Я мову рідну в серденьку несу
Вед. Яка багата на свята наша планета! Яких тільки свят не відзначає людство! Тож дуже приємно, що не залишилася без уваги і мова. Тож 21 лютого весь світ відзначає День рідної мови. У кожного народу своя рідна мова. А у нас вона українська, гарна, мелодійна і багата!
1 уч. Тут у рідній нашій школі ми зібрались в дружнім колі
Рідне слово величати, рідній мові шану віддати.
2 уч. Не губіте рідну мову і не забувайте
Ви її пісенну, дивну, мов садок, плекайте!
Бо хто мову батьків забуває,
Хто марнує і нищить її,
Той і душу свою зневажає
І розтопчує мрії свої.
Вед. Рідна мова… Скільки лиха випало на твою долю. Були часи, коли заборонялося говорити українською мовою, часи, коли її за мову навіть не вважали і вона, немов свічечка, боролося з вітром забуття.
Вед. Ті часи Агатангел Кримський змальовує так:
«Любо в гаю соловейко виспівує. Слухаю ніжне лящання;
Чистую, щирую річ українськую чую я в тім щебетанні.
Ми, українці, розумнії люди – зрадники рідної мови;
Ти ж, моя пташко, до мови дідівської повна живої любові.»
Вед. А Іван Карпенко-Карий у листі до своєї доньки писав: «Ні один народ в Європі не переживав того, що ми, українці…Горе наше, що багато людей лічать нашу мову мужицькою і соромляться скрізь нею говорити. А вона ж красна і блискуча, тільки треба уміти нею користуватися. Джерело, з якого йде ця надзвичайна мова чудове і величезне – 30 мільйонів народу…»
3уч.Циркуляри, накази та постанови
В кайдани забили паростки мови,
Мовляв, українська – лише жаргон
Або діалект, що тримає фасон.
Бо знає кожен ворог у світі,
Щоб згубити народ, треба мову убити.
4уч. Та Україна катам не скорилася.
Її мова в піснях відродилася!
І знайшлося в народу наснаги та сили,
І рідну мову від пут боронили.
Дарували крила, пололи бур’яни
І піднесли її, чарівну, з глибини.
Вед. Звичайно, говорячи про рідну мову, не згадати про тих, хто боронив і возвеличував її, хто не шкодував свого життя, хто працював заради животворної нашої мови.
Вед. Присвятили себе служінню українській мові чимало діячів пера і культури. Серед них можемо назвати Тараса Шевченка, Лесю Українку, Миколу Лисенка, Соломію Крушельницьку, Івана Франка, Марію Заньковецьку, Олександра Олеся, Михайла Грушевського і, звичайно, нашого земляка Валер’яна Підмогильного.
Дуже вдало про них написав Володимир Самійленко у вірші «Рідна мова»
1уч. Діамант дорогий на дорозі лежав, –
Тим великим шляхом люд усякий минав.
І ніхто не впізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його.
Але раз тим шляхом хтось чудовий ішов
І в пилу на шляху діамант він найшов.
2уч. Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дикий той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим вогнем кольористо блищить.
І проміння його усім очі сліпить.
3уч. Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на неї всі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І як зорю ясну, вище хмар піднесла.
4уч. І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Вед. І справді, наша мова, мов діамант, міниться міріадами відтінків, краса її ніжно сяє у злагоді й вогнем виблискує у лиху годину. Українська мова, за словами М.П. Драгоманова «в багатстві, витонченості і гнучкості форм не поступається ані жодній із сучасних мов слов’янства і не бідна аж ніяк на поняття, аби нею заважко було перекладати глибину філософських думок і змальовувати високохудожні образи.»
1уч.Рідна мова – то розсип перлинний
Серед темряви промінь ясний.
Рідна мова – то щебет пташиний,
В люту стужу – то подих весни.
2уч. Рідне слово мені любе, як отець і мати,
Рідна мова – найдорожчі золоті дукати.
Рідним словом я горджуся, ним говорю і пишу,
І ні мови, ані пісні рідної не лишу.
Д. Третяк
3уч. О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев.
О. Олесь
Вед. Француз П’єр Шевальє, який у 1663 році відвідав нашу землю писав: «Мова козаків…дуже ніжна і сповнена пестливих виразів та незвичайно витончених зворотів»
Уч.Рідна мова моя поетична, пісенна,
Пелюсткова і ніжна, як спів солов’я.
Як народу душа: щира, добра, натхненна,
Ти найкраща у світі, бо рідна, моя!
Н. Красоткіна.
Вед. Як блакитні волошки прикрашають золоте пшеничне поле, так і ви, діти, є окрасою рідної землі. Саме ви робите наше життя змістовним і багатогранним, ви – носії рідної мови, її захисники. І, щоб остаточно переконатисяв цьому, давайте послухаємо вірші наших маленьких шкільних поетів
Наша мова. Рідна мова
Наша мова, як барвінок, Мова рідна тепла, дивограйна,
В’ється-розвивається. Наче блиск заграв.
Наша мова, наче річка, Мова солов’їна, мова сонцесяйна,
В світі розливається. Мов би шепіт трав.
Наша мова багата, виразна, Рідну мову треба знати
Слова, наче пісня звучать. Й від наруги захищати!
Мова наша лагідна й прекрасна. Коровко Лілія
Буду її я оберігать!
Маласай Андрій
Про рідну мову
Наша мова бажана, як перлин разочок
Як в пустельній спеці водиці ковточок.
Рідне слова прекрасне, мов калина квітуча.
Немов золото-срібло, дивовижна, блискуча.
Рідну мову свою я завжди берегтиму
І у серці своїм все життя я нестиму.
Заморена Вікторія
Вед. Жодне свято не обходиться без цікавинок і гумору. Наше теж не буде виключенням. Тож пропоную уявити себе поетами і повправлятися у доборі слів, що є римами до останнього слова попереднього рядка.
1)Ввібрала в себе всі барви землі,
Потрібна усім, наче хліб на столі.
На всі життєві випадки готова
Багата українська…(мова)
2)Пишається калиново та іскриться веселково
Ллється-в’ється барвінково рідне українське… (слово)
3)Немов пташка чи пісня крилата,
Мов землиця, родюча й…(багата)
Знана від Ванкувера до Мінська
Мова наша…(українська)
Вед. Молодці. А тепер давайте трохи посміємося.
(Інсценізація гуморески Павла Глазового «Кухлик»)
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші – не мина жодної крамниці.
Попросив він:
– Покажіть кухлик, той, що скраю.
Продавщиця:
– Что? Чєво? Я нє понімаю.
– Кухлик, люба, покажіть, той що збоку смужка.
– Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка?
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови.
– На Вкраїні живете й не знаєте мови…
Продавщиця теж була гостра та бідова.
– У мєня єсть свой язик, ні к чєму мнє мова!
І сказав їй мудрий дід:
– Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
Вед. Шануйте, мої любі, рідну мову, щоб з вами не трапилося того, що з міською продавчинею, щоб не пекли раків за невміння користуватися рідним словом – цим безцінним скарбом, що отримали в дар ми від дідів та батьків.
У розробці використано вірші українських поетів.