Розробка виховного заходу відповідно до програми зарубіжної літератури

Розробка виховного заходу відповідно до програми зарубіжної літератури

«Літературно-музична вітальня «Найперше – музика у слові»

                                    ВИКОНАЛА:

                                    викладачка зарубіжної літератури

                                    ДНЗ «Лісоводський ПАЛ»

                                    Бахорчук Валентина Іванівна

Літературно-музична вітальня «Найперше – музика у слові»

Мета: продемонструвати синтез, гармонійну єдність художнього слова й музики, вчити слухати та відчувати їхню неповторну красу; виявити те загальнолюдське, що поєднує поетичні й музичні шедеври різних епох –духовність; збагачувати та урізноманітнювати чуттєвий досвід учнів; сприяти виробленню естетичних смаків; стимулювати пізнавальну, творчу та естетичну активність особистості.

Завдання:

•                 створити відповідний емоційний фон для сприйняття ліричних та музичних творів;
•                 допомогти перейнятися настроями, вираженими в поетичних та музичних творах;
•                 навчити бачити й відчувати красу в звучанні, ритмомелодиці вірша, поєднаній з ритмомелодикою музики;
•                 викликати емоційний відгук, співпереживання в душах дітей;
•                 вчити передавати власні почуття засобами художнього слова та музики;
•                 розвивати навички виразного читання, вміння відчувати і передавати у виконанні музичних творів різні емоційно – духовні настрої, психологічні стани, стиль музики.

Очікуваний результат:

•                 зацікавити учнів поезією та музикою;
•                 розширити коло читацьких та музичних уподобань;
•                 викликати бажання творити власну особистість засобами прекрасного, спробувати себе в поетичній, декламаторській та музичній творчості.

   Поезія - найдавніший духовний скарб людства. Вона втамовує душевну спрагу, пробуджує в людині радість життя, любов до краси. Кожен поетичний твір - це своєрідна музика, під яку слова починають «танцювати». Це краса звуку у гармонії з почуттями, відгук душі у словах, відлуння від стуку серця. Поезія — це сум, чарівність, музика, дотик до душі, струни якої ще довго будуть бриніти. І чим частіш — тим краще. Аби ширше привернути увагу людства до мистецтва слова, 1999 року ЮНЕСКО ухвалила відзначати 21 березня як Всесвітній день поезії.

Що таке поезія? Це - мука:

Підступає, множиться, болить. Іноді візьме тебе за руку, Іноді відпустить і мовчить. Що таке поезія? Це - свято:

Грає в тобі музикою слів, Молодечо, радісно, крилато Викресає іскру з почуттів. Що таке поезія? Це - совість: Бо коли несила говорить, То вона заплаче... І говорить, І сльозою кожною бринить. Що таке поезія? Це - проза,

Що до рими пнеться в лабіринт. Вулканічна лава, що морозить. Жар вогню, що в спеку холодить. Що таке поезія? Молитва.

Звернення до Бога і людей. Це - любові невимовне світло,

Що до Тебе крізь цю ніч веде.

Поезія – це музика душі. Тому запрошуємо вас у літературно-музичну вітальню «НАЙПЕРШЕ – МУЗИКА У СЛОВІ»

Музичний твір: «Місячна соната» Бетховена

Ведучий 1. Музика… найтонша матерія, що говорить з душею людини, почуття в чистому, майже матеріальному вигляді… Музика – це, коли слова більше не потрібні, тому що мова її універсальна, музика – це, коли слова не так вже й важливі, тому що вони з’являться згодом, з’являться самі собою. Складуться в римовані рядки, заживуть своїм власним життям, дадуть натхнення комусь…

Читець 1.

 О! Музика! Яке це справді диво,

 Вона підносить в сині небеса,

 Ти невагомий і летиш щасливо,

 А навкруги простори і краса.

 І стільки щастя, радості легкої,

 Любові, світла, ласки навкруги.

 Краси божественної, неземної,

 Реальність враз втрачає береги...

 А хвиля музики тебе несе, гойдає.

 Відносить в загадковії світи.

 І вабить душу, ніжно пригортає.

 Частинкою її стаєш і ти.

 І все земне уже неактуальне,

 А лише музика в душі твоїй луна.

 То спрагла, лагідна, а то печальна,

 Але тобою випита до дна.

Ведучий 1. Так, музика надихає весь світ, постачає душу крилами, сприяє польоту уяви; музика додає життя і веселість всьому існуючому ... Її можна назвати втіленням всього прекрасного і всього піднесеного.

     Ніщо так сильно не впливає на душу людини, як чудова музика. Тому вона є вічним, невичерпним джерелом для кожного з нас.

Ведучий 2. І все ж таки поети знаходять слова, прислухаючись до  еолової арфи  своєї душі, відволікаючись від всього суєтного і підносячись вгору із хороводом звуків, знаходять цим звукам імена – і тоді Музика йде під руку з Поезією.

