Розробка виховного заходу до Дня народження В.Самійленка

Про матеріал
Розробка виховного заходу до Дня народження Володимира Івановича Самійленка (до 155-річчя)
Перегляд файлу

Усний журнал :  Свідомий українець...

«Поет живе в серцях свого народу!!!!»

Мета: ознайомити учнів з фактами життя і творчості В.І. Самійленка; визначити актуальність проблем, порушених  поетом у творах; розвивати вміння виразно й усвідомлено декламувати твори; виховувати  активну життєву позицію.

Хід заходу:

Ролик «Сорочинський ярмарок»

Вступні слова вчителя

Чудовий край Полтавщина… Воно викохало  велику кількість талановитих  майстрів пензля, слова.

Невелике село Великі Сорочинці стало Батьківщиною талановитого поета, справжнього громадянина та патріота Володимира Самійленка.

Пісня «Мій рідний край» (Виконує ансамбль бандуристів)

Ведучий 1. Володимир Самійленко - надзвичайно своєрідне явище в українській літературі.

Ведучий 2. Лірик філософського складу, блискучий гуморист і сатирик, Ведучий 3. автор гострих прозових фейлетонів, талановитий драматург, незрівнянний перекладач.

Ведучий 4. він залишив спадщину, яка давно вже увійшла до скарбниці національної культури.

Ведучий 1. Більша частина його творчості це вірші, присвячені найбільшому коханню у житті – Україні.

Під музичний супровід учень читає вірш «АКРОСТИХ»

Ведучий 1. Майже на всьому, що вийшло з під пера Володимира Самійленка, лежить мітка вищої художньої проби.

Ведучий 2. . Франко, Б. Грінченко, М. Рильський дивувалися неповторності творчості Самійленка, коли вже перші його публікації ставали в ряд класичних надбань української літератури.

Ведучий 3. Сучасників і нащадків письменника захоплювали його стилістична майстерність,

Ведучий 4. знання мови,

Ведучий 1.легкість і афористичність вислову,

Ведучий 4. уміння знайти прості слова й вирази для відображення складних явищ духовного життя.

Учні декламують вірші В.Самійленка «Пісні», «Найдорожча перлина», «Весняна пісні», «Сонети»

Ведучий 1. Усе своє життя В. Самійленко переймався долею української мови та літератури, писав українською навіть у часи заборон, багато сил віддав літературній творчості й видавничій справі.

Ведучий 2.  «Він українець, свідомий українець, усією душею відданий своїй країні та своєму народові … , говорив Іван Франко.

Ведучий 3. Новітня історія боротьби за Незалежність тісно пов’язана з творами Володимира Самійленка. На початку 1990-х XX століття українські патріоти часто цитували:

…Грізна хвилина!

І враз з усіх намучених грудей

Прорвалось: «Ще не вмерла Україна», —

Як неньці дар останній від дітей.

Ведучий 4. Протягом десятиліть ім’я митця майже не згадували. Але нині Володимир Самійленко повернувся, щоб навчити нас щиро любити рідну Батьківщину.

Слово, що єднає Україну

Відео

 

СТОРІНКА 1. Дитинство

Ведучий 1.

Мати Володимира Івановича, Олександра Кіндратівна Самійленко, належала до дворових кріпаків.

Ведучий 2.

 У шістнадцять років її віддали на службу до панів Лесевичів.

 Ведучий 3. Юна красуня сподобалася поміщикові, який мав п’ять тисяч десятин землі, любив танці, музику, бенкети.

Ведучий 4. Пан зумів прихилити серце дівчини, а потім її відправив до батьків.

 Ведучий 1.Так у Великих Сорочинцях на Полтавщині 3 лютого 1864 року народився Володимир Іванович Самійленко.

Ведучий 2. Кажуть, що він не успадкував від свого батька нічого, хіба що любов до музики.

 Ведучий 3. Пізніше Олександра Кіндратівна служила управителькою в маєтку поміщика Трохимовського.

Ведучий 4. «З дитинства,— згадував письменник,— в дідовій хаті між своїми кревними жив оточений українською стихією, слухав бабусині казки , чумацькі пісні і впивався чарівною українською мовою Миргородського повіту, яку він визнавав найкращою…»

Ведучий 1.У Трохимовського була багата бібліотека, і хлопчик із задоволенням знайомився тут з творами Руссо, Вольтера та інших французьких класиків.

