Розробка еко-заходу до Дня Землі

СЦЕНАРІЙ

ВИХОВНОГО ЗАХОДУ

ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ЗЕМЛІ

(для учнів 5 – 6 класів)

Підготувала:

педагог-організатор СЗШ №96 м. Львова

Тимчишин С. Л.

Ведучий 1: Доброго дня! Нещодавно ми відзначали День Землі (22 квітня).

Сьогодні ми вам покажемо, як люди впливають на Землю, до чого це призводить, що можна зробити з непотрібними речами, які ми вже зібрались викидати, та як нам бути свідомішими у ставленні до природи.

Ведучий 2: Є надзвичайно багато фільмів, соціальних реклам, відеороликів, які показують, наскільки люди поводяться егоїстично, не думаючи, що буде з їхніми нащадками. Багато прикладів є і в повсякденному житті - на фразу: “Цей пластик буде розкладатись 100 років, якщо ви його кинете на землю” люди зазвичай відповідають: “Ми й так не доживемо до того часу”. Пропонуємо вам переглянути короткий мультфільм про негативний вплив людини на Землю.

Перегляд відеоролика.

www.youtube.com/watch?v=f2N00NgnJrA

Ведучий 1: Хтось хоче прокоментувати ролик і зробити висновки? (якщо хтось хоче висловитись, послухати відповідь).

Як ви побачили, людина змітає все на своєму шляху.

Ведучий 2: Та не все так погано на перший погляд. Кожен з нас може докласти певних зусиль, щоб не бути просто егоїстичними споживачами. Наприклад, ми можемо не смітити на вулиці чи в школі, а викидати сміття в урну. Також ми можемо сортувати сміття: пластик, скло, папір, батарейки викидати у спеціальні контейнери або здавати у пункти прийому. Спробуйте сортувати сміття вдома. Вже є спеціальні відра з відділеннями для кожного виду сміття.

Ведучий 1: А ви знали, що батарейки не можна викидати разом з іншим сміттям? Батарейки  виділяють ртуть та інші шкідливі речовини. Коли вони потрапляють в землю, то завдають великої шкоди навколишньому середовищу. У нашій школі зараз проводиться збір використаних батарейок, якщо ви маєте такі вдома – приносьте, потім ми їх віднесемо в пункт прийому, де вже їх відправлять на переробний завод. Те саме ви можете робити і вдома, не чекаючи, поки у школі почнуть відбуватися подібні акції.

Зараз вам пропонуємо переглянути відеоролик про пластикові пляшки.

Перегляд відеоролика.

www.youtube.com/watch?v=GE0KycVeZd4

Ведучий 2: Як бачимо з цього ролика, кожен з нас відповідальний за те, яке життя отримає пляшка, яку ми викидаємо.

А тепер оголошуємо невеличкий “Еко-конкурс”!

У нас є матеріали, які, по суті, вже є відходами. Із цих матеріалів треба зробити сукню та аксесуари на час. Зараз нам потрібні 4 пари учасників. (вибрати 4 пари учасників – по 2 учасники на виріб). А зараз нам треба 4 моделі, на яких учасники будуть робити вироби. (вибрати 4 моделі).

Після того, коли визначили моделей, учасників...

У вас є 15 хв. За цей ви повинні зробити сукні, аксесуари. У вас є матеріали, скотч, ножиці. А всі інші уболівають за своїх учасників. Отож, на старт… увага… почали!

Звучить музика

Після конкурсу визначити переможців. Нагородити їх подарунками.

Ведучий 1: Отож, ви вже знаєте, що можна зробити з відходами. Але щоб наша Земля була здоровою та гарною, необхідне найголовніше – любов. Давайте спробуємо відчути себе частинкою природи. Декому з вас ми роздали картки. На них написані ролі, які ви будете виконувати. Просимо учасників вийти до нас.

Зараз всі дуже уважно слухаємо історію, яку я прочитаю. Ви маєте робити все, що роблять ваші герої в цій історії, а ми подивимось, що із цього вийде.

Читання тексту, рольова гра “Мрія кленового листочка”.

