Розробка виховного заходу відповідно до програми зарубіжної літератури
«Літературно-музична вітальня «Найперше – музика у слові»
ВИКОНАЛА:
викладачка зарубіжної літератури
ДНЗ «Лісоводський ПАЛ»
Бахорчук Валентина Іванівна
Літературно-музична вітальня «Найперше – музика у слові»
Мета: продемонструвати синтез, гармонійну єдність художнього слова й музики, вчити слухати та відчувати їхню неповторну красу; виявити те загальнолюдське, що поєднує поетичні й музичні шедеври різних епох –духовність; збагачувати та урізноманітнювати чуттєвий досвід учнів; сприяти виробленню естетичних смаків; стимулювати пізнавальну, творчу та естетичну активність особистості.
Завдання:
Очікуваний результат:
Вступне слово викладачки
Поезія - найдавніший духовний скарб людства. Вона втамовує душевну спрагу, пробуджує в людині радість життя, любов до краси. Кожен поетичний твір - це своєрідна музика, під яку слова починають «танцювати». Це краса звуку у гармонії з почуттями, відгук душі у словах, відлуння від стуку серця. Поезія — це сум, чарівність, музика, дотик до душі, струни якої ще довго будуть бриніти. І чим частіш — тим краще. Аби ширше привернути увагу людства до мистецтва слова, 1999 року ЮНЕСКО ухвалила відзначати 21 березня як Всесвітній день поезії.
Що таке поезія? Це - мука:
Підступає, множиться, болить. Іноді візьме тебе за руку, Іноді відпустить і мовчить. Що таке поезія? Це - свято:
Грає в тобі музикою слів, Молодечо, радісно, крилато Викресає іскру з почуттів. Що таке поезія? Це - совість: Бо коли несила говорить, То вона заплаче... І говорить, І сльозою кожною бринить. Що таке поезія? Це - проза,
Що до рими пнеться в лабіринт. Вулканічна лава, що морозить. Жар вогню, що в спеку холодить. Що таке поезія? Молитва.
Звернення до Бога і людей. Це - любові невимовне світло,
Що до Тебе крізь цю ніч веде.
Поезія – це музика душі. Тому запрошуємо вас у літературно-музичну вітальню «НАЙПЕРШЕ – МУЗИКА У СЛОВІ»
Музичний твір: «Місячна соната» Бетховена
Ведучий 1. Музика… найтонша матерія, що говорить з душею людини, почуття в чистому, майже матеріальному вигляді… Музика – це, коли слова більше не потрібні, тому що мова її універсальна, музика – це, коли слова не так вже й важливі, тому що вони з’являться згодом, з’являться самі собою. Складуться в римовані рядки, заживуть своїм власним життям, дадуть натхнення комусь…
Читець 1.
О! Музика! Яке це справді диво,
Вона підносить в сині небеса,
Ти невагомий і летиш щасливо,
А навкруги простори і краса.
І стільки щастя, радості легкої,
Любові, світла, ласки навкруги.
Краси божественної, неземної,
Реальність враз втрачає береги...
А хвиля музики тебе несе, гойдає.
Відносить в загадковії світи.
І вабить душу, ніжно пригортає.
Частинкою її стаєш і ти.
І все земне уже неактуальне,
А лише музика в душі твоїй луна.
То спрагла, лагідна, а то печальна,
Але тобою випита до дна.
Ведучий 1. Так, музика надихає весь світ, постачає душу крилами, сприяє польоту уяви; музика додає життя і веселість всьому існуючому ... Її можна назвати втіленням всього прекрасного і всього піднесеного.
Ніщо так сильно не впливає на душу людини, як чудова музика. Тому вона є вічним, невичерпним джерелом для кожного з нас.
Ведучий 2. І все ж таки поети знаходять слова, прислухаючись до еолової арфи своєї душі, відволікаючись від всього суєтного і підносячись вгору із хороводом звуків, знаходять цим звукам імена – і тоді Музика йде під руку з Поезією.
Ведучий 1. Її Величність Музика ніколи не фальшивить, рівно як і душа справжнього Поета, ось чому вони – одне ціле. Згадаймо слова відомого українського педагога В.Сухомлинського: «Слово ніколи не може до кінця пояснити всю глибину музики, але без слова не можна наблизитися до цієї найтоншої сфери пізнання почуттів».
Ведучий 2. В глибоку давнину література і музика складали єдине ціле. Та й самі слова «лірика», «музика» прийшли до нас з Давньої Греції.