Вірш «Зорі»

СТОРІНКА  2. НАВЧАННЯ

Ведучий 2. Після смерті поміщика Олександра Кіндратівна одержала у спадок від нього тридцять десятин землі, чималу суму грошей і пенсію на виховання сина. Це дозволило влаштувати хлопчика на навчання: початкову освіту майбутній письменник здобув у дяка, згодом у Миргородській початковій школі. У 1875 році Володимир вступив до Полтавської гімназії, що знаходилася в теперішній школі № 3.

Ведучий 3. Вчився Володя старанно, виявив неабиякий хист до поетичної творчості та перекладацтва.  Тут вперше починає він писати поезії, складати гумористичні вірші.

Ведучий 4. На пошану пам’яті поета до 150 річчя з дня народження у 2014 році на закладі була встановлена Меморіальна дошка.

Відкриття Меморіальної дошки на закладі , де навчався В.Самійленко

Відео

СТОРІНКА  3. СТУДЕНТСТВО

Ведучий 1. З 1884 до 1890 року Володимир Самійленко навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету.

 Ведучий 2. Навчаючись познайомився з Іваном Франком, що приїжджав у Київ. Належав разом із Іваном Липою, Миколою Міхновським до Братства тарасівців.

Ведучий 3. Зблизився з літературним гуртком «Плеяда», де активно працювали Леся Українка, і її брат Михайло Обачний. Гуртком опікувалися Микола Лисенко, Олена Пчілка й Михайло Старицький.

 Ведучий 4. Учасники гурту вирішили поширити українською мовою твори і Самійленко узяв на себе переклади з французької, іспанської та італійської. Перекладав Дантове «Пекло»,п'єси Мольєра й Бомарше,поезії Байрона, Беранже.

Учні декламують вірш – переклад «Пташки»(З Беранже)

 

СТОРІНКА 4. Караюсь, мучусь, але не каюсь

Ведучий 3. В умовах жорстокого національного гніту, «під страшним російським режимом, під яким не можна було навіть говорити рідною мовою, майже нічого не можна було писати, а тим більш мати свою пресу, школи», як згадував Володимир Самійленко, минуло майже все його життя.

Ведучий 4. Тільки два місяці ще в студентські роки він міг відчути, що значить бути вільним, і то завдяки громаді київської української інтелігенції, яка дала йому кошти на поїздку до Галичини.

Вірш «Привіт Буковині»

Ведучий 1. Після університету працював  у Києві, Чернігові та Миргороді (секретарем земської управи), Катеринодарі. Заробіток був мізерним. Тож додатково вивчився на нотаря  і відкрив нотаріальну контору в містечку Добрянці на Чернігівщині. Тут одружився, тут у подружжя Володимира та Ольги народилося четверо дітей.

Вірш «Дівчино!»

 

Гурт дітей декламують вірш «Дві планети»

 

СТОРІНКА 5.  Борітеся – поборете…

Ведучий 3. За приклад В. Самійленко завжди ставив собі та своїм сучасникам Тараса Шевченка.

Ведучий 2. 

Про величезну історичну заслугу Шевченка в розвитку української літературної мови, взагалі про долю української мови поет переконливо розказав у вірші «Українська мова».

Відео (5) «Слухай»

 «Українська мова». Читає Назар Задніпровський

Ведучий 4. Поет шанує Т. Шевченка за його внесок в історію української мови і закликає нас ніколи не забувати про свою мову, якій довелося зазнати багато випробувань.

Ведучий 1. Серед творів, де поет уславлює Шевченка є вірш  «На роковини Шевченка»

Учні виразно декламують вірш «На роковини Шевченка»

 

СТОРІНКА 6. ІСТОРИЧНА

Ведучий 1.1903 року у Полтаві відкрили пам’ятник Івану Петровичу Котляревському, засновнику української літературної мови, автору "Енеїди». Ведучий 2. У день його відкриття у Полтаві зібралася чи не вся тодішня письменницька інтелігенція – Леся Українка, Василь Стефаник, Михайло Коцюбинський, Борис Грінченко, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Володимир Самійленко, Олена Пчілка та Панас Мирний.