Мрія кленового листочка

На старому Клені було багато-багато Листочків, веселих зелених пустунів. Всі вони жили під захистом гілок свого Батька-велетня, любили бавитися з вітрами. Пустотливий західний вітрець Зефір був їхнім улюбленцем. Саме він розхитував їм колисочки і співав колисанки. Ще кленові Листочки любили купатися під теплим літнім дощиком. „Дощовий барабан” – це була їхня мелодія. Усі Листочки уміли складати її з краплинок. Листочків було дуже-дуже багато, великі й маленькі, більші й менші. Усі вони були схожими один на одного. Тільки один з них відрізнявся від своїх братів. Ні, не думайте, він був такий же зелений і мав таку ж форму, як усі. Різниця була в іншому – Листочок не хотів сидіти на місці, йому хотілося подорожувати. Щовечора він дивився як сідає Сонечко і страшенно хотів побачити його хороми. Це була найзаповітніша його мрія. А крім неї наш Листочок мав ще багато-пребагато маленьких і не дуже бажань. Коли він бачив як летять пташки, йому страх як самому хотілося носитись під хмарами; помічав у траві сунички або гриби – хотів бути червоним або ж білим. Іноді хотів стати березовим листочком, інколи – осиковим, особливо, коли він бачив, як кумедно вони бавляться з вітром. Бувало, що уявляв себе їжачком, бувало - що хмаринкою. Як бачимо, наш Листочок цікавився усім на світі і його жага до подорожей була такою безмірною, що він не раз просив Зефіра повозити його на своіх крилах. Та на ці вмовляння завжди веселий і пустотливий вітер лиш сумно відмовчувався або казав, що колись це збудеться, але не тепер, іще рано. Та більше, ніж свою мрію – побачити домівку Сонця, Листочок любив свого Батька-Клена. Теплими літніми ночами він міцно притискався до гілки і просив батька розповісти казку. І тоді кремезний Клен розповідав своєму маленькому синові історії, яких на своєму віку бачив доволі. Маленький Листочок слухав батькову казку, поступово до неї прислухалися його брати, і через декілька хвилин усі замовкали, припиняли шурхотіти, поринали у світ досі їм невідомого.

Так і жив наш Листочок: мріяв про подорожі і слухав Кленові казки. Так минуло літо і прийшла осінь. Теплий Зефір уже не бавився з листочками. Тепер лісом шугав його брат, північний вітер Борей. Брати-Кленові листочки виросли і почали покидати домівку, крону батька, вирушати у подорожі, хтось летів далеко, а хтось умощувався на зиму просто під Кленом. Наш Листочок радів – тепер збудеться його мрія, він полетить далеко-далеко, туди, де спить Сонце. Він все чекав, коли Борей віднесе його туди. Але сильний вітер все не здіймався. Наш Листочок так пильно його виглядав, що не помітив, як залишився на кроні сам. „От тепер точно прийшов мій час” – вирішив він, якраз на цю мить розбушувався Борей. Листочок уже зібрався летіти, глянув на Батька-Клена і, наче, вперше побачив, який той тепер самотній, усі діти покинули його, кожен погнався за своєю мрією. А наш Листочок дивився як сідає Сонце і розумів, що воно йому чуже, а Клен – то його батько. Він, як в дитинстві, притулився до гілки і прошепотів: ”Розкажи мені казку”. Старий Клен прикрив його від негоди гілками і почав розповідати чудову казку про хатинку Сонця. Так і провів Листочок на Клені всю зиму, притулившись до гілки і слухаючи тиху історію. Він був щасливий, бо щасливим був старий кремезний Клен – його батько.

Після закінчення інтерактивного завдання всі сідають на свої місця.

Ведучий 2: Ну як, ви відчули себе частинкою природи? Ми надіємось, що з цього уроку ви зрозуміли, наскільки треба бути активними, дбати про свій дім, свою школу, свій район, місто, країну та планету. Не треба думати: “Нехай це хтось інший зробить”, тому що так думає кожен і в результаті навколо все стає тільки гіршим. А якщо ми, кожен зі свого боку, будемо докладати зусиль, все буде класно.

Пропонуємо на закінчення переглянути ще один невеличкий мультик.

Перегляд відеоролика.

www.youtube.com/watch?v=zJj7fVD1VtE

До побачення!