Музичний твір: Мікс . Лео Рохас. Краще.
Ведучий 1. Музи давньогрецьких міфів, покровительки мистецтв, - Евтерпа, Ерато, Калліопа і Полігімнія втілювали собою не окремі види, а різні жанри єдиного музично-поетичного мистецтва. Згідно міфів, сином музи епічної поезії Калліопи (з грецької – «та, що має прекрасний голос», богиня пісноспівів) був знаменитий співець Орфей. Своїм чудовим співом він зачаровував богів і людей і навіть підкоряв дикі сили природи, приборкував стихії. Ось як про це писав Райнер Марія Рільке.
Читець 2.
Ось дерево звелось. О виростання!
О спів Орфея! Співу повен слух.
І змовкло все, та суне крізь мовчання
новий зачаток, новий знак і рух.
Вилазять звірі з лісової тиші,
покинувши кубельця чи барліг;
вони, либонь, зробилися тихіші
не з остраху, не з хитрощів своїх,
а з прислухання. Рев, скавчання, гам
змаліли їм в серцях. Їм за пристанок
недавно ще була маленька хижа,
де крилася жадливість їхня хижа
і де при вході аж хитався ганок, -
там ти воздвиг в їх прислуханні храм. (Переклад М. Бажана)
Ведучий 1. У новелі Матвієвої є такі рядки:
Ви пояснили музику словами,
Але,напевне, не потрібні їй слова,
Не то вона, суперничи із вами,
Словами розмовляла би сама.
Предмет зображення в поезії і музиці – людські почуття і переживання, але передаються вони по-різниму. Поети добре помітили перевагу музики.
Ведучий 2. Поезія, як ви вже переконались, має свою внутрішню мелодію і звучить в унісон з певним музичним твором. Але є особливі вірші, надзвичайно музикальні і ритмічні. Неабиякою музикальністю, розмаїттям ритмів і звуків відзначається поезія Ліни Костенко.
Музика, народжена поетичним словом, набуває здатності жити поза ним, своїм окремим життям.
Пісня на слова Ліни Костенко «Спини мене»
Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю.
Ведучий1. Деякі поети жертвують навіть змістом в ім’я красивого, ефектного звучання, вишуканих рим, незвичайних інтонацій – тоді ми чуємо музику слів. Французькі поети-символісти кінця ХІХ на чолі з Полем Верленом висунули принцип музикальності поезії. В своєму вірші «Поетичне мистецтво» Верлен вимагав від поетів
Рояль та скрипка.Він грав-Вона-мовчала…
Читець 3.
Поль Верлен.Найперше – музика у слові!
Бери ж із розмірів такий,
Що плине, млистий і легкий,
А не тяжить, немов закови.
Не клопочись добором слів,
Які б в рядку без вад бриніли.
Бо наймиліший спів – сп’янілий.
Він невиразне й точне сплів.
В нім – любий погляд з-під вуалю,
В нім – золоте тремтіння дня
Й зірок осіння метушня
На небі, скутому печаллю.
Люби відтінок і півтон.
Не барву – барви нам ворожі:
Відтінок лиш єднати може
Сурму і флейту, мрію й сон…
Так музики всякчас і знов!
Щоб вірш твій завше був крилатий,
Щоб душу поривав – шукати
Нову блакить, нову любов.
Щоб мчав, де далеч непохмура.
Де чари діє вітерець,
Де пахне м’ята і чебрець…
А решта все – література.
Ведучий 1. Дякуючи особливим принципам взаємодій звуку, змісту і слова, використанню символів і асоціацій, які створюють атмосферу недомовленості і загадковості, поезія Верлена заворожує і гіпнотизує
Ведучий 2. Важко передати, про що йдеться в тій чи іншій симфонії чи сонаті. Нема сенсу намагатися аналізувати вірші Верлена. В них часом неможливо визначити тему, ідею. Але з першої хвилини ці рядки своїм ритмом, інтонацією, підбором слів захоплюють, зачаровують і несуть на казкових хвилях емоцій.
Музичний твір «Осіння пісня».
Читець 4.
Поль Верлен « Осіння пісня»
Скорботне ридання
Скрипок до рання,
Пісня осіння –
Серце вражає,
Втомно гойдає,
Мов голосіння.
Весь я холону,
Стигну від дзвону,
Блідну з одчаю.
Згадки ж юрбою
Мчать наді мною –
Тяжко ридаю.