Ведучий 1. Її Величність Музика ніколи не фальшивить, рівно як і душа справжнього Поета, ось чому вони – одне ціле. Згадаймо слова відомого українського  педагога В.Сухомлинського: «Слово ніколи не може до кінця пояснити всю глибину музики, але без слова не можна наблизитися до цієї найтоншої сфери пізнання почуттів».

Ведучий 2. В глибоку  давнину література і музика складали єдине ціле. Та й самі слова «лірика», «музика» прийшли до нас з Давньої Греції.

Музичний твір: Мікс . Лео Рохас. Краще.

Ведучий 1. Музи давньогрецьких міфів, покровительки мистецтв, - Евтерпа, Ерато, Калліопа і Полігімнія втілювали собою не окремі види, а різні жанри єдиного музично-поетичного мистецтва.  Згідно міфів, сином музи епічної поезії Калліопи (з грецької – «та, що має прекрасний голос», богиня пісноспівів) був знаменитий співець Орфей. Своїм чудовим співом він зачаровував богів і людей і навіть підкоряв дикі сили природи, приборкував  стихії. Ось як про це писав Райнер Марія Рільке.

Читець 2.

Ось дерево звелось. О виростання!

 О спів Орфея! Співу повен слух.

 І змовкло все, та суне крізь мовчання

 новий зачаток, новий знак і рух.

 Вилазять звірі з лісової тиші,

 покинувши кубельця чи барліг;

 вони, либонь, зробилися тихіші

 не з остраху, не з хитрощів своїх,

 а з прислухання. Рев, скавчання, гам

 змаліли їм в серцях. Їм за пристанок

 недавно ще була маленька хижа,

 де крилася жадливість їхня хижа

 і де при вході аж хитався ганок, -

 там ти воздвиг в їх прислуханні храм.   (Переклад  М. Бажана)

Ведучий 1. У новелі Матвієвої є такі рядки:

Ви пояснили музику словами,

Але,напевне, не потрібні їй  слова,

Не то вона, суперничи із вами,

Словами розмовляла  би сама.

Предмет зображення в поезії і музиці – людські почуття і переживання, але передаються вони по-різниму. Поети добре помітили перевагу музики.

Ведучий 2. Поезія, як ви вже переконались, має свою внутрішню мелодію і звучить в унісон з певним музичним твором. Але є особливі вірші, надзвичайно музикальні і ритмічні. Неабиякою музикальністю, розмаїттям ритмів і звуків відзначається поезія Ліни Костенко.

Музика, народжена поетичним словом, набуває здатності жити поза ним, своїм окремим життям.

Пісня на  слова Ліни Костенко «Спини мене»

Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю.

Ведучий1. Деякі поети жертвують навіть змістом в ім’я красивого, ефектного звучання, вишуканих рим, незвичайних інтонацій – тоді ми чуємо музику слів. Французькі поети-символісти кінця ХІХ на чолі з  Полем Верленом висунули принцип музикальності поезії. В своєму вірші «Поетичне мистецтво» Верлен вимагав від  поетів

 Рояль та скрипка.Він грав-Вона-мовчала…

Читець 3.

Поль Верлен.Найперше – музика у слові!

Бери ж із розмірів такий,

Що плине, млистий і легкий,

А не тяжить, немов закови.

Не клопочись добором слів,

Які б в рядку без вад бриніли.

Бо наймиліший спів – сп’янілий.

Він невиразне й точне сплів.

В нім – любий погляд з-під вуалю,

В нім – золоте тремтіння дня

Й зірок осіння метушня

На небі, скутому печаллю.

Люби відтінок і півтон.

Не барву – барви нам ворожі:

Відтінок лиш єднати може

Сурму і флейту, мрію й сон…

Так музики всякчас і знов!

Щоб вірш твій завше був крилатий,

Щоб душу поривав – шукати

Нову блакить, нову любов.

Щоб мчав, де далеч непохмура.

Де чари діє вітерець,

Де пахне м’ята і чебрець…

А решта все – література.

Ведучий 1. Дякуючи особливим принципам взаємодій звуку, змісту і слова, використанню символів і асоціацій, які створюють атмосферу недомовленості і загадковості, поезія Верлена заворожує і гіпнотизує

Ведучий 2. Важко передати,  про що йдеться в тій чи іншій симфонії чи сонаті. Нема сенсу намагатися аналізувати вірші Верлена. В них часом неможливо визначити тему, ідею. Але з першої хвилини ці рядки своїм ритмом, інтонацією, підбором слів захоплюють, зачаровують і несуть на казкових хвилях емоцій.

Музичний твір «Осіння пісня».

Читець 4.  