(6)Відео. Відкриття памятника Котляревському у Полтаві

 

 

 

СТОРІНКА 7. ТВОРЧІСТЬ

Ведучий 1. Часто свої твори він друкував під псевдонімом «Сивенький». Письменник і справді був сивенький: сивенький був його пишний чуб (поет дуже рано посивів).

Ведучий 2.Поетична спадщина В. Самійленка включає ліричні і сатиричні вірші, переклади творів з російської та зарубіжної класики. 

Ведучий 3. Особливу сторінку творчої спадщини поета становлять сатиричні та гумористичні твори.

Ведучий 2. Письменник гостро і влучно вивкривав тогочасні суспільні й державні порядки, висміював лжепатріотів, які лише на словах люблять вітчизну й рідний народ.

Ведучий 3.1886р. Самійленко написав відому політичну сатиру «Ельдорадо».

Ведучий 4.Відтоді жодна патріотична вечірка української молоді не минала без її декламування, а особливо у виконанні автора:

Ведучий 1.Десь далеко єсть країна,

Пишна, вільна, щастям горда,

Кожний там живе щасливо —

Держиморда, держиморда.

Ведучий 2. 1989р. вірш, покладений на музику, залунав – і лунає досі — у виконанні  рок-гурту «Кому вниз».

«Ельдорадо» Пісня відео (7)

 

Ведучий  1. Яскраву сторінку поетичної творчості В. Самійленка становить його пейзажна та інтимна лірика.

Вірш «Заспівав би я про…»

Ведучий 2. Володимир Самійленко пии і для дітей. Улюбленим є вірш «Вечірня пісня» , покладений на музику Кирилом Стеценком, що став  народною піснею.

«Колискова».Відео (8)

Сторінка 8 .Українська Народна Республіка

 Ведучий 1. У селі Добрянці  на Чернігівщині Самійленко мешкав до 1917р. Палко підтримав Українську Революцію, переїхавши до столиці, працював у міністерстві фінансів  уряду  УНР, редагував газету «Рада», сприяв запровадженню української мови.

Ведучий 2. У 1920 р. емігрував з урядом УНР до Галичини, окупованої Польщею.

 Ведучий 3. У 1924 році повертається на Батьківщину. Працює у Державному видавництві України. Володіючи дев’ятьма мовами, перекладає українською твори зарубіжних авторів.

Ведучий 4. Смерть доньок, поневіряння за кордоном, матеріальні злигодні остаточно підірвали і до того кволе здоров’я письменника.

Ведучий 1. Відчуваючи, що життя наближається до кінця, Володимиру Івановичу дуже захотілося побути на Батьківщині. Тому рідні відвезли його на літо в Буданівку поблизу Боярки.

 

Ведучий 2. Кажуть, що в цей час письменник мріяв про те, що «як одержить пенсію, то доручить своєму родичеві купити йому хату в рідних Сорочинцях над річкою і там доживатиме вік».

Вірш «Весняні пісні»

Ансамбль бандуристів виконує пісню «Колискова»

Ведучий 1. 12 серпня 1925 року письменника не стало.

Я великий громадянин,

Я найкращий тип людини,

Бо сказав собі я в серці:

«Все на світі для Вкраїни»

Ведучий 2.Селяни поховали поета «на  горі коло церкви» — біля Свято-Михайлівського монастиряза козацьким звичаєм: з козацьким поясом попереду, з червоною китайкою на домовині, з хрестом з берези.

Ведучий 3.Не вмре поезія, не згине творчість духа,
Ведучий 2.Поки жива земля, поки на ній живуть,
Ведучий 3.Поки природи глас людина серцем слуха, —
Ведучий 4.Клопоти крамарські її ще не заб'ють.

 

СТОРІНКА 9. Увічнення пам'яті

Ведучий 1.Постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня  1997 р. ім'я видатного письменника й громадського діяча Володимира Самійленка присвоєно Прутівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів;

Ведучий 2.З нагоди 150-річчя від дня народження поета встановлено меморіальну дошку на фасаді Прутівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів;

Ведучий 3.Вулиця, на якій проживав колись поет, названа його іменем у Києві.

