Урок №6
Тема: М.Глінка – засновник російської композиторської школи. Біографія та короткий огляд творчості. Симфонічні твори.
1. Опитування д/з:
Теоретичне:
Музична вікторина:
Концерт ля мінор для ф-но з оркестром 1 частина,
Ліричні п’єси для ф-но:
2. Виклад нового матеріалу.
Михайло Іванович Глінка (1804-1857) – займає в російській музиці таке ж визначне місце, як О.Пушкін в російській літературі.
-російський композитор, засновник російської композиторської школи.
Народився 20.05.1804р в с. Новоспаському Смоленської губернії в сім'ї відставного капітана. 1817р його привезли до Санкт-Петербургу в Благородний пансіон для юнацтва, де його гувернером був поет-декабрист В.К.Кюхельбекер. Курс навчання був розрахований на 4 роки.
Брав уроки у провідних музикантів, зокрема в ірландського піаніста й композитора Джона Фільда. В пансіоні Глінка познайомився з О.Пушкіним, який приходив туди до свого молодшого брата Льва, однокласника Михайла. Пансіон Глінка закінчив «другим за списком». Тоді ж відбувся його перший виступ як піаніста, рол що навіть повідомлялося в журналі «Син Вітчизни». У Новоспаському він продовжував свої музичні заняття, диригував оркестром дядька, вивчав музичну літературу і інструментовку.
1824р – став служити в канцелярії Головного управління шляхів сполучення. У 1828р залишив службу, щоб повністю присвятити себе творчості. До цього часу вже був автором романсів, «російських пісень», арій в італійському стилі, квартетів. Саме в цей період були написані добре відомі сьогодні романси і пісні: «Не скушай меня без нужды», на сл.Е.А.Баратинського, «Не пой красавица при мне» на сл. О. Пушкіна, «Ночь осенняя, ночь любезная» на сл.А.Я. Римського-Корсакова.
Знайомиться з Жуковським, Грибоєдовим, Міцкевичем, Дельвігом, а також Одоєвським, який став його другом.
1830р – виїхав до Італії. По дорозі затримався в Німеччині, де провів літні місяці. В Італії познайомився з багатьма відомими музикантами, зокрема з Белліні та Доніцетті. В 1833-34р жив у Берліні, де займався вивченням гармонії і контрапункту в З.Дена. Після повернення в Росію розпочав роботу над оперою «Життя за царя»(прем’єра відбулася в Петербурзі 27.11.1836року). Був призначений капельмейстером Придворної співочої капели ( на цій посаді більше 2-х років). Оперу «Життя за царя» вважають першою російською оперою. Прем'єра другої опери «Руслан і Людмила» за поемою О.Пушкіна відбулася 27.11.1842року не дуже вдало, хоча саме ця опера була визнана найбільшим досягненням композитора.
Михайло Глінка неодноразово був у Чернігові, Ічні, Ніжині, Григорівці, Монастирищах. А в Качанівці у маєтку Тарновських у 1838 році працював над оперою «Руслан і Людмила», уривки з якої вперше виконав хор мецената Григорія Тарновського.
У середині 1844 року Глінка здійснив нову тривалу закордонну подорож – до Франції та Іспанії. Восени 1845 року була створена увертюра «Арагонська хота». Залишаючись на чужині, композитор не може не звертатися думкою до далекої батьківщини. Він пише «Камаринську»- це симфонічна фантазія на теми двох російських пісень: вокальної ліричної «Из-за гор, гор высоких» і жвавої танцювальної, стала новим словом у російській музиці.
В ці роки вивчає народну іспанську музику. У Парижі познайомився та зблизився з музикантом і композитором Г.Берліозом.
У 1848 році, після повернення в Росію, з'явилася ще одна увертюра на іспанську тему – «Ночь в Мадриде».
Останні роки життя М.Глінки пройшли у невпинних мандрівках. Він жив то у Петербурзі, то у Варшаві, то в Парижі та Берліні. Композитор був повен творчих планів, але обстановка ворожнечі і переслідування заважали творчості. Декілька початих партитур він спалив.
Близьким і відданим другом для нього була його молодша сестра Людмила Іванівна Шестакова. Для її маленької донечки Олі Глінка склав деякі свої фортепіанні п’єси.
Помер Михайло Іванович 3(15).02.1857року в Берліні. Його прах привезли до Петербургу і поховали на кладовищі Олександро-Невської лаври.
Симфонічна творчість Глінки порівняно невелика за об’ємом. Найбільш значущі в ній – «Камаринська», іспанські увертюри «Арагонська хота» і «Ніч в Мадриді», «Вальс-фантазія» і оркестрові номери з музики до трагедії «Князь Холмський». Кожна з них складає цінну і важливу частину його спадщини.
Симфонічні твори Глінки (окрім музики до трагедії «Князь Холмський») не мають сюжетних програм. Але кожен з них вирізняється багатством та яскравістю образів. У них ми знаходимо і особисті переживання автора, і враження від природи і побуту Іспанії, і зарисовки народного життя і характерів російського народу.
Найвідомішим симфонічним твором є «Камаринська» - це варіації на теми 2-х російських народних пісень(ця форма називається подвійними варіаціями). Перша тема – співуча, задумлива весільна пісня «Из-за гор,гор высоких», друга – весела, жвава танцювальна «Камаринська». Значення «Камаринської» для російської класичної музики дуже велике. Ті прийоми викладу і розвитку народних тем, які композитор в ній використав, освітили шлях всім російським композиторам наступних поколінь.
Головна заслуга Глінки в галузі симфонічної музики полягає в тому, що він поклав початок трьом типам симфонізму: епічному, лірико-драматичному і жанровому.
3. Слухання музики:
Увертюра на іспанські теми «Арагонська хота»
Увертюра на іспанські теми «Ніч в Мадриді»
Вальс-фантазія
Фантазія на дві російські теми «Камаринська»
Романс «Не искушай» (сл. Є. Баратинського)
Увертюра до опери «Руслан і Людмила»
4. Закріплення:
Теоретичне:
Музичне:
Увертюра на іспанські теми «Арагонська хота»
Увертюра на іспанські теми «Ніч в Мадриді»
Вальс-фантазія
Фантазія на дві російські теми «Камаринська»
Романс «Не искушай» (сл. Є. Баратинського)
Увертюра до опери «Руслан і Людмила»
5. Робота на уроці з картками (на запам’ятовування дат з життя композитора).
6. Оцінювання роботи учнів на уроці.
7. Завдання додому: вивчити основні дати життя та творчості, скласти хронологічну таблицю, слухати музику.
1