Розробка уроку з всесвітньої історії на тему «Великобританія в 50-60 рр. ХІХ ст.»

Всесвітня історія                                                                                                                                                                                                    Тема: Великобританія в 50-60 рр. ХІХ ст.                                                                                                                                                                                   Мета:

    продовжити формування компетенцій: логічної та аксіологічної – під час з’ясування причин світової економічної першості Англії та розкриття особливостей внутрішньополітичного розвитку країни;

    інформаційної та просторової – під час визначення характеру зовнішньої політики країни та її особливостей;

    мовленнєвої – в процесі роботи в групах, наступного обміну отриманими знаннями та виступів перед одногрупниками.                                                                                                                                                         

Тип уроку: вивчення нового матеріалу з використанням методики розвивального навчання.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент уроку.                                                                                                                        ІІ. Мотивація навчальної діяльності.                                                                                                                                         Викладач готує здобувачів освіти до роботи на уроці та повідомляє тему і завдання уроку.                                                                                                                                                          Здобувачі освіти діляться на чотири групи, кожна з яких отримує картку із завданнями. Протягом 10 хвилин групи працюють з наданими їм завданнями, потім оголошують результати свого обговорення.                                                                                                                                      ІІІ. Вивчення нового матеріалу.                                                                                                                           Робота в групах                                                                                                                                                                 

• 1-ша група ознайомлюється з економічним розвитком Англії в другій половині ХІХ ст. (див. картку № 1)
• 2-га група ознайомлюється з політичним розвитком Англії у другій половині ХІХ ст. (див. картку № 2)
• 3-тя група ознайомлюється з політичними партіями Великобританії (див. картку № 3)
• 4-та група ознайомлюється із зовнішньою політикою Великобританії (див. картку № 4)

ІV. Обговорення вивченого матеріалу                                                                                                                                                                                                            Демонструється презентація, представники від груп освітлюють запропоновані завдання. Висновки, зроблені здобувачами освіти, записують у зошити.

Економічний розвиток Англії                                                                                                                                                                       Представники 1-ї групи розповідають про розвиток промисловості, сільського господарства, транспорту та банківської сфери у Великобританії у другій половині ХІХ ст. і надають відповіді на запитання, вміщені у картці.                                                                                                         Промисловий розвиток                                                                                                                           1. 1-ше місце за видобутком вугілля – у 5 разів більше, ніж у Німеччині.                                                                             2. Потужність двигунів – 45 млн кінських сил – вдвічі більше, ніж у Франції.                                                                                                  3. Половина світового виробництва чавуну, вугілля і бавовняних тканин.                                                                                                          4. На фабриках використовували стільки бавовни, скільки у всіх країнах світу, разом узятих.                                                                                                                                      Торгівля і банківська справа                                                                                                                                                        1. Доля у світовій торгівлі – 25 %, Франції – 10 %, Німеччині – 9 %, США – 7 %.                               2. Фунт стерлінгів – головний засіб розрахунків, Лондонська біржа і Англійський банк – світовий лідер угод.                                                                                                                                               3. Із ХVІІІ ст. до 1870 р. національний дохід Англії зріс у 10 разів.                                                                                                                    Транспорт                                                                                                                                                                            1. Довжина залізничних шляхів досягла 12 000 миль.                                                                                                                                            2. Паровози, пароплави.                                                                                                                                                 3. Англія будувала кораблі для інших країн.                                                                                                                               4. Надавала свої судна для перевезення товарів.                                                                                                                                                   Сільське господарство                                                                                                                                                Зростають посівні площі, застосовують машини, добрива. Врожайність в Англії вдвічі вища, ніж у Франції.                                                                                                                                                      Висновки. У середині ХІХ ст. Великобританія перетворилася на світового економічного лідера. Вона стала «майстернею світу», «світовим візником», «світовим банкіром». Не боячись конкуренції з товарами інших країн, перейшла від політики протекціонізму до політики фритредерства.

КАРТКА 1

1.Що таке промисловий переворот?                                                                                                       2. Як ви вважаєте, чому в другій половині ХІХ століття Англію почали називати «майстернею світу»?                                                                                                                                                                             3. У яких областях промисловості Англія досягла першості?                                                                                                                                4. Що таке «політика протекціонізму»?                                                                                                                                5. Чому в другій половині ХІХ ст. Англія відмовилася від високих митних зборів на товари, що ввозилися, та перейшла до політики фритредерства – вільної торгівлі, за якої мита на товари, що ввозяться, були суттєво знижені, а то й взпгплі скасовані7                                                                                                                    6. Чому в другій половині ХІХ ст. Англію почали називати «світовим банкіром»?                                                                                          7. Із чим пов’язане зростання попиту на продукти харчування в Англії?