Ведучий 4. Погруддя Володимиру Самійленку встановлено вдячними нащадками у Великих Сорочинцях,  на батьківщині поета.

Ведучий 2. Патріотична нота, що бринить у поезії письменника і зараз звернена до національно свідомості українців. Любіть свій край, цінуйте мову.

 

Відео. Пісня на слова В.Самійленка«Святий вечір». Співає майдан

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Закріплення вивченого матеріалу

По вертикалі:

 1. Назва села, де народився Г. Тютюнник. (Шилівка)

 2. Професія батька письменника. (Тесля)

 3. Після ув’язнення батька Г.Тютюнник живе у його брата на… (Донеччині)

 4. Тітка, яка запропонувала у неї жити Климку після того, як він залишився самотнім. (Мотя)

 5. Місто, в якому письменник навчався у ремісничому училищі. (Харків)

 6. Ім’я брата письменника. (Григорій) 7. Місце, де жили Климко і дядько Кирило. (Барак)

Як називали Славку? (Гармоністом)

 8. Назва повісті автобіографічної трилогії. («Климко»)

1. Яких істот бачив хлопець під час подорожі?

 а) Земляних жаб;

 б) ящірок;

 в) безліч метеликів.

 

2. Дід Бочонок, дядьків Кирилів товариш, дав Климкові в дорогу:

 а) картоплі і луку;

 б) шість великих сухарів з білого хліба;

 в) шматок сала і часник.

 

 

 

3. Діда називали Бочонком, через його:

 а) зовнішність;

 б) постійне бажання багато поїсти;

 в) манеру вимовляти слова і бубоніти.

 

4. Яке лихо сталося з Климком під час подорожі?

 а) Заболіли ноги;

 б) загубив гроші;

 в) порвалося взуття.

 

5. До обіду хлопець накопав великих, менших і зовсім дрібних картоплин у кількості:

 а) п’ятдесяти семи;

 б) сімнадцяти;

 в) двадцяти трьох.

 

6. Коли Климко присів перепочити біля якогось двору містечка, його увагу привернули:

 а) горобці, що вчинили бешкет;

 б) хлопці, які плескалися в річці;

 в) човни на узбережжі озера.

 

7. Де вирішив перепочити хлопець, коли ввечорі побачив велике місто?

 а) В копичці сіна;

 б) у дуплі старого дуба;

 в) у старому човні.

 

8. Коли Климко біг до школи, він частенько:

 а) купував солодощі;

 б) звертав у базарні ряди, щоб походити за Бочонком;

 в) любив послухати гру і спів старого бандуриста.

 

9. Через що Климко не став їсти сухарі, які дав йому Бочонок?

 а) Бо в них були черви;

 б) вони були вкриті цвіллю;

 в) через їх неприємний смак.

 

10. Якої пори року здійснював подорож хлопець?

 а) Восени;

 б) влітку;

 в) взимку.

 

 

 

11. «Сивий, вусатий… в широких смугастих штанцях, у довгій, ледь не до колін, синій косоворотці» — так Г. Тютюнник описав зовнішність:

 а) старого Кіндратовича;

 б) діда Бочонка;

 в) торговця базару.

 

12. Якого кольору на ногах у Бочонка були величезні черевики?

 а) Чорного;

 б) жовтого;

 в) білі.

3. Цілими днями, навіть у неділю, дід Бочонок просиджував:

 а) на базарі;

 б) в аптеці;

 в) на залізничній станції.

 

 

1. Проведення тестового опитування

 

1. Вранці Климко прокинувся від:

 а) гучного стрекотіння сороки;

 б) холодної роси;

 в) того, що його хтось кинув.

 

2. Уночі хлопцю снилася:

 а) дивовижна картина;

 б) рідна домівка і материні пиріжки;

 в) велика зграя жовтих воронів із жовтими горобцями впереміш.

 

 

 

3. Який художній засіб використав Г. Тютюнник у фразі: «Блищали од сонця стерні… сріблила… павутинка»?

 а) Епітет;

 б) метафору;

 в) інверсію.

 

4. До якого міста ішов Климко?

 а) Слов’янська;

 б) Києва;

 в) Маріуполя.