Поль Верлен « Осіння пісня»

Скорботне ридання

Скрипок до рання,

Пісня осіння –

Серце вражає,

Втомно гойдає,

Мов голосіння.

Весь я холону,

Стигну від дзвону,

Блідну з одчаю.

Згадки ж юрбою

Мчать наді мною –

 Тяжко ридаю.

Вийду я з хати,

Вітер проклятий

Серце оспале

Кидає, крає,

Наче змітає

Листя опале.     (Переклад М. Терещенка)

Читець 5.

Поль Верлен « Один одного слід у цім житті прощати»

 Один одного слід у цім житті прощати,

І це щасливими, повірте, зробить нас.

Нехай судилися скорботи нам і втрати,

Та будем плакати принаймні водночас.

В нас душі сестрами з’єднались би навіки

В солодких прагненнях і в чистім колі мрій,

І хай там десь шумлять жінки і чоловіки,

Пили б ми забуття в печалі золотій.

Мов діти будемо, дві дівчинки невинні,

Усім здивовані, мов першої весни,

Що журяться в саду, у темних буків тіні,

Про те й не  знаючи, що прощені вони.

                                 (Переклад М. Рильського)

Ведучий 1. Як у Поля Верлена, плаче серце й у героя поезії українця Миколи Вороного. Герой намагається вирватися із замкненого кола жахливих видінь і невимовного болю. Сила, котра може вивести його з глухого кута, - сила Духу, що живе у творах Мистецтва. Тільки вони здатні перемогти «холодні тіні», здолати самотність героя, відродити душу.

Музичний твір: Ф.Шуберт « Аве Марія»

Читець 6. Микола Вороний. « Ти не любиш мене…»

Ти не любиш мене, ти не любиш мене –

Вже нема повороту до раю!..

Не всміхнеться мені твоє личко ясне…

Чи ж то правда, мій Боже? Благаю!

Розлюбити тебе, розлюбити тебе.

Та чи ж сонце розлюблюють квіти?

Та чи ж можна примусити серце слабе

Те, чим б’ється воно, не любити?

Ти минаєш мене, ти минаєш мене,

Коли часом тебе я стрічаю,

А коли твоя постать востаннє мигне,

Розривається серце з одчаю!

Чи верну я тебе, чи верну я тебе,

А чи буду весь вік туманіти?

Не вернути тебе – загубити себе…

Боже милий! Пожалься на діти!

Ведучий 1. Неможливо не згадати сьогодні про поета, який є символом Іспанії. Неможливо уявити Іспанію без звучання гітари. Це Федеріко Гарсія Лорка. Його вірші – своєрідна поетична симфонія. Навіть їх назви говорять про нероздільність музики й поезії.

Читець 6. Гітара (Вірш читається під музичний супровід гітари)

           Починається плач гітари,

 Розбивається чаша світанку,

 Починається плач гітари,

 Гамувати плач її марно –

 Не втішайте даремно іспанку.

 А так плаче у такт, монотонно…

 Плаче так лиш вода або вітер,

 Що спиняється снігом бездонним,

 А її неможливо спинити.

 Плаче щиро про речі померлі,

 Про пісок із гарячого півдня,

 Що сумує без білих камелій

 І так слізно їх просить, бідний.

 Вона плаче – стріла без мішені,

 Пізній вечір без вранішніх терцій,

 Мертва пташка в гілках – душевно…

 І мечами п’ятьма страшенними,

 О гітаро, поранене серце!

Ведучий 2. Закінчуючи нашу сьогоднішню зустріч, ми сподіваємось, що ви не будете байдужими  до поезії, до музики, і зробите їх своїми постійними друзями. Адже, як говорив ще Вільям Шекспір

Той, у кого немає музики в душі,

Кого  не торкнуться солодкі  співзвуччя.

Здатен на крадіжку, зраду, хитрість.

          Темні, як ніч, душі його пориви

І почуття похмурі, як Ереб;

Не вір такому!

Ведучий 1. Незбагненна влада музики над людиною. Вона примушує радіти й плакати, може допомогти пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани.  А на кінець послухайте вірш відомого українського поета Максима Рильського про життєдайну силу мистецтва.

Читець 10.  Максим Рильський. «Мистецтво»

Коли усе в тумані життьовому

Загубиться і не лишить слідів,

Не хочеться ні з дому, ні додому,

Бо й там, і там вогонь давно згорів, -

В тобі, мистецтво, у тобі одному

Є захист: у красі незнаних слів,

У музиці, що вроду, всім знайому,

Втіляє у небесний перелив;

В тобі, мистецтво, - у малій картині,

Що більша над увесь безмежний світ!

Тобі, мистецтво, і твоїй країні

Я шлю поклін і дружній свій привіт.

Твої діла – вони одні нетлінні,

І ти між квітів – найясніший квіт!