кабукі. Щороку восени в різних містах Японії проводять виставки кікунінґьо, де можна побачити великі композиції з десятків тисяч квітів. Це не іграшки для гри, а справжні мистецькі інсталяції, які демонструють красу природи та майстерність людини.
На відміну від української мотанки, яка є родинним оберегом, кіку-нінґьо — це святкове мистецтво милування красою квітів.

Рис.4. Традиційні японські «ляльки з хризантем» Кіку-нінґьо.
• Варіація ляльок Африки:
У народів Африки етнічні фігурки призначалися не для ігор, а використовувалися під час обрядових і шаманських ритуалів. Вони мали духовне значення та вважалися посередниками між людьми й світом духів. Ляльок виготовляли переважно з дерева, глини, кістки або тканини. Їх прикрашали яскравим одягом, намистом, бісером, браслетами, мушлями та символічними орнаментами. Кожен елемент мав особливий зміст — означав силу, родючість, захист або зв’язок із предками.
Важливу роль у культурі багатьох африканських народів відігравали також маски. Їх вирізали з дерева та розмальовували природними фарбами. Маски використовували під час свят, обрядів посвяти та ритуальних танців. Вважалося, що під час танцю людина в масці ніби перевтілюється в духа предків або тваринупокровителя. І ляльки, і маски були священними предметами. Їх зберігали в родині або громаді та поколіннями передавали як частину духовної й культурної спадщини.
Рис. 5. Традиційні ляльки і маски народів Африки.
• Варіація ляльок Америки:
Індіанські племена Північної та Південної Америки також використовували ляльок не лише для гри, а й у ритуальних і виховних цілях. Такі фігурки були частиною духовного життя громади та відображали зв’язок людини з природою і світом духів. Ляльки виготовляли з природних матеріалів: соломи, глини, дерева, кукурудзяних качанів, шкіри, пір’я, намистин і тканини. Наприклад, у деяких племенах Північної Америки створювали ляльки з висушених качанів кукурудзи, одягаючи їх у традиційний одяг. Кукурудза вважалася символом життя і достатку, тому така лялька мала особливе значення.
Фігурки прикрашали орнаментами, вишивкою, бісером та фарбами природного походження. За зовнішнім виглядом — формою одягу, зачіскою, прикрасами — можна було визначити, до якого племені належить лялька. Вона відображала особливості побуту, клімату та вірувань народу.
Деякі ляльки використовувалися під час обрядів, інші — навчали дітей традиціям: через гру дівчатка засвоювали навички ведення господарства, виготовлення одягу та прикрас. Таким чином, лялька ставала не просто іграшкою, а засобом передання культурної спадщини від покоління до покоління
Рис.6.1. Традиційні ляльки корінних народів Північної Америки виготовлення з кукурудзи.
Рис.6.2. Традиційні ляльки корінних народів Північної Америки виготовленні з
кукурудзи та соломи.
•Варіація ляльок Західної Європи:
Перші письмові згадки про прообрази сучасних ляльок у Західній Європі належать до епохи Відродження. Слово «іграшка» вперше зафіксоване у Франції в 1523 році, хоча прості глиняні, дерев’яні, тканинні та солом’яні ляльки існували значно раніше.
Маріонетки й пальчикові фігурки використовували переважно мандрівні актори під час вистав і ярмарків. Для дітей такі ляльки майже не призначалися.
У XVI столітті ляльок почали виготовляти на замовлення для заможних родин.
Вони були дорогими, вишукано одягненими й часто відображали моду свого часу. У XVII столітті у Великій Британії з’явилися декоративні ляльки з пап’є-маше, які прикрашали інтер’єри.
Лише наприкінці XIX — на початку XX століття з розвитком фабрик ляльки стали доступними для більшості дітей і перетворилися на масову іграшку.
Рис.7. Ляльки Західної Європи XIX, початку XX ст.
•Варіація ляльок сучасної Америки:
Зараз іграшкова промисловість пішла далеко вперед, а ляльки багато в чому втратили національний характер. Просто іграшки придбали нові форми, до кінця не втративши зв’язок з історією і народом, що їх створив.
У XX столітті лялька перестала бути лише народною чи декоративною і стала частиною масової культури. Однією з найвідоміших у світі є лялька Барбі, створена в 1959 році в США компанією Mattel. Її авторкою стала Ruth Handler, яка хотіла створити ляльку з образом дорослої жінки, щоб дівчатка могли уявляти себе в різних професіях і ролях.
Барбі вирізнялася сучасним виглядом, модним одягом і великою кількістю аксесуарів. З часом у неї з’явилися друзі, родина та численні професії — від лікаря й учительки до космонавтки. Лялька постійно змінювалася відповідно до тенденцій часу: змінювалися риси обличчя, зачіски, стиль одягу.
На відміну від народних обрядових ляльок, Барбі не має сакрального значення. Вона є прикладом комерційної іграшки, яка відображає культуру, моду та суспільні ідеали свого часу. Попри це, Барбі стала символом цілої епохи та однією з найвідоміших ляльок у світі.

Рис.8. Сучасні ляльки «Барбі».
6. Активність під час уроку
А тепер — час трохи порухатися!
Перетворюємося на ляльок Барбі: рівна спинка, легка посмішка, граційні рухи.
Дивимося на екран і повторюємо всі рухи разом.
7. Практична робота
• Інструктаж з техніки безпеки;
• Поетапне виготовлення народної ляльки;
• Індивідуальна творча робота учнів.
При виконанні практичного завдання діти діляться на 4 групи. Кожна група має різне завдання.
1 група – виконання завдання з розфарбовування японських іграшок Кокесі.
Обладнання: картонна трубка, фарби, пензлі.
2 група – виконання завдання з виготовлення японської «ляльки для розглядання» в техніці аплікація. Обладнання: кольоровий папір, клей, ножиці для паперу.
3 група – виконання завдання з розфарбовування африканської іграшки за допомогою вушних паличок. Обладнання: вушні палички, серветки, фарби, пензлі.
4група – виконання завдання з оздоблення сучасної ляльки «Барбі» в змішаній техніці аплікація, розфарбовування. Обладнання: фарби, пензлі, кольоровий папір, клей, ножиці, вушні палички.
8. Підсумок уроку
•Презентація робіт «Ляльковий ярмарок».
9. Рефлексія
Питання:
• Що нового ви сьогодні дізналися?
• Яка лялька вам запам’яталася найбільше?
• Чи легко було створювати власну ляльку?
• Який настрій у вас після уроку?
10. Оцінювання робіт