Вийду я з хати,
Вітер проклятий
Серце оспале
Кидає, крає,
Наче змітає
Листя опале. (Переклад М. Терещенка)
Читець 5.
Поль Верлен « Один одного слід у цім житті прощати»
Один одного слід у цім житті прощати,
І це щасливими, повірте, зробить нас.
Нехай судилися скорботи нам і втрати,
Та будем плакати принаймні водночас.
В нас душі сестрами з’єднались би навіки
В солодких прагненнях і в чистім колі мрій,
І хай там десь шумлять жінки і чоловіки,
Пили б ми забуття в печалі золотій.
Мов діти будемо, дві дівчинки невинні,
Усім здивовані, мов першої весни,
Що журяться в саду, у темних буків тіні,
Про те й не знаючи, що прощені вони.
(Переклад М. Рильського)
Ведучий 1. Як у Поля Верлена, плаче серце й у героя поезії українця Миколи Вороного. Герой намагається вирватися із замкненого кола жахливих видінь і невимовного болю. Сила, котра може вивести його з глухого кута, - сила Духу, що живе у творах Мистецтва. Тільки вони здатні перемогти «холодні тіні», здолати самотність героя, відродити душу.
Музичний твір: Ф.Шуберт « Аве Марія»
Читець 6. Микола Вороний. « Ти не любиш мене…»
Ти не любиш мене, ти не любиш мене –
Вже нема повороту до раю!..
Не всміхнеться мені твоє личко ясне…
Чи ж то правда, мій Боже? Благаю!
Розлюбити тебе, розлюбити тебе.
Та чи ж сонце розлюблюють квіти?
Та чи ж можна примусити серце слабе
Те, чим б’ється воно, не любити?
Ти минаєш мене, ти минаєш мене,
Коли часом тебе я стрічаю,
А коли твоя постать востаннє мигне,
Розривається серце з одчаю!
Чи верну я тебе, чи верну я тебе,
А чи буду весь вік туманіти?
Не вернути тебе – загубити себе…
Боже милий! Пожалься на діти!
Ведучий 1. Неможливо не згадати сьогодні про поета, який є символом Іспанії. Неможливо уявити Іспанію без звучання гітари. Це Федеріко Гарсія Лорка. Його вірші – своєрідна поетична симфонія. Навіть їх назви говорять про нероздільність музики й поезії.
Читець 6. Гітара (Вірш читається під музичний супровід гітари)
Починається плач гітари,
Розбивається чаша світанку,
Починається плач гітари,
Гамувати плач її марно –
Не втішайте даремно іспанку.
А так плаче у такт, монотонно…
Плаче так лиш вода або вітер,
Що спиняється снігом бездонним,
А її неможливо спинити.
Плаче щиро про речі померлі,
Про пісок із гарячого півдня,
Що сумує без білих камелій
І так слізно їх просить, бідний.
Вона плаче – стріла без мішені,
Пізній вечір без вранішніх терцій,
Мертва пташка в гілках – душевно…
І мечами п’ятьма страшенними,
О гітаро, поранене серце!
Ведучий 2. Закінчуючи нашу сьогоднішню зустріч, ми сподіваємось, що ви не будете байдужими до поезії, до музики, і зробите їх своїми постійними друзями. Адже, як говорив ще Вільям Шекспір
Той, у кого немає музики в душі,
Кого не торкнуться солодкі співзвуччя.
Здатен на крадіжку, зраду, хитрість.
Темні, як ніч, душі його пориви
І почуття похмурі, як Ереб;
Не вір такому!
Ведучий 1. Незбагненна влада музики над людиною. Вона примушує радіти й плакати, може допомогти пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани. А на кінець послухайте вірш відомого українського поета Максима Рильського про життєдайну силу мистецтва.
Читець 10. Максим Рильський. «Мистецтво»
Коли усе в тумані життьовому
Загубиться і не лишить слідів,
Не хочеться ні з дому, ні додому,
Бо й там, і там вогонь давно згорів, -
В тобі, мистецтво, у тобі одному
Є захист: у красі незнаних слів,
У музиці, що вроду, всім знайому,
Втіляє у небесний перелив;
В тобі, мистецтво, - у малій картині,
Що більша над увесь безмежний світ!
Тобі, мистецтво, і твоїй країні
Я шлю поклін і дружній свій привіт.
Твої діла – вони одні нетлінні,
І ти між квітів – найясніший квіт!