КАРТКА 2

1.Яка форма правління існувала в Англії?                                                                                                                 2. Що означає принцип: «Король царює, але не править»?                                                                                              3. Які права та обов’язки були у королеви Вікторії? Чи був чинним цей принцип за часів правління Вікторії?                                                       

КАРТКА 3

1.Які політичні партії існували у Великобританії? Заповнити таблицю

КАРТКА 4

Політичний розвиток Великобританії

Здобувачі освіти 2-ї групи розповідають про форму правління у Великобританії у другій половині ХІХ ст.

Утвердження парламентської монархії. «Вікторіанська епоха»

Здобувач освіти, що отримав випереджальне завдання, розповідає про королеву Великої Британії - Вікторію.                                                                                                                                                                                              Вікто́рія (англ. Victoria, ім'я при хрещенні Александріна Вікто́рія — англ. Alexandrina Victoria; 24 травня 1819 — 22 січня 1901) — королева Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії з 20 червня 1837 року до своєї смерті в 1901 році. Її правління тривало 63 роки і сім місяців. Це було одне з найдовших правлінь будь-якої попередньої британської влади. Період її правління відомий як Вікторіанська епоха. Це був період промислових, політичних, наукових і військових змін у Сполученому Королівстві, який ознаменувався великим розширенням Британської імперії. У 1876 році британський парламент проголосував за надання їй додаткового титулу імператриці Індії.