 

5. Климко чув, що за склянку солі можна було виміняти:

 а) оклунок борошна;

 б) мисочку чи дві кукурудзи;

 в) п’ять метрів полотна і поношені черевики.

 

6. Дядько Кирило, у якого жив осиротілий Климко, працював:

 а) робочим на заводі;

 б) шофером вантажівки;

 в) машиністом великого паровоза ФД.

 

7. Коли дядько Кирило приходив з роботи, то він завжди приносив Климку:

 а) якусь нову книжку;

 б) гостинець;

 в) іграшку.

 

8. Барак, же жили Климко з дядьком Кирилом, можна було порівняти з:

 а) кораблем;

 б) заводом-велетнем;

 в) птахофермою.

 

9. Кочегара Славку називали:

 а) гармоністом;

 б) ентузіастом;

 в) великим спортсменом.

 

10. Чого не було у скриньці дядька Кирила?

 а) Жмутка білої пухкої нитковини;

 б) великого кухля;

 в) мідної миски.

 

11. У Климка були здібності до навчання, тільки «посередньо» мав з:

 а) арифметики;

 б) письма;

 в) природознавства.

 

12. Після смерті дядька Кирила Климко вирішив жити:

 а) самотньо;

 б) у тітки Моті;

 в) з сусідами.

 

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

 

2.5. Композиція.

Експозиція: життя Климка у кімнаті шахтної сортувальниці.

Зав’язка: зустріч Климка і Зульфата.

Кульмінація: допомога хлопців учительці з її немовлям.

Розв’язка: Климко вирушає в дорогу до великого міста по сіль.

2.6. Сюжет.

 На шляху до Слов’янська Климко побачив чорну копичку, але помилився, то був старий курень на баштані, де він і переночував.

 Після того як згоріла станція від бомбардування, Климко оселяється у ваговій кімнаті шахтної сортувальниці.

 Зустріч Климка і Зульфата. Зульфат допомагає другу облагородити його життя.

 На висілку, після приходу італійців, голод.

 Найцінніший харч — сіль. Климко вирушає у подорож до Слов’янська, щоб здобути сіль і допомогти вчительці з немовлям, які оселяються у нього.

1. Проведення тестового опитування

 

1. Потрапивши до куреня, Климко дозволив собі посмакувати:

 а) яблук;

 б) кавунів;

 в) груш.

 

2. Барак, в якому жив Климко з дядьком Кирилом:

 а) захопили німці;

 б) згорів;

 в) підлягав негайному капітальному ремонту.

 

 

 

3. Зульфат Гарєєв — онук дідуся з:

 а) перукарні;

 б) хлібопекарні;

 в) кав’ярні.

 

4. Климкові перші дні у ваговій жилося несприятливо через:

 а) відсутність харчів;

 б) обмеженість в освітленні;

 в) наявність великої кількості пацюків.

 

5. У товаристві Климко завжди був:

 а) енергійний і веселий;

 б) небалакучий;

 в) байдужий до оточуючих.

 

6. Коли шахту затопили водою, то коней, які в ній працювали:

 а) віддали циганам;

 б) забрали на війну;

 в) продали заможним селянам.

 

7. Після короткого бою на станцію зі степу прийшли і почали грабувати населення:

 а) італійці;

 б) німці;

 в) угорці.

 

8. Потрапивши одного разу на базар, Климко і Зульфат зустріли там:

 а) діда Бочонка;

 б) вчительку Наталю Миколаївну;

 в) голодних німців.

 

9. Найціннішим продуктом у голодні роки війни була:

 а) сіль;

 б) картопля;

 в) капуста і морква.

 

10. Вчителька була рада і вдячна Климку і Зульфату, які:

 а) подарували їй трояндову сукню;

 б) запросили її жити разом з ними;

 в) намагалися заспокоїти жінку.

 

 

 

11. За наказом діда Зульфату необхідно було сходити до Файзуліних і принести дитині вчительки:

 а) пелюшок;

 б) ліків;

 в) молока.

 

12. Доньку вчительки звали:

 а) Оля;

 б) Олена;

 в) Ніна.

 

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

 

 

docx
Додано
13 березня
Переглядів
117
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку