Розробка заходу "Батьки і діти єдине неразривне коло"

                            Р О Д И Н Н Е     С В Я Т О

   «БАТЬКИ  І  ДІТИ  ЄДИНЕ    НЕРАЗРИВНЕ  КОЛЕ »

Мета  виховного заходу :  Сприяти  розвитку  творчих  здібностей дітей,  бажанню  примножувати  родинні  традиції, берегти  свою  національну  культуру ;    виховувати  в  учнів  почуття   любові  до   своїх  батьків,бабусь,  дідусів,  учити  поважати  старших.

Обладнання :  Доробки  учнів та  їх  батьків, фотогазети, прислів’я,  рушники, презентації  про родини,  карта  країни «Дитинства».

             Перебіг  заходу :

1.Ведучий :  Родина, рід – які слова!

                     Він  потрібен  кожному  в житті.

                     Тож  народилось  веселкове свято

                     Прийшли  сьогодні  до  нас  мами й тата.

                     Бабусі,  дідусі,  щоб злагода,

                    Щастя і  тепло завжди  були,

                    Щоб всій  родині  радісно  жилося.

2. Ведучий :  Дорогі друзі! Сьогодні у нас незвичайне свято. Воно зіткане з добра і щирості, ніжності і зворушливості, бо воно сімейне, разом із татом і мамою , бабусею та дідусем. Де наші близькі та рідні нам люди – там завжди весело, сонячно і затишно.  А чи завжди ми знаходимо час, щоб сказати  рідним, як ми любимо їх , як вони  потрібні нам, що вони для кожного з нас означають?                                    

3. Ведучий : Життя біжить дуже швидко. Не встигнеш озирнутися-промайне дитинство, промайнуть роки юності та зрілості…Зрозуміємо, що так і не встигли сказати  їм ті слова,які хотіли або повинні були сказати. 

1. Ведучий :  На кожному святі завжди  є подарунки,  а  ми сьогодні вам хочемо подарувати дитинство. Облиште на сьогодні всі клопоти,               забудьте про свої мобільні, про роботу…Згадайте дитинство - радісний чарівний світ, разом із донечкою . сином, і коханою  дружиною.             

   ( Літає  білий  птах . Сценка – діалог)

1. Ведучий : Ти бачив цього незвичайного птаха .    

2.  Ведучий :Так, це білий птах, який є символом дитинства. 

1. Ведучий :   А звідки він узявся ?

2. Ведучий :   Він прилетів із  країни  Дитинства,  звідти,  куди не кожен може  потрапити, тому,що це казкова країна. Та дуже часто дорослі забувають про неї.                                                                             

 1. Ведучий : А скільки  там  усього  чудового !  А  особливо я  хочу  ще  раз  побачити  білого  птаха.                                                                          

2. Ведучий :  А  давай  помандруємо  з  ним  далеко-далеко, можливо, ми  знайдемо  і  ще  раз  подивимось  на нього.             

1. Ведучий : Але  це  дуже  далеко.  Трохи  боязно…     

2 Ведучий :. А ми  візьмемо з  собою  дорослих – наших  батьків.  

1 Ведучий : Та  хіба  вони  зможуть  дійти  до  країни  Дитинства?   

2. Ведучий:  Звичайно, адже  колись і  вони були дітьми, але забули про це.  А  потрібно лише  захотіти.                                                                     

1. Ведучий : Батьки , ви   згодні ?

2. Ведучий : І попросимо нам допомогти  наших  мам -  вони  обов′язково  допоможуть.

3. Ведучий :   Ви  куди  зібралися в таку пізню годину? Чи не час  розходитись  по  домівках?

1. Ведучий :   Ні ,  ми  хочемо  мандрувати.            2.   Ведучий :  Ми хочемо  побачити білого  птаха , який  живе  в  країні Дитинства.

1 Ведучий :  Дорога  буде  нелегкою. Ви повинні  пройти  через  багато  міст і сіл . Дорогою вам зустрінеться багато  пригод,  конкурсів,  розваг  і  навіть перешкод.                                                                      

  2. Ведучий : Але ж ми побачимо багато цікавого, і тому хочеться, щоб і наші  батьки вирушили  з  нами.                                                                     

3 Ведучий :  Звичайно! Але для  цього  вони також повинні  хоч трохи стати  схожими на дітей : веселими, гратися               з нами, допомагати. Тож ідемо всі разом  в  країну  Дитинства і шукатимемо  білого  птаха.                                                                                   

1 Ведучий :  А як нам дійти  до  країни Дитинства? Якою  дорогою? Адже у нас  немає карти – маршруту.                                                       

2. Ведучий : Але вона  обов′язково  має  бути  у дорослих. Адже вони вже знають щось про  цю країну.                                                                                   

1. Ведучий :  Шановні  дорослі , чи не  погодитеся ви  дати  нам  карту  країни  Дитинства ?                           

Дорослий :  У нас є  карта , але щоб її отримати , потрібно багато прожити і навчитися. Так  просто вона  не дається.  Ніхто не  може її  побачити, доки  не виросте.                           

1. Ведучий :   Але ж ви  обіцяли нам допомогти. Ви  ж  наші батьки і  повинні про  все  на  розповідати.             

(Вибігають  казкові  герої  з  плакатом з фотографіями маленьких  батьків.) 

Кіт Леопольд :   Знайшли,   знайшли  …Ось погляньте.  

2.  Ведучий :Ні це не карта . Де ми можемо потрапити із цією картою? На цій  карті немає міст, селищ, морів, доріг. Ні це не  карта це  швидше візитна  карта наших  любих батьків.

 (Інший  казковий герой  шукає у кишенях)

 Інший  казковий герой  - Ось це мабуть цю  карту ви  шукаєте ?  розглядають.)                                                                     

3. Мошонок : Нумо,  швидше сюди !  Якою дорогою  будемо йти? 

1. Ведучий : Я пропоную зайти до  міста  Кохання. Там обов’язково має  бути  білий птах.                           

  2. Ведучий :  А чому саме  там?                                                                                                                                                                                                  1. Ведучий : Тому що все  розпочинається з кохання. Ми ще  малі, й дорослі  думають, що про це нічого не знаємо.                                         

2. Ведучий : А хіба в країні  Дитинства буває кохання?     

1 Ведучий : А давайте про це  запитаємо у дорослих.     

УЧИТЕЛЬ:  Кохання починається з компліментів. 

      (Я  запрошую підійти до  мене  3  пари. З початку  тата дарують  компліменти  мамам, а потім  мами.  Яка пара  більше скаже та  й  перемагає.)                                                                                                 

  2 Ведучий : На жаль,  ми не  побачили  тут  білого  птаха.  Але багато  для  себе  дізналися  цікавих  речей.                                                                     

Кіт Леопольд :  Досить вам  говорити ,  адже  на  нас  чекає наступний  пункт – країна Іграшкова.             

Мошонок : У  цьому  містечку  живуть  непосиди-діти,  яких іноді  називають  маленькими  чортенятами. І  все, що не  візьмуть до  рук -  неодмінно  іграшки. Я запрошую  шість  чоловік  підійти  до  мене.

                                       (Біг  з  мітлою.)   

1. Ведучий : Тяжка ця  дорога до Дитинства.  
2.  Ведучий : Тому  моя  бабуся  часто  на  нас гримає  з  братиком: «Діти,  діти  куди вас  подіти»                                                                                                 

2 Ведучий :А  моя  мама  часто  на  нас  гримає з  братиком: «Що  ви  на  головах  ходите?!  Як це я ніяк  не  можу  збагнути? А  ти   не  знаєш як це  ходити на  голові ?»                                         

                   (Естафета :  « На  голові  у  тата.»)     

1.Ведучий : Ой,  скільки  цікавих  міст ми  пройшли. Я переконався,  що  країна Дитинства – Найкраще  місце  на  Землі.                                                                                             3. Ведучий : Справді ,  місце  твого  народження, де  живуть твої батьки,  де пройшло  твоє  дитинство – найкраще.  Як ти вважаєш воно найкраще  у  наших  батьків? Давай ми про це  запитаємо у них.

                        (Інтерв′ю  у  батьків.)     

10. А  тепер  ходімо далі.  Я  пропоную зупинитися  в місті  « Жартів.»   Адже  і  діти  і  дорослі  люблять  веселощі.             

    (Конкурс  «Смішна  історія.»  Дорослі  пригадують смішні випадки з  свого    дитинства.)                                                                                                 

11. Хіба  в  країні  Дитинства  лише  тим  і  займаються,  що  постійно  сміються?                                                                                                                                           

10. Ні  звичайно , у  них,  як  і у  нас  багато  було  справ  про , які  їх  батьки  могли  тільки  здогадуватися.  Давай  запитаємо   саме  про  ці  справи, які  нашим  батькам  не  дозволяли  робити  їх  батьки ,але  вони  все рівно  тишком-нишком  витворяли  і  вважали ,  ніхто  нічого  не знає,  не  бачить ,  не  чує.  (Тихенько  шепоче : а в  тебе  є  такі  справи?)                                                       

                    (Запитують  в  батьків  про  їх  пригоди.) 

11. Цікаво  а  нашим  батькам  у  дитинстві  теж  хотілось     танцювати,  а  батьки не  пускали  їх  на  дискотеку,  або на  вечір  у  школу? Давай  запитаємо  про  це у них ./Запитують./

 10. Не  маємо права ми  позбавляти  танців  наших батьків, давай зараз віддамо їх  дитячі  борги.

  12. Звичайно,  діти  мають робити  ще  багато  чого.

  13.Їсти вареники.                                                                                                                       12. Морозиво, пити  «Колу »….                                                                                                                                                                                                                               

     13. Гратися з  комп′ютером,  запускати  бумеранг… 

    12.Кататися на  скейті,  скутері, поїздити на  велосипеді.         

    13.Грати  у футбол.         

    12.  «Цікаво  чим займались наші батьки у вільний час  свого  дитинства ?»                  13.  Давайте  зараз  про це дізнаємося, адже ми – у  місті  « Розваг.                           

     1.  Я  запрошую  до  себе  три  родини  конкурс  «Як  ви  знаєте  своїх  дітей.

      ( Всі письмово відповідають на  запитання: улюблена іграшка, справа,   Страва, рухлива  гра, колір,  пора року, предмет у школі.»                                         

       2. Як  же  хочеться відпочити .      

        1. А  як  же  білий  птах ?        

        3.  Ой, дивиться  здається ,  він  сам  летить  до  нас. 

        БІЛИЙ ПТАХ : Добридень ( вечір) ,  ви  мене хотіли  бачити ? 

       1. Так.  Ми  знайшли  те ,що  шукали, і  переконалися , що  дитинство –  чудова  пора.

        БІЛИЙ ПТАХ : А повернутися  в  нього  можуть  і  дорослі  і  діти.  Любі  діти, милі  діти !                                                                                                                  

Чого  ми  без  батьків  на  світі  варті ?    

Без  ласки  материнської  й  тепла.      

І  без  татусевої  руки суворої ,       

Без  нашого  сімейного  гнізда.       

Про  нас  ти ,  мамо .  не  журися,      

На честь  і славу  нас  благослови      

В  нас , батьку,  ти  не  сумнівайся ,      

Поради знаю  я твої.         

І  ви повірте  нам,  рідненькі,       

Для нас  нема  дорожчих , аніж ви ,      

Якщо  дитина – радість  у  житті ,      

То  ви  для  нас – опора в ньому.