У висвітленні історіографії проблеми нам вдалося з’ясувати, що питаннями дослідження історичного портрету королеви Вікторії цікавилася значна кількість істориків. Проте, саме вивченню історичного портрету королеви Вікторії приділяли свою увагу обмежена кількість науковців. Комплексного вивчення проблеми в українській історіографії не проводилося, адже немає жодної монографії присвяченій нашій темі. Однак, в контексті вивчення узагальнюючих праць з історії Великої Британії, досліджень, які присвячені конкретним аспектам історичного розвитку Англії, науковим працям в яких розглядається феномен британської монархії та його походження, розвідкам, що присвячені видатним державним і політичним діячам вікторіанської Англії та роботам біографічного характеру, що присвячені безпосередньо постаті королеви Вікторії, можна опертися на значний історіографічний доробок і використовувати його у нашому дослідженні. В роботі використано цілий комплекс джерел, представлений епістолярними джерелами, тематичними публікаціями, хрестоматіями, щоденниками. У своїй сукупності джерельна база містить значний об’єм цінної інформації, що дозволило забезпечити більш ґрунтовніше розкриття теми. Королева Вікторія – постать, яка безсумнівно заслуговує на увагу. Вона належить до плеяди найбільш відомих монархів ХІХ ст. Народилася королева 24 травня 1819 р. Її батько був четвертим сином Короля Георга III, і маленька Вікторія стала п'ятою в черзі на престол. Батько Вікторії помер, коли дитині було всього 8 місяців. Овдовіла мати Вікторії зберігала самотність і повністю залежала від Джона Конроя – слуги її покійного чоловіка, який будь-якими засобами прагнув до влади. Тому ранні роки принцеси пройшли під гнітом найсуворіших правил, які отримали назву «Кенсінгтонської системи». Ця система зводилася до того, що юна спадкоємиця престолу буде ділити кімнату разом зі своєю матір'ю і не мати можливості перебувати на самоті. Систему 56 винайшов Джон Конрой, який таким чином сподівався маніпулювати Вікторією, щоб дістати більше влади і впливу на неї. Коли Вікторії виповнилося 13 років, вона вирушила в турне по центральних графствах разом з Конроєм і своєю матір’ю, метою якого було представити майбутню Королеву публіці. Спочатку шанси принцеси Вікторії на престол були невеликими, до 1837 р. серія смертей спадкоємців престолу чоловічого роду від гемофілії зробила її єдиною претенденткою на трон. Принцеса виховувалася в Кенсінгтонському палаці. Її освітою займалася гувернантка – баронеса Лейзен, яка навчала майбутню королеву мов, арифметики, малювання і музики. Мама майбутньої королеви детально обирала їй вчителів. Красномовству і арифметиці навчив її майстер писемності Вестмінстерської школи Томас Стюарт. Французької мови її навчав М. Грандін, малюванню – Річард Вестл. Спадкоємиця англійського престолу мала виховуватися в ситуації бездоганної моральності. Значних успіхів принцеса досягла у предметах пов’язаних з мистецтвом. Музика займала значну частину її часу. День принцеси був чітко розписаний: Принцеса мала живий розумом і прекрасну пам’ять. Вікторія вступила на престол лише через кілька тижнів після свого 18- річчя. Вікторія перебралася в Букінгемський палац, зробивши його своєю офіційною королівською резиденцією в Лондоні. Першим проявом її сильної волі було відсторонення своєї матері, яка була негайно відіслана у віддалені покої палацу. Наступним її кроком було видворення з державних апартаментів Джона Конроя. Наближеним королеви став її перший прем'єр-міністр, лорд Мельбурн. Вікторія закохалася в свого двоюрідного брата, принца Альберта Саксен-Кобург-Готського, коли той відвідав Великобританію в 1839 р. В наступному році пара одружилася. В день весілля, Вікторія була одягнута в біле весільне плаття. Це поклало початок нової традиції серед наречених, які до цього одягалися на весілля в своє краще вихідне плаття. Не можна сказати, що в цьому шлюбі панувала ідилія – дуже часто, спілкуючись з чоловіком, 57 Вікторія втрачала самовладання. Альберт же взяв на себе роль «морального наставника» своєї дружини, що, з одного боку, дуже її дратувало, але, з іншого, дозволяло їй часто вдаватися до його підтримки. У їхньому шлюбі народилося 9 дітей. Їх подружня пара на протязі багатьох років була зразком для наслідування всієї Англії. Королеву цікавило політичне життя своєї країни, і вона вникала в основні проблеми, але в той же час намагалась не втручатись в політичну діяльність уряду, визнаючи його компетентність в подібних питаннях. «Справа фрейлін» 1839 р. була першим проявом твердолобої непоступливості зі сторони молодої монархині. Серед реформ, які в деякій мірі визначили внутрішньополітичне життя Великої Британії, варто насамперед назвати парламентську реформу 1831 р., яка полягала у ліквідації «гнилих містечок». За її правління виборче право отримали широкі верстви населення, вибори здійснювались таємним голосуванням, були створені ради графств, що поклали кінець архаїчній системі приходських і мирових судів, була утверджена рада Лондона, стала безкоштовною початкова освіта, вийшли закони про охорону праці жінок і дітей на виробництві, про відповідальність підприємців за травми на підприємствах, про обмеження тривалості робочого тижня, про скасування системи продажу і купівлі офіцерських патентів та створення армії на територіальній основі. Це далеко не повний перелік реформ. Не без участі Альберта королева почала частіше вникати в державні справи, проявляючи чималий інтерес до зовнішньополітичної діяльності уряду. Королева намагалася влагодити всі справи по-домашньому, влаштовуючи шлюби своїх родичів зі членами монарших родин. Це було пов’язано з тим, що у королеви було дев’ять дітей, які вдало поєдналися з іншими королівськими династіями, і 42 онуки, які в результаті династичних шлюбів розповсюдились чи не всією Європою. У родинному зв’язку з Британською короною виявилися Російська, Данська, Прусська, Грецька, Іспанська, Ганноверська королівські династії, а також низка герцогств і 58 князівств. Особливе значення мали династичні зв’язки для відносин Англії з Росією і Німеччиною. Однак успішну Велику Британію і її королеву чекав серйозний удар. Занедужав на тиф і помер від нього принц Альберт. Після того, як 1861 р. принц Альберт відійшов у інший світ, королева до кінця життя носила жалобу по чоловіку. Редьярд Кіплінг у своїх віршах називав її не інакше, як «вдовою з Віндзору». З плином часу суспільно-політичні погляди Вікторії піддались неймовірній трансформації. Колишня критика громадськістю щодо королеви абсолютно зникла. Вікторія стала імператрицею Індії, щоб зміцнити узи між монархією і імперією. В результаті, популярність Вікторії в Британії зросла до небес, і до кінця свого правління вона стала справжнім символом імперії. Королева знову почала займатися державними справами. У 1887 і 1897 рр. країна відзначила золотий і діамантовий ювілеї королеви – 50-річчя і 60-річчя її правління. Ювілейні торжества демонстрували велич Британії як світової держави. Зрештою золота доба Британської імперії підійшла до кінця. 22 січня 1901 р. в заміському маєтку Осборн королева Вікторія доживала свою останню годину. Згідно із заповітом Вікторії її ховали за військовим обрядом. Отже, за роки правління Вікторії Британія зміцнила позиції, означилася політична та економічна стабілізація, посилився міжнародний авторитет держави. Королева поєднала династичними шлюбами королівські родини фактично усієї Європи. Під час правління королеви Вікторії великого розвитку набула не тільки економіка країни, а також і мистецтво. У літературі та мистецтві змінювалися стилі та напрямки, старе відходило, з’являлося нове. Період правління Вікторії (1831-1901), королеви Великобританії та Ірландії, імператриці Індії, прийнято називати Вікторіанською епохою. Саме ця епоха стала періодом найвищого розквіту Великобританії, утвердження її на світовій арені як наймогутнішої держави, найбільшої колоніальної імперії з колосальним економічним потенціалом.

Висновки. 1837-1901 рр. – час правління королеви Вікторії – дістали назву «Вікторіанська епоха». Основні принципи цього періоду – працьовитість, економність, тверезість.                                                                                                                                                                     Королева призначала прем’єр-міністра; зберегла право відправляти уряд у відставку і розпускати парламент. Уряд був зобов’язаний інформувати її про будь-які зміни в політиці.

Політичні партії Великобританії

У ході виступів представників 3-ї групи необхідно заповнити таблицю (див. картку 3) і записати в зошит основні принципи консерватизму та лібералізму.

Зовнішня політика Великобританії

Запитання                                                                                                                                                                                                                         1. Англію називали країною, «у якій ніколи не заходить сонце». Чому?                                                                 2. Що таке колонія? Визначте на карті, якими колоніями володіла Англія.                                                                                        3. Чому Англію називали «мачухою народів» і «країною, у якій ніколи не висихає кров»? (Придушено повстання сипаїв (1857-1859 рр.) в Індії; чисельність маорі скоротилась (Нова Зеландія) втричі; корінне населення Австралії витіснено до засушливих районів).                                                                                                                             Викладач. Зовнішню політику Великобританії визначали інтереси англійської промисловості і торгівлі. За виразом Г. Пальмерстона, «у Британії немає постійних союзників. У неї є тільки постійні інтереси». Колонії Англії з джерел дешевої сировини перетворилися тепер на великі ринки збуту. Тому основним завданням усіх урядів було розширення впливу Великобританії в усьому світі.                                                                                     

Представники 4-ї групи розповідають про колоніальні володіння Великобританії.

Повідомлення здобувача освіти про повстання сипаїв

Сипаї – наймані солдати в колоніальній Індії, що рекрутувалися із середовища місцевого населення.  Повстання було спричинене жорстокою колонізаторською політикою англійців: різким збільшенням податків, зменшенням платні сипаям. Гніт колонізаторів гостро відчували ремісники: їхні товари не витримували конкуренції з фабричними англійськими товарами. У багатьох великих феодалів англійці відібрали князівства і маєтки.                                                                                                                                 11 травня 1857 року столицю Індії Делі охопило повстання індійських солдатів, які виступили проти жорстокої колонізаторської політики англійців. Повстання поклало край владі Британської Ост-Індської компанії, призвело до її заміни прямим правлінням англійської корони і падіння останнього імператора Великих Моголів. У1617 році британська Ост-Індська компанія отримала від могольського імператора Джахангира право торгувати з Індією. На початок 1850-х років вона контролювала більшу частину півострова Індостан, а також сучасні Пакистан і Бангладеш, користуючись державною роздробленістю Індії і конфліктами як між різними князівствами, так і між різними соціальними та релігійними групами. Для військового контролю за колоніальною територією Ост-Індська компанія використовувала сипаїв, найманих солдатів, рекрутованих серед місцевого населення.                                                                                                                             Формальним приводом до повстання, стало прийняття на озброєння нової гвинтівки Енфілда, патрон до якої нібито просочувався сумішшю яловичого і свинячого жиру, що ображало релігійні почуття мусульман та індуїстів (корова була священною твариною в індуїзмі, а свиня — вважається нечистою твариною в ісламі). 29 березня 1857 року 29-річний солдат 34-го Бенгальського полку тубільної піхоти відмовився брати в руки нову зброю. Коли для розслідування цього інциденту в полк прибув британський офіцер, солдат вистрілив у нього, але промахнувся. Жоден із сипаїв не підкорився наказу заарештувати солдата, за що 22 квітня полк був розформований, а солдат і його начальник-індієць повішені.                                                  Через два дні брати до рук нову зброю відмовилось 90 солдатів полку в Міруті (453 км на північний схід від Делі, нині — штат Уттар-Прадеш), за що отримали від 5 до 10 років каторги. Таке жорстоке покарання справило сильне враження на сипаїв інших полків і наступного дня по місту пройшли заворушення — були спалені декілька будинків, а сипаями було вбито 20 європейців, включаючи чотирьох дітей. Вцілілим британським військовим довелось рятуватись втечею в сусіднє місто.                                                11 травня 1857 року повстання докотилось до Делі, де було підтримане населенням міста — розпочались напади на європейців, індійських християн; із трьох батальйонів сипаїв, що перебували в Делі два перейшли на бік повсталих, а третій відмовився застосовувати проти них силу. При спробі атакувати місцевий арсенал британці, розуміючи свою нездатність захистити його, підірвали запаси зброї, що привело до загибелі багатьох людей і руйнації навколишніх будинків. Після цього повсталих підтримали всі сипайські гарнізони навколо Делі. 12 травня про свою підтримку заявив імператор Великих Моголів Багадур Шах.                               Багадур Шах II, 19-й і останній імператор Великих Моголів В Делі з числа повсталих сипаїв була створена адміністративна рада. Аналогічно події розвивались у двох інших великих містах Індії — Канпурі та Лакхнау, де також з'явились самостійні уряди. Повстання, поширюючись країною, ставало дедалі жорстокішим навіть проти мирного населення — у більшості захоплених міст і військових поселень майже все британське населення було повністю знищено, незалежно від статі і віку; вбивали також військовополонених і поранених.                                   З поширенням повстання в рядах його лідерів почався розкол — керівники різних національностей вимагали відновлення своєї державності, мусульмани проголосили джихад, але незабаром спалахнули розбіжності між сунітами і шиїтами: більшість сунітів виступили на боці британців, як і сикхи та пуштуни Пенджабу і Північно-Західної Індії. Великий Могол Бахадур Шах Зафіра оголосив себе єдиним законним правителем всієї Індії — він почав карбувати монети зі своїм зображенням і зажадав від населення присяги на вірність. Це відштовхнуло від повсталих індуїстів, які не бажали відновлення мусульманського правління.                                                   Неузгодженність в діях повсталих і відсутність централізованого керівнитва ним дозволили британцям перекинути необхідні військові сили з Сінгапуру, Європи, самої Британії і, невпинно рухаючись країною, жорстоко страчуючи повсталих в провінціях, 1 липня 1858 року підійти до Делі.                                                                                 За три з половиною місяці облоги Делі британські і лояльні до них війська втратили 1254 убитими і 4493 пораненими. Загальна кількість загиблих під час Повстання сипаїв оцінюється від 100 тисяч (загиблих у боях) до 800 тисяч (разом із померлими від голоду і епідемій)                                                                   Столиця Імперії Великих Моголів перебувала в облозі до 14 версня, коли завдяки підтримці щойно прибулих сикхів і пуштунів вдалось увірватись в нього і після тижня вуличних боїв взяти Делі під контроль. Британці почали знищувати і грабувати місто; безліч індійців були вбиті на зенак помсти за розправи повстанців над європейцями. Англійська артилерія розстріляла головну мечеть з навколишніми будівлями, в яких проживала мусульманська еліта з усієї Індії.                        Заарештований 20 вересня 1857 року 83-річний Бахадур Шах II з династії Тимуридів став останнім імператором Великих Моголів: його віддали під суд і вислали в Рангун (Бірма), де він через чотири роки помер. Двоє його синів і внук були розстріляні 22 вересня після того, як разом із шахом здались в полон британцям.   Незважаючи на перемогу, ще 1 червня британський парламент прийняв закон про ліквідацію Ост-Індської компанії і введення в Індії прямого правління, проголосивши все її населення підданими англійської королеви Вікторії, яка 1 травня 1876 року прийняла титул імператриці єдиної Індії.                                                Викладач. Зазнала змін і політика Англії щодо білого населення колоній. Канаді, Австралії, Новій Зеландії, Капській землі було надано статус домініону.                                                                                              

Представники 4-ї групи пояснюють суть поняття «домініон».

Висновок. Друга половина ХІХ ст. – час перетворення Великобританії в найбільшу колоніальну імперію. Для утримання свого панування з одного боку Англія використовувала силу в Індії, Новій Зеландії. Водночас ряду колоній (Канада, Австралія, Південно-Африканський Союз) вона надала права на самоврядування.                                                                                 V. Закріплення здобутих знань.                                                                                                                                          Викладач. Час правління королеви Вікторії дістав назву Вікторіанська епоха. Назвіть, характерні ознаки цього періоду (економічні, внутрішньополітичні, зовнішньополітичні).                                                                                                                                      VІ. Домашнє завдання.                                                                                                                                  1. Опрацювати матеріали підручника.                                                                                                          2. Виписати в зошит визначення нових термінів.                                                                                             3. Заповніть таблицю.